Recommended Posts

Опубликовано

Лидеров много, как и различных ГО. Цели нет, тактики нет, одни лозунги (даешь перевод по 5.05), каждый исходя из своей ситуации.

Но терпеть эти люди больше не могут, зреет лавина, надо только направить ее в правильное русло.

 

Данный форум, благодаря Ростиславу, - очень правильный, старый горный хребет "Справедливость и Истина".

И самое главное, Вы уже стоите на вершине одной из гор в окружении таких же Гераклов.

А теперь посмотрите вниз. Река пошла по измененному руслу, но ледник еще только начал таять. Не правда ли? А сколько в нем льда?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=121#entry46225

Позивач звернувся до суду із даним позовом посилаючись на те, що в тексті договору про надання фінансових послуг з переказу коштів у вигляді заяви на переказ готівки № 1 від 07.04.2008 року у сумі 240 доларів США відсутній номер банківського (поточного) рахунку ОСОБА_1, а зазначений рахунок НОМЕР_1 який є анонімним (номерним) рахунком у зв'язку з тим, що не вказано на дебет чи на кредит цього рахунку здійснений запис у сумі 240 доларів США. Володілець цього анонімного рахунку невідомий. Тобто, в операційну касу банку (дебет або кредит) готівкова іноземна валюта у сумі 240 доларів США банком не була прийнята, а переказ у сумі 240 доларів на банківський (поточний) рахунок (дебет або кредит) ОСОБА_1 не був здійснений. В кредитно-заставному договорі № CSRKA 79350231 від 22.02.2008 року сторони не узгоджували у письмовій формі (ст.1055 ЦК України) оформлення будь-яких квитанцій. Тобто, порядок оформлення будь-яких квитанцій за будь-яким кредитним договром вважає нікчемним. Вказаний договір про надання фінансових послуг з переказу коштів у вигляді заяви на переказ готівки є недійсним у зв'язку з тим, що відсутні істотні умови договору, передбачені ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».В даному договорі надання фінансових послуг на переказ коштів відсутнє найменування операції, також не вказано на дебет або на кредит якого рахунку здійснюється переказ коштів у сумі 240 доларів США. Використання в квитанції № 1 від 07.04.2008 анонімного (номерного) рахунка НОМЕР_1 вважає грубим порушенням актів цивільного законодавства, зокрема ст.1066 ЦК України, ст.18 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Інструкції про касові операції в банках України» №337 від 14.08.2003р, затвердженою постановою правління НБУ та порушенням касової дисципліни. ОСОБА_1, 07 квітня 2008 року не надавав оферту, а відповідач 07 квітня 2008 року не акцептував оферту, тобто договір про надання фінансових послуг з переказу коштів у вигляді заяви № 1 на переказ готівки на поточний рахунок ОСОБА_1 у сумі 240 доларів США.

Якщо заява на переказ готівки не є договором про надання послуг з переказу коштів, то розрахунок в іноземній валюті за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права, згідно з пунктом 1.3 глави 1 Положення про валютний контроль, є використанням іноземної валюти як засобу платежу і, відповідно до підпункту «г»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»потребує отримання індивідуальні ліцензії Національного банку України на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, банк необхідно притягнути до відповідальності за порушення валютного законодавства.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6835#entry112364

 

Ледник начнет таять только тогда, когда "заемщики" по псевдовалютным кредитам поймут, что они не заемщики по кредитам в иностранной валюте, а вкладчики по валютным вкладам.

  • Ответы 987
  • Created
  • Последний ответ

Top Posters In This Topic

Опубликовано

так сколько должно времени пройти, чтобы разродиться и массово нагрузить прокуратуру, НБУ, Президента? 

 

сколько можно молчать каждый по своей норке? 

 

нет денег на письма или интернет (блог создать)?

Опубликовано

так сколько должно времени пройти, чтобы разродиться и массово нагрузить прокуратуру, НБУ, Президента? 

 

сколько можно молчать каждый по своей норке? 

 

нет денег на письма или интернет (блог создать)?

 

Что уже сделано:

1. В спорах с банками по кредитным договорам уже применяется п.6 ч.1 ст.4 Закону Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою вважається надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39631191

Пояснение:

Закон Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг» не указан в постановлении пленума ВССУ №5 от 30.03.12 

ПЛЕНУМ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ПОСТАНОВА

30.03.2012 № 5

Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-12

Что необходимо сделать:

1. Пояснять, что не существует такого понятия – «генеральная банковская лицензия».

