Нужен совет по кредитам

[babaika]

6 минут назад, майор Пронин сказал:

Ключевые слова: отрицание долга

Принимаем ключевое «отрицание дога». Рассматриваем. Лицо утверждает, что ничего не должен, а ему выписку под нос составленную банком-заявителем и фото из банкомата. Нет, уважаемый, вы должны, у нас есть фото из такого-то аппарата на такой-то улице, исследовав которое мы приходим к выводу, что именно вы в такое-то время стояли возле этого банкомата. Кстати ещё человек пять которые попали в фокус камеры можно привлекать за подстрекание к совершению, за сокрытие о готовящемся, за умалчивание о совершенном и вообще за то что не там стояли…

Предъявили на этих основаниях обвинение и засудили к повешенью через расстрел на главной площади, чтоб никому не повадно было утверждать об отсутствии дога…

[babaika]

16 минут назад, майор Пронин сказал:

Ключевые слова: отрицание долга

Лицо может как признавать долг так и не признавать. Это его право основанное на понимании и внутреннем убеждении и ещё много на чем включая основной закон государства на который у нас все плевать хотели, но тем не менее он есть. За право иметь своё мнение (кроме политических моментов широко набравших силу сегодня) ККУ не предусматривает ответственность, слава Богу...))).

[Bolt]

1 час назад, майор Пронин сказал:

В том то и дело, пока не отрицаешь долг (говоришь: отдам, отдам, половину... потом... если захочешь...) мошенничества - нет, а как только отрицаешь долг, (говоришь: не брал или не отдам) сразу появляется умысел, а значит мошенничество или по крайней мере ст. 192 УК все зависит от профессиональности следователя Мошенничество это не только обман, но и злоупотребление доверием...

Вы я вижу слышали звон, да не знаете где он... Умысел, это главное в данном случае... Момент совершения преступления, это момент получения денег, если в этот момент не было умысла, то нет преступления, это криминальный кодекс, а если даже и был, то по диспозиции данной статьи это практически не доказуемо, если человек не сознается... Даже если взял деньги, но решил не отдавать, потом, не в момент получения, то это уже не подпадает под данную статью... Мошенничество, это когда в момент получения денег, уже знаешь, что не будешь их отдавать, а если пришёл домой уже получив деньги и решил не отдавать их, то это уже не мошенничество... Так, что не пишите глупостей...))

[Bolt]

И кстати в данном случае Бабайка именно прав...

[майор Пронин]

2 минуты назад, babaika сказал:

Принимаем ключевое «отрицание дога». Рассматриваем. Лицо утверждает, что ничего не должен, а ему выписку под нос составленную банком-заявителем и фото из банкомата. Нет, уважаемый, вы должны, у нас есть фото из такого-то аппарата на такой-то улице, исследовав которое мы приходим к выводу, что именно вы в такое-то время стояли возле этого банкомата. Кстати ещё человек пять которые попали в фокус камеры можно привлекать за подстрекание к совершению, за сокрытие о готовящемся, за умалчивание о совершенном и вообще за то что не там стояли…

Предъявили на этих основаниях обвинение и засудили к повешенью через расстрел на главной площади, чтоб никому не повадно было утверждать об отсутствии дога…

Лицо утверждает, не то что оно ничего не должно, а то что ничего не брало или брало, но не отдаст и поверьте на слово, это лицо даже спрашивать "по украински" не пришлось бы.

[Bolt]

18 минут назад, babaika сказал:

Лицо может как признавать долг так и не признавать. Это его право основанное на понимании и внутреннем убеждении и ещё много на чем. За право иметь своё мнение (кроме политических моментов широко набравших силу сегодня) ККУ не предусматривает ответственность, слава Богу...))).

