Постановление ВСУ по пересмотру о возможности обращения взыскания на предмет ипотеки без отдельного решения при соблюдении условий

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., 
суддів: Гуменюка В.І., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,
Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., 
 
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: відділ державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, Шепетівський міський відділ УДМС України в Хмельницькій області, публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-банк», про зняття з реєстраційного обліку та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, відділу Державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», третя особа – публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Експрес-банк» про визнання недійсним та скасування акта державного виконавця, протоколу публічних торгів, свідоцтва на право власності на майно та скасування реєстрації права власності за заявами ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-банк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2015 року, 

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зняття з реєстраційного обліку.

Позивачка зазначала, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2010 року з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-банк» (далі – АБ «Експрес-банк») стягнуто заборгованість за кредитним договором від 25 червня 2008 року в сумі 11 852,88 долари США. На виконання цього рішення відділом державної виконавчої служби Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області (далі – ВДВС Шепетівського МРУЮ) 17 травня 2011 року на прилюдних торгах реалізовано належну ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 квартиру за АДРЕСА_1, яку придбала ОСОБА_1, ставши її власником. Оскільки відповідачі з квартири добровільно не виселились, проігнорувавши письмові вимоги про необхідність звільнити квартиру, позивачка просила виселити їх у примусовому порядку та зняти з реєстраційного обліку. У подальшому вимогу про виселення ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2013 року залишена без розгляду.

У червні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ВДВС Шепетівського МРУЮ, приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі – ПП «СП «Юстиція») про визнання недійсним та скасування акта державного виконавця, протоколу публічних торгів, свідоцтва на право власності на майно та скасування реєстрації права власності.

Позивачі просили визнати недійсними та скасувати протокол проведення прилюдних торгів від 17 травня 2011 року, акт державного виконавця від 26 травня 2011 року, свідоцтво про право власності на квартиру за АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області 30 травня 2011 року та зареєстроване в реєстрі за НОМЕР_1, скасувати реєстрацію права власності на вказану квартиру.

Зазначали, що на порушення вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення), не було повідомлено про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про оцінку майна.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 грудня 2013 року, заявлені позови було залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року справу в частині вирішення зустрічного позову було направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В частині первісного позову вказані рішення було залишено без змін.

Останнім рішеннями Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2015 року вказане рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року в частині зустрічного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову: визнано недійсними акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений ВДВС Шепетівського МРУЮ 26 травня 2011 року, свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане на ім’я ОСОБА_1 та посвідчене приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу, реєстраційний НОМЕР_1; скасовано реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вказану квартиру. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданих до Верховного Суду України заявах про перегляд судових рішень ОСОБА_1 та АБ «Експрес-банк» порушують питання про скасування ухвалених у справі рішень судів касаційної та апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяв про перегляд судових рішень ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний Банк «Експрес-Банк» посилаються на постанову Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в заявах доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положенням пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених пунктами 1, 2 та 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками чотирикімнатної квартири за АДРЕСА_1.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «Експрес-банк» заборгованість за кредитним договором від 25 червня 2008 року в сумі 11 852,88 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 9 червня 2010 року еквівалентно 93 867 грн 70 коп. Цим же рішенням у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 червня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки – квартиру за АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладанням від імені АБ «Експрес-банк» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за початковою ціною продажу предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеною на підставі акту незалежної оцінки нерухомого майна.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 28 листопада 2011 року вказане рішення Шепетівського міськрайонного суду від 28 липня 2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

1 грудня 2010 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь АБ «Експрес-банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 11 852,88 доларів США, що еквівалентно 93 867 грн 70 коп. Цей виконавчий лист було пред’явлено до виконання та 13 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження. Під час виконання виконавчого листа державний виконавець здійснив перевірку наявності у боржника майна та склав акт опису та арешту спірної квартири. Ринкова вартість квартири згідно з експертною оцінкою складала 288 353 грн.

2 березня 2011 року між ВДВС Шепетівського МРУЮ та Хмельницькою філією ПП «СП «Юстиція» було укладено договір про надання послуг з реалізації нерухомого майна шляхом його продажу на прилюдних торгах.

З метою реалізації квартири з прилюдних торгів ПП «СП «Юстиція» розмістило відповідне оголошення на сайті Міністерства юстиції України, листом НОМЕР_2 від 15 березня 2011 року повідомило сторони виконавчого провадження про дату, час, місце проведення прилюдних торгів з реалізації вказаної квартири.

