AntiBank

Вы не обижайтесь. Но для начала почитайте форум, не ленитесь. У меня сложилось впечатление, что Вам просто лень. Дай-ка напишу, пусть выложат на блюдечке, что делать и как. При этом не утруждаясь и не затрачивая никаких сил. По несовершеннолетним есть куча примеров, образцов исков, как бороться с ДВС, изложена правовая позиция неоднократно... Совет: наймите хорошего адвоката.

Это точно. именно так и делают.Ну ладно закон- не самое святое в нашем гондурасе. Но совесть???? Судья без совести и без закона - это зло.

Да все я прекрасно понимаю. И мне по-фигу. Пусть вся эта купленная армия пойдет против меня, мне терять нечего. Вижу цель - не вижу препятствий...

Разброд не в законодательстве, а в тех, кто его применяет. Мы боремся с ними и мы победим. Спасибо так же и Вам, что понимаете и просоединяетесь. Вместе мы- сила.

ЦПК Стаття 20. Підстави для відводу судді 1. Суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; 2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді; 5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу. { Частину першу статті 20 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в судах вводяться в дію з 1 січня 2011 року, а щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року } 2. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї або близькими родичами між собою. Т.е. все нужно подводить под упрежденность судьи, его необъективность. Любой факт, даже самый незначительный при правильном преподношении может заставить судью понервничать. Но надо все обосновывать и аргументировать. Просто написать, что проигнорировал Ваш протест - это мало. А написать, что проигнорировал протест и не внес в судебный журнал его на основании ч.3 ст. 160 и не вынес Ухвалу по этому поводу, тем самым не заинтересован в объективном и открытом ведении дела.... И т.д. Это уже более существенно и в совокупности может помочь. Но судья все равно врядли вынесет ухвалу об удовлетворении отвода. 3. У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1769 Думаю, это решение поможет.

Знаю, что приняли. Но кто сказал, что надо уже платить. Я думаю, это очередной развод от власти. Существует такой себе У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва (В редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.99) ... 6. Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов’язкових платежів): ... - збору на обов’язкове соціальне страхування; - збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; - внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; - внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=727%2F98 Т.е. согласно этому Указу Единщики не платят отдельно в ПФ. Но даже этого недостаточно. Существует еще Закон З А К О Н У К Р А Ї Н И Про систему оподаткування (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 39, ст.510) ... Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів, за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України,крім законів про оподаткування.Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України. ... http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1251-12 Т.е. по этому закону необходимость оплаты в ПФ должна устанавливаться законами О налогообложении, любыми другими законами недопустимо вводить/ изменять существующие механизмы оплаты, ставки, сборы (обязательные платежи) и пр. Думаю, нет смысла доказывать, что пенсионный сбор- это обязательный платеж (см. Указ Президента Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва ). Т.е. их так называемое решение не основано на Законах о налогообложении. Т.е. эта уплата нелегитивна пока она не будет установлена законами про оподаткування. ВЫВОД: Возникло противоречие? Платить или не платить? С одной стороны есть закон, который говорит, что такие платежи недопустимы, если они установлены какими-то законами (кроме как про налогообложение), постановами. А с другой стороны этот пенсионный закон, который обязывает платить.... И здесь на помощь единщикам приходит уже другой закон: З А К О Н У К Р А Ї Н И Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 10, ст.44) Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. ... 4.4. Конфлікт інтересів та податкові роз’яснення 4.4.1. Конфлікт інтересів У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2181-14 Этот закон говорит, что при возникновении таких противоречий правы единщики. Поэтому это решение на счет оплаты в ПФ можно оспорить. С Нового Года начнется другая кухня, т.к. вступит в действие Налоговый кодекс. А пока.... Думайте сами Платить или не платить????

Очередное подтверждение тому, что надо их забрасывать исками, чтобы они просто не успевали за ними гоняться... Поздравляю Вас.

Даже не знаю, что сказать... Может подстава, а может и правда "рыльце в пушку".

Еще пару тройку вопросов подкину: Чи має право фізична особа резидент (не підприємець) здійснювати таку валютну операцію, як залучення та/або розміщення іноземної валюти на валютному ринку України? Чи є фізична особа резидент (не підприємець) учасником (суб*єктом) валютного ринку України? Чи надає право Банківська ліцензія банку - резиденту виконувати операції з валютними цінностями, зокрема, кредитування в іноземної валюті, отримання платежів за кредитними зобов*язаннями в іноземної валюті? Який саме пункт Додатку до письмового дозволу (або іншого дозвільного документу) включає в себе дозвіл банку- резиденту для надання кредитів в іноземної валюті резидентам України для споживчих або інших потреб на території України з вираженням зобов*язання та виконанням зобов*язання за ним в іноземної валюті? При цьому резидент є фізичною особою (не підприємцем) і має дохід та видатки виключно в національної валюті і лише на території України, не має можливості безготівкового розрахунку за зобов*язанями. Чи є сплата процентів, комісія (будь-яка виногорода за надання послуги) тощо за кредитом або іншим зобов*язанням фактом використання грошей (коштів) як засіб платежу? Чи є НБУ заангажованою та продажною установою, що надає стандартні відписки громадянам з метою приховування істини задля інтересів комерційних осіб? Скільки Вам заплатили Ваші підлеглі?....

примерно 300 грн. в месяц по расчетам. итого получается очень приличная сумма. http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webpro...mp;pf3511=38590 З А К О Н У К Р А Ї Н И Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 5) мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2464-17

на підставі закону за рішенням судуТ.е. должно быть два условия: Закон и решение суда, по-отдельности не катит. Много судей выносят решение не на основании закона. От этого и Конституция у нас - это формальность. Хотя у видел (я об этом тут где-то писал) в прямом эфире как судью снимали из-за того, что она просто не дослидыла факт нахождения несовершеннолетнего в квартире, когда выселяла всех. Т.е. только с согласием огранов опеки, а они не пойдут на это, если нарушаются права детей. Они тоже несут ответственноть за такие дела.

они до сих пор заседают (время 21-50). Никто ничего не принимает во внимание. Принимают статьи по-накатанной. Оппозиция что-то критикует- по-фигу. Они уже давно все решили. Все предопределено.

