ANTIRAID

Можете подать и поместу нахождения отделения, но тогда обратите внимание на реквизиты в договоре. С кем заключался и где находится.

Напишите заявление в исполнительную службу о том, что Вы добровольно погасили задолженность и приложите квитанции.

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 липня 2011 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., Гнатенка А.В., суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,- Данчука В.Г., Луспеника Д.Д.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління (далі – ВАТ КБ «Надра») на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2009 року, в с т а н о в и л а : У лютому 2009 року ВАТ КБ «Надра» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_9 укладено договір поруки на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, укладеним 10 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер. Кредит, проценти за ним і пеня не погашені. Після уточнення позовних вимог ВАТ КБ «Надра» просило стягнути з ОСОБА_9 на його користь заборгованість за кредитом на загальну суму 22 678 грн. 83 коп. з урахуванням процентів, пені та штрафу. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 червня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_9 на користь ВАТ КБ «Надра» 20 523 грн. 32 коп. основного боргу за кредитом, 738 грн. 53 коп. заборгованості за процентами, 193 грн. 38 коп. пені та понесених судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. ВАТ КБ «Надра» звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 2 розд. XIII «Перехідні положення» Закону України від 7 липня 2010 року № 2453–VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. У зв’язку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI «Про судоустрій і статус суддів». Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір є припиненим у зв’язу зі смертю ОСОБА_10 і ОСОБА_9 як його поручитель несе повну відповідальність перед банком за укладеним між ОСОБА_10 та ВАТ КБ «Надра» кредитним договором. Банк має право вибору: звернутися за стягненням боргу до поручителя чи до спадкоємців. Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що зобов’язання ОСОБА_10 за кредитним договором припинилося у зв’язку з його смертю, умови цього договору не передбачають відповідальності ОСОБА_9 за кредитним договором у разі смерті боржника, а тому порука є припиненою. Висновок апеляційного суду грунтується на нормах матеріального права. За положеннями ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення такого зобов’язання боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Відповідно до ст. 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником. Згідно із ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов’язанням . Судом установлено, що згідно з укладеним 10 грудня 2007 року договором поруки ОСОБА_9 поручилася за виконання ОСОБА_10 його зобов’язань за кредитним договором № 401/07/2007 від 10 грудня 2007 року на суму 25 тис. грн. Повністю не виконавши своїх зобов’язань за кредитним договором, ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_10 помер, а ОСОБА_9 відмовилася добровільно повернути борг. Таким чином, зобов’язання ОСОБА_10 за кредитним договором припинилося у зв’язку з його смертю. Дані правовідносини допускають правонаступництво в порядку спадкування. Оскільки спірний договір поруки не передбачає відповідальності ОСОБА_9 за виконання договору кредиту новим боржником, то порука є припиненою. За таких обставин рішення апеляційного суду ухвалено відповідно до норм матеріального й процесуального права, тому касаційну скаргу необхідно відхилити. Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в особі Кіровоградського регіонального управління відхилити. Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19 серпня 2009 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.В. Патрюк Судді: М.І. Балюк В.І. Гуменюк Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко http://reyestr.court.gov.ua/Review/16938435

