ANTIRAID

Подайте как дополнительные пояснения.Ипотека прекратилась уже на основании ст.17 ЗУ "Об ипотеке".

Этим решением может гордится вся судебная система Украины. К сожалению, таких решений единицы.

Справа № 0308/13939/2012 провадження № 22-ц/0390/1801/2012 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 листопада 2012 року місто Луцьк Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого - судді Стрільчука В. А., суддів - Здрилюк О.І., Веремчук Л.М., при секретарі - Масляній С.В., з участю представника позивача Горнік Т.А., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі -ПАТ) «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на повторне заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року, в с т а н о в и л а : У травні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 серпня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі -ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачу на споживчі цілі грошові кошти в сумі 11200 доларів США зі сплатою 11,20 % річних за весь час фактичного користування кредитом до 11 серпня 2023 року. 30 серпня 2010 року між позивачем та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань, відповідно до якого він набув права вимоги за вказаним кредитним договором. Згідно з кредитним договором ОСОБА_3 зобов'язався погашати заборгованість щомісячно частками у розмірі не менш як 62 долари США шляхом внесення на позичковий рахунок позичальника та/або шляхом внесення готівки в касу банку по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Додатковим договором між сторонами від 12 жовтня 2009 року розмір щомісячної сплати було збільшено до 66,66 доларів США, починаючи з 01 вересня 2010 року. Позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого станом на 02 квітня 2012 року за ним утворилася заборгованість в розмірі 102526,67 грн. Тому просив стягнути з відповідача вказані кошти і понесені судові витрати. Повторним заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1299-017/ФКВ-08 від 15 серпня 2008 року в розмірі 102526 грн. 67 коп. та 1025 грн. 27 коп. судового збору. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів. На підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що 15 серпня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1299-017/ФКВ-08, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 11200 доларів США на споживчі цілі до 11 серпня 2023 року зі сплатою 11,20 % річних за весь час фактичного користування кредитом (а. с. 6-12). Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед банком, яка згідно з довідкою позивача станом на 02 квітня 2012 року склала 102526,67 грн., з яких: 83005,22 грн. - сума неповерненого кредиту, 15433,98 грн. -несплачені відсотки та 4087,46 грн. -комісія (а. с. 19). Статтями 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору. Враховуючи наведені обставини і положення законодавства, суд задовольнив позов. Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк»(а. с. 23-28). Пунктом 4.8 цього договору встановлено порядок повідомлення боржників про передачу «Укрпромбанком» «Дельта Банку» прав вимоги. Зокрема, п.п. 4.8.1, 4.8.2 договору передбачено, що «Дельта Банк»та «Укрпромбанк» зобов'язані письмово повідомити боржників про передачу відповідних прав вимоги шляхом направлення їм спільного повідомлення за формою, узгодженою «Дельта Банком» та Укрпромбанком в усіх істотних аспектах впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дати укладення цього договору. Повідомлення направляються рекомендованими листами з повідомленням про вручення або цінними листами з описом вкладення (а. с. 26). ПАТ «Дельта Банк» не надав суду першої інстанції будь-яких доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора, а апеляційному суду на підтвердження виконання вказаних вимог ним наданий список згрупованих поштових відправлень -рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням, переданих у поштову установу 09 липня 2010 року, який у переліку містить відправлення ОСОБА_3, та копія спільного листа банків відповідного змісту без номера і дати відправлення, адресованого відповідачу. Однак дані документи не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке. Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку; рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення. Згідно з п. 91 цих Правил підлягають доставці додому: рекомендовані поштові картки, листи, секограми, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів. Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомленим про заміну кредитора у зобов'язанні в тому разі, коли банком не лише направлено на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку. Позивач не надав суду доказів про вручення адресату згаданого листа, а відповідач заперечує факт його отримання. Згідно з ч. 2 ст. 516 та ч. 2 ст. 517 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 628, 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Спосіб і порядок погашення кредиту був встановлений пунктами 2.7, 2.10, 2.17 кредитного договору і надавав можливість позичальнику сплачувати відповідні кошти шляхом безготівкового перерахування або шляхом внесення готівки у касу «Укрпромбанку» за визначеними у договорі реквізитами (номер рахунку, код ЄДРПОУ, код банку в системі електронних платежів тощо). Заміна кредитора у зобов'язанні потягнула за собою фактичну зміну вказаних пунктів (умов) кредитного договору в частині реквізитів для повернення коштів. Згідно з п. 6.1 кредитного договору у випадку зміни порядку кредитування банк має право переглянути умови кредитування, встановлені цим договором, про що повідомляє позичальника в письмовій формі за тридцять календарних днів до введення зазначених змін. Пунктами 7.7, 7.11 кредитного договору встановлено, що всі зміни та доповнення до цього договору вносяться в письмовій формі шляхом укладення відповідних додаткових договорів або шляхом надіслання банком позичальнику повідомлення у випадку, передбаченому п. 6.1. Всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі за підписом уповноваженого представника банку/ підписом позичальника, тобто сторони, що відправила повідомлення, засвідченої печаткою (для повідомлень банку) та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за адресами, зазначеними в цьому договорі. На порушення вказаних умов кредитного договору позивач не лише не уклав з відповідачем додаткових договорів, а й не повідомив його в установлений договором спосіб про зміну умов (пунктів) договору стосовно реквізитів для сплати коштів. Вже після постановлення оскаржуваного рішення в даній справі на письмове звернення ОСОБА_3 банк надіслав йому лист від 21 жовтня 2012 року вих. № 05-1007374, в якому повідомив про заміну кредитора і вказав нові реквізити для погашення заборгованості за кредитним договором. Та й цей лист не відповідає вимогам п. 7.11 Кредитного договору, оскільки він не засвідчений печаткою банку. Таким чином, не дотримання ПАТ «Дельта Банк»умов кредитного договору створило перешкоди ОСОБА_3 у виконанні взятих ним зобов'язань за цим договором. Правовою підставою позовних вимог про дострокове повернення відповідачем всієї суми заборгованості за кредитом банк зазначив прострочення боржника (ч. 2 ст. 1050 ЦК України). Однак з огляду на викладене вище в даному випадку мало місце прострочення кредитора, а не боржника. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. Отже на час розгляду справи правові підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, позивач всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу (далі -ЦПК) України не надав суду належних і допустимих доказів щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором. Апеляційним судом в порядку ч. 4 ст. 10 цього Кодексу було запропоновано ПАТ «Дельта Банк» надати такі докази -детальний розрахунок заборгованості позичальника із вказівками про те, коли (в які дні місяці та роки) він погашав свою заборгованість, яка частина сплачених сум йшла на погашення тіла кредиту, а яка -на погашення відсотків і комісій, якими первинними платіжними документами підтверджується кожна сплата. Дана пропозиція залишилася без задоволення. В судовому засіданні представник позивача Горнік Т.А. пояснила, що вона не може подати не лише первинні платіжні документи, а й детальний розрахунок заборгованості в період з часу отримання відповідачем кредиту 15 серпня 2008 року до моменту передачі активів та кредитних зобов'язань від «Укрпромбанку» на баланс «Дельта Банку», тобто до 01 липня 2010 року. З наданого банком апеляційному суду розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 01 липня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитом становила 10391,87 доларів США, за відсотками -189,02 доларів США, за комісією -344,96 грн. (без вказівки про те, яка частина цієї заборгованості є простроченою). Проте вказані суми не відповідають фактичному розміру невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором станом на 01 червня 2010 року, а значеному в додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку»- 10939,70 доларів США (а. с. 29). В судовому засіданні представник позивача висловила припущення, що зазначені розбіжності можуть пояснюватися тим, що у червні 2010 року відповідач погасив частину заборгованості, однак при цьому не надала жодних доказів на підтвердження такого припущення. Виходячи з викладеного, позов не може бути задоволений у зв'язку з безпідставністю позовних вимог та їх недоведеністю. Оскільки порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи призвели до неправильного її вирішення, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові у відповідності з вимогами ст. 309 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. Дане рішення апеляційного суду не перешкоджає ПАТ «Дельта Банк» після усунення порушень законодавства та виконання умов кредитного договору повторно пред'явити вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Як вбачається з наданої ОСОБА_3 квитанції, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в сумі 513 грн. (а. с. 104). Тому ці кошти підлягають стягнення з позивача ПАТ «Дельта Банк»на користь апелянта. Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів в и р і ш и л а : Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення. В позові публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»на користь ОСОБА_3 513 (п'ятсот тринадцять) грн. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги. Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. Головуючий: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/27386518

И какое продолжение Вашей истории?

В суд о взыскании долга обязательно приложите документы подтверждающие цену продажи, чтобы с Вас дважды не взыскали сумму долга.

Согласно согласно ст. 17 Закона Украины "Об ипотеке":Стаття 17. Підстави припинення іпотеки Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Вы можете обратится в банк с требованием снять запрет. Если банк не даст ответ или откажеться, сможете обратится в суд с иском о признании ипотеки прекращенной и снятии обременения.

Попробуйте через форму поиска найти. Эта форма размещена в правом верхнем углу.Но я такую тему не помню.

Такая программа действительно у них действует и банк закрывает по ней задолженности. После осуществления сделки Вам выдадут справку о закрытии задолженности и отсутствии претензий.Арекст будет снимать регистрационная служба. С 01.01.2013 вступил в силу Закон Украины "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-1...354054735641900 и на сегодня толком даже нотариусы не понимают, что им делать. По закону нотариус также может это делать: Стаття 9. Державний реєстратор прав на нерухоме майно 1. Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт.

Обратится в ДВС с заявлением о закрытии исполнительного производства и возвращении Вам автомобиля.При этом настаивайте, чтобы ДВС Вам передал автомобиль по акту в котором Вы укажете, в случае необходимости, все возможные повреждения.

Поручительство прекращено с момента повышения процентной ставки и ее возврат к предыдущей величине не восстанавливает поручительство. Таких решений на форуме достаточно.

Если необходима помощь, звоните.

