Постановление ВСУ по пересмотру о прекращении поручительства с Дельта банком

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

26 листопада 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., - 

Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим за заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк»), який набув право вимоги за кредитним договором товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі – ТОВ Укрпромбанк»), і ОСОБА_2., в якому просив визнати договір поруки від 19 грудня 2006 року, що укладений між ТОВ Укрпромбанк» і ним, припиненим із підстави, яка передбачена частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

 

Посилаючись на те, що 3 грудня 2008 року ТОВ «Укрпромбанк» надіслало йому як поручителю за договором поруки вимогу про дострокове повне виконання зобов’язання за кредитним договором від 19 грудня 2006 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» і ОСОБА_2, що свідчить про застосування ТОВ «Укрпромбанк» права на повернення кредиту достроково, а тому строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватись саме із цього моменту. Проте в серпні 2012 року з рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 6 серпня 2012 року йому стало відомо, що суд задовольнив позов ПАТ «Дельта Банк», який набув право вимоги за кредитними договорами ТОВ «Укрпромбанк», до ОСОБА_2, ОСОБА_1, про стягнення заборгованості й стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, на користь ПАТ «Дельта Банк» 20 9035 грн за кредитним договором від 19 грудня 2006 року та 2 000 грн судових витрат.

 

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 

 

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 грудня 2013 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, договір поруки визнано припиненим. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2014 року відмовлено ПАТ «Дельта Банк» у відкритті касаційного провадження. 

 

У квітні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2014 року.

 

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати ухвалу касаційної інстанції та ухвалити нове рішення з підстави, неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Для прикладу неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ПАТ «Дельта Банк» надало ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справах від 7 серпня 2013 року, від 25 вересня 2013 року, від 24 липня 2012 року та від 2 жовтня 2013 року.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2014 року цивільну справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

 

Заслухавши доповідь судді-доповідача й пояснення представника ПАТ «Дельта Банк» – ОСОБА_3., дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у разі, якщо встановить, що це рішення є незаконним.

 

Судами встановлено, що 19 грудня 2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредит у сумі 26 700 доларів США на строк до 18 грудня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

 

19 грудня 2006 року між ТОВ «Укрпромбанк» і ОСОБА_1 було укладено договір поруки з метою забезпечення вищезазначеного кредитного договору. 

 

3 грудня 2008 року ТОВ «Укрпромбанк» надіслало поручителю ОСОБА_1 вимогу про дострокове повне виконання зобов’язань за кредитним договором, в якому вимагав сплатити 24 808,79 доларів США заборгованості за договором, у тому числі: за кредитом – 23 733,34 доларів США; процентами – 1075,45 доларів США; штрафними санкціями – 168 грн 02 коп (а.с. 7).

 

Згідно з вимогами ТОВ «Укрпромбанк» позивач повинен сплатити в повному обсязі зазначену у вимозі суму не пізніше тридцяти днів з моменту отримання письмової вимоги.

 

Задовольняючи позов, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, установив факт пропущення позивачем шестимісячного строку на пред’явлення вимоги до поручителя, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є підставою для визнання поруки припиненою. 

 

Разом із тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справах від 7 серпня 2013 року, від 25 вересня 2013 року, від 24 липня 2012 року та від 2 жовтня 2013 року суди не встановили фактів припинення поруки й дійшли на підставі цього висновків, що підстави для припинення поруки відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України відсутні.

 

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559 ЦК України.

 

Усуваючи розбіжності в застосуванні касаційним судом зазначеної вище норми матеріального права, Верховний Суд України виходить із такого. 

 

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов’язків сторін, припинення, зміна або виникнення прав і обов’язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

 

Тому, установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та які зазначені в нормі матеріального права, що регулює ці правовідносини.

 

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. 

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Разом із тим за положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання в повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

 

Правова позиція щодо строку припинення поруки висловлена Верховним Судом України в постанові від 29 січня 2014 року № 6-155 цс 14.

 

Однак, погоджуючись із доводами позивача в частині припинення поруки з підстав частини четвертої статті 559 ЦК України, суди не врахували таке.

 

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 6 серпня 2012 року, яке набрало чинності, задоволено позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 20 9035 грн заборгованості за кредитним договором і 2 000 грн судових витрат.

 

Залишаючи зазначене рішення суду першої інстанції без змін і спростовуючи доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо припинення поруки у зв’язку з пропуском шестимісячного строку для пред’явлення вимоги до поручителя, апеляційний суд зазначив, що підстав для висновку про пропущення банком строку на пред’явлення вимоги до поручителя немає, що у свою чергу виключає визнання поруки припиненою в подальшому.