Есть очень много по Укрсоцбанку и Приватбанку

Пробуйте, но из практики скажу, что суды это не считают новыми обстоятельствами.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.11.2011 Справа №2-6657/11 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого В.М. Братасюка за участю секретаря Ю.Ю. Філіпенко розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Тернопільська фірма Будівельник, ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Хрещатик» про визнання недійсними правочинів та визнання майнового права , - в с т а н о в и в: В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Тернопільська фірма Будівельник, ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Хрещатик» про визнання недійсними договору від 07 листопада 2005 року дольової участі у будівництві нежитлових приміщень проектною загальною площею 79, 0 кв.м. за будівельною адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі, укладеного між ОСОБА_2 та ПМП Тернопільська фірма Будівельник, та договору іпотеки від 22.05.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ ОСОБА_3 «Хрещатик», зареєстрованого в реєстрі за №5827, предметом іпотеки за яким є майнові права ОСОБА_2 на нежитлові приміщення проектною загальною площею 79, 0 кв.м. за будівельною адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі. (з договором про внесення змін від 12.02.2010 року), та визнання за ОСОБА_1 майнових прав на нежитлові приміщення проектною загальною площею 79, 0 кв.м. за будівельною адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі, що виникли на підставі договору від 08 червня 2005 року дольової участі у будівництві нежитлових приміщень, укладеного з ПМП Тернопільська фірма Будівельник. В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що оспорювані ним договори, укладені між ОСОБА_2, ПМП ТФ Будівельник та Банком є фіктивними, вчиненими поза дійсним волевиявленням ОСОБА_2, й метою укладання спірних правочинів була лише необхідність за фіктивним правочином отримати кредит в фінансовій установі для задоволення потреб ПМП ТФ Будівельник, тобто установою де працював ОСОБА_2 Крім того позивач зазначає, що укладанням ОСОБА_2 спірних правочинів порушено права позивача, як особи, з якою дійсно було укладено договір дольової участі на нежитлове приміщення плошею 79 кв.м. в будинку за адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі, та саме позивач здійснив проплату внесків дольової участі ПМП ТФ "Будівельник", що стверджується квитанціями про оплату. В судовому засіданні представник позивача позові вимоги підтримав та просить їх задовольнити, зазначивши при цьому, що на розгляді в Тернопільському міськрайонному суді перебуває кримінальна справа №1-679 про обвинуваченню директора ПП Тернопільська фірма Будівельник ОСОБА_4 за ч.5 ст. 191 КК України та за ч.2 ст. 364 КК України і в матеріалах справи наявні протоколи допиту відповідача у справі ОСОБА_2 з його показами, даними під час досудового слідства, згідно яких ОСОБА_2 показує про фіктивність укладених ним спірних правочинів без дійсного наміру виникнення за правочинами наслідків, і в протоколах містяться покази ОСОБА_2 про те, що він не вносив коштів в рахунок дольової участі ПП "ТФ Будівельник". Відповідач ОСОБА_2 та ПП "Тернопільська фірма Будівельник" своїм конституційним правом на захист не скористалися, заперечень щодо заявленого позову не надали, повноважного представника у суд не направили, хоча була повідомлені судом належним чином про день, час та місце розгляду справи. Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності даних осіб, оскільки право на участь в судовому процесі є диспозитивним правом, а не обов’язком учасників судового процесу. Представник ПАТ ОСОБА_3 "Хрещатик" проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що спірні правочини укладені ОСОБА_2 відповідно його дійсних намірів, а тому в задоволенні позову слід відмовити. Заслухавши пояснення, всесторонньо, всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши докази, судом встановлено наступні обставини справи. 08.06.2005 року між ПМП "Тернопільська фірма "Будівельник" (котре перейменоване на Приватне підприємство "Тернопільська фірма Будівельник") в особі директора ОСОБА_5 укладено з позивачем ОСОБА_1 договір дольової участі у будівництві нежитлових приміщень проектною загальною площею 79 м2 за адресою вул. Кривоноса, 12 м. Тернопіль, що знаходяться в цокольному поверсі будинку. Згідно з п.1.2 вище згаданих договорів повна базова вартість приміщень становить 434 592 гривень. Відповідно до п.2.1 даного договору позивач зобов'язувався внести кошти в сумі повної вартості приміщень, а саме 434 592 гривень. З метою виконання своїх грошових зобов'язань 21.06.2007 року між позивачем та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту № 770/38-246-07 на суму 73 000 доларів США, що за курсом НБУ на дату укладення, складало 368 650 гривень. Кошти надавались з цільовим призначенням –фінансування будівництва придбання (інвестування) нежитлових приміщень відповідно до договорів на дольову участь у будівництві нежитлових приміщень проектною загальною площею 79 м2 за адресою вул. Кривоноса, 12 м. Тернопіль за договором, що були укладені з ПМП "Тернопільська фірма "Будівельник" 08.06.2005 року. На забезпечення своїх зобов'язань за договором кредиту, 21.06.2007 року того ж числа було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку майнові права на незакінчене будівництвом нежитлове приміщення проектною загальною площею 79 м2, що будується за адресою вулиця Кривоноса, 12 в м. При цьому в п. 1.1.1. договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки належить позивача на підставі вищезазначеного договору, а також документів, що посвідчують факт фінансування позивачем об’єкта будівництва –квитанцією №29 від 21 червня 2007 року про сплату 65 617 гривень, меморіального ордеру №1 від 21.06.2007 року про сплату 366 460 гривень, квитанції від 08 червня 2007 року про сплату 2515 гривень, а тому суд вважає, що сплата коштів ПМП "Тернопільська фірма Будівельник" підтверджується належними доказами –касовими документами. В зв’язку з погашенням кредитної заборгованості позивача перед АКБ "Укрсоцбанк", приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_6 на примірнику договору іпотеки від 21.06.2007 року проставлено штамп про припинення іпотеки, й майнові права на приміщення були виключені з державного реєстру іпотек, що підтверджується відповідним витягом № 25697020. Відповідно до ст. ст. 177,178,190 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні»: - об’єктами цивільних прав є майнові права; об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої; майном як особливим об’єктом вважаються майнові права; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов’язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права. Таким чином суд вважає, що позивачем по справі було придбано 100% вартості майнових прав на незакінчене будівництвом нежитлове приміщення проектною загальною площею 79, 0 кв.м. за будівельною адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі, на підставі договору від 08 червня 2005 року дольової участі у будівництві нежитлових приміщень, укладеного з ПМП Тернопільська фірма Будівельник. Разом з тим судом встановлено, що 07 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ПМП "Тернопільська фірма Будівельник" в особі директора ОСОБА_5. укладено договір дольової участі у будівництві нежитлових приміщень проектною загальною площею 79 м2 за адресою вул. Кривоноса, 12 м. Тернопіль, що знаходяться в цокольному поверсі будинку, тобто на те саме приміщення, стосовно якого укладено договір дольової участі з ОСОБА_1 Надалі 22.05.2007 року між ВАТ КБ "Хрещатик" (правонаступником якого за правами та обов’язками є ПАТ КБ "Хрещатик") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №14-243-СП, згідно умов якого ОСОБА_2 надано кредит в сумі 109 000 євро строком на 5 років, й згідно п. 2.1.2. даного кредитного договору забезпеченням виконання ОСОБА_2 зобов’язань є майнові права на нежитлових приміщень проектною загальною площею 79 м2 за адресою вул. Кривоноса, 12 м. Тернопіль, згідно договору від 07.11.2005 року. При цьому ПМП "Тернопільська фірма Будівельник" виступила поручителем ОСОБА_2 перед банком, про що підписано тристоронній договір поруки від 22.05.2007 року. Одночасно за договором іпотеки від 22 травня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу в реєстрі за № 5827, ОСОБА_2 передано КБ "Хрещатик" в іпотеку майнові права на незакінчене будівництвом нежитлове приміщення проектною загальною площею 79 м2, що будується за адресою вулиця Кривоноса, 12 в м. Тернополі, належні іпотекодавцю ОСОБА_2 на підставі договору від 07.11.2005 року. В підтвердження фінансування будівництва предмета іпотеки, надано нотаріусу довідку №262 від 17.05.2007 року ПМП "ТФ Будівельник" за підписом директора підприємства ОСОБА_4 та головного бухгалтера ОСОБА_7 про те, що розрахунок ОСОБА_2 по договору дольової участі від 07.11.2007 року проведено на 100 %. При цьому в тексті договору при його посвідченні нотаріусом зроблено запис про заборону відчуження зазначених в договорі майнових прав в реєстрі за № 5828\66. 12.02.2010 року до договору іпотеки нотаріусом посвідчено зміни в частини визначення вартості предмета іпотеки. Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою статті 203 цього Кодексу. Відповідно ч.1, ч.3, ч.5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним В п.24 Постанови № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України зазначає, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним в ч.5 ст. 203 ЦК України, оскільки спрямований не на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивному правочині воля сторони не відповідає зовнішньому її прояву. З метою доказування фіктивності спірних правочинів, укладених ОСОБА_2 за клопотанням представника позивача ухвалою суду витребувано протоколи допитів ОСОБА_2. як свідка, даних під час досудового слідства, у кримінальній справі директора ПП Тернопільська фірма Будівельник ОСОБА_4 за ч.5 ст. 191 КК України та за ч.2 ст. 364 КК України, що розглядається Тернопільським міськрайонним судом за № 1- 679. Відповідно змісту протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 10 лютого 2011 року, свідка попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів, і свідок ОСОБА_2 показав, що з 2002 року по 2010 рік працював на посаді виконроба ПП ТФ Будівельник, й навесні 2007 року ОСОБА_5 покликав свідка до себе в кабінет в офісі підприємства де останній звернувся з проханням оформити кредит в банку на ім'я ОСОБА_2 а грошові кошти отримає підприємство. При цьому ОСОБА_5 повідомив, що в заставу банку буде передано належне підприємству приміщення по вул. М. Кривоноса в м. Тернополі, здійснюючи на ОСОБА_2 психологічний тиск про те, що останній буде звільнений з роботи в разі відмови підписувати договір про отримання кредиту. В тому числі на запитання слідчого Білик В.П. показав, що свідок не вступав в дольову участь у будівництві нежитлового приміщення за адресою ОСОБА_8 в м. Тернополі, жодних коштів в рахунок його вартості не вносив, спірних договорів дольової участі та іпотеки ОСОБА_2 не читав, а лише підписав, а довідку №262 від 17.05.2007 року якою ТФ Будівельник підтверджено 100% проплату ОСОБА_2 дольової участі, бачить вперше. Таким чином аналізуючи докази в їх сукупності суд вважає, що спірний правочин –договір дольової участі від 07.11.2005 року, укладений між ОСОБА_2 а ПМП ТФ Будівельник є фіктивними, без дійсного волевиявлення сторін на досягнення обумовленого договором наслідку –набуття за договором права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення проектною загальною площею 79, 0 кв.м. за будівельною адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі. При цьому зміст поданої нотаріусу довідки № 262 від 17.05.2007 року якою ТФ Будівельник якою підтверджено 100% проплату ОСОБА_2 дольової участі у нежитловому приміщенні, суд оцінює критично, оскільки суду не представлено касових документів про внесення коштів на рахунки підприємства, й дані протоколу допиту свідка ОСОБА_2 під час досудового слідства свідчать, що останній не вступав в дольову участь у будівництві нежитлового приміщення за адресою ОСОБА_8 в м. Тернополі, жодних коштів в рахунок його вартості не вносив, спірних договорів дольової участі та іпотеки ОСОБА_2 не читав, а лише підписав, а довідку №262 від 17.05.2007 року якою ТФ Будівельник підтверджено 100% проплату ОСОБА_2 дольової участі, бачить вперше при пред 'явленні під час допиту. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А тому суд зазначає, що спірний договір іпотеки слід також визнати недійсним. Керуючись ст.ст. 3, 11, 60, 61, 213, 215, 222 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 215, 234 ЦК України, ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»суд, – В И Р І Ш И В: Позов задовольнити. Визнати недійсними: договір від 07 листопада 2005 року дольової участі у будівництві нежитлових приміщень проектною загальною площею 79, 0 кв.м. за будівельною адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі, укладений між ОСОБА_2 та ПМП Тернопільська фірма Будівельник, та договір іпотеки від 22.05.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ ОСОБА_3 «Хрещатик», зареєстрований в реєстрі за №5827, предметом іпотеки за яким є майнові права ОСОБА_2 на нежитлові приміщення проектною загальною площею 79, 0 кв.м. за будівельною адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі. (з договором про внесення змін від 12.02.2010 року). Визнати за ОСОБА_1 майнові права на нежитлові приміщення проектною загальною площею 79, 0 кв.м. за будівельною адресою вул.. М.Кривоноса, 12 в м. Тернополі, що виникли на підставі договору від 08 червня 2005 року дольової участі у будівництві нежитлових приміщень, укладеного з ПМП Тернопільська фірма Будівельник. Стягнути з ОСОБА_2 та ПП Тернопільська фірма Будівельник на користь ОСОБА_1 171 гривню сплачених судових витрат. Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Головуючий суддя ОСОБА_9 http://reyestr.court.gov.ua/Review/20403178

