Апеляційний Суд Чернігівської Області


Recommended Posts

Справа № 748/2012/13-ц Провадження № 22-ц/795/2362/2013 Головуючий у I інстанції - Козак В. І. Доповідач - Лакіза Г. П.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П., суддів:Онищенко О.І., Скрипки А.А., при секретарі:Руденко О.М.,за участю:відповідача ОСОБА_5, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7, представника позивача Лоби А.М., представника третьої особи - органу опіки і піклування Кубрак С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про примусове виселення мешканців з предмету іпотеки та зняття з реєстраційного обліку,

- треті особи: ОСОБА_6, Управління державної міграційної служби в Чернігівській області, Орган опіки та піклування Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2013 року, яким позов ПАТ „Універсал Банк" задоволено частково та виселено ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а в решті позову відмовлено, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Апелянт зазначає, що посилання суду в обгрунтування задоволення позовних вимог на ст. 109 Житлового Кодексу України є неприпустимим, оскільки дана норма матеріального права регулює питання позасудового врегулювання спору виключно на підставі договору. Також, на думку апелянта, безпідставним є застосування судом ст. 39 Закону України „Про іпотеку", оскільки даною нормою передбачено прийняття рішення про виселення мешканців з житлового будинку, що є предметом іпотеки, здійснюється одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, судом не була врахована позиція органу опіки та піклування Чернігівської районної державної адміністрації, який заперечував проти задоволення позову в частині виселення малолітніх дітей.

В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 ПАТ „Універсал Банк" просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін як законне та обгрунтоване, ухвалене при повному, всебічному та об'єктивному встановленні обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_5, представника відповідача та третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7, представника позивача Лоби А.М., представника третьої особи - органу опіки і піклування Кубрак С.М., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що рішенням Чернігівського районного суду від 01 березня 2013 року задоволені позовні вимоги ПАТ „Універсал Банк" та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №35-1469К-07 від 15.06.2007 року в розмірі 209 002,96 грн. звернуто стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, та на земельну ділянку, загальною площею 0,4504 га., цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Полуботки на території Халявинської сільської ради Чернігівського району, та належить ОСОБА_6 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством „Універсал Банк" з прилюдних торгів за початковою ціною 126525 грн. (початкова ціна, встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна на час укладення договору купівлі - продажу. Цим же рішенням виселено ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з житлового будинку (предмет іпотеки), розташованого за адресою АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 квітня 2013 року рішення Чернігівського районного суду від 01 березня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ „Універсал Банк" змінено, викладено частину абзацу 2 резолютивної частини зазначеного рішення в наступній редакції: „шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством „Універсал Банк" з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій". Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 березня 2013 року, в частині виселення відповідачів з житлового будинку (предмет іпотеки) без надання іншого приміщення скасовано і відмовлено в задоволенні позовних вимог в даній частині. В іншій частині рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 01 березня 2013 року залишено без змін.

Підставою для скасування рішення першої інстанції в частині виселення відповідачів зі спірного будинку стало те, що у справі відсутні докази на підтвердження отримання відповідачами вимоги про добровільне виселення зі спірного будинку, як це передбачено ст. 40 Закону України „Про іпотеку".

З матеріалів справи вбачається, що в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 та області, який перебуває в іпотеці ПАТ „Універсал Банк" та на який за рішенням суду звернуто стягнення в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зареєстровані та проживають відповідачі. 11 та 20 червня 2013 року ПАТ „Універсал Банк" зверталося до мешканців будинку з вимогою про добровільне виселення та зняття з реєстрації зі спірного житлового будинку (а.с.18-20). Дані вимоги були отримані відповідачами 13 та 21 червня 2013 року, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с.22).

Згідно відповіді Халявинської сільської ради №569 від 23 вересня 2013 року, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до цього часу зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_1 (а.с.69).

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про виселення відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачам надсилалась письмова вимога про добровільне звільнення спірного житлового будинку у місячний термін, але ця вимога залишена без виконання на час звернення до суду понад місяць, що є підставою для примусового виселення відповідачів із жилого приміщення як наслідок звернення стягнення на предмет іпотеки.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 40 Закону України „Про іпотеку", після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок чи житлове приміщення у встановлений або погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно до ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи нежитлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Всіх цих умов було позивачем дотримано, тому рішення суду про виселення відповідачів відповідає вимогам закону.

Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виселення неповнолітніх дітей зі спірного будинку не суперечить вимогам законодавства, оскільки неповнолітні були зареєстровані в ньому разом з ОСОБА_5 з 25 вересня 2008 року, тобто після укладення договору іпотеки - 15 червня 2007 року (а.с.61-63) та в порушення умов договору іпотеки.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині зняття відповідачів з реєстраційного обліку, суд першої інстанції обгрунтовано послався на положення статті 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", якою передбачено, що виселення особи в судовому порядку з жилого приміщення не потребує окремого рішення про зняття її з реєстрації місця проживання.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно безпідставного застосування судом до спірних правовідносин положень ст. 109 ЖК України та ст. 39 Закону України „Про іпотеку" не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді:

Link to comment
Share on other sites

Эту вероятность нельзя скидывать со счетов, но противопоставить нечего. И для заемщика это завершение. Дальнейшие оспаривания теряют всякий смысл. Возможно касация, что-то изменит, если ее будут подавать....так, что в нашей стране возможнл все, и всякие конвенции для судов пшик, и не удивит если закон обретет обратную силу...

