Постановление ВСУ по пересмотру о правомерности проведения зачета встречных однородных требований по кредиту и переуступленному депозиту


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

5 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      4
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      1
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      4
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      1


Recommended Posts

Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В,
тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015

Справа №910/28919/15

Суддя Плотницька Н.Б.,

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до

1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

третя особа-1, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

третя особа-2, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар"

третя особа-2, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог

Представники: від позивача Корнєв В.М.

- представник за довіреністю Коцюба О.В.

- представник за довіреністювід відповідача-1 Мостепанюк В.І. - представник за довіреністю від відповідача-2 Кулак І.О.

- представник за довіреністювід третьої особи-1 ОСОБА_8

представник за довіреністювід третьої особи- 2 не з'явились від третьої особи-3 не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.11.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015 № б/н, а саме вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458 грн 92 коп., та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу № 10004006546754 від 27.03.2014 у розмірі 120 139 доларів США 92 центи, суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, а тому є недійсною, оскільки є необґрунтованою, а також відступлення здійснено на більшу суму, а зарахування на меншу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28919/15 та справу призначено до розгляду на 30.11.2015.

18.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про видачу копії ухвали.

30.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

30.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

30.11.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли відзив на позовну заяву на документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 розгляд справи відкладено на 10.12.2015, у зв'язку з неявкою представників відповідача-2, третьої особи-2 та третьої особи-3.

02.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

09.12.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли довідки.

Представники третіх осіб 2 та 3 у судове засідання 10.12.2015 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, вимоги суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 10.12.2015 з'явились представники позивача, відповідачів та третьої особи-1, та надали пояснення по суті справи. Представники позивача в повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи-1 надали пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 10.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (кореспондент за договором) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк за договором) укладено договір № 151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (надалі - договір рахунку-1), відповідно до умов якого банк викриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро", № 16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

15.12.2010 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (кореспондент за договором) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк за договором) укладено договір №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (надалі - договір рахунку-2), згідно з яким банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро", у українських гривнях (980) №16001804043 та виконує за дорученням і за кошти Кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за вказаними договорами рахунку, між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (заставодержателем) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавцем) було укладено ряд договорів, а саме:

- договір застави майнових прав від 25.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 293 (надалі - договір застави-1), за яким заставодавець передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржників здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбаченими контрактами з такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення), вичерпний перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору. Пункт 1.2. договору застави-1 передбачає, що вартість предмета застави станом на момент укладення цього договору становить 459 484 167 грн 00 коп.;

- договір застави майнових прав від 25.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 294 (надалі - договір застави-2), за яким заставодавець передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржників здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбаченими контрактами з такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення), вичерпний перелік яких наведено в додатку №1 до цього договору. Пункт 1.2. договору застави-2 передбачає, що вартість предмета застави станом на момент укладення цього договору становить 1 298 834 955 грн 00 коп.;

- договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 (надалі - договір застави ЦП), за яким заставодавець передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу предмет застави, а саме: цінні папери - облігації підприємств відсоткові іменні незабезпечені (звичайні), емітовані ТОВ "ЕСУ", бездокументарна форма існування, серія "С", ISIN UA4000163901, загальна кількість - 160 872 штуки, номінальна вартість одного цінного паперу - 1 000 грн 00 коп. загальна вартість предмета застави становить 160 872 000 грн 00 коп.;

- договір щодо звернення стягнення № 1/ЦП/ЗС від 26.02.2015 (надалі - договір звернення стягнення на ЦП);

- іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим № 1871 (надалі - договір іпотеки), за яким заставодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме - 11 земельних ділянок.

29.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (позичальник) укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 206 000 000 грн 00 коп. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 15 % річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.07.2015, за умови виконання позичальником умов пунктів 3.3.12.7, 3.3.12.8 договору. За умови виконання позичальником умов пункту 3.3.12.7 договору та невиконання позичальником умов пункту 3.3.12.8 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде не пізніше 02.03.2015. За умови невиконання позичальником умов пункту 3.3.12.7 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде не пізніше 20.01.2015.

Майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 та всіма додатковими угодами до даного договору, а також договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, перебувають в заставі Публічного акціонерного товариству "Державний ощадний банк України" відповідно до договору застави майнових прав від 25.02.2015, реєстровий № 293, укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та забезпечують виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договорами кореспондентських рахунків.

Договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, майнові права за якими також перебувають в заставі Публічного акціонерного товариству "Державний ощадний банк України" згідно з договором застави майнових прав від 25.02.2015, реєстровий № 293 є:

- договір застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S1 від 29.05.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір відступлення прав вимоги від 29.05.2014 за договором купівлі-продажу № 11/PR/2014 від 21.04.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та Україно-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля", що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S2 від 17.06.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар";

- договір застави майнових прав № ВКЛ-2005880/11/S3 від 12.09.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір відступлення прав вимоги від 12.09.2014 за договором купівлі-продажу № 04/08/2014 від 04.08.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та Україно-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля".

03.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (новий кредитор) та ОСОБА_3 (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, відповідно до у мов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги у розмірі 134 539,85 доларів США до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у доларах США від 27.03.2014 (сума вкладу 136 359,00 доларів США, строк залучення вкладу до 01.04.2015, процента ставка за вкладом - 11,50 % річних), а новий кредитор зобов'язується сплати первісному кредиторові ціну відступлення за права вимоги, що відступаються за цим договором.

20.02.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на адресу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" були направлені повідомлення від 20.02.2015 про заміну кредитора у зобов'язанні, а саме за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у доларах США від 27.03.2014 на підставі укладеного 03.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (новий кредитор) та ОСОБА_3 (первісний кредитор) договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, та заява про дострокове відкликання частини вкладу за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 у сумі 134 539,85 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист № 469175 від 20.02.2015.

Як вбачається з копії опису вкладення у цінний лист № 469124 від 27.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" направило на адресу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, а саме припинення в зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії N ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458 грн 92 коп. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.215 складає еквівалент 120 139,92 доларів США ), та припинення зобов'язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" заборгованості за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 на загальну суму 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458 грн 92 коп.), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач на те, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015 № б/н, а саме вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458 грн 92 коп., та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу № 10004006546754 від 27.03.2014 у розмірі 120 139 доларів США 92 центи, суперечить приписам статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України, а тому є недійсною, оскільки є необґрунтованою, а також відступлення здійснено на більшу суму, а зарахування на меншу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі статтями 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Фактично припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, до якої, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 10571 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З урахуванням норм статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" є боржником Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором № ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 на суму 3 335 458 грн 92 коп. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.215 складає еквівалент 120 139,92 доларів США), а Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" є боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 на суму 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458 грн 92 коп.), права вимоги за яким відступлені за договором відступлення прав вимоги від 03.08.2014. Отже, зазначені вимоги є зустрічними.

Згідно із положеннями статті 601 Цивільного кодексу України вимоги, що зараховуються мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Як встановлено судом, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" за кредитним договором ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 є грошовими, тобто однорідними.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, за висновками суду не змінюють самої суті грошового зобов'язання.

Таким чином, на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання.

В силу положень чинного законодавства для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим, особа, яка отримала заяву про зарахування може спростувати правомірність такого зарахування, на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Розмір заборгованості, який припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог визначається станом на з'явлення відповідної заяви. Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується представниками відповідачів, на час заявлення вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" по кредиту за кредитним договором № ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 складала 3 335 458 грн 92 коп. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.215 складає еквівалент 120 139,92 доларів США) та заборгованість Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 становить 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458 грн 92 коп.). Доказів наявності спору щодо розміру заборгованості за вказаними договорами сторонами не надано.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання вимог, встановлених статтею 203 та статтею 601 Цивільного кодексу України, в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015), з огляду на вищевикладене вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача-1 та третьої особи-1 щодо відсутності у позивача права на позов, у зв'язку з нікчемністю, в силу частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", договору застави майнових прав від 25.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 293, договору застави майнових прав від 25.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 294, іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим № 1871, договору щодо звернення стягнення № 1/ЦП/ЗС від 26.02.2015 та договору застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015, оскільки дійсність вказаних правочинів не є предметом розгляду у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.12.2015

Суддя Н.Б. Плотницька

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54328856

Link to comment
Share on other sites

Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р.

Справа № 910/28919/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Ільєнок Т.В.
Тарасенко К.В.
секретар судового засідання - Пугачова А.С. 