Справа №2-2050/2008 року РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 листопада 2008 року Святошинський районний суд м.Києва в складі головуючого судді Твердохліб В.А. при секретарі Швець Я.О., за участю представника позивача Власенка І.М. представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ТОВ „Банк Фамільний" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованності за кредитним договором, - ВСТАНОВИВ: Позивач 15 квітня 2008 року звернувся в суд з вищевказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та просив постановити рішення, яким стягнути з відповідачів заборгованність за кредитним договором №290., укладеним 09.06.2006 року між ОСОБА_5 та позивачем в розмірі 19 962, 25 грн та судові витрати у справі, посилаючись на те, що позичальник умови договору не виконав, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а тому відповідач ОСОБА_3, як поручитель, а відповідачка ОСОБА_4, як спадкоємиця, повинні виконати грошове зобов"язання позичальника. 21.11.2008 року за клопотанням позивача ОСОБА_3 ухвалою суду позовні вимоги ТОВ „Банк Фамільний" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованності за кредитним договором виділені в окреме провадження. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини справи, викладені в позові, проси також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України в зв"язку зі смертю ОСОБА_5 втратив цивільну правоздатність, а тому відповідно до норм спадкового права обов"язок погашення заборгованності перейшов до спадкоємців, тобто до нової фізичної особи, за яку він поруки не давав; крім того вказував, що виходячи з вимог ст.559 ЦК України позивачем порушено термін пред"явлення вимоги до поручителя. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, його інтереси представляє ОСОБА_2, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності. Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 09.06.2006 року між позивачем та ОСОБА_5 ОСОБА_6 укладено кредитний договір №290 (а.с.6-7), відповідно до якого позивач надає позичальнику на умовах повернення, строковості та платності грошові кошти на споживчі цілі в сумі 20 000, 00 грн. зі сплатою 24 відсотків річних, а також одноразово при отриманні кредиту комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі З відсотків, комісійної винагороди за управління кредитом в розмірі 1 відсотку та планових процентів за чотири місяці з кінцевим поверненням кредиту 08 червня 2007 року. Пунктом 4.5. вищевказаного договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. В забезпечення виконання кредитного договору між позивачем, позичальником та відповідачем було укладено 09.06.2006 року договір поруки №1-290, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язувався перед ТОВ „Банк Фамільний" відповідати у повному обсязі за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, термін дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов"язань.(а.с.8-8а). З копії свідоцтва про смерть від 24.07.2007 року вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10). З розрахунку заборгованності за вищевказаним кредитним договором випливає, що сума заборгованості станом на 09.04.2008 року становить 19 962, 25 грн.(а.с.22). Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає за порушення зобов'язання боржником. Статтею 555 ЦК України передбачено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Вказану вимогу закону відповідач виконати не взмозі в зв'Язку зі смертю боржника ОСОБА_5 Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлно, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного виконання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Кінцевий термін повернення кредиту встановлено кредитним договором - 08 червня 2007 року, а відповідно до п.2.6.2 цього договору сторони дійшли згоди, що у разі неповернення заборгованності протягом 20 днів, починаючи з 21 дня банком нараховуються відсотки у розмірі встановленому у додатковій угоді.(а.с.6). Відповідно до ч.1 ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'Язане з його особою і у зв'Язку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно з ч.3 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Враховуючи зазначене та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку відповідати у повному обсязі за виконання боржником ОСОБА_5 зобов'язань за кредитним договором, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.25, 526, 553, 555, 559, 608, 1046, 1054 ЦК України, ст.ст. 57-60, 209, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, - ВИРІШИВ: ТОВ „Банк Фамільний" відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованності за кредитним договором. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. http://reyestr.court.gov.ua/Review/8964226