А Вы план А отработали полностью?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=10#entry112325

2. Пояснять, что не существует иного понятия – «генеральная лицензия, неотъемлемой частью которого есть разрешение (дозвіл) и проложение (додаток) к нему, в котором указан перечень операций с валютными ценностями»

3. Пояснять, что банки Украины получили генеральные лицензии впервые в октябре 2011 года, в приложениях к которым впервые указаны операции с валютными ценностями на валютном рынке Украины согласно ст.4 п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг», в том числе п.6 ч.1 данной статьи – финансовый кредит.

4. Пояснять, что п.14 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг» действует только с 8 февраля 2014 года.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо видів фінансових послуг

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 22, ст.774)

доповнити пунктами 13 і 14 такого змісту:

"13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;

14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/643-18/paran5#n5

5. Пояснять, что порядок налогообложения финансовых кредитов не был установлен с 15 марта 2004 года.

Яким чином до 1 січня 2013 року здійснювалось оподаткування прибутку банків з надання фінансових кредитів, якщо з 15 березня 2004 року правила надання фінансових кредитів не були встановлені Національним банком України?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6790&page=41#entry112087

Кредитні договори, які були укладені з 15 березня 2004 року по 1 січня 2013 року, не порушують публічний порядок?

Закон України

"Про оподаткування прибутку підприємств"

1.11. Кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики:

(пункт 1.11 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.12.98 р. N 285-XIV)

1.11.1. Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

(підпункт 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 24.12.2002 р. N 349-IV)

Яким нормативно-правовим актом з 15 березня 2004 року визначений принцип забезпеченості фінансового кредиту?

Яким нормативно-правовим актом з 15 березня 2004 року визначений принцип повернення, строковості та платності фінансового кредиту?

Яким нормативно-правовим актом з 15 березня 2004 року визначений принцип цільового характеру використання кредиту?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6745#entry109605

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

18.02.2004 N 54

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

4 березня 2004 р.

за N 296/8895

Про визнання такими,

що втратили чинність, деяких постанов

Правління Національного банку України

1. Визнати такими, що втратили чинність:

постанову Правління Національного банку України від 28.09.95 N 246 ( va299500-95 ) "Про затвердження Положення "Про кредитування" та Тимчасового положення "Про порядок рефінансування Національним банком України

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0296-04

 

Опубликовано

Пояснять в текущей ситуации бесполезно, нужно требовать и кричать о том, что банки действуя в сговоре с судами и другими гос.органами  нагло наживаются на людях, массово нарушают их права.

 

Олигархи и кланы не будут сидеть с карандашиком над вашими проектами законов, им плевать, очевидно что они смеются наблюдая за попытками что-то изменить. 

 

Нужно требовать выполнения закона, показывать незаконные решения ВСУ, называть фамилии судей и т.д.

 

Объединиться и делать это массой, чтобы по одному не устраняли.

 

Вы сидите на форуме 6 лет - а воз и ныне там. Верхушка меняет элитные иномарки, а вы ходите на почту отправляете письма.

 

Это не критика - это реальность, посмотрите со стороны на свои действия. 

Опубликовано

Пояснять в текущей ситуации бесполезно, нужно требовать и кричать о том, что банки действуя в сговоре с судами и другими гос.органами  нагло наживаются на людях, массово нарушают их права.

 

Олигархи и кланы не будут сидеть с карандашиком над вашими проектами законов, им плевать, очевидно что они смеются наблюдая за попытками что-то изменить. 

 

Нужно требовать выполнения закона, показывать незаконные решения ВСУ, называть фамилии судей и т.д.

 

Объединиться и делать это массой, чтобы по одному не устраняли.

 

Вы сидите на форуме 6 лет - а воз и ныне там. Верхушка меняет элитные иномарки, а вы ходите на почту отправляете письма.

 

Это не критика - это реальность, посмотрите со стороны на свои действия. 

А Ви прийшли нас підганяти?! Що конкретно Ви робите? Критикуєте нас, лежачи з ноутом на дивані? На скількох мітингах були? Чим до цього протистояння доклалися? 

Опубликовано

А Ви прийшли нас підганяти?! Що конкретно Ви робите? Критикуєте нас, лежачи з ноутом на дивані? На скількох мітингах були? Чим до цього протистояння доклалися? 

