Постановление БП-ВС о хозяйственной юрисдикции спора касательно включения акцептированных требований негосударственного пенсионного фонда

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

м. Київ

Справа N 826/20917/13а

Провадження N 11-761апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року (суддя Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року (у складі колегії суддів Борисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М.) у справі N 826/20917/13а за позовом непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Наталії Анатоліївни (далі - уповноважена особа Фонду; ПАТ "Банк "Таврика" відповідно), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду, Фонду, третя особа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду та Фонду щодо неповернення позивачу пенсійних активів в розмірі 111 тис. 517 грн. розміщених у ПАТ "Банк "Таврика" згідно договору банківського строкового вкладу;

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення позивачу пенсійних активів в розмірі 370 тис. 149 грн. розміщених у ПАТ "Банк "Таврика" згідно договору банківського строкового вкладу від 23 лютого 2011 року N 823;

- зобов'язати відповідачів повернути позивачу пенсійні активи, розміщені у ПАТ "Банк "Таврика" в розмірі 111 тис. 517 грн згідно договору банківського строкового вкладу від 29 листопада 2011 року N 1047 та 370 тис. 149 грн згідно договору банківського строкового вкладу від 23 лютого 2011 року N 823.

Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою від 29 травня 2014 року закрив провадження у справі в частині позовних вимог до уповноваженої особи Фонду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали), оскільки вимоги пред'явлені до уповноваженої особи Фонду не мають ознак публічно-правового спору, і відповідач у спірних відносинах не є суб'єктом владних повноважень, а тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Постановою цього ж суду від 29 травня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині оскарження дій та бездіяльності Фонду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вклади, розміщені у ПАТ "Банк "Таврика", є депозитними, а не активами недержавного пенсійного фонду, які перебувають в управлінні банку, а тому на них не поширюються вимоги ч. 5 ст. 50 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон N 4452-VI), за змістом якої активи недержавних пенсійних фондів не включаються до ліквідаційної маси банку.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 грудня 2014 року ухвалу та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року залишив без змін.

У грудні 2014 року непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просило скасувати ухвалу та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року, а такожухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 грудня 2014 рокувідкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон N 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 19 червня 2018 року розглянув по суті позовні вимоги до Фонду і залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 червня 2018 року касаційну скаргу непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" в частині оскарження ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року про закриття провадження передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" є недержавним пенсійним фондом відкритого типу, створеним відповідно до рішення установчих зборів (протокол від 17 червня 2004 року). Предметом його діяльності є здійснення недержавного пенсійного забезпечення з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників Фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснення пенсійних виплат учасникам Фонду у визначеному законом порядку.

18 січня 2005 року між непідприємницьким товариством "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Всесвіт" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт") укладено договір N 00000105 КУ про управління активами пенсійного фонду, за змістом якого управління активами позивача здійснює ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт".

Згідно договору банківського строкового вкладу "Таврійський" N 823 від 23 лютого 2011 року (з урахуванням додаткової угоди N 1 від 23 серпня 2012 року), укладеного між ПАТ "Банк "Таврика" та ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт", яке діяло від свого імені, як компанія з управління активами відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Всі", ПАТ "Банк "Таврика" відкрило ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" вкладний (депозитний) строковий рахунок N 265223031831 та залучило банківські метали у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 27 серпня 2012 року.

ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" перерахувало з поточного рахунку, а ПАТ "Банк "Таврика" прийняло на відкритий вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок банківський метал (золото проби 999,9) загальною масою 505 грамів, що становить 16,25 тройських унцій за офіційним (обліковим) курсом Національного банку України на день перерахування 110 тис. 692 грн 62 коп. за 10 тройських унцій.

Згідно договору банківського строкового вкладу "Таврійський" від 29 листопада 2011 року N 1047, укладеного між вказаними сторонами, ПАТ "Банк "Таврика" відкрило вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок N 265213041831 та вкладний (депозитний) рахунок на вимогу N 265023011831 та залучило грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 03 грудня 2012 року.

ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" перерахувало з поточного рахунку, а ПАТ "Банк "Таврика" прийняло на рахунок N 265213041831 кошти в сумі 50 тис. грн. що визначені як незнижуваний залишок за вкладом, а на відкритий вкладний (депозитний) рахунок N 265023011831 перерахувало грошові кошти в сумі 110 тис. грн.

