Определение ВССУ об отказе Кей-коллект во взыскании задолженности по договору с Укрсиббанком

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 липня 2014 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Писаної Т.О.,Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року, до якої в порядку, передбаченому ст. 329 ЦПК України приєдналася ОСОБА_7,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, як боржника та іпотекодавця, ОСОБА_7, як поручителя, про стягнення в солідарному порядку з останніх на свою користь 65 992,88 доларів США (еквівалентно 527 481 грн 09 коп.) заборгованості за кредитним договором, укладеним 30 березня 2006 року між ОСОБА_6 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ УкрСиббанк).

 

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» набуло права вимоги щодо боржників публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в тому числі відповідачів у справі, відповідно до договору факторингу від 12 грудня 2011 року, договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, акта прийому-передачі права вимоги від 12 грудня 2011 року.

 

Відповідачами у справі порушено умови кредитного договору щодо порядку та строків повернення кредиту, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість, яку в добровільному порядку відповідачі відмовляються погашати. Дані обставини стали підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

 

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року, позов задоволено.

 

Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 65 992, 88 доларів США кредитної заборгованості, що еквівалентно 527 481 грн 09 коп., а також 3 441 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

 

Крім того, в порядку передбаченому ст. 329 ЦПК України до вказаної вище касаційної скарги приєдналася ОСОБА_7, яка підтримала вимоги касаційної скарги ОСОБА_6

 

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Судом першої інстанції встановлено, що 30 березня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту. Згідно з кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_6 кредит на загальну суму 50 тис. доларів США терміном з 30 березня 2006 року до 29 березня 2013 року зі сплатою 13 % річних.

 

Кредитні зобов'язання позичальника забезпечено іпотекою - квартирою АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_6, згідно укладеного 30 березня 2006 року між останнім та банком іпотечного договору.

 

Також, між ОСОБА_7 та банком було укладено договір поруки від 30 березня 2006 року, згідно з яким, ОСОБА_7, як поручитель, зобов'язалась відповідати перед ПАТ «УкрСиббанк» за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором.

 

Згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 21 січня 2013 року загальна сума простроченої заборгованості за кредитним договором, що підлягає сплаті, складає 65 992,88 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 33 776,86 доларів США; заборгованість по процентах за користування кредитом - 32 226,02 доларів США. Станом на дату розрахунку в еквіваленті на гривню за курсом Національного Банку України вказана заборгованість складає 527 481 грн 09 коп.

 

Також районним судом встановлено, що відповідно до договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, договору права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року, акту приймання-передачі права вимоги від 12 грудня 2011 року, до товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» перейшли права вимоги щодо боржників ПАТ «УкрСиббанк».

 

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 536, 543, 553, 554, 610, 612, 1050, 1056 ЦК України, з врахуванням доведеності факту неналежного невиконання боржником та поручителем кредитних зобов'язань, районний суд дійшов до висновків, що кредитна заборгованість в розмірі наведеному позивачем має бути стягнута в солідарному порядку з ОСОБА_6 (боржника) та ОСОБА_7 (поручителя) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», яке в даному випадку набуло відповідного права вимоги.

 

З такими висновками погодився і апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку.

 

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

 

Апеляційним судом вимоги вказаної вище норми процесуального права не дотримано та ухвалено у справі передчасне судове рішення про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

 

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

 

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

 

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

 

Наявна в матеріалах справи вимога-повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до відповідачів (а. с. 28) про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її дострокового погашення в стислі терміни не містить інформації про попереднє письмове повідомлення боржників про заміну кредитора у зобов'язанні (матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження таких обставин). Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові та поручителеві доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

 

За таких обставин, апеляційний суд мав перевірити законність висновків районного суду про наявність права вимоги позивача до відповідачів у справі на повернення кредитної заборгованості.

 

Крім того, вказана обставина має значення для правильного вирішення даного спору, оскільки між правовими інститутами відступлення права вимоги (цесії) та факторингом є відмінності.

 

Так, цесія це сам факт заміни особи в зобов'язанні, що складається в силу укладення відповідної угоди купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання.

 

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

 

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових послуг належить операції з факторингу.

 

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

 

Згідно з п. 13 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року, Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

 

Так, відповідно до п. п. 1.2 розпорядження № 231 від 03 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

 

В порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи не перевірив наявності у фактора (позивача у справі) прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання (в даному випадку відповідачів у справі). Районним судом було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

 

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на вказані порушення уваги не звернув, недоліки допущені судом першої інстанції не виправив, та передчасно рішення районного суду про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишив без змін.

 

За таких обставин, оскаржувані в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

 

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_6, до якої в порядку, передбаченому ст. 329 ЦПК України приєдналася ОСОБА_7, задовольнити частково.

 

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 квітня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий В.М. Колодійчук

Судді: В.С. Висоцька О.В. Кафідова Т.О. Писана І.М. Фаловська

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39891694

[у.zaporozhskiy]

Наявна в матеріалах справи вимога-повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до відповідачів (а. с. 28) про наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її дострокового погашення в стислі терміни не містить інформації про попереднє письмове повідомлення боржників про заміну кредитора у зобов'язанні (матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження таких обставин). Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту надання боржникові та поручителеві доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

 

Скользкие основания, но тем не менее борьба для человека продолжается.

