Определение ВССУГУД об отказе Приватбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки

[ANTIRAID]

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Гончара В.П., Дербенцевої Т.П.,
Євтушенко О.І., Мазур Л.М.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитних договорів частково недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11 листопада 2010 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

В поданих в 2009 році закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яке згодом змінило свою назву на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», позовах до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами позивач вказував, що між ним та ОСОБА_3 були укладені кредитні договори № 989-мк від 13 лютого 2006 року, № 1212-мк від 28 листопада 2006 року, №228428-CRED від 21 травня 2008 року. Посилаючись на те, що зобовязання за кредитними договорами позичальником порушуються, а ОСОБА_4 виступив поручителем по кредитних договорах № 989-мк, №1212-мк, банк, з врахуванням змін та уточнень до позовів, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №989-мк, з ОСОБА_3 заборгованість за договором № 228428-CRED, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1212-мк звернути стягнення на предмет іпотеки, - нежитлову будівлю.

В 2009 році ОСОБА_3 подала позови про визнання недійсними укладених між нею та відповідачем кредитних договорів. Зазначала, що 28листопада 2006 року вона уклала із ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» кредитний договір № 1212-мк про надання їй споживчого кредиту в сумі 30000 доларів США по відкритій кредитній лінії на загальну суму 35000доларів США. 21 травня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 228428-CRED про надання споживчого кредиту в розмірі 4000доларів США під 24% річних, 13 лютого 2006 року № 989-мк про надання кредиту в розмірі 4000 доларів США із сплатою 19% річних за користування грошима. Згідно додаткової угоди до цього договору від 18червня 2008 року їй надано новий транш кредиту в сумі 3000 доларів США за умови погашення решти суми боргу по попередньому траншу кредиту.

На час укладення договорів вона не була попереджена про валютні ризики, банк безпідставно вимагає повернення кредитів, сплати процентів за користування ними в іноземній валюті. Позивач вважає, що при укладенні кредитних договорів було порушене чинне законодавство, що дає підстави для визнання їх недійсними.

В процесі розгляду справи ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила визнати недійсними п. 4.5 розділу 4 кредитних договорів № 1212-мк, № 989-мк та п. 5.5 розділу 5 кредитного договору № 228428-CRED, якими встановлена пеня у випадку порушення зобовязань в частині порядку і строків погашення кредиту. Вказує, що пеня встановлена у значних розмірах, які не залежать від поведінки кредитора. Ця умова договору є несправедливою, вона порушує принцип рівності сторін угоди.

Вказані позови об'єднані судом в одне провадження.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 11 листопада 2010 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 6 840,03 дол. США по кредитним договорам № 989-мк від 13 лютого 2006 року та № 228428-CRED від 21 травня 2008 року, що в гривневому еквіваленті дорівнює 54 148 грн., виходячи із офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 11 листопада 2010 року. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1212-мк від 28 листопада 2006 року в сумі 44080,19долара США, що в гривневому еквіваленті складає 348 586 грн. 14коп., виходячи із офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 11 листопада 2010 року, звернуто стягнення на належну ОСОБА_3 нежитлову будівлю, розташовану за адресою: бульвар Леніна, 1-а смт Жовтневе, Білопільського району, загальною площею 192,20 кв. м., згідно іпотечного договору від 30 листопада 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Улянівської державної нотаріальної контори, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності. Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» по 1 175 грн. 79 коп. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 224 грн. 40коп. судових витрат. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2011 року, рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 13 лютого 2006 року № 989-мк та від 21 травня 2008 року № 228428-CRED. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № 989-мк від 13 лютого 2006 року в розмірі 3208,46доларів США, що виходячи з офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 11 листопада 2010року, дорівнює 25372 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № 228428-CRED від 21 травня 2008 року в розмірі 3631,57 дол. США, що виходячи з офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на 11 листопада 2010року дорівнює, 28755 грн. 50коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», яке згодом змінило свою назву на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_3 були укладені кредитні договори № 989-мк від 13 лютого 2006 року, № 1212-мк від 28 листопада 2006 року, № 228428-CRED від 21 травня 2008 року. Зобовязання за вказаними кредитними договорами позичальником порушувались, що призвело до утворення заборгованості.

Посилання в касаційній скарзі на те, що заборгованість виникла з вини банку в звязку із не перерахуванням ним на підставі поданої заяви коштів з рахунку ОСОБА_3 в цьому банку на погашення отриманого кредиту безпідставні і підлягають відхиленню.

За умовами кредитних договорів списання коштів з рахунків позичальника на погашення кредиту є правом, а не обовязком банку.

Що ж стосується невиконання ним доручення позичальника по здійсненню платежів, то таке може свідчити про порушення умов ведення рахунків, а не умов кредитного договору, оскільки це різні зобовязання. У випадку заподіяння такою бездіяльністю збитків особі, якою відкрито рахунок, це може бути підставою для покладення відповідальності по їх відшкодуванню останній.

Судові рішення в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитними договорами, відмови у задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання кредитних договорів частково недійсними ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими в звязку з чим підстави для їх скасування і задоволення касаційної скарги в цій частині відсутні.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У порушення вимог зазначеної норми Закону ухвалюючи рішення суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Натомість судом банку надані повноваження, необхідні для здійснення продажу з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, хоча надання таких повноважень до компетенції суду не входить.

Повноваження іпотекодержателя за обраним судом способом реалізації предмета іпотеки, права і обовязки останнього та процедура продажу визначені ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Обставини, повязані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції не зясовані, особам, які беруть участь у справі, не пропонувалось подати докази з приводу цих обставин (ч. 4 ст. 10 ЦПК України) , а апеляційним судом вказана помилка не виправлена.

Такі порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині вирішення вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа в цій частині передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 11листопада 2010 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2011 року в частині вирішення вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині вказані судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Наумчук Судді: В.П. Гончар

Т.П. Дербенцева

О.І. Євтушенко

Л.М. Мазур

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16772878

[у.zaporozhskiy]

У порушення вимог зазначеної норми Закону ухвалюючи рішення суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Натомість судом банку надані повноваження, необхідні для здійснення продажу з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, хоча надання таких повноважень до компетенції суду не входить.

Повноваження іпотекодержателя за обраним судом способом реалізації предмета іпотеки, права і обовязки останнього та процедура продажу визначені ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Обставини, повязані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції не зясовані, особам, які беруть участь у справі, не пропонувалось подати докази з приводу цих обставин (ч. 4 ст. 10 ЦПК України) , а апеляційним судом вказана помилка не виправлена.

Направили в первую инстанцию, она уберет данные недостатки и все равно обратит взыскание на предмет ипотеки.

Интересно знать, какая судьба данного дела.