Определения ВАСУ о правомерности взыскания таможней штрафов за нарушение таможенных правил при ввозе автомобилей с иностранной регистрацией


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      1
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      2
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

17 травня 2017 р.

К/800/16514/17

УХВАЛА

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Печенізького районного суду Харківської області від 31 січня 2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р. у справі № 633/383/16-а за позовом ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови заступника начальника Харківської митниці ДФС - начальника управління боротьби з митними правопорушеннями Волокітіна Є.П. у справі про порушення митних правил № 703/80700/16 від 8 грудня 2016 року, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, у зв'язку з чим, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 419 593 гривень 89 копійок.

Постановою Печенізького районного суду Харківської області від 31 січня 2017 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р., у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Зі змісту вказаної статті Кодексу вбачається, що склад такого порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.

Частиною 1 статті 103 Митного кодексу України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

При чому, умови тимчасового ввезення транспортних засобів з місцем реєстрації в іноземній державі для резидентів та нерезидентів України є різними.

Під час розгляду і вирішення справи судами було встановлено, що згідно витягу з електронних баз даних АСМО «Інспектор», транспортний засіб «FORD TOURNEO», VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, країна реєстрації - Литва, був ввезений 17 березня 2015 року на митну територію України громадянином Азербайджану ОСОБА_4 з метою особистого користування в митному режимі «Тимчасове ввезення до 1 року». В той же час, 5 липня 2016 року приблизно о 18 годині 00 хвилин транспортним засобом «FORD TOURNEO», VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, керував позивач, при цьому не маючи при собі реєстраційного документу на транспортний засіб та закріпивши на ньому номерний знак від іншого транспортного засобу, про що було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 826419 від тієї ж дати.

Суди дійшли висновку, що надані позивачем довіреність Європейської агенції соціальної інформації від 1 березня 2015 року, якою йому довірено керувати транспортним засобом «FORD TOURNEO», VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, а також довіреність від імені власника цього автомобіля на використання, керування, розпорядження на ім'я ОСОБА_4, не є належними і допустимими доказами наявності у позивача права користування цим транспортним засобом на митній території України.

Такий висновок обґрунтовується тим, що у випадку реалізації позивачем прав, наданих йому на підставі довіреності Європейської агенції соціальної інформації від 1 березня 2015 року, умови перебування транспортного засобу «FORD TOURNEO», VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, на митній території України у митному режимі «Тимчасове ввезення» були б іншими, ніж ті, за яких транспортний засіб був ввезений нерезидентом ОСОБА_4, а право позивача на тимчасове ввезення цього транспортного засобу було б похідним від сплати ним всіх митних платежів, передбачених частиною 3 статті 380 Митного кодексу України.

Таким чином, судами зроблено висновок, що надані позивачем документи у сукупності з його діями щодо керування транспортним засобом «FORD TOURNEO», VIN: НОМЕР_1, реєстраційний знак НОМЕР_2, зі свідомою заміною литовського реєстраційного номеру на український номер «НОМЕР_3», об'єктивно свідчать про обізнаність позивача щодо митного режиму цього транспортного засобу, спрямованість його умислу на використання цього транспортного засобу без сплати митних платежів, мінімізацію ризиків викриття безпідставності такого використання, а зрештою, на ухилення від сплати митних платежів.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печенізького районного суду Харківської області від 31 січня 2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 р.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Т. Черпіцька

