Решение Днепровского райсуда о недействительности договоров кредита, ипотеки с банком Форум

[ANTIRAID]

Справа 2-3373/10

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„02” листопада 2010 року м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Потапові І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур Олена Михайлівни про визнання договорів недійними та самостійний позов третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_1, Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур Олена Михайлівни про визнання договорів недійними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просив суд: визнати недійсним кредитний договір №0095/07/01-CL від 25 квітня 2007 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1393к від 25 квітня 2007 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1502 від 10 червня 2009 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1599к від 17 травня 2007 року; виключити з Державного реєстру іпотек записи за №1393к від 25 квітня 2007 року, №1502 від 10 червня 2009 року, № 1599к від 17 травня 2007 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи за №1394к від 25 квітня 2007, №1503 від 10 червня 2009 року, запис №1600к від 17 травня 2007 року.

04 жовтня 2010 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 надав до суду заяву про уточнення позовних вимог в частині правової позиції щодо підстав для визнання недійсним договорів, які зазначені в первісному позові, відповідно до поданої заяви позивач просив суд : визнати недійсним кредитний договір №0095/07/01-CL від 25 квітня 2007 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1393к від 25 квітня 2007 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1502 від 10 червня 2009 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1599к від 17 травня 2007 року; виключити з Державного реєстру іпотек записи за №1393к від 25 квітня 2007 року, №1502 від 10 червня 2009 року, № 1599к від 17 травня 2007 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи за №1394к від 25 квітня 2007, №1503 від 10 червня 2009 року, запис №1600к від 17 травня 2007 року. (а.с.89-90)

Під час розгляду судової справи, на підставі протокольної ухвали суду від 04 жовтня 2010 року залучено у якості третьої особи по справі по первісному позову ОСОБА_2. (а.с.91-92)

12 жовтня 2010 року третя особа ОСОБА_2 подала до суду від свого імені самостійний позов, відповідно до заявлених позовних вимог просила суд: визнати недійсним кредитний договір №0095/07/01-CL від 25 квітня 2007 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1393к від 25 квітня 2007 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1502 від 10 червня 2009 року; визнати недійсним договір іпотеки реєстровий №1599к від 17 травня 2007 року; виключити з Державного реєстру іпотек записи за №1393к від 25 квітня 2007 року; №1502 від 10 червня 2009 року; № 1599к від 17 травня 2007 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи за №1394к від 25 квітня 2007; №1503 від 10 червня 2009 року; запис №1600к від 17 травня 2007 року. (а.с.98-106)

На підставі ухвали суду від 25 жовтня 2010 року об’єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур Олена Михайлівни про визнання договорів недійними та самостійний позов третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_1, Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур Олена Михайлівни про визнання договорів недійними. (а.с.123-124)

Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 в судовому засіданні первісний позов ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях на заперечення відповідача на позов, які залучено до справи, також підтримав самостійний позов поданий третьою особою ОСОБА_2, додатково пояснив, що 25 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за №0095/07/01-CL, за умовами договору позивач отримав грошові кошти готівкою в розмірі 2 210 000 доларів США з визначеним строком поверхня - до 25 квітня 2017 року, при цьому повернення кредитних коштів та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснювалась позивачем в іноземній валюті, як то безпосередньо передбачено умовами кредитного договору. З травня 2007 року по жовтень 2009 року позивач, на виконання умов договору, повернув відповідачу 1 210 000,00 доларів США та 502 211,61 доларів США процентів за користування кредитними коштами. Позивач не заперечує факт укладення кредитного договору, зобов’язання за договором виконувались позивачем, однак в подальшому позивачу стало відомо, що надання банком грошових коштів (кредиту) в іноземній валюті потребують отримання індивідуальної ліцензії, яку банк не мав на день укладення кредитного договору, про ці обставини позивача не було попереджено при укладенні кредитного договору, тому виконання кредитного договору на умовах, які діють на даний час є порушенням принципу справедливості, а саме викладені в кредитному договорі положення щодо визначення та виконання зобов’язань в іноземній валюті порушують права позивача та прямо суперечать нормам прямої дії та цивільного законодавства.

