фактична дата припинення дії кредитного договору

[diplomat777]

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України: «Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу».

З огляду на невиконання Позичальниками своїх зобов’язань за кредитними договорами, Банки зверталися до судових інстанцій з позовами про дострокове стягнення існуючої заборгованості за тілом кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів.
Як правило, судові інстанції виносили рішення на користь Банків та, як наслідок, не зважаючи на те, що строк дії договору ще не закінчився, суди, з огляду на вимоги ч. 2 ст.1050 ЦК України достроково стягували з Позичальників заборгованість за кредитними договорами.
Не зважаючи на відповідні обставини, Банки, враховуючи що загальний строк дії кредитного договору, на їх думку, не припинився, а також з огляду на те, що борг, не зважаючи на рішення суду про дострокове його стягнення, не погашено, подають до суду нові позови, у яких просять стягнути з Позичальників, відсотки за користування кредитом, неустойку, тощо (далі – Нові позови).

Водночас, судові інстанції, у т.ч. і ВССУ (наприклад ухвали від 13.05.2015 по справі № 6-4841св15, від 15.07.2015 по справі № 6-15565св15) відмовляють Банкам у задоволенні Нових позовів, обґрунтовуючи свою позицію наступним, а саме: «Таким чином, оскільки вже ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування (!) відсотків за користування кредитом (!), неустойки (!) поза строком дії кредитного договору законом не передбачено (!)».
З наведеного чітко вбачається, що після того, як Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором то, як наслідок, це приводить до того, що відповідний договір, навіть, якщо він був укладений до 2020 року, припиняє свою дію.

З огляду на це, у мене є наступне питання – Чи має право Позичальник, який не зважаючи на винесене рішення про дострокове стягнення заборгованості, сплатив Банку додатково нараховані відсотки (тобто вже поза межами дії договору), вимагати в судовому порядку, посилаючись, окрім іншого, на вимоги ч. 1 ст. 1212 ЦК України, стягнення з Банку безпідставно отриманих коштів (обґрунтовуючи це тим, що строк дії кредитного договору закінчився, а отже у Банку не було правових підстав для зарахування та подальшого утримання цих коштів у себе) ?
Також мені незрозуміло, з якого саме часу кредитний договір вважається припиненим (тобто закінчується строк його дії, як зазначає ВССУ):
1) саме з дня подання Банком первісного позову про дострокове стягнення боргу ?
2) саме з дня винесення рішення, за наслідками розгляду первісного позову ?

[diplomat777]

В обґрунтування позиції відносно 1 питання (з дня подання первісного позову) можливо посилатися на те, що факт подання позову можливо розцінювати як пред’явлення вимоги до Позичальника про сплату боргу (даний висновок наведено в постанові Верховного Суду України від 17.09.2014 по справі №6-53цс14, у якій зазначено, що «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя», а також у абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму ВССУ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що: «Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову»).
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України: «Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».

З наведеного вбачається, що позовна заява є вимогою, а отже, якщо з дати її пред’явлення до суду минуло 7 днів, а Позичальник не виконав добровільно свої зобов’язання (тобто не сплатив Банку суму боргу, що зазначена у позові), то як наслідок, строк дії договору (з 8 дня після дати пред’явлення первісного позову) припиняється. Подальше винесення рішення суду лише констатує відповідний факт, та жодним чином не впливає на дату припинення строку дії кредитного договору.

До речі, в підтвердження цієї позиції свідчить те, що наприклад Банк подав позов про стягнення з Позичальника суми боргу за період з 20.01.2008 по 20.01.2014 та суд, за наслідками розгляду даної справи, 15.08.2014 виніс рішення про задоволення позову в повному обсязі. Проте, якщо припустити, що Позичальник (боржник) не виконав своєчасно це рішення, то Банк, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, має право нарахувати та стягнути з Позичальника 3% річних та інфляційні (якщо кредит в гривні), за весь час прострочення виконання свої зобов’язань. При цьому банк не буде здійснювати свій розрахунок від дати винесення рішення (тобто від 15.08.2014), а буде виходити з розрахунку суми позову (тобто дат, які там наведені, та які були порушені Позичальником починаючи з 20.01.2014 (по цю дату здійснювався розрахунок при поданні первісного позову) та по день подання нового позову, наприклад 30.12.2014).

