Что есть существенными условиями договора кредита?

stairtov · March 15, 2011

очень интересная мысль, только как это все увязать цель, гарантия, у кого- то этой гарантии не было, но цель все равно указана, и то что КД есть производным - обеспечивающим ДКП? Где такая статья в законе, каком?

в компе были подборки но все очень сыро

в цку эсть несколько статей да и когда на руках гарантийка банка все проще

все выливается в то что банк не выполнил обязательство и путем обмана дал то чего ты не просила

А ДАЛ ГОЛОВНУЮ БОЛЬ и сделал соучастником не ясной с точки зрения закона сдели

ksana36 · March 15, 2011

в компе были подборки но все очень сыро

в цку эсть несколько статей да и когда на руках гарантийка банка все проще

все выливается в то что банк не выполнил обязательство и путем обмана дал то чего ты не просила

А ДАЛ ГОЛОВНУЮ БОЛЬ и сделал соучастником не ясной с точки зрения закона сдели

А у меня в гарантийном - баксы

Алексашка · March 17, 2011

Читать умеете? Нагородили...

ГКУ 175:3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

Думайте, когда ГКУ тулите.

----------

А никто и не регулирует именно правоотношения.

Регулируем основные положения кредитных договоров и обозначение цены в этих договорах которые банк как суб'єкт господарювання просто обязан придерживаться.

Тем более что статьи о выражении цены в хозяйственом кодексе полностью кореспондируется со ст. 524 ЦКУ.

А разве ст. 192 и 533 не ведут нас именно в хозяйственный кодекс где цену в валюте можно вырать только ВЕДам?

Например закон "о банках" является специальным законом и не регулирует правоотношения между банком и заемщиком.

Стаття 1. Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Стаття 3. Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Тем не менее банки на каждом углу кричат и применяют именно статью из ЗУ "про БиБД" про кошти которые и гривны и валюта.

А так же применяет во всю в судебных делах которые оспаривают именно кредитные правоотношения и другие статьи из этого закона, а так же из ЗУ "про НБУ" который тоже есть специальным законом.

А ведь все что касается правоотношений регулируются только ЦКУ.

Ну хорошо. Если не регулируются, то почему тогда все кредитные договора составлены по требованиям хозяйственного кодекса, а именно во всех договорах присутствует:

1. мета,

2. сума,

3. строк кредиту;

4. умови і порядок його видачі та погашення;

5. види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника;

6. відсоткові ставки;

7. порядок плати за кредит;

8. порядок зміни та припинення дії договору;

9. відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

Так же хочу обратить внимание в Хозяйственном кодексе на то что:

Стаття 1. Предмет регулювання

1. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Критикуйте если я что не так написал...... :mellow:

stairtov · March 17, 2011

А у меня в гарантийном - баксы

ксана а проще смотрю на вещи .

я металист и столяр ,что мешает отрезаю чего не хватает привариваю приклеиваю привинчиваю !

ну смотри что у тебя на куках есть договор купли в баксах !

подавай на не соответствие договора купли так как тот тип кто его прописал перепутал цену с эквивалентом!

что это даст Время которое ты можеш не платитьникто не может заставить выполнять не конституционные бумажки полистай зу о нотариате

мотив простой и убедительный " Ты покупку делала не на тайти " и что говорит конституция по этому поводу.

ребята не стоит доказувать в суде правильность той или иной статьи договора

просто берите аналогию и соответствие ее конституции .

и если есть не соответствие то либо конституция не правильно написана либо не те нормативы приплели

stairtov · March 17, 2011

А никто и не регулирует именно правоотношения.

Регулируем основные положения кредитных договоров и обозначение цены в этих договорах которые банк как суб'єкт господарювання просто обязан придерживаться.

Тем более что статьи о выражении цены в хозяйственом кодексе полностью кореспондируется со ст. 524 ЦКУ.

А разве ст. 192 и 533 не ведут нас именно в хозяйственный кодекс где цену в валюте можно вырать только ВЕДам?

Например закон "о банках" является специальным законом и не регулирует правоотношения между банком и заемщиком.

Стаття 1. Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Стаття 3. Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Тем не менее банки на каждом углу кричат и применяют именно статью из ЗУ "про БиБД" про кошти которые и гривны и валюта.

А так же применяет во всю в судебных делах которые оспаривают именно кредитные правоотношения и другие статьи из этого закона, а так же из ЗУ "про НБУ" который тоже есть специальным законом.

А ведь все что касается правоотношений регулируются только ЦКУ.

Ну хорошо. Если не регулируются, то почему тогда все кредитные договора составлены по требованиям хозяйственного кодекса, а именно во всех договорах присутствует:

1. мета,

2. сума,

3. строк кредиту;

4. умови і порядок його видачі та погашення;

5. види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника;

6. відсоткові ставки;

7. порядок плати за кредит;

8. порядок зміни та припинення дії договору;

9. відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

Так же хочу обратить внимание в Хозяйственном кодексе на то что:

Стаття 1. Предмет регулювання

1. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Критикуйте если я что не так написал......

все верно сказано и как мне кажется то все надо вести от сложного к простому и если суд шось тулит то пусть сперва смотрит в тот документ на соблюдение которого присягу давал!

и не забывайте что почти каждая статья может может раздвоятся в своем определении , тогда надо смотреть на применимость норм

как пример договор цена понятие обширное -----договора разные с ведами и резидентами (2 ветки)

ну и цена законная платежная гривна и и уе но все ведь касаемо договора с резидентом то каком боком тут уе

сводите все к законному платежному средству согласно конституции

8. порядок зміни та припинення дії договору;

9. відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

ну а по етому поводу вообще можно не платить

никто не может заставить выполнять не правомерное не соответствуущее конституции условие!!

ребята суд это спектакль развлекайтесь не зацикливайтесь все что вас интересует в конституции а все остальное производные

vekt · March 17, 2011

Пока только на уровне интуиции.

ГКУ 175:3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

А если в договоре нет 524, то обязательства не виникли. А гку регулирует только те, что виникають.

Еще есть общая формула: обязательства регулируются законодательством и договором. То есть договор может отрегулировать то чего нет в законодательстве. По конституции каждый обязан неукоснительно придерживаться законов. Поэтому в договоре можно отрегулировать то, чего в законе нет.

stairtov · March 17, 2011

Пока только на уровне интуиции.

ГКУ 175:3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

А если в договоре нет 524, то обязательства не виникли. А гку регулирует только те, что виникають.

Еще есть общая формула: обязательства регулируются законодательством и договором. То есть договор может отрегулировать то чего нет в законодательстве.

По конституции!!!!! каждый обязан неукоснительно придерживаться законов.

Поэтому в договоре можно отрегулировать то, чего в законе нет.

:rolleyes:

ksana36 · March 17, 2011

А никто и не регулирует именно правоотношения.

Регулируем основные положения кредитных договоров и обозначение цены в этих договорах которые банк как суб'єкт господарювання просто обязан придерживаться.