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.03.2016 року по справі №910/28919/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року

по справі №910/28919/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до 1.Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1.Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", 3.ОСОБА_7

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі-відповідач 2) про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015, а саме вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458,92 грн., та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу № 10004006546754 від 27.03.2014 у розмірі 120 139 доларів США 92 центи, суперечить приписам ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, а тому є недійсною, оскільки є необґрунтованою, а також відступлення здійснено на більшу суму, а зарахування на меншу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/28929/15 в позові відмовлено повністю. 

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 10.12.2015р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; на порушення норм матеріального та процесуального права. 

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 10.12.2015р., відповідач 1 також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину зазначене рішення суду; виключити з мотивувальної частини рішення суду абзац 4 сторінка 8; абзац 8 та 9 сторінка 8; та доповнити мотивувальну частину рішення суду абзацами зазначеними в прохальній частині апеляційної скарги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач 1 посилається на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; порушено норми матеріального та процесуального права. Також, посилається на невідповідність висновків суду фактичним даним. 

Відповідачем 2 подано відзиви на апеляційні скарги, в яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Треті особи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційні скарги, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзивів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, судова колегія встановила наступне: 

15.12.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (кореспондент) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) був укладений договір №151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі - договір рахунку 1), відповідно до умов якого банк викриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро", №16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

Крім того, 15.12.2010р. між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (кореспондент) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) був укладений договір №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі - договір рахунку 2), відповідно до умов якого банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро", у українських гривнях (980) №16001804043 та виконує за дорученням і за кошти Кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за вказаними договорами рахунку, між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (заставодержателем) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавцем) було укладено ряд договорів, а саме:

- договір застави майнових прав від 25.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 293 (далі - договір застави 1), за яким заставодавець передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржників здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбаченими контрактами з такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення), вичерпний перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору. Пункт 1.2. договору застави 1 передбачає, що вартість предмета застави станом на момент укладення цього договору становить 459 484 167,00 грн.;

- договір застави майнових прав від 25.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 294 (надалі - договір застави 2), за яким заставодавець передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржників здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбаченими контрактами з такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення), вичерпний перелік яких наведено в додатку №1 до цього договору. Пункт 1.2. договору застави 2 передбачає, що вартість предмета застави станом на момент укладення цього договору становить 1 298 834 955,00 грн.;

- договір застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015 (далі - договір застави ЦП), за яким заставодавець передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу предмет застави, а саме: цінні папери - облігації підприємств відсоткові іменні незабезпечені (звичайні), емітовані ТОВ "ЕСУ", бездокументарна форма існування, серія "С", ISIN UA4000163901, загальна кількість - 160 872 штуки, номінальна вартість одного цінного паперу - 1 000,00 грн. загальна вартість предмета застави становить 160 872 000,00 грн.;

- договір щодо звернення стягнення № 1/ЦП/ЗС від 26.02.2015 (далі - договір звернення стягнення на ЦП);

- іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим № 1871 (далі - договір іпотеки), за яким заставодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності, а саме - 11 земельних ділянок.

29.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", як позичальником, був укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 206 000 000,00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 15 % річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.07.2015, за умови виконання позичальником умов пунктів 3.3.12.7, 3.3.12.8 договору. За умови виконання позичальником умов пункту 3.3.12.7 договору та невиконання позичальником умов пункту 3.3.12.8 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде не пізніше 02.03.2015. За умови невиконання позичальником умов пункту 3.3.12.7 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде не пізніше 20.01.2015.

Майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 та всіма додатковими угодами до даного договору, а також договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, перебувають в заставі Публічного акціонерного товариству "Державний ощадний банк України" відповідно до договору застави майнових прав від 25.02.2015, реєстровий № 293, укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та забезпечують виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договорами кореспондентських рахунків.

Договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, майнові права за якими також перебувають в заставі Публічного акціонерного товариству "Державний ощадний банк України" згідно з договором застави майнових прав від 25.02.2015, реєстровий № 293 є:

- договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S1 від 29.05.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір відступлення прав вимоги від 29.05.2014 за договором купівлі-продажу №11/PR/2014 від 21.04.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та Україно-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля", що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17.06.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар";

- договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S3 від 12.09.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір відступлення прав вимоги від 12.09.2014 за договором купівлі-продажу № 04/08/2014 від 04.08.2014 (з усіма змінами та доповненнями), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та Україно-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля".

