Лист ВССУ від 15.05.12 щодо розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ЛИСТ

15.05.2012 № 648/0/4-12

Головам апеляційних судів

областей, міст Києва та Севастополя,

Апеляційного суду Автономної

Республіки Крим

Відповідно до статті 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 3607 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доводжу до Вашого відома, що Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах прийнято ряд постанов та сформульовано обов'язкові для усіх судів України правові позиції.

Крім того, згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Серед них звертаємо увагу на такі.

Земельне право

1. Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї із цих істотних умов є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Оскільки у договорі оренди землі не вказано умови збереження стану об'єкта оренди, що є істотною умовою договору оренди згідно з абзацом шостим частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", то з урахуванням наведеного, а також положень статей 203, 215 ЦК України, такий договір оренди землі підлягає визнанню недійсним (постанова від 6 лютого 2012 року № 6-104цс11).

Зобов'язання, що виникають із договорів та інших правочинів

1. Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнано недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушено.

Висновок про тимчасову недієздатність сторони такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи є лише одним із доказів у такій справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, оскільки у висновку проведеної у справі експертизи не вказано про абсолютну неспроможність учасника правочину в момент складення заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише зазначено, що існуючі на той час порушення його психічної діяльності істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним із підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України (постанова від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12).

2. Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійним.

Частиною першою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Проте згідно з частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже, відповідач, продавши на підставі доручення від позивача земельну ділянку своїй дружині під час їхнього шлюбу за ціною, нижчою від ринкової вартості ділянки, фактично уклав договір купівлі-продажу в своїх інтересах та в інтересах своєї сім'ї, оскільки за правилами статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) земельна ділянка стає об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому такий правочин є укладеним внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (постанова від 14 березня 2012 року № 6-5цс12).

3. Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Отже, чинним законодавством України та укладеним між сторонами оспорюваним договором поруки не встановлено обов'язку поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

Волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки, оскільки згідно зі статтею 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються (постанова від 20 лютого 2012 року № 6-51цс11).

4. Відповідно до статті 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих боржникові.

Проте чинним законодавством України імперативно не зобов'язано поручителя укладати договір поруки на відплатній основі, а також не заборонено виступати поручителем безвідплатно на підставі частини третьої статті 6 ЦК України, відповідно до якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав, у тому числі права особи відмовитися від свого майнового права (абзац перший частини третьої статті 12 ЦК України).

У зв'язку із наведеним підстав для визнання договору поруки недійсним з урахуванням положення частини першої статті 215 ЦК України немає (постанова від 20 лютого 2012 року № 6-51цс11).

Трудове право

1. Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу законів про працю України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Відповідно до статті 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Рішення Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року № 11-рп/2000 профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

Оскільки профспілка мала статус місцевої профспілки і була легалізована в установленому порядку шляхом повідомлення голови правління ЗАТ про створення первинного осередку, висновок суду про те, що первинний осередок профспілки легалізується в порядку, визначеному статтею 14 Закону України "Про об'єднання громадян", є необґрунтованим (постанова від 21 березня 2012 року № 6-4цс12).

Справи, що виникають із сімейних правовідносин

1. Законом України від 11 січня 2011 року № 2913-VI "Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя", який набрав чинності 8 лютого 2011 року, статтю 61 СК України доповнено частиною п'ятою, якою передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Разом із тим відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже, одержана громадянином під час шлюбу (у листопаді 2006 року) у власність на підставі статей 81, 116 Земельного кодексу України шляхом приватизації земельна ділянка, незалежно від того, що на ній подружжям розпочато будівництво житлового будинку, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя (постанови від 15 лютого 2012 року № 6-98цс11, від 22 лютого 2012 року № 6-99цс11).

2. Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Разом із тим, згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а також якщо вони проживають однією сім'єю без шлюбу в період, протягом якого придбано спірне майно.

Отже, якщо сторони й перебували у фактичних шлюбних відносинах, але не проживали разом на період придбання спірного майна, незалежно від причин, положення статті 74 СК України на ці правовідносини не поширюється.

Положення частини другої статті 3 СК України, згідно з яким подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів (постанова від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11).

Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди

1. Відповідно до статей 30 і 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я, а страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку зі страховим випадком, і цей строк встановлюється МСЕК.

Отже, право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а не з дня встановлення професійного захворювання, що визначено рішенням ЛЕК (постанови від 20 лютого 2012 року № 6-95цс11, від 14 березня 2012 року № 6-3цс12).

Справи, що виникають із застосування законодавства про виконавче провадження

1. Відмовляючи в задоволенні скарги банка на дії державного виконавця, суд на підставі частини восьмої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження", статей 33, 39 Закону України "Про іпотеку" виходив із того, що постановою від 21 квітня 2011 року державний виконавець правильно повернув виконавчий документ із підстав, передбачених частиною першою статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у боржника відсутнє майно, на яке державним виконавцем може бути звернуто стягнення при виконанні рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а наявний у нього на праві власності садовий будинок є предметом іпотеки, на який приватним нотаріусом накладено заборону відчуження на підставі договору іпотеки, укладеного між банком та позичальником (боржником).

Частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції Закону № 2677-VI передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (постанова від 15 лютого 2012 року № 6-94цс11).

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність до судових рішень Верховного Суду України.

Заступник Голови

М.П. Пшонка

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0648740-12

http://sc.gov.ua/uploads/tinymce/files//%D...015.05.2012.doc

_______________________15.05.2012.doc

[ANTIRAID]

Вкратце из этого письма можно сделать следующие выводы применительные к кредитным правоотношениям:

1. Договора аренды земельных участков можно признавать недействительными если в них нет существенного условия о сохранении состояния объекта аренды.

2. Возможность заключать договора поручительства без согласия должника.

3. Поручительство остается действительным даже в случае отсутствия материальной заинтересованности поручителя.

4. Исполнительная служба не может самостоятельно обращать взыскание на предмет ипотеки в пользу ипотекодержателя, если в решении суда указано только взыскание задолженности без обращения взыскания в порядке ЗУ "Об ипотеке".

[alfaserv]

Вкратце из этого письма можно сделать следующие выводы применительные к кредитным правоотношениям:

2. Возможность заключать договора поручительства без согласия должника.

3. Поручительство остается действительным даже в случае отсутствия материальной заинтересованности поручителя.

То есть верховный суд практически узаконил в основном Приватовские аферы с вводом иногороднего поручителя и тем самым дал возможность рассматривать дела внужном суде?

Капец.

[Obelix]

То есть верховный суд практически узаконил в основном Приватовские аферы с вводом иногороднего поручителя и тем самым дал возможность рассматривать дела внужном суде?

Капец.

В общем да, практика Веруса может иметь продолжение.

Вообще не понятна позиция по ипотеке.

Банк для того и ставит запрет, чтоб никто не смог отчудить предмет ипотеки. Теперь получается, что нужно получить решение суда именно "на стягнення за рахунок предмета ипотеки". В таком решении суда должна быть и оценка предмета,...а также (при наличии детей) и разрешение опеки и попечительства?...а при выселении еще и возможность за рахунок мысцевои грамади надати житло...

Если я правильно понимаю, всех банкиров, хотящих получить( продать) предмет ипотеки по решению про стягнення заборгованости можно посылать в сад..т.е. в суд. Т.к. ГИС возвращает ИЛ без исполнения и банк должен обратиться в суд с новым иском?

В общем пункт про ипотеку считаем положительным.

Пункт про поручителей - рейдерским, но и его можно использовать в свою пользу...например если вы заключили договор поставки самокатов в Караганду на условиях предпоставки, а вас (как всегда) кинули на деньги, то договор поручительства (за Караганду) в рамках 1000 грн с фирмой из соседнего подьезда избавит вас от счастья лицезреть Карагандинскую фемиду, зато доставит массу приятных моментов общения с знакомыми судьями и фирмой. И пофиг, что Карагандинские фирмачи ни сном ни духом не знали о поручительстве Т.е. этот инструмент ка нож - хорошо когда он у тебя в руках, плохо когда он в руках твоего противника.

[alfaserv]

В общем да, практика Веруса может иметь продолжение.

Тут же они сами себе противоречат в п.2 речь идет: 2. Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійним.