 

Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до частини другої статті 360-4 ЦПК України його необхідно скасувати, а справу передати на новий касаційний розгляд. 

 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2014 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 6-75 цс14

 

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов’язків сторін, припинення, зміна або виникнення прав і обов’язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

 

Тому, установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов’язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та які зазначені в нормі матеріального права, що регулює ці правовідносини.

 

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. 

 

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Разом із тим за положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

 

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором строк пред’явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов’язання в повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

 

Суддя Верховного Суду України В.М. Сімоненко 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/075CFFB820AECD72C2257DD900224680

[wowasik2007]

Перечитав декілька раз, але так нічого і не зрозумів... вода

[у.zaporozhskiy]

Перечитав декілька раз, але так нічого і не зрозумів... вода

Решение мне не очень нравится.

Но здесь все понятно,так как было определение апелляционного суда 2012 года,которым установлено,что поручительство не прекращено.

Хотя суды при взыскании задолженности могут указать на белое черное.

ВСУ не должен устанавливать факты,он должен лишь устранять нормы материального права.

[getikalex]

было определение апелляционного суда 2012 года,которым установлено,что поручительство не прекращено.

 

Разве ? Насколько я понял - в 2012 году рассматривался только вопрос взыскания. Ответчик не ставил тогда вопрос признания поручительства прекращенным. 

Вообще существует двоякая практика с этими встречными требованиями. Есть много решений вплоть до ВСУ, когда суды отказывают во взыскании с поручителя, поскольку считают, что порука прекращена, хотя встречного иска о прекращении поручительства не было (таких даже большинство).

Но есть и обратная практика, когда суды считают - раз ответчик не просил о признании поручительства прекращенным - из соображений диспозитивности суду заморачиваться нечего, и удовлетворял иск о взыскании.

[у.zaporozhskiy]

Разве ? Насколько я понял - в 2012 году рассматривался только вопрос взыскания. Ответчик не ставил тогда вопрос признания поручительства прекращенным.

Вообще существует двоякая практика с этими встречными требованиями. Есть много решений вплоть до ВСУ, когда суды отказывают во взыскании с поручителя, поскольку считают, что порука прекращена, хотя встречного иска о прекращении поручительства не было (таких даже большинство).

Но есть и обратная практика, когда суды считают - раз ответчик не просил о признании поручительства прекращенным - из соображений диспозитивности суду заморачиваться нечего, и удовлетворял иск о взыскании.

Суд обязан установить прекращение поручительства,где то было постановление ВСУ или определение ВССУ.

[logoped]

Суд обязан установить прекращение поручительства,где то было постановление ВСУ или определение ВССУ.

Ярослав, если попадется, выложите ссылку тут. Если я раньше найду, тоже тут выложу.

[logoped]

Пока только комментарии к ст. 559 http://uazakon.ru/ukr/tsku/559/default.htm

 

3) суд зобов'язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін;

[logoped]

За своєю правовою природою строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), що принципово впливає на вирішення ряду питань: 
1) його закінчення є підставою для припинення поруки; 
2) у випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у ст.ст. 263, 264, ч. 5 ст. 267 ЦК України; 
3) суд зобов'язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін; 
4) у випадку, якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов'язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно одержаного кредитором; 
5) встановивши факт закінчення строку, суд відмовляє кредитору в позові за відсутністю у нього права вимагати стягнення боргу з поручителя, що припинилося у зв'язку з його спливом. 

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Без пред’явлення вимоги до поручителя не можливо встановити факт порушення цивільного права з боку поручителя. 
Як випливає із ч. 4 ст. 559 ЦКУ в межах зазначеного строку кредитор повинен звернутися до поручителя з вимогою про примусове виконання взятого ним зобов'язання.
Виходячи із того, що строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки (преклюзивність строку), варто зазначити, що і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Законом не передбачено збільшення строку існування зобов'язання поруки. 

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42862193

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

 

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати  починаючи з 21 числа не пізніше останнього робочого дня поточного календарного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

 

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

 

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

 

Удовлетворили требования только за последнии шесть месяцев и в целом по телу кредита?

[logoped]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42862193

Таким чином, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

 

Як убачається з графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати  починаючи з 21 числа не пізніше останнього робочого дня поточного календарного місяця, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

 

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

 

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

 

Удовлетворили требования только за последнии шесть месяцев и в целом по телу кредита?

только за последнии шесть месяцев

 

до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів - каша