Свідомо незаконна Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору капітана морського порту про поновлення на роботі на час не віднесення цієї посади до публічної служби


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

1 member has voted

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      0
    • Ні
      1
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      0
    • Ні
      1
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 490/4465/18

Провадження № 14-30цс21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Пророка В. В.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційними скаргами Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року, ухвалене у складі судді Гуденко О. А., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України»), Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Позов мотивував тим, що наказом Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О припинено його повноваження на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та звільнено з посади на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Наказ про його звільнення прийнятий на підставі подання Голови Укртрансбезпеки від 19 лютого 2018 року № 437/03/14-18. Із цим наказом позивач ознайомлений 03 травня 2018 року. З текстом подання Голови Укртрансбезпеки від 19 лютого 2018 року № 437/03/14-18 його не ознайомлювали.

3. Вважає, що підстава звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України не може до нього застосовуватись, оскільки він не є посадовою особою у розумінні положень указаної норми трудового права, а відповідно його звільнення є незаконним.

4. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О, яким припинено його повноваження на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, поновити його на вказаній посаді, стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 травня 2018 року до дня поновлення на посаді.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційноїінстанцій

5. Центральний районний суд м. Миколаєва рішенням від 21 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О, яким припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та звільнено його відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України». Стягнув з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі його Миколаївської філії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 521 152,17 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов`язкових платежів. Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та стягнув з Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 64 739,40 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

6. Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 як капітан морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрації морських портів України» не є спеціальним суб`єктом, до якого можуть застосовуватись положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, а також тим, що суд не встановив наявності передбачених цією нормою трудового права умов, а саме попереднього припинення повноважень посадової особи, що може бути підставою для звільнення з указаних підстав.

7. Миколаївський апеляційний суд постановою від 12 квітня 2019 року апеляційні скарги ДП «Адміністрація морських портів України» та Міністерства інфраструктури України залишив без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року залишив без змін.

8. Залишаючи без задоволення апеляційні скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи, що суд повно та всебічно дослідив матеріали, встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про те, що законодавчо не встановлено порядку припинення повноважень капітана морського порту, його визначено лише для посадових осіб господарських товариств, натомість капітан не є посадовою особою у розумінні положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку із чим ця норма не може регулювати порядок звільнення особи з посади капітана морського порту, тому оскаржуваний наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам закону.

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог

9. У травні 2019 року Міністерство інфраструктури України подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

10. Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки посада капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України правомірно застосовано Міністерством інфраструктури України як підставу для звільнення позивача, який є посадовою особою. Крім того, у зв`язку з відсутністю поняття «посадова особа» у КЗпП України необхідно застосовувати аналогію закону та посилатися на закон, який розкриває таке поняття, а саме на Господарський кодекс України.

11. У травні 2019 року ДП «Адміністрація морських портів України» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій проігнорували доводи про те, що Миколаївська філія ДП «Адміністрація морських портів України» не може бути належним відповідачем у справі, оскільки філія є відокремленим підрозділом підприємства, який не має статусу юридичної особи та здійснює від імені підприємства частину господарської діяльності. Крім того, позивач не надав жодних письмових або будь-яких інших доказів, що містять відомості про обставини, які свідчать про порушення його прав, що підлягали захисту в судовому порядку.

Позиція інших учасників справи

13. У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзиви на касаційні скарги Міністерства інфраструктури України та ДП «Адміністрація морських портів України», у яких заявник просить залишити вказані касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що доводи відповідачів ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні положень чинного законодавства України, не спростовують правильності здійснених судами висновків, що унеможливлює прийняття таких доводів судом касаційної інстанції як підстави для зміни або скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться фактично до переоцінки доказів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

14. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2019 року відкрите касаційне провадження у цій справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

15. Ухвала обґрунтована тим, що висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), а також у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), щодо юрисдикції спорів, у яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, потребують уточнення.

16. До того ж Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне окреслити як виключну правову проблему питання про те, на яке коло посадових осіб, окрім першої особи - керівника підприємства (товариства), можуть поширюватись положення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України як підстава для звільнення.

