Определение ВССУ об отказе Альфа банку во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

10 грудня 2014 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Ситнік О.М.,суддів:Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,Писаної Т.О.,Юровської Г.В.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У червні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі − ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 01 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 490044614 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_6 кредит на загальну суму 56 450, 00 дол. США. У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у результаті чого станом на 01 квітня 2012 року утворилась заборгованість за кредитом − 46 208,41 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі − НБУ) станом на 01 квітня 2012 року складає 369 052 грн 71 коп., за відсотками - 20 247, 58 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2012 року складає 161 711 грн 38 коп.

 

Станом на 01 квітня 2012 року розмір неустойки (пеня) становить - 400 767, 29 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 квітня 2012 року становить 3 200 808 грн 12 коп.

 

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість у сумі 3 731 572 грн 21 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 369 052 грн 71 коп., за відсотками - 161 711 грн 38 коп., пеня - 3 200 808 грн 12 коп.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

 

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

 

Задовольняючи позов ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керувався тим, що між сторонами було укладено кредитний договір, внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором у відповідача утворилась заборгованість, яка відповідно до чинного законодавства підлягає стягненню.

 

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального та матеріального закону.

 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

 

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

 

Однак висновки судів не відповідають вимогам матеріального та процесуального закону з наступних підстав.

 

Судами встановлено, що 01 серпня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, за яким відповідачу надано кредит на загальну суму 56 450 дол. США з номінальною процентною ставкою − 12,00 % річних, з 01 вересня 2008 року − 14,5 % річних, реальна процентна ставка 18,57 % річних із остаточним строком погашення до 01 серпня 2012 року (а. с. 9 − 10).

 

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору, в разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами цього договору позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

 

Частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

 

Як убачається з умов кредитного договору, ПАТ «Альфа-Банк» надало позичальнику кошти на споживчі цілі (придбання транспортного засобу), а тому особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

 

У справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

 

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

 

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку відповідач посилався, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

 

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

 

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.

 

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

 

У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

 

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

 

За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

 

Однак суд першої інстанції, зазначивши, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором у відповідача утворилась заборгованість, яка відповідно до чинного законодавства підлягає стягненню, на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не врахував положень Закону України «Про захист прав позивачів», на які у запереченнях посилався ОСОБА_6, та не застосував їх при вирішенні спору, не перевірив його доводів щодо несправедливості умови п. 3.4 спірного договору.

 

Суд першої інстанції не перевіряв відповідності умов п. 3.4 кредитного договору вимогам справедливості, а тому не звернув уваги на те, що передбачена в договорі у разі прострочення строків або суми повернення кредиту чи процентів пеня в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочення в перерахунку становить 365 % річних.

 

Крім того, слід зазначити, що ч. 3 ст. 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

 

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України, з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

 

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року № 6-100цс14.

 

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та ухвалив рішення, що не відповідає вимогам законності і обґрунтованості.

 

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_6 частково задовольнити.

 

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 квітня 2014 року скасувати.

 

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий О.М. Ситнік Судді: А.В. Маляренко В.А. Нагорняк Т.О. Писана Г.В. Юровська

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41986658

[ANTIRAID]

Это наше решение. Наконец-то ВССУ обратил внимание на нарушение законодательства о защите прав потребителей и указал на ничтожность пункта с размером пени.

 

Еще одно подтверждение того, что жадность порождает бедность.

[logoped]

Ситник вообще последнее время радует

[у.zaporozhskiy]

Пеня будет уменьшена до 300 тыс.

Интересно,что решение отменили в целом.