Я так понимаю с момента подписания договора поруки,поручитель становиться стороной. то есть согласно ч.1 ст. 232ЦКУ появляется возможность оспаривать тот самый договор поруки. Хотя несколько смщает "представника".

Очень сильно огорчает следующее: все законы.уточнения.обобщения,которые рождаются впоследнее время-как правило направлены на ограничение возможностей заёмщика отстаивать свою правовую позицию. Малюсенькая ложечка меда в бочке дегтя несет функцию отвлекающего(оправдывающего)элемента. Все перлы рождаемые ВСУ,ВР и пр. деятелями направлены на защиту банков и полную тотальную срижку уже практически бесправных овец. Спасая и защищая банковскую систему эти деятели сознательно ведут народ к полному обнищанию. Ну правильно им не нужен образованый ,обеспеченый,думающий украинец. Тупым,нищим быдлом управлять легче.

[Гранд Иншур]

Очень сильно огорчает следующее: все законы.уточнения.обобщения,которые рождаются впоследнее время-как правило направлены на ограничение возможностей заёмщика отстаивать свою правовую позицию.

Все перлы рождаемые ВСУ,ВР и пр. деятелями направлены на защиту банков и полную тотальную срижку уже практически бесправных овец. Спасая и защищая банковскую систему эти деятели сознательно ведут народ к полному обнищанию. Ну правильно им не нужен образованый, обеспеченый, думающий украинец. Тупым, нищим быдлом управлять легче.

+1

[alexburko]

Когда договор поруки должен заключатса. В момент заключения основного (кредитного ) договора или на протежении действия кредитного договора, в любое время?

Не регламентируется, когда угодно.

[Obelix]

подумалось...

если решение "взыскать сумму" для ипотеки не проходит, то ИЛ, выданый на решение ТС про "взыскать сумму" должен вернуться бвнку без исполнения, и банк должен обратиться в ТС за новым решением, в котором было бы четко прописано "взыскать за счет ипотеки" (ну и все остальное в смысле оценки пр. ипотеки, способа и т.д).

Но согласно п.7 ст.6. ЗУ О третейских судах, споры о недвижимости не входят в подсудность ТС

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні

ділянки; { Частину першу статті 6 доповнено пунктом згідно із

Законом N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009 }

Т.е. решение о предмете ипотеки (недвижимости) ТС вынести не может...а решение о взыскании суммы для ипотеки не проходит.

Замкнутый круг однако....

[alexburko]

подумалось...

если решение "взыскать сумму" для ипотеки не проходит, то ИЛ, выданый на решение ТС про "взыскать сумму" должен вернуться бвнку без исполнения, и банк должен обратиться в ТС за новым решением, в котором было бы четко прописано "взыскать за счет ипотеки" (ну и все остальное в смысле оценки пр. ипотеки, способа и т.д).

Но согласно п.7 ст.6. ЗУ О третейских судах, споры о недвижимости не входят в подсудность ТС

Т.е. решение о предмете ипотеки (недвижимости) ТС вынести не может...а решение о взыскании суммы для ипотеки не проходит.

Замкнутый круг однако....

Да, но что мешает банку обратиться в гражданский суд с "ипотечным" иском?...

[AntonZ17]

Да, но что мешает банку обратиться в гражданский суд с "ипотечным" иском?...

Это все время, сбор судебный. А если отказ. Раньше банки наглели и подавали одновременно на взыскание и на ипотеку. Теперь они тщательно выбирают.

[mississ]

Это все время, сбор судебный. А если отказ. Раньше банки наглели и подавали одновременно на взыскание и на ипотеку. Теперь они тщательно выбирают.

А раньше, это когда, если у меня сейчас одновременно 2 иска в суде: на стягнення сумы и продажу ипотечной недвижимости? В чем выбор у банка? Неужто проблема заплатить по 3,5 тыс. грн. за каждый (в моем случае)? Так ведь они в любой момент могут отозвать иск до принятия судом решения (когда почуют, что не в их сторону развернулось дело) и забрать пошлину. Какой у банка риск? Объясните, почему банки, как Вы говорите, тщательно выбирают?

