Рішення ОАСК про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору

[ANTIRAID]

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Київ № 640/22507/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13 277,52 доларів США; визнати протиправною та скасувати постанову від 02 вересня 2020 року ВП №62925818 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови №62464702 від 01 вересня 2020 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13 277,52 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 листопада 2010 року про звернення стягнення на предмет іпотеки виконано не було, отже відсутні підстави, визначені Законом України «Про виконавче провадження», для стягнення виконавчого збору в сумі 10% від суми, що належить до стягнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рудьковську Олену Сергіївну.

Відповідачем надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №62464702 та матеріалів виконавчого провадження №62925818, проте відзив на позов не надіслано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 липня 2020 року відкрито виконавче провадження №62464702 з примусового виконання виконавчого листа №2-7552/2010, виданого 21 грудня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» боргу у розмірі 132 775,22 доларів США.

Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 липня 2020 року стягнуто з позивача витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій в сумі 328,0 грн.

Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 липня 2020 року накладено арешт на рахунки позивача.

Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01 вересня 2020 року стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 13277,52 доларів США.

Також, постановами головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01 вересня 2020 року стягнуто з позивача витрати виконавчого провадження в сумі 328,0 грн. та закінчено виконавче провадження №62464702 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження №62925818 з примусового виконання постанови №62464702, виданої 01 вересня 2020 року Оболонським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 13277,52 доларів США.

Незгода позивача із постановою про стягнення виконавчого збору та постановою про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору слугувала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

Згідно частини 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених вказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини 5 статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ =унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ, постанова про стягнення виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З системного аналізу викладеного вбачається, що вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, а база обрахунку виконавчого збору складає 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Суд звертає увагу, що положеннями Закону № 1404-VIII прямо передбачено, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

При цьому, якщо постанова про стягнення виконавчого збору винесена, однак, виконавчий збір не стягнуто, вона не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, на підставі якого, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації.

Таким чином, доводи позивача, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми, судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Вказану норму Закону № 1404-VІІІ викладено у такій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року.

Доводи позивача про добровільне виконання рішення суду, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки добровільно до відкриття виконавчого провадження та у строк наданий державним виконавцем для самостійного виконання рішення позивачем не було виконане. Такі дії державного виконавця, як накладення арешту на майно, свідчать про примусове виконання відповідачем судового рішення.

Вказана правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі № 816/823/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 750/7800/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення наведеного спору.

Проте, суд наголошує, що виконавчим листом №2-7552/2010, виданим 21 грудня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» боргу у розмірі 132 775,22 доларів США.

Натомість, оскаржуваною постановою від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 стягнуто з боржника - ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 13 277,52 доларів США, що становить 10% від суми належної до стягнення солідарно.

Норми статті 27 Закону №1404 передбачають стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника.

Крім того, якщо сума боргу підлягає солідарному стягненню, то відповідно і збір повинен бути стягнутим з боржників солідарно, оскільки іншого порядку діючим законодавством не передбачено, а стягнення його в такому порядку як визначив відповідач, а саме по 10 % з кожного боржника є порушенням частини 2 статті 27 Закону №1404.

За таких обставин, суд доходить висновку, що адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування постанови від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 про стягнення виконавчого збору необхідно задовольнити.

З огляду на встановлену протиправність постанови від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 про стягнення виконавчого збору, суд вбачає наявними підстави для скасування постанови від 02 вересня 2020 року ВП №62925818 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови №62464702 від 01 вересня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем доведено наявність підстав для скасування оскаржуваних постанов, в той час, як відповідачем покладений на нього обов`язок доказування не виконано, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правих підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статі 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 про стягнення з боржника виконавчого збору.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 02 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №62925818.

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 2Д, код ЄДРПОУ 35018577) судовий збір в сумі 840 (вісімсот вісім) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Джерело: ЄДРСР 92380777

[ANTIRAID]

Це наша справа, суд зазначив, що норми статті 27 Закону №1404 передбачають стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а не в розмірі 10 відсотків від указаної суми з кожного боржника.

Крім того, якщо сума боргу підлягає солідарному стягненню, то відповідно і збір повинен бути стягнутим з боржників солідарно, оскільки іншого порядку діючим законодавством не передбачено, а стягнення його в такому порядку як визначив відповідач, а саме по 10 % з кожного боржника є порушенням частини 2 статті 27 Закону №1404.

За таких обставин, суд доходить висновку, що адміністративний позов в частині визнання протиправною та скасування постанови від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 про стягнення виконавчого збору необхідно задовольнити.

З огляду на встановлену протиправність постанови від 01 вересня 2020 року ВП №62464702 про стягнення виконавчого збору, суд вбачає наявними підстави для скасування постанови від 02 вересня 2020 року ВП №62925818 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови №62464702 від 01 вересня 2020 року.