Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов в связи с окончанием срока действия оценки и при наличии нарушенного права

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., 
суддів: Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М., Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, ОСОБА_2, треті особи: публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання прилюдних торгів недійсними за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі – Хортицький ВДВС Запорізького МУЮ), ОСОБА_2 про визнання прилюдних торгів недійсними.

Позивач зазначав, що 1 липня 2013 року спеціалізована торговельна організація – Запорізька філія приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі – ПП «СП «Юстиція») провела торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири за АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_1 на праві приватної власності. На думку позивача прилюдні торги проведено з порушеннями вимог чинного законодавства, у зв’язку із чим ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними протокол проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна від 1 липня 2013 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстроване в реєстрі під НОМЕР_1, виключити із Реєстру прав власності на нерухоме майно запис НОМЕР_1 від 31 липня 2013 року.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено: визнано недійсними прилюдні торги від 1 липня 2013 року з реалізації квартири за АДРЕСА_1, оформлені протоколом проведення прилюдних торгів НОМЕР_2 від 1 липня 2013 року, виданим ПП «СП «Юстиція», та актом державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 9 липня 2013 року; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру за АДРЕСА_1, зареєстроване 31 липня 2013 року в реєстрі під НОМЕР_1 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3; виключено з Реєстру прав власності на нерухоме майно запис НОМЕР_1 від 31 липня 2013 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2015 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвалених судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про відмову в позові з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 15,16, 216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_2 посилається на постанови Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року, 3 вересня 2014 року та 25 листопада 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що на виконанні Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа НОМЕР_3 від 25 жовтня 2010 року, виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») заборгованості у розмірі 229 619 грн 5 коп.

За звітом про оцінку суб'єкта оціночної діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 10 жовтня 2012 року ринкова вартість квартири за АДРЕСА_1 станом на 10 жовтня 2012 року складала 224 024 грн. (т.1, а.с. 161-162).

9 квітня 2013 року між Хортицьким ВДВС Запорізького МУЮ Запорізької області та ПП «СП «Юстиція» було укладено договір НОМЕР_4 про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, зокрема квартири за АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 118).

ПП «СП «Юстиція» призначило прилюдні торги з реалізації квартири на 29 квітня 2013 року, проте вони не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців.

Актом державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ Запорізької області від 13 травня 2013 року було здійснено переоцінку нереалізованого майна – вищезазначеної квартири на 25% від оціночної вартості та визначено, що вартість майна після переоцінки становить 168 018 грн. (т.1, а.с. 27-29).

Другі прилюдні торги з реалізації квартири ПП «СП «Юстиція» призначило на 30 травня 2013 року, однак вони також не відбулись через відсутність покупців, у зв'язку із чим квартиру було повторно уцінено державним виконавцем до 134 414 грн 40 коп. (т.1, а.с. 24-26).

У третє прилюдні торги було призначено на 1 липня 2013 року (т.1 а.с. 23).

Згідно з протоколом НОМЕР_2 від 1 липня 2013 року переможцем прилюдних торгів став ОСОБА_2, який придбав майно боржника за ціною 134 500 грн. (т.1 а.с. 22).

На підставі акта проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3 посвідчила, що ОСОБА_2 належить на праві власності майно, що складається з двокімнатної квартири за АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що прилюдні торги на порушення вимог частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» були проведені більше ніж через шість місяців з моменту підписання звіту про оцінку майна, а тому за правилами статей 203, 215 ЦК України такі торги є недійсними.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року, наданій заявником як приклад невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, міститься висновок про те, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними лише за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Висновок суду, в справі про перегляд якої подано заяву, викладено щодо визнання недійсними прилюдних торгів, у той час як у постановах від 25 грудня 2013 року та 3 вересня 2014 року – про визнання недійсними договорів оренди, а тому у справах наявні різні предмети спору, що свідчить про відсутність невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою – третьою, п’ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв’язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. 

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. 

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення).

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24–27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону, згідно з якою визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». 

Відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. 

Частиною п’ятою статті 62 цього Закону, пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбачених Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб’єктом оціночної діяльності.

Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних прилюдних торгів, для визначення вартості об’єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. 