Справа № 2-1304-1/11 2-2843-1/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2010 року м.Київ Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю. при секретарі Кузнець Л.І. за участю представника позивача Малік Т.І., Голєва Ю.В. відповідача ОСОБА_1. представника відповідача Новосельського В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_1 про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У червні 2010 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення з них боргу за кредитним договором від 02.06.2006 р. № CL-600/156/2006 про надання кредиту в розмірі 43 000,00 Євро для купівлі автомобіля марки Mersedes-benz C220 CDI зі строком поверненя до 01.06.2012 р., що був підписаний між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником всіх прав і обов’язків якого є ПАТ „ОТП Банк” та ОСОБА_2. З метою забезпечення виконання зобов'язань 02.06.2006 р. між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № SR-600/295/2006. Відповідач кошти отримав, однак договірні зобов’язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування наданими коштами не виконав, що надає банку право дострокового повернення кредиту, стягнення заборгованості та штрафних санкцій. В досудовому порядку вирішити спір не вдалося. Досудові вимоги банку про погашення заборгованості від 15.03.2010 р. № 600-01-11/514 та № 01-11/515 були направлені за адресами відповідно ОСОБА_2. та ОСОБА_1., що вказані в кредитному договорі та договорі поруки, однак останні договірних зобов’язань не виконали, заборгованість не погасили. У подальшому в зв’язку із отриманням відомостей про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2. позов був уточнений. Позивач просить стягнути борг з ОСОБА_1. як з поручителя за кредитним договором, а саме стягнути з неї на користь банку заборгованість у розмірі 49 925,07 Євро, що на день подання позову еквівалентно 548 262,99 грн. (за офіційним курсом НБУ по 10,981717 грн. за 1 Євро), в тому числі 37 312,15 Євро –сума основного боргу; 12 612,92 Євро –відсотки за користування кредитними коштами за період з 26.01.2007 р. по 01.12.2009 р.; 26 760,65 грн. –пені за період з 28.08.2006 р. по 25.05.2007 р., а також позивач просить покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити. Відповідач та представник відповідача проти позову заперечили. ОСОБА_1. обгрунтовує заперечення тим, що кредитний договір та договір поруки були підписані з АКБ «Райффайзенбанк Україна», а вимоги про погашення заборгованості до ОСОБА_2. надходили з АТ «ОТП Банк». Він безуспішно намагався з’ясувати місцезнаходження АКБ «Райффайзенбанк Україна»та причини направлення йому вимоги з АТ «ОТП Банк», тому заборгованості не погашав. Про те, що АКБ «Райффайзенбанк Україна»став правонаступником АТ «ОТП Банк»відповідачу стало відомо лише після отримання даного позову. Банк у порушення умов кредитного договору не повідомив про зміну свого найменування та реквізитів. Крім того, відповідач стверджує, що договір поруки не підписувався нею. Він укладений в м. Львів в червні 2006 р., коли відповідач працювала на посаді директора в готелі в м. Алушта АР Крим та фізично не могла знаходитися в м. Львові, оскільки в сезон відпочинку при повному заповненні готелю в силу своїх трудових обов’язків не могла покинути мвоє робоче місце. Крім того, незрозумілим для неї є розрахунок заборгованості за кредитним договором. Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5. пояснили, що в червні 2006 року працювали в готелі разом з ОСОБА_1, яка була директором, і в силу завантаженості не мала можливості їздити будь-куди. Іноді ОСОБА_1. виїзджала до м. Сімферополь для закупівлі товарів. Кудись далі вона не їздила, оскільки особисто повинна була вирішувати нагальні проблеми роботи готелю. Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. У судовому засіданні встановлено, що 02 червня 2006 року в м. Львів між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»та ОСОБА_2. був укладений кредитний договір № CL-600/156/2006, за умовами якого банк зобов’язувався надати відповідачу на купівлю автомобіля марки Mersedes-benz C220 CDI грошові кошти в розмірі 43 000,00 Євро з терміном повернення до 01.06.2012 р. зі сплатою 11,50% річних за користування кредними коштами, а відповідач зобов’язувався погашати кредит ануїтетними платежами шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахунком на Поточний рахунок НОМЕР_1 в розмірі, визначеному графіком повернення кредиту та сплати процентів, а саме по 839,50 Євро (а.с.6-10). З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 02.06.2006 р. в м. Львів між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна»та ОСОБА_1 укладено договір поруки № SR-600/295/2006, за умовами якого порукою забезпечеються вимоги банку щодо сплати ОСОБА_2. кожного і всіх грошових зобов’язань за кредитним договором № CL-600/156/2006 від 02.06.2006 р. ОСОБА_1. відповідає перед банком як солідарний боржник разом з ОСОБА_2. (а.с.29-30). Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1. та покази свідків про те, що вона не підписувала договору поруки, оскільки вони не можуть бути спростуванням існуючого договору. На підтвердження своїх вимог у порядку, передбаченому ст. 143 ЦПК України відповідач не заявила клопотання про проведення подчеркознавчої експертизи. Відповідно до статті 1 Статуту Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»є правонаступником усіх прав та обов’язків Закритого комерціонерного товариства «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов’язків Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна». Банк був створений у формі акціонерного товариства закритого типу на підставі Договору про створення та діяльність акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна»від 13.11.1997 року та рішення Установчих зборів Банк від 28.11.1997 р. і зареєстрований НБУ 02.03.1998 р. Згідно з рішенням позачергових Загальних Зборів Акціонерів від 09.10.2006 р. (Протокол № 40) Банк змінив свою назву з Акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна»на Закрите комерціонерне товариство «ОТП Банк»(а.с.26-27). Суд не бере до уваги посилання відповідача на неповідомлення позивачем про зміну назви банку як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки пунктом 5.1 кредитного договору передбачений обов’язок лише позичальника повідомляти про зміну своєї та поручителя адреси проживання, місця роботи, номера телефону та інших реквізитів, зазначений позичальником в заяві на отримання кредиту. 02.06.2006 р. АКБ «Райффайзенбанк Україна» виконав свої договірні зобов’язання та надав ОСОБА_2 кошти у розмірі 43 000,00 Євро (еквівалент у національній валюті 246 275,00 грн., що підтверджується кредитною заявкою та банківською випискою (а.с.11, 22). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 18.01.2010 р. Відділом реєстрації смерті у м. Києві (а.с.15). Якщо боржник помер, то в силу ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником . Відповідно до ст. 523 Цивільного кодексу України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника , якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов’язання новим боржником. Відповідно до ч. 3 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу , якщо поручитель не поручився за нового боржника. Таким чином, у разі смерті боржника за основним зобов’язанням, яке забезпечене договором поруки, за наявності правонаступника, який прийняв спадщину,необхідна згода поручителя відповідати за нового боржника, якщо договір поруки не містить як умову згоду поручителя відповідати за виконання зобов’язань перед будь-яким новим боржником у випадку переводу боргу за основним зобов’язанням. Із матеріалів спадкової справи № 38/10 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2., яка була надана Дванадцятою Київською нотаріальною конторою, вбачається, що спадщину прийняли: матір спадкодавця ОСОБА_6., його дружина ОСОБА_1. та його діти - син ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_2., та донька ОСОБА_8., ІНФОРМАЦІЯ_3., від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_1. як законний представник (51, 52, 53, 58, 59). Із змісту договору поруки від 02.06.2006 р. № SR-600/295/2006 вбачається, що поручитель ОСОБА_1. поручилася перед банком відповідати за забов’язаннями лише ОСОБА_2. Згода ОСОБА_1. нести відповідальність за правонаступників боржника (нових боржинків), ким є спадкоємці після смерті ОСОБА_2. відсутня. В судовому засіданні ОСОБА_1. також не заявляла згоду відповідати за зобов’язаннями спадкоємців ОСОБА_2. На підставі викладеного суд приходить до висновку щодо припинення поруки ОСОБА_1. моментом смерті ОСОБА_2. за договором поруки від 02.06.2006 р. № SR-600/295/2006 суд відмовляє у задоволені позову, оскільки позов заявлений до поручителя, а не до спадкоємців боржника. Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 179, 209, 213-215, 292, 294 ЦПК України, суд ВИРІШИВ : У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_1 про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/14287132

Если решение суда уже набрало законную силу, то данные обстоятельства не будут вновьвыявленными. Вы можете предьявить эти платежки в исполнительную службу и уменьшить размер долга который нужно вернуть.

В одностороннем порядке проценты Вам уже не поднимут. А вот ранее увеличенную процентную ставку можно оспорить и требовать пересчитать излишне оплаченные средства в погашение тела кредита.

Общался я с журналистами, которые вместе с ними были, сказали, что у них сложилось впечатление, что там их ждали. Все равно - результат от работы этого комитета равен нулю, один пиар. Немного выше они признались, что работают они исключительно в интересах кого-то "очень серьезного", того кто хочет кинуть банк, но пока еще не признались. Думаю, на этой неделе уже получу всю информацию о них и сразу же размещу. Немножко ушки Баранова Валерія Олексійовича http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site/p_deputat?d_id=11151 вылезли. Завтра проверим К сведению форумчанина под ником cat, товарищи из комитета (если это не Вы же) всех тут полив грязью обещали больше не появляться. Хорошо, если бы так оно и осталось.

Попросите уточнить согласно каких именно пунктов законодательства они хотят получить конфиденциальную информацию. Попросите также указать возбуждено ли головное дело или ОРД в рамках которого хотят получить информацию, а также обратите внимание, что запрос должен быть подписан начальником управления и на нем должна стоять печать. Можете им ответить, что как только Вам предоставят указанные документы и информацию, то Вы сразу же дадите ответ. Помимо этого можете направить параллельно запрос в прокуратуру с копией этого творения из УБОПа с просьбой подтвердить законность действий УБОПа по получению конфиденциальной информации с Вашего предприятия по приложенному письму.

Можно подать иск о признании недействительным увеличения процентной ставки. Но может возникнуть вопрос, как именно Вы погашали кредит - в платежках указывали оплата тела и процентов или просто погашения кредита?

Иск подавайте на основании ЗУ "О защите прав потребителей". В данном случае дело можно рассматривать по месту регистрации потребителя, даже если в договоре указана договорная подсудность (которая была отменена еще летом 2010 года).

1. На кого была приватизирована квартира? И когда была приватизирована квартира?2. Почему Вы считаете квартиру совместной собственностью?

Это касается кредитных договоров, а не договоров ипотеки.

