AntiBank

Так отож. Можно создать новый прецедент. Банки, как правило, при ипотечном договоре требуют справку "о составе семьи". А эту справку дает ЖЕК на основании количества прописанных в квартире жильцов. Т.е., в принципе, возможно оспорить любой договор ипотеки , т.к. многие дети уже были выписаны из квартиры, т.е. в этой справке они не зазначены. Однако своего права на квартиру не потеряли, даже если они не оформлены как собственники. Думаю, это можно использовать в практике. Есть договор ипотеки, но получено ли согласие всех ближайших родственников на передачу имущества в ипотеку? Ведь, в принципе, нарушаются их права, т.к. они имеют права на часть недвижимости и по семейному кодексу, и по праву наследования, и вообще по этическим, моральным соображениям. Так что господа "попавшие" заемщики припомните, нет ли у вас где -нибудь какого-нибудь родственника (брата, сестры, дочери, сына), который может "возмутиться": Как это так, без меня..., без моего согласия???? Ну побудете ответчиком, ну проиграете... Так ведь это здорово, что проиграете. Этот проигрыш явно в вашу пользу. И вот вам готовое основание для подачи нового иска по новому обстоятельству. Почему бы не "обкатать" эту тему? Да, кстати, вспомните прецедент, когда выходит муж/сын из тюрьмы (естественно он был выписан из квартиры), а его квартира продана. Этот правочин сразу же стает недействительным (купля-продажа), т.к. нарушено его право, даже если он не прописан там был и не был собственником. Он все равно имеет право части той собственности, которую продали без его согласия. Не зря все нотариусы предупреждают при подобных сделках : "Нет ли кого -либо, кто имеет право на собственность???"

А какая разница. И что означает на ком??? Та на ком бы не было. Право собственности человек приобрел еще до того как оформил его (право)... Цитата: Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року,ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України. Смысл в чем: Здесь часто обсуждаются, и есть много решений которые говорят, что договора ипотеки недействительны без согласия органов опеки, если там (в предмете ипотеки) живут дети до заключения. То здесь не обязательно должны быть дети.... Если есть просто третьи лица, которые имеют право собственности на предмет ипотеки, по каким-то причинам (родственники, наследство и пр.), то этот договор также является недействительным , если не получено их согласие (этих родственников). Например, предметом ипотеки есть квартира, которая заложена отцом, но у отца есть еще жена, а у них есть еще дети взрослые, которые имеют право наследования и/или собственности. То этот договор ипотеки становится недействительным без их согласия.

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про доступ до судових рішень Цей Закон визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Стаття 2. Відкритість судових рішень 1. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. 2. Судові рішення можуть опубліковуватися в друкованих виданнях, поширюватися в електронній формі з дотриманням вимог цього Закону. 3. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом. 4. Особи, які не беруть (не брали) участі у справі, мають право ознайомитися з судовим рішенням у повному обсязі, якщо воно безпосередньо стосується їхніх прав, свобод, інтересів чи обов'язків, у порядку, передбаченому цим Законом. ст.4 3. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. 4. Будь-які обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України не допускаються, крім випадків, визначених цим Законом. Стаття 6. Відтворення та інше використання судових рішень 1. Кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень. 2. Будь-яке редагування тексту судового рішення не повинно спотворювати його зміст. 3. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Стаття 9. Доступ до судових рішень заінтересованих осіб 1. Особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків, може звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про: 1) надання можливості ознайомитися із судовим рішенням; 2) надання можливості виготовити в приміщенні суду копії судового рішення за допомогою власних технічних засобів; 3) виготовлення копії судового рішення апаратом суду. 2. У заяві особа повинна обґрунтувати, чому вона вважає, що судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків. Т.е. в принципе нет оснований для отказа в долученни решений из реестра в дело. Т.к. суды должны их применять в своей практике и учитывать их. Но, учитывая что, реестр не содержит сведений, вступило решение в законную силу или нет, поэтому, с этой точки зрения, нет смысла долучать взятые из реестра решения. Разве только по этому решению есть определение высшей инстанции. Какой смысл присоединять мнение какого-то судьи, а если его потом "порвали" в апелляции или в касации? А что касается печати, это надо делать соответствующий запрос в тот суд, который выносил решение и обосновывать, что это дело может касаться Вас. Конечно, вряд ли Вам дадут копии решений непосредственно из дела. Т.к. там содержится конфиденциальная информация, но то, что заверят Ваши распечатки из реестра с определением вступили или нет в законную силу- это шанс есть. Еще можно сделать распечатку из реестра заверенную нотариусом. А вообще все зависит от беспредельности судьи. У меня присоединили к делу мои распечатки из реестра (просто указал ссылку откуда взято, мол, пусть перепроверят если не доверяют), правда только те, которые однозначно вступили в законную силу (это с решениями ВСУ). А остальные хоть и не долучили, так по крайней мере почитали и ознакомились.

Вот, вот, куда проще какую-то таблицу "из банковского компьютера" предоставить

К сожалению, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року в реестре не выявил. Еще один реальный вариант вывода ипотеки из под удара.