Придется на всех мытарей объявлять : "Ату..."

контрольную проверку переименовали в фактическую. Это самая свежая новость. Но смысл остался тот же как и контрольная.

Ничего не изменилось! Сейчас смотрю это шоу- принимают себе по-статейно то, что им угодно. Оппозицию вообще не слушают. Вот некоторые выдержки (возможно, не обновленные, но и не старые) СТ.16 Обов’язки платника податків Платник податків зобов’язаний: подавати на письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених податковим та митним законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів; Т.е. как было, что не должно быть никаких тайн, так и осталось И еще одна лазейка. Если по плановой и внеплановой проверках там еще можно что-то потребовать у инспекторов. То контрольная проверка нивелирует все права плательщика налогов: СТ.80 Контрольна перевірка Контрольна перевірка проводиться за місцем фактичного провадження платником податків (або особою, що незареєстрована платником податків) діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника або особи за способом проведення та шляхом процедур, зазначених у підпункті 75.1.3 пункту 75.1 статті75 цього Кодексу. Контрольна перевірка здійснюється щодо дотримання порядку здійснення суб’єктами господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, а також здійснення господарської діяльності без державної реєстрації, приховування трудових відносин із найманою особою. Контрольна перевірка здійснюються без попередження платника податків (особи). Порядок проведення контрольних перевірок, а також оформлення їх результатів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Т.е. контрольные закупки возвращаются. В любой момент могут воткнуть ксиву и начать шерститть. И плательщики не имеют права что-то возразить. И по упрощенке тоже ничего не изменилось СТ.291Платники податку Платниками податку з урахуванням пункту 291.2 цієї статті є фізичні особи – підприємці, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі – фізичні особи): кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 2 особи (включаючи членів сімей таких фізичних осіб); обсяг доходу не перевищує 300 000 гривень. Спрощена система оподаткування не поширюється на: фізичних осіб – підприємців, які здійснюють: б) виробництво та роздрібний продаж підакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин); в) виробництво та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів; г) видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"; ґ) видобуток та реалізацію корисних копалин; д) фінансову діяльність; е) операції з нерухомим майном; є) оптову торгівлю і посередництво в оптовій торгівлі; ж) діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України "Про телебачення і радіомовлення"; з) діяльність у сфері наземного, водного, авіаційного транспорту, надання додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (крім діяльності таксі, діяльності нерегулярного пасажирського транспорту та діяльності автомобільного вантажного транспорту); и) зовнішньоекономічну діяльність, крім експорту програмного забезпечення і послуг з віддаленої підтримки програм та обладнання, розробки постачання та оновлення програмного забезпечення, надання послуг у сфері інформатизації; і) діяльність з надання послуг пошти та зв’язку; ї) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки; й) діяльність у сфері права; к) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту; л) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії; м) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління; н) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері державного управління; о) рекламну діяльність; п) технічні випробування та дослідження; р) підбір та забезпечення персоналом; с) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; т) роздрібну торгівлю виробами з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, обробленим та необробленим дорогоцінним камінням; у) роздрібну торгівлю уживаними товарами, товарами "секонд-хенд"; ф) роздрібну торгівлю через мережу Інтернет; х) роздрібну торгівлю через торгові автомати; Т.е. как было капец всем интернет магазинам, адвокатам, бухгалтерам одиночкам и Секонд Хендам . Все так и осталось. Еще момент: 300.5. У разі коли платник податку провадить діяльність, не зазначену у свідоцтві платника податку, дохід, отриманий від провадження такої діяльності, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків. При цьому такий платник податку зобов’язаний внести зміни до свідоцтва платника податку відповідно до пункту 299.3 статті 299 цієї глави або перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного податкового (звітного) періоду. Т.е. единый налог, в принципе, невозможен будет если в Свидетельстве указан один адрес, а плательщик еще где-то ведет деятельность. Т.е. если 2 лотка или два отдельчика или две сапожных мастерских, тогда тоже Добро пожаловать на общие основания и если не успел зарегистрировать отдел/точку. Еще прикольный моментик: 300.9. У разі виявлення на робочому місці та/або на складі у платника податку контрабандних та/або контрафактних товарів (продукції), такий платник позбавляється права застосовувати спрощену систему оподаткування з дня встановлення такого порушення протягом 20 звітних податкових періодів. А теперь вопрос: Кто и как будет определять контрафакт и/или контрабанду? У нас сейчас все игрушки на новый год, вся парфюмерия, обувь, одежда производства Китай. А если так, то можно счесть практически любой товар контрафактным или завезенным как контрабанда. Нет документов на товар (сертификат качества и т.д)- значит контрафакт? Нет таможенных документов- значит контрабанда? А вот по ставкам: 294.8. Фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, отримують одне свідоцтво платника податку i сплачують податок за ставкою 1500 гривень з розрахунку на календарний місяць. 294.1. Ставки податку встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) залежно від виду господарської діяльності з розрахунку на календарний місяць у межах: а) на території населених пунктів з чисельністю населення понад 150 тис. осіб – від 200 до 600 гривень; б) на території інших населених пунктів – від 20 до 200 гривень. 294.2. Для фізичних осіб, які провадять діяльність у сфері інформатизації, ставка податку встановлюється у розмірі 1000 гривень з розрахунку на календарний місяць. Короче, получается, что чуть ли не все единщики будут платить 1500 грн. Это только ставка, а еще их взносы социальни внески????? За исключением тех кто работает по месту регистрации и только там, т.е. нет второй точки. А таких практически нет. Возьмем пример очень мелкого лавочника или свободного художника. Работает он себе на дому (по месту регистрации), вышивает там бисером или рисует картины. Все хорошо, платит от 200 до 600. НО!!!! ТОлько вышел на рынок, - это все. Деятельность не по месту регистрации. Поехал на ярмарку по Украине, тоже самое. Все, вынь да положь полторы штуки. Жить становится веселей. На сегодня может эта редакция уже тоже устарела, т.к. она меняется каждый день. Но суть та же. Капец ждет всех чп-шников. Ничего хорошего от этой власти ждать не приходится. Вот такая перспектива. Сейчас уже очереди на закрытие ЧП. Дальше-больше... http://forum.finance.ua/viewtopic.php?t=70...c&start=315

Да все будет нормально. Их желание это только их желание. Читаем Конституцию: Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. (положенню частини першої статті 58 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99) Стаття 64. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Приободритесь. Борьба продолжается. Все будет хорошо.