03.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", як новим кредитором, та ОСОБА_7, як первісним кредитором, був укладений договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, відповідно до у мов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги у розмірі 134 539,85 доларів США до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у доларах США від 27.03.2014 (сума вкладу 136 359,00 доларів США, строк залучення вкладу до 01.04.2015, процента ставка за вкладом - 11,50 % річних), а новий кредитор зобов'язується сплати первісному кредиторові ціну відступлення за права вимоги, що відступаються за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на адресу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" були направлені повідомлення від 20.02.2015 про заміну кредитора у зобов'язанні, а саме за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у доларах США від 27.03.2014 на підставі укладеного 03.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (новий кредитор) та ОСОБА_7 (первісний кредитор) договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, та заява про дострокове відкликання частини вкладу за договором №10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 у сумі 134 539,85 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист №469175 від 20.02.2015 (а.с.175 т.1).

Як вбачається з копії опису вкладення у цінний лист № 469124 від 27.02.2015 (а.с.198 т.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" направило на адресу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, а саме припинення в зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії N ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458,92 грн. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.215 складає еквівалент 120 139,92 доларів США ), та припинення зобов'язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" заборгованості за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 на загальну суму 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458,92 грн.), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27.02.2015, а саме вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29.05.2014 у розмірі 3 335 458,92 грн., та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу №10004006546754 від 27.03.2014 у розмірі 120 139,92 доларів США, суперечить приписам ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, а тому є недійсною, оскільки є необґрунтованою, а також відступлення здійснено на більшу суму, а зарахування на меншу.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

В силу норм ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 Господарського кодексу України).

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Згідно зі ст.514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У відповідності до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Згідно із ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ч.1 ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

Фактично припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, до якої, відповідно, застосовуються загальні положення про правочин.

Згідно із ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 71 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

З урахуванням норм ст.601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Як встановлено судом першої інстанція та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" є боржником Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за кредитним договором №ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 на суму 3 335 458,92 грн. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.215 складає еквівалент 120 139,92 доларів США), а Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" є боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" за договором №10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 на суму 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458,92 грн.), права вимоги за яким відступлені за договором відступлення прав вимоги від 03.08.2014. Отже, зазначені вимоги є зустрічними.

У відповідності до положень ст.601 Цивільного кодексу України вимоги, що зараховуються мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Як свідчать матеріали справи, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" за кредитним договором ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором №10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 є грошовими, тобто однорідними.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, за висновками суду не змінюють самої суті грошового зобов'язання.

Таким чином, на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання.

В силу положень чинного законодавства для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим, особа, яка отримала заяву про зарахування може спростувати правомірність такого зарахування, на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Розмір заборгованості, який припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог визначається станом на з'явлення відповідної заяви.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на час заявлення вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" по кредиту за кредитним договором №ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 складала 3 335 458,92 грн. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.215 складає еквівалент 120 139,92 доларів США) та заборгованість Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 становить 120 139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27.02.2015, складає еквівалент 3 335 458,92 грн.). Доказів наявності спору щодо розміру заборгованості за вказаними договорами сторонами не надано.

Позивачем відповідно до вимог ст.ст.33-34 ГПК України не доведено та не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання вимог, встановлених ст.203 та ст.601 Цивільного кодексу України, в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Посилання сторін на відсутність у позивача права на позов, у зв'язку з нікчемністю, в силу ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", договору застави майнових прав від 25.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 293, договору застави майнових прав від 25.02.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 294, іпотечного договору від 29.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A.B. за реєстровим № 1871, договору щодо звернення стягнення № 1/ЦП/ЗС від 26.02.2015 та договору застави цінних паперів № 1/ЦП від 26.02.2015, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки дійсність вказаних правочинів не є предметом розгляду у даній справі.

Стосовно посилань сторін на запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», судова колегія зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, тимчасова адміністрація в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» запроваджено з 03.03.2015р.

При цьому, як зазначалось вище, повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні надіслано Товариством з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» на адресу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 20.02.2015р., а заяву про припинення зобов'язань зарахування зустрічних вимог - 27.02.2015р., тобто до запровадження тимчасової адміністрації. 

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. 

