Постановление ВСУ по пересмотру об отказе в признании незаконным увольнения и восстановлении на работе при пропуске месячного срока с момента увольнения

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання рішення правління, протоколу, наказів про внесення змін до штатного розгляду і звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час її звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) адміністрація Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») не забезпечила її працевлаштування, приховала наявні вакансії, чим було порушено передбачений статтями 42, 49-2 цього Кодексу порядок вивільнення працівників при скороченні штату або чисельності. 

У зв’язку із цим ОСОБА_1 просила визнати рішення правління товариства та протокол засідання правління товариства незаконними, визнати незаконними накази про внесення змін до штатного розпису товариства та накази про її звільнення з посади, поновити на посаді головного спеціаліста відділення банку, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 тис. 145 грн 37 коп. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» 5 тис. грн моральної шкоди. 

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «Банк Форум» моральної шкоди скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В решті – рішення міськрайонного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

У 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування норм матеріального права, а саме статей 233, 234 КЗпП України. Заявниця просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2016 року і рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 листопада 2015 року, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди залишити без змін. У частині інших позовних вимог рішення суду першої інстанції також скасувати і справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року та постанову Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, в яких, на її думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Суди під час розгляду справи установили, що ОСОБА_1 була прийнята на посаду економіста Новомосковського відділення Дніпропетровської філії АКБ «Форум» на підставі наказу НОМЕР_1 від 9 жовтня 2006 року. 

На підставі наказу НОМЕР_2 від 1 серпня 2012 її було переведено на посаду головного спеціаліста відділення № 1406 ПАТ «Банк Форум». 

26 червня 2013 року ОСОБА_1 було вручено попередження про те, що на підставі рішення правління ПАТ «Банк Форум», оформленого протоколом засідання НОМЕР_3 від 19 червня 2013 року, та відповідно до наказу голови правління банку від 25 червня 2013 року НОМЕР_4 «Щодо внесення змін до штатного розкладу банку та скорочення чисельності та штату працівників» її буде звільнено. 

ІНФОРМАЦІЯ_1 за наказом НОМЕР_5 позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділення № 1406 ПАТ «Банк Форум» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. З наказом позивачка ознайомлена 21 серпня 2013 року, трудову книжку їй повернуто того ж дня.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки з наказом вона була ознайомлена 21 серпня 2013 року і в той же день їй повернуто трудову книжку. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд застосував позовну давність у три роки, визначену положеннями статті 257 Цивільного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди і залишаючи в силі рішення суду в частині інших позовних вимог, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду за захистом своїх прав без поважних причин. Суд зазначив також, що строки звернення до суду, визначені у статті 233 КЗпП України, також застосовуються до положень статті 237-1 цього Кодексу щодо відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодився й Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року суд касаційної інстанції, поновлюючи відповідно до статті 234 КЗпП України строк на звернення до суду з відповідним позовом, зазначив, що підстави, на які посилався працівник, обґрунтовуючи пропуск цього строку, є поважними.

У постанові Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року, прийнятій у справі № 6-409цс16 за позовом про стягнення належних працівнику сум при звільненні, викладений правовий висновок по те, що перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення розрахунку незалежно від тривалості затримки такого розрахунку. Установлені статтями 228 та 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяв сторін, і в кожному випадку суд зобов’язаний перевірити поважність пропуску таких строків та навести причини його поновлення або відмови у поновленні строку.

Таким чином, наведені судові рішення не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих положень статей 233, 234 КЗпП України, оскільки суди встановили різні фактичні обставини справ та розглянули інші позовні вимоги.

Отже, порівняння наданих судових рішень з оскаржуваним судовим рішенням суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про те, що під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах суд касаційної інстанції дійшов протилежних висновків щодо застосування статей 233, 234 КЗпП України.

З огляду на зазначене обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, у зв’язку із чим відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України необхідно відмовити. 

Керуючись пунктами 1, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк

Постанова від 6 вересня 2017 року № 6-1679цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/64CF234BF35522E2C22581AA004B47F8

[ANTIRAID]

ВСУ не нашел неодинакового применения в деле, где отменяя решение суда первой инстанции и принимая решение об отказе в иске в части искового требования о возмещении морального вреда и оставляя в силе решение суда в части других исковых требований, апелляционный суд согласился с выводами суда первой инстанции о пропуске истицей срока обращения в суд за защитой своих прав без уважительных причин. Суд отметил также, что сроки обращения в суд, определенные в статье 233 КЗоТ Украины, также применяются к положениям статьи 237-1 настоящего Кодекса о возмещении морального вреда.

При этом отказывая по сути исковых требований суд первой инстанции исходил из того, что истица пропустила месячный срок обращения в суд за защитой своих прав, поскольку приказу она была ознакомлена и в тот же день ей возвращено трудовую книжку.