Определение Ровенского апелляционного хозсуда об отказе ВТБ-банку в аресте ипотеки по ст. 1057-1

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"02" квітня 2013 р.

 

Справа № 19/55/2012/5003 

 

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

 

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г. 

при секретарі Басюку Р.О.

 

за участю представників сторін:

 

від позивача: не з'явився 

від відповідача: Верещака В.М. - представника за довіреністю від 30.07.2010р. №463/11.5.2

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", м.Вінниця

 

на ухвалу господарського суду Вінницької області

 

від 21.02.13 р. за заявою ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про арешт нерухомого майна

 

у справі № 19/55/2012/5003 (суддя Яремчук Ю.О.)

 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конхесіменто", м.Вінниця

 

до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", м.Вінниця

 

про визнання недійсним іпотечного договору

 

ВСТАНОВИВ:

 

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.02.2013р. у справі №19/55/2012/5003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Конхесіменто" до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним іпотечного договору в задоволені заяви ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" від 12.12.2012р. №2794/700-2 про арешт нерухомого майна: на вбудовані приміщення магазину, загальною площею 780,00кв.м., які знаходяться в м.Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, буд. №11, яке було предметом за іпотечним договором №08.48/08-ДІ від 01.08.2008р. відмовлено.

 

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким накласти арешт на нерухоме майно: вбудовані приміщення магазину, загальною площею 780,00кв.м, які знаходяться в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, буд. №11, яке було предметом договору іпотеки від 01.08.2008р. №08.48/08-ДІ, який визнано недійсним.

 

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

 

- згідно ч.5 ст.1057-1 Цивільного кодексу України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті;

 

- у відповідності до ч.3 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься також щодо накладення арешту на майно або зняття з нього арешту у разі визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна, а також у разі визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором;

 

- відмовляючи у задоволені заяви банку про накладення арешту на майно боржника із застосуванням ст.1057-1 ЦК України господарський суд Вінницької області керувався ст.5 ЦК України і інформаційним листом Вищого господарського суду України від 27.12.2012 року №01-06/1941/2012 року;

 

- вважає невірним висновок суду про неможливість застосування ст.1057-1 ЦК України виключно з позиції того, що кредитний договір позивача з банком був укладений до набуття чинності ст.1057-1 ЦК України і, відповідно, вищевказану норму закону, щодо наслідків недійсного договору застави неможливо застосувати в силу дії ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

 

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

 

Ухвала суду від 22.03.2013р. про прийняття до розгляду апеляційної скарги на 02.04.2013р. о 15:20год. учасникам судового процесу надіслана у встановленому порядку, що підтверджується відміткою канцелярії суду у лівому нижньому куті на зворотній стороні зазначеної ухвали, реєстром відправи рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2013р..

 

В матеріалах справи відсутні докази повернення підприємством зв'язку поштового повідомлення з ухвалою суду від 22.03.2013р., яка була надіслана на адресу позивача, за адресою: м.Вінниця, вул.Київська, 16, Замостянський район Вінницької області, зазначеною у апеляційній скарзі від 05.03.2013р. №612/700-2 та заяві ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" від 12.12.2012р. №2794/700-2 про арешт нерухомого майна, яке було предметом іпотечного договору №08.48/08-ДІ від 01.08.2008р., стороною якого був позивач.

 

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з подальшими змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

 

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

 

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, якому ухвала суду від 22.03.2013р. про дату, час та місце розгляду справи надіслана у встановленому порядку, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

 

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

 

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Вінницької області від 30.08.2012р. у справі №19/55/2012/5003 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Конхесіменто" до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору іпотеки №08.48/08 - ДІ від 01.08.2008р., укладеного між ПАТ "ВТБ Банк" в особі "Вінницької регіональної дирекції" ПАТ ВТБ "Банк" та ТОВ "Девелопментська компанія - Центр комерційної нерухомості" (у 2011р. змінило назву на ТОВ "Конхесіменто"). Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що право на укладення договору іпотеки та передання майна за іпотечним договором належить виключно власнику майна, яким, як встановлено судом, позивач не є.

 

Постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. та Вищого господарського суду України від 12.12.2012р., рішення місцевого господарського суду від 30.08.2012р. у справі №19/55/2012/5003 залишено без змін.

