фактична дата припинення дії кредитного договору

[tata1971]

   На сьогодні фактично так.  По матеріальному праву - вважаю що ні. Не знаю кому потрібні ці безкінечні процеси, якщо все елементарно  просто  і випливає з основ цивільного права. Коли-небудь і судова система складе собі цивільне матеріально право як цілісну систему. Надіюсь.   Або встановлять свою правоту в формі правової позиції. 

Хозяйственные суды потихоньку формируют позицию того, что установление сроков исковой давности через суд дают возможность припинити действие ипотеки.  Надеемся на то, что это будет и в гражданском поле скоро. ( Пропущення строку позовної давності при стягненні основного зобов'язання (боргу) є підставою для припинення похідного зобов'язання (Постанова ВГСУ, судді: головуючий Ткаченко Н. Г., Катеринчук Л. Й., Куровський С. В.)

18.03.2015 |

Фабула судового акту: Позивач – майновий поручитель звернувся до суду із позовом про припинення іпотеки у зв‘язку із пропуском відповідачем – іпотекодержателем  строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та про визнання права власності за іпотеко держателем.  Факт пропуску строку позовної давності був встановлений іншим рішенням суду, яке  має преюдиціальне значення і яким відповідачу було відмовлено у стягненні предмету іпотеки саме з цієї причини. Суд прийшов до висновку, що пропущення строку позовної давності кредитором при стягненні боргу – основного зобов‘язання є підставою для припинення договору іпотеки – похідного зобов‘язання і застосував ст. 266 ЦК України (застосування позовної давності до додаткових вимог). Суд апеляційної інстанції визнав припиненим договір іпотеки  та постановив зняти заборону відчуження предмету іпотеки і вилучити відповідний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.)

[yafet]

Хозяйственные суды потихоньку формируют позицию того, что установление сроков исковой давности через суд дают возможность припинити действие ипотеки.  Надеемся на то, что это будет и в гражданском поле скоро. ( Пропущення строку позовної давності при стягненні основного зобов'язання (боргу) є підставою для припинення похідного зобов'язання (Постанова ВГСУ, судді: головуючий Ткаченко Н. Г., Катеринчук Л. Й., Куровський С. В.)

18.03.2015 |

Фабула судового акту: Позивач – майновий поручитель звернувся до суду із позовом про припинення іпотеки у зв‘язку із пропуском відповідачем – іпотекодержателем  строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та про визнання права власності за іпотеко держателем.  Факт пропуску строку позовної давності був встановлений іншим рішенням суду, яке  має преюдиціальне значення і яким відповідачу було відмовлено у стягненні предмету іпотеки саме з цієї причини. Суд прийшов до висновку, що пропущення строку позовної давності кредитором при стягненні боргу – основного зобов‘язання є підставою для припинення договору іпотеки – похідного зобов‘язання і застосував ст. 266 ЦК України (застосування позовної давності до додаткових вимог). Суд апеляційної інстанції визнав припиненим договір іпотеки  та постановив зняти заборону відчуження предмету іпотеки і вилучити відповідний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.)

      Щось таке подібне є.  Як на мене то черговий замок на піску. 

[у.zaporozhskiy]

Прошу подсказки по вопросу :припинення діїї кредитного договору,  было вимога о досрочном требовании по кредиту и по всем процентам, штрафам и т.д., согласно пунку кр. договора. в 2009году. В 2015 году банк подал иск на досрочное взыскание ипотеки и разрыв КД. Сроки по взыскании прошли, а как насчет действия договора и долга , есть ли суд практика о том, что измененный срок в требовании 2009г  банка относительно оплаты всего кредита и процентов досрочно,явл. окончанием действия кредитного договора и соответсвенно и ипотечного.  

 

Как по мне, то это не прекращает договор.

+ если у Вас еще есть оговорка о возможной регистрации права собственности на предмет ипотеки, то это может быть дополнительным основанием, которое подтверждает, что кредитор еще может реализовать свои права защиту прав на досрочное взыскание кредита путем приобретения права собственности на предмет ипотеки.

 

Я знаю, что некоторые избрали путь по прекращению кредитного договора, как следствии прекращению договора ипотеки, но пока не известно к каким результатом это привело.

[у.zaporozhskiy]

В основному концентруються на припиненні зобовязань або припиненні правовідносин(права управненої сторони і кореспондуючого йому обовязку зобовязаної сторони). Припинення дії договору є доволі штучним питанням, і, на мій погляд, цілком другорядним питанням.  Практика ст.653 ЦК обширна.  Наслідки розірвання договору в судовому порядку також можуть бути різноманітні.