Да, но изучая реестр решений, в основном, либо не пришли на заседание, либо согласны с долгом, но денег нет. а это не есть аргумент. Т.е. никто не оспаривает.Поэтому если заявить, что сумма долга незаконна, неправомерна, неточная, неправильная и предоставить свои расчеты, то суд не имеет права счесть расчет банка более правильным, чем заемщика. Это будет свидетельствовать о неравности сторон. А банк кроме как своего компьютера не может привести в качестве доказательства ничего. А заемщик делает свои расчеты именно на основании платежных документов (первичных). В свою очередь, банк их делает на основании какой-то "формулы" взятой из компьютера.... А разве не так???? Т.е. нужно оспаривать сумму долга, аргументируя ее своими расчетами и своими трактовками пунктов договора. Как известно, согласно, ЗУ о ЗПП трактовки принимаются в пользу потребителя. Это новое направление в исках!!! Трактуйте на здоровье, трактуйте как угодно вам. И пусть банк свои трактовки разместит свернув их в трубочку там где вы пожелаете.... _________ Это обращение ко всем заемщикам.

Согласен. Но даже в нем есть положительные моменты для нас. Все же никак суд не может опровергнуть оплату в долларах (проценты по кредиту). Как они не пытаются, но п. "г" стоит им поперек горла. Много противоречивого в этом решении. А может заемщик и сделал такой ход конем специально... Здесь как-бы выиграл- проиграл. А дальше есть все основания для безоговорочной победы, но уже с новым иском. Везде надо искать положительные моменты. Все будет хорошо.

Тяжелое противоречивое решение. Думаю, сразу давить надо было на мнимость.