Крім того, наявність у кредитному договорі положень щодо розрахунків за грошовими зобов’язаннями між сторонами договору в доларах США за відсутності у сторін індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу суперечить положенням ст. 99 Конституції України, ч.3 ст.533, ст..524 ЦК України, ст.ст.3,5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного врегулювання і валютного контролю», ст.35 Закону України «Про національний банк України», тому недодержання в момент вчинення стороною вимог, які встановлені, зокрема ч.1 та ч.5 ст.203, 227 Цивільного кодексу України, тягнуть за собою наслідки недійсності кредитного договору. Враховуючи той факт, що в забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договори іпотеки, предметом яких виступало нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу та третій особі ОСОБА_2, тому в порядку ч.2 ст.548 ЦК України, позивач просить визнати недійсними: договір іпотеки реєстровий №1393к від 25 квітня 2007 року; договір іпотеки реєстровий №1502 від 10 червня 2009 року; договір іпотеки реєстровий №1599к від 17 травня 2007 року, а також в порядку застосування наслідків недійсності правочину виключити з Державного реєстру іпотек записи за №1393к від 25 квітня 2007 року; №1502 від 10 червня 2009 року; № 1599к від 17 травня 2007 року та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи за №1394к від 25 квітня 2007; №1503 від 10 червня 2009 року; запис №1600к від 17 травня 2007 року.

Представник відповідача Кузьмич О.Ю, в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, які приєднано до матеріалів справи ( а.с.59-62), в подальшому в судове засідання не з’явилась, самостійний позов третьої особи ОСОБА_7 представник відповідача отримала особисто, що підтверджується розпискою про його отримання, однак правової позиції щодо заявлених позовних вимог не висловила.

Представник третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_4, в судовому засіданні самостійний позов третьої особи підтримав, також висловив свою позицію на підтримку первісного позову ОСОБА_1, пояснив, що в забезпечення виконання умов кредитного договору, який укладено між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», ОСОБА_2 уклала договір іпотеки, тобто виступає майновим поручителем позивача перед відповідачем за виконання договірних зобов’язань, звертаючись з самостійним позовом до суду третя особа ґрунтує свої позовні вимоги на тих же підставах, які викладені в первісному позові ОСОБА_1 щодо підстав недійсності кредитного договору та відповідно, як наслідок його недійсності, договорів іпотеки, а враховуючи, що третя особа ОСОБА_2 має нести відповідальність за виконання умов кредитного договору. Тому, вважає звернення з самостійним позов в межах даного спору правомірним та спрямованим на захист її майнових інтересів, які пов’язані з реалізацією права власності на об’єкт нерухомого майна, який на даний час передано в іпотеки на забезпечення в майбутньому виконання зобов’язань по кредитному договору.

Третя особа – Національний банк України, в судове засідання не з’явився, надав суду письмові пояснення та заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи. (а.с.73-85)

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., в судові засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, наведені сторонами доводи та заперечення, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 25 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договорі за №0095/07/01-CL, відповідно до умов договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію для споживчих цілей у сумі 510 000 доларів США. Кредитні кошти надаються строком по 25 квітня 2017 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13 процентів річних.

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» є правонаступником по всіх правах та зобов’язаннях Акціонерного комерційного банку «Форум», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацією даною юридичної особи, яке змінено у зв’язку зі зміною найменування юридичної особи.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, 25 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1393к.

10 червня 2009 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1502.

17 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1599к.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мали право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та могли відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Умови кредитного договору в момент його укладення сторонам були відомі та зрозумілі, вони з ними погодились, підписавши вказаний договір.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору, позивач ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 посилаються, як на підставу його недійсності, на те, що всупереч вимог чинного законодавства, при укладенні договору про надання споживчого кредиту, Банк визначив розмір зобов’язань (суму наданого кредиту) саме в іноземній валюті, а надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді валютного кредиту та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов’язків в іноземній валюті ( в тому числі оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісії) за своєю правовою природою є валютною операцією, та відповідно потребує отримання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такою операції, що передбачено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка була відсутня у відповідача на день укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено кредитний договір, що зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, для даного виду договорів суттєвими ознаками є умови та порядок проведення розрахунків. При цьому, в межах даного спору між сторонами виник спір щодо правомірності надання кредиту в іноземній валюті, а також проведення розрахунків за оспорюваним кредитним договором безпосередньо в іноземній валюті. Ці обставини підтверджуються умовами укладеного кредитного договору, та платіжними документами, що підтверджують факт надання позивачу ОСОБА_1 грошових коштів в іноземній валюті ( в доларах США) та виконання позивачем договірних зобов’язань в частині повернення коштів та сплати процентів, які здійснювались в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов‘язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національний банк України”, гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Законодавством України сторонам у договорі надано право, при визначенні розміру грошових зобов’язань в гривні, вказати еквівалент в іноземній валюті. У такому випадку сума, яка повинна бути оплачена в гривні, визначається згідно з офіціальним курсом відповідної валюти на дату проведення платежу.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» , який з урахуванням ст. ст.4, 192 Цивільного кодексу України є єдиним нормативно-правовим актом, який має силу закону і застосовується у регулюванні правовідносин у валютній сфері.