почитайте созданные мной темы, я еще до 2014 предлагал создать общественную организацию, которая пробивалась бы в ВРУ для защиты заемщиков 

 

пока что я читаю вас, и у меня увеличиваются глаза от наивности форумчан и в целом от буксования ваших инициатив

 

митинги, по-моему, - это что-то типа хрюканья поросят перед тем как их зарежут 

Опубликовано

первое что приходит в голову - привлекать руководство НБУ, прокуратуры и судей за бездействие и потакание банкам

 

есть хоть одно неправомерное решение - собирается народ и долбит в одну точку, пока не пробьет

 

каждый как хитрый еврей сидит и ждет чуда, когда вдруг банкиры и судьи станут святыми

 

ковыряние бумажек и законов - это самообман 

Опубликовано

почему такие как Беня имеет весь украинский народ? - потому что он купил 20 человек на верхушке, а они вниз спускают указания как душить быдло-рабов-биомассу, у которых в ручках кроме бумажек-законов ничего нет (в лучшем случае)

 

какого решили играть с банкирами в игры непонятно, надо было жестко ставить вопрос, а не сопли размазывать друг другу и верить в законопроекты

Опубликовано

первое что приходит в голову - привлекать руководство НБУ, прокуратуры и судей за бездействие и потакание банкам

 

есть хоть одно неправомерное решение - собирается народ и долбит в одну точку, пока не пробьет

 

каждый как хитрый еврей сидит и ждет чуда, когда вдруг банкиры и судьи станут святыми

 

ковыряние бумажек и законов - это самообман 

Ласкаво просимо сюди https://www.facebook.com/groups/gromadskij.kontrol/

Читайте лекції цим людям, може дослухаються)

Опубликовано

Вася111,   Вам вынесено предупреждение, а Вы продолжаете вести диалог в оскорбительной форме. 

Если у Вас плохое настроение и достали банкиры, то не надо его срывать на людях. 

Опубликовано

почитайте созданные мной темы, я еще до 2014 предлагал создать общественную организацию, которая пробивалась бы в ВРУ для защиты заемщиков 

 

пока что я читаю вас, и у меня увеличиваются глаза от наивности форумчан и в целом от буксования ваших инициатив

 

митинги, по-моему, - это что-то типа хрюканья поросят перед тем как их зарежут 

 

Очень было бы проблематично пробиться в ВРУ при Партии регионов, да и сейчас без денежной подпитки майдана, ВРУ с каждым днем отдаляется.

Опубликовано

почему такие как Беня имеет весь украинский народ? - потому что он купил 20 человек на верхушке, а они вниз спускают указания как душить быдло-рабов-биомассу, у которых в ручках кроме бумажек-законов ничего нет (в лучшем случае)

 

какого решили играть с банкирами в игры непонятно, надо было жестко ставить вопрос, а не сопли размазывать друг другу и верить в законопроекты

Что конкретно Вы предлагаете по жесткой постановке вопроса?

Ваш алгоритм действий?

Опубликовано

первое что приходит в голову - привлекать руководство НБУ, прокуратуры и судей за бездействие и потакание банкам

 

есть хоть одно неправомерное решение - собирается народ и долбит в одну точку, пока не пробьет

 

каждый как хитрый еврей сидит и ждет чуда, когда вдруг банкиры и судьи станут святыми

 

ковыряние бумажек и законов - это самообман 

 

есть хоть одно неправомерное решение - собирается народ и долбит в одну точку, пока не пробьет

А Вы план А отработали полностью?

3. Пояснять, что банки Украины получили генеральные лицензии впервые в октябре 2011 года, в приложениях к которым впервые указаны операции с валютными ценностями на валютном рынке Украины согласно ст.4 п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг», в том числе п.6 ч.1 данной статьи – финансовый кредит.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=11#entry112591

Что у Вас записано в договоре купли-продажи квартиры?

Вы ее купили за гривны или за доллары США?

Если в договоре купли-продажи написаны гривны, то значит Вы получили кредит в национальной валюте, а не в долларах США?

Да, правильно, Вы обязаны были банку отдать ровно столько гривен, сколько указано в договоре купли-продажи.

Почему?

Да потому, что Вы ничем не отличаетесь от заемщика-соседа, который взял кредит в этом же банке, но в национальной валюте, и у него такой же договор купли-продажи квартиры как и у Вас: «Продавец получил от покупателя _______ грн до подписания данного договора купли-продажи …».

А доллары банк от Вас получал необоснованно. Вот и все.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6831&page=2#entry112496

Чем отличается продажа валюты на межбанковской валютной бирже от внутрибанковского обмена валюты банка?

Чем отличается кредит в иностранной валюте от кредита в национальной валюте с последующей покупкой иностранной валюте (если реально была покупка)?