[у.zaporozhskiy]

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України: «Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу».

З огляду на невиконання Позичальниками своїх зобов’язань за кредитними договорами, Банки зверталися до судових інстанцій з позовами про дострокове стягнення існуючої заборгованості за тілом кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів.

Як правило, судові інстанції виносили рішення на користь Банків та, як наслідок, не зважаючи на те, що строк дії договору ще не закінчився, суди, з огляду на вимоги ч. 2 ст.1050 ЦК України достроково стягували з Позичальників заборгованість за кредитними договорами.

Не зважаючи на відповідні обставини, Банки, враховуючи що загальний строк дії кредитного договору, на їх думку, не припинився, а також з огляду на те, що борг, не зважаючи на рішення суду про дострокове його стягнення, не погашено, подають до суду нові позови, у яких просять стягнути з Позичальників, відсотки за користування кредитом, неустойку, тощо (далі – Нові позови).

Водночас, судові інстанції, у т.ч. і ВССУ (наприклад ухвали від 13.05.2015 по справі № 6-4841св15, від 15.07.2015 по справі № 6-15565св15) відмовляють Банкам у задоволенні Нових позовів, обґрунтовуючи свою позицію наступним, а саме: «Таким чином, оскільки вже ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування (!) відсотків за користування кредитом (!), неустойки (!) поза строком дії кредитного договору законом не передбачено (!)».

З наведеного чітко вбачається, що після того, як Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором то, як наслідок, це приводить до того, що відповідний договір, навіть, якщо він був укладений до 2020 року, припиняє свою дію.

З огляду на це, у мене є наступне питання – Чи має право Позичальник, який не зважаючи на винесене рішення про дострокове стягнення заборгованості, сплатив Банку додатково нараховані відсотки (тобто вже поза межами дії договору), вимагати в судовому порядку, посилаючись, окрім іншого, на вимоги ч. 1 ст. 1212 ЦК України, стягнення з Банку безпідставно отриманих коштів (обґрунтовуючи це тим, що строк дії кредитного договору закінчився, а отже у Банку не було правових підстав для зарахування та подальшого утримання цих коштів у себе) ?

Також мені незрозуміло, з якого саме часу кредитний договір вважається припиненим (тобто закінчується строк його дії, як зазначає ВССУ):

1) саме з дня подання Банком первісного позову про дострокове стягнення боргу ?

2) саме з дня винесення рішення, за наслідками розгляду первісного позову ?

 

Исходя из практики: с момента вынесения решения.

Хотя это юридически безграмотно.

Более правильно с момента обращения с иском в суд.

 

[diplomat777]

У кого небудь є якісь думки з цього приводу ?

[Vladimir AB]

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України: «Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу».

З огляду на невиконання Позичальниками своїх зобов’язань за кредитними договорами, Банки зверталися до судових інстанцій з позовами про дострокове стягнення існуючої заборгованості за тілом кредиту, нарахованих процентів, пені та штрафів.

Як правило, судові інстанції виносили рішення на користь Банків та, як наслідок, не зважаючи на те, що строк дії договору ще не закінчився, суди, з огляду на вимоги ч. 2 ст.1050 ЦК України достроково стягували з Позичальників заборгованість за кредитними договорами.

Не зважаючи на відповідні обставини, Банки, враховуючи що загальний строк дії кредитного договору, на їх думку, не припинився, а також з огляду на те, що борг, не зважаючи на рішення суду про дострокове його стягнення, не погашено, подають до суду нові позови, у яких просять стягнути з Позичальників, відсотки за користування кредитом, неустойку, тощо (далі – Нові позови).