Link to comment
Share on other sites

Органы опеки заявлены 3-м лицом. Видимо у нас админ.суд -сам по себе, а гражданский сам по себе. Решение ПИ нет в реестре, только ухвала про открытие производства. В целом ситуация схожа с ЗПП: констит- й суд дает хорошое трактование, узагальнення ВССу говорит- обязательно учитываем ЗУ о ЗПП, а по факту ЗУ ЗПП не применяется. Наверное так и здесь будет. Бывалые адвокаты, а их на форуме хватает, приведут еще не одну анологию данной ситуации. Прокуратура может еще будет актуальна, но недолго. Станут отвечать- это не в нашей компетенции. Короче обкладывают с..и слов нет

Link to comment
Share on other sites

Печально улыбнуло следующее определение  "суда":

 

"Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно безпідставного застосування судом до спірних правовідносин положень ст. 109 ЖК України та ст. 39 Закону України „Про іпотеку" не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм матеріального права."

 

Я уже представляю как будут смеяться судьи ВССУ если им написать такую же аналогичную касачку типа:

 

"Доводи суду   стосовно безпідставного застосування  до спірних правовідносин положень ст. 109 ЖК України та ст. 39 Закону України „Про іпотеку" не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на невірному тлумаченні судом норм матеріального права."

 

Переведу на нормальный язык:

 

Аргументы суда касательно применения положений статьи 109 ЖК Украины и ст. 39 ЗУ Про ипотеку не заслуживают внимания потому что основываются на неверном толковании норм материального права.

 

 

Или еще проще:

 

Аргументы суда не заслуживают внимания на основании того, что они не верно толкуются.

 

Или еще проще:

аргументы не принимаются потому что гладиолус.

 

Или потому что нарушают действующее законодательство. 

 

и т.п. 

 

Ну блин, если гражданин напишет такую касачку или апеляшку, то скажут - не обгрунтовано (туфта чистой воды).

А если суды пишут такую туфту, то все ОК.

 

Вот где реальное зло.

Зло в мелочах, в трактовках, в лицемерном пусть иногда толерантном и типа юридически грамотном  преподношении...

 

Давайте вспомним историю из Бытия:

 

О падении Адама и Евы...

 

16. И заповедал Господь Бог человеку, говоря: от всякого дерева в саду ты будешь есть,
17. а от дерева познания добра и зла не ешь от него, ибо в день, в который ты вкусишь от него, смертью умрешь.
(Книга Бытие 2:16,17)

 

Т.е. было четко сказано о смерти и о периоде (крайнем сроке) ее наступления...

 

Но тут появляется сатана, который говорит:

 

...нет, не умрете,
5. но знает Бог, что в день, в который вы вкусите их, откроются глаза ваши, и вы будете, как боги, знающие добро и зло.
(Книга Бытие 3:4,5)
 
Т.е. обратите внимание, что он говорит как бы правду. 
Они ведь действительно не умерли в тот же миг и действительно познали добро и зло в этот же день. 
Получается сатана сказал как бы правду ?!.... Просто был  опущен период этой смерти, т.е. не сказано о нем. НО зато сказано о "прозрении" и о дате его возникновения. 
сатана уделил внимание мелочи и нюансу, уточнил его, а то, что важно (важнее), то опустил, не сказал. 
 
это решение суда его детище...
сказано о многом , а о правах ребенка ничего. 
 
 
Вот она полуправда в судейских решениях, в судейских мантиях .
Суд над ними тоже будет. 
  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

 

...

Вот она полуправда в судейских решениях, в судейских мантиях .

Суд над ними тоже будет. 

 

31 січня 2012 року до Ради надійшла пропозиція її члена ОСОБА_12 від 25 січня 2012 року № 05/1/2-6232-12 про внесення подання про звільнення з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_6 за порушення ним присяги судді під час розгляду цивільної справи № 2-5009/11 за позовом компанії «Марег Естейтс Лімітед» до ОСОБА_11, третя особа - ТОВ «Імперіал-Сіті» про визнання права та зобов'язання вчинити дії.

На засіданні 29 січня 2013 року секція Ради дійшла висновку рекомендувати Раді прийняти рішення про внесення подання Президенту України про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги.

29 січня 2013 року Радою прийнято рішення № 39/0/15-13 від 29 січня 2013 року, яким вирішено внести подання Президенту України про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги.

Указом Президента України № 132/2013 від 13 березня 2013 року позивача звільнено з посади судді у зв'язку з порушенням присяги судді.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31782237

14 липня 2011 року до Ради надійшла пропозиція її члена Ківалова С.В. № 420/0/4-10 про внесення подання про звільнення з посади судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_6 за порушення ним присяги судді під час розгляду цивільної справи за позовом компанії «G.I.V.Grundbetiz Ivestmebts Gesellschajt mbH» до ОСОБА_12, ПАТ АБ «Південний», ОСОБА_11, ПАТ «Регіональний інвестиційний банк», ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення суми боргу.

На засіданні 11 червня 2013 року секція Ради дійшла висновку рекомендувати Раді прийняти рішення про внесення подання Верховній Раді України про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги.

11 червня 2013 року Радою прийнято рішення № 516/0/15-13 про внесення подання Верховній Раді України про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги.