Вы вышли из банка с наличной иностранной валютой, полученной по валютному кредиту или по гривневому кредиту, а банк гривну потом обменял на валюту и Вам ее отдал со словами: «Вот Вам валютный кредит»?

Так валютный кредит или гривневый кредит?

И Вы до сих пор верите в существование валютного кредита?

А те, кто валюту в руках не держал, значит они получили только гривневый кредит?

Но почему и Вы и они приносят добровольно валюту по платежам «псевдовалютных» кредитов?

Кто виноват?

Недобросовестный банк или ленивый и неграмотный «заемщик»?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6831&page=2#entry112577

А для чего Вам практика ВСУ?

ВИСТУП Голови Верховного Суду України Ярослава Романюка на засіданні круглого столу щодо впливу реформи судової влади України на забезпечення єдності судової практики

09.07.2014

Насамперед, невідповідність рішення суду обов’язковому правовому висновку Верховного Суду України повинна вже сама по собі бути підставою для оскарження цього рішення чи то в апеляційному, чи у касаційному порядку. Верховний Суд України повинен розглянути одну справу в певному спорі та зробити правовий висновок, а судова система зобов’язана відреагувати на цей висновок і внутрішніми механізмами спрямувати судову практику в те русло, яке визначив Верховний Суд України. Невиправдано, щоб Верховний Суд України, найвища судова установа держави, був переобтяжений розглядом справ-клонів, абсолютно однотипних, вкотре висловлюючись щодо одного й того самого обов’язкового правового висновку.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6831&page=3#entry112692

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України від 18 липня 2012 року № 6-79цс12)

Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб’єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Таким чином, слід дійти висновку, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст. ст. 1046 – 1048 ЦК України.

Справа № 6-79 цс 12

ОКРЕМА ДУМКА

судді Верховного Суду України

Романюка Я.М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про стягнення боргу за договором позики

Вирішуючи питання про стягнення процентів за договором позики, укладеним між фізичними особами, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (далі – Суд) дійшла висновку, що така вимога позивача підлягає задоволенню.

Обґрунтовуючи таку позицію, Суд виходив із того, що відносини, які виникли між фізичними особами на підставі договору позики, регулюються статтями 1046 – 1053 ЦК України і на них не поширюються положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Не можу погодитися з висновком Суду стосовно того, що норми Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі – Закон) не поширюються на правовідносини, які виникли у зв’язку з укладенням договору позики грошових коштів між фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері надання фінансових послуг і відповідно до положень преамбули встановлює загальні правові засади у цій сфері та здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Однією з фінансових послуг згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону є надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. 

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 1 Закону учасниками ринку фінансових послуг є особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України. При цьому частиною третьою статті 2 Закону встановлено вичерпний перелік суб’єктів фінансових послуг, на діяльність яких не поширюється положення цього Закону: фінансові установи, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державне казначейство України та державні цільові фонди.

У пунктах 16, 18 частини першої статті 1, пункті 3 частини першої статті 6, статтях 9, 12, 16-1, 18, 31 та 34 Закону врегульовані відносини, пов’язані з участю фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, у сфері надання фінансових послуг, що, на мою думку, спростовує висновок Суду стосовно того, що сфера дії закону за суб’єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на цих фізичних осіб.

З урахуванням зазначеного доходжу висновку, що норми ЦК України, які регулюють відносини, пов’язані з укладенням та виконанням договору позики грошових коштів, слід розглядати в сукупності з положеннями Закону.

Аналіз положень Закону дає підстави вважати, що право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики грошових коштів не поширюється на позикодавців – фізичних осіб.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 1 цього Закону кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент є фінансовим кредитом. Фінансовий кредит відповідно до пункту 6 частини першої статті 4 Закону, вважається фінансовою послугою. Суб’єкти, які мають право на здійснення операцій з надання фінансових послуг визначені статтею 5 Закону. До них віднесені фінансові установи, а також фізичні особи – підприємці. Останні можуть надавити такі послуги лише у випадках, прямо передбачених законом.

Вирішуючи спір щодо відносин, які виникли між фізичними особами у зв’язку з укладенням ними договору позики, також слід враховувати положення пункту 5 частини першої статті 1 Закону, згідно з яким метою надання фінансової послуги є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Надання коштів під процент є отриманням прибутку, що, в свою чергу, є головною ознакою підприємницької діяльності. Здійснення фізичною особою права на підприємницьку діяльність відповідно до частини другої статті 50 ЦК України можливо за умови її державної реєстрації, тобто набуття статусу фізичної особи – підприємця. Отже, Закон, встановлюючи суб’єктний склад здійснення операцій з надання фінансових послуг, обмежив фізичних осіб, які не є підприємцями, у здійсненні діяльності, яка за своїми ознаками є підприємницькою.