Тем более что статьи о выражении цены в хозяйственом кодексе полностью кореспондируется со ст. 524 ЦКУ.

А разве ст. 192 и 533 не ведут нас именно в хозяйственный кодекс где цену в валюте можно вырать только ВЕДам?

Например закон "о банках" является специальным законом и не регулирует правоотношения между банком и заемщиком.

Стаття 1. Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Стаття 3. Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Тем не менее банки на каждом углу кричат и применяют именно статью из ЗУ "про БиБД" про кошти которые и гривны и валюта.

А так же применяет во всю в судебных делах которые оспаривают именно кредитные правоотношения и другие статьи из этого закона, а так же из ЗУ "про НБУ" который тоже есть специальным законом.

А ведь все что касается правоотношений регулируются только ЦКУ.

Ну хорошо. Если не регулируются, то почему тогда все кредитные договора составлены по требованиям хозяйственного кодекса, а именно во всех договорах присутствует:

1. мета,

2. сума,

3. строк кредиту;

4. умови і порядок його видачі та погашення;

5. види (способи) забезпечення зобов’язань позичальника;

6. відсоткові ставки;

7. порядок плати за кредит;

8. порядок зміни та припинення дії договору;

9. відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

Так же хочу обратить внимание в Хозяйственном кодексе на то что:

Стаття 1. Предмет регулювання

1. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Критикуйте если я что не так написал......

Где-то уже писала, повторюсь. Абсолютно согласна, что ХКУ регулирует деятельность банка, а не наши с ним взаимоотношения.

А Вы немножко не то выделяете:

Стаття 1. Предмет регулювання

1. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі в сфере хозяйствования они тоже есть , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Lenormann · March 17, 2011

А если такая ситуация: договор во франках, а заемщик в заяве на выдачу готивки указывает сумму в гривне. Естественно, ее же родимую, и получает, причем по курсу, по которому банк продал франки на межбанке. Значит ли это, что заемщик себе хуже сделал. Может ли этот аргумент банк использовать в суде, типа, просили гривну - дали гривну?

sofi · March 17, 2011

А если такая ситуация: договор во франках, а заемщик в заяве на выдачу готивки указывает сумму в гривне. Естественно, ее же родимую, и получает, причем по курсу, по которому банк продал франки на межбанке. Значит ли это, что заемщик себе хуже сделал. Может ли этот аргумент банк использовать в суде, типа, просили гривну - дали гривну?

банк скажет, что просили вы в заявке на кредит франки, а уже потом по какой-то неведомой причине вам взбрело в голову получить гривну, что наводит на мысль о несоответствие в одном из случаев выражению воли и внутреннему волеизъявлению,

или же вспомнит п.2 ст.533, исполнение обязательства, и все законно.

НАда читать какой шлях надання кредиту предусмотрен в договоре.

а есть какой либо документ, который подтверждал бы ваше личностное отношение к тем франкам, которые банк продал на межбанке? У вас они были, вы их "получали" от банка?

Если нет, то

Какое у вас есть право распоряжаться средствами банка, давая ему поручения на продажу валюты, которая не является вашей?

Наделял ли вас такими полномочиями уполномоченный орган банка?

Алексашка · March 17, 2011

Пока только на уровне интуиции.

ГКУ 175:3. Зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства.

А если в договоре нет 524, то обязательства не виникли. А гку регулирует только те, что виникають.

Еще есть общая формула: обязательства регулируются законодательством и договором. То есть договор может отрегулировать то чего нет в законодательстве. По конституции каждый обязан неукоснительно придерживаться законов. Поэтому в договоре можно отрегулировать то, чего в законе нет.

Согласен. В договоре можно отрегулировать то, чего в законе нет. Но не наоборот.

В договоре низзя отрегулировать положения которые предопределены законами или явно противоречащие законам, любым законам, тем более таким весомым как Хозкодекс.

Поэтому мы и применяем, так как нам это выгодно, Хозкодекс в котором прямо определены условия для кредитных договоров - цены и существенных условий.

Точно так же как и банки когда им выгодно применяют специальные законы и постановы которые никак не могут регулировать гражданские правоотношения.

Даешь тогда равные условия в судах насчет запрета статей не из ЦКУ.

Вот примерно то что я хочу выразить ясно по аналогии.

Согласно ВСУ от 14 октября 2008 года, цитирую выдержку- «Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг при наданні фінансових послуг фінансовими установами. Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, регулюються ЦК України.

Давайте разберем тогда ситуацию насчет применения злощастных коштов-которые грины и валюта.

Получается что банки и суды законом "оБиБД" который на порядок ниже по конкуренции права чем ЦКУ поучают и искажают гражданский кодекс своими коштами, а зачем?

В ЦКУ есть 192я которая почему-то так и называется (грошові кошти) и которая ясно дает понять что грошова одиниця (кошти) это гривня. Да, там есть упоминания про валюту. Но разве там есть хоть намек что грошові кошти определены как иноземная валюта?

Можем разобраться на что именно мы хотим ссылаться из Хозкодекса???

У меня например больше вопросы по обязательному условию кредитного договора согласно Хозкодекса про відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

У нас оно в большинстве прописано как ответственность только лишь Заемщика, банк у нас всегда безответственный.

Как по моему, только по одной этой причине, при наличии у нас действительно правосудия, можно смело признавать недействительность.

Нужно просто подкреплять выдержки из Хозкодекса другими законами и того же ЦКУ, тем более что они все кореспондируются. Это только банки и суды говорят что в законодательстве путаница, а там все четко и ясно если судить честно.

Кто мне докажет что я в мотивации не могу применять Хозкодекс??? Ну вот пример применения:

ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, - кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін що до видачі та погашення кредиту.

В соответствии с п. 9 ч.2 ст. 6 Закона Украины «О финансовых услугах и государственной регуляции рынков финансовых услуг», - договор, о предоставлении финансовых услуг должен содержать права и обязанности сторон, відповідальність сторон за невыполнение или неподобающее выполнение условий договора;

Часть 3 ст.614 Гражданского кодекса Украины говорит о том что - правочин, которым отменяется или ограничивается відповідальність за преднамеренное нарушение обязательства, является нікчемним.

Кредитний Договір відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України безумовно є двостороннім правочином, тобто є сторони договору .

Конституцією України у ст. ст. 21, 24, 129 зумовлено рівноправ'я сторін.

ст. ст. 21, 22 Конституції України визначає що права людини є невідчужуваними та непорушними, права гарантуються і не можуть бути скасовані.

Кредитний Договір у пункті про Відповідальність Сторін містить положення лише про відповідальність Позичальника, тоді як про відповідальність кредитодавця в цьому документі не зазначено взагалі ні слова. Тобто на одну із сторін покладена відповідальність на іншу сторону відповідальність не покладена абсолютно, а це безумовно є наявністю істотного дисбаланса договірних прав та обов'язків на шкоду споживача банківських послуг – Позичальника, та безумовно є порушенням Конституційного рівноправ'я сторін.