 

   А суть розкидана по позиціях. Наприклад частина тут (правова позиція    у справі № 6-616 цс15 ...При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитнимдоговором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, строк пред’явлення кредиторомдо поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настаннястроку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання виконання основного зобов’язання у спірних правовідносинах є наступний день післяспливу наданого банком у вимозі строку для добровільного виконання зобов’язання за кредитним договором.

 

 

 По 653 наприклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48414997    "... ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, вказаною нормою прямо визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, тобто зобов'язання припиняються на майбутнє, до дати розірвання договору зобов'язання за договором є діючими."                                                                                        

     У Вашому випадку припинення іпотеки настане, якщо буде визнано припиненими зобовязання кредиту.  Що далі відбувається з боргом - практика не устаканилась. Логічно борг мав би стати Вашим доходом, а у кредитора - списаним збитком. А всі повністю зобовязання припинитись. Та й по всьому. ВСУ поки що сказав дещо про припинення зобовязань виконанням, але мало що про припинення зобовязань з інших підстав.

 

Наступление срока выполнения основного обязательства не является сроком его прекращения.

Прямо это нигде не прописано.

Возможно ли использовать позицию ВССУ о невозможности начисления процентов после вступления решения суда о взыскании в законную силу для прекращения кредитного договора?

пока вопрос, на который к сожалению нет ответа.

 

 

 

[у.zaporozhskiy]

   На сьогодні фактично так.  По матеріальному праву - вважаю що ні. Не знаю кому потрібні ці безкінечні процеси, якщо все елементарно  просто  і випливає з основ цивільного права. Коли-небудь і судова система складе собі цивільне матеріально право як цілісну систему. Надіюсь.   Або встановлять свою правоту в формі правової позиції. 

 

 

 

 

Благодарю Вас за ответ! Так получается, что если суды не хотят вызнавать, что  основное обязательство прекратилось в связи с тем, что сроки исковой давности прошли и задолженность перешла в категорию безнадежной и таким образом уже не является долгом ,  а убытками предприятия, то ипотека будет вечной и нужно будет постоянно доказывать в судах, что по данной ипотеке срок взыскания  прошел и взыскать ее невозможно?

 Действительно.

У них не так и много возможностей для нескольких обращений с исками с выбранными способами защиты.

По сути первое решение об отказе в обращение взыскания на предмет ипотеки,которое вступит в законную силу, будет иметь последствием закрытие производства по остальным искам с аналогичным предметом и по тем же основаниям.

Единственный способ это менять стороны иска (разные уступки) или предмет, но это все равно не изменит факта истечения срока исковой давности.

 

[у.zaporozhskiy]

Хозяйственные суды потихоньку формируют позицию того, что установление сроков исковой давности через суд дают возможность припинити действие ипотеки.  Надеемся на то, что это будет и в гражданском поле скоро. ( Пропущення строку позовної давності при стягненні основного зобов'язання (боргу) є підставою для припинення похідного зобов'язання (Постанова ВГСУ, судді: головуючий Ткаченко Н. Г., Катеринчук Л. Й., Куровський С. В.)

18.03.2015 |

Фабула судового акту: Позивач – майновий поручитель звернувся до суду із позовом про припинення іпотеки у зв‘язку із пропуском відповідачем – іпотекодержателем  строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки та про визнання права власності за іпотеко держателем.  Факт пропуску строку позовної давності був встановлений іншим рішенням суду, яке  має преюдиціальне значення і яким відповідачу було відмовлено у стягненні предмету іпотеки саме з цієї причини. Суд прийшов до висновку, що пропущення строку позовної давності кредитором при стягненні боргу – основного зобов‘язання є підставою для припинення договору іпотеки – похідного зобов‘язання і застосував ст. 266 ЦК України (застосування позовної давності до додаткових вимог). Суд апеляційної інстанції визнав припиненим договір іпотеки  та постановив зняти заборону відчуження предмету іпотеки і вилучити відповідний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.)

А можно ссылку на реестр.

Я не вижу материально-правовой основы для такого вывода.

 

[у.zaporozhskiy]

Не указано ведь, что досрочный возврат остатка займа должен производиться единоразово одним иском. Как по мне, это на усмотрение кредитора. Повторюсь, нужно уже в суде у кредитора уточнять подобные моменты и, конечно же, предоставлять свои расчёты.

 

Мы говорим, как раз, о случаях досрочного взыскания всего кредита.

Они наиболее распространены.

Конечно же кредитор имеет право на взыскание текущей задолженности, но прибегает к этому способу защиту лишь в одном случае из 1000 (из собственной практики).

Мы говорим о случае, когда кредитор подал иск на взыскание всей суммы кредита (тела), перед этим не направив требование о досрочном возврате кредита, то в таком случае срок выполнения основного обязательства наступил с момента подачи иска.

 

Если даже не было требования, то срок исковой давности в таком случае можем считать с момента последнего платежа, но самый глобальный вопрос в таком случае, когда начинает считаться исковая давность по телу кредита.