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Гвоздик П.О., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Палінчак Тетяна Вікторівна, про визнання договору іпотеки недійсним, в с т а н о в и в: ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 15 листопада 2010 року, яким позов задоволено: визнано іпотечний договір №452\1, укладений 27 листопада 2007 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 недійсним. У касаційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України" просить судові рішення скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Розглянувши касаційну скаргу, вважаю, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного. Відповідно до п. 5. ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Керуючись ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в : Відмовити Відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління у відкритті касаційного провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Палінчак Тетяна Вікторівна, про визнання договору іпотеки недійсним. Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити Відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі Хмельницького обласного управління. Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя П.О. Гвоздик http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13147296

КОПІЯ Апеляційний суд Хмельницької області УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ “15” листопада 2010 р. м. Хмельницький судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі: головуючого судді Харчука В.М. суддів: Кізюн О.Ю. Переверзєвої Н.І. при секретарі : Товкан І.І. з участю: представників сторін та ОСОБА_2 розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-5174 за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Хмельницького обласного управління, ОСОБА_3, за участі третьої особи – приватного нотаріуса Палінчак Тетяни Вікторівни про визнання недійсним договору іпотеки, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія, В С Т А Н О В И Л А : рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнано недійсним іпотечний договір № 452\1, укладений 27 листопада 2007 року між ВАТ „Державний ощадний банк України” та ОСОБА_3, та посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т.В. за реєстром № 8079. Стягнуто із ВАТ „Державний ощадний банк України” на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 45,50 гривень. В апеляційній скарзі на рішення від 15 липня 2010 року ВАТ „Державний ощадний банк України” посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права – ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст.ст.358, 626, 638 ЦК України, ст.ст.6, 18, 23 Закону України „Про іпотеку”, порушення судом норм процесуального права – ст.ст. 2, 8 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України. Апелянт посилається на те, що на момент укладання іпотечного договору між ОСОБА_3 та ВАТ „Державний ощадний банк України” відповідно до правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 був єдиним її власником. Тому будь-яких порушень під час укладання іпотечного договору сторонами його допущено не було. Договір іпотеки укладено з додержанням вимог цивільного законодавства, що регулює ці правовідносини, із зазначенням в ньому всіх істотних умов. Судом першої інстанції ці обставини не враховані, як і те, що при переході права власності на заставлене в іпотеку майно договір іпотеки зберігає свою чинність і для правонаступника, в тому числі і при спадкуванні. Ці обставини залишились поза увагою суду першої інстанції і судом ухвалене незаконне та необгрунтоване судове рішення. Позивачем не доведено заявлених позовних вимог належними доказами, які б давали підстави до визнання договору іпотеки недійсним. Безпідставно судом покладено на банк судові витрати в сумі 45,50 гривень, адже банк будь-яких прав чи законних інтересів позивача не порушував. Тому апелянт просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року, ухвалити нове рішення, яким у позові позивачу відмовити. Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта задоволенню не підлягає. Відповідно до ст.ст 11, 60, 61, ч. 3, 88, 213, 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу апелянта, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону. Судовий спір вирішується на засадах змагальності, кожна сторона доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено обставини. Судове рішення є законним, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, яку були досліджені в судовому засіданні. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. При ухваленні судового рішення стороні, на користь якої воно ухвалено, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст.ст.203, ч. 1, 215, ч. 1; 317, 355, ч.1 та ч. 4, 356, 358, 361,366, 387, 392, 1216, 1268, ч.ч. 1, 3 та ч.5 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог. Лише власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласник має право самостійно розпорядитись лише своєю часткою у праві спільної часткової власності. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке можна звернути стягнення, може пред”явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов”язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку. Власник вправі вимагати витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також має право вимагати усунення будь-яких перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник має право пред”явити позов про визнання його права власності на майно, якщо це право не визнається чи оспорюється іншою особою. Спадкуванням є перехід прав та обов”язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Для здійснення права спадкування спадкоємець повинен прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців він у встановленому законом порядку не відмовився від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини. Аналогічні норми щодо спадкування були закріплені і в ст.ст.525,529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року. Відповідно до ч. 2 ст. 6, ст. 23 Закону України „Про іпотеку” від 05 червня 2003 року № 898-ІУ майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як окремий об”єкт нерухомості. У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належала однокімнатна кооперативна квартира № 56 в багатоквартирному жилому будинку АДРЕСА_1 У квартирі постійно проживали подружжя та їх неповнолітній син ОСОБА_2. 16 лютого 2001 року померла ОСОБА_6 і після її смерті відкрилась спадщина на 1\2 частину зазначеної квартири, яку фактично прийняли чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які разом із спадкодавцем проживали в зазначеній квартирі. 13 липня 2007 року ОСОБА_3 незаконно оформив своє право власності на всю квартиру, отримав свідоцтво про право власності і зареєстрував це право. 27 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклав без відома та згоди ОСОБА_2 кредитний іпотечний договір із ВАТ „Державний ощадний банк України”, за яким отримав в банку кредит в сумі 128 000 гривень та передав банку в іпотеку зазначену квартиру вартістю 183 000 гривень. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2010 року, яке набрало чинності і має преюдиційне значення, за позовом ОСОБА_2 визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 і визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 на 1\4 частину зазначеної квартири. Відповідно до положень Закону та зазначеного рішення ОСОБА_2 вважається власником 1\4 зазначеної квартири з дня відкриття спадщини із 16 лютого 2001 року. Право власності ОСОБА_2 зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно. Наведені обставини фактично визнаються сторонами та підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами: технічним паспортом на квартиру, свідоцтвом про право власності на неї, копією рішення Хмельницького міськрайонного суду, іпотечним кредитним договором, іншими доказами (а.с.6-15, 21-24, 27-30). Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року, ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України. Такий іпотечний договір укладено з порушенням цих норм права та права власності позивача на квартиру і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог позивача, ухвалив законне та обгрунтоване рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні. Право власності на 1\4 частину квартири перейшло до ОСОБА_2 не від іпотекодавця ОСОБА_3, а від спадкодавця ОСОБА_6 задовго до укладання договору іпотеки. Тому ОСОБА_2 не може нести обов”язки за даним іпотечним договором. Доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують цих висновків. ВАТ „Державний ощадний банк України” не визнавав і не визнає позовних вимог ОСОБА_2 Тому суд також обгрунтовано стягнув із банку понесені позивачем та підтверджені документально судові витрати у справі. Із пояснень сторін в суді апеляційної інстанції вбачається, що в даний час між ВАТ „Державний ощадний банк України” та ОСОБА_3 вирішується спір щодо стягнення боргу за рахунок заставленого в іпотеку майна – спірної квартири. Тому право власності ОСОБА_2 на 1\4 частину квартири прямо порушується іпотечним договором. Визнання судом іпотечного договору недійсним не позбавляє права ВАТ „Державний ощадний банк України” з метою погашення кредитних зобов”язань ОСОБА_3 звернути стягнення на належні йому 3\4 частини квартири у загальному порядку. На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, У Х В А Л И Л А : апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду від 15 липня 2010 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: (підпис) Судді підписи) З оригіналом згідно : Суддя В.М. Харчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13293000

