Постановление Харьковского апелляционного хозсуда о недействительности ипотеки с Кредитпромбанком и отказе наложить арест по ст.1057-1

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

"13" грудня 2012 р. Справа № 5023/3920/12

 

Колегія суддів у складі:

 

головуючий суддя Тихий П.В.,

суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

 

за участю представників сторін:

 

позивача -Бігдан О.А., довіреність б/н від 22.08.2012 р.

1-го відповідача -не з'явився

2-го відповідача -Криженка О.М., довіреність № 378 від 09.10.2012 р.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", м Київ (вх. № 3637 Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 04.10.12 у справі № 5023/3920/12

 

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алгоритм" м. Харків до

 

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", м. Харків;

2. Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк", м Київ

 

про визнання недійсним договору та стягнення коштів

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У серпні 2012 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Алгоритм", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", 80000,00 грн. шкоди, заподіяної незаконним розпорядженням належною позивачу нерухомості, шляхом передання її в іпотеку.

 

До початку розгляду справи по суті позивачем доповнено предмет позову вимогою про визнання недійсним іпотечного договору № 07/059/І02/06-КЛТ від 18.12.2007 р., із змінами та доповненнями, укладеного між ВАТ «Кредитпромбанк»в особі Харківської філії та ТОВ «Компанія «Опціон», посвідченого 18.12.2007 р. приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., та зареєстрованим в реєстрі за №5083В.

 

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2012 р. прийнято заяву позивача про зміну предмету позову, залучено до справи 2-го відповідача -Публічне акціонерне товариство "Кредитпромбанк", м Київ.

 

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2012 р. у справі № 5023/3920/12 (суддя Жельне С.Ч.) усне клопотання представника другого відповідача про зупинення провадження у справі відхилено. Позов задоволено частково. Визнано іпотечний договір № 07/059/І02/06-КЛТ від 18.12.2007 р., із змінами та доповненнями, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк»в особі Харківської філії ВАТ «Кредитпромбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон», посвідчений 18.12.2007 р. приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., та зареєстрованим в реєстрі за № 5083 - недійсним. В решті позовних вимог позов залишено без розгляду. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алгоритм»солідарно судовий збір в сумі 1 073,00 грн.

 

Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» з рішенням місцевого господарського суду не погодилося, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2012 р. у справі № 5023/3920/12 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Заявник скарги вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення по справі, не врахував суть всіх сумнівних правовідносин, які зазначені в апеляційній скарзі; безпідставно відмовив в зупиненні провадження у справі; не застосував приписи ст. 23 Закону України «Про іпотеку».

 

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними 2-м відповідачем доводами не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.

 

04.12.2012 р. ПАТ «Кредитпромбанк»звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про накладення арешту, в порядку ч. 5 ст. 1057-1 Цивільного кодекс України, на майно, яке є предметом іпотечного договору № 07/059/І02/06-КЛТ від 18.12.2007 р., як різновиду застави, а саме: на нежитлову будівлю, корпус літ. «1-Б», загальною площею 12758,97 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці площею 1,3134 га та за адресою: Харківська обл., м. Дергачі, вул. Петровського, б. 163-б.

 

05.12.2012 р. ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось з клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення розслідування кримінальної справи № 60101507.

 

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2012 р. в задоволенні клопотання ПАТ «Кредитпромбанк» про зупинення розгляду апеляційної скарги відмовлено. Розгляд справи відкладено на 13.12.2012 р.

 

12.12.2012 р. позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких виклав свою позицію стосовно заяви ПАТ «Кредитпромбанк»про накладення арешту на предмет іпотеки та просив суд в задоволенні вказаної заяви відмовити.

 

1-й відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон", своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористалося, про час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, що підтверджується наявним у справі повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 017475.

 

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте 1-й відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника 1-го відповідача, за наявними у справі доказами.

 

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

 

Як свідчать матеріали справи, 18 грудня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Опціон»(перший відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», перейменованим в подальшому в Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», в особі Харківської філії ВАТ «Кредитпромбанк»(другий відповідач), був укладений іпотечний договір № 07/059/І02/06-КЛТ, посвідчений 18 грудня 2007 р. приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., та зареєстрованим в реєстрі за № 5083.

 

Згідно п. 1.1 іпотечного договору № 07/059/І02/06-КЛТ від 18.12.2007 р., предметом іпотеки за ним є нежитлова будівля (корпус літ. «1-Б», загальною площею 12 758,97 кв.м.), що розташована за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, б.163-б, та належна іпотекодавцю (відповідач-1) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2007 р., укладеного між ТОВ «Алгоритм»та ТОВ «Компанія «Опціон».

 

Звертаючись до господарського суду, позивач просив визнати іпотечний договір недійсним та стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди з 1-го відповідача.