С момента последнего платежа или же с момента окончания срока кредитного договора (если он имеется), или наступления термина.

Пока этот вопрос открыт, прямого ответа в Постановлениях ВСУ нет.

Когда есть досудебное требование, то все проще.

По телу срок исковой давности начинает исчисляться с момента получения требования, по процентам может прерываться, если были какие-либо платежи после того, ка получено требование, также срок и.д. может прерываться, если были обращения в суд, которые завершились вынесением решений судов, вступивших в законную силу.

[tata1971]

Как по мне, то это не прекращает договор.

+ если у Вас еще есть оговорка о возможной регистрации права собственности на предмет ипотеки, то это может быть дополнительным основанием, которое подтверждает, что кредитор еще может реализовать свои права защиту прав на досрочное взыскание кредита путем приобретения права собственности на предмет ипотеки.

 

Я знаю, что некоторые избрали путь по прекращению кредитного договора, как следствии прекращению договора ипотеки, но пока не известно к каким результатом это привел

 

Да, такая оговорка у меня есть ( сторони домовились про те , що в разі неналежного виконання Іпотекодержателем зобов'язань за КД або цим Договором звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов'язання або шляхом продажу Іпотекодержателем Предмета іпотеки від свого імені третім особам) и у многих такая оговорка есть, так почему же банк не воспользовался ее в 2009году. когда мог сделать это без всяких расходов и время не терять . И к тому же я не согласна с той суммой которые они требуют  в досрочном требовании 2009года, а тем более в иске 2015 о досрочном взыскании ипотеки. Я не юрист, но если бы это можно бы так легко воспользоваться этой оговоркой. то банки давно бы переоформили 90 % недвижимости и многие стали бомжами. У такой же оговорки тоже д.б. срок.Не все же вечно

[у.zaporozhskiy]

 

Как по мне, то это не прекращает договор.

+ если у Вас еще есть оговорка о возможной регистрации права собственности на предмет ипотеки, то это может быть дополнительным основанием, которое подтверждает, что кредитор еще может реализовать свои права защиту прав на досрочное взыскание кредита путем приобретения права собственности на предмет ипотеки.

 

Я знаю, что некоторые избрали путь по прекращению кредитного договора, как следствии прекращению договора ипотеки, но пока не известно к каким результатом это привел

 

Да, такая оговорка у меня есть ( сторони домовились про те , що в разі неналежного виконання Іпотекодержателем зобов'язань за КД або цим Договором звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов'язання або шляхом продажу Іпотекодержателем Предмета іпотеки від свого імені третім особам) и у многих такая оговорка есть, так почему же банк не воспользовался ее в 2009году. когда мог сделать это без всяких расходов и время не терять . И к тому же я не согласна с той суммой которые они требуют  в досрочном требовании 2009года, а тем более в иске 2015 о досрочном взыскании ипотеки. Я не юрист, но если бы это можно бы так легко воспользоваться этой оговоркой. то банки давно бы переоформили 90 % недвижимости и многие стали бомжами. У такой же оговорки тоже д.б. срок.Не все же вечно

 

Должны быть и есть две большие разницы.

Закон об этом умалчивает.

Я Вам говорю, о проблемах, с которым Вы можете столкнуться при выборе такого способа защиты, но не в коей мере не отговариваю Вас от борьбы.

Бороться нужно и можно.

Если решите бороться, чем смогу помогу.

 

п.с. просто при наличии хотя бы какой-то практики, особенно Постановлений ВСУ, бороться проще.

[Bolt]

п.с. просто при наличии хотя бы какой-то практики, особенно Постановлений ВСУ, бороться проще.

 

Мне порой кажется, что у нас уже прецедентное право...(

[tata1971]

Должны быть и есть две большие разницы.

Закон об этом умалчивает.

Я Вам говорю, о проблемах, с которым Вы можете столкнуться при выборе такого способа защиты, но не в коей мере не отговариваю Вас от борьбы.

Бороться нужно и можно.

Если решите бороться, чем смогу помогу.

 

п.с. просто при наличии хотя бы какой-то практики, особенно Постановлений ВСУ, бороться проще.

Спасибо за предложение! Но все же если банки и коллектора  так легко могли забрать ипотеку, почему они это не делали, а шли и идут в суды?

[у.zaporozhskiy]

Спасибо за предложение! Но все же если банки и коллектора  так легко могли забрать ипотеку, почему они это не делали, а шли и идут в суды?

Есть два нюанса

ст. 37 на момент заключения большинства договоров ипотеки:

 

Стаття 37. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

 

З 10.01.2009 ч. 1 ст. 37 стала действовать в такой редакции.

"Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання";

 

 

Поэтому, если договор ипотеки был заключен до 10.01.2009, для регистрации права собственности ипотекодержателем, к договору ипотеки должен быть отдельный договор об удовлетворении требований ипотекодержателя, а не оговорка.

[у.zaporozhskiy]

Мне порой кажется, что у нас уже прецедентное право...(

 

По сути, как пришлось биться с положением об отсутствии договора с Приватбанком об увеличении исковой давности по условиям Рассрочка. Стандарт.

Даже было одно негативное Постановление ВСУ.

Но пока не появились новые положительные Постановления, начало казаться, что шансы заемщика обречены.

А все таки здравый смысл и правильное применение норм материального права победило.

[Vladimir AB]

Можливо, не в цій темі потріно, але проаналізуйте рішення, де судом визначено початок перебігу позовної давності з моменту несплати позичальником чергового платежу, Банк пропустив строк позовної давності - судом відмовлено в позові.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Буцмак Ю. Є., при секретарі Кузьменко Т. Г., за участі представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 07.12.2007 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 07-158, до якого у послідуючому вносилися зміни № 1-4. Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 34800 дол. США, зі строком повернення до 07.12.2027 р., сплатою 14,5% річних, з 12.06.2014 р. по 11.06.2015 р. 10% річних, з 12.06.2015 р. до кінця строку кредитування 14,5% річних. Між сторонами було також укладено 4 додаткові угоди до кредитного договору. Банк свої зобовязання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши йому кредит в сумі 34800 дол. США. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобовязання перед банком не виконав. В результаті порушення умов кредитного договору станом на 19.11.2014 р. утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту, заборгованості за процентами, пені, а всього 22525 дол. 6 центів, що за курсом НБУ складає 343736,55 грн. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 22525,06 дол. США, що за курсом НБУ складає 343736,55 грн. та судовий збір в розмірі 3437,36 грн.

Представник позивача надіслав на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог, просить стягнути із відповідача 25434,81 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 21.04.2015 р. 566036,11 грн., з яких борг за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 21849,16 дол. США, еквівалентно 486239,58 грн.; борг за процентами з урахуванням 3% річних у розмірі 3129,27 дол. США, еквівалентно 69640,08 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів та кредиту в розмірі 0,5% за кожен день у розмірі 456,38 дол. США, еквівалентно 10156,38 грн.

Від представника позивача надійшов лист, у якому він просить справу розглянути у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача позов не визнав, просить застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у задоволені позову.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, заперечення проти позову, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 58,60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 526,530,1054,626,627,11 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За кредитним договором банк (позикодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Судом досліджені:

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 07-158 від 7.12.2007 р. з додатками станом на 19.11.2014 р. за ОСОБА_2 у розмірі 22525,06 дол. США, що за курсом НБУ складає 343736.55 грн., курс дол. США до гривні;

Кредитний договір № 07-158 від 7.12.2007 р., укладений між ВАТ ВТБ банк і ОСОБА_2, з додатковими угодами № 1-4;

Лист-вимога ПАТ ВТБ банк від 26.11.2014 р., адресована ОСОБА_2 про негайне виконання зобовязання за кредитним договором;

Копія паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН;

Копія Статуту ПАТ ВТБ «Банк»;

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «ВТБ Банк» Серія А01, № 725805, дозволи;

Заява про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2015 р. № 3967/1-2 з додатками: оригінал розрахунку заборгованості з додатками № 1,2,3.

Судом встановлено, що 07.12.2007 р. між ВАТ «ВТБ банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 07-158, до якого у послідуючому вносилися зміни за №№ 1-4. Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 34800 дол. США, зі строком повернення до 07.12.2027 р., сплатою 14,5% річних, з 12.06.2014 р. по 11.06.2015 р. 10% річних, з 12.06.2015 р. до кінця строку кредитування 14,5% річних. Банк свої зобовязання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши йому кредит в сумі 34800 дол. США. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобовязання перед банком належно не виконує. Банк надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 26.11.2014 р. про погашення заборгованості. Однак відповідач заборгованість перед банком не погасив. В результаті порушення умов кредитного договору станом на 21.04.2014 р. утворилась заборгованість у розмірі 25434,81 дол. США, що за курсом НБУ становить 566036,11 грн.

Згідно з пунктом 6.2 кредитного договору, договорів про внесення змін № 1-4 до кредитного договору від 07.12.2007 р. банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору.

Боржник відповідач ОСОБА_2 припинив за кредитним договором здійснювати погашення кредиту, процентів за його користування, здійснював не у належній сумі з жовтня 2009 р., що підтверджується, додатками №№ 1,2 до Розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 07-158 від 07.12.2007 р., які надіслані представником позивача до суду разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2015 р. № 3967/1-2.

Про припинення чи погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом відповідачем в значно меншій сумі ніж передбачено кредитним договором, саме з вказаного часу також підтвердив у суді представник відповідача.