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені позивачем та відповідачем 1 в апеляційних скаргах, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування чи зміни, шляхом виключення та доповнення мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянтів. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року по справі №910/28919/15 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2015 року по справі №910/28919/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/28919/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Т.В. Ільєнок
К.В. Тарасенко
 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/56579123

Link to comment
Share on other sites

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 910/28919/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,
Барицької Т.Л.,
Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року

у справі №910/28919/15

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до відповідачів 1.Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачів 1.Державна організація (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"

3.ОСОБА_12

про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог

за участю представників 
позивача - Корнєв В.М. 
відповідача - 1. Мостепанюк В.І.,Ханович К.В.
2. Дудяк Р.А.
третьої особи - 1. Костюков Д.І.
2. не з'явився
3. не з' явився

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року, а саме вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29 травня 2014 року у розмірі 3 335 458,92 грн., та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу № 10004006546754 від 27.03.2014 у розмірі 120139 доларів США 92 центи, суперечить приписам ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, а тому є недійсною, оскільки є необґрунтованою, а також відступлення здійснено на більшу суму, а зарахування на меншу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 грудня 2015 року (суддя Плотницька Н.Б.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 березня 2016 року (судді Яковлєв М.Л., Ільєнок Т.В., Тарасенко К.В.) у справі №910/28929/15 в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з зазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10 грудня 2015 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05 березня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" також не погоджується з прийнятими у справі рішенням та постановою звернувся з касаційною скаргою в якій просив змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року шляхом виключення обґрунтувань з мотивувальної частини постанови.

23 травня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"подало заяву про зміну вимог у касаційній скарзі у якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" подав відзиви на касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в яких просив прийняті у справі рішення та постанову залишити без змін, а відповідні касаційні скарги без задоволення.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також подав відзив на касаційні скарги в якому просив задовольнити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (без урахування заяви від 23 травня 2016 року) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та касаційна Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (кореспондент) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) був укладений договір №151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі - договір рахунку 1), відповідно до умов якого банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро", №16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

Крім того, 15 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (кореспондент) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) був укладений договір №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі - договір рахунку 2), відповідно до умов якого банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро", у українських гривнях (980) №16001804043 та виконує за дорученням і за кошти Кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за зазначеними договорами рахунку, між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (заставодержателем) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавцем) укладено договір застави майнових прав від 25 лютого 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 293 (далі - договір застави 1), за яким заставодавець передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, а саме: майнові права - права вимоги від боржників здійснення платежів на користь заставодавця за контрактами в розмірах та в строки, передбаченими контрактами з такими боржниками, та усі належні заставодавцю майнові права за договорами, що забезпечують виконання зобов'язання за контрактами (договорами забезпечення), вичерпний перелік яких наведено в додатку № 1 до цього договору. Пункт 1.2. договору застави 1 передбачає, що вартість предмета застави станом на момент укладення цього договору становить 459 484 167,00 грн.

29 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", як позичальником, укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11, відповідно до умов якого надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 206 000 000,00 грн. зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 15 % річних, в порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01 липня 2015 року, за умови виконання позичальником умов пунктів 3.3.12.7, 3.3.12.8 договору. За умови виконання позичальником умов пункту 3.3.12.7 договору та невиконання позичальником умов пункту 3.3.12.8 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде не пізніше 02 березня 2015 року. За умови невиконання позичальником умов пункту 3.3.12.7 договору, кінцевим терміном погашення заборгованості буде не пізніше 20 січня 2015 року.

Майнові права за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29 травня 2014 року та всіма додатковими угодами до даного договору, а також договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, перебувають в заставі Публічного акціонерного товариству "Державний ощадний банк України" відповідно до договору застави майнових прав від 25 лютого 2015 року, реєстровий № 293, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та забезпечують виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договорами кореспондентських рахунків.

Договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, майнові права за якими також перебувають в заставі Публічного акціонерного товариству "Державний ощадний банк України" згідно з договором застави майнових прав від 25 лютого 2015 року, реєстровий № 293 є:

- договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S1 від 29 травня 2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір відступлення прав вимоги від 29 травня 2014 року за договором купівлі-продажу №11/PR/2014 від 21 квітня 2014 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та Україно-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля", що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S2 від 17 червня 2014 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий дар";

- договір застави майнових прав №ВКЛ-2005880/11/S3 від 12 вересня 2014 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар";

- договір відступлення прав вимоги від 12 вересня 2014 року за договором купівлі-продажу № 04/08/2014 від 04 серпня 2014 року (з усіма змінами та доповненнями), укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" та Україно-німецьким спільним підприємством "Агро-Поділля".