[west11]

Но есть же еще и такое обоснование:

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

А фактически: "відповідно до договору факторингу від 12 грудня 2011 року, договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року"

А также, знаменитый п. 1.2. Разпоряжения Нацкомфинуслуг:

Так, відповідно до п. п. 1.2 розпорядження № 231 від 03 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

 

В порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи не перевірив наявності у фактора (позивача у справі) прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання (в даному випадку відповідачів у справі). Районним судом було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

 

Плюс еще и в том, что решение совсем свежее - 23.07.2014, а значит, что это устоявшаяся судебная практика.

 

Респект Вищому специализованому суду !!!

[у.zaporozhskiy]

 

Но есть же еще и такое обоснование:

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

А фактически: "відповідно до договору факторингу від 12 грудня 2011 року, договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 12 грудня 2011 року"

А также, знаменитый п. 1.2. Разпоряжения Нацкомфинуслуг:

Так, відповідно до п. п. 1.2 розпорядження № 231 від 03 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників-суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

 

В порушення вказаних вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи не перевірив наявності у фактора (позивача у справі) прав на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання (в даному випадку відповідачів у справі). Районним судом було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

 

Плюс еще и в том, что решение совсем свежее - 23.07.2014, а значит, что это устоявшаяся судебная практика.

 

Респект Вищому специализованому суду !!!

 

Эту практику нельзя считать устоявшейся.

После того, как дело вновь пройдет первую инстанцию и апелляцию, и мотивировка, указанная выше будет присутствовать в решениях, практику можно будет считать устоявшейся.

[west11]

Эту практику нельзя считать устоявшейся.

После того, как дело вновь пройдет первую инстанцию и апелляцию, и мотивировка, указанная выше будет присутствовать в решения, практику можно будет считать устоявшейся.

смотря что считать "устоявшейся практикой", ведь такую позиция и такие мотивы ВССУ высказывает уже по многим делам. А с учетом ч. 4 ст. 338 ЦПК: "Висновки і мотиви з яких скасовані рішення є обов"язковими для суду першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи", можно думать о том, что такая практика будет считаться "устоявшейся" для первой и апеляционной инстанций.

[Bolt]

смотря что считать "устоявшейся практикой", ведь такую позиция и такие мотивы ВССУ высказывает уже по многим делам. А с учетом ч. 4 ст. 338 ЦПК: "Висновки і мотиви з яких скасовані рішення є обов"язковими для суду першої та апеляційної інстанцій при новому розгляді справи", можно думать о том, что такая практика будет считаться "устоявшейся" для первой и апеляционной инстанций.

 

Нет это на самом деле не совсем так... У меня много решений, когда после касации апелляция выносила снова решение по своему...

 

Просто Вы неправильно понимаете эту норму права...

 

 

При направленні справи на новий судовий розгляд суд касаційної інстанції не має права викладати в ухвалі доводи, які б указували або прогнозували певні результати нового вирішення справи чи свідчили б про перевагу одних доказів над іншими, оскільки вирішення питання про прийняття відповідного рішення й оцінка доказів належать до повноважень суду, який розглядатиме справу.

Висновки та мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Висновками та мотивами, з яких скасовано рішення, необхідно вважати положення мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду касаційної інстанції щодо наявності передбачених статтею 338 ЦПК підстав для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд та їх кваліфікації процесуальним законодавством як таких. Зокрема, до таких висновків і мотивів не може бути віднесено питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу; про перевагу одних доказів над іншими.

[west11]

Нет это на самом деле не совсем так... У меня много решений, когда после касации апелляция выносила снова решение по своему...

 

Просто Вы неправильно понимаете эту норму права...

 

 

При направленні справи на новий судовий розгляд суд касаційної інстанції не має права викладати в ухвалі доводи, які б указували або прогнозували певні результати нового вирішення справи чи свідчили б про перевагу одних доказів над іншими, оскільки вирішення питання про прийняття відповідного рішення й оцінка доказів належать до повноважень суду, який розглядатиме справу.

Висновки та мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Висновками та мотивами, з яких скасовано рішення, необхідно вважати положення мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду касаційної інстанції щодо наявності передбачених статтею 338 ЦПК підстав для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд та їх кваліфікації процесуальним законодавством як таких. Зокрема, до таких висновків і мотивів не може бути віднесено питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу; про перевагу одних доказів над іншими.