Відповідно до ст.ст. 256-261,264,266,267 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Особа, яка виконала зобовязання після спливу позовної давності не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 611, частинами 2-4 ст. 612 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобовязання боржником.

У пунктах 10.2, 10.4 кредитного договору зазначено: цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Невід»ємною частиною цього договору є Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг.

Судом встановлено, що згідно Графіка зменшення розміру заборгованості по кредиту, позичальник відповідач грошові кошти мав сплачувати згідно графіка.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору, який змінювався, сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів).

Представник відповідача у судовому засіданні зробив заяву про застосування до вимог позивача позовної давності.

Суд, враховуючи заяву представника відповідача про застосування судом позовної давності, вважає можливим застосувати/застосовує позовну давність до позовних вимог позивача у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 три роки.

Право вимоги по заборгованості збігло, тому, що предявити вимогу до позичальника - боржника - відповідача ОСОБА_2 про виконання зобовязання за кредитним договором від 07.12.2007 р., у кредитора (банка), виникло, починаючи з жовтня 2009 р. Банк із позовом до суду звернувся 24.02.2015 р. (дата вказана у позові).

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання.

Судом встановлено, що право вимоги відповідно до ч.1,5 ст. 261, ч. 2 ст. 1050 ЦК України у банка до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором від 07.12.2007 р. виникло з жовтня 2009 р., тобто з часу неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань по кредитному договору.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд зазначає, що позивач, представник позивача не звертались до суду із заявою про визнання поважними причини пропущення позовної давності.

Суд не знаходить підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності позивачем.

Суд також не знаходить підстав вважати укладені договори про внесення змін №№1-4 до кредитного договору № 07-158 від 07.12.2007 р. такими, що свідчили про переривання перебігу позовної давності, адже із них: № 1 укладений 13.11.2008 р.; № 2 укладений 27.02.2009 р., коли ОСОБА_2 не мав заборгованості; № 3 укладений 21.01.2010 р. коли заборгованість становила менш ніж за 4 місяці; № 4 укладений 12.06.2014 р., за межами позовної давності, тобто більш ніж через 3 роки, як у позивача виникло право (з жовтня 2009 р.) вимоги за кредитним договором від 07.12.2007 р. У договорах №№ 3,4 відсутні данні про визнання відповідачем боргу. Графік погашення кредиту і сплати процентів до договору № 3 та Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки до договору № 4 не містять даних про визнання відповідачем існуючої заборгованість відповідача перед банком на час їх укладення за кредитним договором від 07.12.2007 р., із зазначенням конкретної суми такої заборгованості. Не містять обовязку відповідача щодо погашення заборгованості, яка утворилася у звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором. Крім того у п.6.1.1,6.1.2 до договору № 4 зазначено, що підписання цього договору не призведе до порушення будь-якого положення чинного законодавства України, що має відношення до позичальника. Цей договір не вступає у суперечність з попередніми договорами (угодами), укладеними позичальником.

Суд також не знаходить підстав вважати часткове виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором від 07.12.2007 р. після жовтня 2009 р., таким, що свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки незважаючи на часткове погашення ним кредиту та процентів за користування кредитом у наступні періоди, у нього існувала заборгованість за їх сплатою починаючи з жовтня 2009 р., та право вимоги банку до нього з цього часу.

За таких обставин суд вважає у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 1,2,4,10,11 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.ст. 12,13,4,3 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України. Загальними засадами цивільного законодавства є: 3) свобода договору; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.    

При ухваленні рішення, суд враховує правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-155цс 13, № 6-53цс 14, № 6-116цс 13.

Відповідно до ч.3 ст. 208, ч.1,2 ст. 209, ч.2,3 ст. 213 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 3,4,11,12,13,252,256-261,264,266,267,526,530,1054,626,627 ЦК України, правових позицій Верховного Суду України у справах № 6-155цс 13, № 6-53цс 14, № 6-116цс 13, керуючись ст.ст. 1,2,4,10,58-60,88,208,209,212-215,360-7 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.    

Суддя                     Ю. Є. Буцмак

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області 

[yafet]

Можливо, не в цій темі потріно, але проаналізуйте рішення, де судом визначено початок перебігу позовної давності з моменту несплати позичальником чергового платежу, Банк пропустив строк позовної давності - судом відмовлено в позові.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Буцмак Ю. Є., при секретарі Кузьменко Т. Г., за участі представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 07.12.2007 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 07-158, до якого у послідуючому вносилися зміни № 1-4. Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 34800 дол. США, зі строком повернення до 07.12.2027 р., сплатою 14,5% річних, з 12.06.2014 р. по 11.06.2015 р. 10% річних, з 12.06.2015 р. до кінця строку кредитування 14,5% річних. Між сторонами було також укладено 4 додаткові угоди до кредитного договору. Банк свої зобовязання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши йому кредит в сумі 34800 дол. США. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобовязання перед банком не виконав. В результаті порушення умов кредитного договору станом на 19.11.2014 р. утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту, заборгованості за процентами, пені, а всього 22525 дол. 6 центів, що за курсом НБУ складає 343736,55 грн. Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 22525,06 дол. США, що за курсом НБУ складає 343736,55 грн. та судовий збір в розмірі 3437,36 грн.