В подальшому, постановою Верховної Ради України № 455-VII від 05 вересня 2013 року ОСОБА_6 звільнено з посади судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська у зв'язку з порушенням присяги судді.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/34532016

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Guest zanarod

А чего так все разнервничались? Что неустраивает например в этом:

 

 

 

Справа № 748/2012/13-ц Провадження № 22-ц/795/2362/2013 Головуючий у I інстанції - Козак В. І. Доповідач - Лакіза Г. П.Категорія -цивільна


Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Апелянт зазначає, що посилання суду в обгрунтування задоволення позовних вимог на ст. 109 Житлового Кодексу України є неприпустимим, оскільки дана норма матеріального права регулює питання позасудового врегулювання спору виключно на підставі договору. Також, на думку апелянта, безпідставним є застосування судом ст. 39 Закону України „Про іпотеку", оскільки даною нормою передбачено прийняття рішення про виселення мешканців з житлового будинку, що є предметом іпотеки, здійснюється одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. 
 

 

Изучаем дальше и понимаем,что :

 

 

в с т а н о в и в:


По справі встановлено, що рішенням Чернігівського районного суду від 01 березня 2013 року задоволені позовні вимоги ПАТ „Універсал Банк" та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №35-1469К-07 від 15.06.2007 року в розмірі 209 002,96 грн. звернуто стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6, та на земельну ділянку, загальною площею 0,4504 га., цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Полуботки на території Халявинської сільської ради Чернігівського району, та належить ОСОБА_6 на праві власності, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством „Універсал Банк" з прилюдних торгів за початковою ціною 126525 грн. (початкова ціна, встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна на час укладення договору купівлі - продажу.  Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 29 квітня 2013 року рішення Чернігівського районного суду від 01 березня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ „Універсал Банк" змінено, викладено частину абзацу 2 резолютивної частини зазначеного рішення в наступній редакції: „шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством „Універсал Банк" з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій".  

 

 

Тоесть, судом указано каким путём должна произойти реализация ипотечного имущества (выделил жирным) Вот в этом и есть ключевой момент. Суд из принудительного взыскания перевёл на добровольное и поэтому , читаем ниже :

 

 

 



Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 стосовно безпідставного застосування судом до спірних правовідносин положень ст. 109 ЖК України та ст. 39 Закону України „Про іпотеку" не заслуговують на увагу, оскільки грунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм матеріального права.
 

 

Собственно всё верно указал, если не брать во внимание нижеследующее:

 

Но как я говорил , есть именно ключевой момент, а именно, решение невозможно исполнить потому,что оно идёт вразрез законодательству. Ипотечное, залоговое, арестованное, конфискованное имущество реализуетса путём проведения публичных торгов исполнительной службой, а не взыскателем. В данном случае суд самостоятельно изменил способ принудительной реализации имущества передав на реализацию не государству в лице исполнительной службы, а взыскателю. Вот отсюда и нужно отталкиватса. :)

Link to comment
Share on other sites

Продолжите пожалуйста мысль, что из этого следует. На сколько я понимаю, если сейчас право реализации передано взыскателю - банку, то следующий этап- выселение в суд.порядке. А на это они получат отказ из- за опеки. И снова замкнутый круг????? Но в данном решении не изменили часть о выселении, ее проигнорировали.

"Яким позов ПАТ „Універсал Банк" задоволено частково та виселено ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з житлового будинку, ..."

"....Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 вересня 2013 року - залишити без змін."

Link to comment
Share on other sites

zanarod я с вами согласна.....

вот можете  рассказать как банки исполняют такие решения судов, такое впечатление что либо суды специально так прописывают проигрыш боржника, что взыскатель не может исполнить..........или суды настолько безграмотны....... что так тяжело прописать ст. 38-39 з-на о ипотеки

особенно приватовские решения, как они их исполняют...........

Link to comment
Share on other sites

залишимо емоціїї і спробуємо розібратися з голими фактами, і тому трохи тексту та моїх думок:

 

перше рішення суду - звернення стягнення на предмет іпотеки згідно вимог позовної заяви. вступило в силу

друге рішення суду - виселення у зв"язку із зверненням стягнення.

 

друге рішення суду є похідним, саме виселення є похідною обставиною, яка відбувається в залежності від настання першої, тобто звернення стягнення. думаю, зі мною усі погодяться, що якщо б першого не було - не могло бути і другого. а ось тут і проблема. як вбачається із викладених матеріалів - боржник не заперечував проти зверення стягнення на тій підставі, що зареєстровані та проживають неповнолітні діти. боржник став заперечувати лише під час другого процесу, тоді коли наявність неповнолітніх дітей не заважає виселенню.

 

давайте почитаємо, які доводи боржник висловив у апеляційній скарзі на перше рішення суду:

 

Апелянти зазначають, що відповідно до ч..2 та 3 ст.40 Закону „Про іпотеку" встановлений певний порядок дій банку; після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в   іпотеку житловий будинок всі мешканці  зобов'язані звільнити  на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно житловий будинок протягом одного місяця з дня одержання такої письмової  вимоги. Якщо мешканці не звільняють  житловий будинок у встановлений  строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.  

Суд не врахував зазначених положень Закону за яких проводиться виселення у разі стягнення на предмет іпотеки.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31039320

хтось бачить щось про неповнолітніх дітей? я ні. (до речі, колегія в апеляції у обох справах однакова)

 

і лише під час виселення, боржник згадав про дітей.