http://reyestr.court.gov.ua/Review/66745104

Link to comment
Share on other sites

Державний герб України
 
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2017 року

м. Київ

К/800/20733/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Мороза В.Ф. Донця О.Є.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року у справі № 438/316/15-а (876/8115/15) за позовом ОСОБА_4 до в.о. начальника Запорізької митниці Мужева Олексія Олександровича про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до в.о. начальника Запорізької митниці Мужева Олексія Олександровича, в якому просив скасувати постанову № 0220/11200/14 від 14.10.2014 року про порушення митних правил, винесену в.о. начальника Запорізької митниці Міндоходів про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 173384,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача неправомірно притягнуто до відповідальності за порушення митних правил. Позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «STE-BUD», яке зареєстровано за адресою: Республіка Польща, м. Бельсько-Бяла, вул. Ольшова, 67. Відповідно до трудових угод від 30.12.2012 року, 30.06.2013 року, 02.12.2013 року, 08.06.2014 р., 10.12.2014 року, укладених між ним та компанією «STE-BUD» він здійснює залучення клієнтів з території України з метою просування послуг та продуктів компанії «STE-BUD». Для виконання мети трудового договору використовує автомобіль «VW T4», кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер «НОМЕР_2», який зареєстрований у Республіці Польща та належить компанії, а він, будучи її найманим працівником та перебуваючи з нею у трудових відносинах, використовує транспортний засіб на території України для службових цілей. Позивач вважав, що на спірні правовідносини не поширюється митний режим транзиту, а їх регулювання здійснюється положеннями глави 18 Митного кодексу України, що стосується митного режиму тимчасового ввезення.

Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 08.06.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії в.о. начальника Запорізької митниці Міндоходів щодо винесення постанови у справі про порушення митних правил № 0220/11200/14 від 14 жовтня 2014 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 173384,58 грн. Скасовано постанову у справі про порушення митних правил № 0220/11200/14 від 14.10.2014 року. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 485 Митного кодексу України щодо позивача закрито.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

На постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 26.05.2013 року в зоні діяльності митного посту «Краковець» Львівської митниці Міндоходів по смузі руху «Зелений коридор» на митну територію України у митному режимі «транзит» ввіз транспортний засіб «VW T4», кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер «НОМЕР_2» (країни реєстрації: Польща). Вищевказаний автомобіль він повинен був вивезти з України у строк до 04.06.2013 року. Однак цього зроблено не було станом на вересень 2014 року.

За цим фактом 02.09.2014 року головним державним інспектором сектору планування та координації роботи оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Запорізької митниці Міндоходів складено протокол про порушення митних правил. Позивача 19.09.2014 року притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України (постанова Запорізької митниці Міндоходів № 0194/11200/14), за фактом перевищення строку транзитного перевезення.

Постановою в.о. начальника Запорізької митниці Міндоходів від 14.10.2014 року у справі про порушення митних правил № 0220/11200/14 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 173 384,58 грн.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв'язку з винесенням оскаржуваної постанови від 14.10.2014 року позивача двічі притягнуто до відповідальності за одне і те ж правопорушення, яке полягає у тому, що він 26.05.2013 року в зоні діяльності митного посту «Краковець» Львівської митниці Міндоходів по смузі руху «Зелений коридор» на митну територію України у митному режимі «транзит» ввіз транспортний засіб «VW T4», кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер «НОМЕР_2», та не вивіз автомобіль за межі митної території України у встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк, перевищивши встановлений вказаною статтею строк доставки транспортного засобу комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб. Відповідальність за вказане порушення передбачена ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України та за вчинення вказаного порушення митних правил позивача притягнуто до відповідальності, зокрема, постановою Запорізької митниці Міндоходів від 16.09.2014 року № 0194/11200/14.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідачем допущено неповноту провадження у справі, зокрема, при винесенні постанови № 0220/11200/14 від 14.10.2014 року, якою позивача притягнуто до відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил відповідно до ст. 531 Митного кодексу України.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно положень ст. 485 Митного кодексу України заявлена в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задекларувавши автомобіль як такий, що ввезений в Україну в режимі транзиту, позивач повинен був на протязі 10 днів його вивезти і використовувати лише з метою переміщення до пункту призначення. Проте, позивач цього не зробив і використовував транспортний засіб на території України з метою виконання обов'язків по залученню клієнтів фірми, що підтверджено ним самим у позовній заяві, а також поданими матеріалами на обґрунтування позовних вимог (наказами по підприємству, дорученнями), чим порушив вимоги до режиму ввезення транспортного засобу, який передбачав звільнення від сплати митних платежів.