Ст. 18 Закону України «Про захист права споживачів» про визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача - однозначно забороняє вносити в Договір такі умови.

1.Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

2.Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Також згідно ст. 18 Закону України «Про захист права споживачів»

2.Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

15)обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей.

Виходячи з викладених норм права, зміст кредитного договору має відповідати вимогам закону, і відсутність у змісті кредитного договору умови про відповідальність кредитодавця - таким вимогам не відповідає.

.

За ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно п.п. 1-3 ст. 6 Цивільного кодексу України : Сторонни мають право укласти договір, який не передбачений актами цівільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторонни мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторонни в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на властний розсуд.

Сторонни в договові не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо сказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст Кредитного Договору як правочину суперечить нормам законодавства, а саме з-за відсутності у ньому умов про відповідальность Банку. Такой Кредитний Договір на вимогу позивача може бути визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, про що вказано у ч. 1 ст. 215 цього Кодексу.

В данном договоре відповідальність банка абсолютно не предусмотрена, хотя это есть прямым нарушением императивных норм вышеперечисленных законов, это безспорно делает этот договор незаконным и недействительным. Аналогичная позиция о недействительности таких договоров где нет відповідальності второй стороны изложена в постановлении Вищого господарського суду от 08.11.07 у справі № 22/268.

Идем далее.....

За ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Относиться ли Хозкодекс к таковым актам? Кто даст негативный или позитивный ответ? Доводи:

Вот что мы находим в Хозкодексе:

Стаття 1. Предмет регулювання

1. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Стаття 2. Учасники відносин у сфері господарювання

1. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Вот что мы находим в Цивільном кодексе:

Стаття 2. Учасники цивільних відносин

1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

....

Стаття 4. Акти цивільного законодавства України

2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з

відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

... 4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

А кто сказал что Хозкодекс принят НЕ відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). [/b]???

Никто ж не говорит что Хозкодекс противоречит Коституции или ЦКУ. Тем более в тех статьях которые полностью кореспондируются в обоих кодексах.

Тем более можно сослаться на то, что мы при правоприменении, применяем не в целом закон как нормативно-правовой акт, а соответствующую правовую норму или ее часть, по содержанию которой и определяется, является ли эта норма (ее часть) специальной или общей.

Помоему эти 2 кодекса во многом переплетаются как братья близнецы.

Тем болеее что в самом Хозкодексе нет не одного упоминания на его принадлежность или НЕ принадлежности к категории актов гражданского законодательства.

Чем дальше тем больше....

Сам ЦКУ часто ссылается на явно НЕ акти цивільного законодавства

Как понимать понятие "обычаи делового оборота", которое содержится в статье 7 ЦК Украины ?

Исходя из содержания части первой статьи 7 ЦК Украины , обычаем делового оборота является правило поведения,которое не установлено актами гражданского законодательства, но является установившимся в сфере делового оборота.

ЦКУ содержит ссылку на обычаи делового оборота, в частности в таких статьях: 529, 531,пункте 2 статьи 538, 627, 654, 668, 682, 687, 689, 691, 846, 857,938, 1014, 1021, 1059, 1068,1088, 1089, 1099 и тому подобное.

Документами, которые применяются в Украине, в которых зафиксированы обычаи делового оборота, являются "Унифицированные правила и обычаи для документарных аккредитивов" в редакции 1993г. , Принципы международных коммерческих договоров (Принципы УНИДРУА) в редакции 1994 , "Инкотермс"

Официальные правила толкования торговых терминов "Международной торговой палаты" в редакции 2000 года

Разве это можно отнести к актам цивільного законодавства???

Тема же конечно посвящена основаниям которые не относятся к валютным. Но...

Считаю что смело можно применять в судах ст. 524 ЦКУ в спарке со ст. 189 ГКУ, а так же ст. 533 ЦКУ в спарке со ст. 198 ГКУ

Еще есть общая формула: обязательства регулируются законодательством и договором. То есть договор может отрегулировать то чего нет в законодательстве. По конституции каждый обязан неукоснительно придерживаться законов. Поэтому в договоре можно отрегулировать то, чего в законе нет.

Тут то и требуется определение объема толкования условий договора, другими словами, какие условия договора вообще могут быть объектом толкования и согласовывания. Согласно юридических норм , общий подход к розвязанию этого вопроса должен быть следующим. Тогда, когда условие договора сформулировано законодателем как императивная норма, , то она влияет на стороны договора независимо от их воли, а ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» , так же как и ст. 524, 533 Гражданского кодекса и ст. 189, 198 Хозяйственного кодекса как раз и содержат императивные нормы. (Нормы в 524 и 533 касаемые использования валюты имеют явно диспозитивные нормы)

Более того, согласованая воля сторон, тоесть то что мы с банком вроде бы как согласовали в кредитном договоре, которая не совпадает с императивной нормой закона, имеет большие изъяны, потому что при коллизии согласованного договорного условия с такой императивной нормой, абсолютный приоритет имеет только императивная норма. Другими словами, нельзя согласовывать такое условие договора, которое стороны вообще не имеют права определять взаимным согласием, потому что они определены до нас на законодательном уровне.

Признание по общему правилу законами единственно возможным при выражении цены обязательства в гривне и признание гривни единственным законным средством платежа означает, что гривня является средством выполнения денежного обязательства независимо от желания или не желания кредитора принять такой платеж.

И если бы условия моего кредитного договора были составлены согласно нормы закона, а именно ст. 524 ЦКУ когда рядом с суммой кредита в гривне допускается выражения суммы как эквивалента в иностранной валюте, то тогда бы я мог выполнять обязательство в гривне, что является эквивалентною обозначенной в договоре сумме в иностранной валюте. И только бы в этом случае, если стороны в договоре не согласовали другой вариант поведения, чем тот, который предусмотрен диспозитивной нормой, то тогда такая норма могла бы распространять свое действие на отношения между сторонами независимо от их воли.

Ну а в данном случае, когда нормы закона не выполнялись, объяснять и выяснять содержание того или другого условия договора считаю можно только в том случае, когда стороны имеют право сформулировать такое условие самостоятельно, когда они в буквальном значении слова могли “договориваться” о чем-то и “согласовать” что-то, тоесть выражать свою волю. А как же я с банком можем о чем то договариваться и что то согласовывать, когда существуют императивные нормы законов, и они в данном договоре нарушены, вопреки ст. 6, 627, 628 где условия договора должны быть - з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. А вимоги этого кодекса и других актов законодательства как раз и настаивают на том, что зобов'язання и цена договоров обязаны быть выражены в гривне и гривна является единственным законным средством платежей в том числе и по договорным обязательствам.

Проще говоря мы не имели права договариваться и прописывать в договоре положения о выдаче кредита именно в иностранной валюте, а так же о проведении платежей по обязательству кредитного договора в иностранной валюте.