Договор ипотеки можно оспорить. Подобная судебная практика, в случае отсутствия согласия супруга на ипотеку, уже есть.

Справа № 2-71/11 Рішення Іменем України 05 грудня 2011 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі: головуючої судді Ведмідської Н.І., при секретарі Камчатній І.А., за участю представника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до кредитної спілки «Центр фінансових послуг» про визнання недійсним кредитного договору та договорів поруки, Встановив: Позивачі звернулися до відповідача із зазначеним позовом. В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 позов підтримали та просили його задовольнити. ОСОБА_4 звернувся із заявою про розгляд справи без його участі. Представник позивачів пояснив, що 25.04.2008 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладений кредитний договір згідно якого ОСОБА_2 отримала гроші в сумі 37450 грн. Інші позивачі уклали з відповідачем договори поруки для забезпечення виконання ОСОБА_2 кредитного договору. Сплативши відповідачеві 15957 грн., у ОСОБА_2 виникли труднощі з подальшим погашенням кредиту, звернувшись до відповідача їй порадили укласти новий договір в якому зазначити заборгованість в сумі 36438грн за договором від 25.04.2008 року як гроші які вона начебто отримала. Вона погодилася договір на вказаних умовах було укладено 30.12.2008 року. Також знову укладені договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Кучеревською на забезпечення вказаного договору. В подальшому через неможливість продовжувати повертати кредит, на вкрай невигідних умовах відповідач уклав з ОСОБА_2 кредитний договір від 31.03.2009 року в якому знову заборгованість за договором від 30.12.2008 року вказав як отримані гроші, також було укладено інші договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Таким чином, ОСОБА_2 отримала гроші в натурі тільки за договором від 25.04.2008 року, інші договори є безгрошовими та фактично передбачають нарахування процентів та пені на суму заборгованості по першому договору в тому числі на нараховану пеню та проценти. Вважає, що кредитні договори від 30.12.2008 року та від 31.03.2009 року укладені з ОСОБА_2 на невигідних умовах, через що мають бути визнані недійсними як недійсними мають бути визнані договори поруки які забезпечують недійсне зобов»язання. Представник відповідача в судовому засідання позов не визнав та пояснив, що дійсно ОСОБА_2 отримала гроші лише за кредитним договором від 25.04.2008 року, інші два договори є договорами реструкторізації, за якими заборгованість за договором від 25.04.2008 року включаючи заборгованість за процентами та пеню зазначена як сума яку начебто ОСОБА_2 отримала за договором укладеним 30.12.2008 року. Пізніше заборгованість за цим договором зазначена в договорі як сума яку отримала ОСОБА_2 в договорі від 31.03.2009 року. Відповідно було два рази переукладено договори поруки. Всі договори укладені за згодою позивачів. В запереченні на позов представник відповідача зазначив, що на даний час договір від 25.04.2008 року та договір від 30.12.2008 року виконані ОСОБА_2 в повному обсязі. Просить в задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов»язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти. Сторони визнали, що 25.04.2008 року між ОСОБА_2 та відповідачем укладений кредитний договір згідно якого отримала гроші в сумі 37450 грн., що інші позивачі уклали з відповідачем договори поруки для забезпечення виконання цього кредитного договору. В подальшому 30.12.2008 року та 30.12.2008 року укладено інші кредитні договори та відповідно договори поруки з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Кучеревською на забезпечення вказаних договорів, однак при цьому представник відповідача визнав, що зазначені грошові суми в кредитному договорі від 30.12.2008 року ОСОБА_2 під час їх укладання не надавалась, остання зазначалася виходячи з суми заборгованості за договором від 25.04.2008 року в тому числі нарахованих процентів та пені, в свою чергу сума в договорі від 31.03.2009 року зазначена виходячи із суми заборгованості за договором від 30.12.2008 року. Таким чином, умовами договорів від 30.12.2008 року та від 31.03.2008 року передбачено подвійне нарахування процентів та пені на фактичну заборгованість за договором від 25.04.2008 року. Представник відповідача вважає дії кредитної спілки законними, такими, що охоплюються поняттям «реструкторизація» заборгованості, однак з цим погодитися неможна з наступних підстав. Так реструктуризацією є форма реорганізації умов боргу у процесі якої боржники та кредитори домовляються про відстрочення виплат заборгованості за основною сумою кредиту та за процентами, а також про новий графік платежів. Сумлінно виконуючи зобов»язанння за договором реструктуризації, боржники гарантовано звільняють себе від нарахування процентів на суму боргу. Як зазначив Конституційний суд України в рішенні по справі №1-26\2011 від 10.11.2011 року , на правовідносини сторін за споживчим кредитом поширюються вимоги Закону України»Про захист прав споживачів» який передбачає право споживача не бути примушеним під час виконання договору сплачувати платежі встановлені на незаконних засадах. Таким чином, на думку суду, повторне нарахування процентів та пені на заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 25.04.2008 року в тому числі на вже нараховану заборгованість за процентами та пенею є таким, що не відповідає закону. Суд погоджується, що за таких обставин, ОСОБА_2. договори від 30.12.2008 року, від 31.03.2009 року укладені на вкрай невигідних, несправедливих умовах, що суперечить ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживача» та є підставою для визнання вказаних договорів недійсними на підстав ст.. 233 ЦК України. Також підлягають визнанню недійсними договори поруки у зв»язку з їх забезпеченням недійсного зобов»язання. Керуючись 212-215, 223 ЦПК України, суд – Вирішив: Позов ОСОБА_2 задовольнити. Визнати недійсними кредитні договори укладені між ОСОБА_2 та кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» від 31.03.2009 року та від 30.12.2008 року. Визнати недійсними договори поруки укладені між ОСОБА_3 та кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» від 31.03.2009 року та 30.12.2008 року. Визнати недійсними договори поруки укладені між ОСОБА_4 та кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» від 31.03.2009 року та 30.12.2008 року. Визнати недійсними договори поруки укладені між ОСОБА_5 та кредитною спілкою «Центр фінансових послуг» від 31.03.2009 року та 30.12.2008 року. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Суддя /підпис/ Згідно з оригіналом: Суддя Ведмідська Н.І. http://reyestr.court.gov.ua/Review/20094818