Водночас, судові інстанції, у т.ч. і ВССУ (наприклад ухвали від 13.05.2015 по справі № 6-4841св15, від 15.07.2015 по справі № 6-15565св15) відмовляють Банкам у задоволенні Нових позовів, обґрунтовуючи свою позицію наступним, а саме: «Таким чином, оскільки вже ухвалене судове рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, то нарахування (!) відсотків за користування кредитом (!), неустойки (!) поза строком дії кредитного договору законом не передбачено (!)».

З наведеного чітко вбачається, що після того, як Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором то, як наслідок, це приводить до того, що відповідний договір, навіть, якщо він був укладений до 2020 року, припиняє свою дію.

З огляду на це, у мене є наступне питання – Чи має право Позичальник, який не зважаючи на винесене рішення про дострокове стягнення заборгованості, сплатив Банку додатково нараховані відсотки (тобто вже поза межами дії договору), вимагати в судовому порядку, посилаючись, окрім іншого, на вимоги ч. 1 ст. 1212 ЦК України, стягнення з Банку безпідставно отриманих коштів (обґрунтовуючи це тим, що строк дії кредитного договору закінчився, а отже у Банку не було правових підстав для зарахування та подальшого утримання цих коштів у себе) ?

Також мені незрозуміло, з якого саме часу кредитний договір вважається припиненим (тобто закінчується строк його дії, як зазначає ВССУ):

1) саме з дня подання Банком первісного позову про дострокове стягнення боргу ?

2) саме з дня винесення рішення, за наслідками розгляду первісного позову ?

З дня набрання рішенням законної сили

[diplomat777]

Исходя из практики: с момента вынесения решения.

Хотя это юридически безграмотно.

Более правильно с момента обращения с иском в суд.

А как по Вашему мнению следует аргументировать данную позицию (с момента обращения с иском в суд) ?

[centurion]

 Проте, якщо припустити, що Позичальник (боржник) не виконав своєчасно це рішення, то Банк, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України, має право нарахувати та стягнути з Позичальника 3% річних та інфляційні (якщо кредит в гривні), за весь час прострочення виконання свої зобов’язань. 

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

[diplomat777]

 

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 

Не совсем понял к чему этот посыл, тем более учитывая главный вопрос этой темы ?

Если Вы об изменении условиями договора размера годовых (например с 3% на 15 %), то эта позиция мне известна

[КомпаньонЪ]

А как на мой взгляд, так с момента истечения срока установленного досудебным требованием, т.к. банк фактически изменил срок действия договора

[diplomat777]

А как на мой взгляд, так с момента истечения срока установленного досудебным требованием, т.к. банк фактически изменил срок действия договора

Данный посыл имеет место быть (более того его поддерживают и суды, в т.ч. ВССУ и ВСУ). Однако в моем случае небыло досудебного требования (тем более о досрочном взыскании всего долга), поскольку банк сразу обратился с иском в суд

[poi1]

вопрос спорный в бесправном государстве.

Большинство судебных решений поддерживают позицию, что взыскание прекращает обязательство, но не прекращает Договор. 

[centurion]

вопрос спорный в бесправном государстве.

Большинство судебных решений поддерживают позицию, что взыскание прекращает обязательство, но не прекращает Договор. 

Не совсем понятно, если исходить из того, что обязательства возникают из условий договора. Или всё-таки невыполненное обязательство на момент подачи иска?

[у.zaporozhskiy]

А как на мой взгляд, так с момента истечения срока установленного досудебным требованием, т.к. банк фактически изменил срок действия договора

Смотря какое досудебное требование и что предусмотрено кредитным договором.

Зачастую срок выполнения основного обязательства-возврата всего кредита наступает с момента получения требования.

А сам срок, указанный в требовании, дает возможность лишь добровольно выполнить условие договора.

[у.zaporozhskiy]

А как по Вашему мнению следует аргументировать данную позицию (с момента обращения с иском в суд) ?

 

Если нет досудебного требования, как в Вашем случае, банк использует свое право на защиту своего права на возврат всего кредита подавая иск о принудительном взыскании его с Вас.

