Определение ВССУГУД об отказе Приватбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки

[ANTIRAID]

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л.,
Мартинюка В.І.,
Мостової Г.І.,
Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, який мотивований тим, що 21 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ODMLGA00000014, відповідно до умов якого останній був виданий кредит у розмірі 113100 доларів США, зі строком погашення до 21 лютого 2028 року, зі сплатою 12 % річних з погашенням кредиту та відсотків. На забезпечення виконання зобовязань того ж дня був укладений договір іпотеки нерухомого майна, а саме: житлового будинку площею 138,40 кв.м., і земельної ділянки, які розташовані АДРЕСА_1, що належить відповідачці на праві власності на підставі свідоцтва № 991 про право власності на житловий будинок. Позивач зазначав, що відповідачка не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором, договором іпотеки, внаслідок чого у неї виник борг у сумі 127395 доларів США, та просив звернути стягнення на вказаний житловий будинок шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 25 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODMLGA00000014 від 21 лютого 2008 року у розмірі 127395 доларів США звернуто стягнення на житловий будинок загальною площею 138,40 кв.м. та земельну ділянку площею 0,042 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2011 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 25 листопада 2011 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами вірно встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору № ODMLGA00000014 від 21 серпня 2008 року та договору іпотеки нерухомого майна від 21 серпня 2008 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з умов п.2.3.7., п.п. 8.1., 8.1.1., 8.1.2. кредитного договору та дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 умови кредитного договору щодо оплати щомісячних платежів та процентів за користування кредитом не виконуються, тому на підставі договору іпотеки іпотекодержатель (банк) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом продажу предмету іпотеки з укладенням банком від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем.

Однак, судом першої інстанції не враховані ч.1 та 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», якими передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (ч.5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, не встановив фактичних обставин справи, а саме те, що договір іпотеки нерухомого майна від 21 серпня 2008 року не містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вірно не погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки з укладенням банком від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем не входить до повноваження суду, однак, допустив описку та помилково не зазначив в мотивувальній частині рішення про те, що такий висновок зроблений у звязку з відсутністю в договорі іпотеки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись п.1.1. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 14 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.О. Кузнєцов

Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
Д.О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/20204777