 

В обґрунтування викладених вимог позивач послався на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2009 р. по справі № 40/38-09, що набрало законної сили, визнано недійсним з моменту підписання договір купівлі-продажу корпусу №1-Б, що знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, б.163-б, загальною площею 12 758,97 кв.м., укладений між ТОВ «Алгоритм»та ТОВ «Компанія «Опціон» 15.10.2007 р., та посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гугель А.С.; визнано незаконним набуття відповідачем - ТОВ «Компанія «Опціон»права власності на корпус №1-Б, що знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, б.163-б, з моменту реєстрації.

 

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо визнання спірного іпотечного договору недійсним, місцевий господарський суд виходив з того, що зазначене рішення суду на час розгляду справи є чинним та не скасованим, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про не набуття покупцем за вказаним договором купівлі-продажу, ТОВ «Компанія «Опціон», статусу власника майна, відповідно до чого 1-й відповідач не мав правових підстав для укладання спірного іпотечного договору.

 

Залишаючи без розгляду позовні вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 80000,00 грн., заподіяної незаконним розпорядженням належною позивачу нерухомості шляхом передання її в іпотеку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належним та допустимим доказами факт спричинення йому 1-м відповідачем будь-яких матеріальних збитків, внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу та не надано на вимогу суду доказів в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення коштів з 1-го відповідача.

 

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду, виходячи з наступного.

 

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

 

Відповідно до п.3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди. Правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом.

 

Таким чином, наслідком визнання договору купівлі-продажу від 15.10.2007 р. Недійсним є той факт, що 1-й відповідач не набув статусу власника на об'єкт нерухомості, що був предметом вказаного договору, а саме на нежитлову будівлю літ. «1-Б», розташовану за адресою Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Петровського, б.163-б. 

 

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

 

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

 

Відповідно до ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

 

Згідно ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

 

Наведені норми кореспондуються із приписами ст. 5 закону України «Про іпотеку», відповідно до якої предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

 

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

 

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

 

Відповідно до викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що, у зв'язку із визнанням договору купівлі-продажу від 15.10.2007р., укладеним щодо об'єкту нерухомості, який надалі був об'єктом оспорюваного договору іпотеки, недійсним, та, відповідно, відсутності набуття ТОВ «Компанія «Опціон»статусу власника майна, ТОВ «Компанія «Опціон»не мало право на укладання спірного іпотечного договору, в якості іпотекодавця, за відсутністю права власності на предмет іпотеки.

 

Тобто, оспорюваний договір іпотеки підписаний з боку іпотекодавця особою - ТОВ «Компанія «Опціон», яка не мала правових підстав для його укладання.

 

Вказане відповідає позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 22.06.2010 р. у справі № 38/9-09, відповідно до якої встановлення недійсності договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, призводить до не набуття покупцем за договором права власності на такий об'єкт нерухомості, та, як наслідок, до відсутності правових підстав для подальшого укладення іпотечного договору щодо такого майна.

 

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

 

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

 

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

 

Угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.

 

Відповідно до ст.182 ЦК України, ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

 

З матеріалів справи вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.08.2012 р. на даний час є заборона на нерухоме майно, зареєстрована приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. на підставі іпотечного договору №07/059/І02/06-КЛТ від 18 грудня 2007 р. 

 

Підставою внесення вказаного обтяження зазначений іпотечний договір № 07/059/І02/06-КЛТ від 18.12.2007 р.

 

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі, зокрема, визнання іпотечного договору недійсним.

 

Згідно ч. 2 ст. 593 Цивільного кодексу України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

 

П. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»визначено, що відповідно до ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушені вчиненням правочину.

 

Відповідно до викладених фактів, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд в оскаржваноу рішенні дійшов до законного та обґрунтованого висновку про визнання недійсним спірного договору іпотеки.

 

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

 

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

 

Таким чином, на час вирішення спору, у зв'язку з існуванням заборони на підставі спірного іпотечного договору, позивач позбавлений можливості розпорядження належним йому, відповідно до рішення суду, майном, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

 

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань заявника апеляційної скарги, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним іпотечного договору, на положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

 

Колегія суддів зазначає, що визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості майна, встановлює факт того, що покупець відповідного об'єкту нерухомості не набув статусу власника предмета нерухомості, у зв'язку з чим були відсутні правові підстави для укладання іпотечного договору, та, відповідно, обтяження об'єкту нерухомості іпотекою, внаслідок чого застосування до спірних правовідносин приписів ст. 23 Закону України «Про іпотеку» є безпідставним.

 

Посилання заявника скарги на безпідставну відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі є такими, що не відповідають обставинам справи оскільки в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що не вбачає підстав для зупинення провадження у справі до закінчення перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2009 р. по справі № 40/38-09, враховуючи відсутність доказів такого перегляду, а також факту оскарження 2-м відповідачем зазначеного рішення, яке на час прийняття оскаржуваного рішення є чинним.