03 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс", як новим кредитором, та ОСОБА_12, як первісним кредитором, був укладений договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги у розмірі 134 539,85 доларів США до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у доларах США від 27 березня 2014 року (сума вкладу 136 359,00 доларів США, строк залучення вкладу до 01 квітня 2015 року, відсоткова ставка за вкладом - 11,50 % річних), а новий кредитор зобов'язується сплати первісному кредиторові ціну відступлення за права вимоги, що відступаються за цим договором.

Судами встановлено, що 20 лютого 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на адресу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" були направлені повідомлення від 20 лютого 2015 року про заміну кредитора у зобов'язанні, а саме за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" у доларах США від 27 березня 2014 року на підставі укладеного 03 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (новий кредитор) та ОСОБА_12 (первісний кредитор) договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, та заява про дострокове відкликання частини вкладу за договором №10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27 березня 2014 року у сумі 134539,85 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією опису вкладення у цінний лист №469175 від 20 лютого 2015 року (а.с.175 т.1).

Судами попередніх інстанцій з копії опису вкладення у цінний лист № 469124 від 27 лютого 2015 року (а.с.198 т.) встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" направило на адресу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, а саме припинення зобов'язань щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії N ВКЛ-2005880/11 від 29 травня 2014 року у розмірі 3335458,92 грн. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27 лютого 2015 року складає еквівалент 120 139,92 доларів США ), та припинення зобов'язань щодо сплати Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" заборгованості за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27 березня 2014 року на загальну суму 120139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27 лютого 2015 року, складає еквівалент 3335458,92 грн.), внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року, а саме вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" щодо сплати суми заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005880/11 від 29 травня 2014 року у розмірі 3335458,92 грн., та вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" щодо сплати заборгованості за договором банківського вкладу №10004006546754 від 27 березня 2014 року у розмірі 120139,92 доларів США, суперечить приписам ст.601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України, а тому є недійсною, оскільки є необґрунтованою, а також відступлення здійснено на більшу суму ніж зазначено в заяві про зарахування.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача є необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем відповідно до вимог ст.ст.33-34 ГПК України не доведено та не надано доказів наявності фактичних обставин, які б свідчили про недодержання вимог, встановлених ст.203 та ст.601 Цивільного кодексу України, в момент вчинення одностороннього правочину (заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 27.02.2015).

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що на час заявлення вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" за кредитом за кредитним договором №ВКЛ-2005880/11 від 25 квітня 2014 року складала 3335458,92 грн. (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27 лютого 2015 року складає еквівалент 120 139,92 доларів США) та заборгованість Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27 березня 2014 року становить 120139,92 доларів США (що за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ станом на 27 лютого 2015 року, складає еквівалент 3 335 458,92 грн.). Доказів наявності спору щодо розміру заборгованості за зазначеними договорами сторонами не надано.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, однак вважає за необхідне також звернути увагу на наступні обставини, які взагалі унеможливлюють задоволення даного позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначалось вище, обґрунтовуючи своє порушене право за захистом якого звернувся позивач, він обґрунтовує укладеними договорами з Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", №151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15 грудня 2010 року та №151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15 грудня 2010 року та Застави майнових прав від 25 лютого 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим № 293. (т. 1. ар. 13-18 позовна заява з додатками).

Постановою Національного Банку від 16 серпня 2006 року № 320 "Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті" визначено, що Кореспондентський рахунок це рахунок, що відкривається одним банком іншому банку, філії іноземного банку для здійснення міжбанківського переказу коштів.

У відповідності до п. 1.1. Договорів №151210-Л1/№151210-Л2 з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, сторони встановлюють кореспондентські відносини. Для проведення розрахунків позивач відкриває відповідачу 1 мультивалютний/ кореспондентський рахунок ти "Лоро" у валютах/українських гривнях згідно заяви відповідача 1 за дорученням і за кошти відповідача 1 розрахунки на підставі цього договору і здійснює його обслуговування. 

Зі змісту укладених між сторонами договорів про відкриття та ведення кореспондентського рахунку не вбачається можливість залучення власних коштів позивача на здійснення переказів за кореспондентськими рахунками відповідача 1.

Крім того, позивачем не надано доказів неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" своїх зобов'язань за Договорами №151210-Л1/№151210-Л2 та існування дійсної заборгованості відповідача 1 перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України".