Не совсем одновременно. По потребителям я подал, когда дело по валюте было уже в апелляции и результат был заранее известен. Сейчас дело по валюте в касачке, пока известий нет. Что касается остановки производства. По первому делу иска со стороны банка не было. Поэтому останавливать нечего было.

Все это может иметь место, причем законное. Не забывайте Конституцию Стаття 13. : Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед зак оном. Поэтому, в принципе, возможны определенные требования от властей к Вам на счет Вашей собственности. Пока считать это разводом трудно (мало оснований и информации), но не исключено. Не забывайте также , что над Вами (над Вашим подвалом) тоже есть чья- то собственность и возможно нарушение их прав... Может там крысы бегают, или бомжи живут или потоп какой-нибудь и есть угроза остальным жителям, поэтому определенные требования к Вам могут возникнуть от властей.

Не понятно, если надпись признана не подлежащей исполнению, то почему не дали возможность вернуть автомобиль из-под ареста (по суду первой инстанции). Ведь арест наложен именно вследствие этой надписи.А применение ЗУ Об ипотеке к автомобилю это вообще капец полный- картина Репина "приплыли..." Но один плюс, что все таки признали на всех инстанциях неправомерность действий нотариуса. Со скрипом, конечно...

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2010 року м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляд у цивільних і кримінальних справ Дербенцева Т.П. , розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та Кредит” на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2010 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та Кредит”, третя особа – Хортицький відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов’язання вчинити дії, в с т а н о в и в : Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2010 року позов задоволено частково та визнано виконавчий напис, вчинений 26 червня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3149, таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2010 року рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2010 року змінено в частині підстав задоволення позовних вимог. У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України, у х в а л и в: Відмовити публічному акціонерному товариству “Банк Фінанси та Кредит” у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства “Банк Фінанси та Кредит”, третя особа – Хортицький відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зобов’язання вчинити дії. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Т.П. Дербенцева http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13436670

Апеляційний суд Запорізької області Судова палата з цивільних справ Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162 Суддя 1-ї інстанції Салтан Л.Г. Суддя доповідач Бондар М.С . 19 жовтня 2010 року Справа № 22-7046/09 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі: головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Гончар О.С., Коваленко А.І. секретар - Белименко С.В. при участі: прокурора - адвоката - розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" на рішення Хотицького районного суду м.Запоріжжя від 25.08.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит", третя особа – Хортицький Відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису як таким що не підлягає виконанню та зобов'язання до вчинення дій, - в с т а н о в и л а : У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу, Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" (далі – банк), третя особа – Хортицький Відділ Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі Відділ) про визнання виконавчого напису, як таким, що не підлягає виконанню та зобов'язання до вчинення дій, посилаючись на те, що за кредитним договором № 15-1691-078А від 14.07.2008 року, вона на поточні потреби, одержала в Банку 77 600 грн. на строк до 13.07.2015 року. Виконання зобов'язань за цим договором забезпечила передачею в заставу автомобіль "Шеврове АВЕО". На початку літа 2009 року виникла заборгованість і 26.06.2009 року за заявою Банку приватний нотаріус ОСОБА_3 вчинив виконавчий напис, а саме звернув стягнення на заставлений автомобіль. Вважає, що не було підстав для вчинення такої нотаріальної дії та при цьому була порушена процедура звернення стягнення на майно. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 25.08.2010 року заявлені вимоги задоволені частково. Суд визнав виконавчий напис як таким що не підлягає виконанню, а решту вимог залишив без задоволення. В апеляційній скарзі Банк просив скасувати ухвалене рішення, так як на його думку суд неправильно з'ясував обставини справи й неправильно застосував норми матеріального права. Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального права. Задовольняючи позов суд виходив з того, що Банк не дотримався порядку звернення стягнення на майно, який визначено в ст.35 Закону України "Про Іпотеку". Не надав Боржнику 30-денний строк на усунення порушення зобов’язання. Погодитись з такими висновками районного суду погодитись не можна, оскільки під час ухвалення рішення суд дав не правильну оцінку характеру угоди забезпечення зобов’язання. З матеріалів справи видно, що за договором кредиту договором № 15-1691-078А від 14.07.2008 року ОСОБА_2 на поточні потреби одержала в Банку відповідача 77 600 грн. на строк до 13.07.2015 року (а.с.8). Свої зобов'язання щодо погашення кредиту належним чином і в строк відповідно до умов Договору не виконувала, у зв'язку з чим виникла загальна заборгованість на суму 71 132 грн. 96 коп. а поточна заборгованість у розмірі 14 660 грн. 68 коп.(а.с.51). Пунктом 3.2.1, 4.4 Договору передбачено, що погашення кредиту провинно здійснюватись в строки і порядку передбачених договором. (а.с.8) За ст. 526 ЦК зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно з вимогами ст. 536, 599 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, таке зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. У забезпечення виконання зобов’язань за договором кредиту був укладений договір застави майна, предметом якого став автомобіль "Шевроле АВЕО", який зареєстрований на ім'я позивачем (а.с.10). Як встановлено борг не повернуто, а тому права та обов’язки за цим договором продовжують існувати. На цей час заборгованість за кредитним договором не погашена і вона становить 10 932 грн. 75 коп. (а.с.63). В силу ст.572 ЦК Кредитор має право у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. При укладення правочинів сторони домовились, що звернення стягнення може бути здійснено за виконавчим написом нотаріуса (а.с.10). Таким чином питання щодо порядку звернення стягнення на заставлене майно врегульовано законодавством про заставу, а не Законом України "Про Іпотеку" на який посилався суд. Здійснення виконавчого напису нотаріусом врегульовано ст.87,88 Закону України "Про нотаріат", ст.20 Закону України "Про заставу", Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р.№1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів",а також вимогами Інструкції "Про порядок вчинення нот аріальних дій нотаріусами України",затвердженої наказом Міністраства юстиції України від 03.03.2004року №20/5, зареєстрованого в МЮ України 03.03.2004року за №283/8882, а також наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 року №2368/5. Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив із того, що дії нотаріуса і вчинений ним виконавчий напис не відповідають зазначеним вимогам закону. Згідно до вимог ст.87 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993року(з послідуючими змінами) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. За змістом ст. 20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, а також на підставі виконавчого напису нотаріуса. Згідно до п.284 Інструкції "Ппро порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами" заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках,якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. За змістом п1. Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 29.06.1999р.№1172(далі Перелік) для виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає право звернення стягнення на заставлене майно і документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов"язання. Із матеріалів справи вбачається, що у виконання вимог Пст.87,88 Закону України "Про нотаріат" нотаріусу для вчинення виконавчого напису Банком були направлені: кредитний договір, нотаріально посвідчений договір застави транспортного засобу, укладений сторонами у справі. Проте, на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу не була надана вимога Банка про погашення заборгованості за кредитним договором і, що ця вимога не оспорюється. Отже, виконавчий напис від 26.06.2009 року, вчинений нотаріусом ОСОБА_4 не відповідає за своїм змістом і формою вимогам ст.87 Закону України "Про нотаріат", ст.20 Закону України "Про заставу", вимогам пунктів 283,284,286,287 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", п1. Переліку, а також наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2008 року №2368/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 року за №1325/16016 "Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства". Тому, з огляду на зазначене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції здійснені правильні висновки про те, що нотаріус, вчиняючи оспорюваний виконавчий напис, не дотримався вимог закону, який врегульовує ці дії, і обґрунтовано задовольнив позов в цій частині. На думку колегії суддів за потрібно також було і врахувати співмірність визначеної суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленого автомобіля "Шевроле АВЕО". З огляду на викладене аргументи апеляційної скарги відповідача щодо скасування рішення суду не можуть прийняті до уваги. Керуючись ст.307,309,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, - в и р і ш и л а : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 25.08.2010 року у цій справі змінити в частині підстав задоволення позовних вимог. Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11691508