Відповідно до п.2 ст. 1 Декрету КМУ, під валютними операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Таким чином, надання кредитних коштів та проведення розрахунків на виконання договірних зобов’язань в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.5 Декрету КМУ, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операції, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Проведення розрахунків за спірним кредитним договором, в тому числі, оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України, виходячи з наступного:

Згідно із п.п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Згідно із п.1.4 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 483, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 р. № 1429/10028, під використанням іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих суду доказів, Публічне акціонерне товариство «Банк «Форум» виконало договірні зобов’язання по кредитному договору, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 510 000 доларів США на умовах забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в договорі, факт отримання грошових коштів не заперечується позивачем.

Відповідно до п.2.3 Кредитного договору передбачено, що Позичальник здійснює повернення кредиту щомісячно починаючи з травня 2008 року в сумі не менше 4722, 22 доларів США, на відритий йому позичковий рахунок. Проценти за користування кредитними коштами Позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту на відповідний рахунок, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитними коштами. (п.2.7 Кредитного договору)

Тому, беззаперечним є той факт, що кредит наданий банком позичальникові в іноземній валюті, внаслідок чого усі розрахунки за користування кредитом (проценти) також проводились позивачем в іноземній валюті - доларах США, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями в іноземній валюті.

За період з травня 2007 року по жовтень 2009 року позивач ОСОБА_1, на виконання умов кредитного договору, повернув відповідачу 1 210 000, 00 доларів США та 502 211,61 доларів США процентів за користування кредитними коштами.

26 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до АКБ «Форум» з письмовою заявою щодо недійсності кредитного договору, оскільки він укладений в іноземній валюті та виконання вимог ст. 216 Цивільного кодексу України.

07 квітня 2010 року (вих.. №231) АКБ «Форум» надав відповідь на звернення ОСОБА_1 з роз’ясненням положень чинного законодавства та відсутність підстав для застосування вимог ст. 215 Цивільного кодексу України, а саме підстав недійсності правочину.

Відповідно до ст. 2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 15.04.1998 р. № 245/2685 (втратила чинність на підставі Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 р.), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках: п.2.1 – на територіях митниць; п.2.2 – на територіях вокзалів, аеропортів та портів; п.2.3 – використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється у разі надання суб’єктами підприємницької діяльності готельних послуг фізичним особам нерезидентам з оплатою в іноземній валюті, у тому числі зі застосуванням дорожніх чеків міжнародних платіжних систем у вільно конвертованій валюті; п.2.4 – використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Як з’ясовано під час розгляду справи, індивідуальна ліцензія у позивача або відповідача відсутня, внаслідок чого використання долару США як засобу платежу за кредитним договором №0095/07/01-CL від 25 квітня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1, суперечить приписам п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ, Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р.

В той же час, наявність у Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» дозволу за №62-3 зареєстрованому Національним банком України 31 січня 1994 року за №231, як доказ наявності у відповідача права на здійснення вказаних вище валютних операцій без індивідуальної ліцензії, суд до уваги не приймає з огляду на те, що зазначений документ відповідно до приписів п.5.3 Положення «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» виступає генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно із Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями) не звільняє сторони від обов’язку отримати індивідуальну ліцензію відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ та не робить укладений кредитний договір законним.