17. 16 березня 2021 рокуВелика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

18. Суди установили, що наказом Міністерства інфраструктури України від 02 травня 2018 року № 32-О припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та звільнено з посади на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Наказ про його звільнення прийнятий на підставі подання Голови Укртрансбезпеки від 19 лютого 2018 року № 437/03/14-18.

19. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відповідь на порушене у скарзі питання правомірності застосування при звільненні до особи, посада якої пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, положень пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України лежить у площині розкриття у межах, необхідних для вирішення цього спору, поняття правового статусу капітана морського порту й таких його елементів, як його функції та завдання, права та обов`язки, правові підстави взаємодії з державними, правоохоронними та іншими органами, відповідальність у сфері професійної діяльності.

20. Згідно із частинами першою - третьою статті 13 Закону України «Про морські порти України» державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

21. До повноважень Кабінету Міністрів України щодо портової діяльності належать: 1) забезпечення провадження державної політики у сфері портової діяльності, спрямування та координація діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 2) відведення акваторії та визначення меж територій морських портів; 3) визначення морських портів, відкритих для заходу іноземних суден; 4) затвердження Стратегії розвитку морських портів України; 5) інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законодавчими актами.

22. Основними повноваженнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, щодо портової діяльності є: 1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері портової діяльності; 2) визначення пріоритетів розвитку портової діяльності; 3) забезпечення нормативно-правового регулювання у сфері портової діяльності; 4) управління об`єктами портової інфраструктури державної власності; 5) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства; 6) призначення капітанів морських портів; 7) розроблення Стратегії розвитку морських портів України на основі планів розвитку морських портів; 8) здійснення інших визначених законами повноважень.

23. Статтею 14 Закону України «Про морські порти України» визначено, що організація судноплавства в акваторії морського порту здійснюється на основі розподілу функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства.

24. Нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту.

25. Повноваження, порядок призначення та інші питання щодо функціонування капітана морського порту, служби капітана морського порту визначаються Кодексом торговельного мореплавства України (далі - КТМ України).

26. Відповідно до статті 75 КТМ України державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті.

27. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, здійснює окремий підрозділ служби капітана морського порту.

28. Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

29. Згідно зі статтею 78 КТМ України до функцій капітана морського порту належать: 1) державний нагляд за дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень; 3) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено законодавством; 4) видача документів, зазначених у статті 51 цього Кодексу; 5) перевірка суднових документів, дипломів і кваліфікаційних свідоцтв; 6) видача посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу; 7) нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; 8) нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища; 9) оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту; 10) нагляд та контроль за підприємствами, що надають лоцманські послуги, і службою регулювання руху суден у межах акваторії морського порту; 11) нагляд та контроль за криговим проведенням суден на підходах до морського порту і в межах його акваторії; 12) видача дозволів на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення будівельних робіт щодо гідротехнічних споруд у межах території та акваторії морського порту; 13) облік та розслідування аварійних морських подій; 14) керівництво службою капітана морського порту.

30. За змістом статті 79 КТМ України розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

31. Розпорядження капітана морського порту може бути скасовано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, або адміністративним судом у порядку, встановленому законодавством.

32. За порушення законодавства і правил щодо безпеки мореплавства та порядку в морському порту капітан морського порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.

33. Вказані правові норми кореспондуються із приписами Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27 березня 2013 року № 190 (далі - Положення № 190).

34. Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу І Положення № 190 капітан морського порту керує службою капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація). Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу І Служба є самостійним структурним підрозділом Морської адміністрації, що забезпечує державний нагляд (контроль) за безпекою мореплавства, в тому числі у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, відповідно до статті 75 КТМ України.