Давайте критиковать что я неправильно начудил в этом "сочинении" на вольную тему......

vekt · March 17, 2011

Пора избавляться от наивных иллюзий. В целом все правильно. Отшлифовать и укоротить сможете и сами. Нима пытань.

Но в судах никакого спора не происходит. В суде происходит наглое изнасилование прежде всего присяги и процессуального кодекса. Короче - узаконенное рейдерство.

Хизуватись знанием норм - это и есть наивность. Нормы счас никому не нужны.

Разве что для планового прохождения в евросуд.

Алексашка · March 19, 2011

Пора избавляться от наивных иллюзий. В целом все правильно. Отшлифовать и укоротить сможете и сами. Нима пытань.

Но в судах никакого спора не происходит. В суде происходит наглое изнасилование прежде всего присяги и процессуального кодекса. Короче - узаконенное рейдерство.

Хизуватись знанием норм - это и есть наивность. Нормы счас никому не нужны.

Разве что для планового прохождения в евросуд.

Да это все ясно что нас никто в судах не слушает. Иллюзий никто не строит.

Просто я думаю что в случае с банками даже по нашим невалютным претензиям ответ все равно будет один. Потому что тут дело не в валюте, а впринципе - не принимать сторону заемщика.

Вот читаю свой договор, там что ни пункт то нарушение, по крайней мере пунктов 3-5 можно выделить.

Взять хотя бы пункт про то что банк может разорвать договор и требовать всю сумму в случае ухудшения финансового положения или обращения в суд. Опять же по потребителям нельзя иметь право разрывать договор если это право не имеет потребитель.

А чего стоит пункт об обязательном отчете об изменениях в семейном положении. По международным законам это недопустимое вмешательство в личную жизнь.

Хотя мне кажеться все мало мальски разумные предлоги могут подойти для того чтобы тянуть время бесконечными судами которые длятся долгое время и вымотать банк. И не обязательно пытаться по этим косвенным причинам признать договор недействительным в целом. Можно просто признавать пункт и тянуть тянуть.

У кого еще есть какие соображения по претензиям?

stairtov · March 19, 2011

Давайте критиковать что я неправильно начудил в этом "сочинении" на вольную тему......

мне кажется что все надо упрощать и как мне кажется оптимально будет если сразу определить что такое кредит для резидента . позыка. валюта

тоесть кредит это предоставление валюты ,

валюта налом и без налом ,

валюта иноземан может быть дана только без налом "одын одному " банк банку

валюта держ украина ,как налом так и безналом

ну и сравнить это все с позыкой ..

из всего выйдет что нам под кредитом была дана позыка .Но дог позыки не составлялся а договог позыки не соответствуэт форме

исходя из этого можно набравшись наглости заявить что позыку не получали что подтверждается отсутствием дог.

ну а кредит не получали и ХАЙ ОНИ ПАРЯТСЯ доказывают . а в этот промежуток масла им подливать

сами запарятся шось доказывать запутаются как у Олега Василенко получилось!

ну а когда вопрос станет о эквиваленте то пояснить что еквивалент может применятся при условии если один из участников использующих иностраннуювалюту должен быть участником ВЕД

что и поясняет 524 п 2

Алексашка · March 20, 2011

ну а кредит не получали и ХАЙ ОНИ ПАРЯТСЯ доказывают . а в этот промежуток масла им подливать

сами запарятся шось доказывать запутаются как у Олега Василенко получилось!

Парится и доказывать свою правоту обгрунтовано суду помоему должен то кто подал иск о недействительности, тоесть мы. А банк предоставит завявление на получение валюты, да платежку с нашей подписью впридачу и все, он на коне

АлПет · March 20, 2011

Давайте критиковать что я неправильно начудил в этом "сочинении" на вольную тему......

У меня в двух договорах "ответсвенность банка согласно действующему законодательству" . В помощь Вашим рассуждениям предложу следующее письмо, которое поможет разобраться во взаимодействии норм ГК и ХК:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

від 07.04.2008 р. N 01-8/211

Господарські суди України

Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України

Вищий господарський суд України здійснив узагальнення порушених господарськими судами питань щодо застосування норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) і вважає за доцільне довести відповіді на зазначені питання до відома господарських судів.

1. Чи співвідносяться ЦК України та ГК України як загальний та спеціальний закони? Норми якого кодексу підлягають переважному застосуванню?

При вирішенні даного питання слід виходити з того, що при правозастосуванні застосовується не в цілому закон як нормативно-правовий акт, а відповідна правова норма чи її частина, за змістом якої і визначається чи є ця норма (її частина) спеціальною чи загальною.

Так, наприклад, за загальним правилом статті 293 ГК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Проте, в ЦК України містяться спеціальні норми про особливий вид міни (бартеру), які підлягають переважному застосуванню перед статтею 293 ГК України. Зокрема, стаття 715 ЦК України допускає обмін товару на роботи, послуги, а стаття 716 ЦК України передбачає особливості правового регулювання відносин, що виникають на підставі таких договорів.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, при цьому відповідно до частини першої статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Тому спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

2. Як розуміти поняття "звичаї ділового обороту", яке міститься у статті 7 ЦК України?

Виходячи зі змісту частини першої статті 7 ЦК України, звичаєм ділового обороту є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у сфері ділового обороту.

Цивільний кодекс України містить відсилання до звичаїв ділового обороту, зокрема у таких статтях: 529, 531, пункті 2 статті 538, 627, 654, 668, 682, 687, 689, 691, 846, 857, 938, 1014, 1021, 1059, 1068, 1088, 1089, 1099 тощо.

Якщо звичай визнаний господарським судом загальновідомим на підставі частини першої статті 35 ГПК України, він не потребує доказування. В іншому випадку наявність звичаю, його застосування у певній сфері цивільних відносин, на певній території тощо, згідно зі статтею 33 ГПК України, повинна довести сторона, яка посилається на звичай як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 7 ЦК України звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Разом з тим фіксація певних правил поведінки у документі сама по собі не є доказом того, що ці правила є звичаєм. Зокрема, відповідно до статті 630 ЦК України типові умови договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку, можуть застосовуватись як звичай ділового обороту лише у разі, якщо вони відповідають вимогам статті 7 ЦК України.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Разом з тим сторони вправі укласти договір, який суперечить звичаю. Відповідно до частини другої статті 7 ЦК України звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Документами, що застосовуються в Україні, в яких зафіксовані звичаї ділового обороту, є "Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів" у редакції 1993 р., Принципи міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) у редакції 1994, "Інкотермс" Офіційні правила тлумачення торговельних термінів "Міжнародної торгової палати" у редакції 2000 року.

3. Чи можна визнати договір поставки неукладеним або недійсним, якщо сторонами не дотримано приписів частини четвертої статті 265 ГК України?

