Постановление ВСУ по пересмотру об освобождении от уплаты судебного сбора истца и ответчика имеющих соответствующую льготу

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
 

головуючого  Охрімчук Л.І.,
суддів:
Гуменюка В.І., 
Лященко Н.П.,
Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року, 

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою власністю. 

Позивач зазначав, що в липні 2008 року він придбав автомобіль марки «Тойота Камрі», 2008 року випуску, за власні кошти, працюючи в органах Міністерства внутрішніх справ України та викладаючи у навчальному закладі.

Посилаючись на те, що автомобіль придбано за час фактичного припинення шлюбних стосунків з відповідачкою, позивач просив визнати цей автомобіль його особистою власністю.

Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 30 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив: визнав за ним право особистої власності на автомобіль «Тойота Камрі», 2008 року випуску; стягнув із ОСОБА_2 243 грн 60 коп. судового збору в дохід держави.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 25 травня 2016 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року залишила без змін.
 
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року ОСОБА_2 просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв’язку зі статтею 88 ЦПК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
 
На обґрунтування заяви ОСОБА_2 надала копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня, 23 листопада 2016 року.
 
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_2 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
 
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 
 
 Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
 
У справі, яка переглядається, позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням, виданим 17 квітня 2006 року; відповідачка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим 20 червня 2012 року. 

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що з відповідачки підлягають стягненню 243 грн 60 коп. судового збору в дохід держави, оскільки рішення ухвалено на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору.

Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня, 23 листопада 2016 року, наданих заявницею для порівняння, міститься висновок про те, що особи, які є інвалідами ІІ групи, що доведено належними доказами, звільнені від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». 
 
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв’язку зі статтею 88 ЦПК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права у подібних правовідносинах, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.
 
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір – це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 цього Закону від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
 
За положеннями статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такі ж по суті висновки містяться й у судових рішеннях, наданих заявницею для порівняння. 

У справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки судового збору, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, не звернув уваги на зазначені норми закону, безпідставно не застосував норму пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» до спірних правовідносин, за якою відповідачку, яка є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України, звільнено від сплати судового збору, й безпідставно вирішив питання про стягнення з неї судового збору.

Крім того, позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням, виданим 17 квітня 2006 року.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» інваліди Великої Вітчизняної війни звільнені від сплати судового збору.

Таким чином, судові витрати у цій справі мають компенсуватись за рахунок держави.

Зазначені порушення призвели до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат, що відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій частині, оскільки сторони звільнено від сплати судового збору.
 
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, статтею 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України 
 
п о с т а н о в и л а :
 
Заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 січня 2016 року та рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 червня 2015 року скасувати в частині розподілу судових витрат.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук 
Судді: В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко 
В.М. Сімоненко

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі № 6-3077цс16

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 цього Закону від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

За положеннями статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки судового збору, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, не звернув уваги на зазначені норми закону, безпідставно не застосував норму пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» до спірних правовідносин, за якою відповідачку, яка є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України, звільнено від сплати судового збору, й безпідставно вирішив питання про стягнення з неї судового збору.

Крім того, позивач є інвалідом Великої Вітчизняної війни та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням, виданим 17 квітня 2006 року.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» інваліди Великої Вітчизняної війни звільнені від сплати судового збору.

Таким чином, судові витрати у цій справі мають компенсуватись за рахунок держави.

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук
 
Постанова від 31 травня 2017 року № 6-3077цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/FFC92EEF54BE2B46C2258139002AABBF

[ANTIRAID]

ВСУ указал, что независимо от того в чью пользу принято решение, при наличии льгот по уплате судебного сбора у истца и ответчика, судебный сбор компенсируется за счет государства.