Справа № 2-1587/2010 р. Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25.08. 2010 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді – Салтан Л.Г. при секретарі – Жолкевській В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Білоусова Олега Івановича, Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зобов’язання Хортицький ВДВС ЗМУЮ повернути вилучений автомобіль, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Білоусова О.І., АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, зобов’язання повернути автомобіль. В позовній заяві зазначила, що 14.07.2008 року між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізького РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений кредитний договір №15-1691-078А. 14.08.2007 року в забезпечення належного виконання зобов’язань між позивачем та відповідачем був укладений договір застави №15-1691-078Z, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського округу Філіповою Л.П., р/н 2638. Протягом тривалого часу позивач належним чином виконувала взяті на себе зобов’язання з виплати кредиту, проте, в період з травня по червень 2009 року через проблеми з роботою не змогла зробити виплати, однак, в подальшому оплату здійснювала регулярно, а іноді навіть з переплатою. Позивач вважає, що виконавчий напис є незаконним, оскільки в ньому не вказано розрахунок заборгованості, що позбавляє можливості перевірити правильність обчислення суми боргу. Крім того при вчиненні виконавчого напису не було дотримано вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», п. 283-284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Також, нотаріусом безпідставно включено до безспірних вимог банку за договором кредиту, витрати по вчиненню виконавчого напису. У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5 позов підтримали, наполягаючи на обставинах та підставах викладених у позовній заяві, просять позовні вимоги задовольнити. Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Білоусов О.І. позов не визнав, проти задоволення позову заперечує, суду надав письмові заперечення у яких зазначив, що свої дії по вчиненню виконавчого напису вважає законними, такими, що відповідають чинному законодавству. У судове засідання не з’явився, про місце, день, та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його присутності. Представник відповідача АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не з’явився, причину неявки суду не повідомив, був належним чином сповіщений про час та місце судового розгляду, з заявою про неможливість присутності до суду не звертався. В ході розгляду справи за позовом заперечував, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними, не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Третя особа – Хортицький ВДВС ЗМУЮ в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду належним чином був сповіщений, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутністю. Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 14.07.2008 року між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Запорізького РУ» АТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений кредитний договір №15-1691-078А. 14.08.2007 року у забезпечення належного виконання зобов’язань між позивачем та відповідачем був укладений договір застави №15-1691-078Z, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського округу Філіповою Л.П., р/н 2638. Відповідно до п. 1 договору застави позивач з метою забезпечення виконання зобов’язання передав у заставу автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SA48Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (почему-то суд не учел, что по сути невозможно наложить надпись на движимое имущество - моя ред.) 26.06.2009 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Білоусовим О.І. видано виконавчий напис, згідно якого запропоновано звернути стягнення на рухоме майно: автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SA48Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і за рахунок коштів отриманих від реалізації вказаного рухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 у загальній сумі 87592, 74 гривні. За виконавчим написом державним виконавцем Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а. с. 17). 17.03.2010р. державним виконавцем Прядко Т.А. при примусовому виконанні виконавчого напису, було проведено опис майна та арешт майна у вигляді автомобіля марки CHEVROLET, модель AVEO SA48Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 яке прийнято на відповідальне зберігання ОСОБА_6 Згідно ч.1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. З наданих суду доказів, вбачається, що вимоги вказаної статті Закону АТ «Банк «Фінанси та Кредит», як заставодержателем в частині встановлення ОСОБА_1 строку для виконання порушеного зобов’язання не були виконані. Пунктом 283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», передбачено, що вчинення виконавчого напису здійснюється після спливу 30 днів з моменту одержання письмової вимоги про усунення порушень основного зобов’язання. Враховуючи, що вимога про усунення порушення основного зобов’язання відповідачем АТ «Банк «Фінанси та Кредит» взагалі не була направлена позивачеві, а була надана для ознайомлення матері ОСОБА_7, яка на той час працювала в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», про що свідчить підпис без зазначення прізвища ознайомленої особи, наявний на вимозі, наданої до суду, суд вважає, що вимоги вказаної інструкції, приватним нотаріусом не дотримано. Зазначена вимога АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 58) про усунення порушень основного зобов’язання не містить вихідного номеру та дати. Докази направлення та отримання вказаної вимоги на адресу позивачки відсутні. Розміри заборгованості вказані у вимозі не збігаються з розмірами заборгованості вказаними у виконавчому написі. Так, в зв'язку з порушенням умов виконання зобов'язання, АТ «Банк «Фінанси та Кредит» повідомляє ОСОБА_1 про наявність заборгованості по кредиту в розмірі 3879,99 грн. та заборгованості по сплаті процентів за користування кредиту в розмірі 2506,75 грн. та пропонує ОСОБА_1 виконати зазначене зобов'язання в строк до 5 днів, однак при вчиненні виконавчого напису за рахунок заставленого майна запропоновано задовольнити вимоги ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у розмірі 85792,74 грн., строк платежу за яким настав 01.01.2009р. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. В силу вимог п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у випадках: скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Зазначена норма права відповідно до ст. 8 ЦК України може бути застосована як норма матеріального права, що встановляє спеціальний спосіб захисту права в разі його порушення виданням нотаріусом незаконного виконавчого напису. У зв’язку з викладеним, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з'ясувавши обставини, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, враховуючи, що відповідачами не надано жодного доказу, які б свідчили про виконання ними вимог діючого законодавства України при вчиненні виконавчого напису, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме виконавчий напис № 3149, що виданий 26.06.2009 р. приватним нотаріусом Білоусовим О.І. слід визнати таким, що не підлягає виконанню, а вимога позивача про зобов’язання Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції повернути ОСОБА_1 автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO SA48Y, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 задоволенню не підлягає. Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, що сплачені позивачем на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та держмито на користь позивача. Керуючись ст. ст. 8, 525, 526, 530, 549-552 ЦК України, ст. ст. 57, 60, 88, 174 ЦПК України, ст.ст. 50, 87Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про виконавче провадження», п.283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», ст. 35 Закону України «Про іпотеку», суд – В И Р І Ш И В : Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати виконавчий напис, вчинений 26.06.2009 року приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Білоусовим Олегом Івановичем, та зареєстрованим в реєстрі за № 3149 – таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 37 грн. та держмито 8,50 грн. В іншій частині позову – відмовити. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Суддя: Л.Г. Салтан http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11150702

