Определение апелляционного суда Днепропетровской области о признании недействительными договоров ипотеки и поручительства с Укрсиббанком

[ANTIRAID]

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/1109/12

Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А.

Категорія 18 Доповідач - Петренко І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Петренко І.О.

суддів Котушенко С.П., Болтуновій Л.М.

при секретарі Кермовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних інструментів «МАЕСТРО А.Г.», третя особа приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_3 про визнання договорів недійними,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду та просив ухвалити рішення, яким договір про надання споживчого кредиту - визнати недійсним, застосувавши до його сторін двосторонню реституцію, визнати недійсними як акцесорні зобов'язання, що наслідують юридичну долю основного, укладені на його забезпечення договір іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1 та договір поруки від 10 вересня 2008 року № 228199, а також звільнити від обтяжень майно, що було предметом договору іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 10 вересня 2008 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11392909000, за яким він отримав суму у розмірі 331 078 евро на строк до 09 вересня 2038 року зі сплатою за користування нею 14,5% річних. У забезпечення виконання його зобов'язань за цим договором у той же день між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була квартири АДРЕСА_1. Крім того, у той же день між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.»був укладений договір поруки № 228199, яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору. Оспорюваний у справі договір про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2008 року № 11392909000 позивач вважає, що не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить низки умов, що є істотними відповідно до законодавства, що регулює спірні правовідносини. Крім того, у ньому наявна суперечність в частині розміру процентів, обумовлених у тексті договору, та розрахованих до сплати згідно графіку платежів, що є невід'ємною частиною останнього.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволений частково. Договір іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» визнано недійсним. Договір поруки від 10 вересня 2008 року № 228199, укладений між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.» визнано недійсним. Зобов'язано приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_3 здійснити зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, внесеної до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк»просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи 10 вересня 2008 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11392909000, за яким позивач отримав суму у розмірі 331 078 євро на строк до 09 вересня 2038 року зі сплатою за користування нею 14,5% річних ( ар. сп. 11-12). Додаток № 1 та додаток № 2 до вище вказаного договору , являються його невід»ємними частинами та містять в собі графік повернення кредиту та графік платежів , визначення сукупної вартості кредиту ( ар. сп. 13-20,24-35).

У відповідності до положень ст.ст. 1054,1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит , а тому для нього встановлено особливий порядок укладення. Згідно до положень ч. 1 ст. 11 закону України « Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту , відповідно до якого кредитодавець надає кошти ( споживчий кредит ) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах , встановлених договором , а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Однак , ч. 2 п. 7 ст. 11 того ж закону вказує на те , що споживчий кредит може надаватись на придбання житла.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22 , 23 ст. 1 , ст.. 11 , ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозв»язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено , що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем) за договором про надання споживчого кредиту , що виникають як під час укладення , так і виконання такого договору.

Суд першої інстанції , ухвалюючи рішення , яким визнав вище вказаний кредитний договір не укладеним , виходив із того , що в договорі , як зазначалось вище , процентна ставка визначена як 14,5% річних , реальна процентна ставка - як 16,65% і абсолютне подорожчання кредиту - як 731050,79 євро. Однак , розрахунки , надані позивачем свідчать про те , що суми , які підлягають сплаті згідно графіку , нараховані за іншою , більшою процентною ставкою і дані обставини відповідач не спростував.

Виходячи з вище наведеного , відповідач скористався тим , що позивачу об»єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач , в порушення вимог ч. 2 ст. 11 та абзацу 16 ч.1 ст. 6 закону «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості , які потрібні клієнту при укладенні договору , та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах.

Як вбачається з Висновку експертного економічного дослідження № 25\3-2012 від 12 березня 2012 року , наданого в судове засідання апеляційної інстанції , необхідність отримання якого була викликана доводами , викладеними в апеляційній скарзі відповідача , відхилення суми відсотків за користування кредитом , наданим позивачу відповідачем , складає 10490,79 євро і розрахунок процентів за користування кредитом , визначений в додатку № 2 до кредитного договору не відповідає розміру процентної ставки , визначеної даним договором. За результатами експертного дослідження реальна процента ставка за спірним кредитним договором становить 17,036 % , в той же час , коли в додатку реальна процентна ставка визначена як 16,65%.

