Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

26 листопада 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах 

Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., -

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, приватного підприємства “Спеціалізоване підприємство “Юстиція”, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу, акта про проведення прилюдних торгів і свідоцтва про право власності на земельну ділянку за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі виконавчого листа, який видано 15 червня 2010 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з нього боргу в розмірі 1 924 024 грн 57 коп. відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (далі – ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві) 17 червня 2010 року було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на його майно – земельну ділянку площею S_1 га, яка розташована АДРЕСА_1. 3 травня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для проведення оцінки арештованого майна, 1 серпня 2012 року складено висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки. 20 листопада 2012 року проведені прилюдні торги з продажу належної йому на праві власності земельної ділянки. Однак постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про призначення експерта для проведення оцінки арештованого майна, висновок про експертну грошову оцінку земельної ділянки та повідомлення про проведення прилюдних торгів надсилалися йому за невідповідною адресою, унаслідок чого він не був належним чином повідомлений про виконавчі дії та про проведення прилюдних торгів і не міг узяти в них участь, чим були порушені його права.

 

Також позивач зазначав, що стартову ціну продажу земельної ділянки було визначено з порушенням вимог статей 13, 58 Закону України “Про виконавче провадження”. Висновки експерта-оцінювача ОСОБА_4, який не має ліцензії на зайняття оціночною діяльністю, не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна й мають значні недоліки, що вплинули на кінцевий результат прилюдних торгів, оскільки майно було продано за ціною, яка сформована не відповідно до чинного законодавства. 

 

На підставі зазначеного ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсними прилюдні торги з реалізації арештованого майна – земельної ділянки, які були проведені 20 листопада 2012 року; скасувати протокол проведення прилюдних торгів, акт про проведення прилюдних торгів, свідоцтво про право власності на земельну ділянку.

 

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 4 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

 

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано недійсними прилюдні торги, які відбулись 20 листопада 2012 року, з реалізації арештованого майна – земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1; скасовано протокол від 20 листопада 2012 року про проведення приватним підприємством “Cпеціалізоване підприємство “Юстиція” прилюдних торгів із продажу арештованого майна, скасовано акт від 28 листопада 2012 року державного виконавця про проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна; скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, яке видане 30 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року залишено без змін.

 

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_2 просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: Закону України “Про виконавче провадження” та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення).

 

На підтвердження своїх доводів заявник наводить рішення: Верховного Суду України від 16 лютого 2011 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року та від 15 січня 2014 року, а також ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 серпня 2013 року, від 22 січня 2014 року, від 12 лютого 2014 року, від 2 квітня 2014 року, від 23 квітня 2014 року та від 28 травня 2014 року.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2014 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_2, ОСОБА_1 та представника ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

 

Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: 

 

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 

 

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

 

Судами під час розгляду справи встановлено, що на підставі виконавчого листа, який видано Святошинським районним судом м. Києва 15 червня 2010 року, про стягнення із ОСОБА_1 боргу в розмірі 1 924 024 грн 57 коп. 17 червня 2010 року ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника. 3 травня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про проведення оцінки арештованого майна, суб’єктом оціночної діяльності призначено ОСОБА_4. 

 

Згідно з висновом оцінювача від 1 серпня 2012 року ринкова вартість земельної ділянки становить 290 841 грн. У порушення вимог частини третьої статті 58 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець не повідомив ОСОБА_1 про цей висновок та про експертну грошову оцінку земельної ділянки. 

 

26 жовтня 2012 року між ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві і приватним підприємством “Cпеціалізоване підприємство “Юстиція” укладено договір про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна.

 

20 листопада 2012 проведено прилюдні торги з продажу арештованого нерухомого майна, переможцем яких визнано ОСОБА_2, який придбав спірну земельну ділянку за 293 тис. грн.

 

Позивач не був належним чином повідомлений спеціалізованою організацією про проведення прилюдних торгів.

 

30 листопада 2012 року нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

 

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що проведені прилюдні торги відбулись відповідно до норм чинного законодавства, а тому права позивача порушені не були. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні повинні бути оскаржені окремо й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що в порушення вимог пункту 3.11 Тимчасового положення, позивача не було повідомлено про дату, час і місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна, чим суттєво порушені його права на участь у проведенні прилюдних торгів. Стартова ціна земельної ділянки визначена з порушенням порядку, передбаченого статтею 58 Закону України “Про виконавче провадження”, що суттєво вплинуло на результат прилюдних торгів.

 

Судом апеляційної інстанції також установлено, що на момент передачі земельної ділянки для реалізації на торгах у провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходилась скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо призначення суб’єкта оціночної діяльності та визначення ним оцінки земельної ділянки, про наявність такої скарги було відомо державному виконавцю. Ухвалою суду скаргу ОСОБА_1 було задоволено, оскільки судом було встановлено, що оцінка земельної ділянки була проведена особою, яка не мала такого права, стартова ціна визначена неправильно, що суттєво вплинуло на результат торгів.

 

Саме з таких міркувань виходив й суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення апеляційного суду. 

 

Разом із тим у наданих ОСОБА_2 для порівняння судових рішеннях суди касаційної інстанції, вирішуючи питання про визнання прилюдних торгів недійсними й відмовляючи в задоволенні таких позовів, виходили з того, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження, позивач такі дії не оскаржив, а тому його доводи щодо порушень, допущених виконавчою службою до початку торгів, у тому числі й оцінки майна, не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

 

Таким чином, порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

 

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня 2014 року відмовити.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді:

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко 

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін 

В.М. Сімоненко

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/50A1233BF1FD969CC2257DA1002498BB

[у.zaporozhskiy]

1.не сообщили об оценке.

2.есть определение суда,удовлетворившее жалобу должника о том,что субъекта оценочной деятельности выбрали с нарушением.