2-785/2010 р. Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2010 р. м. Лисичанськ Лисичанський міський суд Луганської області в складі: головуючого судді Фастовця В.М., при секретарі Бандуровій В.І., з участю представників позивача ОСОБА_1., відповідача Скорікова М.О., Смогунова А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредитного договору і договору застави недійсними, 3-я особа – Національний Банк України, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з позовом, в якому проси визнати недійсним укладені між ним та відповідачем кредитний договір №5861047 та договір застави транспортного засобу 591329 від 04.12.07.. Позов мотивував тим, що відповідач порушив діюче законодавство у сфері валютного контролю. На думку позивача, відповідач не мав права видавати кредит в іноземній валюті, оскільки цільове призначення кредиту – придбання транспортного засобу, а готівкою це можна зробити тільки за валюту України. Відповідач не мав передбаченої законодавством ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті. Також було порушено законодавство про захист права споживачів. Позивачу у письмовому вигляді не буда надана інформація стосовно наявних форм кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту, переваг та недоліків пропонованих схем кредитування. Договір містить умови, які відповідач не мав права вимагати від позивача – інформацію щодо інших його доходів та про зміну складу сімї, заборону щодо укладання договору поруки за інших осіб без письмової згоди відповідача. За порушення цих умов передбачена відповідальність. Договір укладений з порушенням принципу розумності та справедливості, бо передбачає завелику відповідальність позивача за порушення умов договору. Окрім того, на позивача за Договором покладено усі валютні ризики. У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, суду усно та письмово дав пояснення, аналогічні викладеному у позові. Доповнив, що розрахунок штрафних санкцій у позові (а.с.7) був помилковим. Представник відповідача Смогунов А.М. позов не визнав, суду пояснив, що порушень законодавства під час укладення договору не було. Банк має відповідну ліцензію. Оплата автомобіля була здійснена за валюту України, бо отриманий позивачем кредит був одразу конвертований. Інформація щодо кредиту позивачу надавалася. Представник відповідача Скоріков М.О. пояснення попереднього представника підтримав, доповнив, що покладення валютних ризиків на позивача відповідає затвердженому НБУ акту, позивачу надавалася уся передбачена законодавством інформація щодо вартості кредиту та інших, передбачених законодавством вимог. Представник 3-ї особи у судове засідання не з'явився, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Суду письмово пояснив, що банк, який має ліцензію, має право на видачу валютного кредиту. У судовому засіданні були досліджені наступні докази: кредитний договір №5861047 та договір застави транспортного засобу 591329 від 04.12.07.; договір купівлі-продажу №ЛУ 0073 К від 24.11.07.; договори банківського карткового рахунку НОМЕР_2 і №5894848 від 27.11.07, НОМЕР_3 від 10.12.07.; договір застави ТЗ від 04.12.07.; запит позивача; довідка про стан заборгованості позивача; письмові заперечення ПАТ "ПУМБ"; інформаційний листок по продукту "Авто в кредит"; банківська ліцензія №8 з дозволом і додатком; вимога про дострокове повернення кредиту. Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач у справі згідно п.1.1 Статуту є правонаступником усіх прав та обов’язків закритого акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (а.с.68). У судовому засіданні встановлено, що 24 листопада 2007 року позивач уклав з ВАТ "ЛуАЗ" договір купівлі-продажу транспортного засобу "Hyundai Tucson 2.0 4 WD", номер кузову НОМЕР_1 (а.с.22-24). 27 листопада 2007 року між сторонами у справі були укладені договори банківського карткового рахунку НОМЕР_2 та №5894848 в національній і іноземній валюті відповідно (а.с.140-141), 10 грудня 2007 року договір банківської платіжної картки і здійснення операцій з її використанням за НОМЕР_3 (а.с.27-28). 04 грудня 2007 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір №№5861047 (далі Договір), згідно п.п.1.1 якого позивач отримав кредит в розмірі 25 234 доларів США (а.с.9-20). На забезпечення виконання позивачем зобов’язань за Договором сторони 04 грудня 2007 року уклали договір застави транспортного засобу №5913219 (а.с.29-40). Згідно ст.533 ч.3 ЦК використання іноземної валюти… при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Декрет КМУ №15-93 від 19.02.93. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет) передбачає: ст.2 ч.2 резиденти… мають право здійснювати валютні операції (тобто операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України – ст.1 п.2 Декрету) з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України; ст.5 ч.1, ч.2 і ч.4 - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам… на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам… на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: … в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу… Таким чином, за відсутності законодавчо встановлених меж розміру кредиту в іноземній валюті та строку його надання валютні операції з надання таких кредитів не потребують отримання індивідуальної ліцензії, а тому видача кредиту в іноземній валюті позивачу не є порушенням законодавства України, оскільки відповідач на момент укладення Договору мав генеральну банківську ліцензію №8, дозвіл №8-1 і додаток, згідно якого, зокрема, мав на право здійснення операції з валютними цінностями, передбаченої ст.47 ч.2 п.1 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (а.с.72-74) – залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Суд вважає, що за відсутності спеціальної конкретизації щодо того, що це індивідуальна ліцензія, ліцензія №8 є генеральною, бо інші види ліцензій діюче законодавство не передбачає. У свою чергу визначення валютного ринку дано у п.4 розділу Першого "Загальні положення" Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою НБУ №281 від 10.08.05., — це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб’єктами ринку, між суб’єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами)… Тому суд не приймає посилання позивача на те, що він не є суб’єктом валютного ринку, оскільки незалежно від цього він, як клієнт відповідача, також є учасником відносин на валютному ринку, і порушень умов ліцензії з боку відповідача немає. За відсутності порушень під час укладання Договору не впливають на його законність і посилання позивача на порушення відповідачем своїх повноважень агента валютного контролю, бо це не стосується спірних правовідносин. Суд не приймає до уваги і наступні посилання позивача на порушення законодавства та прав споживача під час укладення спірного Договору: що, згідно п.п.1.1.1 Договору (а.с.9) позивач несе усі валютні ризики, - бо відповідно до п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ №168 від 10.05.07. (далі – Правила-168), у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладання договору попередити споживача, що валютні ризики несе споживач; що згідно умов п.1.2 Договору цільовим призначенням кредиту було придбання транспортного засобу, а оплата в іноземній валюті є порушенням законодавства, - бо вказаний пункт не містить посилання на валюту розрахунку з продавцем ТЗ. Окрім того, за п.2.3.2 Договору надання кредиту відбулося шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позивача у гривнях України, а за умовами п.2.3.5 позивач безвідклично доручив відповідачу попередньо здійснити продаж коштів в іноземній валюті (а.с.10, 25-26). що позивачу не надана передбачена п.2.1 Правил-168 інформація, - бо згідно додатку №2 до Договору та змісту інформаційного листка по продукту "Авто в кредит" (а.с.67) позивач розписався та реально ознайомився з наявними формами кредитування і їх коротким описом, орієнтованої сукупної вартості кредиту та послуг з оформлення Договору, переваг та недоліків запропонованих схем кредитування. Та обставина, що суду не надане рішення уповноваженого органу банку про затвердження форми інформаційного листка не впливає на обізнаність позивача з передбаченою законодавством інформацією, а тому не може бути підставою для задоволення позову в цій частині. Також не порушує вимоги ст.11 ч.3 Закону "Про захист прав споживачів" і вимога п.4.3.3 Договору про надання відповідачу інформації про інші доходи позивача, оскілки це прямо стосується питання його платоспроможності. Наявність штрафних санкцій за Договором не передбачає змін в будь-яких витратах за ним, позаяк не відноситься до обов’язкових платежів, що входять до орієнтованої вартості кредиту, а тому не порушує права позивача. Разом з тим, суд згідно ст.203 ч.1, 215 ч.1 ЦК України визнає недійсними наступні умови Договору: А) згідно п.3.3 Договору надання відповідачу коштів в рахунок повернення кредиту та сплати процентів здійснюється виключно у валюті кредиту в зазначені способи, причому спосіб №1 передбачає внесення готівкових грошових коштів в касу будь-якої філії або відділення відповідача. Однак на підставі ст.11 ч.1 абз.5 Декрету Національний банк України видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України. Повноваження НБУ підтверджуються і ст.44 ч.1 і ч.2 п.1 Закону України "Про Національний Банк України", згідно з якою НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції НБУ у сфері валютного регулювання та контролю належать видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; Відповідно до п.6 п.п.6.2 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою НБУ №200 від 30.05.07., фізичні особи — резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами “а”, “в” та “е” пункту 6.1 цієї глави, тобто у випадках: а) сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; в) сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; е) оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків Таким чином, сплата процентів за користування кредитом є платою за наданий позивачу кредит, і на підставі ст.5 ч.4 п.п."г" ДКМУ за відсутності у відповідача індивідуальної ліцензії на отримання готівкових валюти, є такою умовою Договору, що суперечить діючому законодавству про валютне регулювання. Суд в цій частині не може прийняти до уваги п.1.5 затвердженого постановою НБУ №483 від 14.10.04. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, бо згідно п.п.1.2 це Положення регламентує використання безготівкової іноземної валюти як засобу платежу. У зв’язку з тим, що сплата процентів є істотною умовою договорів кредиту, суд акцентує увагу на тому, що передбачені п.3.3 Договору три інші способи погашення кредиту та процентів відповідно до п.7.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах . затвердженої постановою НБУ №492 від 12.11.2003 р., не порушують законодавство України, бо передбачають безготівковий спосіб шляхом перерахування коштів з рахунку на рахунок. Б) на підставі п.4.3.6 Договору позивач зобов’язаний повідомляти, зокрема, про зміну складу своєї сім'ї. Суд вважає, що вказана умова є втручанням відповідача у приватне життя позивача, гарантоване йому ст.8 Європейської конвенції з прав людини, а мета такого втручання – попередити ризики від можливого неналежного виконання чи невиконання позивачем умов Договору, є недостатньою для дотримання розумного балансу між правами сторін, тому визнає цю умову недійсною; В) відповідно до ст.12 ч.1 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно та на власний розсуд. ЦК України не передбачає обмеження права особи за наявності існуючих у неї зобов’язань на укладання договору поруки, як це встановлено, наприклад, для договорів застави, тому п.4.3.4 Договору щодо зобов’язання позивача протягом дії Договору не надавати порук за 3-х осіб без згоди відповідача є незаконним та визнається судом недійсним. Згідно ст.217 ЦК недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Суду не надано доказів, що без включення визнаних судом недійсними частин правочину він не був би укладений, тому позов в частині повного визнання Договору недійсним задоволенню не підлягає. Відмова судом у задоволенні позову про визнання недійсним основного зобов’язання на підставі ст.548 ч.2 ЦК України тягне за собою відмову у визнанні недійсним договору застави транспортного засобу №5913219 від 04 грудня 2007 року між сторонами у справі. На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 8,5 грн. На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, - В И Р І Ш И В: Позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання кредитного договору і договору застави недійсними задовольнити частково. Визнати недійсним наступні умови кредитного договору №5861047 від 04 грудня 2007 року п.3.3 в частині повернення кредиту та сплати процентів виключно у валюті кредиту шляхом внесення готівкових коштів в касу будь-якої філії публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"; п.4.3.4 щодо обмеження надання ОСОБА_4 поруки 3-м особам без згоди публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"; п.3.4.6 в частині обов’язку ОСОБА_4 повідомляти публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" про зміну складу сім'ї. У задоволенні позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про визнання договору застави недійсним відмовити. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 37 (тридцять сім) грн. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на користь держави судовий збір в розмірі 08 (вісім) грн.. 50 коп. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня винесення рішення. Суддя: http://reyestr.court.gov.ua/Review/10816343