Відповідно до частини четвертої статті 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Відповідно до пункту 1 "Інкотермс" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів "Міжнародної торгової палати" у редакції 2000 року метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак на практиці Інкотермс також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків.

Таким чином, розробники Інкотермс визначають, що застосування цих правил має велике практичне значення саме при зовнішній торгівлі, з метою уніфікувати торгові норми законодавства різних країн. В той же час допускається їх застосування у внутрішніх поставках.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У частині четвертій статті 265 ГК України мова йде про форму закріплення істотних умов поставки. Отже, якщо сторони договору вказали в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у випадку якщо ні одна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то в даному випадку не можна вважати договір поставки неукладеним.

При вирішенні питання про визнання договору поставки неукладеним в судовому порядку, слід виходити з того, що визнання договору неукладеним є застосуванням одного зі способів захисту прав, не передбачених законом, а тому не відповідає приписам статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним, на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс, не можна.

4. У разі можливості використання аналогії закону для регулювання цивільних відносин та аналогії права, який вид аналогії (закону чи права) підлягає переважному застосуванню?

Аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин.

При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини. Аналогія права передбачає застосування загальних засад законодавства. При цьому необхідно довести, що саме на підставі цього принципу повинні бути врегульовані відповідні відносини.

Оскільки, відповідно до положень частини другої статті 8 ЦК України аналогія права застосовується у разі неможливості використання аналогії закону, тому у вказаному випадку необхідно застосовувати аналогію закону.

5. У частині першій статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи. Разом з тим, в Україні здійснюють діяльність колективні утворення, які не є фізичними особами, але і не мають статусу юридичної особи, наприклад, легалізовані громадські організації (незареєстровані як юридичні особи), певні державні органи (Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України).

Чи регулюють норми ЦК України діяльність вказаних колективних утворень?

Стаття 2 ЦК України містить виключний перелік суб'єктів, які є учасниками цивільних відносин.

Згідно зі статтею 14 Закону України "Про об'єднання громадян" легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування, при цьому об'єднання громадян, легалізовані шляхом повідомлення про заснування, не є юридичними особами. Такі об'єднання громадян не наділені цивільною правоздатністю, не є учасниками цивільних відносин, а тому не можуть набувати цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статей 1, 21, 26, 27 ГПК України об'єднання громадян, які не є юридичними особами, не можуть бути сторонами або третіми особами в судовому процесі.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади. Відповідно до статей 170, 171, 172 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки відповідно через органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, ЦК України регулює цивільні відносини за участю держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, у яких зазначені суб'єкти набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через свої органи.

Такими органами, зокрема, є Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Участь цих органів у цивільних правовідносинах реалізується апаратом Верховної Ради України (Постанова Верховної Ради України N 1678-III "Про структуру апарату Верховної Ради України" від 20 квітня 2000 р.) та Секретаріатом Кабінету Міністрів України (Закон України "Про Кабінет Міністрів України" від 21 грудня 2006 р. та постанова Кабінету Міністрів України N 761 від 6 травня 2000 р. "Про затвердження Тимчасового положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України та Тимчасового положення про Службу Прем'єр-міністра України"), згідно з якими вони є юридичними особами.

16. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Вказана суперечність відповідно до статті 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Проте в судовій практиці часто виникають спори про визнання договорів недійсними з підстав їх суперечності актам законодавства, яке не є цивільним (антимонопольного, податкового тощо).

В зв'язку з цим виникає питання щодо правомірності визнання судом недійсними правочинів у зазначених випадках на підставі норм ЦК України.

Поняття правочину є цивільно-правовим поняттям. Тому і норми про недійсність тих чи інших правочинів є цивільно-правовими. Разом з тим закони часто містять норми, які відносяться до різних галузей права. Зокрема закон публічно-правової направленості може містити окремі цивільно-правові норми. Тому, якщо такий закон містить норми, які встановлюють умови недійсності правочину, то такі норми підлягають застосуванню.

17. Чи є обов'язковим застосування наслідків недійсності правочину при вирішенні спору про визнання недійсним правочину чи іншого спору без пред'явлення позивачем вимоги про застосування таких наслідків, з огляду на редакцію статті 216 ЦК України?

Згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Отже, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину судом за відсутності відповідної позовної вимоги заінтересованої сторони сформульовано в даній нормі як право, а не обов'язок суду.

Згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК України господарський суд також може вийти за межі позовних вимог і застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

При цьому слід враховувати, що згідно з абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже, наслідки недійсності правочину залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання такого правочину. Тому суд, приймаючи рішення про застосування наслідків недійсності правочину, повинен повно і всебічно з'ясувати обставини, що мають значення для застосування таких наслідків, та неухильно дотримуватись положень статті 43 ГПК України щодо створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення таких фактичних обставин справи на засадах змагальності сторін.

18. Яка заінтересована особа, крім сторін по угоді, може виступати позивачем у спорах про визнання угод недійсними? Яким чином оцінюється інтерес позивача до угоди, по якій він не виступає контрагентом і на який момент здійснюється оцінка: на момент укладення спірної угоди, чи на момент, який може наступити в майбутньому?

За загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

ЦК України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Так, в деяких випадках ЦК України встановлює, за чиїм саме позовом правочин може бути визнаний недійсним (частина друга статті 223, частини перша та друга статті 225).

19. Чи повинен господарський суд, прийнявши судове рішення про визнання недійсним правочину, яким права та обов'язки передбачені лише на майбутнє, вказувати в рішенні про припинення можливості настання таких прав та обов'язків у майбутньому?

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). Зазначена норма означає, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення в силу закону, а рішення суду про визнання оспорюваного правочину недійсним має зворотну силу в часі.

Частина друга статті 236 ЦК України, згідно з якою якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється, не встановлює винятків із правил частини першої статті 236 ЦК України. Натомість частина друга статті 236 ЦК України конкретизує норму абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Саме, частина друга статті 236 ЦК України встановлює, що за нікчемним правочином та за правочином, визнаним судом недійсним, не виникають не тільки ті права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину, а й ті, виникнення яких передбачалося лише в майбутньому.

Момент, з якого нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є таким, а також припинення можливості настання у майбутньому прав та обов'язків за такими правочинами, імперативно встановлені частинами першою та другою статті 236 ЦК України, і не можуть бути змінені судом. Тому в разі задоволення судом позову про визнання правочину недійсним в рішенні не слід вказувати ні момент, з якого правочин є недійсним, ні про припинення можливості настання прав та обов'язків за правочином у майбутньому.

20. Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між юридичними особами.

У судовій практиці часто виникають спори про стягнення з боржника коштів за товар поставлений кредитором за накладною без підписання сторонами письмового правочину у будь-якій формі (окремий документ, обмін листами, факсами тощо), при цьому відповідач у судові засідання не з'являється.