 

критикуйте панове

Link to comment
Share on other sites

У х в а л а

іменем україни

18 квітня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Касьяна О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4, неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах яких діє ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, треті особи: управління державної міграційної служби в Чернігівській області, Чернігівська районна рада, орган опіки та піклування, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 7 лютого 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 27 вересня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір на суму 50 000 доларів США з кінцевим терміном повернення 26 вересня 2017 року. В якості забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором 27 вересня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір відповідно до якого ОСОБА_4 надала в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,42 га, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради. У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 6 серпня 2012 року складає 366 716 грн. 24 коп. Враховуючи, що позичальник не виконав зобов'язання за кредитним договором від 27 вересня 2007 року, просив звернути стягнення на перемет іпотеки за іпотечним договором від 27 вересня 2007 року на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,42 га, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради та виселити відповідачів, які проживають та зареєстровані в житловому будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку та без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 7 лютого 2013 року, позов ПАТ «Універсал Банк» було задоволено. Звернуто стягнення за договором іпотеки, укладеним 27 вересня 2007 року між ПАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_4 за реєстровим номером № 3842 на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації № 15928271 від 14 вересня 2007 року, будинок позначений в плані літ. «А-1» стіни дерев'яні, загальною площею 152,6 кв. м., житловою площею 44,7 кв.м., із надвірних будівель та споруд має сарай «Б-1» зі шлакоблоку, площею 22,8 кв.м.; сарай «Б-1» зі шлакоблоку площею 94,9 кв. м., сарай «В-1» зі шлакоблоку, площею 37,3 кв.м., огорожа «1-4» із металу, залізобетонних панелей, який належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 12 лютого 2002 року та земельну ділянку, загальною площею 0,42 га, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, кадастровий № 7425587500:01:000:0004, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 199051, виданого 14.04.2003 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 35-1/817К-07 від 27.09.2007 року в розмірі 366 716 грн. 24 коп. (що складається із суми дострокового стягнення 328434 грн. 65 коп., простроченої заборгованості по сумі кредиту 12360 грн. 31 коп., заборгованості по сплаті відсотків 25519 грн. 09 коп., пені 402 грн. 20 коп.), шляхом надання іпотеко держателю - ПАТ «Універсал Банк» права продажу вказаного предмета іпотеки, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «Універсал Банк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7. з житлового будинку (предмет іпотеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку в Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні, судами були дотриманні норми матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 7 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

В.М. Коротун М.В. Дем'яносов О.П. Касьян

Справа № 2523/1931/2012 Провадження № 22-ц/795/218/2013 Головуючий у I інстанції -Хоменко Л.В. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець

суддів - Хромець Н.С., Острянського В.І.,

при секретарі Лучик Н.В

за участі представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, її представника адвоката ОСОБА_3,представника органу опіки та піклування Кубрак С.М., представника районної ради ОСОБА_5, управління Державної міграційної служби Гвоздя І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „ Універсал Банк" до ОСОБА_2 , неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в інтересах яких діє ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо спору - Управління державної міграційної служби в Чернігівській області, Чернігівська районна рада, Орган опіки та піклування,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року, яким позов ПАТ „Універсал Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення всіх зареєстрованих та проживаючих за вказаною адресою, та зняття їх з реєстраційного обліку було задоволено, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_11, просить зазначене рішення скасувати та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є посилання на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що, звернувши стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку в АДРЕСА_1 суд фактично допустив подвійне стягнення, оскільки на момент розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки Чернігівським районним судом 18.10.2011 року вже було ухвалене рішення про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_11 366716,24 грн. заборгованості за кредитними договором та видано виконавчий лист.

Не погоджуючись з рішенням в частині виселення всіх осіб, зареєстрованих в іпотечному будинку, апелянт незаконність виселення неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вбачає у тому, що суд першої інстанції допустив порушення національного та міжнародного права щодо захисту прав і інтересів дітей. На думку апелянта, судом порушено Конвенцію ООН „Про права дитини". ратифіковану Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував наведені вище норми міжнародного права та ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства", а тому невірно застосував ч.3 ст. 109 ЖК України, оскільки саме наведеними вище нормами права, захищені інтереси неповнолітніх дітей. Не було враховано судом, на думку апелянта, також вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей", яким визнається неприпустимим зменшення або звуження прав і охоронюваних законом інтересів дітей стосовно житлових приміщень, а також ст. 29 ЦК України.

Рішення в частині виселення інших осіб, зареєстрованих у будинку, на який звернуто стягнення судом, ОСОБА_2 вважає незаконним, оскільки вселені нею в будинок за спірною адресою інші члени сім"ї власника були з дотриманням норм ст. ст.64 та 156 ЖК України і їх виселення можливо лише за наявності підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, яких у конкретному випадку не існувало.

Проте, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 рішення суду не оскаржують, повноважень ОСОБА_2 на оскарження в їх інтересах, не надавали,тому, за відсутності апеляційної скарги суд позбавлений можливості аналізувати законність рішення суду першої інстанції в цій частині.

Інших доводів незаконності рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, доводів незаконності свого виселення ОСОБА_2 в апеляційній скарзі також не наводить.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник, а також представник третьої особи - органу опіки та піклування, апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог ст.ст. 33-40 Закону України "Про іпотеку" .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи у апеляційному суді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Універсал Банк", суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 порушила свої зобов"язання за іпотечним договором перед іпотекодержателем, не виконує рішення суду про стягнення у солідарному порядку з неї та боржника ОСОБА_11 заборгованості за кредитним договором та не виконує рішення суду про стягнення заборгованості, тому, вимоги позивача про звернення стягнення на передане в іпотеку майно та виселення осіб, які зареєстровані та проживають в іпотечному будинку ґрунтуються на положеннях стст. 33.38,39,40 Закону України „Про іпотеку".