Представник позивача надіслав на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог, просить стягнути із відповідача 25434,81 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 21.04.2015 р. 566036,11 грн., з яких борг за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 21849,16 дол. США, еквівалентно 486239,58 грн.; борг за процентами з урахуванням 3% річних у розмірі 3129,27 дол. США, еквівалентно 69640,08 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів та кредиту в розмірі 0,5% за кожен день у розмірі 456,38 дол. США, еквівалентно 10156,38 грн.

Від представника позивача надійшов лист, у якому він просить справу розглянути у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача позов не визнав, просить застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у задоволені позову.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, заперечення проти позову, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 58,60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 526,530,1054,626,627,11 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За кредитним договором банк (позикодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Судом досліджені:

Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 07-158 від 7.12.2007 р. з додатками станом на 19.11.2014 р. за ОСОБА_2 у розмірі 22525,06 дол. США, що за курсом НБУ складає 343736.55 грн., курс дол. США до гривні;

Кредитний договір № 07-158 від 7.12.2007 р., укладений між ВАТ ВТБ банк і ОСОБА_2, з додатковими угодами № 1-4;

Лист-вимога ПАТ ВТБ банк від 26.11.2014 р., адресована ОСОБА_2 про негайне виконання зобовязання за кредитним договором;

Копія паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН;

Копія Статуту ПАТ ВТБ «Банк»;

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «ВТБ Банк» Серія А01, № 725805, дозволи;

Заява про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2015 р. № 3967/1-2 з додатками: оригінал розрахунку заборгованості з додатками № 1,2,3.

Судом встановлено, що 07.12.2007 р. між ВАТ «ВТБ банк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 07-158, до якого у послідуючому вносилися зміни за №№ 1-4. Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 34800 дол. США, зі строком повернення до 07.12.2027 р., сплатою 14,5% річних, з 12.06.2014 р. по 11.06.2015 р. 10% річних, з 12.06.2015 р. до кінця строку кредитування 14,5% річних. Банк свої зобовязання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши йому кредит в сумі 34800 дол. США. В порушення умов кредитного договору відповідач свої зобовязання перед банком належно не виконує. Банк надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 26.11.2014 р. про погашення заборгованості. Однак відповідач заборгованість перед банком не погасив. В результаті порушення умов кредитного договору станом на 21.04.2014 р. утворилась заборгованість у розмірі 25434,81 дол. США, що за курсом НБУ становить 566036,11 грн.

Згідно з пунктом 6.2 кредитного договору, договорів про внесення змін № 1-4 до кредитного договору від 07.12.2007 р. банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору.

Боржник відповідач ОСОБА_2 припинив за кредитним договором здійснювати погашення кредиту, процентів за його користування, здійснював не у належній сумі з жовтня 2009 р., що підтверджується, додатками №№ 1,2 до Розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 07-158 від 07.12.2007 р., які надіслані представником позивача до суду разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 05.05.2015 р. № 3967/1-2.

Про припинення чи погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом відповідачем в значно меншій сумі ніж передбачено кредитним договором, саме з вказаного часу також підтвердив у суді представник відповідача.

Відповідно до ст.ст. 256-261,264,266,267 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Особа, яка виконала зобовязання після спливу позовної давності не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 611, частинами 2-4 ст. 612 ЦК України встановлені правові наслідки порушення зобовязання боржником.

У пунктах 10.2, 10.4 кредитного договору зазначено: цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Невід»ємною частиною цього договору є Графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг.

Судом встановлено, що згідно Графіка зменшення розміру заборгованості по кредиту, позичальник відповідач грошові кошти мав сплачувати згідно графіка.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору, який змінювався, сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів).

Представник відповідача у судовому засіданні зробив заяву про застосування до вимог позивача позовної давності.

Суд, враховуючи заяву представника відповідача про застосування судом позовної давності, вважає можливим застосувати/застосовує позовну давність до позовних вимог позивача у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 три роки.

Право вимоги по заборгованості збігло, тому, що предявити вимогу до позичальника - боржника - відповідача ОСОБА_2 про виконання зобовязання за кредитним договором від 07.12.2007 р., у кредитора (банка), виникло, починаючи з жовтня 2009 р. Банк із позовом до суду звернувся 24.02.2015 р. (дата вказана у позові).