Это прослежуется через ст. 11 ЗУ о зпп, ст. 1050 ЦК, практикой ВСУ по поручительству и т.д.

[centurion]

Если нет досудебного требования, как в Вашем случае, банк использует свое право на защиту своего права на возврат всего кредита подавая иск о принудительном взыскании его с Вас.

Это прослежуется через ст. 11 ЗУ о зпп, ст. 1050 ЦК, практикой ВСУ по поручительству и т.д.

Почему всего кредита, а не его части в виде % и/или неустойки?

[yafet]

Если нет досудебного требования, как в Вашем случае, банк использует свое право на защиту своего права на возврат всего кредита подавая иск о принудительном взыскании его с Вас.

Это прослежуется через ст. 11 ЗУ о зпп, ст. 1050 ЦК, практикой ВСУ по поручительству и т.д.

      Питання неоднозначне.  Міркую (десь по-своєму субєктивно вловлюючи логіку ВССУ), що умова договору припиняється тоді, коли з неї вже не може виникнути  зобовязання, тобто припиняється, коли перестає бути підставою виникнення нового зобовязання. Відповідно, якщо по 1048,1050 тіло кредиту стягнуто достроково разом з "належними" процентами, то моментом припинення договору (умов договору про тіло, проценти і штрафні санкції за них) ніби-то є дата набрання рішенням законної сили, а не дата подання до суду чи дата встановлена у вимозі.

     

        Я б з точки зору інтересу,  дотримувався другої точки зору, яка є вигіднішою для позичальника: Дата встановлена у вимозі, якщо така була перед судом і обовязково була перед нотаріусом  має більше право на існування, оскільки в момент заявлення такої ЗАКОННОЇ вимоги, банк реалізує своє право на дострокове (1048,1054), а значить відмовляється (змінює) зобовязання. 

Фактично зміст правовідносин зводиться до того, що внаслідок настання передбаченої договором (і законом) обставини - порушення позичальником, кредитодавець відмовляється від подальшого кредитування.   Не позбавлене сенсу ні застосування ч.4 ст. 651 ні ч.2 ст.604.   Зважаючи на наслідки ст. 604(припинення всіх аксесорних), ВССУ напевно підтягує систему на застосування аналогії в наслідках за  ч.3. ст. 653 ( 3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.).  Що також не найгірше, з точки зору ясності і однозначності. 

 

(   Оскільки  Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

 

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

 

 

Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.   ) 

[yafet]

Почему всего кредита, а не его части в виде % и/или неустойки?

 вимога (як окремий лист або як позов)  простроченого і санкцій ніяк не впливає на зміст ні договору ні зобовязань з нього. Погоду робить тільки реалізація права на дострокове повне прострочене+непрострочене (ч.2 1050  ......позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.)

[centurion]

 вимога (як окремий лист або як позов)  простроченого і санкцій ніяк не впливає на зміст ні договору ні зобовязань з нього. Погоду робить тільки реалізація права на дострокове повне прострочене+непрострочене (ч.2 1050  ......позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.)

Не указано ведь, что досрочный возврат остатка займа должен производиться единоразово одним иском. Как по мне, это на усмотрение кредитора. Повторюсь, нужно уже в суде у кредитора уточнять подобные моменты и, конечно же, предоставлять свои расчёты.

[у.zaporozhskiy]

Почему всего кредита, а не его части в виде % и/или неустойки?

 

Потому что именно пользование телом кредита,  дает право кредитору начислять проценты и частично пеню.

А если кредитор воспользовался правом на досрочный возврат кредита, то по сути он теряет право на начисление процентов и пени.

[у.zaporozhskiy]

      Питання неоднозначне.  Міркую (десь по-своєму субєктивно вловлюючи логіку ВССУ), що умова договору припиняється тоді, коли з неї вже не може виникнути  зобовязання, тобто припиняється, коли перестає бути підставою виникнення нового зобовязання. Відповідно, якщо по 1048,1050 тіло кредиту стягнуто достроково разом з "належними" процентами, то моментом припинення договору (умов договору про тіло, проценти і штрафні санкції за них) ніби-то є дата набрання рішенням законної сили, а не дата подання до суду чи дата встановлена у вимозі.