З такими висновками районного суду повністю погоджується апеляційний суд.

Судом встановлено, що 27 вересня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_11 був укладений кредитний договір №35-1/817К-07, за умовами якого ОСОБА_11 отримав грошові кошти в сумі 50 000 доларів США в кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно договору з кінцевим терміном повернення 26.09.2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 27 вересня 2007 року за реєстровим №3842, за яким остання передала в іпотеку належні на праві власності:

житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а також земельну ділянку, загальною площею 0,42 га, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7425587500:01:000:0004, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області.

19 березня 2009 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_11 була укладена додаткова угода про зміну базової процентної ставки за користування кредитом, у зв"язку з чим 19 березня 2009 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 27.09.2007 року за р. №3842, згідно якого сторони врахували внесені зміни у кредитному договорі.

Згідно статуту ПАТ "Універсал Банк" є правонаступником усіх прав та обов"язків ВАТ "Універсал Банк"( а.с. 70-78).

Неналежне виконання зобов"язань за кредитним та іпотечним договором призвело до заборгованості за кредитним договором у зв"язку з чим, рішенням Чернігівського районного суду від 18 листопада 2010 року №2-1276/10 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_11 та ОСОБА_2 на користь ПАТ „Універсал Банк" 366716,24 грн. заборгованості. Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили, але у добровільному порядку не виконане, у зв"язку з чим державним виконавцем у встановленом порядку відкрите виконавче провадження . У зв"язку з відсутністю іншого майна, виникла необхідність звернення стягнення на нерухоме майно, у тому числі, яке є в іпотеці.

Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання рішення допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача.

Відповідно до ч.8 ст.54 цього Закону, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України „ Про іпотеку".

В силу ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктами 2.1.4,4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 4.2.5 та 4.3 Договору іпотеки передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, невиконання позичальником та/або іпотекодавцем - майновим поручителем зобов'язань за даним Договором та/або за кредитним договором, в порядку та на умовах передбачених даним договором - на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом також встановлено, що 26.10.2010 року відповідно до ст. 35 Закону України „ Про іпотеку" ОСОБА_2 та ОСОБА_11 банком були повідомлені про порушення зобов"язань за кредитним договором від 27.09.2007 року №35-1/817К-07, про розмір заборгованості та право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки( а.с.68-61).

Враховуючи вищезазначене та вимоги ст. 54 Закону України „Про виконавче провадження", апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду про наявність підстав для задоволення позову в зазначеній частині та звернення стягнення на іпотечне майно ОСОБА_2 з застосуванням процедури продажу іпотечного майна, передбаченої ст. 38 Закону України „Про іпотеку". Також, апеляційний суд вважає, що ухвалене рішення в цій частині відповідає вимогам ст. 39 Закону України „Про іпотеку", якою визначено порядок та умови реалізації предмета іпотеки за рішенням суду, та який апелянтом у зазначеній частині не оскаржується.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд допустив подвійне стягнення боргу, оскільки звернув стягнення на предмет іпотеки - її нерухоме майно , при наявності рішення суду від 18.11 2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_11 заборгованості за кредитним договором у розмірі 366716, 24 грн., на думку апеляційного суду не заслуговують на увагу. Виходячи з правил ч.8 ст.54 Закону України „Про виконавче провадження" та з наданої відділом державної виконавчої служби інформації про те, що рішення суду про стягнення 366716,24 грн. заборгованості за кредитним договором залишається не виконаним у повному обсязі (а.с.231), подальше виконання рішення та виконавчі дії мають відбуватись шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Така ж позиція висловлена у ч.2 п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ" № 5 від 30.03.2012 року, згідно з якою, у випадках, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця, допускається стягнення рішенням суду заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки .

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення про виселення неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_7 з іпотечного будинку, вимог міжнародного та національного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виключень наведена норма закону не передбачає.

Ні норми міжнародного права, зокрема, ст.3 Конвенції ООН „Про права дитини" ні норми національного законодавства - ч. 2 ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства„ та Закон України „Про основи соціального захисту бездомних дітей", на які посилається апелянт, не мають положень щодо заборони виселення неповнолітніх дітей за рішенням суду у випадках передбачених законом.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що в АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_10, 1943 року народження - з 28.11.1979 року, ОСОБА_12, 1971 року народження- з 01.09.2011 року, ОСОБА_2, 1973 року народження, неповнолітні її діти ОСОБА_8, 1998 року народження ОСОБА_7, 2001 року народження - з 17.03.2010 року, тобто, після отримання кредиту ОСОБА_11, та укладення іпотечного договору. Проживання та реєстрація ОСОБА_2, ОСОБА_11 та їх неповнолітніх дітей на час укладення кредитного та іпотечного договору і до 17.03.2010 року був будинок АДРЕСА_2 ( а.с.68,240).