З наведених норм виникає питання чи можна вважати в наведеному прикладі такі дії сторін правочином та чи підлягає позов про стягнення коштів в цьому випадку задоволенню?

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він відповідає вимогам статті 207 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Якщо правочин не відповідає вимогам статті 207 ЦК України, то його не можна вважати вчиненим у письмовій формі. Разом з тим за загальним правилом частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, але рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. В разі недодержання сторонами письмової форми правочину, для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією частину другу статті 205 ЦК України. Поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитись письмовими та іншими доказами, крім свідчень свідків.

21. Як слід застосовувати положення ГК України про недійсність господарських зобов'язань з огляду на положення ЦК України про недійсність правочинів?

ЦК України містить загальні правила про недійсні правочини - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (частина перша статті 216 ЦК України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (частина друга статті 215 ЦК України) та оспорювані (частина третя статті 215 ЦК України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (стаття 236 ЦК України).

ГК України зазначеного поділу не передбачає, а натомість у суперечності із ЦК України фактично розглядає як оспорювані (частина перша статті 207 ГК України) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за ЦК України є нікчемними. У частині другій статті 207 ГК України вживається термін "нікчемна умова", але визначення відповідного поняття відсутнє. У частині третій статті 207 ГК України встановлюється, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили, та передбачає можливість визнання зобов'язання недійсним на майбутнє, що також суперечить статті 236 ЦК України.

Таким чином, стаття 207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 ГК України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 ЦК України, абзацу другого частини першої статті 4 ГК України застосовуватись не може.

23. Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Що можна вважати такими діями?

Вказана норма, на відміну від частини другої статті 79 ЦК УРСР, розповсюджується як на громадян, так і на юридичних осіб, оскільки не містить спеціальних вимог до суб'єктного складу спірних правовідносин.

Такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам).

Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

24. Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Чи переривається строк позовної давності у випадку, якщо господарським судом було відмовлено у прийнятті позовної заяви до розгляду або позивачу повернено позовну заяву?

Відмова господарського суду в прийнятті позовної заяви до розгляду в порядку статті 62 ГПК України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається. Якщо після повернення позовної заяви позивач, усунувши допущене порушення, повторно звернувся до господарського суду і позовна заява прийнята, то позовна давність переривається в день повторного подання позову.

25. Чи тягнуть норми, викладені у частинах третій та четвертій статті 267 ЦК України, неможливість застосування судом позовної давності за власною ініціативою та неможливість відмовити у позові у зв'язку зі спливом позовної давності без заяви сторони про її застосування?

На відміну від імперативного правила статті 75 ЦК УРСР, яке передбачало обов'язковість застосування позовної давності, частина третя статті 267 ЦК України передбачає можливість застосування цього правового інституту лише за заявою сторони. Господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Заява про застосування позовної давності одного з відповідачів, не поширюється на позовні вимоги до інших відповідачів, в тому числі і при солідарній відповідальності. Проте, суд повинен відмовити у задоволенні позову до відповідача, який не заявляв про застосування позовної давності, за наявності заяви про пропуск позовної давності іншого відповідача, якщо виходячи з характеру спірних правовідносин, вимоги позивача не можуть бути задоволені (повністю або в частині) лише за рахунок відповідача, який не заявляв про застосування позовної давності, наприклад у випадку подання позову про витребування неподільної речі, яка знаходиться в спільній власності декількох осіб.

26. Який зміст поняття "пільговий строк", яке застосовується в абзаці другому частини п'ятої статті 261 ЦК України?

Згідно з абзацом другим частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже, під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок.

27. Чи вважається заява позивача про поновлення позовної давності заявою про застосування позовної давності в розумінні статті 267 ЦК України?

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності.

32. Чи є поняття "строк договору", визначене статтею 631 ЦК України, та поняття "строк дії договору", визначене частиною сьомою статті 180 ГК України, тотожними? Чи може відсутність строку дії господарського договору, як істотної умови в розумінні статті 180 ГК України, бути підставою визнання його неукладеним?

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Згідно з частиною сьомою статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Оскільки змістом зобов'язання є права і обов'язки сторін, то поняття "строк договору" та "строк дії договору" є тотожними.

Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, строк дії договору. Отже, строк дії господарського договору є його істотною умовою. Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.

При цьому слід враховувати, що за змістом статті 637, частин третьої та четвертої статті 213 ЦК України метою тлумачення договору є виявлення справжньої волі сторін, що згідно з частиною першою статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, та що згідно з частиною першою статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону. Отже, за відсутності в господарському договорі строку дії договору у суду немає підстав вважати його неукладеним, якщо докази, наявні у справі, не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.

33. Чи може відсутність ціни у господарському договорі, як істотної умови в розумінні статті 180 ГК України, бути підставою визнання його неукладеним?

Згідно з частиною третьою статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну. Отже, ціна є істотною умовою господарського договору, а за її відсутності договір є неукладеним.

Разом з тим слід мати на увазі, що зазначену норму слід застосовувати лише до тих господарських договорів, за якими одна сторона зобов'язана сплатити іншій певну суму грошових коштів. Якщо за умовами господарського договору сплата грошових коштів не передбачається, то до такого договору частина третя статті 180 ГК України в частині ціни як істотної умови застосовуватись не може, оскільки зазначення ціни в такому договорі не створює прав та обов'язків сторін.

Наприклад, згідно з частиною першою статті 293 ГК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Тому, якщо за таким договором не передбачається грошова доплата (частина перша статті 293 ГК України), то визначення ціни в такому договорі не є обов'язковим, оскільки воно не впливає на господарське зобов'язання з такого договору. В разі порушення зобов'язання однією із сторін настають наслідки, встановлені законом або договором, зокрема виникає обов'язок боржника по відшкодуванню збитків. При цьому згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Усі ці складові визначаються виходячи з об'єктивних критеріїв, і не залежать від ціни, зазначеній сторонами в договорі. При цьому сторони не позбавлені права визначити в договорі ціну для цілей оподаткування, але її зазначення не є обов'язковим, оскільки якщо ціну не зазначено або вона є нижчою за звичайну ціну, то згідно із підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пунктом 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" для цілей оподаткування застосовується звичайна ціна.

34. Яку процедуру укладення основного договору необхідно застосовувати: згідно з частиною третьою статті 635 ЦК України - це направлення пропозиції про укладення, а ГК України - це направлення проекту договору?

Згідно з частиною третьою статті 635 ЦК України сторона, яка уклала попередній договір, може направити другій стороні пропозицію про укладення основного договору, а згідно з частиною третьою статті 182 ГК України - проект договору. Виходячи зі змісту частини другої статті 638 ЦК України, якою встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, поняття "пропозиція про укладення договору" та "проект договору" є рівнозначними.

При цьому слід мати на увазі, що документ, який не містить вказівок на всі істотні умови договору, не є пропозицією про укладення договору (проектом договору). Разом з тим пропозиція про укладення договору (проект договору) може містити вказівки на істотні умови договору шляхом посилання на текст попереднього договору, якщо такі умови в ньому визначені.