Справа № 2-1400/10/08 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2010 року м. Харків Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Муратової С.О., при секретарі - Гресс Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк” в особі філії у місті Харкові, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Жовтневий відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив: В провадження Київського районного суду м. Харкова 11.11.2009 надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1, яка просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса ОСОБА_2, вчинений 10.09.2009 за реєстровим № 2028 на підставі кредитного договору № 6487724 від 18.06.2008, та договору застави транспортного засобу № 6555013 від 18.06.2008. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.06.2008 між нею та відповідачем укладено кредитний договір № 6487724, за умовами якого вона отримала кредитні кошти для купівлі автомобіля в сумі 40599,0 доларів США під 12,99 % річних, зі строком кредитної угоди до 18.06.2015. Умовами вказаного кредитного договору передбачено щомісячне погашення рівними частками суми заборгованості за основним зобов'язанням, а також щомісячна сплата суми процентів. У забезпечення виконання кредитного договору між нею та відповідачем укладено договір застави автомобіля TOYOTA PREVIA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований ВРЕВ № 1 ГУМВС України Харків 07.06.2008 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію АХС 115942. 10.09.2009 приватним нотаріусам ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис та запропоновано звернути стягнення на вказаний автомобіль на підставі того, що позивачкою порушено умови кредитного договору в частині несвоєчасної сплати процентів та кредиту, яка виникла станом на 22.12.2008. 29.12.2009 позивач сплатила банку понад 3000,0 гр. для погашення суми заборгованості, однак, ця сума не була врахована при вчиненні нотаріусом виконавчого напису. Позивач вважає, що до закінчення строку дії договору кредиту та застави нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис; що нормами Цивільного кодексу України передбачено право на дострокове розірвання договору у разі невиконання чи неналежного виконання прийнятих за ним зобов’язань, однак, ця норма цивільного законодавства застосовується як засіб відновлення порушеного права кредитора, а не як наслідок порушення зобов’язання, і тому для її застосування необхідно звернення сторони зобов’язання до суду з позовом про захист порушеного права. Також вважає порушеним її конституційне право бути обізнаною стосовно всіх дій, які вчиняються з її власністю, в тому числі при зверненні стягнення шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Посилаючись на ст. 28 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, зазначає, що якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов’язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Проте, у неї примусово, без повідомлення, шляхом виклику евакуатора, було вилучено представниками банку та працівниками відділу Державної виконавчої служби у Жовтневому районі м. Харкова автомобіль. Вважає, що у такий засіб і нотаріус, і банк позбавили її права на інформацію стосовно того, коли буде здійснено виконавчий напис, скільки складає заборгованість за кредитним договором, бо жоден з них не повідомив її про свої наміри, розцінює такі дії з їх сторони як бажання отримати її власність. В ході проведення попереднього судового засіданні 24.12.2009 судом прийнято в провадження доповнення до позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 51-52), подане представником позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 12.11.2009, посвідченої в нотаріальному порядку, виданої їй строком на 3 роки (а.с. 26), та яка пояснила суду про те, що позивач в цих доповненнях фактично доповнює не позовні вимоги, а їх обґрунтування, вказуючи, що 29.12.2008 позивач сплатила банку понад 3000,00гр. для погашення суми заборгованості, однак, ця сума не була врахована при вчиненні нотаріусом виконавчого напису, тому сума заборгованості за вказаним кредитним договором не відповідає дійсності, а, отже є спір між боржником та кредитором, тому при виникненні спору між боржником та кредитором останній має право звернення до суду за захистом свого порушеного права, а не до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. З посиланням на ст. ст. 8, 41, 92 Конституції України, позивач вказує, що у разі незгоди боржника добровільно передати своє майно для погашення заборгованості, існує лише один засіб вилучення майна – на підставі рішення суду. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, підтримала позові вимоги, просила задовольнити їх повністю. В судовому засіданні представник відповідача - Публічного акціонерного товариства „Перший Український міжнародний банк” в особі філії у місті Харкові – ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 01.09.2009, посвідченої в нотаріальному порядку, виданої йому строком на 3 роки (а.с. 47), просив відмовити в задоволенні позову, надав письмові заперечення (а.с. 34-36). На обґрунтування позиції Банку пояснив про укладання між ОСОБА_1 та Банком кредитного договору № 6487724 від 18.06.2008 щодо надання кредиту в розмірі 40599,00 доларів США, та договору застави транспортного засобу № 6555013 від 18.06.2008, укладеного в забезпечення зобов’язань позивача за кредитним договором, за яким в заставу Банку передано транспортний засіб: автомобіль TOYOTA PREVIA, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу АХС № 115942, видане Харківським ВРЕВ № 1 при ГУМВСУ м. Харкова 07.06.2008. Зазначив, що Банк належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передбачені Кредитним договором: своєчасно та в повному обсязі надав грошові кошти позивачу шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку на картковий рахунок позивача, у відповідності до п.2.3.2. кредитного договору, проте, позивач порушив свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та повернення кредиту, в зв'язку з чим на підставі п. 3.5.7. кредитного договору Банком було направлено на адресу позивача лист-вимогу № 829/120 від 09.12.2008 про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом. Дана вимога була отримана 22.12.2008, на підтвердження чого Банк посилається на повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник відповідача далі посилається на п. 3.5.8. кредитного договору, вказуючи, що позивач зобов'язаний виконати пред'явлені йому Банком вимоги в повному обсязі в строк не пізніше 30 календарних днів з дня її отримання; зазначає, що цей строк закінчився 21.01.2009, в зв'язку з чим, з 22.01.2009 у позивача виникла безспірна прострочена заборгованість зі сплати всієї суми кредиту у повному розмірі, що надало Банку право звернути стягнення на майно, передане Банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, на всю суму заборгованості. Станом на 22.01.2009 і по теперішній час вимога Банку про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплату процентів за користування кредитом позивачем виконана не була. Крім того, в обґрунтування заперечень, посилаючись на ст. 590 ЦК України, ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу”, зазначає, що п. 6.1. ст. 6 договору застави передбачає право відповідача звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця, в тому числі у випадку невиконання вимоги Банку, як заставодержателя, про