Виходячи з вище наведеного , колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним та визнав цей договір не укладеним , оскільки у ньому на момент підписання, всупереч вимогам ст.. 638 ЦК України , були відсутні встановлені законодавством умови , необхідні для його укладення , а саме відсутня згода за всіма істотними умовами договору, зокрема , не правдиво відповідачем в договорі зазначений розмір процентів ( ст. 536, 1054 ЦК України) .

До правильного висновку прийшов суд першої інстанції відмовляючи в застосуванні двосторонньої реституції , оскільки такий спосіб захисту цивільного права застосовується судом лише в разі наявності між сторонами укладеного договору , який є нікчемним чи , який визнано недійсним , а тому визначена можливість застосування інших правових наслідків , а саме передбачених ст.ст. 1212-1215 ЦК України.

Правильними , з посиланням на положення ст. 548 ЦК України , являються і висновки суду першої інстанції і щодо визнання забезпечувальних договорів від 10 вересня 2008 року : договору іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була АДРЕСА_1 , яку придбав позивач при укладенні договору кредиту ( ар. сп. 36-39) та договору поруки № 228199, між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.»( ар. сп.40-42) , яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору , не дійсними.

Доводи апеляційної скарги щодо свободи сторін в укладенні договору , виборі контрагента , визначенні умов договору , зазначених , зокрема, в ст.ст. 6 , 627 ЦК України при вище викладених обставинах встановлених , як судом першої інстанції , так і апеляційної інстанції , визнати обґрунтованими не можна , оскільки як відмічається в вище вказаному рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року , « держава , встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків ( п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ) , має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг».

Решта доводів апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»- відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21891742

[Tavrija77]

А есть ли информация - была ли Касация по этому решению?

[Tavrija77]

НАШЛА КАСАЦИЮ НА ЭТО РЕШЕНИЕ:

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 рокум. КиївКолегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Пшонки М.П.,

Суддів: Леванчука А.О., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних інструментів «МАЕСТРО А.Г.», третя особа приватний нотаріус ДМНО Бондаренко Валентина Григорівна про визнання договорів недійсними,

за касаційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах та за довіреністю публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду та просив ухвалити рішення, яким договір про надання споживчого кредиту - визнати недійсним, застосувавши до його сторін двосторонню реституцію, визнати недійсними укладенні на його забезпечення договір іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1 та договір поруки від 10 вересня 2008 року № 228199, а також звільнити від обтяжень майно, що було предметом договору іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що 10 вересня 2008 року між сторонами укладено договір, за умовами якої позивач отримав кредит в розмірі 331078 євро на строк до 9 вересня 2038 року зі сплатою за користування нею 14,50 % річних. У забезпечення виконання його зобов'язань за цим договором у той же день між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була квартира АДРЕСА_1. Виконання кредитної угоди забезпечено договором іпотеки № 11392909000/1 квартири АДРЕСА_1 та договором поруки між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.».

Вважає, що договір про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2008 року № 11392909000 не відповідає вимогам закону, оскільки складається із договору та додатків і має суперечності в частині розміру процентів, обумовлених у тексті договору, та розрахованих до сплати згідно графіку платежів, що є невід'ємною частиною останнього.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволений частково.

Договір іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк» визнано недійсним. Договір поруки від 10 вересня 2008 року № 228199, укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.» визнано недійсним. Зобов'язано приватного нотаріуса ДМНО Бондаренко В.Г. здійснити зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, внесеної до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ «УкрСиббанк».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 в інтересах та за довіреністю ПАТ «УкрСиббанк» просить рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року і ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2012 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та на неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи позивачу у визнанні недійсним кредитної угоди місцевий суд виходив з того, а апеляційний суд погодився, з тим що спірний договір є неукладеним оскільки сторони не дійшли згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом. З огляду на ці обставини були визнані недійними і договір іпотеки та договір поруки.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 10 вересня 2008 року між сторонами укладено договір, за умовами якої банк надав, а позивач отримав кредит в розмірі 331078 євро на строк до 9 вересня 2038 року. Відповідно п.1.2.9. кредитної угоди сторони визначили процентну ставку 14,50 % річних.

Судами також встановлено, що реальна ставка за кредитом становить 16,65% річних.

Встановивши ці обставини суди зробили висновок, що сторони не досягли домовленості щодо розміру процентної ставки за користування кредитом, а тому договір є неукладеним.

Таким, чином висновок суду суперечить встановленим обставинам щодо домовленості сторін.

При розгляді справи місцевим судом допущені і інші порушення норм процесуального права, які потягли ухвалення незаконного рішення.

Так відповідно до ст. 31 ЦПК сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 цього Кодексу, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Кожна із сторін має право вимагати виконання судового рішення в частині, що стосується цієї сторони.

Заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі є позивач та ПАТ «УкрСиббанк» і ТОВ «Фабрика столярних інструментів «МАЕСТРО А.Г.».

Разом з тим судовим рішенням зобов'язано приватного нотаріуса ДМНО Бондаренко В.Г., який не є стороною у справі вчинити дії. Постановивши рішення з приводу обов'язків нотаріуса, який не є стороною у справі, місцевий суд не забезпечив реалізацію його прав передбачених ст. 31 ЦПК України.

Переглядаючи справу, апеляційний суд не звернув належної уваги на невідповідність висновків місцевого суду встановленим обставинам, та на інші порушення норм процесуального права і сам не усунув ці порушення.

Оскільки судами не встановлено обставини, що мають значення для справи, та прийнято рішення з приводу рішення особи, яка не є стороною у справі то судові рішення підлягають скасуванню з підстав передбачених ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий судовий розгляд до місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду і цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах та за довіреністю публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Пшонка М.П.

Судді: Леванчук А.О.

Макарчук М.А.

Матвєєва О.А.

Писана Т.О.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25235814

[Tavrija77]

По процентной ставке не поняла, что хотела сказать Касация :angry:

[tata1971]

кто знает, пересматривалось дело и каков результат???

[Мари-Анна]

По процентной ставке не поняла, что хотела сказать Касация :angry:

Ну, все верно. Договор в данном случае нельзя признать недействительным поскольку в нем согласованы проценты и указана реальная процентная ставка. Это то о чем часто пишет Алекс- ошибка которая дорого обошлась. В данном случае, как мне кажется, нужно было признавать недействительным график погашения кредита подписанный в следствии обмана, а следующим шагом признавать договор не заключенным поскольку отсутствует существенное условие-график погашения кредита.

[ANTIRAID]

кто знает, пересматривалось дело и каков результат???

Пока еще не пересматривалось.

[tata1971]

На какой стадии данное дело?

[batyshka]

вже повинен бути перегляд, більше півроку пройшло

[tata1971]

вже повинен бути перегляд, більше півроку пройшло

Как-то долго рассматривается дело после кассации.Видимо многие судьи в замешательстве. Ведь уже достаточно дел по математическому обману со стороны банков.

[alexburko]

Немного намешанное решение: и обман, и незаключенность... Перемудрили, это взаимоисключающие понятия. Скорее всего снесут.

[Алексашка]

Как-то долго рассматривается дело после кассации.Видимо многие судьи в замешательстве. Ведь уже достаточно дел по математическому обману со стороны банков.

Ну как по моему, то математический обман по ставке (ст. 230 ЦК введення в оману) или же с другой стороны заемщиком вчинено договір під впливом помилки ст. 229 ЦК (так как не заметил оману) - Правові наслідки по обеим статьям только недействительность. Тут же мы видим - незаключенность и естественно в свою очередь неправильне застосування норм матеріального права.

Вот если бы данная ставка (которая обязательно должна быть в условиях договора) не была обозначена в договоре вообще и стороны договора не достигли согласия по данной ставке, только тогда - незаключенность.

Кроме того, действительно с нотариусом лажанулись, обязали вчинити дії, тогда как он не является стороною у справі, что в свою очередь порушення норм процесуального права.

[alexburko]

Ну как по моему, то математический обман по ставке (ст. 230 ЦК введення в оману) или же с другой стороны заемщиком вчинено договір під впливом помилки ст. 229 ЦК (так как не заметил оману) - Правові наслідки по обеим статьям только недействительность. Тут же мы видим - незаключенность и естественно в свою очередь неправильне застосування норм матеріального права.

Вот если бы данная ставка (которая обязательно должна быть в условиях договора) не была обозначена в договоре вообще и стороны договора не достигли согласия по данной ставке, только тогда - незаключенность.

Кроме того, действительно с нотариусом лажанулись, обязали вчинити дії, тогда как он не является стороною у справі, что в свою очередь порушення норм процесуального права.

Абсолютно верно.

[Тина]

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/1109/12

Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А.

Категорія 18 Доповідач - Петренко І.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2012 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Петренко І.О.

суддів Котушенко С.П., Болтуновій Л.М.

при секретарі Кермовій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика столярних інструментів «МАЕСТРО А.Г.», третя особа приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_3 про визнання договорів недійними,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2011 року позивач звернувся до суду та просив ухвалити рішення, яким договір про надання споживчого кредиту - визнати недійсним, застосувавши до його сторін двосторонню реституцію, визнати недійсними як акцесорні зобов'язання, що наслідують юридичну долю основного, укладені на його забезпечення договір іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1 та договір поруки від 10 вересня 2008 року № 228199, а також звільнити від обтяжень майно, що було предметом договору іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 10 вересня 2008 року між ним та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11392909000, за яким він отримав суму у розмірі 331 078 евро на строк до 09 вересня 2038 року зі сплатою за користування нею 14,5% річних. У забезпечення виконання його зобов'язань за цим договором у той же день між тими ж сторонами був укладений договір іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була квартири АДРЕСА_1. Крім того, у той же день між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.»був укладений договір поруки № 228199, яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору. Оспорюваний у справі договір про надання споживчого кредиту від 10 вересня 2008 року № 11392909000 позивач вважає, що не відповідає вимогам закону, оскільки він не містить низки умов, що є істотними відповідно до законодавства, що регулює спірні правовідносини. Крім того, у ньому наявна суперечність в частині розміру процентів, обумовлених у тексті договору, та розрахованих до сплати згідно графіку платежів, що є невід'ємною частиною останнього.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволений частково. Договір іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» визнано недійсним. Договір поруки від 10 вересня 2008 року № 228199, укладений між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.» визнано недійсним. Зобов'язано приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_3 здійснити зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, внесеної до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2008 року № 11392909000/1, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк»просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити , а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи 10 вересня 2008 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11392909000, за яким позивач отримав суму у розмірі 331 078 євро на строк до 09 вересня 2038 року зі сплатою за користування нею 14,5% річних ( ар. сп. 11-12). Додаток № 1 та додаток № 2 до вище вказаного договору , являються його невід»ємними частинами та містять в собі графік повернення кредиту та графік платежів , визначення сукупної вартості кредиту ( ар. сп. 13-20,24-35).

У відповідності до положень ст.ст. 1054,1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту.

Укладений сторонами кредитний договір визначений сторонами як споживчий кредит , а тому для нього встановлено особливий порядок укладення. Згідно до положень ч. 1 ст. 11 закону України « Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту , відповідно до якого кредитодавець надає кошти ( споживчий кредит ) або бере зобов»язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах , встановлених договором , а споживач зобов»язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Однак , ч. 2 п. 7 ст. 11 того ж закону вказує на те , що споживчий кредит може надаватись на придбання житла.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22 , 23 ст. 1 , ст.. 11 , ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозв»язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України ( справа про захист прав споживачів кредитних послуг) визначено , що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем) за договором про надання споживчого кредиту , що виникають як під час укладення , так і виконання такого договору.

Суд першої інстанції , ухвалюючи рішення , яким визнав вище вказаний кредитний договір не укладеним , виходив із того , що в договорі , як зазначалось вище , процентна ставка визначена як 14,5% річних , реальна процентна ставка - як 16,65% і абсолютне подорожчання кредиту - як 731050,79 євро. Однак , розрахунки , надані позивачем свідчать про те , що суми , які підлягають сплаті згідно графіку , нараховані за іншою , більшою процентною ставкою і дані обставини відповідач не спростував.

Виходячи з вище наведеного , відповідач скористався тим , що позивачу об»єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач , в порушення вимог ч. 2 ст. 11 та абзацу 16 ч.1 ст. 6 закону «Про захист прав споживачів» не надав позивачу відомості , які потрібні клієнту при укладенні договору , та по суті примусив останнього до сплати платежів на незаконних підставах.

Як вбачається з Висновку експертного економічного дослідження № 25\3-2012 від 12 березня 2012 року , наданого в судове засідання апеляційної інстанції , необхідність отримання якого була викликана доводами , викладеними в апеляційній скарзі відповідача , відхилення суми відсотків за користування кредитом , наданим позивачу відповідачем , складає 10490,79 євро і розрахунок процентів за користування кредитом , визначений в додатку № 2 до кредитного договору не відповідає розміру процентної ставки , визначеної даним договором. За результатами експертного дослідження реальна процента ставка за спірним кредитним договором становить 17,036 % , в той же час , коли в додатку реальна процентна ставка визначена як 16,65%.

Виходячи з вище наведеного , колегія суддів приходить до висновку , що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним та визнав цей договір не укладеним , оскільки у ньому на момент підписання, всупереч вимогам ст.. 638 ЦК України , були відсутні встановлені законодавством умови , необхідні для його укладення , а саме відсутня згода за всіма істотними умовами договору, зокрема , не правдиво відповідачем в договорі зазначений розмір процентів ( ст. 536, 1054 ЦК України) .

До правильного висновку прийшов суд першої інстанції відмовляючи в застосуванні двосторонньої реституції , оскільки такий спосіб захисту цивільного права застосовується судом лише в разі наявності між сторонами укладеного договору , який є нікчемним чи , який визнано недійсним , а тому визначена можливість застосування інших правових наслідків , а саме передбачених ст.ст. 1212-1215 ЦК України.

Правильними , з посиланням на положення ст. 548 ЦК України , являються і висновки суду першої інстанції і щодо визнання забезпечувальних договорів від 10 вересня 2008 року : договору іпотеки № 11392909000/1, предметом якого була АДРЕСА_1 , яку придбав позивач при укладенні договору кредиту ( ар. сп. 36-39) та договору поруки № 228199, між ПАТ «УкрСиббанк»та ТОВ «Фабрика столярних виробів «МАЕСТРО А.Г.»( ар. сп.40-42) , яким останнє поручилося за виконання позивачем його зобов'язань, що випливали з вищезазначеного кредитного договору , не дійсними.

Доводи апеляційної скарги щодо свободи сторін в укладенні договору , виборі контрагента , визначенні умов договору , зазначених , зокрема, в ст.ст. 6 , 627 ЦК України при вище викладених обставинах встановлених , як судом першої інстанції , так і апеляційної інстанції , визнати обґрунтованими не можна , оскільки як відмічається в вище вказаному рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року , « держава , встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків ( п.1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ) , має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг».

Решта доводів апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи , оскільки вони зводяться до не згоди з рішенням суду , були вивчені в суді першої інстанції і отримали оцінку суду.

Таким чином , колегія суддів вважає , що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі , надані сторонами докази , правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон , який їх регулює.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»- відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення , однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили .

Судді

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21891742

Я так поняла,что расчет процентной ставки был сделан самостоятельно,без привлечения эксперта????

[batyshka]

Тина, а це що таке?

Висновку експертного економічного дослідження № 25\3-2012 від 12 березня 2012 року

[Тина]

Тина, а це що таке?

Сорри,не доглядела)