По поводу форс мажора и кризиса... Есть определение суда высшей инстанции: Так, суди послалися на те, що відповідачка не надала доказів своїх вимог, не звернувши уваги на те, що вона, зокрема, посилалась на настання кризи світової фінансової системи, що згідно із ч. 2 ст. 61 ЦПК України є загальновідомим фактом, що не потребує доказування. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=23243

Да, можете сколько угодно подавать. Главное, чтобы был предмет спора другой и можно немного изменить основания, поменять суть спора, изменить исковые требования немного. Тогда можно. Но надо делать все хитро. Втупую ту же заяву подсовывать не нужно поменяв в ней последовательность обоснований и мотивировки. По моим подсчетам около 10 исков можно подать смело, главное грамотно расписать, обосновать. Можно и больше если постараться. Например, можно разделить: 1. валютные основания (незаконность расчета валютой) 2. инд. лицензия (неправомерность укладання договора без документов) 3. генеральная лицензия (то же самое) 4. потребители (несправедливость, дискриминация из-за валютных рисков); 5. потребители (отсутствие совокупной стоимости, обман, сокрытие информации) 6. потребители (повышение ставки одностороннее, дискриминация, несправедливость) 7. изменение обстоятельств (кризис, разрывание договора); 8. выведение ипотеки (изменение обязанностей, их увеличение без согласия поручителя); 9. изменение условий договора (по всем вышеизложенным обстоятельствам); 10. потребители (агрессивная практика, требования оплатить непредусмотренные суммы, определенные банком на свое усмотрение) и т.д. и т.п. Затем тоже самое только меняем лицо, которое подает этот же иск, на жену, ребенка, отца, мать и т.д. Не забывайте, что имеет право на обращение в суд, например, и Ваш ближайший родственник (жена, родители, дети) по тому же самому кредитному договору. Но надо также обосновать, что нарушаются и их права при выполнении этого договора. Таким образом, особа меняется и можно заново по кругу судиться до бесконечности. А представлять их интересы можете и Вы. Поэтому де-юре будет лицо, принимающее участие в деле другое, а де-факто опять Вы. И так лет на 10 вперед. Стаття 205. Підстави закриття провадження у справі 1. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; У меня сейчас в производстве 2 дела. Одно по валюте а другое по потребителям. Банк как не пытался возмущаться, так ничего у него не получилось. Хотя и там и там "о признание недействительным кредитного договора". Суть спора другая - и все тут. При этом я им намекнул, что у меня еще жена и ребенок есть. Так что пусть готовятся к аналогичным искам, но уже от них (Особа по делу другая). И так до 2025 года или пока не победим.