дострокове виконання основного зобов'язання (повернення основної суми кредиту та відсотків за користування кредитом), в зв’язку з чим, Банком 04.09.2009 подана приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 заява про вчинення виконавчого напису на договорі застави та відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, надано оригінал договору застави; документи, що підтверджують безмірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, а саме: копія кредитного договору та копія вимоги позивачу про дострокове повернення всієї суми кредиту вих. № 829/120 від 09.12.2008. Таким чином, на думку відповідача, Банком було надано документи, які повністю підтверджують безспірність заборгованості позивача на всю суму кредиту за кредитним договором. На підставі цих документів нотаріусом 10.09.2009 року був вчинений виконавчий напис на договорі застави на всю суму заборгованості позивача за кредитним договором, а саме: 43719,46 доларів США. Позивач був ознайомлений з сумою заборгованості і наміром звернути стягнення, однак, ніяким чином не виразив свою незгоду. На момент вчинення виконавчого напису будь-які спори між позивачем та відповідачем щодо суми заборгованості за Кредитним договором були відсутні. В судовому засіданні представник третьої особи – приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 – ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 04.12.2009, посвідченої в нотаріальному порядку, виданої йому на 3 роки (а.с. 92), заперечував проти позову, підтримав письмові заперечення, які надійшли до суду від нотаріуса ОСОБА_2 (а.с. 32), відповідно до яких, нотаріус, посилаючись на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172, зазначає, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору №6487724 від 18.06.2008 щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, про що їй було повідомлено 22.12.2008, згідно поштового повідомлення №6725475. В зв'язку з тим, що на 04.09.2009 вказані порушення умов договору не були ліквідовані, на вимогу кредитора (заява про вчинення виконавчого напису вих. 1469/119 віл 04.09.2009 року) відповідно до договору застави №6555013, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 18.06.2008 року за реєстровим №1838, було вчинено виконавчий напис у день подання усіх необхідних документів. ОСОБА_1 на протязі 30 днів, наданих їй законом не зробила жодної з вищевказаних дій, тобто у термін з 22.12.2008 і по 04.09.2009, не було погашено виставлені відповідачем претензії, а розмір вимог банку не був оскаржений суді. На день вчинення виконавчого напису ПАТ ПУМБ надав всі необхідні для вчинення виконавчого напису документи та оплатив нотаріальну дію, чим підтвердив те, що на час подання заяви на вчинення виконавчого напису між відповідачем та позивачем немає майнового спору, тобто заборгованість є безспірною і зафіксованою на день вчинення виконавчого напису, тобто платіж у 3000 гр. був врахований. Вважає безпідставним посилання позивача на «Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій», оскільки позивачем укладено договір застави рухомого майна, а саме автомобіля, а обмеження, щодо вчинення виконавчих написів тільки після закінчення терміну кредитних договорів на договори застави «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій» та іншими законодавчими актами не передбачено. Зазначає, що в ст.87 Закону України «Про нотаріат» визначене загальне правило про вчинення виконавчих написів на документах, які встановлюють заборгованість, в ч.2 даної статті визначено «перелік документів, за якими с заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України». Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1172 від 29.06.1999. встановив, що виконавчі написи вчинюються на нотаріально посвідчених угодах, які «передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно». Таким чином, вважає, що у приватного нотаріуса ОСОБА_2 не було жодної підстави для відмови у вчиненні виконавчого напису, так як умови ст. ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», п. 282 «Інструкції про вчинення нотаріальних дій» було дотримано в повному обсязі. В судове засідання представник третьої особи - Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, не з’явився, повідомлений двічі належним чином про день, час, місце розгляду справи (а.с. 73, 94), причини неявку суду не повідомив, його неявка не перешкоджає суду розглянути справу, про що також зазначили всі учасники процесу. Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997р. № 9-зп встановлено, що ч.1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 N 3425-XII, введеного в дію з 01.01.1994, з подальшими змінами і доповненнями, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. В ст. 88 цього ж Закону України від 02.09.1993 N 3425-XII визначені умови вчинення виконавчих написів, а саме, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пункт 1 якого визначає стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, зокрема: нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. В п. 284 Інструкції вказано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Відповідно ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 N 2654-XII , введеного в дію з дня опублікування - 11.11.1992, звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Частиною 2 розділу IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003, який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що з аконодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. В ч. 1 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється тільки за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 N 1255-IV, із подальшими змінами і доповненнями, цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 N 1255-IV, із подальшими змінами і доповненнями, цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 цього ж Закону від 18.11.2003 N 1255-IV, до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (ч.1 ст. 24 Закону від 18.11.2003 N 1255-IV) . В ч. 1 ст. 26 Закону від 18.11.2003 N 1255-IV передбачені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема; 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. Отже, вказаним Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 N 1255-IV не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусами виконавчого напису, оскільки таке звернення можу бути вчинено лише на підставі рішення суду. Судом достовірно встановлено, та не заперечується учасниками процесу, що між Закритим акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк” в особі філії у місті Харкові (на теперішній час – Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк»- а.с. 40-46) (далі за текстом – Банк), з одного боку, та ОСОБА_6, з другого, було укладено договір кредиту № 6487724 від 18.06.2008, згідно умов якого, Кредитор надає Позичальнику кредит - грошові кошти в сумі 40599,00 доларів США, під 12,99 % річних, зі строком кредитної угоди до 18.06.2015 . В забезпечення вказаних кредитних зобов’язань ОСОБА_6, між цими ж сторонами, в той же день, 18.06.2008, укладено договір застави транспортного засобу № 6555013, за яким в заставу Банку передано транспортний засіб: автомобіль TOYOTA PREVIA, 2008 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Заставодавцю ОСОБА_6 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АХС № 115942, виданим ВРЕВ № 1 ГУМВСУ м. Харкова 07.06.2008 (а.с. 87-88, 89-90). 