У судовому засіданні, яке відбулось 31 травня 2016 року представником позивача зазначено, що йому не відомо про наявність грошових зобов'язань відповідача 1 перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та невідомо про наявність відповідного спору у суді.

Законом України "Про заставу" від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII передбачено що застава це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що не суперечить законодавству України. При цьому, застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Оскільки, Договір застави (п. 1.1) укладений з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кожного з Договорів кореспондентського рахунку, а позивачем не доведено неналежного виконання зобов'язань за Договорами №151210-Л1/№151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15 грудня 2010 року та не зазначив яка саме дійсна вимога існує у позивача до відповідача 1, то в силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звернення позивача з позовом у цій справі є передчасним.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявників касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 10 грудня 2015 року у справі № 910/28919/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Т.Л. Барицька

В. І. Татьков 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58331133

Link to comment
Share on other sites

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А., 
суддів: Берднік І.С. та Жайворонок Т.Є., 

за участю представників: публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» – Мединського М.М., Мостепанюка В.І. та Ханович К.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – Костюкова Д.І., публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – Карпінського С.В., товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» – Дудяка Р.А. і Кулака І.О., товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» – Дудяка Р.А. та Кулака І.О., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заявy публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15 за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі – ПАТ «Державний ощадний банк України») до ПАТ «Дельта Банк» і товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (далі – ТОВ «Танк Транс»), треті особи – Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» та ОСОБА_1, – про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Танк Транс» (треті особи – Державна організація (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» та ОСОБА_1) про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заява про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 27 лютого 2015 року суперечить приписам статті 601 ЦК України і статті 203 ГК України, а тому є недійсною.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 10 грудня 2015 року залишено без змін.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що оскільки договір застави укладено з метою забезпечення належного виконання зобов’язання, що випливає з кожного з договорів кореспондентського рахунку, а позивачем не доведено неналежного виконання зобов’язань за договорами №№ 151210-Л1, 151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15 грудня 2010 року та не зазначено, яка саме дійсна вимога існує у позивача до ПАТ «Дельта Банк», то звернення позивача з позовом у цій справі є передчасним. 

До Верховного Суду України звернулося ПАТ «Дельта Банк» із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15 із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 215, 512-514, 516-517, 601, 1066, 1068, 1071 ЦК України, а також невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

В обґрунтування неоднаковості застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 28 березня 2016 року у справі № 910/4339/15-г, від 23 березня 2016 року у справі № 910/27271/15, від 13 серпня 2014 року у справі № 905/7653/13, від 12 березня 2012 року у справі № 9/112, від 11 квітня 2016 року у справі № 914/2246/15, від 18 квітня 2016 року у справі № 914/2074/15, від 27 січня 2016 року у справі № 914/1053/15, від 16 грудня 2015 року у справі № 910/9544/15 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року у справі № К/800/40534/15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Також заявником додано копію постанови Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г, в якій, на його думку, викладені висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, яким не відповідає судове рішення суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 вересня 2016 року справу № 910/28919/15 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою ПАТ «Дельта Банк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у цій справі.

У заяві ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року і рішення Господарського суду м. Києва від 10 грудня 2015 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. 

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. 

Предметом розгляду в справі, що переглядається, є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, Вищий господарський суд України виходив із передчасності звернення позивача із позовом та недоведеності неналежного виконання зобов’язань за договорами №№ 151210-Л1, 151210-Л2 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 15 грудня 2010 року. 

Водночас із постанов Вищого господарського суду України від 28 березня 2016 року у справі № 910/4339/15-г, від 23 березня 2016 року у справі № 910/27271/15, від 13 серпня 2014 року у справі № 905/7653/13, від 12 березня 2012 року у справі № 9/112, від 11 квітня 2016 року у справі № 914/2246/15, від 18 квітня 2016 року у справі № 914/2074/15, від 27 січня 2016 року у справі № 914/1053/15, від 16 грудня 2015 року у справі № 910/9544/15 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року у справі № К/800/40534/15, на які посилається заявник як на підставу неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, вбачається, що вони є прийнятими внаслідок інших фактичних обставин справи, встановлених судом, та за іншого матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, аніж у справі, що переглядається. 

Враховуючи те, що факт подібності правовідносин у наведених заявником випадках не підтвердився, підстави для висновку про різне застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права відсутні. 