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання.

Судом встановлено, що право вимоги відповідно до ч.1,5 ст. 261, ч. 2 ст. 1050 ЦК України у банка до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором від 07.12.2007 р. виникло з жовтня 2009 р., тобто з часу неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань по кредитному договору.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому суд зазначає, що позивач, представник позивача не звертались до суду із заявою про визнання поважними причини пропущення позовної давності.

Суд не знаходить підстав для визнання поважними причини пропущення позовної давності позивачем.

Суд також не знаходить підстав вважати укладені договори про внесення змін №№1-4 до кредитного договору № 07-158 від 07.12.2007 р. такими, що свідчили про переривання перебігу позовної давності, адже із них: № 1 укладений 13.11.2008 р.; № 2 укладений 27.02.2009 р., коли ОСОБА_2 не мав заборгованості; № 3 укладений 21.01.2010 р. коли заборгованість становила менш ніж за 4 місяці; № 4 укладений 12.06.2014 р., за межами позовної давності, тобто більш ніж через 3 роки, як у позивача виникло право (з жовтня 2009 р.) вимоги за кредитним договором від 07.12.2007 р. У договорах №№ 3,4 відсутні данні про визнання відповідачем боргу. Графік погашення кредиту і сплати процентів до договору № 3 та Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки до договору № 4 не містять даних про визнання відповідачем існуючої заборгованість відповідача перед банком на час їх укладення за кредитним договором від 07.12.2007 р., із зазначенням конкретної суми такої заборгованості. Не містять обовязку відповідача щодо погашення заборгованості, яка утворилася у звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором. Крім того у п.6.1.1,6.1.2 до договору № 4 зазначено, що підписання цього договору не призведе до порушення будь-якого положення чинного законодавства України, що має відношення до позичальника. Цей договір не вступає у суперечність з попередніми договорами (угодами), укладеними позичальником.

Суд також не знаходить підстав вважати часткове виконання ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором від 07.12.2007 р. після жовтня 2009 р., таким, що свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки незважаючи на часткове погашення ним кредиту та процентів за користування кредитом у наступні періоди, у нього існувала заборгованість за їх сплатою починаючи з жовтня 2009 р., та право вимоги банку до нього з цього часу.

За таких обставин суд вважає у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 1,2,4,10,11 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.ст. 12,13,4,3 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України. Загальними засадами цивільного законодавства є: 3) свобода договору; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.    

При ухваленні рішення, суд враховує правові позиції Верховного Суду України у справах № 6-155цс 13, № 6-53цс 14, № 6-116цс 13.

Відповідно до ч.3 ст. 208, ч.1,2 ст. 209, ч.2,3 ст. 213 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 3,4,11,12,13,252,256-261,264,266,267,526,530,1054,626,627 ЦК України, правових позицій Верховного Суду України у справах № 6-155цс 13, № 6-53цс 14, № 6-116цс 13, керуючись ст.ст. 1,2,4,10,58-60,88,208,209,212-215,360-7 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.    

Суддя                     Ю. Є. Буцмак

Білоцерківського міськрайонного суду

Київської області 

  Цікаво яким боком тут може зростись. Кредитування по 2027 рік. З 2009р. позичальник не платив, а кредитор не стягував. Але в листопаді 2014 (фактично десь мабуть з грудня)  кредитор витребував достроково все. Відомості про категорію кредиту і списання відсутні. Можливо суддя знає більше ніж написав і дійсно з моменту списання пройшло більше 3 років. А так, як йдеться в фабулі, то прострочене право на стягнення помісячних повернень тіла і процентів за період 3 роки назад від дати позову і не більше. Звичайно, що розрахунок неправильний і  апеляційний змушений буде самостійно визначити фактичний розмір боргу в межах строку позовної давності. Якщо прогресивний склад суду, то може навіть ризикнути залишити в силі змінивши підставу відмови на недоведеність розміру позовної вимоги. Застосувати ч.6 ст.13 не вдасться, бо  кредитор хоч і хотів нанести більшої матеральної шкоди позичальнику наваривши штрафних, але вони й так стягненню не підлягають через строк давності. Десь так. Якщо виходити з Amicus Plato, sed magis arnica Veritas

[Vladimir AB]

Так отож, кредит до 2027 року. Апеляції поки не було, якщо рішення вступить в силу, що тоді? У 2027 році банк звернеться до позичальника і стягне тільки в межах 3 років?

[yafet]

Так отож, кредит до 2027 року. Апеляції поки не було, якщо рішення вступить в силу, що тоді? У 2027 році банк звернеться до позичальника і стягне тільки в межах 3 років?