Просто так на Факторинг по своему желанию уйти не получится. Для этого банк должен принять соответствующее решение и передать Вас на факторинг. Там действительно есть более гибкие возможности решать вопросы. Они не отягощены банковскими нормативами.Попробуйте направить свои письменные предложения не в местный а филиал, а в головной офис в Киеве. Может таким образом удастся сдвинуть ситуацию с мертвой точки.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" вересня 2012 р. Справа № 5027/492/2012. За позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ до відповідача приватного підприємства "Промбудінвест", м. Чернівці третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чесанов Анатолій Анатолійович, м. Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 3 565 703,38 грн. Суддя Гурин М.О. Представники: від позивача -Петров Я.А., довіреність від 23.01.2012 р. від відповідача -Волошина Т.Б., довіреність від 24.05.2012 р. від третьої особи -Волошина Т.Б., довіреність від 21.02.2011 р. СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось з позовом до приватного підприємства "Промбудінвест" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 565 703,38 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконання відповідачем умов укладеного з позивачем кредитного договору № 29/12-Ф від 25.10.2006 р. Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.08.2012 р., справу до розгляду призначено в судовому засіданні на 21.08.2012 р. Ухвалою господарського суду Чернівецької області суду від 21.08.2012 р., у зв'язку з неявкою відповідача, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 06.09.2012 р. Ухвалою господарського суду Чернівецької області суду від 06.09.2012 р. прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 17.09.2012 р., позивача зобов'язано надати належним чином завірену копію письмового звернення відповідача на одержання кредиту відповідно до п. 2.2.1. кредитного договору № 29/12-Ф від 25.10.2006 р., належним чином завірені докази отримання відповідачем коштів згідно кредитного договору № 29/12-Ф від 25.10.2006 р. (меморіальні ордера, тощо); відповідача - відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування. Ухвалою господарського суду Чернівецької області суду від 17.09.2012 р., враховуючи усне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, неявку третьої особи у судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали від 06.09.2012 р., розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 27.09.2012 р., повторно зобов'язано позивача надати належним чином завірену копію письмового звернення відповідача на одержання кредиту відповідно до п. 2.2.1. кредитного договору № 29/12-Ф від 25.10.2006 р., належним чином завірені докази отримання відповідачем коштів згідно кредитного договору № 29/12-Ф від 25.10.2006 р. (меморіальні ордера, тощо); відповідача - відзив на позовну заяву та докази в його обґрунтування. 27.09.2012 р. господарським судом Чернівецької області отримано письмові пояснення представника позивача щодо надання доказів на виконання вимог ухвали від 17.09.2012 р. 27.09.2012 р. до господарського суду Чернівецької області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, вказуючи на його необґрунтованість. Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягав на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях. Представник відповідача та третьої особи заперечувала проти задоволення позову з мотивів викладених у відзиві на позов. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке. 25.10.2006 р. між приватним підприємством "Промбудінвест", громадянином України Чесановим Анатолієм Анатолійовичем та закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" було укладено кредитний договір №29/12-Ф (далі -договір), згідно п. 1.1 якого ЗАТ "ТАС-Інвестбанк" відкриває Позичальнику (відповідач та третя особа по справі) кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у доларах США (далі -валюта кредиту) на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (Додаток №1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором (а.с. 10-16, Т.1). Згідно п. 1.2 договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 557 000,00 доларів США, що зменшується згідно додатку №1 до договору. Відповідно до п.1.3. договору строк дії кредитної лінії з 25.10.2006 року по 24.10.2011 року. Пунктом 1.5. договору встановлено цільове призначення кредиту: - для фізичної особи зі сторони позичальника споживчі потреби - 239 000,00 доларів США. - для юридичної особи зі сторони позичальника -рефінансування заборгованості, що виникла перед філією ЧЦВ "Промінвестбанк" в сумі 238 000,00 доларів США; розробка та затвердження проектної документації на реконструкцію нежитлової будівлі в розмірі 80 000,00 доларів США; будівництво та реконструкція будівлі за адресою: м. Чернівці, вул. Кармелюка, 19. Процентна ставка за користування коштами кредиту згідно пункту 1.4 договору (з урахуванням Додаткового договору №1 від 29.09.2008 р. (а.с. 25, Т.1)) складає: - для Чесанова А.А. - 14,5 відсотків річних; - для приватного підприємства "Промбудінвест" -на період з 25.10.2006 р. по 30.09.2008 р. відсоткова ставка за користування коштами кредиту становить 14,5 відсотків річних, починаючи з 01.10.2008 р. по 28.02.2009 р. відсоткова ставка становить 15,5 відсотків річних, починаючи з 01.03.2009 р. відсоткова ставка становить 14,5 відсотків річних. Пунктом 4.1 договору передбачено, що кошти кредиту одержані Позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту з додержанням строків визначених в Графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією. Згідно Графіку зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до кредитного договору №29/12-Ф від 25.10.2006 р. в редакції додаткового договору №2 від 15.12.2006 р. (а.с. 27-28, Т.1)) кінцевий строк повернення коштів -24.10.2011 року. У відповідності до п. 4.2 договору позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку у валюті кредиту в такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбулося раніше 05 числа місяця. Сторони договору в п.5.1.1 передбачили, що виконання зобов'язань позичальника забезпечується іпотекою нежитлової будівлі загальною площею 5 407,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Кармелюка, 19 та належить на праві приватної власності юридичній особі, що виступає на стороні Позичальника, за договором іпотеки, який укладається між банком й власником та посвідчується нотаріально не пізніше 25.10.2006 р. Згідно п. 6.2 договору у разі порушення строків погашення кредиту Позичальник на вимогу Банку сплачує Банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожен день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується в гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів. Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісії Позичальник на вимогу Банку сплачує Банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожен день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується в гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу. Відповідно до меморіальних валютних ордерів №2-2 від 25.10.2006 р., №11-7 від 17.10.2007 р., №11-4 від 14.01.2008 р., №11-2 від 27.02.2008 р. (а.с. 24, Т.3), за твердженням позивача, приватним підприємством "Промбудінвест" отримано від Банку 361 188,00 доларів США. Згідно пункту 1.2 Статуту позивача ПАТ "Сведбанк Інвест" було зареєстроване як юридична особа 07.06.1996 року з назвою АКБ "Сосьєте Женераль Україна", яке в подальшому 12.10.2001 року було перейменоване на Закрите акціонерне товариство "Тас-Інвестбанк", яке в свою чергу 31.10.2007 року було перейменоване на Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" та його визначено правонаступником ЗАТ "Тас-Інвестбанк" (а.с. 62, Т.2). 23 жовтня 2009 року ПрАТ "Сведбанк Інвест" було припинено шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (а.с. 62, Т.2). Статтею 107 Цивільного кодексу України передбачено порядок припинення юридичної особи шляхом приєднання. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. 23 жовтня 2009 року відповідно до вимог ч.2 ст. 107 Цивільного кодексу України було складено передавальний акт, затверджений Рішенням (у формі Наказу) Єдиного акціонера, що одноосібно здійснює повноваження позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" від 23 жовтня 2009 року №5 та Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" від 23 жовтня 2009 року Протокол № 41, який мав містити інформацію про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її боржників та кредиторів, включаючи зобов'язання, що оскаржується сторонами (а.с. 36-38, Т.3). Представником відповідача та третьої особи 17.09.2012 р. надано суду висновок судово-економічної експертизи по цивільній справі №2-743/1, складеного 07.07.2011 р. (а.с. 55-68, Т.3), проведеної на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці про призначення судово-економічної експертизи по матеріалах справи №2-743/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Чесанова Анатолія Анатолійовича, приватного підприємства будівельна компанія "Промбудінвест" про стягнення заборгованості, з якого вбачається, що на вирішення судової експертизи було поставлено наступні питання: 1. Чи підтверджується документально наявність заборгованості Чесанова Анатолія Анатолійовича (ідентифікаційний номер 2386016253) перед Приватним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором №29/12-Ф від 29.12.2006 року, станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, заборгованість за щорічною комісією)? 2. Чи підтверджується документально наявність заборгованості Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" (ідентифікаційний код 33259903) перед Приватним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 року, станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, заборгованість за щорічною комісією)? 3. Чи підтверджується документально та якими саме документами передача заборгованості Чесанова Анатолія Анатолійовича (ідентифікаційний номер 23.86016253) та Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" (ідентифікаційний код 33259903) перед Приватним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 року, на користь Акціонерного товариства "Сведбанк" (публічне) (ідентифікаційний код 19356840) та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, заборгованість за щорічною комісією)? 4. Чи дотримано в процесі реорганізації Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" шляхом його Приєднання до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" вимог законодавства України щодо порядку передачі зобов'язань юридичної особи, яка припиняється? 5. Чи документально правильно оформлений Передавальний акт станом на 23 жовтня 2009 року (кінець дня), затверджений позачерговими Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Сведбанк" та приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест"? 6. Чи відображено у Передавальному акті від 23 жовтня 2009 року зобов'язання, встановлене кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 року, укладеним між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та Чесановим А.А., ПП БК "Промбудінвест"? 7. Чи можна однозначно стверджувати, що Акціонерному товариству "Сведбанк" (публічне) (ідентифікаційний код 19356840) була передана заборгованість Чесанова Анатолія Анатолійовича (ідентифікаційний номер 2386016253) та Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" (ідентифікаційний код 33259903) перед Приватним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 року, та саме у тому розмірі, який зазначений у "Розрахунку заборгованості за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006р. станом на 30.11.2012 р. включно" ? 8. Чи підтверджується документально розмір заборгованості, зазначений у "Розрахунку заборгованості за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006р. станом на 30.11.2010р. включно" ? Якщо ні, то які порушення вимог чинного законодавства при його складанні могли сприяти неправильності визначення суми заборгованості ? Судовим експертом зроблено наступні висновки: 1. Експерту на дослідження не подано розпорядчі, первинні документи та реєстри обліку, що документально підтверджують факт передачі заборгованості Чесанова Анатолія Анатолійовича перед ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" Публічному акціонерному товариству "Сведбанк". На підставі вищенаведеного в об'ємі поданих документів не надається за можливе документально підтвердити наявність заборгованості Чесанова Анатолія Анатолійовича (ідентифікаційний номер 2386016253) перед Приватним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором Ж29/12-Ф від 29.12.2006 року, станом на 23.10.2009 року (включно), та документально підтвердити її розмір (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, заборгованість за щорічною комісією). 2. Експерту на дослідження не подано розпорядчі, первинні документи та реєстри обліку, що документально підтверджують факт передачі заборгованості Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" перед ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" Публічному акціонерному товариству "Сведбанк". На підставі вищенаведеного в об'ємі поданих документів не надається за можливе документально підтвердити наявність заборгованості Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" (ідентифікаційний код 33259903) перед Приватним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 рову, станом на 23.10.2009 року (включно), та документально підтвердити її розмір (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, заборгованість за щорічною комісією). 3. Експертом підтверджується документально, що в поданих на дослідження виписках/особових рахунках, скріплених печаткою Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (Ідентифікаційний код 19356840 МФО 300164) відображена передача заборгованості Чесанова Анатолія Анатолійовича (ідентифікаційний номер 2386016253) та Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" (ідентифікаційний код 33259903) перед Приватним акціонерним, товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором №29/12- Ф від 25.10.2006 року, на користь Акціонерного товариства "Сведбанк" (публічне) (ідентифікаційний код 19356840). Проте, встановити документальну обґрунтованість та підставність відображення в поданих на дослідження виписках/особових рахунках, скріплених печаткою Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (Ідентифікаційний код 19356840 МФО 300164) передачі заборгованості Чесанова Анатолія Анатолійовича (ідентифікаційний номер 2386016253) та Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" (ідентифікаційний код 33259903) перед Приватним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором №29/12- Ф від 25.10.2006 року, на користь Акціонерного товариства "Сведбанк" (публічне) (ідентифікаційний код 19356840) не надається за можливе. 4. У зв'язку з неподанням на дослідження Розшифрування активів, зобов'язань і капіталу, які передаються банку-правонаступнику, у розрізі рахунків експерту не надається за можливе встановити чи дотримано в процесі реорганізації Приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" шляхом його Приєднання до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" вимог законодавства України щодо порядку передачі зобов'язань юридичної особи, яка припиняється. 5. Розшифрування активів, зобов'язань і капіталу, які передаються банку-правонаступнику, у розрізі рахунків експерту на дослідження не подано, що унеможливлює встановлення правильності оформлення Передавального акту станом на 23 жовтня 2009 року (кінець дня), затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Сведбанк" та приватного акціонерного товариства "Сведбанк Інвест". 6. Дослідженням Передавального акту від 23 жовтня 2009 року експертом не встановлено наявність записів, у яких відображено зобов'язання, встановлене кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 року, укладеним між ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" та Чесановим А.А., ПП БК "Промбудінвест". 7. Проведеним дослідженням експертом встановлено, що в об'ємі поданих документів та матеріалів справи відсутні документи, що дають можливість однозначно стверджувати, що Акціонерному товариству "Сведбанк" (публічне) (ідентифікаційний код 19356840) була передана заборгованість Чесанова Анатолія Анатолійовича (ідентифікаційний номер 2386016253) та Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" (ідентифікаційний код 33259903) перед Приватним акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (ідентифікаційний код 21658672) за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 року, та саме у тому розмірі який зазначений у "Розрахунку заборгованості за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006р. станом на 30.11.2010р. включно". 8. Дослідженням поданих документів та матеріалів справи експертом встановлено, що поданий на дослідження "Розрахунок заборгованості за Кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006р. по 24.10.2011р. станом на 30.11.2010р. включно" проведено з недотриманням вимог п.6 статті 232 Господарського Кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV, та п.6.2, 6.3 умов Кредитного договору № 29/12-Ф від 25 жовтня 2006 року, в зв'язку з чим не підтверджується документально встановлений розмір заборгованості. Відповідно до п. 13 Плану реорганізації шляхом приєднання (додаток № 2 до Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 27.06.2008 року № 189 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 вересня 2008 року за №845/15536) передбачено переукладання (у разі необхідності) банком-правонаступником договорів з клієнтами банку, у тому числі банківського рахунку, банківського вкладу, кредитних, про встановлення кореспондентських відносин та інших. У свою чергу, судом встановлено, що між відповідачем та позивачем кредитний договір №29/12-Ф від 25.10.2006 року переукладений не був, що також свідчить про те, що право вимоги за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 року від ЗАТ "Сведбанк Інвест" до ПАТ "Сведбанк" не було передане. Водночас, у відповідності до статті 517 (Докази прав нового кредитора у зобов'язанні) Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та Інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, документами, які засвідчують перехід прав кредитора у зобов'язанні до нового кредитора, зокрема, при правонаступництві, окрім передавального акту, є документи, які засвідчують права, що передаються, а також документ (документи), який (які) посвідчує (посвідчують) факт такої передачі (наприклад: акт приймання-передачі у якому зазначено про передавання відповідної кредитної справи). Ухвалами суду неодноразово витребовувались у позивача ряд доказів, а саме: належним чином завірені копії письмового звернення відповідача на одержання кредиту відповідно до п. 2.2.1. кредитного договору № 29/12-Ф від 25.10.2006 р., належним чином завірені докази отримання відповідачем коштів згідно кредитного договору № 29/12-Ф від 25.10.2006 р. (меморіальні ордера, тощо). Так, п.п. 2.2., 2.2.1. кредитного договору № 29/12-Ф від 25.10.2006 р. встановлено, що кредит надається за письмовим зверненнями Позичальника (у одному екземплярі) після укладання (відповідно до розділу 5 Договору) договорів у забезпечення виконання зобов'язань за Договором. Письмове звернення юридичною особою зі сторони Позичальника подається на її фірмовому бланку за підписом керівника, завіреним відбитком печатки, у одному екземплярі та має містити: вихідний номер, дату, розмір траншу, його цільове призначення та строки здійснення Банком платежу. До письмового звернення юридична особа зі сторони Позичальника додає документи, які обґрунтовують відповідність цільовому призначенню кредиту платежів, які він передбачає здійснити за рахунок кредитних коштів, а саме: завірені юридичною особою зі сторони Позичальника копії договорів, рахунків, накладних та (або) інші документи, на підставі яких має здійснюватися платіж, а також оригінали платіжних доручень. Однак, з наданих представником позивача копій заяв (а.с. 74-77, Т.3) вбачаються, що вони не відповідають вимогам вищевказаних пунктів договору, а саме: - заяви написані не на фірмовому бланку; - на заявах відсутня печатка Підприємства; - відсутні вихідний номер та дата; - із змісту заяв вбачається, що це заяви на продаж валюти на міжбанківському валютному ринку, а не письмові звернення Позичальника на надання кредиту. Крім того, відповідно до п. 1.191 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Згідно п. 4.6. Положення "Про організацію операційної діяльності в банках України" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. №254 меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку). Пунктами 4.7., 4.8. даного Положення визначено, що внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Представником позивача, на підтвердження факту отримання приватним підприємством "Промбудінвест" коштів кредиту, надано меморіальні ордери №2-2 від 25.10.2006 р., №11-7 від 17.10.2007 р., №11-4 від 14.01.2008 р., №11-2 від 27.02.2008 р. (а.с. 24, Т.3). Однак з даних меморіальних ордерів вбачається, що: - банк клієнта, який проводив кошти, АТ "Сведбанк Інвест", а проведені дані кошти ПАТ "Сведбанк"; - датою виконання меморіальних ордерів №2-2 25.10.2006 р., №11-7 від 17.10.2007 р., №11-4 від 14.01.2008 р., №11-2 від 27.02.2008 є 23.08.2012 р., що підтверджується відтиском печатки банку; - призначення платежу на всіх меморіальних ордерах "продаж валюти", а не надання коштів на виконання кредитного договору. Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 цього ж Кодексу, унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. В обґрунтування позовних вимог не подано суду доказів переукладання позивачем (банком правонаступником) договору з відповідачем (клієнтом банку), доказів, що засвідчують права, що передаються (акт приймання-передачі, меморіальні ордери, докази звернення, тощо). Наявні в матеріалах справи висновок №3022/12-45 (а.с. 43-48, Т.3) експертного економічного дослідження та Науково-правовий висновок доктора юридичних наук Дзери О.В. (а.с. 49-55,Т.3) оцінюються судом критично, оскільки не є висновками судової експертизи та містять висновки щодо загальних питань правонаступництва позивача, без з'ясування з посиланням на обставини справи та наявні в ній документи того, чи має місце передача заборгованості Приватного підприємства Будівельна компанія "Промбудінвест" перед ЗАТ "Сведбанк - Інвест" за кредитним договором №29/12-Ф від 25.10.2006 року на користь ПАТ "Сведбанк". За недоведеністю позовних вимог у задоволенні позову слід відмовити, а судові витрати залишити за позивачем. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 42, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В : 1.У задоволенні позову відмовити. 2.Судові витрати залишити за позивачем. Повне рішення складено 28.09.2012 р. Суддя М.О. Гурин http://reyestr.court.gov.ua/Review/26241307