+1000000)))

[майор Пронин]

2 минуты назад, Bolt сказал:

Вы я вижу слышали звон, да не знаете где он... Умысел, это главное в данном случае... Момент совершения преступления, это момент получения денег, если в этот момент не было умысла, то нет преступления, это криминальный кодекс, а если даже и был, то по диспозиции данной статьи это практически не доказуемо, если человек не сознается... Даже если взял деньги, но решил не отдавать, потом, не в момент получения, то это уже не подпадает под данную статью... Мошенничество, это когда в момент получения денег, уже знаешь, что не будешь их отдавать, а если пришёл домой уже получив деньги и решил не отдавать их, то это уже не мошенничество... Так, что не пишите глупостей...))

Послушайте и швец, и жнец и на трубе дудец, а не пойти бы Вам в сад... Вы там будите слушать...

[babaika]

4 минуты назад, майор Пронин сказал:

Лицо утверждает, не то что оно ничего не должно, а то что ничего не брало или брало, но не отдаст и поверьте на слово, это лицо даже спрашивать "по украински" не пришлось бы.

Простите, но тут мне тяжело Вас понимать. Можно более конкретно изложить Вашу позицию.

В словосочетании «не то что оно ничего не должно, а то что ничего не брало или брало, но не отдаст», если можно.

[Bolt]

18 минут назад, майор Пронин сказал:

Послушайте и швец, и жнец и на трубе дудец, а не пойти бы Вам в сад... Вы там будите слушать...

И это все аргументы... Ну я так и думал...

[Bolt]

17 минут назад, babaika сказал:

Простите, но тут мне тяжело Вас понимать. Можно более конкретно изложить Вашу позицию.

В словосочетании «не то что оно ничего не должно, а то что ничего не брало или брало, но не отдаст», если можно.

Человек видно не понимает или не знает, что не возврат долгов, денег взятых у кого то не является уголовным преступлением, а является гражданско-правовыми отношениями... Если у кого то что то взял и решил не отдавать, то это никак не является преступлением... 

[babaika]

4 минуты назад, Bolt сказал:

Человек видно не понимает или не знает, что не возврат долгов, денег взятых у кого то не является уголовным преступлением, а является гражданско-правовыми отношениями... Если у кого то что то взял и решил не отдавать, то это никак не является преступлением... 

Болт, я ценю ваше мнение, но в данном случае вопрос был не к вам.

[майор Пронин]

3 минуты назад, Bolt сказал:

Человек видно не понимает или не знает, что не возврат долгов, денег взятых у кого то не является уголовным преступлением, а является гражданско-правовыми отношениями... Если у кого то что то взял и решил не отдавать, то это никак не является преступлением... 

Лузер, где иски?

[Bolt]

29 минут назад, майор Пронин сказал:

Лицо утверждает, не то что оно ничего не должно, а то что ничего не брало или брало, но не отдаст и поверьте на слово, это лицо даже спрашивать "по украински" не пришлось бы.

Ничего не понял, сумбур какой то... брало не брало орало... То что человек брал, ещё доказать надо и именно в ГПО... А если и брал, а вдруг уже отдал...

 

[Bolt]

36 минут назад, babaika сказал:

Болт, я ценю ваше мнение, но в данном случае вопрос был не к вам.

Не переживайте, это не имеет значения, мы на публичном форуме и поэтому может любой отвечать или излагать своё мнение...

А если какие то личные вопросы надо решить, то их проще решать в личку, в письмах или по телефону...

[Bolt]

20 минут назад, майор Пронин сказал:

Лузер, где иски?

Дятел, какие иски...

[майор Пронин]

11 минут назад, babaika сказал:

Простите, но тут мне тяжело Вас понимать. Можно более конкретно изложить Вашу позицию.

В словосочетании «не то что оно ничего не должно, а то что ничего не брало или брало, но не отдаст», если можно.

В уголовном праве не предусмотрено наказание за наличие долга, наказание предусмотрено за конкретное деяние (действие или бездействие). По этому необходимо доказать факт передачи (получения) средств, а не факт наличия долга.

[Bolt]

1. Особливістю предмета шахрайства є те, що ним може бути як чуже майно, так і право на таке майно. Право на майно може бути закріплене у різних документах, наприклад, цінних паперах, довіреностях на право розпорядження майном, боргових зобов'язаннях, заповітах тощо. Про поняття права на майно див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу.

2. Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.

За ознакою безпосередньої участі потерпілого у процесі незаконного вилучення майна шахрайство схоже з вимаганням, яке також передбачає передачу майна чи права на нього винній особі самим потерпілим. Однак, якщо при вимаганні потерпілий робить це вимушено, то при шахрайстві потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконаність є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно.

Добровільність при шахрайстві має уявний характер, оскільки вона обумовлена обманом. Якщо потерпілий у зв'язку з віком, фізичними чи психічними вадами або іншими обставинами не міг правильно оцінити і зрозуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними, передачу ним майна чи права на нього не можна вважати добровільною. Заволодіння майном шляхом зловживання цими вадами або віком чи станом потерпілого за наявності для того підстав може кваліфікуватися як крадіжка, а одержання права на майно за таких обставин - розглядатися як недійсний або нікчемний правочин (статті 222 - 226 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р.).

Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.

Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Таким чином, обман може мати як активний (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини, події), так і пасивний (умисне замовчування юридично значимої інформації) характер. У другому випадку для наявності шахрайства необхідно встановити, що бездіяльність винного призвела до помилки потерпілого щодо обов'язковості або вигідності передачі майна (права на майно) шахраєві, була причиною добровільної передачі потерпілим майнових благ. Якщо особа заволодіває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої вона не сприяла, вчинене не може визнаватися шахрайством. За певних обставин (у разі, якщо таке майно має особливу історичну, наукову, художню чи культурну цінність) такі дії можуть бути кваліфіковані за ст. 193.

Змістом обману як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, стосовно яких шахрай вводить в оману потерпілого. Зокрема, це може стосуватися характеристики певних предметів, зокрема їх кількості, тотожності, дійсності (обман у предметі), особистості винного або інших осіб (обман у особі), певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо. За своєю формою обман може бути усним, письмовим, виражатися у певних діях (підміна предмета, його фальсифікація тощо), у т. ч. конклюдентних.

Різновидом шахрайського обману судова практика визнає фіктивне представництво, за якого винний, створюючи враження про свою належність до того чи іншого підприємства, має на меті укласти договори й отримати гроші без поставки товару або, навпаки, одержати товар без належної його оплати.

До найбільш поширених випадків застосування обману як способу шахрайства належать: вчинення різних угод щодо рухомого і нерухомого майна (купівля-продаж, оренда), коли потерпілому передається фальсифікований товар або предмети гіршої якості, або ж предметом угоди виступають фіктивні предмети, які не існують в об'єктивній реальності або не належать винній особі; незаконне отримання пенсій, субсидій, інших видів соціальної допомоги на підставі підроблених документів; обманне отримання попередньої оплати (авансу) за надання товарів чи послуг.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: для заволодіння чужим майном чи правом на нього винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником чи володільцем майна. Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв'язків, рекомендацій інших осіб, зовнішньої обстановки, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт (авансу), укладення договору позики, укладення договору прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі.

Отримання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватися як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його присвоїти, а зобов'язання - не виконувати. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі посадовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство (у разі вчинення службовою особою - ще й за ст. 364). Якщо при цьому винний схилив хабародавця до замаху на давання хабара, його дії слід також кваліфікувати за відповідними частинами статей 15, 27 і ст. 369.

Обман чи зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винним з метою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов'язковість передачі йому майна чи права на нього. Отже, обов'язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об'єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно. Якщо обман використовується для досягнення іншої мети, наприклад, для створення умов для наступного заволодіння майном усупереч волі потерпілого, полегшення доступу до майна (для проникнення у відповідне приміщення тощо) і безпосередньо не обумовлює перехід майна або права на нього до винного, він не може визнаватися способом шахрайства. Такі дії слід розцінювати як крадіжку або інший злочин проти власності.

Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману чи зловживання довір'ям вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, викрадення або інше протиправне заволодіння офіційними документами, штампами або печатками, їх умисне знищення, пошкодження чи приховування, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст. 190 не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за ст. 353 або за відповідними частинами статей 357, 358 чи 366.

У разі, коли винна особа не змогла використати підроблений нею документ для шахрайського заволодіння майном чи придбання права на майно, її дії слід розцінювати як підроблення документів і готування до шахрайства (за умови, що винний мав намір вчинити шахрайство, передбачене частинами 2, 3 або 4 ст. 190). Особа, яка підробила документ і передала шахраєві для використання його при вчиненні шахрайських дій, підлягає відповідальності за підробку документів і пособництво у шахрайстві.

Не утворює складу шахрайства використання підроблених документів не з метою заволодіння майном чи правом на нього, а для досягнення іншої мети, наприклад, для працевлаштування. У разі зайняття особою відповідної посади за допомогою підроблених документів і фактичного виконання нею трудових обов'язків з отриманням за свою працю відповідної матеріальної винагороди відповідальність за ст. 190 виключається, оскільки у такому випадку відсутнє безоплатне одержання чужого майна. Дії такої особи можуть розглядатися як відповідний склад підроблення і кваліфікуватися за статтями 358 чи 366.

За способом вчинення (обман або зловживання довірою) шахрайство має велику схожість із заподіянням майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою, відповідальність за яке передбачена ст. 192. Відрізняються ці злочини між собою головним чином тим, що при шахрайстві має місце вилучення майна із фонду власника або іншого володільця, в результаті чого зменшується наявна маса такого майна, тоді як при вчиненні злочину, передбаченого ст. 192, винний отримує майнову вигоду шляхом використання майна, яке лише мало ще перейти у власність тієї чи іншої особи. В останньому випадку має місце так звана непередача належного.

Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.

3. Суб'єкт злочину загальний. Шахрайство, вчинене службовою особою, якщо вона з метою обману чи зловживання довірою зловживала владою або службовим становищем, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 190 і 364.

4. Суб'єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Психічне ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.

5. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами злочину є шахрайство: 1) вчинене повторно або 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 190), або 3) у великих розмірах, або 4) шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (ч. 3 ст. 190), або 5) в особливо великих розмірах, або 6) організованою групою (ч. 4 ст. 190); 7) що заподіяло значної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 190).

Під незаконними операціями з використанням електронно-обчислювальної техніки як кваліфікуючою ознакою шахрайства слід розуміти такі спрямовані на заволодіння чужим майном або придбання права на майно операції, в основі яких лежать обман чи зловживання довірою. При цьому вказану кваліфікуючу шахрайство обставину утворюють лише операції, здійснення яких без використання електронно-обчислювальної техніки є неможливим (наприклад, здійснення електронних платежів, інших операцій з безготівковими коштами). Якщо з використанням такої техніки здійснюються операції, які цілком можуть здійснюватись за допомогою іншої техніки (наприклад, комп'ютер використовується для набору тексту, виготовлення документа тощо), то розглядуваний склад шахрайства відсутній. Електронно-обчислювальна техніка (про її поняття див. коментар до ст. 361) у даному випадку виступає засобом вчинення злочину, а здійснювані з використанням неї операції становлять зміст шахрайського заволодіння чужим майном чи правом на нього.