   Якщо вступить - то банк в ліс. Які нові зобовязання можуть виникнути з КД після дострокового невдалого витребування всього? Ніякі. Якщо з позичальника щось буде належати, то тільки позадоговірні: проценти по 625, якщо доведуть базу нарахування і різнопланові шкоди, які треба дотошно доводити.

[centurion]

Якщо вступить - то банк в ліс. Які можуть виникнути нові зобовязання з КД дострокового після невдалого витребування всього? Ніякі. Якщо з позичальника щось буде належати, то тільки позадоговірні: проценти по 625, якщо доведуть базу нарахування і різнопланові шкоди, які треба доводити дотошно.

Ну ещё нужно учитывать и принадлежность банка.

[Vladimir AB]

   Якщо вступить - то банк в ліс. Які нові зобовязання можуть виникнути з КД після дострокового невдалого витребування всього? Ніякі. Якщо з позичальника щось буде належати, то тільки позадоговірні: проценти по 625, якщо доведуть базу нарахування і різнопланові шкоди, які треба дотошно доводити.

Є ще іпотечне майно - будинок

[yafet]

Є ще іпотечне майно - будинок

   Ви про звернення з новим позовом з іншим предметом? Якщо позичальник = іпотекодавець то вже буде преюдиція, що "договірного" боргу нема.  Якщо про позасудове, то ст.35 про іпотеку забавна, але не безнадійна. Тим більше, що повністю не грає з колізійною нормою ст.11 ЗПС про 60 днів. Зрештою в ЦК є такий спосіб захисту, як заборонити вчиняти дію. І по держмиту гонорово, і по тексту скромненько з врахуванням преюдиції.  

[yafet]

Ну ещё нужно учитывать и принадлежность банка.

   Ми ж не про все, а тільки про "в межах цивільних павовідносин"

[tata1971]

Есть два нюанса

ст. 37 на момент заключения большинства договоров ипотеки:

 

Стаття 37. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

 

З 10.01.2009 ч. 1 ст. 37 стала действовать в такой редакции.

"Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання";

 

 

Поэтому, если договор ипотеки был заключен до 10.01.2009, для регистрации права собственности ипотекодержателем, к договору ипотеки должен быть отдельный договор об удовлетворении требований ипотекодержателя, а не оговорка.

Такой догово о перерегистрации права собственности в счет погашения долга имеет какие-то стандарты или он должен быть написан в свободной форме?. И к тому же банк должен указать расчет задолженности, кот . не явл. безнадежной суммой долга (более 3-х лет с момента досрочного требования)

(Так, безнадежной задолженностью с позиции налогового учета считают задолженность, соответствующую одному из следующих признаков (пп. 14.1.11 НКУ): а) задолженность по обязательствам, относительно которых истек срок исковой давности) Ведь безнадежная задолженность , срок по которой прошел не является уже долгом,  а убытком предприятия. Что будет просить банк в суде и регистрационной службе? типа оформите нам права собственности по безнадежной задолженности, т.к. есть такая оговорка в ипотечном договоре?

[centurion]

   Ми ж не про все, а тільки про "в межах цивільних павовідносин"

Так ті межі мають таку цікаву форму непередбаченного дишла у виконанні "чесних" суддів. Багато також залежить від внутрішньої та зовнішньої політично-економічної кон`юктури. 

[у.zaporozhskiy]

Так отож, кредит до 2027 року. Апеляції поки не було, якщо рішення вступить в силу, що тоді? У 2027 році банк звернеться до позичальника і стягне тільки в межах 3 років?

Після вступу рішення про стягнення заборгованості в законну силу, банк взагалі втрачає право на нарахування відсотків і пені.

[у.zaporozhskiy]

Такой догово о перерегистрации права собственности в счет погашения долга имеет какие-то стандарты или он должен быть написан в свободной форме?. И к тому же банк должен указать расчет задолженности, кот . не явл. безнадежной суммой долга (более 3-х лет с момента досрочного требования)

(Так, безнадежной задолженностью с позиции налогового учета считают задолженность, соответствующую одному из следующих признаков (пп. 14.1.11 НКУ): а) задолженность по обязательствам, относительно которых истек срок исковой давности) Ведь безнадежная задолженность , срок по которой прошел не является уже долгом,  а убытком предприятия. Что будет просить банк в суде и регистрационной службе? типа оформите нам права собственности по безнадежной задолженности, т.к. есть такая оговорка в ипотечном договоре?

 

По сути может быть написан в свободной форме.

Но у него должен присутствовать предмет и другие условия, предусмотренные ст. 638 ЦК.

 

Банк или кредитор не обязан сообщать, что Ваша задолженность безнадежная.

 

Это бремя доказывания ляжет на Вас, когда Вы будете доказывать незаконность переоформления права собственности на ипотекодержателя.

 

п.с. Я говорю Вам о реальных проблемах, с которым приходится сталкиваться на практике.