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 ________________________________________________________________________________ _________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.10.12 Справа № 5027/1222/2011 Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Малех І. Б. суддів Желік М. Б. Костів Т. С. при секретарі судового засідання М. Кришталь за участю представників : від позивача -Яковенко О.О., Найда О. Ю., від відповідача -Попович В.Н. розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»від 28.09.2012 року на рішення господарського суду Чернівецької області від 19.09.2012 р. у справі № 5027/1222/2011 за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», м. Київ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд», м. Чернівці треті особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Федюк Володимир Васильович, м. Чернівці Жаровський Володимир Ярославович, м. Чернівці Жаровська Галина Пертрівна, м. Чернівці про: стягнення суми - 2 321 517 грн. ВСТАНОВИВ: рішенням господарського суду Чернівецької області від 19.09.2012 р. у справі № 5027/1222/12 в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд»- відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням, позивач, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Сведбанк»до товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд»задоволити. Свою апеляційну скаргу апелянт аргументував тим, що на його думку судом першої інстанції не повно досліджено всі обставини справи, в зв'язку з чим винесено рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні сторони підтримали свої вимоги, представники скаржника навели доводи, аналогічні, викладеним у своїй апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задоволити. В свою чергу представник відповідач заперечив доводи апелянта, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну без задоволення. Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав. 05.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд», громадянами України Федюком В.В, Жаровським В.Я. та закритим акціонерним товариством «ТАС -Інвестбанк»було укладено кредитний договір № 56/12 (далі -договір), згідно п. 1.1 якого ЗАТ «ТАС -Інвестбанк»відкриває відповідачу мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає кредит у гривнях та доларах США на умовах, передбачених договором, а останній зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту в строки, визначені в графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Згідно п. 1.2.1 кредитного договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складав 7 500 000 грн., що зменшується згідно, додатку №1 до договору. Відкритий ліміт розподіляється наступним чином: для ТОВ «Фараон Лтд»- 2450000,00 грн., для Федюка В.В. -1000000,00 грн. та для Жаровського В.Я. -0,00 грн. Згідно пункту 1.3 договору строк дії кредитної лінії з 05.10.2007 року по 04.10.2012 року. Цільове призначення кредиту для ТОВ «Фараон Лтд», згідно п.1.5 договору - поповнення обігових коштів. Процентна ставка за користування коштами кредиту згідно пункту 1.4 договору, з урахуванням Додаткових договорів №1 від 10.07.2008 року та №2 від 26.09.2008 року складає для ТОВ «Фараон Лтд» з 01.09.2009 року 17%, для Федюка В.В. 14% та для Жаровського В.Я. починаючи з 11.10.2009 року - 17%. Пунктом 4.1 договору передбачено, що кошти кредиту одержані відповідачем за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту, з додержанням строків, визначених в Графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією. Згідно Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією ТОВ «Фараон Лтд»кінцевий строк повернення коштів - 04.10.2012 року. Пунктом 4.2 договору передбачено, що позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку у валюті кредиту в такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбулося раніше 05 числа місяця. Згідно п.5.1.1 та 5.1.2 договору виконання зобов'язань позичальника забезпечується іпотекою нежитлових будівель та споруд фабрики виробництва кондитерських виробів, що розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Коломийська, 1-Ж та належать на праві приватної власності Жаровському В.Я. за іпотечним договором, який укладений між банком і власником та посвідчується нотаріально не пізніше 05.10.2007 року, а також порукою Жаровської Г.П., за договором поруки, що укладається між банком та поручителем в простій письмовій формі не пізніше 05.10.2007 року та відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати за виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором в повному обсязі. Згідно п. 6.2 договору у разі порушення строків погашення кредиту відповідач на вимогу позивача сплачує останньому (додатково до процентів за користування кредитом) за кожен день прострочення платежів, включаючи день сплати боргу, пеню, яка сплачується в гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня та суми своєчасно не повернутих коштів. Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісії відповідач на вимогу позивача сплачує останньому (додатково до процентів за користування кредитом) за кожен день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується в гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, в розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня та суми боргу. Згідно виписки особового рахунку ТОВ «Фараон Лтд»за період з 05.10.2007 року по 15.11.2011 року товариством, отримано від банку 12.12.2007 року -2450000 грн. (а.с.32). Згідно пункту 1.2 статуту позивача ПАТ "Сведбанк Інвест" було зареєстроване, як юридична особа 07.06.1996 року з назвою АКБ «Сосьєте Женераль Україна», яке в подальшому 12.10.2001 року було перейменоване на закрите акціонерне товариство "Тас-Інвестбанк", яке в свою чергу 31.10.2007 року було перейменоване на Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" та його визначено правонаступником ЗАТ "Тас-Інвестбанк". 23 жовтня 2009 року ПрАТ «Сведбанк Інвест» було припинено, шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства «Сведбанк». Статтею 107 Цивільного кодексу України передбачено порядок припинення юридичної особи шляхом приєднання. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. 23 жовтня 2009 року, відповідно до вимог ч.2 ст. 107 Цивільного кодексу України було складено передавальний акт, затверджений Рішенням (у формі Наказу) Єдиного акціонера, що одноосібно здійснює повноваження позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»від 23 жовтня 2009 року № 5 та Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»від 23 жовтня 2009 року Протокол № 41, який мав містити інформацію про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її боржників та кредиторів, включаючи зобов'язання, що оскаржується сторонами. Ухвалою суду від 07.03.2012 року у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому, на вирішення судової експертизи було поставлено наступні питання: 1. Чи підтверджується документально наявність заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД»(код ЄДРПОУ 32027238) перед приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест»(код ЄДРПОУ 21658672) за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року станом на 23.10.2009 року (включно), та в якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеня за порушення строків погашення кредиту); 2. Чи підтверджується документально та якими саме документами передача заборгованості ТОВ «Фараон Лтд»за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, сума нарахованої пені); 3. Чи відображено у Передавальному акті від 23 жовтня 2009 року зобов'язання, встановлене кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»та ТОВ «Фараон Лтд»; 4. Чи можна однозначно стверджувати, що публічному акціонерному товариству «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) була передана заборгованість ТОВ «Фараон Лтд»за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року та в якому розмірі. 16.07.2012 року до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 1003 від 09.07.2012 року, що складений судовим експертом Кудлатим О.М.. Судовим експертом зроблено наступні висновки: 1. в об'ємі поданих документів не надається за можливе документально підтвердити наявність заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД»(код ЄДРПОУ 32027238) перед приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест»(код ЄДРПОУ 21658672) за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року станом на 23.10.2009 року (включно), та в якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеня за порушення строків погашення кредиту). 2. в зв'язку з неподанням на дослідження розпорядчих документів та документів бухгалтерського обліку, в яких задокументована передача заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД»за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) судовому експерту не надається за можливе підтвердити документально передачу заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД»за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) та її розмір (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, сума нарахованої пені). 3. дослідженням Передавального акту від 23 жовтня 2009 року експертом не встановлено наявність записів, у яких відображено зобов'язання, встановлене кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС- ІНВЕСТБАНК»та ТОВ «Фараон ЛТД». 4. в об'ємі поданих документів та матеріалів справи відсутні документи, що дають можливість однозначно стверджувати, що Публічному акціонерному товариству «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) була передана заборгованість ТОВ «Фараон ЛТД»за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року та саме у якому розмірі. Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 20.12.2005 року №480 (в редакції станом на момент проведення реорганізації банку) банки проводять інвентаризацію активів і зобов'язань, з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Основними завданнями інвентаризації є встановлення фактичної наявності в банках основних засобів, нематеріальних активів та інших активів і зобов'язань, з'ясування стану їх зберігання; установлення обсягів нестач або надлишків необоротних активів; виявлення активів, що тимчасово не використовуються, втрачених активів тощо (розділ Х глава 1 п.1.1, п.1.2). При цьому, проведення інвентаризації є обов'язковим у випадку реорганізації банку (п. 1.4). Згідно Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженого постановою Правління НБУ від 27.06.2008 року №189 (в редакції станом на момент проведення реорганізації) учасниками реорганізації є банк, що реорганізовується, і банк-правонаступник. Банком, що реорганізовується, є банк, який внаслідок реорганізації повністю або частково передає своє майно, кошти, права та обов'язки банку-правонаступнику. Банком-правонаступником є банк, який внаслідок реорганізації повністю або частково приймає майно, кошти, права та обов'язки банку, що реорганізовується (п.1.3). Відповідно до розділу 3 цього Положення банк у разі проведення реорганізації, шляхом злиття, приєднання або перетворення складає передавальний акт. Передавальний акт/розподільчий баланс складається після проведення інвентаризації активів банку, що реорганізовується, та усунення виявлених розбіжностей, що підтверджується відповідним актом, оформленим, згідно з вимогами законодавства України, і закінчення строку для пред'явлення кредиторами вимог (задоволення чи відхилення вимог кредиторів). До передавального акта/розподільчого балансу додаються розшифрування активів, зобов'язань і капіталу, які передаються банку-правонаступнику, у розрізі рахунків (додатки 8, 9). Розшифрування активів, зобов'язань і капіталу до передавального акта/розподільчого балансу здійснюються відповідно до вимог, установлених Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 N 124, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.05.2003 за N 353/7674, зі змінами, для подання статистичного звіту за формою N 1Д (щоденна) "Баланс банку". Передавальний акт/розподільчий баланс підписуються головою та членами комісії для проведення реорганізації. Підписи голови та членів комісії для проведення реорганізації повинні бути нотаріально посвідчені. Зазначені обставини свідчать, що позивач не надав доказів наявності свого правонаступництва за кредитним договором №56/12 від 05.10.12 року та іншими договорами, яка були укладені на виконання цього договору, що унеможливлювало задоволення позовних вимог банку. Відповідно до п. 13 Плану реорганізації шляхом приєднання (додаток № 2 до Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 27.06.2008 року № 189 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 вересня 2008 року за № 845/15536) передбачено обов'язкове переукладання банком-правонаступником договорів з клієнтами банку, у тому числі банківського рахунку, банківського вкладу, кредитних, про встановлення кореспондентських відносин та інших. У свою чергу, судом встановлено, що між відповідачем та позивачем кредитний договір № 56/12 від 05.10.2007 року переукладений не був, що також свідчить про те, що право вимоги за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року від ЗАТ «Сведбанк Інвест» до ПАТ «Сведбанк»не було передане. Водночас, у відповідності до статті 517 (Докази прав нового кредитора у зобов'язанні) Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та Інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, документами, які засвідчують перехід прав кредитора у зобов'язанні до нового кредитора, зокрема, при правонаступництві, окрім передавального акту, є документи, які засвідчують права, що передаються, а також документ (документи), який (які) посвідчує (посвідчують) факт такої передачі (наприклад: акт приймання-передачі у якому зазначено про передавання відповідної кредитної справи). Відповідно до п. 1.19-1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Згідно п. 4.6. Положення "Про організацію операційної діяльності в банках України" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. №254 меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку). Пунктами 4.7., 4.8. даного Положення визначено, що внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами. У первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Однак, представником позивача, на підтвердження факту отримання товариством з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд»коштів кредиту, надано лише виписку особового рахунку ТОВ «Фараон Лтд»за період з 05.10.2007 по 15.11.2011 років товариством, згідно якої, відповідачем отримано від банку 12.12.2007 року -2 450 000 грн. (а.с.32). Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 865 від 12 грудня 2007 року, згідно з яким платник -ТОВ «Фараон ЛТД», банк платника ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», одержувач ЧП Федюк Володимир Володимирович, сума -1 500 000 грн. Призначенням даного платежу є оплата рахунків № 116-117 від 15.10.07 р., № 118-120 від 22.10.07 р., № 121-123 від 29.10.07р., та платіжне доручення № 867 від 12 грудня 2007 року, згідно з яким платник -ТОВ «Фараон ЛТД», банк платника ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК», одержувач ЧП Федюк Володимир Володимирович, сума -950 000 грн. Призначенням даного платежу є оплата рахунків №124-126 від 05.11.07 р., №129 від 12.11.07 р. Наявні в матеріалах справи висновок №3022/12-45 експертного економічного дослідження та Науково-правовий висновок доктора юридичних наук Дзери О.В. оцінюються судом критично, оскільки не є висновками судової експертизи та містять висновки щодо загальних питань правонаступництва позивача, без з'ясування з посиланням на обставини справи та наявні в ній документи того, чи має місце передача заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд»перед ЗАТ „Сведбанк -Інвест" за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року на користь ПАТ «Сведбанк». Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. В обґрунтування позовних вимог не подано суду доказів переукладання позивачем (банком правонаступником) договору з відповідачем (клієнтом банку), доказів, що засвідчують права, що передаються (акт приймання-передачі, меморіальні ордери, докази звернення, тощо). Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 19.09.2012 р. у справі № 5027/1222/2011 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сведбанк» -без задоволення. 2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. 3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду. Повний текст постанови виготовлений 30.10.2012 р. Головуючий суддя Малех І. Б. Суддя Желік М. Б. Суддя Костів Т. С. http://reyestr.court.gov.ua/Review/27212184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" вересня 2012 р. Справа № 5027/1222/2011. За позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» м. Київ До відповідача -товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд» м. Чернівці треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Федюк Володимир Васильович, Жаровський Володимир Ярославович, Жаровська Галина Петрівна про стягнення -2321517,00 грн. Суддя М.І.Ніколаєв Представники сторін: від позивача -Найда О.Ю., дов. від 16.02.2012 року. від відповідача -Волошина Т.Б., дов. від 20.12.2011 року. від третіх осіб -Волошина Т.Б. дов. від 19.12.2011 року. СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» м. Київ звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд»м. Чернівці про стягнення згідно кредитного договору №56/12 від 05.10.2007 року 2321517,00 грн. боргу, в тому числі 2041668,00 грн. по тілу кредиту, 223676,12 грн. по процентам за користування кредитом та 56173,75 грн. пені за порушення строків погашення кредиту. Ухвалою суду від 31.10.2011 року порушено провадження у справі (суддя Гончарук О.В.), судове засідання призначено на 14.11.2011 року, при цьому розгляд справи неодноразово відкладався Ухвалою суду від 06.02.2012 року залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Федюка Володимира Васильовича, Жаровського Володимира Ярославовича та Жаровську Галину Петрівну, розгляд справи відкладено на 20.02.2012 року. (суддя Проскурняк О.Г.) У зв'язку з перебуванням судді Проскурняка О.Г. у відряджені справу у встановленому порядку передано до провадження до судді М.І.Ніколаєва. Ухвалою суду від 20.02.2012 року прийнято заяву про збільшення позовних вимог, відтак вирішується спір про стягнення 2513114,59 грн. боргу, в тому числі 2041668,00 грн. заборгованості по кредиту, 335654,46 грн. заборгованості по процентам та 135792,13 грн. заборгованості по пені. Ухвалою суду від 07.03.2012 року призначено у справі судову економічну експертизу, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено. Ухвалою суду від 17.07.2012 року у зв'язку із надходженням висновку №1003 судово -економічної експертизи та поверненням матеріалів справи провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено в судовому засіданні 31.07.2012 року. В судовому засіданні 31.07.2012 року оголошено перерву до 15.08.2012 року. У судовому засіданні 15.08.2012 року від представника позивача, у зв'язку з існуванням висновку №3022/12-45 експертного економічного дослідження (зробленого на замовлення ПАТ „Сведбанк"), висновки якого в розумінні позивача суперечать висновкам проведеної у справі судової економічної експертизи, надійшло клопотання про призначення повторної судової економічної експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити наступні питання: - Чи підтверджується документально наявність заборгованості ТОВ «Фараон Лтд» перед Приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест» (код ЄДРПОУ 21658672) за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами)?; - Чи підтверджується документально та якими саме документами передача заборгованості ТОВ «Фараон Лтд» за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь ПАТ «Сведбанк»та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами)? Проведення судово-технічної експертизи позивач просив доручити Харківському НДІ судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. Ухвалою суду від 15.08.2012 року розгляд справи відкладено до 03.09.2012 року. Ухвалою суду від 03.09.2012 року за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору на 15 днів. В судовому засіданні 03.09.2012 року оголошено перерву до 18.09.2012 року. Розглянувши у судовому засіданні 18.09.2012 року клопотання представника позивача про призначення у справі повторної судової економічної експертизи суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 4 ст. ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Пунктом 15.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012, № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам). У свою чергу, доказів в підтвердження того, що висновок №1003 судово -економічної експертизи є необґрунтованим, чи таким, що суперечить матеріалам справи, або що він викликає сумнів у його правильності суду не надано. Крім того, суд також врахував, що висновок №3022/12-45 експертного економічного дослідження не є висновком судової експертизи та містить висновки щодо загальних питань правонаступництва позивача, без з'ясування того, чи має місце передача заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд» перед ЗАТ „Сведбанк -Інвест" за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року на користь ПАТ «Сведбанк». У судовому засіданні 18.09.2012 року оголошено перерву до 19.09.2012 року. Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд - ВСТАНОВИВ: 05.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд», громадянами України Федюком В.В, Жаровським В.Я. та закритим акціонерним товариством «ТАС -Інвестбанк» було укладено кредитний договір № 56/12 (далі -договір), згідно п. 1.1 якого ЗАТ «ТАС -Інвестбанк» відкриває відповідачу мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає кредит у гривнях та доларах США на умовах, передбачених договором, а останній зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором. Згідно п. 1.2.1 кредитного договору загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складав 7 500 000 грн., що зменшується згідно додатку №1 до договору. Відкритий ліміт розподіляється наступним чином: для ТОВ «Фараон Лтд»- 2450000,00 грн., для Федюка В.В. -1000000,00 грн. та для Жаровського В.Я. -0,00 грн. Згідно пункту 1.3 договору строк дії кредитної лінії з 05.10.2007 року по 04.10.2012 року. Цільове призначення кредиту для ТОВ «Фараон Лтд»згідно п.1.5 договору - поповнення обігових коштів. Процентна ставка за користування коштами кредиту згідно пункту 1.4 договору (з урахуванням Додаткових договорів №1 від 10.07.2008 року та №2 від 26.09.2008 року) складає для ТОВ «Фараон Лтд»з 01.09.2009 року 17%, для Федюка В.В. 14% та для Жаровського В.Я. починаючи з 11.10.2009 року - 17%. Пунктом 4.1 договору передбачено, що кошти кредиту одержані відповідачем за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту з додержанням строків визначених в Графіку встановлення зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією. Згідно Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією ТОВ «Фараон Лтд»кінцевий строк повернення коштів - 04.10.2012 року. Пунктом 4.2 договору передбачено, що позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку у валюті кредиту в такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбулося раніше 05 числа місяця. Згідно п.5.1.1 та 5.1.2 договору виконання зобов'язань позичальника забезпечується іпотекою нежитлових будівель та споруд фабрики виробництва кондитерських виробів, що розташовані за адресою м. Чернівці, вул. Коломийська, 1-Ж та належать на праві приватної власності Жаровському В.Я. за іпотечним договором, який укладений між банком і власником та посвідчується нотаріально не пізніше 05.10.2007 року, а також порукою Жаровської Г.П., за договором поруки, що укладається між банком та поручителем в простій письмовій формі не пізніше 05.10.2007 року та відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати за виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором в повному обсязі. Згідно п. 6.2 договору у разі порушення строків погашення кредиту відповідач на вимогу позивача сплачує останньому (додатково до процентів за користування кредитом) за кожен день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується в гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів. Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісії відповідач на вимогу позивача сплачує останньому (додатково до процентів за користування кредитом) за кожен день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується в гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період за який сплачується пеня, та суми боргу. Згідно виписки особового рахунку ТОВ «Фараон Лтд»за період з 05.10.2007 року по 15.11.2011 року товариством отримано від банку 12.12.2007 року -2450000 грн. (а.с.32). Згідно пункту 1.2 статуту позивача ПАТ "Сведбанк Інвест" було зареєстроване як юридична особа 07.06.1996 року з назвою АКБ «Сосьєте Женераль Україна», яке в подальшому 12.10.2001 року було перейменоване на Закрите акціонерне товариство "Тас-Інвестбанк", яке в свою чергу 31.10.2007 року було перейменоване на Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" та його визначено правонаступником ЗАТ "Тас-Інвестбанк". 23 жовтня 2009 року ПрАТ «Сведбанк Інвест» було припинено шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства «Сведбанк». Статтею 107 Цивільного кодексу України передбачено порядок припинення юридичної особи шляхом приєднання. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. 23 жовтня 2009 року відповідно до вимог ч.2 ст. 107 Цивільного кодексу України було складено передавальний акт, затверджений Рішенням (у формі Наказу) Єдиного акціонера, що одноосібно здійснює повноваження позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Сведбанк Інвест»від 23 жовтня 2009 року № 5 та Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»від 23 жовтня 2009 року Протокол № 41, який мав містити інформацію про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її боржників та кредиторів, включаючи зобов'язання, що оскаржується сторонами. Ухвалою суду від 07.03.2012 року у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому, на вирішення судової експертизи було поставлено наступні питання: чи підтверджується документально наявність заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД»(код ЄДРПОУ 32027238) перед приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест»(код ЄДРПОУ 21658672) за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеня за порушення строків погашення кредиту), чи підтверджується документально та якими саме документами передача заборгованості ТОВ «Фараон Лтд»за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, сума нарахованої пені), чи відображено у Передавальному акті від 23 жовтня 2009 року зобов'язання, встановлене кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»та ТОВ «Фараон Лтд», чи можна однозначно стверджувати, що публічному акціонерному товариству «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) була передана заборгованість ТОВ «Фараон Лтд»за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року та в якому розмірі. 16.07.2012 року до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи № 1003 від 09.07.2012 року, що складений судовим експертом Кудлатим О.М.. Судовим експертом зроблено наступні висновки: - в об'ємі поданих документів не надається за можливе документально підтвердити наявність заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД»(код ЄДРПОУ 32027238) перед приватним акціонерним товариством «Сведбанк Інвест»(код ЄДРПОУ 21658672) за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року станом на 23.10.2009 року (включно), та у якому розмірі (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, пеня за порушення строків погашення кредиту). - в зв'язку з неподанням на дослідження розпорядчих документів та документів бухгалтерського обліку, в яких задокументована передача заборгованості ТзОВ «Фараон ЛТД»за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) судовому експерту не надається за можливе підтвердити документально передачу заборгованості ТОВ «Фараон ЛТД»за кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року на користь публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) та її розмір (у тому числі: заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами, сума нарахованої пені). - дослідженням Передавального акту від 23 жовтня 2009 року експертом не встановлено наявність записів, у яких відображено зобов'язання, встановлене кредитним договором №56/12 від 05.10.2007 року, укладеним між ЗАТ «ТАС- ІНВЕСТБАНК»та ТОВ «Фараон ЛТД». - в об'ємі поданих документів та матеріалів справи відсутні документи, що дають можливість однозначно стверджувати, що Публічному акціонерному товариству «Сведбанк»(код ЄДРПОУ 19356840) була передана заборгованість ТОВ «Фараон ЛТД»за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року, та саме у якому розмірі. Відповідно до п. 13 Плану реорганізації шляхом приєднання (додаток № 2 до Положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 27.06.2008 року № 189 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 12 вересня 2008 року за № 845/15536) передбачено обов'язкове переукладання банком-правонаступником договорів з клієнтами банку, у тому числі банківського рахунку, банківського вкладу, кредитних, про встановлення кореспондентських відносин та інших. У свою чергу, судом встановлено, що між відповідачем та позивачем кредитний договір № 56/12 від 05.10.2007 року переукладений не був, що також свідчить про те, що право вимоги за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року від ЗАТ «Сведбанк Інвест» до ПАТ «Сведбанк»не було передане. Наявні в матеріалах справи висновок №3022/12-45 експертного економічного дослідження та Науково-правовий висновок доктора юридичних наук Дзери О.В. оцінюються судом критично, оскільки не є висновками судової експертизи та містять висновки щодо загальних питань правонаступництва позивача, без з'ясування з посиланням на обставини справи та наявні в ній документи того, чи має місце передача заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Фараон Лтд»перед ЗАТ „Сведбанк -Інвест" за кредитним договором № 56/12 від 05.10.2007 року на користь ПАТ «Сведбанк». За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити, а судові витрати залишити за позивачем. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 42, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В : 1. У задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судової економічної експертизи відмовити. 2. У задоволенні позову відмовити Повне рішення складено та підписано 21.09.2012 року. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. Суддя М.І. Ніколаєв http://reyestr.court.gov.ua/Review/26127900