Використання електронно-обчислювальної техніки для неправомірного заволодіння чужим майном утворює склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190, лише тоді, коли винна особа здійснює викрадення шляхом обману чи зловживання довірою. Обман при вчиненні цього злочину може виразитись у застосуванні програмних засобів, які дають змогу винному будь-яким чином (шляхом відшукання випадкових цифр, паролів тощо) здійснити несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається чи обробляється в автоматизованих системах, щоб ввести в оману автоматизовану систему і видати себе за того, хто має право в ній працювати і здійснювати відповідні операції (за "свого"). Проникнувши у такий спосіб до відповідної електронної системи, винний здійснює ті чи інші операції, як це робив би той, хто має на це право. При цьому він може вплинути на процес обробки інформації, перекрутити її зміст чи знищити, задати необхідну для заволодіння майном чи правом на нього команду, налагодити систему так, щоб вона функціонувала в режимі, який би забезпечив винному або іншим особам незаконне отримання чужого майна чи права на нього. Суть шахрайського обману при цьому залишається незмінною, з тією лише особливістю, що реалізується він за допомогою використання електронно-обчислювальної техніки, що потребує наявності відповідних знань, рівня підготовки, навичок. Зловживання довірою як спосіб шахрайства при незаконних операціях з використанням електронно-обчислювальної техніки має місце тоді, коли винна особа в результаті довірчих відносин (у зв'язку з виконанням службових обов'язків, дружніми стосунками з потерпілим тощо) має вільний доступ до здійснення відповідних операцій і недобросовісно використовує ці відносини для неправомірного заволодіння чужим майном чи правом на нього.

Якщо винна особа проникає до захищеної електронної системи в інший спосіб, наприклад, шляхом блокування чи знищення захисних кодів, і здійснює незаконні операції по заволодінню чужим майном, її дії не утворюють складу шахрайства, оскільки в них відсутні обман чи зловживання довірою. Їх слід розглядати як крадіжку чужого майна і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 185.

Про поняття таких кваліфікуючих шахрайство ознак, як вчинення його повторно, у великих чи особливо великих розмірах або завдання ним значної шкоди потерпілому, див. коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких ознак, як вчинення шахрайства за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, - ст. 28 та коментар до неї.

[Bolt]

25 минут назад, майор Пронин сказал:

По этому необходимо доказать факт передачи (получения) средств

Ну и какая статья предусматривает наказание за получение средств...)))

[babaika]

13 минут назад, майор Пронин сказал:

В уголовном праве не предусмотрено наказание за наличие долга, наказание предусмотрено за конкретное деяние (действие или бездействие). По этому необходимо доказать факт передачи (получения) средств, а не факт наличия долга.

Давайте рассмотри факт получения/передачи средств/имущества. В каком случае по Вашему мнению факт передачи/получения средств/имущества будет иметь признаки пред. ст.ст. 190, 192 ККУ?(при каких обстоятельствах происходила передача, кто инициировал и так далее…умысел, мотивы)

[Bolt]

27 минут назад, майор Пронин сказал:

В уголовном праве не предусмотрено наказание за наличие долга, наказание предусмотрено за конкретное деяние (действие или бездействие). По этому необходимо доказать факт передачи (получения) средств, а не факт наличия долга.

То есть такие понятия в уголовном праве как состав преступления, вина, умысел Вами не предусмотрены...))

[Bolt]

Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.

На этот момент особенно обратите внимание...

[майор Пронин]

3 минуты назад, babaika сказал:

Давайте рассмотри факт получения/передачи средств/имущества. В каком случае по Вашему мнению факт передачи/получения средств/имущества будет иметь признаки пред. ст.ст. 190, 192 ККУ?

я же писал ранее, в случае: не брал или брал, но не отдам. в первом случае, это обман, во втором злоупотребление.

[babaika]

8 минут назад, майор Пронин сказал:

я же писал ранее, в случае: не брал или брал, но не отдам. в первом случае, это обман, во втором злоупотребление.

Вы так лихо разделили объективную и субъективную стороны в каждом деянии отдельно.

В одном деянии умысел, а в другом мотив. Это как? По Вашей логике собрали в одно целое и получили .... что?

[майор Пронин]

Бабайка, это форум по гражданскому праву, а не уголовному. Если есть желание давайте встретимся, выпьем по 100 гр. чая и подискутируем. 

[майор Пронин]

1 минуту назад, babaika сказал:

Вы так лихо разделили объективную и субъективную стороны в каждом деянии отдельно.

В одном деянии умысел, а в другом мотив. Это как? По Вашей логике собрали в одно целое и получили .... что?

Объясните разницу, между умыслом и мотивом!