37. Як слід застосовувати положення ЦК та ГК України щодо істотних умов договорів при наявності права сторін відступити від положень актів цивільного законодавства (частина третя статті 6 ЦК України)? Як співвідносяться такі права сторін з забороною суперечності змісту правочину Цивільному кодексу України та актам цивільного законодавства (частина перша статті 203 ЦК України)?

Абзац перший частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з яким сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, слід застосовувати разом із абзацом другим, де сказано, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, сторони не можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд не тільки тоді, коли в нормі сказано "сторони в договорі не можуть відступити від положень..." або міститься подібний вираз (наприклад, частина четверта статті 216 ЦК України), а і тоді, коли обов'язковість для сторін положень певної норми випливає з її змісту - тобто тоді, коли зі змісту норми можна зробити висновок, що норма є імперативною. Зокрема, якщо законом встановлені істотні умови договору, то недосягнення згоди з усіх істотних умов означає, що права та обов'язки за договором не виникли, оскільки договір є неукладеним в силу імперативної вказівки закону (частини першої статті 638 ЦК України).

Якщо ж, навпаки, в нормі сказано "якщо інше не встановлено договором" або міститься подібний вираз, то це вказує на те, що норма не є імперативною, і сторони в договорі можуть відступити від її положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Часто в нормі не сказано прямо ні "сторони в договорі не можуть відступити від положень...", ні "якщо інше не встановлено договором", та не містяться подібні вирази. Питання про те, чи є така норма імперативною або диспозитивною, слід вирішувати шляхом аналізу змісту цієї норми в кожному окремому випадку.

Отже, зміст частини третьої статті 6 ЦК України полягає у законодавчому закріпленні співвідношення між диспозитивними та імперативними нормами: імперативна норма встановлює правила, які не можуть бути змінені сторонами в договорі, а диспозитивна норма дозволяє таку зміну. До набрання чинності ЦК України це співвідношення відображалося лише у теорії права.

41. Як співвідносяться поняття збитків, наведені у частині першій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України? Які норми підлягають застосуванню у господарських відносинах?

Поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України, не є тотожними. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах.

ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються.

Абзац п'ятий частини першої статті 225 ГК України містить пряму вказівку на те, що матеріальна компенсація моральної шкоди підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Стаття 23 ЦК України такої вказівки не містить. Разом з тим положення частини першої статті 23 ЦК України, згідно з якою особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, не можна розуміти таким чином, що особа має право на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку, коли її права порушуються, оскільки ЦК України містить численні норми, якими передбачаються випадки, у яких допускається відшкодування моральної шкоди (наприклад, частина третя статті 39, частина друга статті 200, частина друга статті 216, частина третя статті 225 ЦК України тощо). Так само і припис пункту четвертого частини першої статті 611 ЦК України про відшкодування моральної шкоди не означає, що відшкодування моральної шкоди допускається у будь-якому випадку порушення зобов'язання. Отже, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

42. Чи вправі суд зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, за відсутності вини кредитора у порушенні зобов'язання боржником?

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до статті 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

43. У разі, якщо порушення зобов'язання сталося не з вини боржника, а з вини кредитора, то чи відповідатиме рішення суду про стягнення з боржника на користь винуватої сторони збитків та неустойки, хоча б і в зменшеному розмірі, згідно з частиною першою статті 616 ЦК України, принципам справедливості та розумності?

Відповідно до частини першої статті 616 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. При застосуванні цієї норми слід враховувати, що якщо порушення зобов'язання сталося цілком з вини кредитора, то збитки кредитора слід вважати такими, що завдані внаслідок його власних дій чи бездіяльності, і вони не є результатом порушення його права. Такі збитки не підлягають відшкодуванню згідно з частиною першою статті 22 ЦК України, навіть якщо відповідно до закону або договору боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання незалежно від наявності його вини. Оскільки стягнення неустойки за правовою природою є компенсацією майнових втрат кредитора, що сталися внаслідок порушення його права, у розмірі, що визначається у спрощеному, порівняно із відшкодуванням збитків, порядку, то якщо порушення зобов'язання сталося цілком з вини кредитора у нього не виникає також права на неустойку.

Отже, статтю 616 ЦК України слід застосовувати для визначення розміру збитків та неустойки, що підлягають стягненню на користь кредитора з урахуванням ступеню його вини у порушенні зобов'язання.

44. Який вид неустойки - штрафна чи залікова - підлягає застосуванню у господарських відносинах?

За загальним правилом частини першої статті 624 ЦК України неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка). Разом з тим у господарських відносинах слід застосовувати спеціальну норму частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка). Відповідно до частини другої статті 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли застосовуються інші види неустойки (виключна, штрафна, альтернативна).

45. Як мають бути застосовані норми статті 242 ГК України, якщо спеціальними нормативно-правовими актами з питань оподаткування вже передбачені штрафні санкції?

За загальним правилом, якщо спеціальним законом встановлене регулювання інше, ніж передбачено загальним законом, то застосовуванню підлягають правила, встановлені спеціальним законом. Пункт 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. встановлює, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Виходячи з цього, правила статті 242 ГК України не підлягають застосуванню, оскільки абзацом четвертим частини першої статті 4 ГК України фінансові відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю бюджетів усіх рівнів знаходяться поза межами регулювання ГК України.

46. Що слід розуміти під непереборною силою?

Згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

47. Які саме обставини сторони можуть визначити в договорі як підставу для звільнення від господарської відповідальності згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України?

Згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Хоча поняття "надзвичайність" є оціночним, воно характеризує об'єктивну якість обставини, незалежну від волі сторін. Отже, сторони не вправі встановлювати на свій розсуд обставини, які носять надзвичайний характер. Разом з тим сторони відповідно до частин першої та другої статті 212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Зокрема, такою обставиною може бути і така обставина, що носить надзвичайний характер.

48. Чи є неустойка самостійним видом штрафних санкцій наряду зі штрафом та пенею?

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується у разі порушення зобов'язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься у частині першій статті 241 ГК України.

49. Відповідно до частини першої статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Чи можна визнати недійсним пункт договору, в якому сторони передбачили розмір пені, який перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України?

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

Крім того, положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

50. Чи можуть застосовуватись адміністративно-господарські санкції до особи за відсутності її вини?

Згідно з частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно з абзацом другим частини першої статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Отже, частина друга статті 218 ГК України встановлює загальне правило, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності за наявності його вини.

Зазначену норму в частині відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання слід застосовувати з урахуванням правила абзацу першого частини першої статті 614 ЦК України, згідно з яким особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Тому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання за відсутності його вини лише у випадках, встановлених договором або законом. Таке регулювання відповідає правовідновлювальному, компенсаційному характеру приватноправової відповідальності.