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 28 травня 2012 р. № 4/271-6/83 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді: Демидової А.М., суддів: Бакуліної С.В., Заріцької А.О., Малетича М.М., Мирошниченка С.В., розглянувши заявупублічного акціонерного товариства "Універсал Банк"про перегляд Верховним Судом Українипостанови у справі за позовом до про Вищого господарського суду України від 01.11.2011 № 4/271-6/83 відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від 30.04.2009, ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання такими, що припинились, правовідношення за договором іпотеки від 27.11. 2007 № МG 1/30/07 (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) зі змінами від 03.12.2007; договором іпотеки від 03.12.2007 № МG-2/30/07 (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) зі змінами від 03.12.2007; договором іпотеки (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) від 30.04. 2009. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2010 у справі № 4/271, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 у справі № 4/271 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2010 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки від 27.11.2007 №G 1/30/07 нерухомого майна-нежитлової нерухомості, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"; визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки від 03.12.2007 №2/30/07 нерухомого майна -нежитлової нерухомості, укладеним Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"; в частині визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від 30.04.2009, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" справу № 4/271 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2011 у справі № 4/271-6/83, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011, позов задоволено повністю: визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) від 30.04.2009, укладеним відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк". Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 залишено без змін. Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 07.03.2012 у справі №5023/6981/11, від 14.12.2011 у справі №10/79пд/2011(9/242пд), від 28.11.2011 у справі №14/5005/6594/2011 та від 09.02.2011 у справі №50/150-10. Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке. Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання припиненим правовідношення за договором іпотеки, з урахуванням того, що в силу частини першої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності; при цьому умови іпотечного договору (пункт 1.3) тільки констатують, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містять згоди позивача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за кредитним договором без попереднього погодження з ним. Приймаючи постанову від 07.07.2012 у справі №5023/6981/11, на яку посилається заявник, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання припиненими правовідношення за договором іпотеки, оскільки, обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначає, що укладаючи спірний іпотечний договір, поручитель (позивач) був обізнаний із змістом вже укладених правочинів (генеральна угода, договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії), за виконання яких третьою особою перед відповідачем він поручився. При цьому, відповідно до умов договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії, передбачено право банку у визначеному порядку збільшувати розмір процентів за користування кредитними коштами; його положеннями не передбачено обов'язку узгоджувати такі дії, чи повідомляти про них іпотекодавця. Доказів на підтвердження необізнаності зі змістом правочинів, в забезпечення виконання яких укладений спірний іпотечний договір, позивачем не надано, що правомірно розцінено судом апеляційної інстанції підставою для відмови у позові. Приймаючи постанову від 14.12.2011 у справі №10/79пд/2011(9/242пд), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо скасування заборони відчуження нерухомого майна у зв'язку з припиненням іпотечного договору та зобов'язання банку повернення підприємству оригіналів документів, які підтверджують право власності, який мотивовано тим, що іпотека, не припинилась з відмовою відповідача в прийнятті від позивача коштів на виконання зобов'язань за кредитним договором. Позивачем не доведений факт відмови відповідача в прийнятті від позивача таких коштів. Приймаючи постанову від 28.11.2011 у справі №14/5005/6594/2011, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання договору іпотеки таким, що припинив свою дію та зобов'язання вчинити дії, оскільки, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, відсутні підстави визнання договору іпотеки припиненим визначені у статті 17 Закону України "Про іпотеку". Приймаючи постанову від 09.02.2011 у справі №50/150-10, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо розірвання іпотечного договору, оскільки, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, наведені позивачем підстави (частини перша та четверта статті 559 Цивільного кодексу України) не стосуються підстав для розірвання договору в контексті статті 651 Цивільного кодексу України. Таким чином, постанова, про перегляд якої подано заяву, і постанови Вищого господарського суду України, на які здійснюється посилання заявником, свідчать про відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу названих постанов суду касаційної інстанції, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних висновків. З огляду на викладене, заявником не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з ухваленням різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а відтак, відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України. Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116-11121 ГПК України, Вищий господарський суд України У Х В А Л И В : Відмовити публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" у допуску справи №4/271-6/83 до провадження Верховного Суду України. Головуючий суддя А. Демидова Судді С. Бакуліна А. Заріцька М. Малетич С. Мирошниченко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд) http://reyestr.court.gov.ua/Review/25176201