Листом від 23 листопада 2012 року N 0000000478 ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт", яке діяло від свого імені як компанія з управління активами відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Всі", звернулось до ПАТ "Банк "Таврика" з проханням достроково припинити (розірвати) договір банківського строкового вкладу "Таврійський" N 823 від 23 лютого 2011 року, вважаючи строком припинення (розірвання) 03 грудня 2012 року, а також зарахувати суму вкладу та відсотки.

Листом від 26 листопада 2012 року N 0000000483 ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" звернулось до ПАТ "Банк "Таврика" з проханням повернути грошові кошти (суму вкладу та проценти) у зв'язку із закінчення строку дії договору N 1047 від 29 листопада 2011 року.

20 грудня 2012 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення N 33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду.

25 грудня 2012 року ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" звернулось до Фонду із листами N 0000000535 та N 0000000536, у яких повідомило про факт неповернення вкладів за достроково розірваними договорами N 823 від 23 лютого 2011 року та N 1047 від 29 листопада 2011 року.

Листами від 28 грудня 2012 року N 11-01/1012-3902 та від 04 січня 2013 року N 11-01/.1011-3903 Фонд повідомив ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт", що під час дії тимчасової адміністрації (з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2012 року) не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно договору про відступлення права вимоги від 18 лютого 2013 року N 2/18-02-13, укладеного між ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" (первісний кредитор), яке діяло від свого імені як компанія з управління активами відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Всі", та Фрешвейв Інвестмент Лтд (новий кредитор), первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору і став кредитором за договором банківського строкового вкладу "Таврійський" від 23 лютого 2011 року N 823 (з урахуванням додаткової угоди від 23 серпня 2012 року N 1), укладеного між первісним кредитором та ПАТ "Банк "Таврика".

Розмір вимоги основної суми заборгованості за основним договором, що передавався новому кредиторові, становив 27,78 тройських унцій, що станом на 21 грудня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України склав 370 тис. 149 грн 42 коп.

Згідно договору про відступлення права вимоги від 18 лютого 2013 року ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт" (первісний кредитор), яке діяло від свого імені як компанія з управління активами відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "ВСІ", та Фрешвейв Інвестмент Лтд (новий кредитор), первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору і став кредитором за договором банківського строкового вкладу "Таврійський" від 29 листопада 2011 року N 1047, укладеного між первісним кредитором та ПАТ "Банк "Таврика".

Розмір вимоги основної суми заборгованості за основним договором, що передається новому кредиторові, становить 111 тис. 517 грн 75 коп.

Згідно договору про відступлення права вимоги від 20 лютого 2013 року N 2/20-02-13, укладеного між Фрешвейв Інвестмент Лтд (первісний кредитор) та непідприємницьким товариством "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" (новий кредитор), первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові на підставі договору про відступлення права вимоги від 18 лютого 2013 року N 2/18-02-13, і став кредитором за договором банківського строкового вкладу "Таврійський" від 23 лютого 2011 року N 823 (з урахуванням додаткової угоди від 23 серпня 2012 року N 1), укладеного між ПАТ "Банк "Таврика" та ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт", яке діяло від свого імені як компанія з управління активами відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Всі".

Розмір вимоги основної суми заборгованості за основним договором, що передається новому кредиторові, становить 27,78 тройських унцій, що станом на 21 грудня 2012 року за офіційним курсом Національного банку України дорівнює 370 тис. 149 грн 42 коп.

Згідно договору про відступлення права вимоги від 20 лютого 2013 року N 1/20-02-13, укладеного між Фрешвейв Інвестмент Лтд (первісний кредитор) та непідприємницьким товариством "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" (новий кредитор), первісний кредитор передав новому кредиторові, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові на підставі договору про відступлення права вимоги від 18 лютого 2013 року N 1/18-02-13, і став кредитором за договором банківського строкового вкладу "Таврійський" від 29 листопада 2011 року N 1047, укладеного між ПАТ "Банк "Таврика" та ТОВ "Компанія з управління активами "Всесвіт", яке діяло від свого імені як компанія з управління активами відкритого диверсифікованого пайового інвестиційного фонду "Всі".

Розмір вимоги основної суми заборгованості за основним договором, що передається новому кредиторові становив 111 тис. 517 грн,75 коп.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 березня 2013 року N 97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" виконавча дирекція Фонду того ж дня прийняла рішення N 17 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Таврика" та рішенням N 18 призначено уповноважену особу Фонду.

02 квітня 2013 року непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" звернулось до Фонду із заявами N 0000000004 та N 0000000005, у яких просило здійснити виплату пенсійних активів за договорами від 29 листопада 2011 року N 1047 в сумі 111 тис. 517 грн 75 коп. та від 23 лютого 2011 року N 823 в сумі 370 тис. 149 грн 45 коп.