Справа № 2-6278/11 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі: головуючого –судді Лозинської М.І., при секретарі: Продан М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині третейського застереження, - ВСТАНОВИВ: Позивач у вересні 2011 року звернулася до суду з позовом до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині третейського застереження. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 30.10.2008 р. між нею та ПАТ «Ерсте Банк» був укладений третейський договір № 014/3949/5/25273 відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати позивачу кредит зі строком користування кредитними коштами до 29.10.2015 р. включно. Кредитні кошти були призначені для придбання автомобіля. Розділ 10 вищезазначеного договору містить третейське застереження, в якому передбачено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають, за вибором позивача у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з його регламентом. ОСОБА_1 вважаючи, що порушені її права як споживача фінансових послуг, звернулася до суду. В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі та зазначили, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків від 25.02.2011 року з позивачки стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 317,81 доларів США, що еквівалентно 335 952,63 грн. ОСОБА_1 вважає, що вирішення питання про стягнення з неї заборгованості не належить до компетенції третейського суду, оскільки дані правовідносини регулюються законом «Про захист прав споживачів», що тягне за собою визнання недійсними п.п.10.1.1., 10.1..2. розділу 10 кредитного договору. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та зазначив, що посилання позивачки на порушення законодавства про захист прав споживачів при укладенні кредитного договору є безпідставними оскільки жодною правовою нормою чинного законодавства України не передбачений обов’язок відповідача, як сторони третейської угоди, надавати іншій стороні третейської угоди, в тому числі позивачу, регламент третейського суду. Також представник відповідача зазначив, що підписуючи кредитний договір сторони на власний розсуд визначили та погодили вирішення всіх спорів, що виникатимуть з кредитного договору, в третейському суді при Асоціації українських банків або ж місцевому загальному суді, що жодним чином не порушує прав будь –якої із сторін на захист своїх порушених чи оспорюваних прав. Суд, заслухавши пояснення позивача , її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. 30.10.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/3949/5/25273 відповідно до умов якого, кредитор надав позичальнику кредит в сумі 42 800,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 29.10.2015 р. Відповідно до п.п. 2.1 даного договору кредитні кошти призначалися для придбання автомобіля. Пунктом 10 договору передбачено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають, за вибором позивача, розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом даного третейського суду. Формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду ; або місцевому загальному суді, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених цивільним процесуальним кодексом. Відповідно до рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2011 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/3949/5/25273 від 30.10.2008 р. в розмірі 42 317,81 доларів США, що еквівалентно 335952,63 грн. та 3 759,52 грн. –витрат, пов’язаних з вирішенням третейського спору. Представник ПАТ «Ерсте банк» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою про видачу виконавчого листа щодо примусового виконання зазначеного вище рішення Третейського суду при Асоціації українських банків. За результатами розгляду вказаної заяви Дніпровським районним судом м. Києва була прийнята ухвала від 03.11.2011 р. відповідно до якої представнику ПАТ «Ерсте банк» було відмовлено у видачі виконавчого листа та яка оскаржена заявником в апеляційному порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно ст. 5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Пунктом 14 ч.1 ст. 6 зазначеного закону визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Відповідно до рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року, прийнятого за результатами розгляду справи за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., N 30, ст. 379) з наступними змінами (далі - Закон) у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України, встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. З огляду на зазначене та зважаючи на те, що розгляд справ у спорах про захист прав споживачів, у тому числі споживачів банківських послуг не підвідомчий третейським судам, п.п. 10.1.1. розділу 10 Кредитного договору № 014/3949/5/25273 від 30.10.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте банк» суперечить Закону України «Про третейські суди» та на підставі ст. ст. 203,215 ЦК України має бути визнаний недійсним. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним п. 10.1.1. розділу 10 Кредитного договору № 014/3949/5/25273 від 30.10.2008 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до п.1. ч.1. ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним п.10.1.2 розділу 10 Кредитного договору № 014/3949/5/25273 від 30.10.2008 р., який передбачає, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають за вибором позивача, розгляду у місцевому загальному суді, відповідно до підвідомчості та підсудності встановлених цивільним процесуальним законом, підлягають залишенню без задоволення зважаючи на те, що даний підпункт не суперечить вимогам Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 94,10 грн. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15,16,203,215 ЦК України, Законом України «Про третейські суди», ст.ст. 11, 60, 209,212-215,218,294 ЦПК України, суд,- ВИРІШИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині третейського застереження задовольнити частково. Визнати недійсним п.п. 10.1.1. Розділу 10 Кредитного договору № 014/3949/5/25273 від 30 жовтня 2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ерсте банк». В іншій частині позову відмовити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»на користь держави судовий збір у розмірі 94 грн. 10 копійок. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/19386673

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І. , розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства ”Державний ощадний банк України” на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2010 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства ”Державний ощадний банк України” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства ”Державний ощадний банк України”, третя особа – ОСОБА_4, про визнання поруки недійсною, в с т а н о в и в: У жовтні 2002 року відкрите акціонерне товариство ”Державний ощадний банк України” (далі – ВАТ ”Державний ощадний банк України”) звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Зазначало, що 4 жовтня 1995 року між банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав 13 тис. грн. на строк до 3 жовтня 2020 року, поручителями за вказаним кредитним договором виступили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Умови кредитного договору ОСОБА_6 належним чином не виконувались у результаті чого утворилась заборгованість перед ВАТ ”Державний ощадний банк України” в сумі 10 586 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер. Посилаючись на викладене, ВАТ ”Державний ощадний банк України” просило позовні вимоги задовольнити та стягнути заборгованість за вказаним кредитним договором з поручителів та зі спадкоємиці померлого боржника, ОСОБА_4 Під час розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ВАТ ”Державний ощадний банк України” в якому просили визнати недійсними договори поруки, укладені між ними та відповідачем. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року в задоволенні позову ВАТ ”Державний ощадний банк України” в особі Олександрійського відділення до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ ”Державний ощадний банк України” в особі Олександрійського відділення відмовлено. Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2010 року Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року в частині вирішення вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ ”Державний ощадний банк України” до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту відмовлено. У касаційній скарзі ВАТ ”Державний ощадний банк України” в особі Олександрійського відділення просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20 жовтня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором кредиту. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити відкритому акціонерному товариству ”Державний ощадний банк України” в особі Олександрійського відділення у відкритті касаційного провадження у справі за позовом відкритого акціонерного товариства ”Державний ощадний банк України” в особі Олександрійського відділення до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства ”Державний ощадний банк України” в особі Олександрійського відділення, третя особа – ОСОБА_4, про визнання поруки недійсною. Додані до скарги матеріали повернути заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ В.І. Мартинюк http://reyestr.court.gov.ua/Review/12583516

Справа № 22 – 7248, Головуючий у 1-й інстанції Категорія -27- - Франко М.Я. Доповідач - Головань А.М. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі: Головуючої Кривохижі В.І. Суддів Савченко С.О., Голованя А.М. При секретарі Дімановій Н.І. розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ “Державний ощадний банк України” на рішення Олек-сандрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року за позо-вом ВАТ “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ВАТ “Державний ощадний банк України” про визнання договорів поруки недійсними і ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2002 року ВАТ “Державний ощадний банк України” (далі Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на те, що 4 жовтня 1995 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, за яким останній отримав 13000 грн. на строк 25 років.(а.с.40) Згідно договору ОСОБА_6 в рахунок погашення заборгованості по кредиту зобов’язувався щомісячно до 15 числа сплачувати Банку по 43 грн. 48 коп. Ці умови кредитного договору позичальник не виконав та заборгував перед Банком 10586 грн. 73 коп. основного боргу, 43 грн. 34 коп. відсотків за користування та 323 грн. 14 коп. пені за 6 місяців. Поручителями з метою забезпечення виконання кредитної угоди виступають ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, у зв’язку з чим відповідати за кредитним зобов’язанням мають спадкоємець ОСОБА_5 та вищеназвані поручителі. Під час розгляду справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд із зустрічним позовом до Банку у якому просили визнати недійсними договори поруки з підстав недодержання передбаченої ст.191 ЦК Української РСР письмової форми. Крім того, договори не містять дати їх укладення, підпису представника Банку та на забезпечення виконання яких зобов’язань вони укладені.(а.с.115,166) Рішенням Олекандрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.. В апеляційній скарзі Банку ставиться питання про скасування рішення в частині вирішення первісного позову про стягнення боргу за кредитним договором, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення про задоволення заявленого позову. В іншій частині рішення не оскаржується. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_7, яка підтримала доводи скарги, заперечення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_8, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене у справі судове рішення за первісним позовом не відповідає цим нормам. Вирішуючи справу в суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Банк звернувся з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом у строк який перевищує встановлений ст. 557 ЦК Української РСР термін звернення кредитора спадкодавця до спадкоємця та не пред’явив такого позову протягом трьох місяців до поручителів, що передбачено ч.2 ст. 194 зазначеного ЦК у зв’язку з чим поруку припинено, то підстав для задоволення первісного позову немає. Проте з такими висновками повністю погодитися не можна з наступних підстав. Відповідно до ст. 557 ЦК УРСР кредитори спадкодавця вправі протягом шести місяців з дня відкриття спадщини пред'явити свої претензії спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. При відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред'явлена в державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини. Претензії пред'являються незалежно від строку настання права вимоги. Недодержання правил, передбачених цією статтею, тягне за собою втрату кредиторами належних їм прав на вимоги. Як убачається із матеріалів справи згідно кредитного договору від 4 жовтня 1995 року ОСОБА_6 одержав у ВАТ “Державний ощадний банк України” 1 300 000 000 карбованців кредитних коштів строком на 25 років, до 3 жовтня 2020 року.(а.с. 16,17) З метою забезпечення зобов’язання між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договори поруки.(а.с. 19,20) ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яку прийняла дружина померлого ОСОБА_8 фактично вступивши в володіння спадковим майном за місцем відкриття спадщини. На час смерті ОСОБА_6 зобов’язання за кредитним договором ним виконані не були, розмір заборгованості склав 10935,21 грн.(а.с. 40) Банк протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не пред’явив свої претензії спадкоємцю ОСОБА_8 За таких обставин суд обґрунтовано визнав Банк кредитором, який втратив належне йому право вимоги, оскільки саме по собі повідомлення нотаріальної контори про наявність у спадкодавця боргу, не дає підстав вважати позивача таким, що виконав вимоги визначені вищезгаданою нормою права щодо пред’явлення своїх претензій спадкоємцю. Відповідно до ч.1 с. 223 ЦК УРСР зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої участі боржника. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, тому зміні чи скасуванню воно не підлягає. Разом із тим, не можна погодитися з підставами на які послався суд першої інстанції при вирішенні вимог про стягнення кредитного боргу із поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За договором поруки поручитель зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.(ч.1 ст. 191 ЦК УРСР) Згідно ч.1 ст. 194 ЦК УРСР порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. Ураховуючи, що у зв’язку з настанням смерті боржника ОСОБА_6 зобов’язання за кредитним договором припинено, вважаються теж припиненими договори поруки, укладені між Банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які забезпечують згадане зобов’язання. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з підстав передбачених п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, як ухвалене з порушенням норм матеріального права з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором. Керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,- ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу ВАТ “Державний ощадний банк України” задовольнити частково . Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2010 року в частині вирішення вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ВАТ “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту відмовити. В решті рішення залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двадцяти днів. Головуюча: Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/13162793