Перші торги, призначені на 4 квітня 2011 року, не відбулися через відсутність покупців. 12 квітня 2011 року державний виконавець ВДВС Шепетівського МРУЮ здійснив уцінку майна та зменшив вартість квартири на 25 % від її початкової. Листом НОМЕР_3 від 27 квітня 2011 року було повідомлено сторони виконавчого провадження про повторні торги, призначені на 17 травня 2011 року. Згідно з протоколом присутності на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна учасником прилюдних торгів 17 травня 2011 року була зареєстрована одна особа – ОСОБА_1. Відповідно до протоколу проведення прилюдних торгів НОМЕР_4 переможцем прилюдних торгів 17 травня 2011 року стала ОСОБА_1, яка придбала спірну квартиру за 178 814 грн 01 коп.

На підставі вказаного протоколу ВДВС Шепетівського МРУЮ видав акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 26 травня 2011 року, на підставі якого приватний нотаріус Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 на ім’я ОСОБА_1 видав свідоцтво від 30 травня 2011 року, яким посвідчено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за АДРЕСА_1. На підставі вказаного свідоцтва 23 червня 2011 року здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові щодо визнання недійсними прилюдних торгів та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що торги відбувалися з приводу реалізації арештованого майна, що є предметом іпотеки, на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, а не про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому положення Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин не застосовуються, натомість на спірні правовідносини поширюються норми Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положення.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року, наданій заявником на підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, міститься висновок про те, що норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем. Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення невідповідності в застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов’язки суб’єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. 

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». 

Отже, за цієї норми підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. 

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого судового рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності – на об’єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. 

Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як окремий вид застави, то норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, норми цього Закону дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Ураховуючи викладене, у справі, яка переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій безпідставно не застосували положення Закону України «Про іпотеку» й дійшли помилкового висновку про можливість реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості без дотримання вимог цього Закону.

З огляду на зазначене Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала суду касаційної інстанції та рішення суду апеляційної інстанції у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, є незаконними.

При цьому суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсними прилюдних торгів, правильно керувався тим, що прилюдні торги проведено з додержанням вимог Тимчасового положення та Закону України «Про іпотеку».

За таких обставин відповідно до пункту 4 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 3604 ЦПК України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2015 року підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяви ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-банк» задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня 2015 року та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 25 червня 2015 року скасувати, залишити в силі рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 жовтня 2013 року.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко
Судді: В.І. Гуменюк
В.М. Сімоненко
Л.І. Охрімчук 
А.Г. Ярема
Я.М. Романюк

Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 червня 2016 року у справі
№ 6-315цс16

Норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/13FBD41945F753C4C2257FE600414FC2

[ANTIRAID]

ВСУ в очередной раз довольно вольно протрактовал законодательство и указал на возможность обращения взыскания на предмет ипотеки и его реализацию на публичных торгах без отдельного решения об обращении взыскания на предмет ипотеки.

Однако при этом должны быть соблюдены определенные условия. В частности, задолженность должна существовать у должника исключительно только перед ипотекодержателем. 

[Obelix]

Насчет имущества, которое нужно взыскать перед ипотекой - я согласен. Есть порядок взыскания в ЗУ про ВП

Но насчет долга только ипотекодержателю... спорно.

Нарушение права на взыскание другого кредитора?... может быть.

... а прямой нормы закона тут нет.

Может есть понятие "добросовестности" )))))) 

[у.zaporozhskiy]

12 часов назад, Obelix сказал:

Насчет имущества, которое нужно взыскать перед ипотекой - я согласен. Есть порядок взыскания в ЗУ про ВП

Но насчет долга только ипотекодержателю... спорно.

Нарушение права на взыскание другого кредитора?... может быть.

... а прямой нормы закона тут нет.

Может есть понятие "добросовестности" )))))) 

Это вообще не понятно что.

Сколько можно расширительно толковать закон.

Кто-то в практике уже пробовал использовать наличие задолженности не только перед ипотекодержателем?

Или это имеется в виду то, что таким образом обращение взыскания на предмет ипотеки возможно только в рамках исполнительного производства, открытого на основании решения о взыскании задолженности в пользу ипотекодержателя?

14 часов назад, ANTIRAID сказал:

наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем.