Постановление ВХСУ о признании недействительным пункта договора содержащего третейскую оговорку

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 р. № 6/333д/09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого – судді Воліка І.М.
суддів: Капацин Н.В. – доповідача у справі,
Кролевець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Корпоративний капітал"

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2010

у справі № 6/333д/09

господарського суду Запорізької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "МетаБанк"

до Приватного підприємства "Корпоративний капітал"

про визнання недійсним п. 5.11 договору

за участю представників від:
позивача не з"явився
відповідача не з"явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.09р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.10р. у справі № 6/333д/09 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "МетаБанк", визнано недійсним пункт 5.11 договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 717/4, укладеного між Акціонерним банком "Металург" і Приватним підприємством "Корпоративний капітал". Стягнуто з Приватного підприємства "Корпоративний капітал" на користь Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" судові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Корпоративний капітал" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.09р. і постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.10р. у справі № 6/333д/09 та припинити провадження у справі.

Скарга мотивована тим, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції не припинив провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторонами була укладена угода про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Судами невірно застосовано положення статті 92 Цивільного кодексу України, оскільки ПП "Корпоративний капітал" не знало та не могло знати про той факт, що представник ПАТ "МетаБанк" обмежений у повноваженнях укладати договори.

Сторони, відповідно до вимог статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомленні про час і місце розгляду касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 717/4 від 29.01.09р., укладеного між Акціонерним банком "Металург" (Банк) та Приватним підприємством "Корпоративний капітал" (Клієнт), Банк у порядку, встановленому законодавством України та цим договором, відкриває Клієнту поточні рахунки в національній та іноземній валюті і зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування відповідно до законодавства України та внутрішніх правил Банку, а Клієнт зобов'язується зберігати свої кошти на рахунках, розпоряджатися ними відповідно до законодавства України та оплачувати Банку за надані послуги.

Пункт 5.11 вказаного договору передбачає, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, які виникають між сторонами підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Українській Товарній Біржі.

Публічне акціонерне товариство "МетаБанк" (правонаступник Акціонерного банку "Металург") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Корпоративний капітал" про визнання недійсним пункту 5.11 договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 717/4 від 29.01.09р.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги посилається на те, що представник АТ "МетаБанк" Сокирка А.В., яка підписала від імені банку договір № 717/4 від 29.01.09р., перевищила надані їй повноваження щодо цього договору. Відповідно до внутрішніх положень та наказів банку вона мала право укладати і підписувати тільки договори, які викладені виключно в редакції типових форм, затверджених внутрішніми положеннями Банку та включених до електронної бази договорів банку. Вносити будь-які зміни та доповнення до цих договорів, у тому числі до договору № 717/4 від 29.01.09р., вона не мала права та повноважень. Згідно з частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи, яку він представляє, лише у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що пункт 5.11 спірного договору не був схвалений, а тому в цій частині договору, договір не створює права та обов"язки осіб.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пункт 5.8 договору передбачає, що у разі здійснення з вини банку переказу з рахунку клієнта без законних підстав (тобто за відсутності відповідного розрахункового документа), або у разі порушення умов доручення клієнта на здійснення договірного списання відповідно до пункту 6.4 цього договору, повернення клієнту цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку.

Суд першої інстанції вказує, що даний пункт договору входить в протиріччя з третейським застереженням, передбаченим спірним пунктом 5.11 договору, і ставить його під сумнів.

Згідно копії довіреності від 24.09.08р. № 10/008-200, на підставі якої представником банку укладено договір № 717/4 банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування, Сокирко Анжела Василівна має повноваження укладати договори із суб’єктами господарської діяльності у межах повноважень визначених внутрішніми документами банку.

Наказом правління АБ "Металург" від 09.01.09р. № 16/1-ОД встановлено, що представники Банку укладають та підписують договори виключно у відповідності до типових шаблонів, які розміщені в системі електронного документообігу Банку та захищені від несанкціонованих модифікацій. У випадках, коли виникає необхідність внесення змін та доповнень до договорів та угод, розроблених на основі шаблонів Банку, такі зміни та доповнення попередньо узгоджуються з юридичним управлінням, ЦБ та ДМАРБ шляхом візування таких договорів уповноваженими особами.

Суд апеляційної інстанції в постанові зазначає, що Приватне підприємство "Корпоративний капітал" на підставі повноважень представника банку, викладених в довіреності від 24.09.08р. № 10/008-200, зобов’язано було витребувати вказані внутрішні документи Банку та перевірити повноваження представника банку на підписання договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією суддів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог позивача, а щодо доводів скаржника вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3 ухвали Конституційного Суду України від 14.10.1997р. (№ 44-3) встановлено, що правосуддя –це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Натомість, третейський розгляд спорів –це вид недержавної юридичної діяльності. Статтею6 Конвенції про захист прав та основних свобод гарантовано право кожної особи, юридичної чи фізичної, на розгляд її справи справедливим неупередженим судом.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Закон України "Про третейські суди" передбачає виключно право, а не обов’язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, юридичним особам та суб’єктам підприємницької діяльності гарантовано право звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У разі коли між сторонами у договорі передбачена третейська оговорка, але одна із сторін заперечує проти неї, то прерогатива має бути віддана відстоюванню права на захист своїх інтересів в судовому порядку.

Конституція України гарантує кожній особі право на судовий захист своїх порушених прав та законних інтересів. Обмеження права на судовий захист суперечить конституційному принципу.

Тому, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі.

Пункт 5.11 договору банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 717/4 від 29.01.09р. передбачає, що усі спори, розбіжності, вимоги або претензії, які виникають між сторонами підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому третейському суді при Українській Товарній Біржі.

Статтею 12 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначено підстави, за наявності яких правочин визнається недійсним, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 3 статті 92 даного Кодексу орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до пункту 1 статті1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене підстав для зміни чи скасування постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.10р. у справі № 6/333д/09 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010р. Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Корпоративний капітал" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 03.03.2010 у справі № 6/333д/09 залишити без змін.

Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя І.М. Волік
Судді Н.В. Капацин
О.А. Кролевець

http://reyestr.court.gov.ua/Review/9989619