Постановление ВСУ по пересмотру о юрисдикции споров с госрегистраторами по перерегистрации имущества в зависимости от предмета спора

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 

головуючого Волкова О.Ф., 
суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОТЕК» (далі – Товариство) до державного реєстратора реєстраційної служби Миргородського міськрайонного управління юстиції Гринь Жанни Олексіївни (далі – Держреєстратор-1, реєстраційна служба відповідно), державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молодованової Галини Миколаївни(далі – Держреєстратор-2, ДРСУ відповідно), ДРСУ, Міністерства юстиції України, третя особа – публічне акціонерне товариство (далі – ПАТ) «Банк «Форвард», про визнання дій протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними реєстраційні дії Держреєстратора-2 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (магазин), що розташоване за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 72, індексний номер 18973879 від 30 січня 2015 року 12:13:50, номер запису про право власності 8562681 від 26 січня 2015 року (далі – спірне майно).

На обґрунтування позову зазначило, що Держреєстратор-2 порушила порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно прийняла рішення про державну реєстрацію, оскільки у нового власника відсутні документи, які є підставою для реєстрації права власності відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Порядок).

Суди встановили, що 6 вересня 2006 року за Товариством зареєстровано право власності на спірне майно, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2006 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

12 серпня 2011 року ПАТ «Банк «Русский Стандарт» (іпотекодержатель), правонаступником усіх прав та обов’язків якого є ПАТ «Банк «Форвард», та Товариство (іпотекодавець), що діяло як майновий поручитель за виконання зобов’язань ПАТ «Світ Електроніки» (позичальник), уклали договір іпотеки № 014-7 (далі – Договір), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 15 липня 2011 року № 005-3 передає іпотекодержателю в іпотеку спірне майно загальною площею 244,8 кв. м.

Обтяження на підставі Договору зареєстровано у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 12 серпня 2011 року.

26 січня 2015 року ПАТ «Банк «Форвард» подало до реєстраційної служби заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права приватної власності на спірне майно. Цю заяву зареєстровано у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр) 26 січня 2015 року за реєстраційним номером 9921564.

Згідно з матеріалами реєстраційної справи, посвідчена копія якої долучена Держреєстратором-1 до матеріалів справи, в ній перебувають такі документи: заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 січня 2015 року № 9921564, платіжні доручення від 22 січня 2015 року №№ 2114080, 2114087, довіреність від 22 січня 2015 року № 07-37-15, копія паспорта ОСОБИ_1, дублікат картки фізичної особи–платника податків, свідоцтво від 9 січня 2015 року № 33, Договір, картка прийому заяви від 26 січня 2015 року № 18856032, інформація з Реєстру, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 січня 2015 року № 18973879, витяг з Реєстру про реєстрацію права власності.

30 січня 2015 року Держреєстратором-2 за результатами розгляду заяви із реєстраційним номером 9921564 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 18973879, яким проведено державну реєстрацію права приватної власності на спірне майно.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 28 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним і скасував рішення Держреєстратора-2 № 18973879 про державну реєстрацію прав на спірне майно за ПАТ «Банк «Форвард». У задоволенні іншої частини позову відмовив.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що пунктом 46 Порядку передбачено вичерпний, безальтернативний перелік документів, що підлягають поданню для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки. 

До заяви не додано завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодавцеві та боржникові.

Суди взяли до уваги, що свідоцтвами нотаріуса від 9 січня 2015 року №№ 32, 33 на підставі статті 84 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 3425-ХІІ) засвідчено факт передачі від ПАТ «Банк «Форвард» до Товариства та ПАТ «Світ Електроніки» заяв, які містили відомості про вимогу щодо усунення порушень. Однак свідоцтво нотаріуса про передачу заяви, в якій викладені вимоги, підтверджує лише факт передачі такої заяви, та не може прирівнюватися до завіреної копії вимоги як окремого документа.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 серпня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, а провадження у справі закрив та роз’яснив позивачу право на звернення з цим позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, Товариство звернулось із заявою про його перегляд з підстави, установленої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), та, посилаючись на неоднакове застосування пункту 1 частини першої статті 3 КАС, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року, а справу передати на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня, 5 листопада, 3 грудня 2015 року, 25 лютого, 22 березня 2016 року (№№ К/800/45104/15, К/800/46746/15, К/800/36584/15, К/800/40245/15, К/800/36574/15 відповідно).