Судом встановлено, що 23 серпня 2012 року, тобто, більше ніж за місяць до звернення з позовом, ПАТ "Універсал Банк" було надіслано відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_9 письмову вимогу про добровільне зняття з реєстрації та виселення з будинку (а.с.62, 63, 64, 65, 66, 67), у тому числі і відносно неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_7 повідомлення направлене на адресу їх батьків - ОСОБА_11 та ОСОБА_2 . Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. З статті 109 Житлового кодексу України. Проте, відповідачі добровільно вимог банку не виконали. Отже, суд першої інстанції, звернувши стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, обгунтовано задовольнив позов і про виселення відповідачів у судовому порядку з цього житлового будинку.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції повно, всебічно та об»єктивно встановив обставини справи, вірно визначив характер спірних правовідносин, закон, який регулює ці правовідносини, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Обставин передбачених ч.3 ст. 303 ЦПК України, які б свідчили про наявність підстав для виходу суду апеляційної інстанції за межі доводів скарги не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст 303,304,307,308,313,315,317,324 ЦПК України апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді:

Провадження №2/2523/956/2012

Справа № 2523/1931/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2012 року

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої -судді: Хоменко Л.В.,

при секретарі: Сидор А.В.,

за участю: представника позивача Колінько А.В.

відповідачки ОСОБА_2

представників третіх осіб Кубрак С.М., Радченко Я.А., Гвоздь І.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області, Чернігівська районна рада, Орган опіки та піклування Чернігівської районної державної адміністрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Універсал Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 27 вересня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_10 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого він отримав кредит у сумі 50 000 доларів США (еквівалент у національній валюті 252 500 грн.) з кінцевим терміном повернення 26 вересня 2017 року. 27 вересня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір відповідно до якого ОСОБА_2 надала в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_10 належне їй на праві власності нерухоме майно: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 307,6 кв. м. та земельну ділянку, загальною площею 0,42 га, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради.

19 березня 2009 року між позивачем та ОСОБА_10 була укладена додаткова угода до кредитного договору від 27 вересня 2007 року, за умовами якої ОСОБА_10 зобов'язався з 19 березня 2009 року по 14 березня 2010 року сплачувати позивачу за користування кредитом проценти в розмірі базової процентної ставки 3,65% річних, а також сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватись згідно умов цього договору. З 15 березня 2010 та до 14 березня 2015 року ОСОБА_10 зобов'язаний сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у розмірі базової процентної ставки 3,65%, збільшеної на 11,76% річних у порядку та на умовах визначених договором. У зв'язку з укладанням додаткової угоди до основного кредитного договору, 19 березня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 27 вересня 2007 року. Сторони врахували, внесені зміни, а саме укладення додаткової угоди до основного кредитного договору та погодили внести відповідні зміни й до іпотечного договору.

ОСОБА_10 умови кредитного договору та додаткової угоди не виконує, тому станом на 06 серпня 2012 року сума заборгованості за кредитним договором складає 366 716,24 грн., яка складається з : з суми дострокового стягнення 328434, 65 грн., простроченої заборгованості по сумі кредиту 12360, 31 грн., заборгованості по сплаті відсотків 25519, 09 грн., пені в сумі 402 грн. 20 коп.

Посилаючись на норми закону України "Про іпотеку позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться в с. Роїще на території Роїщенської сільської ради шляхом продажу майна з прилюдних торгів за початковою ціною, яку буде визначено державною виконавчою службою з додержанням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про іпотеку", а також виселити відповідачів, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за вище вказаною адресою зі зняттям їх з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаного будинку і стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просила їх задовольнити. Суду зазначила, що на час розгляду справи заборгованість по кредитному договору стягнута в примусовому порядку за рішенням суду, проте відповідачами не погашена зовсім. Крім того, відповідачка, ігноруючи умови договору іпотеки, зареєструвала у будинку неповнолітніх дітей після укладення зазначеного договору.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала. Суду зазначила, що дійсно заборгованість за кредитним договором не погашена, але просила врахувати, що на час розгляду справи вона розірвала шлюб з чоловіком, у неї та дітей не має іншого житла, квартира, яка належить їй у м. Чернігові також реалізується державною виконавчою службою. Визнала, що діти на момент укладення іпотечного договору були зареєстровані за іншою адресою, однак те житло вони вимушені були звільнити.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_9 у судове засідання не з»явились, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи повідомлені своєчасно та належним чином. Учасники судового розгляду не заперечували проти розгляду справи за їх відсутності.

Представники третіх осіб просили у задоволенні позовних вимог відмовити у частині, що стосується неповнолітніх дітей.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріли справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27 вересня 2007 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_10 був укладений кредитний договір №35-1/817К-07, за умовами якого ОСОБА_10 отримав грошові кошти в сумі 50 000 доларів США в кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки 13,45 відсотків річних з кінцевим терміном повернення 26.09.2017 року.

На забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 27 вересня 2007 року за реєстровим №3842, за яким остання передала в іпотеку: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації №15928271 від 14 вересня 2007 року, будинок позначений в плані літ. "А-1" стіни дерев'яні, загальною площею 152,6 кв. м., житловою площею 44,7 кв.м., із надвірних будівель та споруд має сарай "Б-1" зі шлакоблоку, площею 22,8 кв.м.; сарай "Б-1" зі шлакоблоку площею 94,9 кв.м., сарай "В-1" зі шлакоблоку, площею 37,3 кв.м., огорожа "1-4" із металу, залізобетонних панелей, який належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12 лютого 2002 року, за р. №1-632, а також земельну ділянку, загальною площею 0,42 га, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7425587500:01:000:0004, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №199051, виданого 14.04.2003 року.

19 березня 2009 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_10 була укладена додаткова угода до кредитного договору №35-1/817К-07 від 27.09.2007 року, за умовами якої ОСОБА_10 зобов'язався з 19 березня 2009 року по 14 березня 2010 року сплачувати банку за користування кредитом проценти в розмірі базової процентної ставки 3,65 % річних, а також сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватись згідно умов цього договору. З 15 березня 2010 року та до 14 березня 2015 року ОСОБА_10 зобов'язаний сплачувати кредитору за користування кредитом проценти у розмірі базової процентної ставки 3,65%, збільшеної на 11,76% річних у порядку та на умовах визначених договором.