Как видно из решений , даже после негативного решения суда о стягненни не стоит отчаиваться никогда. Немного заплатить по тому решению и уже банк потеряет право на примусове стягнення. Все будет хорошо. Еще аналогичное решение: Справа № 22ц-4051/2010 р. Головуючий у першій інстанції Категорія – цивільна Кухта В.О. Доповідач – Лазоренко М.І. У Х В А Л А Іменем України 10 вересня 2010 року м. Чернігів АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі: головуючого: Бойко О.В., суддів: Лазоренка М.І., Демченко Л.М. при секретарі: Костюк Ю.Г. з участю: представника позивача – Кутікової О.Л. представника відповідача - ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України ” до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виселення та зняття з реєстраційного обліку в с т а н о в и в: ВАТ „Державний ощадний банк України ” подав апеляційну скаргу на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2010 р., яким йому відмовлено в задоволенні позову до відповідачів про їх виселення та зняття з реєстраційного обліку, й просив скасувати рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, та просив прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що згідно ч.1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Письмова вимога про добровільне звільнення житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, надіслана банком ОСОБА_8 29.04.2010р., отримана 04.05.2010р. чоловіком ОСОБА_8, і відповідач на момент винесення рішення 30.06.2010р. її не виконав. Також на момент укладення кредитного та іпотечного договорів в будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована лише співвідповідач ОСОБА_11, а діти відповідача було забезпечені житлом у будинку по АДРЕСА_2. Тому при укладенні договорів дозвіл органу опіки і піклування не отримувався, так як договори не впливали на права та інтереси дітей. Апелянт вважає, що відповідач навмисно зареєстрував своїх малолітніх дітей у будинку, що є предметом іпотеки, з метою ускладнити виселення, чим порушив п. 3.4.1. іпотечного договору, відповідно до якого іпотекодержатель зобов’язаний без попереднього письмового дозволу не встановлювати обтяження на предмет іпотеки. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав. Судом встановлено, що за іпотечним договором від 19.03.2008р. укладеним між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_8 для забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору, боржником, яким є ОСОБА_12, було передано в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Виконавчим написом від 11.12.2008 року на цей житловий будинок було звернуто стягнення. 04.12.2009р. ОСОБА_8 була направлена вимога про добровільне звільнення жилого приміщення по АДРЕСА_2. В квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 й просив виселити всіх мешканців житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2. 29.04.2010р. позивачем була направлена вимога ОСОБА_8 про звільнення будинку по АДРЕСА_1, Чернігівського району, який перебуває в іпотеці, яка 04.05.2010 року була отримана чоловіком ОСОБА_8, що підтверджується відповідним листом та копією поштового повідомлення /а.с. 61/ 11.05. 2010 року позивач змінив свої вимоги й просив виселити всіх мешканців будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1, Чернігівського району Відмовляючи у задоволенні позову суд 1 інстанції виходив з того, що відповідачі фактично були позбавленні можливості на добровільне звільнення житлового приміщення протягом строку передбаченого законом, а тому прийшов до висновку, що позов було заявлено передчасно. З наведеним висновком суду погоджується апеляційний суд, оскільки згідно ч.2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Враховуючи, що банк надіслав ОСОБА_8 вимогу про виселення лише 29.04.2010р., яка була отримана 04.05.2010 року чоловіком відповідача, апеляційний суд також прийшов до висновку, що вимоги визначені ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» позивачем дотримані не були, відповідачі були позбавлені права на добровільне виселення з житла протягом місячного терміну, і підстав для примусового їх виселення немає. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 , 324 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” – відхилити. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2010 року – залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11236510

У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2010 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Дьоміної О.О., Кузнєцова В.О., Штелик С.П.,- розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Чернігівського обласного управління відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” н а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 жовтня 2010 року, в с т а н о в и л а: Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 жовтня 2010 року, у задоволенні позову ВАТ “Державний ощадний банк України” відмовлено. У касаційній скарзі ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі Чернігівського обласного управління ВАТ “Державний ощадний банк України” просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне. Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі Чернігівського обласного управління відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” відхилити. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 жовтня 2010 року залишити без зміни. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Дьоміна О.О. Кузнєцов В.О. Штелик С.П. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13479575