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року цей суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що викладеною вище нормою Порядку передбачено вичерпний перелік документів, що підлягають поданню у разі проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що саме по собі є імперативною вимогою.

На підтвердження факту отримання позивачем вказаної вимоги третя особа подала до державного реєстратора копії свідоцтв від 9 січня 2015 року №№ 32, 33, завірених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Відповідачі і третя особа не надали суду доказів надіслання такої вимоги позивачу та боржнику по кредитних зобов’язаннях; документів, що підтверджують її отримання позивачем та боржником по кредитних зобов’язаннях; документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачем та боржником по кредитних зобов’язаннях з моменту отримання ними зазначених вимог, зокрема, повідомлень про направлення рекомендованої (цінної) кореспонденції, фіскальних чеків про оплату послуг за направлення вказаної кореспонденції визначеним суб’єктам за належними адресами та ін.

У рішеннях Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2015 року та 22 березня 2016 року суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, дійшов висновку, що видані відповідно до статті 84 Закону № 3425-ХІІ свідоцтва підтверджують факти, що мають юридичне значення у правовідносинах, що виникають із договорів іпотеки, а саме: передання вимоги з відповідним змістом, отримання іпотекодавцем та боржником вказаної вимоги та завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги.

У рішеннях Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня та 5 листопада 2015 року суд, виходячи з того, що касаційні скарги за формою та змістом відповідають вимогам статті 213 КАС, подані з дотриманням порядку та строків касаційного оскарження, прийняв рішення про відкриття касаційного провадження.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами статті 1 КАС цей Кодекс визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 статті 3 КАС).

У справі, що розглядається, касаційний суд, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли у зв’язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди з підстав порушення господарських зобов’язань, тобто цей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Водночас Вищий адміністративний суд України залишив поза увагою те, що у рамках цієї справи виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Позовні вимоги Товариства ґрунтуються на протиправності дій Держреєстратора-2 як суб’єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв’язку з недотриманням ним вимог Порядку, а саме проведення державної реєстрації права власності на спірне майно за відсутності: завіреної в установленому порядку копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові; документа, що підтверджує її отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобов’язаннях; документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником по кредитних зобов’язаннях зазначених вимог. Тобто, у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора-2, який у межах спірних правовідносин діє як суб’єкт владних повноважень.

Таким чином, у зв’язку з неправильним застосуванням статей 3, 17 КАС і безпідставним закриттям провадження у справі суд касаційної інстанції не виконав своєї функції касаційного перегляду судових рішень, а отже, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий касаційний розгляд.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОТЕК» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 серпня 2016 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков
Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда О.Б. Прокопенко 

Постанова від 25 квітня 2017 року № 21-3197а16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/AB670CBE8BFAEAA4C225813000201853

[ANTIRAID]

Административная палата ВСУ прийдя немного в себя решила все таки упорядочить вопросы с юрисдикцией споров связанных с оспариванием действий госрегистраторов. ВСУ указал, что в случает, если исковые требования основываются на противоправности действий госрегистратора как субъекта, наделенного властными функциями принимать решения о государственной регистрации прав, в связи с несоблюдением им требований Порядка, а именно проведение государственной регистрации права собственности на спорное имущество при отсутствии: заверенной в установленном порядке копии письменного требования об устранении нарушений, присланной ипотекодержателем ипотекодателю и должнику; документа, подтверждающего ее получения ипотекодателем и должником по кредитным обязательствам; документа, подтверждающего завершения 30-дневного срока с момента получения ипотекодателем и должником по кредитным обязательствам указанных требований. То есть, в деле спор о праве отсутствует, а исследованию подлежат только властные, управленческие решения и действия госрегистратора. В таком случае госрегистратор, в рамках спорных правоотношений, действует как субъект властных полномочий и поэтому споры подведомственны административной юрисдикции.

[Zinkin Vladimir]

Вы не окончили логически предложение: "ВСУ указал, что в случае, если..."   А что будет, не написали, хотя, конечно и без этого понятно.

[west11]

В 03.06.2017 в 14:58, ANTIRAID сказал:

Административная палата ВСУ прийдя немного в себя

Стоит ли опасаться того, что "немного" может и продолжиться тоже "недолго" ? У них ведь "семь пятниц на неделе". Не прошло и года с даты одиозной постановы всех палат ВСУ от 14.06.2016 года, которая поставила юристов и суды с ног на голову...