[ANTIRAID]

А раньше, это когда, если у меня сейчас одновременно 2 иска в суде: на стягнення сумы и продажу ипотечной недвижимости? В чем выбор у банка? Неужто проблема заплатить по 3,5 тыс. грн. за каждый (в моем случае)? Так ведь они в любой момент могут отозвать иск до принятия судом решения (когда почуют, что не в их сторону развернулось дело) и забрать пошлину. Какой у банка риск? Объясните, почему банки, как Вы говорите, тщательно выбирают?

Пошлину можно забрать только в случае отказа от иска. В большинстве случаев банки подают один иск.

[mississ]

Пошлину можно забрать только в случае отказа от иска. В большинстве случаев банки подают один иск.

Видать, меня сильнее "любят".

[Luka]

Видать, меня сильнее "любят".

И меня любят. У меня по иску про стягнення заборгованности в кассации. Их полностью первая инстанция удовлетворила. Апелляция мой иск отклонила за не уплату суд сбора. Писала что их встречный иск, а мой по защите прав потребителей.

Второй иск - по стягнення майна их, мой про обман. 5 июля отказали и им и мне. Полного решения ещё нет

[AntonZ17]

А раньше, это когда, если у меня сейчас одновременно 2 иска в суде: на стягнення сумы и продажу ипотечной недвижимости? В чем выбор у банка? Неужто проблема заплатить по 3,5 тыс. грн. за каждый (в моем случае)? Так ведь они в любой момент могут отозвать иск до принятия судом решения (когда почуют, что не в их сторону развернулось дело) и забрать пошлину. Какой у банка риск? Объясните, почему банки, как Вы говорите, тщательно выбирают?

Если подадут на взыскание, то не смогут реализовать предмет ипотеки (без отдельного решения суда). Поэтому с перепуга банкиры сейчас подают либо на предмет ипотеки либо на все сразу. А раньше в основном подавали только на взыскание.

[ремикс]

А раньше, это когда, если у меня сейчас одновременно 2 иска в суде: на стягнення сумы и продажу ипотечной недвижимости? В чем выбор у банка? Неужто проблема заплатить по 3,5 тыс. грн. за каждый (в моем случае)? Так ведь они в любой момент могут отозвать иск до принятия судом решения (когда почуют, что не в их сторону развернулось дело) и забрать пошлину. Какой у банка риск? Объясните, почему банки, как Вы говорите, тщательно выбирают?

В гражданском судопроизводстве в случае отказа от рассмотрения иска, исковое заявление не подлежит возврату.

А возращается на основании ст.115 "Наслідки порушення правил підсудності" на основании ст.121 "Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви"

Таким образом этими статьями определен список оснований для возврата искового заявления и отказ от рассмотрения туда не входит, а соответсвенно судовой збор ни кто возвращать не будет.

[ремикс]

Не регламентируется, когда угодно.

Чому ні хто не бере до уваги наступне, що Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов’язання може бути забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В свою чергу ч.1 ст.548 ЦК наголошує, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Тобто порядок забезпечення договору та його види здійснюються лише тоді коли про це вказується у основному договорі. Або я помеляюсь, тоді обгрунтуйте.

[у.zaporozhskiy]

И меня любят. У меня по иску про стягнення заборгованности в кассации. Их полностью первая инстанция удовлетворила. Апелляция мой иск отклонила за не уплату суд сбора. Писала что их встречный иск, а мой по защите прав потребителей.

Второй иск - по стягнення майна их, мой про обман. 5 июля отказали и им и мне. Полного решения ещё нет

Встречный иск о защите прав потребителей нужно было подавать отдельно.

По иску банка об обращении взыскания на предмет ипотеки отказали, так как было бы двойное взыскание.

или банком не соблюдены условия ст. 35 ЗУ "Про ипотеку".

[у.zaporozhskiy]

Чому ні хто не бере до уваги наступне, що Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає, що виконання зобов’язання може бути забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В свою чергу ч.1 ст.548 ЦК наголошує, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Тобто порядок забезпечення договору та його види здійснюються лише тоді коли про це вказується у основному договорі. Або я помеляюсь, тоді обгрунтуйте.

неплохо, но одно из решений по ВЕРУСУ апелляционного суда Днепропетровской области не устояло в кассации.

хотя эта мотивировка был положена в основу решения апелляционного