19 березня 2009 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 27.09.2007 року за р. №3842, згідно якого сторони врахували внесені зміни, а саме укладення додаткової угоди від 19.03.2009 року до основного кредитного договору та погодили внесення відповідних зміни і до іпотечного договору. /а.с.10-15, 18-31, 32-38, 39-46/.

Згідно статуту ПАТ «Універсал Банк»є правонаступником усіх прав та обов»язків ВАТ «Універсал Банк».( а.с. 70-78).

Рішенням Чернігівського районного суду від 18 листопада 2010 року №2-1276/10 стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" 366716,24 грн. заборгованості по кредитному договору №35-1/817К-07 від 27.09.2007 року, яка складається: сума дострокового стягнення 328434, 65 грн., прострочена заборгованість по сумі кредиту 12360, 31 грн., заборгованість по сплаті відсотків 25519, 09 грн., пеня в сумі 402 грн. 20 коп.

П.2.1.4 Договору іпотеки сторонами передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, невиконання позичальником та/або іпотекодавцем - майновим поручителем зобов'язань за даним Договором та/або за кредитним договором, в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Згідно п.4.3 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.4.2.1, 4.2.2, 4.2.4, 4.2.5 цього договору, на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.1, 2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право власності ОСОБА_2 на передане в іпотеку майно підтверджується копією технічного паспорта на будинок № 21 по вул. Овражній в с. Роїще Чернігівського району та області та копією державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,42 га у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки 7425587500:01:000:0004.

Факт невиконання позичальником, ОСОБА_10, зобов'язань за договором кредиту від 27.09.2007 року знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області передбачено умовами укладеного між банком та ОСОБА_2 договору іпотеки, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Відповідно до п.4.4 договору іпотеки реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

Правилами ст.38 вказаного вище Закону передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, порядок та процедура такого продажу. Вибір способу реалізації предмета іпотеки належить позивачу (кредитору) (ч.1 ст.12, ст.ст.38, 39 Закону України «Про іпотеку»). Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне вказати як спосіб реалізації предмету іпотеки продаж предмету іпотеки на публічних торгах ПАТ "Універсал Банк».

Відповідно до ч. 1 статті 40 Закону України '' Про іпотеку'' звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У частинах 2, 3 статті 40 Закону України '' Про іпотеку '' законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок, житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 статті 109 Житлового кодексу України .

Згідно копії довідки Роїщенської сільської ради від 08 червня 2012 року ( а.с. 68) в АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_6, 1943 року народження, ОСОБА_2, 1973 року народження, ОСОБА_7, 1998 року народження, ОСОБА_8, 2001 року народження, ОСОБА_9, 1971 року народження.

Судом встановлено, що ПАТ "Універсал Банк" надіслано відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 письмову вимогу про добровільне зняття з реєстрації та виселення з будинку /а.с.62, 63, 64, 65, 66, 67/, однак відповідачі добровільно вимог банку не виконали, тому суд приходить до висновку, що позов ПАТ "Універсал Банк" в частині виселення відповідача по справі з житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1, підлягає задоволенню.

В силу ст. 7 ч.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.

Згідно з ч. 2 ст. 18 ЗУ "Про охорону дитинства" діти члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Із заяви ОСОБА_2 ( а.с. 104) приватному нотаріусу ОСОБА_12 вбачається, що вона заявляла, що її неповнолітні діти не мають права власності на користування житловим будинком у АДРЕСА_1. Житловий будинок належить їй на підставі договору дарування від 12 лютого 2002 року ( а.с. 33) .

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 ігноруючи умови іпотечного договору свідомо без згоди іпотекодержателя в зазначений будинок зареєструвала неповнолітніх дітей, тому при вирішенні питання про виселення неповнолітніх дітей суд виходить з того що вони на момент укладення іпотечного договору не мали права власності на предмет іпотеки чи право користування ним, що не заперечується їх матір»ю ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 321, 526, 527, 530, 629, ст.1050, ст.1054 ЦК України, ст. ст.88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 9, 109 ЖК УСРС, ЗУ "Про іпотеку", ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити.

Звернути стягнення за договором іпотеки, укладеним 28 вересня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний»та ОСОБА_2 за реєстровим номером № 3842 на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації №15928271 від 14 вересня 2007 року, будинок позначений в плані літ. "А-1" стіни дерев'яні, загальною площею 152,6 кв. м., житловою площею 44,7 кв. м., із надвірних будівель та споруд має сарай "Б-1" зі шлакоблоку, площею 22,8 кв. м.; сарай "Б-1" зі шлакоблоку площею 94,9 кв. м., сарай "В-1" зі шлакоблоку, площею 37,3 кв.м., огорожа "1-4" із металу, залізобетонних панелей, який належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12 лютого 2002 року, та земельну ділянку, загальною площею 0,42 га, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, кадастровий №7425587500:01:000:0004, що знаходиться в с. Роїще, на території Роїщенської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧН №199051, виданого 14.04.2003 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 35-1/817К-07 від 27.09.2007 року в розмірі 366 716 ( триста шістдесят шість тисяч сімсот шістнадцять ) 24 коп.( що складається із суми дострокового стягнення 328434,65 грн., простроченої заборгованості по сумі кредиту 12360, 31 грн., заборгованості по сплаті відсотків 25519,09 грн., пені 402 грн.20 коп.), шляхом надання іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" права продажу вказаного предмета іпотеки, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з житлового будинку (предмет іпотеки), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку в Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Хоменко Л.В.