 

13.12.2012р. до господарського суду Вінницької області від ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" надійшла заява від 12.12.2012р. №2794/700-2 про накладення арешту на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за іпотечним договором, визнаним недійсним, зокрема на майно: на вбудовані приміщення магазину, загальною площею 780,00кв.м., які знаходяться в м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, буд. №11, в порядку ст.1057-1 Цивільного кодексу України.

 

На обґрунтування вказаної вище заяви, банк посилається на ст.ст.15, 16, 345, 1057-1 ЦК України, ст.86 ГПК України та, зокрема, зазначає, що відповідно до ст.1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним кредитний договір, у якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна позичальника або поручителя, суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт.

 

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.02.2013р. у справі №19/55/2012/5003 в задоволені заяви ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" від 12.12.2012р. №2794/700-2 про арешт нерухомого майна: на вбудовані приміщення магазину, загальною площею 780,00кв.м., які знаходяться в м.Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, буд. №11, яке було предметом за іпотечним договором №08.48/08-ДІ від 01.08.2008р., відмовлено.

 

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

 

В силу ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи; якщо, цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

 

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. №1-рп/99 розтлумачено, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. При цьому положення ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

 

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012р. N5405-VI, який набрав чинності 04.11.2012р., крім пункту 6 розділу I, який набрав чинності 19.01.2013р., Цивільний кодекс України доповнено ст.1057-1, ст.86 ГПК України - частиною третьою.

 

Згідно ч.4, 5 ст.1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави; такий арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом відповідно до частини першої цієї статті.

 

Частиною 3 ст. 86 ГПК України встановлено, що ухвала про накладення арешту на майно або зняття з нього арешту може бути винесена господарським судом у разі:

 

- визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна;

 

- визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

 

У інформаційному листі від 27.12.2012р. №01-06/1941/2012 Вищого господарського суду України вказано, що відповідно до приписів ст. 1057-1 ЦК України господарський суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених ч.2, 5 цієї статті ЦК України, але разом з тим вказано, що дія вище вказаного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012р. N5405-VI поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені після набрання ним чинності.

 

Визнаний судом недійсним договір іпотеки укладено 01.08.2008р..

 

Крім того слід зазначити, за змістом ч.5 ст.1057-1 ЦК України, ч.3 ст.86 ГПК України питання щодо накладення арешту на заставлене майно вирішується відповідним господарським судом під час прийняття рішення про визнання недійсним кредитного договору, в якому виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою, або про визнання недійсним договору застави, яким забезпечується виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

 

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Вінницької області, яким визнано недійсним договір іпотеки від 01.08.2008р. №08.48/08-ДІ , залишене без змін постановами апеляційної та касаційної інстанцій, прийняте 30.08.2012р., тобто до набрання чинності 04.11.2012р. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012р. N5405-VI.

 

Відтак, на час прийняття судом рішення у даній справі були відсутні правові підстави для накладення арешту на заставлене згідно недійсного договору майно.

 

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" від 12.12.2012р. №2794/700-2 про арешт нерухомого майна: на вбудовані приміщення магазину, загальною площею 780,00кв.м., які знаходяться в м.Вінниця по вул.Хмельницьке шосе, буд. №11, яке було предметом за іпотечним договором №08.48/08-ДІ від 01.08.2008р..

 

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

 

А тому, ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.02.2013р. у справі №19/55/2012/5003 слід залишити без змін.

 

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.02.2013р. у справі №19/55/2012/5003 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" в особі Відділення "Вінницька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", м.Вінниця - без задоволення.

 

2. Матеріали оскарженої ухвали у справі №19/55/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

 

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В. 

Суддя Петухов М.Г. 

 

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30402842

[Obelix]

Очень актуально.

[у.zaporozhskiy]

У інформаційному листі від 27.12.2012р. №01-06/1941/2012 Вищого господарського суду України вказано, що відповідно до приписів ст. 1057-1 ЦК України господарський суд зобов'язаний вирішувати питання щодо накладення арешту на майно у випадках, передбачених ч.2, 5 цієї статті ЦК України, але разом з тим вказано, що дія вище вказаного Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" від 02.10.2012р. N5405-VI поширюється на кредитні договори та договори застави, укладені після набрання ним чинності.

 

Абсолютно правильная мотивировка.

[andrew33]

По последним письмпм ВГСУ , норма ст. 1057-1 применима и к договорам, заключенным до вступления в силу изменений к ЦКУ/

Решение касации есть или нет по этому делу?