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 27 лютого 2012 р. № 4/271-6/83 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Подоляк О.А., суддів: Добролюбової Т.В., Могил С.К., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від 30.04.2009, ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки від 27 листопада 2007 року № МG 1/30/07 (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) зі змінами від 03 грудня 2007 року; договором іпотеки від 03 грудня 2007 року № МG-2/30/07 (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) зі змінами від 03 грудня 2007 року; договором іпотеки (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2010 у справі № 4/271, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 у справі № 4/271 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 та рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2010 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки від 27 листопада 2007 року №G 1/30/07 нерухомого майна-нежитлової нерухомості, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"; визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки від 03 грудня 2007 року №2/30/07 нерухомого майна -нежитлової нерухомості, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк"; в частині визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна -нежитлової нерухомості від 30 квітня 2009 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" справу № 4/271 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2011 у справі № 4/271-6/83, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011, позов задоволено повністю: визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна -нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк". Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83 постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2011 залишено без змін. Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83, в якій просить зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статті 559 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та положення Закону України "Про іпотеку" щодо збільшення відповідальності майнового поручителя, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 26/063-11, від 06.07.2011 у справі № 2-22/6161-2009, від 11.05.2011 у справі № 4/388, від 11.05.2011 у справі № 9/242пд, від 09.02.2011 у справі № 50/150-10, від 16.12.2010 у справі № 33/536, від 21.10.2010 у справі № 27/367-09, від 13.10.2010 у справі № 29/395-09, від 12.07.2010 у справі № 39/291пн та від 07.02.2008 у справі № 2-6/9754-2006. Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке. Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 01.11.2011 у справі № 4/271-6/83, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про визнання припиненим правовідношення за договором іпотеки, з урахуванням того, що в силу частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності; при цьому умови іпотечного договору (пункт 1.3) тільки констатують, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містять згоди позивача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за кредитним договором без попереднього погодження з ним. Водночас у постановах від 09.02.2011 у справі № 50/150-10 та від 13.10.2010 у справі № 29/395-09, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позовах про розірвання договорів іпотеки, оскільки наведені позивачами правові підстави для розірвання договору іпотеки (частини перша та четверта статті 559 ЦК України), не стосуються підстав для розірвання договору в контексті статті 651 ЦК України. У постанові від 21.10.2010 у справі № 27/367-09, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови у зустрічному позові про розірвання договору іпотеки, тобто в частині що стосується доводів позивача, з тих підстав, що посилання позивача за зустрічним позовом на недійсність кредитного договору та на статті 215, 203 ЦК України як на підставу розірвання договору іпотеки є безпідставними, оскільки дані норми цивільного права регулюють підстави визнання недійсними правочинів, а стаття 651 ЦК України вказує на істотне порушення однією із сторін умов договору, проте скаржником не доведено які саме умови договору порушив позивач за первісним позовом при виконанні іпотечного договору. У постанові Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі № 39/291пн, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що з урахуванням положень статті 559 ЦК України з моменту внесення змін до кредитного договору, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, зобов'язання останнього за спірним договором іпотеки припинилось. Таким чином, судом касаційної інстанції залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання припиненим правовідносин за договором іпотеки, оскільки спірні договірні відносини сторін припинені в силу прямої вказівки закону. Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків. Також не може вважатись доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 06.07.2011 у справі № 2-22/6161-2009, на яку посилається заявник, оскільки предмети позовів у даній справі у порівнянні зі справою № 4/271-6/83, у якій заявлено про перегляд постанови, є різними. Так, у справі № 4/271-6/83 позов заявлено про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки; у справі № 2-22/6161-2009 -визнання недійсним договору іпотеки, що виключає подібність правовідносин у названих справах у розумінні статті 11116 ГПК України. Також не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 26/063-11, від 11.05.2011 у справі № 4/388, від 11.05.2011 у справі № 9/242пд, від 16.12.2010 у справі № 33/536 та від 07.02.2008 у справі № 2-6/9754-2006, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України. За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 4/271-6/83 до провадження Верховного Суду України. На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України У Х В А Л И В: Відмовити Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" у допуску справи № 4/271-6/83 до провадження Верховного Суду України. Головуючий суддяО.Подоляк Судді Т.Добролюбова С.Могил В.Селіваненко О.Удовиченко KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд) http://reyestr.court.gov.ua/Review/28211986

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" листопада 2011 р. Справа № 4/271-6/83 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І.А. –головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року у справі № 4/271-6/83 господарського суду міста Києва за позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна –нежитлової нерухомості від 30 квітня 2009 року представників сторін позивача Шепетько В.О., Зозуля Т.М. відповідача Паперник С.В., Колток О.І. В С Т А Н О В И В: Відкрите акціонерне товариства ”Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства ”Універсал Банк” про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки МG 1/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 27 листопада 2007 року зі змінами від 03 грудня 2007 року; договором іпотеки МG-2/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 03 грудня 2007 року зі змінами від 03 грудня 2007 року; договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року. Рішенням господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року у справі № 4/271 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 01 лютого 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 20 липня 2010 року скасовано. Прийнято нове рішення. Позовні вимоги задоволено частково. Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки MG 1/30/07 нерухомого майна-нежитлової нерухомості від 27 листопада 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк". Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки № MG 2/30/07 нерухомого майна –нежитлової нерухомості від 03 грудня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк". В частині визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна –нежитлової нерухомості від 30 квітня 2009 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" та Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" справу № 4/271 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Рішенням господарського суду міста Києва від 12 травня 2011 року (суддя Ковтун С.А.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року (судді Баранець О.М., Рєпіна Л.О., Тищенко О.В.) у справі № 4/271-6/83 позов задоволено повністю. Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством ”Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” та публічним акціонерним товариством ”Універсал Банк”. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12 травня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при винесенні постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 листопада 2007 року між публічним акціонерним товариством ”Універсал Банк” (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю ”Корпорація Спецторг” (позичальником) було укладено кредитний договір № 30/07, відповідно до умов якого банк зобов’язувався надавати позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 4000000,00 грн. під не більше 14% річних та граничним строком повернення не пізніше 11 жовтня 2010 року шляхом видачі траншів на підставі окремих додаткових угод (далі - кредитний договір). Кредитним договором передбачено, що умови і порядок надання, сума, строк та інші умови щодо кожної кредитної послуги визначатимуться у відповідній додатковій угоді до кредитного договору, а також додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору фінансування. Так 30 квітня 2009 року в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю ”Корпорація Спецторг” перед банком між відкритим акціонерним товариством ”Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301” (іпотекодавцем) та публічним акціонерним товариством ”Універсал Банк” (банком) було укладено договір іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості), зареєстрований в реєстрі за № 1409. Іпотечним договором передбачено, що основний договір –це кредитний договір № 30/07 від 14 листопада 2007 року, укладений між іпотекодержателем та боржником з усіма додатковими угодами до нього, які укладені або можуть бути укладенні в майбутньому, в забезпечення виконання зобов'язань за якими укладається цей договір. Згідно з п. 1.3 іпотечного договору іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу, або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання. На момент укладання іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено додатковими угодами № 8 від 15 грудня 2008 року, № 9 від 15 грудня 2008 року, № 10 від 15 грудня 2008 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року, на умовах встановлених цими додатковими угодами та додатковими угодами №№ 11-22 до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року. Додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами. Законом України ”Про іпотеку” від 05 червня 2003 р. № 898-ІУ визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 ЦК України. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України ”Про іпотеку”). Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України ”Про іпотеку”). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України ”Про іпотеку”). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України ”Про іпотеку”, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Таким чином, додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами, що потребувало внесення відповідних змін до договору іпотеки нерухомого майна від 30 квітня 2009 року. Враховуючи те, що за іпотечним договором позивач зобов'язався відповідати в повному обсязі за виконання зобов'язань за кредитними договором, збільшився обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором. Дане збільшення мало місце без згоди позивача. Пункт 1.3 іпотечного договору тільки констатує, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містить згоди позивача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за Кредитним договором без попереднього погодження з ним. Суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про обґрунтованість позову та достатності підстав для визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30 квітня 2009 року. Отже, під час вирішення спору, судом першої та апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду. За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,- ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення. 2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2011 року зі справи № 4/271-6/83 залишити без змін. Головуючий суддя І. А. Плюшко Судді Н. О. Кочерова С. С. Самусенко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19158233

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.07.2011 № 4/271-6/83 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Баранця О.М. суддів: Рєпіної Л.О. Тищенко О.В. при секретарі: за участю представників сторін: від позивача – Шеретько В.О., Зозуля Т.М.; від відповідача – Паперник С.В. розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 4/271-6/83 (суддя Ковтун С.А.) за позовом Відкритого акціонерного товариства "Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301" до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 30.04.2009 р. ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання такими, що припинились правовідношення за договором іпотеки МG 1/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 27.11.2007 року зі змінами від 03.12.2007 року; договором іпотеки МG-2/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 03.12.2007 року зі змінами від 03.12.2007 року; договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 року. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.07.2010 року у справі № 4/271 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року вказане рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2011 року скасовано рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано таким, що припинились правовідношення за договорами іпотеки МG 1/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 27.11.2007 року та за договором іпотеки МG -2/30/07 (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 03.12.2007 року. В частині визнання таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки нерухомого майна - нежитлової нерухомості від 30.04.2009 року справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва. Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.02.2011 року справі присвоєно № 4/271-6/83. Рішенням господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 4/271-6/83 позов задоволено повністю. Визнано таким, що припинилось, правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» та публічним акціонерним товариством «Універсал Банк». Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код 21133352) на користь відкритого акціонерного товариства «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, код 03080991) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року по справі № 4/271-6/83 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні повних вимог ВАТ «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що судом не взято до уваги норми до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», яка встановлює, що будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. З наведеного випливає, що домовленість сторін про можливі зміни основного зобов'язання, про що вказано в договорі іпотеки, позбавляє необхідності реєстрації таких змін відповідно до закону. Пункт 1.3. Договору іпотеки встановлю, що Іпотекодавець та Іпотекодержатель ознайомлені з умовами основного договору, в т.ч. стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу/або меншу сторону, строку і порядку його виконання. Тобто, договір іпотеки прямо передбачає можливість зміни основного зобов'язання, погодженого сторонами, що не тягне за собою необхідності реєстрації таких змін у відповідності до закону. Однак, суд не застосував вказані норми закону та умови договору, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі. Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду. Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні 05.07.2011 року оголошено перерву до 26.07.2011 року. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи 14.11.2007 року між публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (банком) та товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг» (позичальником) було укладено кредитний договір № 30/07, відповідно до умов якого банк зобов’язувався надавати позичальнику кредит у формі кредитної лінії в межах ліміту 4000000,00 грн. під не більше 14% річних та граничним строком повернення не пізніше 11.10.2010 року шляхом видачі траншів на підставі окремих додаткових угод (далі - кредитний договір). Кредитним договором передбачено, що умови і порядок надання, сума, строк та інші умови щодо кожної кредитної послуги визначатимуться у відповідній додатковій угоді до кредитного договору, а також додаткових угодах, які є невід'ємними частинами договору фінансування. Так 30.04.2009 року в забезпечення виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг» перед банком між відкритим акціонерним товариством «Черкаське спеціалізоване автотранспортне підприємство 2301» (іпотекодавцем) та публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (банком) було укладено договір іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості), зареєстрований в реєстрі за № 1409 (далі - іпотечний договір). Іпотечним договором передбачено, що основний договір - це кредитний договір № 30/07 від 14 листопада 2007 року, укладений між іпотекодержателем та боржником з усіма додатковими угодами до нього, які укладені або можуть бути укладенні в майбутньому, в забезпечення виконання зобов'язань за якими укладається цей договір. Згідно з п. 1.3 іпотечного договору іпотекодавець та іпотекодержатель ознайомлені з усіма умовами основного договору, що обумовлюють основне зобов'язання, в тому числі стосовно можливості зміни розміру зобов'язань у більшу та/або меншу сторону, строку і порядку його виконання, забезпеченого цим Договором. Сторони досягли згоди відносно розміру, строку і порядку виконання зобов'язань, що забезпечуються іпотекою відповідно до цього договору, розуміючи при цьому можливість зміни розміру таких зобов'язань у більшу, або меншу сторону, строку і порядку його виконання у випадках передбачених умовами договору, що обумовлюють основне зобов'язання. Як вбачається з матеріалів даної справи, на момент укладання іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено додатковими угодами № 8 від 15 грудня 2008 року, № 9 від 15 грудня 2008 року, № 10 від 15 грудня 2008 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року, на умовах встановлених цими додатковими угодами та додатковими угодами №№ 11-22 до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року. Додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами. Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-ІУ визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 ЦК України. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»). Іпотечний договір повинен містити зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку»). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. В силу ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, додатковими угодами № 23 від 30 вересня 2009 року, № 24 від 15 жовтня 2009 року, № 25 від 12 листопада 2009 року до кредитного договору № 30/07 від 14 листопада 2007 року основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було змінено, а саме - збільшено строки повернення отриманих траншів та розмір процентів за користування грошовими коштами, що потребувало внесення відповідних змін до договору іпотеки нерухомого майна від 30.04.2009 року. Враховуючи те, що за іпотечним договором позивач зобов'язався відповідати в повному обсязі за виконання зобов'язань за кредитними договором, збільшився обсяг відповідальності позивача за іпотечним договором. Дане збільшення мало місце без згоди позивача. Пункт 1.3 іпотечного договору тільки констатує, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містить згоди позивача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за Кредитним договором без попереднього погодження з ним. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком законного та правомірного висновку щодо обґрунтованості позову та достатності підстав для визнання таким, що припинилось правовідношення за договором іпотеки (нерухомого майна - нежитлової нерухомості) від 30.04.2009 року. Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 4/271-6/83. Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду м. Києва від 12.05.2011 року у справі № 4/271-6/83 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 2. Справу № 4/271-6/83 повернути до господарського суду міста Києва. 3. Копію постанови направити сторонам. Головуючий суддя Баранець О.М. Судді Рєпіна Л.О. Тищенко О.В. 27.07.11 (відправлено) http://reyestr.court.gov.ua/Review/17675465