Крім того, у вичерпному переліку операцій , які має право здійснювати відповідач , не вказані операції по використанню готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

При розгляді судової справи відповідачем не було надано доказів, щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Таким чином, суд приходить до висновку, що при наданні відповідачем та отримання позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, стаття 524 Цивільного кодексу України, ст.35 Закону України «Про Національний банк України», статті 6, 7 Постанови Національного банку України N 200 від 30.05.2007 р. "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", статтю 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Крім того, вичерпний перелік неторговельних операції в іноземній валюті містить в собі п.11 Положення «Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою», яке затверджено Постановою НБУ від 10.08.2005 р. № 281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 29.08.2005 р. № 950/11230 і застосовується судом при розгляді цього спору відповідно до ст.8 ЦК України. Цей перелік також не містить в собі надання права відповідачу використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частин 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 216 ЦК України встановлює, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір №0095/07/01-CL від 25 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 укладений з порушенням норм чинного законодавства, тому позовні вимоги в частині визнання недійсним кредитного договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

З метою надання повного правового захисту прав та інтересам позивача, виходячи з зацікавленості позивача щодо застосування наслідків недійсності договору іпотеки, за яким позивач ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_2 заставили своє нерухоме майно, суд вбачає за можливе в порядку застосування реституції за недійсними договорами іпотеки виключити з Державного реєстру іпотек записи за №1393к від 25 квітня 2007 року; №1502 від 10 червня 2009 року; № 1599к від 17 травня 2007 року; та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи за №1394к від 25 квітня 2007; №1503 від 10 червня 2009 року; запис №1600к від 17 травня 2007 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з урахуванням висновку суду щодо недійсності кредитного договору №0095/07/01-CL від 25 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1, а у якості забезпечення виконання даного договору укладено договір іпотеки від 25 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1393к., договір іпотеки від 10 червня 2009 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1502, договір іпотеки від 17 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_2, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1599к, тому зазначені договора іпотеки в цілому підлягають визнанню судом недійсним на підставі ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, позивач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення з приводу предмету позову, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур Олена Михайлівни про визнання договорів недійними та самостійний позов третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_1, Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур Олена Михайлівни про визнання договорів недійними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.. 99 Конституції України, ст.ст. 6, 192, 202, 203, 215, 227, 524, 533, 548, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст.2, 35 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю, Постановою Національного банку України N 200 від 30.05.2007 р. "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України", ст.ст. 10, 58, 60, 208, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_2, Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур Олена Михайлівни про визнання договорів недійними задовольнити.

Самостійний позов третьої особи ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи: ОСОБА_1, Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур Олена Михайлівни про визнання договорів недійними задовольнити.

Визнати недійсним кредитний договір №0095/07/01-CL від 25 квітня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки від 25 квітня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_1, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1393к.

Визнати недійсним договір іпотеки від 10 червня 2009 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_1, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1502.

Визнати недійсним договір іпотеки від 17 травня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_2, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстровим номером №1599к.

Виключити з Державного реєстру іпотек запис за №1393к від 25 квітня 2007 року про державну реєстрацію Договору іпотеки від 25 квітня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_1.

Виключити з Державного реєстру іпотек запис за № №1502 від 10 червня 2009 року про державну реєстрацію Договору іпотеки від 10 червня 2009 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_1.

Виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 1599к від 17 травня 2007 року про державну реєстрацію Договору іпотеки від 10 червня 2009 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_2.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис №1394к від 25 квітня 2007 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 25 квітня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_1.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис №1503 від 10 червня 2009 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 10 червня 2009 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_1.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис №1600к від 17 травня 2007 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 17 травня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариства «Банк Форум») та ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12952676

[ANTIRAID]

Решение по поводу недействительности хорошо расписано и без излишеств.

[Alia laws]

Решение неплохое. Но почему-то читается между строк, что суд пытается оправдываться.

Мол типа да простит меня аи и ки, ну так надо.

А дальше хоть трава не расти.

[VladimirD]

интересно, что аппеляция решила ?!

[у.zaporozhskiy]

вбачає за можливе в порядку застосування реституції за недійсними договорами іпотеки виключити з Державного реєстру іпотек записи за №1393к від 25 квітня 2007 року; №1502 від 10 червня 2009 року; № 1599к від 17 травня 2007 року; та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна записи за №1394к від 25 квітня 2007; №1503 від 10 червня 2009 року; запис №1600к від 17 травня 2007 року.

на сколько это правомерно?

это разве в порядке применения реституции?

это как следствие признания недействительности.