35. У пункті 1 розділу ІІ Положення № 190 встановлено, що до функцій капітана морського порту належать: 1) державний нагляд за: дотриманням законодавства і правил мореплавства, а також міжнародних договорів України щодо мореплавства, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту; дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища морським транспортом; підприємствами, що надають лоцманські послуги, і службою регулювання руху суден у межах акваторії морського порту; криговим проведенням суден на підходах до морського порту Ї в межах: його акваторії; 2) реєстрація суден у Державному судновому реєстрі України, Судновій книзі України і видача суднових документів, якщо інше не передбачено законодавством; 3) перевірка суднових документів, дипломів, кваліфікаційних свідоцтв командного складу та членів екіпажів суден; 4) видача: посвідчень моряка особам, які входять до складу суднового екіпажу; документів, зазначених у статті 51 КТМ України; дозволу на підняття майна, що затонуло в морі, а також на проведення будівельних робіт щодо гідротехнічних споруд у межах території та акваторії морського порту; 5) оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту в порядку, встановленому законодавством; 6) облік та розслідування аварійних морських подій в порядку, встановленому законодавством; 7) керівництво Службою; 8) розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень.

36. Капітан морського порту здійснює: 1) контроль за: укладенням договорів обов`язкового страхування відповідальності суб`єктів перевезення небезпечних вантажів морським та річковим транспортом; забезпеченням безпеки перевезення вантажів, пасажирів та багажу на морських і річкових суднах; станом функціонування навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства у морському порту, на підходах до нього, в територіальному морі, внутрішніх морських водах; функціонуванням систем радіонавігації та спостереження морської рухомої служби, у тому числі Глобальної морської системи зв`язку у разі лиха та для забезпечення безпеки; проведенням аварійно-рятувальних робіт, пошуку і рятування на морі в зоні відповідальності України; 2) державний нагляд за: станом морських шляхів; дотриманням правил реєстрації операцій із шкідливими речовинами на суднах, морських установках; забезпеченням функціонування системи дальньої ідентифікації та контролю за місцезнаходженням суден під Державним Прапором України; організацією безпечного перевезення небезпечних вантажів морським і річковим транспортом; 3) перевірку відповідності системи охорони портових засобів її вимогам Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі 1974 року та Міжнародного кодексу з охорони суден і портових засобів; 4) огляд суден (крім суден флоту рибної промисловості) в установленому порядку; 5) видачу розпоряджень в межах своїх повноважень.

37. З аналізу наведених у КТМ Українита Положенні № 190 функцій та повноважень капітана морського порту вбачається що він в основному здійснює наглядові, контрольні та дозвільні функції, а отже, можна однозначно стверджувати, що капітан морського порту є посадовою особою, адже виконує організаційно-розпорядчі функції (зокрема, керує службою капітана морського порту, тобто певним колективом працівників, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення тощо).

38. Стосовно порядку призначення капітана морського порту та припинення його повноважень вирішальними є приписи статті 77 КТМ України, відповідно до яких капітан морського порту призначається і звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті.

39. Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 розділу І Положення № 190 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) капітан морського порту очолює службу капітана морського порту, яка входить до складу Морської адміністрації України.

40. Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 190 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) капітан морського порту призначається на посаду і звільняється з посади Міністерством інфраструктури України за поданням Морської адміністрації. Капітан морського порту підпорядковується Голові Морської адміністрації.

41. Згідно з пунктом 1.4 розділу І Положення № 190 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на посаду капітана морського порту призначається особа з повною вищою освітою відповідного напряму підготовки, яка має диплом капітана судна валовою місткістю від 3000 тонн і більше (далі - судно) або капітана далекого плавання та стаж роботи на посаді капітана судна не менше 5 років або стаж роботи на посаді капітана судна не менше 3 років та 2 роки на посаді заступника капітана морського порту.

42. Капітан морського порту видає розпорядження в межах своєї компетенції, веде листування з використанням бланків капітана порту. Розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

43. Згідно з приписами пунктів 1, 2 розділу І Положення № 190 (в редакції, яка діє з 14 травня 2019 року) капітан морського порту призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України «Про державну службу». Капітан морського порту підпорядковується Голові Морської адміністрації.

44. Капітан морського порту під час здійснення своїх повноважень керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Морської адміністрації та цим Положенням.