Справа №22ц-5630/2010 Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Майборода С.М. Доповідач – Заболотний В.М. У Х В А Л А і м е н е м У к р а ї н и 05 жовтня 2010 року місто Чернігів А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі: головуючого - судді Шарапової О.Л. суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К. при секретарі - Штупун О.М. з участю – представника позивача Черниш І.А., представника відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” (далі – ВАТ „Ощадбанк”) на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року по справі за позовом ВАТ „Ощадбанк” до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, В С Т А Н О В И В : Оскаржуваним рішенням Чернігівського районного суду від 31.08.2010 року у задоволенні позовних вимог ВАТ „Ощадбанк” відмовлено. Суд виходив з того, що відповідачі не повідомлялись позивачем про намір останнього укласти з ними договір купівлі-продажу предмета іпотеки, під час розгляду справи відповідачем погашена частина боргу за кредитом, а тому прийшов до висновку, що позов було заявлено передчасно. В апеляційній скарзі ВАТ „Ощадбанк” просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що згідно ч.1 ст.40 ЗУ „Про іпотеку” та ст.109 ЖК України, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Письмова вимога про добровільне звільнення житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була вручена майновому поручителю ОСОБА_5 - ОСОБА_4, проте відповідачі на момент винесення судом рішення по справі її не виконали. Також апелянт зазначає, що він не повідомляв відповідачів про намір укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки, оскільки ВАТ „Ощадбанк” не розпочинав процедуру продажу даного житлового будинку. Крім того, на думку апелянта, погашення відповідачем частини боргу за кредитним договором не є підставою для відмови у задоволенні вимог банку про виселення зареєстрованих осіб із житлового будинку. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного. По справі встановлено, що за іпотечним договором від 28 лютого 2007 року, укладеним між ВАТ „Ощадбанк” та ОСОБА_4, для забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кредитного договору №41 від 26 лютого 2007 року, боржником за яким є ОСОБА_5, було передано в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-12). Рішенням Чернігівського районного суду від 18 лютого 2010 року на цей житловий будинок було звернуто стягнення (а.с.13-14). 03 лютого 2010 року ВАТ „Ощадбанк” направив ОСОБА_4 вимогу про добровільне звільнення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.15). У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 й просив виселити останніх із спірного житлового будинку (а.с.4-6). Відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України „Про іпотеку” після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Враховуючи, що ВАТ „Ощадбанк” надіслав ОСОБА_4 вимогу про добровільне виселення 03 лютого 2010 року, тобто до прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд також погоджується з висновком місцевого суду про те, що визначені ст.40 ЗУ „Про іпотеку” вимоги позивачем дотримані не були, відповідачі були позбавлені права на добровільне виселення з житла протягом місячного терміну, і підстав для примусового їх виселення немає. Крім того, відповідно до положень ст. 38 Закону України „Про іпотеку”, якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Протягом 30-денного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимоги зазнаної норми закону не були дотримані. Виходячи з цього, суд правомірно відмовив ВАТ „Ощадбанк” у задоволенні позовних вимог до відповідачів про виселення та зняття з реєстраційного обліку. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” – відхилити, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 серпня 2010 року - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11585616

Справа № 2-795/2010 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 серпня 2010 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі: головуючої – судді Майбороди С.М. при секретарі Халимон Т.Ю. з участю представника позивача Черниш І.А. представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернігів цивільну справу за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, - в с т а н о в и в : У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив виселити відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 з жилого будинку АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що зазначене житлове приміщення перебуває в іпотеці і на нього звернуто стягнення на підставі рішення Чернігівського районного суду від 18 лютого 2010 року. ОСОБА_4 03.02.2010 року було повідомлено про добровільне звільнення жилого приміщення, проте, вона добровільно приміщення не звільняє. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши, що після ухвалення рішення суду частина боргу погашена і в подальшому буде погашена інша частина, а тому у банку немає підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки і дана процедура ще не розпочата. Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Заслухавши представників сторін та дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне. 26 лютого 2007 року ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України » уклали кредитний договір № 41/188, згідно якого банк зобов»язувався надати позичальнику кредит в сумі 28000 грн. (аппетит у банка, конечно- моя ред.) , а той в свою чергу – погашати кредит щомісячними платежами, відповідно до умов укладеного договору. ( а.с.7-8) В забезпечення виконання зобов»язання за кредитним договором 28 лютого 2007 року між ОСОБА_4 як майновим поручителем та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, власником якого являється ОСОБА_4, відповідно до договору дарування від 26 жовтня 2004 року, зареєстрованому в Чернігівському районному бюро технічної інвентаризації 26 жовтня 2004 року. В договорі іпотеки п.3.4.11 визначено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на письмову вимогу Іпотекодержателя або нового власника всі мешканці повинні добровільно звільнити Предмет іпотеки протягом 1 ( одного) місяця з дати отримання такої вимоги, а також сприяти виселенню всіх мешканців, що зареєстровані та/ або фактично проживають за адресою знаходження предмету іпотеки. ( а.с.9-12) Рішенням Чернігівського районного суду від 18 лютого 2010 року розірвано укладений кредитний договір від 26 лютого 2007 року, стягнуто 26 680 грн.83 коп. боргу за кредитним договором та звернуто стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 шляхом продажу ВАТ «Державний ощадний банк України » з укладенням від імені ОСОБА_4 з іншою особою – покупцем договору купівлі-продажу з наданням банку всіх прав продавця. ( а.с.13-14) 03.02.2010 року ОСОБА_4 надсилалась вимога про добровільне звільнення жилого приміщення за адресою вул. Колгоспна.21 с.Слобода Чернігівського району та області. ( а.с.15) Як підтвердила в судовому засідання представник позивача інших вимог, крім вище зазначеної на ім»я відповідачів не надсилалось. Відповідно до повідомлення Слобідської сільської ради від 15.06.2010 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 та її сини ОСОБА_2, ОСОБА_5. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають за вказаною адресою, а ОСОБА_2 приїжджає дуже рідко. ( а.с.20) У відповідності до ч.3 ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Згідно ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Таким чином, право іпотекодержателя на звернення до суду про примусове виселення мешканців будинку виникає після сплину місячного строку з дня отримання такої вимоги особами, що мешкають у ньому, і не виконання ними такої вимоги. Рішення Чернігівським районним судом про звернення стягнення на предмет іпотеки винесено 18 лютого 2010 року, але вимога банком про добровільне звільнення жилого приміщення направлена ОСОБА_4 03 лютого 2010 року, тобто ще до прийняття судом рішення. Крім того, вимога вручена тільки ОСОБА_4, доказів того, що після винесення Чернігівським районним судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачам надсилались вимоги про добровільне звільнення жилого приміщення суду не надано. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Позивачем було обрано спосіб захисту своїх прав шляхом звернення до суду для прийняття рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до положень ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов»язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про всій намір укласти цей договір. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про всій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Як встановлено по справі відповідачі взагалі не повідомлялись позивачем про намір останнього укласти з ними договір купівлі-продажу предмету іпотеки – спірного домоволодіння. На час розгляду справи в суді відповідачем погашена частина боргу за кредитним договором, що не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні. З наведених вище підстав суд приходить до висновку, що заявлений позов про виселення відповідачів з житлового будинку, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності є передчасним та призведе до порушення прав відповідачів щодо належного володіння та користування будинком. Разом з цим, згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Тобто підстав для зняття з реєстрації відповідачів також немає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 33, 38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.109 ЖК України, – в и р і ш и в : В задоволенні позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії. Суддя С.М.Майборода _________________________________________________________ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11768578 Справа № 2-795/2010 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И ( вступна та резолютивна частини) 31 серпня 2010 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі: головуючої – судді Майбороди С.М. при секретарі Халимон Т.Ю. з участю представника позивача Черниш І.А. представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернігів цивільну справу за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, - в с т а н о в и в : Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов"язаного з потребою в обґрунтування доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини. Відповідно до ст. 209 ЦПК України виготовлення рішення в повному обсязі відкладається на 5 днів до 04 вересня 2010 року. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 33, 38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.109 ЖК України, – в и р і ш и в : В задоволенні позовних вимог ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії. Суддя С.М.Майборода