Оскільки фактично автомобіль був ввезений в Україну не з метою транзиту, а з метою використання на території України, позивач при його ввезенні повинен був у відповідності до вимог чинного законодавства сплатити митні платежі. Однак цього не було зроблено, що призвело до ухилення від сплати митних платежів та є порушенням митних правил відповідно до ст. 485 Митного кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ Митного кодексу України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 486 Митного кодексу України, провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.

Згідно із ч. 1 ст. 522 Митного кодексу України справи про порушення митних правил передбачені статтями 468-470, 474, 475, 477-481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.

Враховуючи наведене, притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст, 470, ст. 485 Митного кодексу віднесено до компетенції посадових осіб органів доходів і зборів.

Відповідно до положень статті 71 Митного кодексу України встановлено, що декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач під час ввезення транспортного засобу на територію України обрав митний режим «транзит».

За приписами ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до вимог ст. 95 Митного кодексу України, встановлюються строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Також згідно ст. 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.

Відповідно до норм ст. 284 Митного кодексу України, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V «Митні режими» цього кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митний режим «транзит».

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що нормами Митного кодексу встановлено особливі вимоги щодо використання митного режиму «транзит», що полягають у виконанні обов'язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою метою, окрім транзиту. Лише при виконанні таких умов застосовується умовно повне звільнення від оподаткування ввізним митом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач обрав митний режим «транзит» для ввезення транспортного засобу на територію України, порушив строки транзитного переміщення, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України. Окрім цього, позивач всупереч заборони на використання транспортного засобу в будь-яких цілях (ст. 93 Митного кодексу України), окрім транзиту, використовував транспортний засіб на території України з метою виконання обов'язків по залученню клієнтів юридичної особи, зареєстрованої в Республіці Польща, що не заперечувалося позивачем під час розгляду адміністративної справи.

Відповідно до ст. 292 Митного кодексу України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Позивачем не було сплачено митні платежі при ввезенні транспортного засобу, оскільки обрано митний режим «транзит», тобто правовий режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. Разом з тим, позивачем згодом було порушено як вимоги щодо періоду дії такого режиму, так і інших обов'язкових умов його використання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 470 Митного кодексу України за порушення строків дії митного режиму «транзит» не виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України за ухилення від сплати митних платежів у випадку порушення інших обов'язкових вимог цього правового режиму, визначеного у ст. 93 Митного кодексу України.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2016 у справі № 438/316/15-а (876/8115/15) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67035037

Link to comment
Share on other sites

Здесь приведены два определения ВАСУ об отказе в отмене штрафа в размере 300 процентов не уплаченной суммы таможенных платежей на основании ст. 485 ТК Украины.

В первом случае, автомобиль ввезло третье лицо в режиме "Временный ввоз до 1 года" и передало по доверенности лицу на которое наложен штраф. Оштрафованный ездил на автомобиле с другими номерами и фактически нарушил сроки вывоза автомобиля.

Во втором случае, автомобиль был ввезен в режиме "Транзит" и соответственно лицо неправомерно его использовало для предпринимательской деятельности.

 

 

Link to comment
Share on other sites

Как можно определить размер таможенного сбора на нерастамаживаемый автомобитль, (старше 5 лет)? Множим ноль на 300% и получает вожделенные миллионы?

Инициатива пошла не иначе, как от салонщиков, "благодаря" которым в Украина на первых местах по дороговизне растаможки, которым авто с иностранными номерами на территории Украины - как серпом по тестилам.

Оптимальным, на мой взгляд, было бы создание международной базы данных регистрации автомобилей и обязательное оформление совладения автомобилем с иностанным физ- или юрлицом.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...