За результатами розгляду цих заяв позивача повідомлено про включення зазначених вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів 7 черги згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 Закону N 4452-VI.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог до уповноваженої особи Фонду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що вимоги до уповноваженої особи Фонду не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки у спірних правовідносинах уповноважена особа Фонду не здійснює владних управлінських функцій в розумінні ст. 3, 17 КАС України.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України; в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Українисправа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

У цій справі оскаржуються дії уповноваженої особи Фонду щодо протиправного включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів 7 черги відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону N 4452-VI, оскільки, на думку позивача, ці вимоги є пенсійними активами, розміщеними у ПАТ "Банк "Таврика", а тому не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.

Законом України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон N 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ст. 3 Закону N 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону N 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених ст. 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 34 Закону N 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 54 Закону N 4452-VІ рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю, на думку позивача, невиконаного ПАТ "Банк "Таврика" в особі уповноваженої особи Фонду зобов'язання перед позивачем щодо повернення/передачі активу - грошових коштів (майнової вимоги) у загальній сумі 481 тис. 666 грн. відповідно до Закону України 09 липня 2003 рок N 1057-IV "Про недержавне пенсійне забезпечення" та ч. 5 ст. 50 Закону N 4452-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону N 4452-VI з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені у п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону N 4452-VI.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду та уповноваженої особи Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.

Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з оскарження позивачем дій уповноваженої особи Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, такий спір не є публічно-правовим.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір в частині оскарження дій уповноваженої особи Фонду щодо включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів замість повернення/передачі активу - грошових коштів позивачу не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі N 910/8132/17 та від 03 вересня 2018 року у справі N 826/328/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково зазначив, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не врахувавши суб'єктний склад правовідносин.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між юридичною особою непідприємницьким товариством "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" та юридичною особою ПАТ "Банк "Таврика" в особі уповноваженої особи Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (ст. 2 ГПК України).

Підвідомчість господарських справ установлена ст. 12 ГПК України, згідно з п. 1 ч. 1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Верховний Суд у складі колегії Касаційного адміністративного суду передав Великій Палаті Верховного Суду цю справу в частині оскарження судових рішень про закриття провадження щодо порушення правил предметної юрисдикції. В іншій частині рішення судів стосовно цих порушень не оскаржувались, а тому підстави для її перегляду відповідно до ч. 6 ст. 346 КАС України (в редакції Закону N 2147-VIII) відсутні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 349 КАСУкраїни (у редакції Закону N 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Статтею 351 КАСУкраїни (у редакції Закону N 2147-VIII) закріплено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, неправильне застосування закону, який не підлягає застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону N 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "Всі" задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, в решті судові рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В. С Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська
 

[ANTIRAID]

Это дело интересно в нескольких аспектах. Во-первых кассация была подана еще в 2014 году и 4 года находилась в суде кассационной инстанции. Во-вторых, суд ВС-КАС передал в Большую палату только часть дела, касательно юрисдикции спора по части исковых требований, а в остальном дело не передавалось и не пересматривалось.

Большая Палата в очередной раз указала, что спор в части обжалования действий уполномоченного лица Фонда о включении кредиторских требований истца в реестр акцептованных требований кредиторов вместо возврата / передачи актива - денежных средств истцу не является публично-правовым и не относится к юрисдикции административных судов.

[0720]

всё гораздо хуже

дело здесь даже не в самом заключении суда об юрисдикции, — а в том, что банк Таврика окончательно ликвидирован как юридическое лицо

 

при этом постанова Большой Палаты вынесена 07.11.2018, а запись о ликвидации банка внесена в реестр через три недели, 28.11.2018, то есть стороны даже ещё на руки свои копии постановы не получили

 

а банк даже и не получит судебного решения, потому что нет никакого банка уже, некому корреспонденцию получать

 

то есть это тупо отказ в доступе к правосудию — суд фактически отказался защищать права лиц, обратившихся в суд, потому что уже и в хозяйственной юрисдикции спор рассмотреть невозможно, банка не существует, ликвидация завершена

 

это грубейшее нарушение статей 6, 13 и статьи 1 Первого протокола Конвенции

 

failed state

 

и такие случаи будут повторяться всё чаще и чаще, потому что проблема заложена в саму основу дебильного закона о системе грабування

 

фактически, с момента признания неплатежеспособности, — банки передаются Фонду грабування для дерибана активов и кидалова кредиторов, которые осуществляются Фондом не только вне судебного контроля, но и вне какого бы то ни было контроля вообще