     

        Я б з точки зору інтересу,  дотримувався другої точки зору, яка є вигіднішою для позичальника: Дата встановлена у вимозі, якщо така була перед судом і обовязково була перед нотаріусом  має більше право на існування, оскільки в момент заявлення такої ЗАКОННОЇ вимоги, банк реалізує своє право на дострокове (1048,1054), а значить відмовляється (змінює) зобовязання. 

Фактично зміст правовідносин зводиться до того, що внаслідок настання передбаченої договором (і законом) обставини - порушення позичальником, кредитодавець відмовляється від подальшого кредитування.   Не позбавлене сенсу ні застосування ч.4 ст. 651 ні ч.2 ст.604.   Зважаючи на наслідки ст. 604(припинення всіх аксесорних), ВССУ напевно підтягує систему на застосування аналогії в наслідках за  ч.3. ст. 653 ( 3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.).  Що також не найгірше, з точки зору ясності і однозначності. 

 

(   Оскільки  Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору

1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

 

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

 

 

Стаття 604. Припинення зобов'язання за домовленістю сторін

1. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

2. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

3. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом.

4. Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.   ) 

 

Вопрос был по случаю, когда нет требования.

В таком случае нужно считать с даты подачи иска.

 

[yafet]

Не указано ведь, что досрочный возврат остатка займа должен производиться единоразово одним иском. Как по мне, это на усмотрение кредитора. Повторюсь, нужно уже в суде у кредитора уточнять подобные моменты и, конечно же, предоставлять свои расчёты.

   Як на мене, то в 1050 вказано саме так: вимога дострокового може мати місце тільки один раз.  Ви праві в тому, що "виконане прострочене робить недійсною решту вимоги"(по ст.42 про іпотеку. та по ст.11 ЗПСпоживачів), але суд це читати не бажає. Вважає, що якщо раз витребував, то встановив новий строк виконання і крапка. Час покаже.

[tata1971]

   Як на мене, то в 1050 вказано саме так: вимога дострокового може мати місце тільки один раз.  Ви праві в тому, що "виконане прострочене робить недійсною решту вимоги"(по ст.42 про іпотеку. та по ст.11 ЗПСпоживачів), але суд це читати не бажає. Вважає, що якщо раз витребував, то встановив новий строк виконання і крапка. Час покаже.

Прошу подсказки по вопросу :припинення діїї кредитного договору,  было вимога о досрочном требовании по кредиту и по всем процентам, штрафам и т.д., согласно пунку кр. договора. в 2009году. В 2015 году банк подал иск на досрочное взыскание ипотеки и разрыв КД. Сроки по взыскании прошли, а как насчет действия договора и долга , есть ли суд практика о том, что измененный срок в требовании 2009г  банка относительно оплаты всего кредита и процентов досрочно,явл. окончанием действия кредитного договора и соответсвенно и ипотечного.  

[yafet]

Прошу подсказки по вопросу :припинення діїї кредитного договору,  было вимога о досрочном требовании по кредиту и по всем процентам, штрафам и т.д., согласно пунку кр. договора. в 2009году. В 2015 году банк подал иск на досрочное взыскание ипотеки и разрыв КД. Сроки по взыскании прошли, а как насчет действия договора и долга , есть ли суд практика о том, что измененный срок в требовании 2009г  банка относительно оплаты всего кредита и процентов досрочно,явл. окончанием действия кредитного договора и соответсвенно и ипотечного.  

В основному концентруються на припиненні зобовязань або припиненні правовідносин(права управненої сторони і кореспондуючого йому обовязку зобовязаної сторони). Припинення дії договору є доволі штучним питанням, і, на мій погляд, цілком другорядним питанням.  Практика ст.653 ЦК обширна.  Наслідки розірвання договору в судовому порядку також можуть бути різноманітні.