45. Капітан морського порту та працівники Служби є державними службовцями.

46. Водночас відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну службу морського та річкового транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 року № 1095 (далі - Положення № 1095), Державна служба морського та річкового транспорту України (Морська адміністрація) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).

47. Морська адміністрація у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

48. Згідно з пунктами 4, 7 Положення № 1095 Морська адміністрація відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, готує подання Міністра інфраструктури України щодо призначення та звільнення капітанів морських портів.

49. Морська адміністрація здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

50. Аналіз наведених правових норм показав, що Морська адміністрація як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах морського та річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, наділена повноваженнями ініціювати призначення та звільнення капітанів морських портів.

51. Однак відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (далі - Положення № 460), Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

52. Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).

53. Згідно з пунктами 3, 13 Положення № 460 основними завданнями Міністерства інфраструктури України є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку; забезпечення формування та реалізації державної політики: з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; з питань державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).

54. Міністерство інфраструктури України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства.

55. Проаналізувавши вищенаведені приписи законодавства та прийнятих відповідно до них нормативних актів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що

з 11 вересня 2018 року після утворення Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2017 року № 1095 розмежовано функції між ДП «Адміністрація морських портів» та Морською адміністрацією, капітан порту перебуває у підпорядкуванні Морської адміністрації, призначається на посаду і звільняється з посади Міністерством інфраструктури України за поданням Морської адміністрації.

56. З 14 травня 2019 року у зв`язку з набранням чинності наказом Міністерства інфраструктури України від 18 квітня 2019 року № 266 «Про затвердження Змін до Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту» капітан порту набув статусу державного службовця і є керівником служби капітана морського порту, яка входить до складу Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації). Визначено, що прийняття на службу та звільнення зі служби відбувається за правилами Закону України «Про державну службу». Однак вимоги щодо підпорядкування капітана морського порту Голові Морської адміністрації змін не зазнали, як і не змінились зміст та природа його посадових обов`язків, що свідчить про характер його трудової діяльності як державного службовця ще до набуття цього статусу.

57. Крім того, згідно з підпунктом 1 частини першої статті 4 Закону України

«Про морські порти України» функціонування та розвиток морських портів здійснюються, зокрема, за принципом об`єднання інтересів та діяльності держави в особі служби капітана морського порту, адміністрації морських портів України, інших державних підприємств, що забезпечують функціонування морського порту, та суб`єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту. Це положення закону підкреслює правову природу трудової функції капітана морського порту, яка є не просто роботою, а державною службою.

58. За змістом статті 14 Закону України «Про морські порти України», статей 75, 78, 79 КТМ України, Положення № 190, капітаном морського порту здійснюється державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях. У зв`язку з виконанням своїх функцій капітан морського порту може, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за порушення законодавства і правил щодо безпеки мореплавства та порядку в морському порту, приймати розпорядження з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в морському порту, що належать до його компетенції, обов`язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають в акваторії та на території цього морського порту.

59. Таким чином, капітан морського порту, забезпечуючи функції держави, є суб`єктом публічної служби у правовідносинах, що випливають із безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях, ці повноваження реалізуються на підставі законів України та у визначених випадках, зокрема, шляхом прийняття адміністративних актів. Капітан морського порту є суб`єктом з компетенцією спеціального характеру як представник адміністративної влади, юридичні наслідки від його діянь переважно у формі адміністративних (індивідуальних) актів справляють вплив на суб`єктів приватного права, що не перебувають зі службовими особами в службово-правових відносинах.

60. Отож принаймні тільки за окресленими властивостями, які характеризують правовий статус капітана морського порту, його повноваження, призначення, функції та завдання, слід визнати, що особа, яка обіймає посаду капітана морського порту, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення до та після 14 травня 2019 року спору за участю такої особи з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби на такі спори поширюється юрисдикція адміністративних судів.

61. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

62. На час виникнення спірних правовідносин, як згадано вище, посада капітана морського порту ще не була віднесена до посад державної служби. Запровадження нового регулювання, за яким посада капітана морського порту відноситься до державної служби, вказує на те, що змінився статус капітана морського порту, але не змінився обсяг його прав та обов`язків, сфера його діяльності, це не означає, що капітан морського порту до цього не виконував функцій публічної особи, якою є робота, сфера (коло) його діяльності, унормований обсяг прав та обов`язків, що визначають його компетенцію у зв`язку з обійманням цієї посади.

63. При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

64. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

65. Підсумовуючи наведені міркування, Велика Палата Верховного Суду визнала, на спори з приводу проходження особою служби на посаді капітана морського порту, які виникли у період до 14 травня 2019 року, коли посада капітана морського порту ще не була віднесена до посад державної служби, а сама діяльність капітана морського порту - до державної служби, але вже мала характер публічної служби, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

66. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

67. Оскільки Міністерство інфраструктури України та ДП «Адміністрація морських портів України» подали касаційні скарги у травні 2019 року, то оскаржувані рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають перегляду на підставі приписів ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX.

68. Підсумовуючи наведені міркування, Велика Палата Верховного Суду визнала, що на спори з приводу проходження особою служби на посаді капітана морського порту, які виникли як до, так і після 14 травня 2019 року (дата набуття капітаном морського порту статусу державного службовця), поширюється юрисдикція адміністративних судів.

69. У зв`язку із цим Центральний районний суд м. Миколаєва та Миколаївський апеляційний суд не є «судом, встановленим законом» для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий судам не цивільної, а адміністративної юрисдикції.

70. Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

71. Доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права не беруться до уваги, оскільки Велика Палата Верховного Суду спору по суті не розглядає.

72. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

73. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

74. Відповідно до частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

75. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

76. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

77. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

78. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

80. У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

81. З огляду на викладене касаційні скарги підлягають задоволенню частково, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

82. Велика Палата Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 414 ЦПК України роз`яснює, що в разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Щодо судових витрат

83. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

84. Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

85. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»). Такого клопотання матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 259, 268, 402, 409, 414-419 ЦПК України в редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

1. Касаційні скарги Міністерства інфраструктури України, Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 квітня 2019 року.

3. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Міністерства інфраструктури України, третя особа - Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

В. В. Пророк

Судді:

Т. О. Анцупова

Г.Р. Крет

В. В. Британчук

Л. М. Лобойко

Ю. Л. Власов

К. М. Пільков

І. В. Григор`єва

О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців

Л. І. Рогач

Д. А. Гудима

О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна

В. М. Сімоненко

О. С. Золотніков

І. В. Ткач

В. С. Князєв

С. П. Штелик

Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанова оформлена суддею Князєвим В. С.

Джерело: ЄДРСР 101424436

Link to comment
Share on other sites

Велика палата демонструє нехтування правами громадян. Не дивлячись на те, що спір вже вирішено по суті, справу направляють на новий розгляд для продовження знущання з капітана порту нібито на підставі порушення юрисдикції, однак, застосування правильних норм матеріального права.

Суд зазначив, що капітан морського порту, забезпечуючи функції держави, є суб`єктом публічної служби у правовідносинах, що випливають із безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях, ці повноваження реалізуються на підставі законів України та у визначених випадках, зокрема, шляхом прийняття адміністративних актів. Капітан морського порту є суб`єктом з компетенцією спеціального характеру як представник адміністративної влади, юридичні наслідки від його діянь переважно у формі адміністративних (індивідуальних) актів справляють вплив на суб`єктів приватного права, що не перебувають зі службовими особами в службово-правових відносинах.

60. Отож принаймні тільки за окресленими властивостями, які характеризують правовий статус капітана морського порту, його повноваження, призначення, функції та завдання, слід визнати, що особа, яка обіймає посаду капітана морського порту, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення до та після 14 травня 2019 року спору за участю такої особи з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби на такі спори поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Link to comment
Share on other sites

  • ANTIRAID changed the title to Свідомо незаконна Постанова ВП-ВС про адміністративну юрисдикцію спору капітана морського порту про поновлення на роботі на час не віднесення цієї посади до публічної служби

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...