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 21 червня 2011 р. № 10/227-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді:Плюшка І.А. суддів: Владимиренко С.В. Демидової А.М., Мирошниченко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши заяву Компанії “KLCC HOLDINGS I LIMITED” про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 13.04.2011 у справі №10/227-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ко Компані” до Компанії “KLCC HOLDINGS I LIMITED” треті особиКомпанія “Kozinskaya River Limited”, Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України про усунення перешкод у здійсненні права власності ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Київської області від 14.12.2010 позовні вимоги ТОВ “Ко Компані” задоволено повністю: усунуто перешкоди у здійсненні права власності ТОВ “Ко Компані” на цілісний майновий комплекс бази відпочинку “Сонячна”, розташований в Обухівському районі Київській області, вул. Сонячна, 12, шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів цього нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є ДП “Інформцентр”, записів про його обтяження, на підставі іпотечного договору № 4896 від 16.06.2006 та повідомлення про реєстрацію іпотеки від 16.06.2006. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 у справі №10/227-10 рішення господарського суду Київської області скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, а судові витрати по справі покладено на позивача. Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2011 у справі №10/227-10 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ко Компані” задоволено; постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 у справі №10/227-10 скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 14.12.2010 залишено без змін. Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.04.2011 у справі №10/227-10. У заяві від 12.05.2011 без номера заявник просить постанову Вищого господарського суду України від 13.04.2011 у справі №10/227-10 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Вищого господарського суду України. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі №39/291 пн, від 16.12.2010 у справі №33/536, від 13.10.2010 у справі №29/395-09, від 15.06.2010 у справі №16/108 та ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.05.2010, від 26.05.2010 мотивовано неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Судова колегія не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі №39/291, від 13.10.2010 у справі №29/395-09, від 15.06.2010 у справі №16/108, оскільки предмети спорів у зазначеній справі та у справі №10/227-10, про перегляд якої подано заяву, є різними. Так, у справі №39/291 заявлено позов про визнання відсутнім права та припинення правовідносин за спірними договорами, у справі №29/395-09 заявлено позов про розірвання договору, у справі № 16/108 заявлено позов про визнання припиненими зобов'язань майнового поручителя за іпотечним договором та зустрічний позов про стягнення заборгованості за кредитним договором, тоді як у справі №10/227-10, про перегляд постанови у якій просить заявник, предметом спору є усунення перешкод у здійсненні права власності. Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2010 у справі №33/536 та ухвалами Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.05.2010, від 26.05.2010, на які посилається заявник в якості доказів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справи направлені на новий розгляд. Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли господарський суд касаційної інстанції у розгляді двох або більше справ за подібних предмета спору, підстав позову та змісту позовних вимог і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. Прийняття ж касаційним господарським судом постанови про скасування судових рішень господарських судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору у справі, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, і на них не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом1 частини першої статті11116 цього Кодексу. З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні. Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України УХВАЛИВ: Відмовити Компанії “KLCC HOLDINGS I LIMITED” у допуску справи №10/227-10 до провадження Верховного Суду України. Головуючий, суддя І. Плюшко Судді С. Владимиренко А. Демидова С. Мирошниченко С. Шевчук http://reyestr.court.gov.ua/Review/17850725

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2011 р. № 10/227-10 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого – судді Козир Т.П., суддів: Малетича М.М., Мамонтової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ко Компані” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у справі №10/227-10 господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ко Компані” до Компанії ”KLCC HOLDINGS I LIMITED”, треті особи: Компанія ”Kozinskaya River Limited”, Державне підприємство ”Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, про усунення перешкод у здійсненні права власності, за участю представників: Позивача: Жовнеренко Г.К., дов. б/н від 01.10.2010р., Відповідача: Лясковський В.В., Трощенко І.О., дов. б/н від 20.12.2010р., Третіх осіб: Олексюк Я.Я., дов. № 01-01/2785 від 23.12.2010р. В с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю ”Ко Компані” (далі –ТОВ ”Ко Компані”, Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Компанії ”KLCC HOLDINGS I LIMITED” (далі –Компанії ”KLCC HOLDINGS I LIMITED”, Відповідач), треті особи: Компанія ”Kozinskaya River Limited” (далі –Компанія ”Kozinskaya River Limited”, Третя особа 1), Державне підприємство ”Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (далі –ДП ”Інформцентр”, Третя особа 2), про усунення перешкод у здійсненні права власності. Рішенням господарського суду Київської області від 14.12.2010р. позовні вимоги ТОВ ”Ко Компані” задоволено повністю: усунуто перешкоди у здійсненні права власності ТОВ ”Ко Компані” на цілісний майновий комплекс бази відпочинку ”Сонячна”, розташований в Обухівському районі Київській області, вул. Сонячна, 12, шляхом виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів цього нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек, реєстратором якого є ДП ”Інформцентр”, записів про його обтяження, на підставі іпотечного договору, 4896 від 16.06.2006р. та повідомлення про реєстрацію іпотеки, б/н, від 16.06.2006р. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. рішення господарського суду Київської області було скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, а судові витрати по справі покладено на Позивача. Не погоджуючись з прийнятою апеляційною інстанцією постановою, Позивач, у поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 216, 546, 628 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст.ст. 43, 49 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), просить скасувати вказану постанову та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідач, у своєму письмовому відзиві на касаційну скаргу, вважаючи доводи та вимоги Позивача безпідставними, просив залишити скаргу останнього без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду у даній справі –без змін. Представник Третьої особи, у своїх поясненнях, вирішення касаційної скарги Позивача залишив на розсуд суду касаційної інстанції. Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів прийшла до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами господарської справи, 15.06.2006р. між Компанією ”KLCC HOLDINGS I LIMITED” та Компанією ”Kozinskaya River Limited” було укладено кредитну угоду (далі –Кредитна угода), доповнену в наступному 14.12.2007р. додатковою угодою № 1. Для забезпечення зобов’язань Компанії ”Kozinskaya River Limited” за вказаною Кредитною угодою, 16.06.2006р. між ТОВ ”Ко Компані” та Компанією ”KLCC HOLDINGS I LIMITED” було укладено договір іпотеки (далі –Договір іпотеки), зареєстрований в реєстрі за № 4896, за яким Позивач передав в іпотеку Відповідачу цілісний майновий комплекс бази відпочинку ”Сонячна”, що в с.м.т. Козин, вул. Сонячна, 12, Обухівського району Київській області. Крім того, для забезпечення зобов’язань Третьої особи за Кредитною угодою, між Позивачем та Відповідачем 16.06.2006р. було також окремо укладено договір гарантії. Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, Позивач вказує на те, що спірний Договір іпотеки за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить як елементи поруки, так і елементи застави, що відповідає положенням статті 628 ЦК України та, у зв’язку з цим, на його думку, є підставою для застосування до спірного договору, норм цивільного законодавства, як тих, що регулюють заставу, так і тих, що регулюють поруку. Суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин справи, а також положень статей 546, 553, 583, 627, 628 ЦК України, статті 1 Закону України ”Про іпотеку”, надавши при цьому правовий аналіз умовам укладених договорів і, зокрема, Договору іпотеки, погодився з доводами Позивача про те, що вказаний Договір є за своєю правовою природою змішаним договором, який, водночас, містить ознаки договорів поруки та застави, у зв’язку з чим, з урахуванням приписів ст. 559 ЦК України і обставин даної справи, дійшов висновку про те, що спірний Договір іпотеки є припиненим з 16.06.2007р., а вимоги Позивача, які ґрунтуються на положеннях ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, визнав такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, апеляційний господарський суд, з посиланням на статті 546, 553, 554, 575 ЦК України, ст.ст. 1, 11 Закону України ”Про іпотеку”, умови укладеного Договору іпотеки, та додаткової угоди № 1 від 17.12.2007р. до договору гарантії від 16.06.2006р., вважав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спірний Договір є за своєю природою змішаним договором та припиненим, в силу положень ст. 559 ЦК України, а тому, дійшов висновку про необхідність скасування рішення останнього та прийняття нового рішення –про відмову в позові. Проте, такі висновки апеляційного господарського суду не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Крім зазначених вище договорів, в матеріалах справи наявний також договір гарантії від 16.06.2006р. (далі –Договір гарантії), який був укладений між Позивачем, як гарантом, та Відповідачем, як кредитором. При цьому, як правильно встановив місцевий господарський суд, за своїм суб’єктним складом вказаний Договір гарантії суперечить вимогам статті 560 ЦК України, оскільки в даному випадку гарант не є фінансовою установою. Тому, такий договір є нікчемним і прийматися до уваги не може. Щодо посилання апеляційного господарського суду на додаткову угоду № 1 від 17.12.2007р. до Договору гарантії, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити про наступне. Відповідно до приписів абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Також, згідно ч. 4 ст. 216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. З огляду на це, вказана додаткова угода № 1 від 17.12.2007р. до Договору гарантії прийматися до уваги не може. Крім того, посилання апеляційного господарського суду на те, що текст Договору гарантії є перекладом з англійської мови, у якому було допущено помилку, тоді як з його тексту вбачається намір сторін укласти саме договір поруки, в матеріалах справи підтвердження не знайшло. Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. В даному випадку, спірний Договір іпотеки, згідно правового аналізу його умов, за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства). Правові терміни ”порука”, ”поручительство”, згідно правового аналізу норм актів цивільного законодавства, що регулюють заставу, та іпотеку, як різновид застави, в контексті майнового поручительства та поруки, застосовуються законодавцем в рівній мірі як тотожні для зобов’язання сторони, яка взяла на себе відповідальність перед кредитором за борг третьої (іншої) особи –боржника (ст.ст. 512, 523, 553-559 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). В той же час, частиною 1 статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Тобто, за правилами вказаної статті Закону, виконання зобов’язання перед кредитором забезпечується фактично усім майном іншої особи –поручителя. Крім того, Закон України ”Про іпотеку” (далі –Закон), як спеціальний закон, визначає окремий вид застави –іпотеку За правилами ст. 1 вказаного Закону, іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Вказана стаття 1 Закону розкриває поняття ”майнового поручителя” –майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника. Тобто, відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном. В решті, ці поняття тотожні за своєю правовою природою та змістом. В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Після всебічного аналізу норм наведених актів цивільного законодавства в контексті даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному конкретному випадку до Договору іпотеки від 16.06.2006р., як змішаного договору, необхідно застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки (ст.ст. 553-559 ЦК України). Так, за спірним Договором Позивач передав в іпотеку Відповідачу цілісний майновий комплекс бази відпочинку ”Сонячна” (Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Сонячна, 12) для забезпечення виконання зобов’язання іншої особи-боржника –Компанії ”Kozinskara River Limited”. Тобто, Позивач не є боржником за основним зобов’язанням, а є майновим поручителем, в розумінні ст. 583 ЦК України, ст. 1 Закону України ”Про іпотеку” та ст. 553 ЦК України, а відносини між Позивачем та Відповідачем за своєю суттю є змішаними і містять, як елементи застави (іпотеки), так і елементи поруки (поручительства). Згідно вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Як видно із спірного Договору, у ньому не визначено строк виконання основного зобов’язання. Відповідно, вимоги Відповідача могли бути пред’явлені Позивачу за цим Договором протягом одного календарного року з моменту укладення такого договору. У матеріалах справи відсутні докази пред’явлення позову до майнового поручителя протягом одного року від дня укладення Договору іпотеки (фактично –майнового поручительства), а тому, він є припиненим з 16.06.2007р. Відповідно до припису статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно абз. 2 статті 55 Закону України ”Про нотаріат”, при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача. Відповідно до положень пункту 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004р., договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. Таким чином, існування обтяжень щодо цілісного майнового комплексу бази відпочинку ”Сонячна”, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Сонячна, 12, за відсутності належних правових підстав, створює Позивачу перешкоди у реалізації ним права власності щодо зазначеного цілісного майнового комплексу. З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду і вважає, що вимоги Позивача, які ґрунтуються на положеннях норм цивільного законодавства, є такими, що підлягають задоволенню. При цьому, колегія суддів вважає також за потрібне зазначити і про наступне. З урахуванням правил статті 83 ГПК України, а також Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р., матеріалами справи не підтверджується наявність дійсного основного зобов’язання –Кредитного договору між двома іноземними суб’єктами іноземного права, в забезпечення якого було укладено та нотаріально посвідчено Договір іпотеки від 16.06.2006р. всупереч вимогам ст. 3 Закону України ”Про іпотеку”. Відповідно до статті 12 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 06.09.2004р., документи, які були складені, видані чи засвідчені та скріплені офіційною печаткою на території однієї Договірної Сторони, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на території іншої Договірної Сторони. Виходячи з положень ст. 1115 ГПК України щодо перевірки юридичної оцінки обставин справи, з огляду на відсутністьскріплення вказаного Кредитного договору належною офіційною печаткою та на відсутністьйого офіційної легалізації,такий договір не може прийматися на території України,як офіційний документ, який має юридичну силу, у тому числі –для підтвердження дійсності основного зобов’язання. Відповідно до ст. 3 Закону України ”Про іпотеку”, за відсутності належного процесуального підтвердження існування дійсного основного зобов’язання не може бути підтверджено належне існування похідного зобов’язання –спірного Договору іпотеки. Відповідно до правил статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. З урахуванням наведеного вище, існування на даний час у відповідних реєстрах записів, які б обмежували права Позивача, як власника щодо розпорядження цілісним майновим комплексом бази відпочинку ”Сонячна”, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с.м.т. Козин, вул. Сонячна, 12, є безпідставним. З урахуванням наведеного, постанова апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у даній справі підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, – П О С Т А Н О В И В : 1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ко Компані” задовольнити. 2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011р. у справі №10/227-10 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 14.12.2010р. залишити без змін. Головуючий – суддя Козир Т.П. Судді Малетич М.М. Мамонтова О.М. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14951620