Я не претендую на истину в последней инстанции, но то, что вы процитировали ту же ст 388 ЦПК - не аргумент. Вопрос более конкретен, чем Вам представляется: что стало мотивом для отмены ВССУ решений 1 и 2-й инстанций ? А именно то, что они не учли и не применили к спорным правоотношениям положения ст. 1077 ЦК (читай дальше - А ДОЛЖНЫ БЫЛИ ПРИМЕНИТЬ),  а также не проверили правомерна ли уступка права требования в отношении ФО- не суб. хозяйствоавния в контексте п. п. 1.2 розпорядження № 231 (Читай дальше - ТАКАЯ УСТУПКА ПРАВА ТРЕБОВАНИЯ НЕ ПРЕДУСМОТРЕНА п.п. 1.2. Розпорядж) . Ну и какими должны быть после этого правильные выводы первой и апеляционной инстанций ? Неужели снова те же мотивы, что в отмененных решениях ?

[Bolt]

Я не претендую на истину в последней инстанции, но то, что вы процитировали ту же ст 388 ЦПК - не аргумент. 

 

Я не процитировал статью... Я привёл комментарии к ней учёных...

[west11]

 

Я не процитировал статью... Я привёл комментарии к ней учёных...

А-а-а-а, ну если ученых...

[Bolt]

А-а-а-а, ну если ученых...

 

Ха-ха... А кого? Кто по Вашему комментарий пишет... 

В данном случае это:

 

КРАВЧУК

Володимир Миколайович,  - суддя Львівського окружного адміністративного суду, професор кафедри господарського права Львівського державного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук;

 

и

 

УГРІНОВСЬКА

Оксана Іванівна,  - доцент кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат юридичних наук.

[west11]

Ха-ха... А кого? Кто по Вашему комментарий пишет... 

В данном случае это:

 

КРАВЧУК

Володимир Миколайович,  - суддя Львівського окружного адміністративного суду, професор кафедри господарського права Львівського державного університету внутрішніх справ, доктор юридичних наук;

 

и

 

УГРІНОВСЬКА

Оксана Іванівна,  - доцент кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат юридичних наук.

 

Вообщем-то претензий к коментаторам нет - люди известные и пользующиеся авторитетом в среде юристов

[Bolt]

Вообщем-то претензий к коментаторам нет - люди известные и пользующиеся авторитетом в среде юристов

 

Тогда непонимаю в чём прикол...

[west11]

да и прикола, как такого, нет. Просто придерживаюсь своего мнениня в том, что после нового рассмотрения дела и при условии, что выводы ВССУ, на основании которых были скасованы решения 1-й и 2-й инстанций, должны быть учтены, эти новые судебные решения будут в пользу заемщика. Я не вижу как тут можна еще по-другому выкрутить.

[у.zaporozhskiy]

Я не претендую на истину в последней инстанции, но то, что вы процитировали ту же ст 388 ЦПК - не аргумент. Вопрос более конкретен, чем Вам представляется: что стало мотивом для отмены ВССУ решений 1 и 2-й инстанций ? А именно то, что они не учли и не применили к спорным правоотношениям положения ст. 1077 ЦК (читай дальше - А ДОЛЖНЫ БЫЛИ ПРИМЕНИТЬ),  а также не проверили правомерна ли уступка права требования в отношении ФО- не суб. хозяйствоавния в контексте п. п. 1.2 розпорядження № 231 (Читай дальше - ТАКАЯ УСТУПКА ПРАВА ТРЕБОВАНИЯ НЕ ПРЕДУСМОТРЕНА п.п. 1.2. Розпорядж) . Ну и какими должны быть после этого правильные выводы первой и апеляционной инстанций ? Неужели снова те же мотивы, что в отмененных решениях ?

 

Именно так и было не единожды, одна из инстанций говорит, как ВССУ, вторая нет, а потом ВССУ принимает противоположенные доводы тем, которые были в определении ВССУ после первого пересмотра решения предыдущих инстанций.

[Bolt]

Именно так и было не единожды, одна из инстанций говорит, как ВССУ, вторая нет, а потом ВССУ принимает противоположенные доводы тем, которые были в определении ВССУ после первого пересмотра решения предыдущих инстанций.

 

Вот и я о том же... Такое постоянно... Не берёт в расчёт апелляция выводы ВССУ, если они противорячат закону... 

[west11]

Вот и я о том же... Такое постоянно... Не берёт в расчёт апелляция выводы ВССУ, если они противорячат закону... 

"если они противорячат закону" - вот тут-то и собака зарыта - не противоречат они (выводы) Закону

[Bolt]

"если они противорячат закону" - вот тут-то и собака зарыта - не противоречат они (выводы) Закону

 

???

[west11]

Я имел ввиду, что основания, по которым ВССУ скасував решения первых 2-х инстанций не противоречат тем нормам закона на которые ВССУ и сослался - ст. 1077 ЦК и п.п. 1.2 Розпорядження Нацкомфинпослуг № 231.

[Bolt]

Я имел ввиду, что основания, по которым ВССУ скасував решения первых 2-х инстанций не противоречат тем нормам закона на которые ВССУ и сослался - ст. 1077 ЦК и п.п. 1.2 Розпорядження Нацкомфинпослуг № 231.

 

Понятно... Я имел ввиду не конкретный случай...

[west11]

Спасибо, теперь и я Вас понял, а сузил внимание на конкретике потому, что у меня как раз дело в суде с такими обстоятельствами