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок про те, що повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу шестимісячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Проведення переоцінок (уцінок) спірного майна державним виконавцем у зв’язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, не може вважатися новою оцінкою у розумінні положень частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на зазначене можна зробити висновок про те, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. 

У справі, яка переглядається, установивши, що проведення прилюдних торгів відбулося з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення, суди не перевірили, чи вплинули ці порушення на результати торгів, зокрема, чи підвищилася вартість майна, яке реалізовувалося на спірних прилюдних торгах, з огляду на те, що торги були проведені більш ніж через 6 місяців з моменту підписання звіту про оцінку реалізованого майна; чи порушені внаслідок цього права і законні інтереси позивача, який оспорює результати торгів, оскільки підставою для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушення норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Отже, у справі, яка переглядається, суди зазначених норм матеріального права не врахували та неправильно застосували норму частини першої статті 16 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі.

Ураховуючи викладене, ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи суди не встановили усіх обставин, необхідних для правильного застосування судом норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, що не дозволяє Верховному Суду України ухвалити нове рішення. 

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, статтями 3603 , 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року та рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко
Судді: В.І. Гуменюк 
В.М. Сімоненко
Л.І. Охрімчук 
А.Г. Ярема
Я.М. Романюк
 
Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 червня 2016 року у справі
№ 6-370цс16

З урахуванням норм частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою – третьою, п’ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв’язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. 

Правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням. 

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. 

Згідно із частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки нерухомого майна та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». 

Відповідно до частини п’ятої статті 58 вказаного Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. 

На момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об’єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. 

Повторні прилюдні торги повинні відбутись у межах шестимісячного строку з моменту підписання звіту про оцінку майна. Після збігу цього шестимісячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Проведення переоцінок (уцінок) спірного майна державним виконавцем у зв’язку з тим, що прилюдні торги не відбулися, не може вважатися новою оцінкою у розумінні положень частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на зазначене можна зробити висновок про те, що проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D782580D2F8CB5B2C2257FE600416A3C

[ANTIRAID]

ВСУ в очередной раз противоречит сам себе и пытается игнорировать прямые нормы законодательства. ВСУ пришел к выводу о невозможности проведения публичных торгов при нарушении шестимесячного срока действия оценки, однако указал, что помимо этого для признания торгов недействительными нужно установить нарушение права лица обратившегося с иском.

[Obelix]

Вот это вот дополнительное НО..."....за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює."

Т.е. сама просроченная оценка уже не есть основание для снесения торгов, а только в связке с порушеним правом )

Степень порушенного права будет определять суд на глазок )) с учетом добросовестности стороны ))

Такое впечатление, что ВСУ делает все чтоботойти от нормы закона, трактуя закон и добавляя к прямым нормам огворки, позволяюще судам выносить прямо противоположные решения по одним и тем же мотивам.

Ну чтоб не было нам ясно как строить защиту...Чтоб интрига сохранялась до 4-й инстанции.

Не ВСУ, а судьи- вредители )

[у.zaporozhskiy]

5 часов назад, Obelix сказал:

Вот это вот дополнительное НО..."....за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює."

Т.е. сама просроченная оценка уже не есть основание для снесения торгов, а только в связке с порушеним правом )

Степень порушенного права будет определять суд на глазок )) с учетом добросовестности стороны ))

Такое впечатление, что ВСУ делает все чтоботойти от нормы закона, трактуя закон и добавляя к прямым нормам огворки, позволяюще судам выносить прямо противоположные решения по одним и тем же мотивам.

Ну чтоб не было нам ясно как строить защиту...Чтоб интрига сохранялась до 4-й инстанции.

Не ВСУ, а судьи- вредители )

Это кошмар.

Как может быть не нарушенным право, если например оценка в начале января 2016 года была 100 тыс., а в июле или августе 2016 уже 110 тыс.?

Еесли бы все было сделано, как положено, то исполнители должны были сделать еще одну оценку, а должник получил больше средств на погашения своей задолженности от продажи имущества.

[Igor Yasinskiy]

Курят видимо в ВСУ... курят что-то "тяжелое" завернутое в страницы кодексов=)