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 21 травня 2012 р. № 30/75пд Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий суддя: Малетич М.М.,судді:Заріцька А.О., Козир Т.П., Кот О.В., Панова І.Ю., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2012 у справі № 30/75пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Обласна аптечна управляюча компанія" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Донецької області Кандзюба Олена Євгенівна про визнання окремих положень іпотечного договору від 27.10.2008 №08-738/100 недійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором , ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Донецького області від 04.10.2011 у справі № 30/75пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011, позовні вимоги задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2012 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011 залишено без змін. Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" подано заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25.01.2012 у справі 30/75пд, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 559 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Як докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України 28.11.2011 у справі № 14/5005/6594/2011 та від 25.05.2010 у справі № 18/81-1647. Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке. Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 25.01.2012 у справі № 30/75пд, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними окремих положень іпотечного договору, з урахуванням того, що вказівка у спірних положеннях договору на надання згоди на майбутні зміни обсягів зобов'язань поручителя суперечить статті 7 Закону України "Про іпотеку", яка вимагає попереднього визначення основного зобов'язання для можливості існування його забезпечення, оскільки не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої відповідальності іпотекодавця на момент укладення іпотечного договору. Крім того, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів стосовно задоволення решти позовних вимог щодо визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин припинення договору іпотеки внаслідок збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця, таким чином, з припиненням іпотечного договору відпали й підстави для утримання предмету іпотеки під обтяженням. Водночас, з постанови Вищого господарського суду України від 28.11.2011 у справі № 14/5005/6594/2011, на яку посилається заявник, вбачається, що як на підставу визнання оспорюваного договору іпотеки таким, що припинив свою дію, позивач посилається на те, що кредитор не пред'явив вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки до майнового поручителя за іпотечним договором в строк до 05 вересня 2009 року, тому строк дії договору іпотеки є припиненим. При вирішенні спору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погодився і суд касаційної інстанції, щодо відсутності підстав для припинення іпотечного договору, визначених у статті 17 Закону України "Про іпотеку", у зв'язку з чим відсутні правові підстави визнання спірного договору таким, що припинив свою дію. Крім того, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що ненаправлення банком вимоги позивачу відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя на одержання задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна (предмета іпотеки). Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків. Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 25.05.2010 у справі № 18/81-1647, на яку посилається заявник, та постанова від 25.01.2012 у справі № 30/75пд, про перегляд якої подано заяву, не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність у вказаних справах предметів позовів, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі № 30/75пд заявлено позов про визнання окремих положень іпотечного договору від 27.10.2008 №08-738/100 недійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором; водночас у справі 18/81-1647 предметом позову є стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 30/75пд до провадження Верховного Суду України. У зв'язку з наведеним та керуючись статтями 11116, 11120 ГПК України, Вищий господарський суд України УХВАЛИВ: Відмовити Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" у допуску справи № 30/75пд до провадження Верховного Суду України. Головуючий суддя М.М. Малетич Судді А.О. Заріцька Т.П. Козир О.В. Кот І.Ю. Панова KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд) http://reyestr.court.gov.ua/Review/25176147

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" січня 2012 р. Справа № 30/75пд Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Мирошниченка С.В. (головуючий), Князькова В.В., Хрипуна О.О., при секретарі Киниці А.Л., розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на постановувід 08.11.2011 Донецького апеляційного господарського суду у справ і№ 30/75пд господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донфармхолдінг" до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства "Обласна аптечна управляюча компанія" про визнання окремих положень іпотечного договору № PL 08-738/100 від 27.10.2008 недійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором Судове засідання проведено за участю представників: позивача Лиштви Ю.В., відповідача Лакути Г.В., ВАТ "Обласна аптечна управляюча компанія" не зяв., Приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 не зяв. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Донецького області від 04.10.2011 (суддя Попков Д.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011 (колегія суддів у складі: суддя Мєзєнцев Є.І. головуючий, судді Зубченко І.В., Склярук О.І.), позовні вимоги задоволено. У касаційній скарзі до Вищого господарського суду відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 04.10.2011, постанову апеляційного суду від 08.11.2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 26.05.2008 банком та відкритим акціонерним товариством "Обласна аптечна управляюча компанія" був укладений договір про надання кредитної лінії № CR 08-271/100, згідно з умовами якого банк надав ВАТ "Обласна аптечна управляюча компанія" кредит (в гривні та/або євро та/або доларах США) в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, для поповнення обігових коштів, а ВАТ "Обласна аптечна управляюча компанія" прийняло, зобовязалося належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобовязання, встановлені у цьому договорі. В подальшому для забезпечення грошових зобовязань ВАТ "Обласна аптечна управляюча компанія" за кредитним договором, 27.10.2008 банком та позивачем було укладено іпотечний договір № PL 08-738/100, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку в якості забезпечення виконання ВАТ "Обласна аптечна управляюча компанія" основного зобовязання за кредитним договором, наступне нерухоме майно: нежиле приміщення загальною площею 125,2 м2 вбудоване у перший поверх багатоквартирного будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, 181 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, вартістю 781766,05 грн. Пункт 2.1 іпотечного договору визначає зміст і розмір основного зобовязання, строк і порядок його виконання, зокрема: повернення кредиту в сумі 3300000,00 доларів США та повним погашенням заборгованості не пізніше 28.05.2011; сплата відсотків за користування кредитом у розмірі: в доларах США на підставі відсоткової ставки в розмірі LIBOR + 9,5% (LIBOR плюс девять цілих пять десятих відсотків) річних, із розрахунку 360 днів на рік; в євро на підставі відсоткової ставки в розмірі EURIBOR + 8% (EURIBOR плюс вісім відсотків) річних, із розрахунку 365 днів на рік та в гривні 21% річних. Іпотечний договір також містить умови, спрямовані на збереження правовідносин поруки у випадку зміни забезпечуваного ним зобовязання третьої особи-1 перед відповідачем за кредитним договором, законність окремих положень якого є предметом оскарження у даній справі: п. 2.1. Іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником боргових зобовязань, що підлягають виконанню за кредитним договором та/або повязані з кредитним договором, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до кредитного договору, які можуть бути укладені сторонами кредитного договору в майбутньому, а також інші фактичні вимоги; п. 2.1.2. Застереження: сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені із змістом кредитного договору та будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі положення кредитного договору є достатніми для включення відповідних положень кредитного договору в текст договору лише шляхом посилання. За обставини укладення сторонами кредитного договору змін та/або доповнень до кредитного договору, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання боргових зобовязань, сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання боржником боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому договорі чи ні; п. 2.3. У разі зміни розміру боргових зобовязань після укладення цього договору, в тому числі збільшення, такі боргові зобовязання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі. 26.05.2008 спірний договір зареєстровано у Державному реєстрі іпотек і у звязку з його укладенням цієї ж дати в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна зроблений запис про заборону відчуження предмету іпотеки. Судами також встановлено, що протягом дії кредитного договору його сторонами було внесено зміни стосовно виконання основного зобовязання, шляхом укладення відповідних додаткових угод до нього, а саме: договором № 1 від 27.10.2008 змінено розмір процентів за користування кредитними коштами та введено додаткового майнового поручителя Дочірнє підприємство "Аптека 65" товариства з обмеженою відповідальністю "Обласна аптечна холдингова компанія", а договором № 2 від 07.04.2009 внесено зміни до п. 1.4.1 кредитного договору щодо порядку визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у гривні, шляхом їх встановлення сторонами у відповідних кредитних заявках. Поряд з тим, з підписанням останніх змін до кредитного договору, відповідач та третя особа-1 виклали в новій редакції кредитну заявку від 28.10.2008, збільшивши при цьому розмір процентів за користування кредитними коштами у гривні з 21% до 22% річних, тим самим фактично збільшивши обсяг відповідальності майнового поручителя. Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог. При цьому, суди правильно зазначили, що згідно з ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Одночасно для належного виконання зобовязань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобовязання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки дана норма вказує на можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення виконання зобовязання. Так, згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). При цьому, ст. 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Поряд з тим, вказаною нормою також встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи боржника. Таким чином, укладений сторонами договір іпотеки при участі майнового поручителя за своєю правовою природою уявляє собою складне зобовязання, яке вміщує в собі ознаки як майнової поруки, так і ознаки застави, та підпадає під правове регулювання норм статей 553-559 ЦК України та норм Закону України "Про іпотеку". Виходячи зі змісту частини першої ст. 548 та частини першої ст. 553 ЦК України порука як спосіб забезпечення виконання іншого (основного, в даному випадку кредитного) зобовязання має додатковий та похідний характер від забезпечуваного зобовязання, що зумовлює існування останнього та його визначеність на момент укладання договору поруки, адже відсутність основного зобовязання унеможливлює існування обєкту забезпечення, а його невизначеність унеможливить настання передбачених частинами 1, 2 ст. 554 цього Кодексу правових наслідків в контексті обсягу солідарної відповідальності поручителя. Відтак, Вищий господарський суд України погоджується з висновками господарських судів щодо обґрунтованості позиції ТОВ "Донфармхолдінг" про те, що чинне законодавство імперативно встановлює обовязкову попередню визначеність основного зобовязання для можливості існування забезпечувального в контексті обсягів останнього, як істотної умови за змістом ч. 2 ст. 553 та ч.1 ст. 554 ЦК України. Надання згоди на майбутні зміни обсягів зобовязань не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої відповідальності поручителя на момент укладання договору іпотеки, тому що поручатися можна лише за існуюче, а не майбутнє і заздалегідь не визначене за обсягами зобовязання. Більш того, сукупний аналіз положень частин 1-3 ст. 202 та ч. 1 ст. 559 ЦК України дозволяє кваліфікувати згоду поручителя на зміну забезпечуваного зобовязання, наслідком якої є збільшення обсягу відповідальності поручителя, як односторонній правочин, спрямований на збереження наявних правовідносин поруки та зміну їх умов щодо обсягу відповідальності поручителя. В свою чергу, положення частини 1 та 5 ст. 203 ЦК України, встановлюють необхідність відповідності змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. В контексті ст. 7 Закону України "Про іпотеку", будь-яке збільшення суми основного боргу за основним зобовязанням має бути прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання та визначено у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання. Вимоги зазначеної правової норми, насамперед, вказують на те, що іпотекою може бути забезпечене вже існуюче, а не майбутнє, певно не визначене за обсягами зобовязання. Однак, доведені до відома іпотекодавця умови кредитного договору не надавали можливості передбачити параметри зміни розміру процентної ставки за вже виданим траншем за кредитною заявкою від 07.04.2009. Таким чином, як вбачається, вказівка у спірних положеннях іпотечного договору на надання згоди на майбутні зміни обсягів зобовязань поручителя суперечить ст. 7 Закону України "Про іпотеку", яка вимагає попереднього визначення основного зобовязання для можливості існування його забезпечення, оскільки не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої його відповідальності на момент укладання іпотечного договору. Приписи ст. 217 ЦК України передбачають можливість визнання недійсними лише окремих частин правочину із збереженням його чинності в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Отже, враховуючи, що допущені при укладанні іпотечного договору порушення чинного законодавства повязані тільки з наявністю оспорюваних положень, а правовідносини майнової поруки могли відбутися між сторонами і без таких застережень, судами було вірно застосовано ст. 217 ЦК України стосовно недійсності лише окремих частин спірного договору. Вищий господарський суд України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що оспорювані положення договору поруки № PL 08-738/100 від 27.10.2008 на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать положенням п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 548, ч.ч. 1, 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554, ч. 1 ст. 653 ЦК України та вимогам Закону України "Про іпотеку". За змістом частини 1 статті 19 Закону України "Про іпотеку", відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в встановленому порядку. Частиною 2 статті 19 вказаного Закону унормовано, що будь-яке збільшення основного зобовязання або процентів за основним зобовязанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобовязанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таким чином, Вищий господарський суд України вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що збільшення розміру процентів за кредитним договором попередньо неузгоджені в іпотечному договорі вимагає наявності укладеної раніше додаткової угоди до іпотечного договору, яка б відображала такі зміни основного зобовязання. Зокрема, збільшення процентних ставок за кредитним договором в даному випадку призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за іпотечним договором, за відсутності на це його згоди, наслідком чого відповідно є припинення майнової поруки в силу ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, і подальше узгодження такого збільшення не призводить до відновлення правовідносин з майнової поруки, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості поновлення припиненого у встановленому порядку зобовязання. В світлі зазначеного, спірний договір є таким, що припинив свою дію 07.04.2009. Таким чином, з припиненням іпотечного договору, відпали й підстави для утримання предмету іпотеки під обтяженням. Проте, наполягання банку на необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки та як наслідок продовження утримання під обтяженням та обмеженням спірного майна, обмежує вільне розпорядження ним з боку позивача, чим порушує його гарантовані права та інтереси як власника. Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишити без задоволення. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 30/75пд залишити без змін. Суддя С. Мирошниченко Суддя В. Князьков Суддя О. Хрипун http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21209806