Аналіз змісту постанови Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 910/8058/15-г та оскарженої постанови суду касаційної інстанції, яка є предметом перегляду в цій справі, свідчить, що правовідносини у зазначених справах не є подібними. Відтак, не знайшло підтвердження обгрунтованість посилань ПАТ «Дельта Банк» як на підставу для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15, передбачену пунктом 3 частини першої статті 111-16 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися. 

У зв’язку з викладеним Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви ПАТ «Дельта Банк» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII, статтями 11114, 11123, 11124, 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 7 червня 2016 року у справі № 910/28919/15 відмовити. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий А.А. Ємець
Судді: І.С. Берднік
Т.Є. Жайворонок 
 
Постанова від 25 січня 2017 року № 3-1162гс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/577DA47D70F095D8C22580B9004FB3A3

Link to comment
Share on other sites

Суды трех инстанций при дальнейшей поддержке ВСУ пришли к выводу о правомерности проведения зачета встречных однородных требований, между кредитными обязательствами и переуступленными должнику банка правами требования по депозитному договору, путем зачета встречных однородных требований.

И это при том, что имущественные права по кредитному договору находились у третьего лица в залоге, речь идет об Ощадбанке.

Изучив все три решения выяснилось, что Дельта банк был прокредитован через Ощадбанк по средством "ЛОРО" счетов еще на почти 2 млрд. грн. о чем был прекрасно осведомлен НБУ выдававший эти деньги Ощадбанку под эту схему. Аналогичные случаи, на сколько мне известно, были и с Укргазбанком, кредитовавшим Дельта банк.

Судя по самому ведению дела и молчаливому согласию представителей ФГВФЛ схема полностью согласована со всеми "заинтересованными" лицами и спор был исключительно для узаконивания схемы выведения средств. 

Это еще одна схема выведения Гонтаревой государственных средств через банк Лагуна. Интересно, а НАБУ и Генпрокуратура на это обратят внимание?

В частности суд указал:

Як встановлено судом, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" за кредитним договором ВКЛ-2005880/11 від 25.04.2014 та зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договором № 10004006546754 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий з любов'ю on-line" від 27.03.2014 є грошовими, тобто однорідними.

При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).

За змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що являється виразом ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях, за висновками суду не змінюють самої суті грошового зобов'язання.

Таким чином, на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання.

В силу положень чинного законодавства для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим, особа, яка отримала заяву про зарахування може спростувати правомірність такого зарахування, на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

В 04.02.2017 в 12:51, ANTIRAID сказал:

Судя по самому ведению дела и молчаливому согласию представителей ФГВФЛ схема полностью согласована со всеми "заинтересованными" лицами и спор был исключительно для узаконивания схемы выведения средств. 

Это еще одна схема выведения Гонтаревой государственных средств через банк Лагуна. Интересно, а НАБУ и Генпрокуратура на это обратят внимание?

Вот здесь и ответ - одним словом: "договорняк". Ну а генпрокуратура уж точно "обратит свое внимание"... в другую сторону. А как иначе деньги на грядущие выборы собрать ? :):):)

 

Link to comment
Share on other sites

В 13.02.2017 в 13:06, Александр kazna сказал:

Ищу профильного юриста, только Харьков!!!, по этой тематике, но  по физлицу

С этим у Вас будут сложности.

С форумчан-юристом вроде никого нет с Харькова.

А в чем сложность поработать с человеком с другого города?

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

Для меня сложности в следущем:

1.представление в суде;

2.невозможность полноценной консультации и построения стратегии дела (скайп и телефон не передают всех нюансов переговорного процесса)

3.в Харькове местный юрист, который брался за дело, вдруг просто пропал, а что говорить об иногороднем?!

вот такое мое имхо

буду рад если переубедите!

Link to comment
Share on other sites

19 часов назад, Александр kazna сказал:

Для меня сложности в следущем:

1.представление в суде;

2.невозможность полноценной консультации и построения стратегии дела (скайп и телефон не передают всех нюансов переговорного процесса)

3.в Харькове местный юрист, который брался за дело, вдруг просто пропал, а что говорить об иногороднем?!

вот такое мое имхо

буду рад если переубедите!

Тут ніхто нікого не переконує, це є Ваше рішення. + є позиція ВСУ (якщо не помиляюсь), що у фізичних осіб така схема не проходить. 

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...