Дело в том, что даже если предоставление другого жилья и предусмотрено этим законопроектом, все равно нарушаются права детей, т.к. это жилье должно быть либо с такими же условиям либо даже лучше, никак не хуже. ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Стаття 3 КоПР 1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами (!!!), адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. И какой смысл им отбирать квартиру/дом, чтобы предоставлять потом такой же или с лучшими условиями проживания.

Мошенничество налицо, только без участия жены, т.к. она с этого ничего не поимела. Будет свидетелем. Хотя не исключено, что попытаются раскрутить. НО поломать зубы прокуратуре тут тоже можно. Что касается хватает или не хватает залогового имущества на покрытие . То имущественный поручитель отвечает только залоговым имуществом, все остальное не его проблемы. Вот определение суда по аналогии с ипотекой: Оскільки, договір іпотеки, укладений між позивачем і Банком, містить елементи різних договорів, то є змішаним договором, а тому, для регулювання правовідносин, які виникли на підставі Договору майнової поруки, повинні застосовуватися не тільки норми цивільного законодавства які встановлюють умови іпотеки, але й норми ст. ст. 553 - 559 ЦК України, які визначають порядок укладення та припинення договору поруки. За своїм змістом правовідносини, що виникають на підставі договору поруки та на підставі майнової поруки відрізняються лише однією істотною умовою, а саме: обсягом відповідальності. Якщо поручитель відповідає всім своїм майном, то майновий поручитель відповідає лише заставленим майном. Але і поручитель і майновий поручитель має право вчиняти дії по погашенню боргу для недопущення звернення стягнення на своє майно. І саме розмір цього погашення, відповідно до змісту правовідносин поруки та майнової поруки, положень закону, повинен бути погоджений з поручителем. В іншому випадку боржник та кредитор отримують можливість для зловживань відносно майнового поручителя шляхом збільшення його обов'язків без його відома до розміру, за якого майновий поручитель вже не зможе погасити борг та буде змушений віддати заставне майно. Саме для недопущення таких зловживань та захисту прав поручителя та майнового поручителя і передбачені в Цивільному кодексі України положення статті 559 http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1769 ВСУ подобные определения подтвердил http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2052 Надо читать внимательно договор. Какой объем обязанностей там прописан.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2039

Зачем Вам это нужно? Пусть забирают машину. Для чего Вашей жене стараться ради несуществующей компании, КОТОРАЯ ЕЩЕ И ОКАЗАЛАСЬ МОШЕННИКОМ. Если Ваша жена отвечает только залоговым имуществом, то зачем Вам эти тяжбы. Было бы ради чего или кого. Я еще понимаю, что это была бы Ваша машина и Вы на ней ездили. А так какая- то левая машина, левая фирма. И Вы хотите защищать в суде чужое имущество, левую фирму, еще и несуществующую? Что написано в договоре залога? Стоит подпись жены? Что написано в кредитном договоре? Там тоже подпись жены? У Вас должны быть эти документы. При подаче иска прилагаются все копии в зависимости от количества участников процесса. А вообще, думаю, что можно повернуть дело следующим образом. Написать в ту же прокуратуру, что так мол и так, тогда- то тогда-то под страхом увольнения жену заставили заключить фиктивный договор залога, кредитный договор. Машиной никогда не пользовались и вообще в глаза ее не видели. Денег естественно тоже.Налицо злоупотребление и обман. А сейчас банк пытается взыскать...

Проблема Мариуполя в том, что здесь суды первой инстанции и апеляшка в одном городе. Поэтому если есть решение первой инстанции, то его оставят в силе процентов на 90 в апелляции. Причина тому коррупция, кумовство, родственные связи между судами. Однозначно, если есть проигрыш по первой инстанции, надо сразу готовиться к проигрышу и во второй. И давить только на высший специализированный. Хорошо, что человек пошел так далеко. Если бы все люди шли до конца, давно бы уже поломали эту гнилую судебную власть. Считаю это отличным подзатыльником для мариупольских продажных судей, а их в Мариуполе оооочень много. Это им, своего рода, предупреждение, что не все люди являются стадом. Бороться нужно всегда до конца...

Сегодня в украинском парламенте - исторический день, поскольку законопроект о доступе к публичной информации через 2,5 года после регистрации наконец стал законом. Ждем подписания и вступления в силу. Смысл в чем? Теперь каждый суд просто обязан предоставить информацию на каком джипе ездит его голова или какой-то судья. И предоставить это в течение 5-дней. Не пора ли нам брать в оборот продажные суды? Пусть они отчитываются перед нами. Более подробно, качайте закон ниже. Dostup_do_publik_info.rtf