 

   А суть розкидана по позиціях. Наприклад частина тут (правова позиція    у справі № 6-616 цс15 ...При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитнимдоговором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, строк пред’явлення кредиторомдо поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настаннястроку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання виконання основного зобов’язання у спірних правовідносинах є наступний день післяспливу наданого банком у вимозі строку для добровільного виконання зобов’язання за кредитним договором.

 

 

 По 653 наприклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48414997    "... ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, вказаною нормою прямо визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, тобто зобов'язання припиняються на майбутнє, до дати розірвання договору зобов'язання за договором є діючими."                                                                                        

     У Вашому випадку припинення іпотеки настане, якщо буде визнано припиненими зобовязання кредиту.  Що далі відбувається з боргом - практика не устаканилась. Логічно борг мав би стати Вашим доходом, а у кредитора - списаним збитком. А всі повністю зобовязання припинитись. Та й по всьому. ВСУ поки що сказав дещо про припинення зобовязань виконанням, але мало що про припинення зобовязань з інших підстав.

[tata1971]

В основному концентруються на припиненні зобовязань або припиненні правовідносин(права управненої сторони і кореспондуючого йому обовязку зобовязаної сторони). Припинення дії договору є доволі штучним питанням, і, на мій погляд, цілком другорядним питанням.  Практика ст.653 ЦК обширна.  Наслідки розірвання договору в судовому порядку також можуть бути різноманітні.

 

   А суть розкидана по позиціях. Наприклад частина тут (правова позиція    у справі № 6-616 цс15 ...При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитнимдоговором не визначено інші умови виконання основного зобов’язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором, строк пред’явлення кредиторомдо поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов’язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настаннястроку виконання зобов’язання у повному обсязі або у зв’язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Отже, виходячи з умов кредитного договору та положень статті 599 ЦК України днем настання виконання основного зобов’язання у спірних правовідносинах є наступний день післяспливу наданого банком у вимозі строку для добровільного виконання зобов’язання за кредитним договором.

 

 

 По 653 наприклад: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48414997Згідно "... ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, вказаною нормою прямо визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, тобто зобов'язання припиняються на майбутнє, до дати розірвання договору зобов'язання за договором є діючими."                                                                                        

     У Вашому випадку припинення іпотеки настане, якщо буде визнано припиненими зобовязання кредиту.  Що далі відбувається з боргом - практика не устаканилась. Логічно борг мав би стати Вашим доходом, а у кредитора - списаним збитком. А всі повністю зобовязання припинитись. Та й по всьому. ВСУ поки що сказав дещо про припинення зобовязань виконанням, але мало що про припинення зобовязань з інших підстав.

Благодарю Вас за ответ! Так получается, что если суды не хотят вызнавать, что  основное обязательство прекратилось в связи с тем, что сроки исковой давности прошли и задолженность перешла в категорию безнадежной и таким образом уже не является долгом ,  а убытками предприятия, то ипотека будет вечной и нужно будет постоянно доказывать в судах, что по данной ипотеке срок взыскания  прошел и взыскать ее невозможно?

[yafet]

Благодарю Вас за ответ! Так получается, что если суды не хотят вызнавать, что  основное обязательство прекратилось в связи с тем, что сроки исковой давности прошли и задолженность перешла в категорию безнадежной и таким образом уже не является долгом ,  а убытками предприятия, то ипотека будет вечной и нужно будет постоянно доказывать в судах, что по данной ипотеке срок взыскания  прошел и взыскать ее невозможно?

   На сьогодні фактично так.  По матеріальному праву - вважаю що ні. Не знаю кому потрібні ці безкінечні процеси, якщо все елементарно  просто  і випливає з основ цивільного права. Коли-небудь і судова система складе собі цивільне матеріально право як цілісну систему. Надіюсь.   Або встановлять свою правоту в формі правової позиції.