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2011 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: суддів: Дербенцевої Т.П., Амеліна В.І., Нагорняка В.А. - розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства ”Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства ”Райффайзен Банк Аваль” на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року, в с т а н о в и л а: В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачки, мотивуючи свої вимоги тим, що 4 вересня 2007 року між ПАТ ”Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_6 укладено договір кредиту, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в сумі 148 596 умовних одиниць на умовах строковості, платності та цільового характеру використання. Того ж дня між ПАТ ”Райффайзен Банк Аваль” та ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 взяла на себе всі зобов’язання відповідати перед банком по борговим зобов’язанням ОСОБА_6 20 жовтня 2008 року ОСОБА_6 помер, взяті ним зобов’язання не були виконані в повному обсязі, тому банк звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року, позовні вимоги ПАТ ”Райффайзен Банк Аваль” залишено без задоволення. У касаційній скарзі ПАТ ”Райффайзен Банк Аваль” порушує питання про скасування рішення суду першої та ухвали апеляційної інстанцій, направлення справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у х в а л и л а: Касаційну скаргу ПАТ ”Райффайзен Банк Аваль” відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2010 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Т.П. Дербенцева В.І. Амелін В.А. Нагорняк http://reyestr.court.gov.ua/Review/18179871

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі: головуючого – Шаповал Н.М., суддів: Кіпенка І.С., Кружиліної О.А., при секретарі – Міхно І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль » на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - ВСТАНОВИЛА: Представник відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій вказує, що 12.07.2007 року гр. ОСОБА_4 звернувся до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про надання кредиту в сумі 182700,00 доларів США. 04.09.2007 року між позивачем та гр. ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 014/1932/74/91770, згідно якого йому у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання були надані грошові кошти в сумі 148596,00 доларів США строком по 04.09.2016 року. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання щодо: погашення суми заборгованості за кредитом відповідно до графіка погашення кредиту, а також щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13 %. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер. Взяті на себе зобов'язання відповідачем були виконані не у повному обсязі, в зв'язку з чим станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 року виникла заборгованість, загальний розмір якої складає 146847,76 доларів США, за курсом НБУ - 728820,12 грн., а саме: загальна сума заборгованості (з 15.12.2007 року по 02.09.2008 року) - 139189,40 доларів США, за курсом НБУ - 690810,91 грн., пеня, нарахована за порушення строків повернення платежів за основною сумою кредиту (з 15.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року) - 5243,63 долара США, за курсом НБУ - 26024,66 грн., пеня, нарахована за порушення строків сплати процентів за кредитом (з 15.12.2007 року по 20.10.2008 року) - 1131,46 долара США, за курсом НБУ - 5615,55 грн., сума штрафу, нарахованого за порушення строків повернення кредитної заборгованості (з 15.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року) - 1283,27 доларів США, за курсом НБУ - 6368,99 грн. В забезпечення умов кредитного договору № 014/1932/74/91770 між Банком та відповідачем - ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/1932/74/91770/2 від 04.09.2007 року. Відповідно до умов договору поруки (п. 1.2 поручитель ОСОБА_3 на добровільних засадах бере на себе всі зобов'язання ОСОБА_4 перед банком відповідати по борговим зобов'язанням, які виникають з умов кредитного договору № 014/1932/74/91770 від 04.09.2007 року, а саме повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, комісійну винагороду, неустойку, а також виконувати інші умови кредитного договору в повному обсязі. У зв'язку з чим представник позивача просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором № 014/1932/74/91770 від 04.09.2007 року у розмірі 146847,76 доларів США, за курсом НБУ 728820 грн. 12 коп., а також стягнути з відповідача сплачене державне мито в сумі 1700 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Свиридова І.Б. ставиться питання скасування вказаного рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги банку. Вважає рішення таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду залишається без змін за таких підстав. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову районний суд виходив із того, що ОСОБА_3, як поручитель, згідно закону та договору не несе відповідальність перед банком за невиконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, оскільки порука припинила свою дію відповідно до норм ч. 3 ст. 559 ЦК України. Судова колегія погоджується з такими висновками районного суду, оскільки вони відповідають наданим доказам і вимогам п. 4 ст. 25, ч. 3 ст. 559. За змістом ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов’язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно ч. 3 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Судом встановлено, що згідно укладеного 04 вересня 2007 року договору поруки ОСОБА_3 поручилася за виконання саме ОСОБА_4 його зобов’язань по кредитному договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер, а тому районний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_3 як поручитель не є зобов’язаною особою за кредитним договором безпосередньо після смерті позичальника. Судова колегія вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення районного суду посилання на ст.ст. 1268, 1281 ЦК України і відмову у задоволенні позову з вказаних підстав, зокрема, що ОСОБА_3 як спадкоємець після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року не несе відповідальність перед банком за невиконання зобов’язань за кредитним договором, оскільки ВАТ « Райффайзен Банк Аваль » звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором як до поручителя, а не як до спадкоємця померлого ОСОБА_4 ( а.с. 1 – 4) Суд вийшов за межі позовних вимог і послався на норми ст. 1281 ЦК України які регулюють питання пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ч. 1 ст. 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25 червня 2010 року залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий – Судді: http://reyestr.court.gov.ua/Review/11674875