10.09.2009 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2028, відповідно до якого, запропоновано звернути стягнення на автомобіль TOYOTA PREVIA, 2008 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АХС № 115942, виданим ВРЕВ № 1 ГУМВСУ м. Харкова 07.06.2008 (а.с. 83). Відповідно до тексту цього виконавчого напису від 10.09.2009, нотаріус ОСОБА_2 зазначає про порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору № 6487724 від 18.06.2008, щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, про що її було повідомлено 22.12.2008, згідно поштового повідомлення № 6725475. В зв’язку з тим, що на 04.09.2009 вищевказані порушення умов договору не були ліквідовані, на вимогу Кредитора (заява про вчинення виконавчого напису вих. № 1469/119 від 04.09.2009) відповідно до договору застави № 6555013, посвідченого приватним нотаріусом Харківської міського нотаріального округу ОСОБА_2 18.06.2008 за реєстровим № 1838, звертається стягнення на автомобіль TOYOTA PREVIA, 2008 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 83). Діла, за текстом виконавчого напису від 10.09.2009, нотаріус ОСОБА_2 пропонує за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» в розмірі 43719,46 доларів США, у тому числі: залишок заборгованості з кредиту в розмірі 34372,55 долари США, прострочена заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 4713,02 долари США, строкові відсотки у сумі 479, 52 долари США, прострочені проценти у сумі 3369,70 доларів США, нарахована пеня 784,67 доларів США, а також гроші у сумі 2200гр., сплачені нотаріусу за вчинення виконавчого напису (а.с. 83). В ході судового розгляду справи за ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.02.2010, у приватного нотаріуса ОСОБА_2 витребувані завірені належним чином копія вказаного виконавчого напису від 10.09.2009 та копії документів, що були підставою для його вчинення (а.с. 77). На виконання даної ухвали суду від 25.02.2010, згідно супровідного листа нотаріуса ОСОБА_2 від 04.03.2010 № 27/01-14, до суду 10.03.2010 надано наступні документи (в завірених належним чином копіях): виконавчий напис від 10.09.2009, про який зазначено вище (а.с. 83), розрахунок заборгованості ОСОБА_6 станом на 18.08.2009 перед ЗАТ філією ПУМБ у м. Харкові (а.с. 83 – зворотна сторона), поштове повідомлення № 6725415, відправлене 12.12.2008 на ім’я ОСОБА_6 (а.с. 84), вимога Банку від 09.12.2008 № 829/120 достроково повернути всю суму кредиту та проценти за користування кредитом (а.с. 85), заява Банку від 04.09.2009 за вих. № 1469/119 про вчинення виконавчого напису (а.с. 86), договір застави транспортного засобу від 18.06.2008 № 6555013 (а.с. 87-88), та додаток № 1 до договору застави: суть та розмір зобов’язань, виконання яких забезпечується договором застави транспортного засобу (а.с. 89). Як вбачається з поштового повідомлення № 6725415, відправленого 12.12.2008 на ім’я ОСОБА_6 за адресою: вул. Володарського, 14, м. Харків, воно отримане 22.12.2008 за довіреністю бухгалтером ОСОБА_7 (а.с. 84). Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що будинок № 14 по вул. Володарського в м. Харкові є гуртожитком, наполягала на тому, що жодних вимог від Банку про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом в грудні 2008 року ОСОБА_1 не отримувала, жодних довіреностей ОСОБА_7 на отримання повідомлень не видавала. Вказані пояснення не спростовані ані представником Банку в судовому засіданні, ані матеріалами справи. Більш того, в даному поштовому повідомленні, на яке Банк та нотаріус посилаються як на підставу до вчинення виконавчого напису від 10.09.2009, взагалі не зазначено, що саме отримала ОСОБА_7 22.12.2008, який саме документ, про що, якою датою датований. Разом з тим, в п. 283 вказаної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882, визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником , якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень . Крім того, як вбачається з Вимоги Банку від 09.12.2008 за вих. № 829/120 достроково повернути всю суму кредиту та проценти за користування кредитом (а.с. 85), яка, як стверджує представник Банку, начебто направлялася в грудні 2008 року на адресу ОСОБА_1, містить визначення розміру її заборгованості перед Банком станом на 09.12.2008 , зокрема: заборгованість по поверненню кредиту в розмірі 39085,57 долари США, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 775,94 доларів США, прострочена заборгованість по поверненню кредиту в сумі 869,14 доларів США, прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 437,46 доларів США, пеня в сумі 17, 24 долари США. Відповідно до тексту вказаної вимоги, саме про ці суми йшлося як про порушення умов кредитного договору, з посиланням на такі суми, ОСОБА_1Б, в даній вимозі надавався строк 30 календарних днів для їх усунення (а.с. 85). Як вказано в рішенні вище, за текстом виконавчого напису від 10.09.2009, нотаріус ОСОБА_2 пропонує за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного майна, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» в розмірі 43719,46 доларів США, у тому числі: залишок заборгованості з кредиту в розмірі 34372,55 долари США, прострочена заборгованість зі сплати кредиту в розмірі 4713,02 долари США, строкові відсотки у сумі 479, 52 долари США, прострочені проценти у сумі 3369,70 доларів США, нарахована пеня 784,67 доларів США, а також гроші у сумі 2200гр., сплачені нотаріусу за вчинення виконавчого напису (а.с. 83). В судовому засіданні представник Банку пояснив, що розрахунок сум, вказаних у виконавчому написі від 10.09.2009, надано нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису, та розрахований станом на 18.08.2009 (а.с. 75), від нотаріуса до суду надано такий же розрахунок (а.с. 84 зворотна сторона). Таким чином, документи, що підтверджують, на думку Банку та нотаріуса, безспірність заборгованості ОСОБА_1 перед Банком, на підставі яких вчинено виконавчий напис від 10.09.2009, а саме, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ЗАТ філією ПУМБ у м. Харкові станом на 18.08.2009, взагалі ОСОБА_1 не направлялися, що також не заперечувалося і представником Банку в судовому засіданні. Отже, на думку суду, на момент вчинення виконавчого напису від 10.09.2009 порушені вимоги чинного законодавства, в тому числі ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 N 1172, п.п. 282, 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882, щодо безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед Банком. Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_2 від 10.09.2009 таким, що не підлягає виконанню. Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 590 ЦК України, ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 282, 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за N 283/8882, суд, - ВИРІШИВ: Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчинений 10 вересня 2009 року за реєстровим № 2028, на підставі кредитного договору № 6487724 від 18 червня 2008 року та договору застави транспортного засобу № 6555013 від 18 червня 2008 року. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі протягом 10 днів після проголошення вступної та резолютивної частин рішення через Київський районний суд м. Харкова заяви про апеляційне оскарження рішення суду та шляхом подачі протягом 20 днів після подачі вказаної заяви апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України. Рішення виготовлене в нарадій кімнаті, є оригіналом . Суддя - http://reyestr.court.gov.ua/Review/9317094