Link to comment
Share on other sites

Ні норми міжнародного права, зокрема, ст.3 Конвенції ООН „Про права дитини" ні норми національного законодавства - ч. 2 ст. 18 Закону України „Про охорону дитинства„ та Закон України „Про основи соціального захисту бездомних дітей", на які посилається апелянт, не мають положень щодо заборони виселення неповнолітніх дітей за рішенням суду у випадках передбачених законом.

Прокоментируйте пожалуйста, видимо я что- то упускаю из вида. Какая ошибка здесь- и дети и опека везде. Что не было учтено.

Link to comment
Share on other sites

Відповідно до частини 4 статті 177 Сімейного кодексу України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

 

На виконання частини 10 статті 177 Сімейного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 був затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини.
Link to comment
Share on other sites

Відповідно до ст. 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Права ребенка нарушены.Внимательно прочитайте то что написано в Закону України „Про охорону дитинства„ та Закон України „Про основи соціального захисту бездомних дітей"

Відповідно статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, передбачено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.И туту вот обратите внимание-нельзя отменить право ребенка быть прописанным в квартире,не один договор не может быть выше ЗАКОНОВ.(За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачка ОСОБА_2 ігноруючи умови іпотечного договору свідомо без згоди іпотекодержателя в зазначений будинок зареєструвала неповнолітніх дітей, тому при вирішенні питання про виселення неповнолітніх дітей суд виходить з того що вони на момент укладення іпотечного договору не мали права власності на предмет іпотеки чи право користування ним, що не заперечується їх матір»ю ОСОБА_2)

Без разницы имеют они право собственности или нет-у них нет другого жилья.Что до исполнительной службы-у них есть инструкция и без органов опеки ничего они не смогут.не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Есть правда такие реалии что судя по всему тут очень хорошо заинтересовали кого-то.Поэтому желательно было бы все пропустить через прессу,хотя бы местное телевидение.

не мають положень щодо заборони виселення неповнолітніх дітей за рішенням суду у випадках передбачених законом-там прописано что нельзя ухудшать условия проживания детей.А выгнать на улицу-не ухудшить??????

Link to comment
Share on other sites

Відповідно до частини другої та третьої ст. 18 "Про охорону дитинства" діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

Link to comment
Share on other sites

Так вот и я об этом же. Мне непонятно это решение- продержавшееся в вссу. Единственное , что можно предположить, что у матери или отца есть еще недвижимость. Но об этом в решениях ни слова. И опять можно предположить, что это было выпущено специально и кинуто в реестр, дабы попустить заемщиков с несовершеннолетними и отбить охоту прописывать их в ипотеке.

Link to comment
Share on other sites

Так вот и я об этом же. Мне непонятно это решение- продержавшееся в вссу. Единственное , что можно предположить, что у матери или отца есть еще недвижимость. Но об этом в решениях ни слова. И опять можно предположить, что это было выпущено специально и кинуто в реестр, дабы попустить заемщиков с несовершеннолетними и отбить охоту прописывать их в ипотеке.

Боюсь, что дело не в наличии дополнительной недвижимости, если бы она была органы опеки не дали бы отказ....наступило полное игнорирование судами интересов детей

Link to comment
Share on other sites

Шановні, це тенденція! У власній практиці вже два випадки виселення разом з неповнолітніми за наявності відмови органу опіки у реалізаці згідно з п. 4.5.9. Інструкції. Отаннє  з них ухвалено 13.11.13 

 

http://s017.radikal.ru/i412/1311/a1/78a9a106fd4b.jpg

 

Судді у таких рішеннях зазвичай пишуть: це рішення опіки має рекомендаційний характер; рішення опіки не є рішенням суб'єктом владних повноважень й банк не повинен його оскаржувати; виконавець не повинен був  звертатись до опіки ; рішення опіки не заважає виселенню, а лише реалізації; дитина не має права користування.

 

У обох випадках достеменно відомо, що банк не домовлявся.

Link to comment
Share on other sites

Шановні, це тенденція! У власній практиці вже два випадки виселення разом з неповнолітніми за наявності відмови органу опіки у реалізаці згідно з п. 4.5.9. Інструкції. Отаннє  з них ухвалено 13.11.13 

 

http://s017.radikal.ru/i412/1311/a1/78a9a106fd4b.jpg

 

Судді у таких рішеннях зазвичай пишуть: це рішення опіки має рекомендаційний характер; рішення опіки не є рішенням суб'єктом владних повноважень й банк не повинен його оскаржувати; виконавець не повинен був  звертатись до опіки ; рішення опіки не заважає виселенню, а лише реалізації; дитина не має права користування.

 

У обох випадках достеменно відомо, що банк не домовлявся.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29297159

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30585142

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що згода органу опіки та піклування потрібна на стадії вчинення будь-яких правочинів, щодо житлових приміщень, право власності,  користування, якими мають неповнолітні діти.

Таким чином, суд вважає відмову районної адміністрації ЗМР по Комунарському району, в наданні дозволу на реалізацію заставного майна, у зв'язку з тим, що там зареєстрована та проживає дитина, це може вплинути на її майнові права, до яких  відноситься зокрема і право користування жилим приміщенням.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show