В частині відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності винятків з правила частини другої статті 218 ГК України не передбачено. Адміністративно-господарські санкції згідно з частиною першою статті 238 ГК України застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності, є публічно-правовими, конфіскаційними санкціями і не можуть застосовуватись за відсутності вини особи.

51. Що означає у частині другій статті 670 ЦК України поняття "розумний строк"?

Відповідь на питання, чи є строк розумним, у кожному конкретному випадку залежить від конкретних обставин і повинна даватися судом на підставі детального аналізу цих обставин.

Голова Вищого

господарського суду України

С. Ф. Демченко

Алексашка · March 21, 2011

У меня в двух договорах "ответсвенность банка согласно действующему законодательству" . В помощь Вашим рассуждениям предложу следующее письмо, которое поможет разобраться во взаимодействии норм ГК и ХК:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

від 07.04.2008 р. N 01-8/211

Господарські суди України

Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України

Немного не так поняли вопрос

Алексашка · March 21, 2011

У меня в двух договорах "ответсвенность банка согласно действующему законодательству" . В помощь Вашим рассуждениям предложу следующее письмо, которое поможет разобраться во взаимодействии норм ГК и ХК:

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

від 07.04.2008 р. N 01-8/211

Господарські суди України

Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України

Это письмо никому не поможет разобраться. Так как оно идет со стороны Хозяйственного суда. Просто так как гражданский кодекс по конкуренции права стоит выше хозкодекса, ВГСУ объясняет какие нормы имеют приоритет, но при хозяйственном судебном разбирательстве. Не можем мы по этому письму определить является ли хозкодекс актом цивільного законодавства. Если бы такое письмо было написано Высшим Гражданским судом, тогда да....

Тина · October 24, 2012

Опередили с Узагальненнями...

По теме, типичные невалютные, среди них есть существенные и для "утяжеления" иска:

1. Постанова НБУ №168 - все пункты, плюс вариации на тему. Если не дали альтернативного расчета, по другой схеме - можно пытаться доказать обман, так как не дали выбрать, а "данная схема - хуже", туда же - отсутствие методики начисления процентов и т.п.;

2. Реальная ставка по кредиту, обязательно все пересчитывать, найти скрытые комиссии, в подавляющем большинстве договоров они есть;

3. Навязывание страховой и оценочных компаний - нарушение Конституции в части ограничения конкуренции страховщиков и оценщиков + свобода договора;

4. Порядок зачисления средств при просрочке платежей - часто нарушается право свободного распоряжения частной собственностью - деньгами, которые наши и мы ими гасим кредит. Порядок установлен законом, фантазии банка - в сад;

5. Комиссии кредита и обслуживание кредита - запрещено, за это мы платим проценты, как вознаграждение;

6. Тип процентной ставки. Есть фиксированная, есть плавающая. Если при фиксированной тулят право банка изменять ставку - в сад, конфликтующие пункты;

7. Штрафы за невыполнение обязательств по другим договорам - в сад, ограничивается право свободы договора.

каким законом установлен порядок?как этот пункт можно более детально писать?заранее,спасибо за помощь)

Олег1964 · October 24, 2012

Стаття 638 ЦК України. Укладення договору

1. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Т. е. существенными условиями договора есть те условия, которые обозначены законом как существенные или есть необходимыми для договоров данного вида, плюс условия, обозначенные в анкете-заяве на кредит, т.к. анкета-заява есть оферта с которой обращается заемщик за кредитом в банк и которая затем акцептируется банком.

Любые другие условия договоров, кроме обозначенных законом как существенные или есть необходимыми для договоров данного вида, существенными не являются, несмотря на то, что стороны достигли по ним согласия.

Существенные условия договоров:

ч.4 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакции 2006 года)

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; (Т.е. ГРАФИК ПЛАТЕЖЕЙ)

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

ЗУ "Про фінансові послуги..."

Стаття 6. Договір про надання фінансових послуг

1. Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.

( Абзац перший частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3462-VI від 02.06.2011 )

Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання;

( Пункт 2 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3462-VI від 02.06.2011 )

3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

Т.е. тот же ГРАФИК ПЛАТЕЖЕЙ

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту;

( Частину першу статті 6 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом N 3462-VI від 02.06.2011 )

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

alexburko · October 24, 2012

каким законом установлен порядок?как этот пункт можно более детально писать?заранее,спасибо за помощь)

Гражданский кодекс.

Byyf · October 24, 2012

каким законом установлен порядок?как этот пункт можно более детально писать?заранее,спасибо за помощь)

гражданским кодексом по моему раздел в"виконання зобовязань" четко определено: компенсация кредитора затраченних на возврат средств, потом % , потом тело кредита...ст. 534 ЦК Украины

stairtov · October 24, 2012

по тематике ветки

свежее направление ЦИТАТА

<<< Доброго всем вечера!

У меня прошла версия в суде по ипотеке.Я заявил в суде, что в договоре ипотеки указана сумма квартиры и этот пункт договора никто не менял.Поэтому стоимость квартиры при ее оценке банком или исполнителем не должна быть ниже указанной в договоре.И на продажу она должна выставляться только по этой сумме. Даже после 3-х уценок такая ипотека не продастся никогда.Проверено.Работает.

И это тема для оспаривания оценки - условия договора никто не менял!— Толян Кремень, 13 октября 2012 г. 19:43

mississ · October 24, 2012

по тематике ветки

свежее направление ЦИТАТА

<<< Доброго всем вечера!

У меня прошла версия в суде по ипотеке.Я заявил в суде, что в договоре ипотеки указана сумма квартиры и этот пункт договора никто не менял.Поэтому стоимость квартиры при ее оценке банком или исполнителем не должна быть ниже указанной в договоре.И на продажу она должна выставляться только по этой сумме. Даже после 3-х уценок такая ипотека не продастся никогда.Проверено.Работает.

И это тема для оспаривания оценки - условия договора никто не менял!— Толян Кремень, 13 октября 2012 г. 19:43

Стоимость в гривне? Вот у меня "сторони оцінюють предмет іпотеки в 309 000 грн.", это около 38 тыс. дол., (по курсу 8грн./1 дол.), а по курсу 5грн./1 дол это 62 тыс. у.е. Как считать?

stairtov · October 24, 2012

Стоимость в гривне? Вот у меня "сторони оцінюють предмет іпотеки в 309 000 грн.", это около 38 тыс. дол., (по курсу 8грн./1 дол.), а по курсу 5грн./1 дол это 62 тыс. у.е. Как считать?

в суде -- есть пункт в договоре от него можно плясать ..там указано гривна или долар

и далее раскрутка темы

в суде главное исково поднятый вопрос ..

Войти

Что есть существенными условиями договора кредита?

Recommended Posts

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Top Posters In This Topic

Popular Days

Top Posters In This Topic

Popular Days

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий

Поделиться на других сайтах

Join the conversation

Пользователи

Темы