Вот пусть они его в суд принесут в качестве доказательства и тычут пальцем по монитору и системному блоку о том, что в этом месте не может быть ошибки.

Решение вроде не в нашу пользу. Но видно что заемщик сильно и не сопротивлялся. Это одно из негативных решений, которое можно использовать в свою пользу. Именно поэтому его и разместил. Суд определил, что заемщик должен, что заемщик не прав. Но установил также, что банк не имеет право взыскивать в ин. валюте, т.к. у него нет инд. лицензии А если не имеет права кредитовать, взыскивать в ин. валюте то и..... В общем, решение противоречивое. Но суд не мог постановить другого так как не было других исковых требований. Думаю, если бы заемщик чуть-чуть сопротивлялся, присутствовал , то при таком определении суда это дело было бы выигрышное.

Справа № 2- 615\2010 року З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 березня 2010 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді – Колодяжній І.М. при секретарі - Зубріхіній Ж.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: ПАТ «ПУМБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6174765 від 07 березня 2008 року в розмірі 52841,74 доларів США грн. також суми судового збору в розмірі 1720,29 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн., посилаючись на те, що відповідно до умов вищевказаного договору позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 90 000 ,00 доларів США . Однак в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов’язання за користування кредитом не виконує, у зв’язку з чим станом на 29.07.2009 року заборгованість складає 52841,74 доларів США . У судове засідання представник позивача не з,явився , надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач у судове засідання не з”явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України. Суд, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини. Судом встановлено , що між сторонами укладено кредитний договір № 6174765 від 07 березня 2008 року відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 90 000,00 доларів США ,а відповідач, в свою чергу, зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити позивачу відсотки за користування кредитом та повернути кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором № 6174765 від 07 березня 2008 року. Відповідно до ст. ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок. Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів. В порушення умов укладеного між сторонами договору, ОСОБА_1 не виконує зобов’язання по поверненню належних до сплати суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, грошові кошти не повернуто. Згідно розрахунку заборгованості за кредитом станом на 29.07.2009 ОСОБА_1 має заборгованість за простроченим кредитом в сумі 52841,74 дол. США, що за курсом НБУ ( 780,55 грн. за 100 доларів США ) на 18.08.2009 складає 412 165,57 грн.. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли з валютних операцій, у випадку і порядку встановлених законом (частина 2 друга ст. 192 ЦК України; частина третя ст..553 ЦК України; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №16-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно з ст. 5 Декрету здійснення валютних операцій , які підпадають під режим ліцензування згідно з цим нормативним актом можливе тільки на підставі індивідуальної та генеральної ліцензії , але позивач не надав доказів наявності у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютної операції з надання відповідачу кредиту у іноземній валюті. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» підлягають задоволенню із відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором в національній валюті. Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» підлягають стягненню судовий збір в розмірі 220,55 доларів США , що станом на 18.08.2009 року за офіційним курсом ( 780,55 грн. за 100 доларів США) становить 1720 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., сплачені позивачем при подачі позову до суду. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 81,130,174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 625, 1050 ЦК України, суд - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задовольнити . Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість за кредитними договорами в сумі 412 165 грн. 57 коп., судовий збір в розмірі 1720 грн. 29 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення справи в розмірі 120 грн. 00 коп., всього на суму 414005 ( чотириста чотирнадцять тисяч п,ять ) грн.. 86 коп. Рішення може бути оскаржено до судової палати апеляційного суду Харківської області через місцевий Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі у 10-ти денний термін, починаючи з наступного дня після його проголошення, заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги у 20-ти денний термін після подачі заяви або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Суддя – І.М. Колодяжна http://reyestr.court.gov.ua/Review/8494381