Донецький апеляційний господарський суд Постанова Іменем України 08.11.2011 р. справа №30/75пд Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Зубченко І.В. та Склярук О.І., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.11 року у справі №30/75пд (суддя Попков Д.О.) за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг» (представник ОСОБА_1., довіреність від 23.11.2010) до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(представник ОСОБА_2., довіреність від 16.08.2011) за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відкритого акціонерного товариства «Обласна аптечна управляюча компанія» (представник до судового засідання не зявився) за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватного нотаріусу Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 положень іпотечного договору №PL 08-738/100 від 27.10.2008р. недійсними та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором № PL 08-738/100 від 27.10.2008р., ВСТАНОВИВ: Господарським судом Донецької області 04.10.11 року прийнято рішення у справі №30/75пд, згідно якого вирішено задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг»(далі Товариство) до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(далі Банк) про визнання окремих положень іпотечного договору №PL 08-738/100 від 27.10.2008р. недійсним та визнання відсутнім права іпотеки і утримання під іпотечним обтяженням майна за іпотечним договором № PL 08-738/100 від 27.10.2008р., а саме: Визнано недійсним наступні положення іпотечного договору № PL 08-738/100 від 27.10.2008р.: -п. 2.1. в частині слів «…в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до Договору про Зобовязання, які можуть бути укладені сторонами Договору про Зобовязання в майбутньому»; -п.2.1.7. в частині слів Застереження: «За обставини укладення сторонами Кредитного договору змін та/або доповнень до Кредитного договору, в тому числі, але не включно, щодо зміни суми Кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання Боргових зобовязань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання Боржником Боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні»; -п.2.3. повністю «У разі зміни розміру Боргових зобовязань після укладення цього Договору, в тому числі збільшення, такі боргові зобовязання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі». Визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м. Київ (ідентифікаційний код 216685166) права іпотеки за укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг», м. Донецьк (ідентифікаційний код 23602109) договором іпотеки № PL 08-738/100 від 27.10.2008р., обтяження за яким зареєстроване у Державному реєстрі іпотек згідно запису №8119465 від 27.10.2008р. та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна згідно запису №8119456 від 27.10.2008р., та відсутнім права на утримання під таким обтяженням наступного майна товариства з обмеженою відповідальністю «Донфармхолдінг»: нежиле приміщення загальною площею 125,2 кв.м. вбудоване у перший поверх багатоквартирного будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2008р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4., за реєстровим номером 5433, зареєстроване в Державному реєстрі правочинів за №3026718, що зареєстроване в Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації»за №19494487 в книзі 5 (номер запису 2627) згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19667089 від 25.07.2008 року, виданого МКП «Маріупольське БТІ». Стягнуто з Банку на користь Товариства витрати зі сплати державного мита в сумі 85 грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 10.10.11 року. Рішення суду обґрунтоване ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 ст.215, ст.217, ч.2 ст.548, ч.1 та ч.2 ст.553, ч.2 ст.554, ч.1 ст.559, ч.1 ст.653 ЦК України та статями 17, 19 Закону України «Про іпотеку», зокрема, недійсністю окремих частин іпотечного договору внаслідок допущення порушень чинного законодавства при його укладенні та ухилянням відповідача від здійснення дій, повязаних з анулюванням записів про наявність іпотечного обтяження, попри наявність обставин, що вказують на припинення іпотечних правовідносин через неузгоджене з майновим поручителем збільшення процентних ставок за кредитним договором. Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі №30/75пд, заперечуючи висновки, встановлені рішенням господарського суду Донецької області, а також вважаючи, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено процесуальні норми, Банк звернувся із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.11 року у справі №30/75пд, обґрунтовуючи її тим, що суд неправильно застосував ст.ст. 526, 559, 629 ЦК України, ст.ст. 17, 19 Закону України «Про іпотеку»та порушив ст.ст. 33, 43 ГПК України. За твердженнями відповідача, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, а тому суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що укладений 07.04.2009 року між Товариством та Банком Договір №1 про зміну іпотечного договору, підписаний уповноваженим представником Товариства та нотаріально посвідчений, а отже підлягає захисту згідно принципу цивільного законодавства свободи договору. Одночасно апелянт відзначив, що договір є обовязковим для виконання сторонами, а зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до його умов. Також, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не було в повній мірі та належним чином проаналізовано як умови основного зобовязання, так і умови спірного договору. Вважає, що іпотека, як один із видів забезпечення виконання зобовязань, регулюється спеціальними нормами Закону України «Про іпотеку», тому до іпотечних правовідносин не можна застосовувати норми Закону України «Про заставу»та норми Цивільного кодексу України, які є загальними по відношенню до норм, що регулюють іпотечні відносини, а тому оскаржуване рішення Банк розцінює як таке, що прийняте в порушення норм матеріального й процесуального права, без належної оцінки та зясування обставин справи. Банк просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог у повному обсязі. Позивач проти доводів скаржника заперечив, просив рішення господарського суду Донецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу Банку без задоволення. В судовому засіданні заявник апеляційної скарги Банк підтримав заявлені у ній вимоги, Товариство заперечило проти задоволення цієї скарги з підстав, викладених усно. Суд перебував у нарадчій кімнаті 08.11.11 року з 09:53 до 10:01 години. Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно наявного в матеріалах справи договору про надання кредитної лінії №CR 08-271/100 від 26.05.2008р. (т.1 а.с.а.с.52-64) (далі Кредитний договір) укладеного між Банком та відкритим акціонерним товариством «Обласна аптечна управляюча компанія»(далі Фірма), Банк надає Фірмі Кредитну лінію, в рамках якої Банк надає Фірмі Кредит (в гривні та/або євро та/або доларах США) в розмірі, що не перевищує Ліміт фінансування, для поповнення обігових коштів, а Фірма приймає, зобовязується належним чином використати та повернути Банку Кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобовязання, встановлені у цьому Договорі. В подальшому задля забезпечення грошових зобовязань Фірми за Кредитним договором, 27.10.2008р. між Банком та Товариством було укладено Іпотечний договір №PL 08-738/100 (т.1 а.с.а.с.12-24) (далі Іпотечний договір). Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 193 ГК України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одночасно для належного виконання зобовязань, статтею 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобовязання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки дана норма вказує на можливість встановлення договором або законом інших видів забезпечення виконання зобовязання. Так, згідно положень ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). При цьому, статтею 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Стаття 1 Закону України «Про іпотеку» визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Поряд з тим, вказаною нормою також встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобовязання іншої особи боржника. Проаналізувавши наведені у ст.1 Закону України «Про іпотеку» терміни та порівнявши їх із приписами статей 553, 572, 575 ЦК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договір іпотеки при участі майнового поручителя за своєю правовою природою уявляє собою складне зобовязання, яке вміщує в собі ознаки як майнової поруки, так і ознаки застави. В свою чергу, здійснивши таке співставлення норм матеріального права та дослідивши Іпотечний договір, з якого виникли цивільні права та обовязки Банку (іпотекодержателя) та Товариства (іпотекодавця), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поруки (іпотеки), який підпадає під правове регулювання норм статей 553-559 ЦК України та норм Закону України «Про іпотеку». Таким чином, в силу статті 553 ЦК України та пунктів 1.1-1.4 Іпотечного договору, Товариство передає в іпотеку Банку в якості забезпечення виконання Фірмою основного зобовязання за Кредитним договором, наступне нерухоме майно: нежиле приміщення загальною площею 125,2 кв.м. вбудоване у перший поверх багатоквартирного будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.07.2008р. приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4. (т.1 а.с.а.с.32-33), за реєстровим номером 5433, зареєстроване в Державному реєстрі правочинів за №3026718 (т.1 а.с.34), що зареєстроване в Міському комунальному підприємстві «Маріупольське бюро технічної інвентаризації»за №19494487 в книзі 5 (номер запису 2627) згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19667089 від 25.07.2008р. (т.1 а.с.35), виданого МКП «Маріупольське БТІ», вартістю за згодою сторін 781766,05 грн. Пункт 2.1 Іпотечного договору визначає зміст і розмір основного зобовязання, строк і порядок його виконання, зокрема: -повернення кредиту в сумі 3300000,00 доларів США та повним погашенням заборгованості не пізніше 28.05.2011р. (п.2.1.1); -сплата відсотків за користування кредитом у розмірі: в доларах США на підставі відсоткової ставки в розмірі LIBOR + 9,5% (LIBOR плюс девять цілих пять десятих відсотків) річних, із розрахунку 360 днів на рік; в євро на підставі відсоткової ставки в розмірі EURIBOR + 8% (EURIBOR плюс вісім відсотків) річних, із розрахунку 365 днів на рік та в гривні 21% річних (п.2.1.3). Іпотечний договір також містить умови, спрямовані на збереження правовідносин поруки у випадку зміни забезпечуваного ним зобовязання третьої особи 1 перед відповідачем за Кредитним договором, законність окремих положень якого наразі оспорюється позивачем в досліджуваній позовній заяві: -п. 2.1. Іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Боржником боргових зобовязань, що підлягають виконанню за кредитним договором та/або повязані з кредитним договором, у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як це встановлено в кредитному договорі, в тому числі будь-якими змінами та доповненнями до кредитного договору, які можуть бути укладені сторонами кредитного договору в майбутньому, а також інші фактичні вимоги; -п. 2.1.7. Застереження: Сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені із змістом Кредитного договору та будь-яке посилання в тексті цього договору на кредитний договір чи окремі положення кредитного договору є достатніми для включення відповідних положень кредитного договору в текст договору лише шляхом посилання. За обставини укладення сторонами кредитного договору змін та/або доповнень до кредитного договору, в тому числі, але не виключно, щодо зміни суми кредиту, відсоткової ставки, порядку та строку виконання боргових зобовязань, Сторони цим наперед погоджуються та виражають свою згоду на забезпечення виконання Боржником Боргових зобовязань з врахуванням таких змін та/або доповнень, незалежно від того чи відображені такі зміни в цьому Договорі чи ні; -п.2.3. У разі зміни розміру Боргових зобовязань після укладення цього договору, в тому числі збільшення, такі боргові зобовязання забезпечуються цією іпотекою в повному розмірі. 27.10.2008 року спірний договір зареєстровано у Державному реєстрі іпотек (т.1 а.с.37) і у звязку з його укладенням цієї ж дати в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна зроблений запис про заборону відчуження предмету іпотеки (т.1 а.с.49). Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В свою чергу, положення частини 1 та 5 статті 203 ЦК України, встановлюють необхідність відповідності змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також він має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. В контексті статті 7 Закону України «Про іпотеку», будь-яке збільшення суми основного боргу за основним зобовязанням має бути прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобовязання та визначено у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання. Вимоги зазначеної правової норми, насамперед, вказують на те, що іпотекою може бути забезпечене вже існуюче, а не майбутнє, певно не визначене за обсягами зобовязання. Однак, доведені до відома іпотекодавця умови кредитного договору не надавали можливості передбачити параметри зміни розміру процентної ставки за вже виданим траншем за кредитною заявкою від 07.04.2009р. (т.1 а.с.73). Таким чином, як вбачається, вказівка у спірних положеннях іпотечного договору на надання згоди на майбутні зміни обсягів зобовязань поручителя суперечить ст.7 Закону України «Про іпотеку», яка вимагає попереднього визначення основного зобовязання для можливості існування його забезпечення, оскільки не усуває невизначеності обсягів такої майбутньої його відповідальності на момент укладання Іпотечного договору. Приписи ст.217 ЦК України передбачають можливість визнання недійсними лише окремих частин правочину із збереженням його чинності в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Отже, враховуючи, що допущені при укладанні іпотечного договору порушення чинного законодавства повязані тільки з наявністю оспорюваних положень, а правовідносини майнової поруки могли відбутися між сторонами і без таких застережень, судом попередньої інстанції було вірно застосовано ст.217 ЦК України стосовно недійсності лише окремих частин спірного договору. В світлі статей 216, 236 ЦК України, спірні положення договору є недійсними з моменту вчинення Іпотечного договору, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю, та припиняють можливість настання передбачених ними прав та обовязків сторін на майбутнє. Викладене вище, відповідно, зумовлює висновок апеляційного суду, що спірні положення не створюють підстав для виникнення у Банка права змінювати основне зобовязання із збільшенням обсягу відповідальності Товариства без погодження такої зміни з останнім. Водночас, протягом дії Кредитного договору його сторонами було внесено зміни стосовно виконання основного зобовязання, шляхом укладення відповідних додаткових угод до нього, а саме: договором №1 від 27.10.2008р. (т.1 а.с.а.с.67-69) внесено зміни до п.1.4.1 та п.1.4.2 Кредитного договору, зокрема, змінено розмір процентів за користування кредитними коштами: в доларах США LIBOR + 9,5% (замість 11,5 %), в євро EURIBOR + 8% (замість 11,5 %) та у гривні 21% (без змін), а також введено додаткового майнового поручителя Дочірнє підприємство «Аптека 65»товариства з обмеженою відповідальністю «Обласна аптечна холдингова компанія»; договором №2 від 07.04.2009р. (т.1 а.с.а.с.70-71) внесено зміни до п.1.4.1 Кредитного договору щодо порядку визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у гривні, шляхом їх встановлення сторонами у відповідних кредитних заявках. Поряд з тим, важливо зазначити, що з підписанням останніх змін до Кредитного договору, відповідач та третя особа 1 виклали в новій редакції кредитну заявку від 28.10.2008 року, збільшивши при цьому розмір процентів за користування кредитними коштами у гривні з 21% до 22% річних, тим самим фактично збільшивши обсяг відповідальності майнового поручителя. Однак, колегія апеляційної інстанції зауважує, що доказів попереднього або одночасного із укладанням вказаних додаткових угод узгодження з позивачем як іпотекодавцем змін основного зобовязання матеріали справи не містять та факт такого узгодження заперечується Товариством. Згідно приписів ч.1 ст.559 ЦК України, у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, порука припиняється. За змістом частини 1 статті 19 Закону України «Про іпотеку», відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Після видачі заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в встановленому порядку. Частиною 2 статті 19 вказаного Закону унормовано, будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Здійснивши аналіз положень ст.19 Закону України «Про іпотеку»судова колегія наголошує на тому, що можливість первісно не визначеного в Іпотечному договорі збільшення розміру процентів ставиться у залежність від попередньої державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, що відповідно до ч.1 вказаної статті відбувається лише внаслідок укладання відповідних змін до іпотечного договору. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним та обґрунтованим висновок господарського суду Донецької області стосовно того, що збільшення розміру процентів за Кредитним договором попередньо неузгоджені в Іпотечному договорі вимагає наявності хронологічно раніше укладеної додаткової угоди до Іпотечного договору, яка б відображала такі зміни основного зобовязання. Зокрема, збільшення процентних ставок за Кредитним договором в даному випадку призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача за Іпотечним договором, за відсутності на це його згоди, наслідком чого відповідно є припинення майнової поруки в силу ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України, і подальше узгодження такого збільшення не призводить до відновлення правовідносин з майнової поруки, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості поновлення припиненого у встановленому порядку зобовязання. В світлі зазначеного, спірний договір є таким, що припинив свою дію 07.04.2009 року. В свою чергу, є очевидним, що з припиненням Іпотечного договору, відпали й підстави для утримання предмету іпотеки під обтяженням. Проте, наполягання Банку на необхідності звернення стягнення на предмет іпотеки та як наслідок продовження утримання під обтяженням та обмеженням спірного майна, обмежує вільне розпорядження ним з боку Товариства, чим порушує його гарантовані права та інтереси як власника. Колегією також приймається до уваги, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення допущено описку в частині зазначення порядкового номеру пункту Іпотечного договору, який визнається недійсним, а саме замість п.2.1.7 вказано п.2.1.2. Проте, вказана описка не впливає на законність прийнятого судового рішення та може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ч.1 ст.89 ГПК України. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування цього судового акту. Враховуючи означене, рішення суду першої інстанції від 04.10.11 року у справі №30/75пд підлягає залишенню без змін як таке, що прийняте на підставі повного встановлення фактичних обставин справи, всебічного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надано належну правову оцінку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства ”ОТП Банк” на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.11 року у справі №30/75пд. Рішення господарського суду Донецької області від 04.10.11 року у справі №30/75пд залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили. Головуючий суддя Є.Мєзєнцев Суддя І.Зубченко Суддя О.Склярук Надруковано: 7 прим. 1 позивачу 1 відповідачу 2 третім особам 1 у справу 1 господарському суду Донецької області 1 Донецькому апеляційному господарському суду http://reyestr.court.gov.ua/Review/19918134

В практике ч. 4 ст. 559 ЦК работает именно с момента получения уведомления либо окончания действия кредитного договора.