Справа № 2-632/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2010 року м. Харків Ленінський районний суд м. Харкова в складі : головуючого – суддя Скляренко С.О. при секретарі – Малаховій М.О. розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,- ВСТАНОВИВ: Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , в якій вказує, що 12.07.2007 року гр. ОСОБА_3 звернувся до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» з заявою про надання кредиту в сумі 182700,00 доларів США. 04.09.2007 року між позивачем та гр. ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/1932/74/91770, згідно якого йому у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання були надані грошові кошти в сумі 148596,00 доларів США строком по 04.09.2016 року. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_3 прийняв на себе зобов’язання щодо: погашення суми заборгованості за кредитом відповідно до графіка погашення кредиту, а також щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13 %. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Взяті на себе зобов’язання відповідачем були виконані не в повному обсязі, в зв’язку з чим станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 146847,76 доларів США, за курсом НБУ – 728820,12 грн., а саме: загальна сума заборгованості (з 15.12.2007 року по 02.09.2008 року) - 139189,40 доларів США, за курсом НБУ – 690810,91 грн., пеня, нарахована за порушення строків повернення платежів за основною сумою кредиту (з 15.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1) – 5243,63 долара США, за курсом НБУ – 26024,66 грн., пеня, нарахована за порушення строків сплати процентів за кредитом (з 15.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1) – 1131,46 долара США, за курсом НБУ – 5615,55 грн., сума штрафу, нарахованого за порушення строків повернення кредитної заборгованості (з 15.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1) – 1283,27 доларів США, за курсом НБУ – 6368,99 грн. В забезпечення умов кредитного договору № 014/1932/74/91770 між Банком та відповідачем – ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 014/1932/74/91770/2 від 04.09.2007 року. Відповідно до умов договору поруки (п. 1.2 поручитель ОСОБА_2 на добровільних засадах бере на себе всі зобов’язання ОСОБА_3 перед банком відповідати по борговим зобов’язанням, які виникають з умов кредитного договору № 014/1932/74/91770 від 04.09.2007 року, а саме повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, комісійну винагороду, неустойку, а також виконувати інші умови кредитного договору в повному обсязі. У зв’язку з чим представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором № 014/1932/74/91770 від 04.09.2007 року у розмірі 146847,76 доларів США, за курсом НБУ 728820 грн. 12 коп., а також стягнути з відповідача сплачене державне мито в сумі 1700 грн. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн. У судове засідання представник позивача з’явився, підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні доводам позовної заяви та просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача ОСОБА_5 у судове засідання з’явився, позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік відповідачки – позичальник ОСОБА_3 помер. Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. На час відкриття спадщини разом із позичальником постійно проживали відповідач та їх дочки: ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8. У подальшому ОСОБА_6 від спадщини відмовилася. Позивач стверджує, що за життя позичальника з 15.12.2007 року зобов’язання за договором виконувалися позичальником не в повному обсязі, але позивач не наводить ніяких доказів цієї обставини. Позивач звертається до суду з позовом до ОСОБА_2 саме як до поручителя померлого позичальника та з вимогою про стягнення з відповідача неповернутої внаслідок смерті позичальника суми кредиту та неустойок. Позивач вважає, що смерть не звільнила ОСОБА_3 від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов’язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов’язки померлої особи за загальним правилом переходять до іншої особи – її спадкоємця, таким чином відбувається заміна боржника за зобов’язанням. У ч. 3 ст. 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. За саму себе, як за нового боржника, відповідач надати поруку не може, за інших спадкоємців покійного ОСОБА_3 відповідач поруки не надавала. Таким чином, договір поруки, а з ним і будь-які зобов’язання відповідача перед позивачем є припиненими. ОСОБА_2 взагалі не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки не є поручителем нових боржників у кредитному зобов’язанні, а, отже, не пов’язана з банком ніякими договірними відносинами. Суд вислухавши думку сторін по справі, вивчивши матеріали цивільної справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, 04.09.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/1932/74/91770, згідно п. 1.1 якого йому кредитор надав кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 148596,00 доларів США строком по 04.09.2016 року. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_3 прийняв на себе зобов’язання належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та виконати всі інші зобов’язання в порядку та строки, визначені договором. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_3 прийняв на себе зобов’язання щодо: погашення суми заборгованості за кредитом відповідно до графіка погашення кредиту, а також щомісяця сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 13 %. (а.с. 10-12) Згідно п. 2.1 кредитного договору № 014/1932/74/91770 від 04.09.2007 року кредитні кошти призначені для використання на придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Забезпеченням зобов’язань позичальника за цим договором є об’єкт нерухомості - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 10) В забезпечення умов кредитного договору № 014/1932/74/91770 між Банком та відповідачем – ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 014/1932/74/91770/2 від 04.09.2007 року. (а.с.19) Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель ОСОБА_2 на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед банком відповідати по борговим зобов’язанням ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору № 014/1932/74/91770 від 04.09.2007 року, а саме повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, комісійну винагороду, неустойку, а також виконувати інші умови кредитного договору в повному обсязі. Згідно п. 2.1 договору поруки № 014/1932/74/91770/2 від 04.09.2007 року у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-ВЛ № 195629 від 23.10.2008 року, гр. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_3 перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 146847,76 доларів США, за курсом НБУ – 728820,12 грн., а саме: загальна сума заборгованості (з 15.12.2007 року по 02.09.2008 року) - 139189,40 доларів США, за курсом НБУ – 690810,91 грн., пеня, нарахована за порушення строків повернення платежів за основною сумою кредиту (з 15.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1) – 5243,63 долара США, за курсом НБУ – 26024,66 грн., пеня, нарахована за порушення строків сплати процентів за кредитом (з 15.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1) – 1131,46 долара США, за курсом НБУ – 5615,55 грн., сума штрафу, нарахованого за порушення строків повернення кредитної заборгованості (з 15.12.2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1) – 1283,27 доларів США, за курсом НБУ – 6368,99 грн. (а.с. 20) Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Але представником позивача не надано суду доказів того, що взяті на себе зобов’язання відповідачем були виконані не в повному обсязі, не надано суду розрахунку, з якого б вбачалось, що з 14.10.2007 року по день смерті ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 він сплачував платежі по кредитному договору не в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник за кредитним договором № 014/1932/74/91770 від 04.09.2007 року – ОСОБА_3 помер. Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Згідно частини 4 статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням. Згідно частини 3 статті 559 ЦК України порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Представником відповідача було надано суду свідоцтво про право на спадщину за законом та копії паспортів, відповідно до яких на час відкриття спадщини разом із позичальником постійно проживала відповідач ОСОБА_2 та їх доньки: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8. ОСОБА_12 від спадщини відмовилася. Таким чином, спадкоємцями позичальника ОСОБА_3 є відповідачка ОСОБА_2, та доньки ОСОБА_11, ОСОБА_3 Згідно ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Позивач дізнався про смерть позичальника не пізніш 30.12.2008 року, що підтверджується протоколом зустрічі з поручителем ОСОБА_2 від 30.12.2008 року, в якому вона вказала, що заборгованість перед ХОД «Райффайзен Банк Аваль» виникла у зв’язку із смертю її чоловіка, який отримував кредит. Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги представника позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню. На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 25, 527, 533, 559, 1216, 1218, 1220, 1230, 1268-1270, 1281 ЦК України,- В И Р І Ш И В : Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Суддя С.О. Скляренко http://reyestr.court.gov.ua/Review/10581266

Появилось Постановление Пленума ВХСУ "О некоторых вопросах практики пересмотра решений, определений, постановлений по вновь открывшимся обстоятельствам": http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=3646 В нем указано: 6. Скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні пункту 1 статті 112 ГПК) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили. Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України.