 

Стосовно заявленого ПАТ «Кредитпромбанк» клопотання про накладання арешту на майно, що було предметом іпотечного договору, колегія суддів зазначає наступне.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

 

Згідно ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

 

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

 

Отже, правова норма, на яку посилається заявник в якості обґрунтування клопотання, а саме ст. 1057-1 Цивільного кодексу України, внесена до Цивільного кодексу України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань»№ 5405-VІ від 02.10.2012 р., що набув чинності 04.11.23012 р.

 

Таким чином, ставити питання щодо накладання арешту на об'єкти застави під час вирішення спору щодо недійсності договору застави кредитор вправі лише щодо оспорювання договорів застави, укладених після набрання чинності зазначеного закону, тобто після 04.11.2012 р.

 

Оскільки оспорюваний правочин був укладений 18.12.2007 р., в зв'язку з чим у відповідності до ст. 5 Цивільного кодексу України, приписи ч. 5 ст. 1057-1 Цивільного кодексу України не можуть регулювати відносини, які виникли до 04.11.2012 р.

 

Крім того, згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

 

Таким чином, питання щодо накладення арешту на майно, що є предметом застави, має вирішувати відповідний господарський суд, який приймав рішення щодо визнання договору застави (іпотеки) недійсним, під час винесення рішення, в зв'язку з чим межі розгляду апеляційним господарським судом встановлені ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

 

До того ж, колегією суддів в процесі апеляційного перегляду встановлено законність та обґрунтованість висновків, викладених в рішенні господарського суду про визнання договору іпотеки недійсним.

 

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представником скаржника подано клопотання про накладення арешту на майно, що було предметом іпотечного договору.

 

Апелянт обґрунтовує клопотання посиланням на ч. 5 ст.1057-1 Цивільного кодексу України. 

 

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного. 

 

Відповідно до ч. 5 ст.1057-1 Цивільного кодексу України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

 

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

 

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

 

Правова норма, на яку посилається скаржник в якості обґрунтування клопотання, а саме ст.1057-1 Цивільного кодексу України, внесена до Цивільного кодексу відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань»№5405-УІ від 02.10.2012р., що набув чинності 04.11.2012р.

 

Таким чином, ставити питання перед судом щодо накладення арешту на об'єкт застави, під час спору щодо недійсності договору застави, кредитор вправі лише щодо оспорювання договорів застави, укладених після набрання чинності зазначеного закону, а саме після 04.11.2012 року.

 

В той же час, оспорюваний правочин був укладений 18.12.2007 року, в зв'язку із чим, у відповідності до ст.5 ЦК України, приписи ч.5 ст.1057-1 ЦК України (що набули чинності 04.11.2012 року) не можуть регулювати відносини, які виникли до 04.11.2012 року.

 

Крім того, відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

 

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

 

Як було зазначено, відповідно до ч. 5 ст.1057-1 ЦК України, визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

 

Таким чином, питання щодо накладення арешту на майно, що є предметом застави, має вирішувати відповідний господарський суд, який приймав рішення щодо визнання договору застави (іпотеки) недійсним, під час винесення рішення.

 

Тобто, апеляційний господарський суд має можливість вирішувати питання щодо накладення такого арешту лише у випадку скасування ним рішення господарського суду, та винесення ним нового рішення про визнання договору застави (іпотеки) недійсним.

 

В той же час, по-перше, оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду, позов задоволено в частині визнання іпотечного договору недійсним, в зв'язку із чим межі розгляду апеляційним господарським судом встановлені ст.101 ГПК України.

 

По-друге, як встановлено колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим.

 

Таким чином, оскільки рішення про визнання іпотечного договору недійсним приймав місцевий господарський суд, а суд апеляційної інстанції, за наслідками перевірки законності та обґрунтованості рішення, не вбачає підстав для його скасування, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ «Кредитпромбанк»про накладення арешту на майно, яке було предметом спірного іпотечного договору.

 

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі ПАТ «Кредитпромбанк»і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

 

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2012 року по справі № 5023/3920/12 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

 

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційну скаргу ПАТ «Кредитпромбанк» залишити без задоволення.

 

Рішення господарського Харківської області від 04.10.2012 року по справі №5023/3920/12 залишити без змін.

 

В задоволенні заяви ПАТ «Кредитпромбанк» про накладення арешту на майно, яке було предметом спірного іпотечного договору, відмовити.

 

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

 

Повний текст постанови підписано 14 грудня 2012 року.

 

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28138610

[Obelix]

Красота

[у.zaporozhskiy]

Красота

 

Правильное решение, признали договор купли-продажи, подтверждающий право собственности, недействительным, на этом основании ипотека признается недействительной.

Главное, как Вы писали в одной из похожих веток, что был консенсус между старым и новым собственником.

 

Отже, правова норма, на яку посилається заявник в якості обґрунтування клопотання, а саме ст. 1057-1 Цивільного кодексу України, внесена до Цивільного кодексу України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань»№ 5405-VІ від 02.10.2012 р., що набув чинності 04.11.23012 р.

По поводу ареста тоже вопросов нет, все правильно.