За таких обставин доходжу висновку, що фізична особа не може надавати фінансову послугу, метою якої є отримання прибутку у вигляді процентів від суми позики.

При вирішенні зазначеного питання вважаю доцільним також врахувати позицію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, яка у своїх листах від 14.06.206 р. № 5543/11-5, від 26.07.2006 р. № 644/11-3 та від 18.05.2007 р. № 5600/11-11 зазначила, що надання у позику коштів на визначений строк та під проценти є фінансовим кредитом, який можуть надавати тільки банки або інші фінансові установи.

Суддя

Верховного Суду України Я.М. Романюк

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/EB5D4EAE87EB95E3C2257C92003A5EC7

Что уже сделано:

1. В спорах с банками по кредитным договорам уже применяется п.6 ч.1 ст.4 Закону Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою вважається надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Пояснение:

Закону Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг» не указан в постановлении пленума ВССУ №5 от 30.03.12

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=11#entry112591

Якщо заява на переказ готівки не є договором про надання послуг з переказу коштів, то розрахунок в іноземній валюті за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права, згідно з пунктом 1.3 глави 1 Положення про валютний контроль, є використанням іноземної валюти як засобу платежу і, відповідно до підпункту «г»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»потребує отримання індивідуальні ліцензії Національного банку України на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, банк необхідно притягнути до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Ледник начнет таять только тогда, когда "заемщики" по псевдовалютным кредитам поймут, что они не заемщики по кредитам в иностранной валюте, а вкладчики по валютным вкладам.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=11#entry112569

Что необходимо сделать.

Касаційна скарга

на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 21 листопада 2013 року у справі №22-ц/796/9440/2013 та рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24 грудня 2012 року у справі №2-7038/12

24 грудня 2012 року Дарницький районний суд м.Києва прийняв рішення у справі №2-7038/12 за позовом ПАТ “ПроКредит Банк” до _________, ________, про стягнення заборгованості за кредитним договором №1.33624 від 15.08.2007 та договором поруки №1.33624 від 15.08.2007 у розмірі 96 429,43 гривень, та повністю задовольнив позов.

Апеляційний суд м.Києва ухвалою від 21 листопада 2012 року у справі №22-ц/796/9440/2013 залишив рішення першої інстанції без змін. Копію ухвалу Апеляційного суду м.Києва я лише 25 грудня 2013 року отримав в суді першої інстанції. Таким чином, я вважаю порушення Апеляційним судом м.Києва ч.2 ст.222 ЦПК України є поважною причиною пропущення строку подання касаційної скарги.

Я не належним чином був повідомлений про засідання Апеляційного суду м.Києва у справі справі №22-ц/796/9440/2013, яке відбулось 21 листопада 2013. Судова повістка у справі №22-ц/796/9440/2013 на 21 листопада 2013 року про судове засідання не була мені вручена. Суд порушив ч.1 ст.305 ЦПК України.

Я вважаю, що, задовольнивши позов, суди тим самим по суті не вирішили спір, право сторін на судовий захист, гарантований їм у ст. ст. 55, 124 Конституції України та передбачений ст. ст. 3, 4 ЦПК України, не забезпечили, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконали.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Таким чином, апеляційний суд розглянув справу за апеляційною скаргою ___________ за його відсутності.

При цьому розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або при наявності поважної причини неяки в судове засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України вважаю рішення суду першої інстанції від 24 грудня 2012 року та ухвалу апеляційної інстанції від 21 листопада 2013 року незаконними та необґрунтованими, і таким чином порушує права власності, гарантовані статтею 41 Конституції України.

Суди постановили рішення з порушенням норм процесуального права, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 Постанови від 18 грудня 2009 року № 14 “Про судове рішення у цивільній справі” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з принципу процесуального рівноправ’я сторін та враховуючи обов’язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

Дарницький районний суд м.Києва та Апеляційний суд м.Києва не застосували Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» при розгляді 24 грудня 2012 року

справи №2-7038/12 (ст.360-7 Цивільного процесуального кодексу)

Закон України “Про захист прав споживачів” регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг“ від 12 липня 2001 року.

Згідно із частиною 3 статті 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, тобто надання коштів у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент, вважається фінансовою послугою та підлягає обов'язковому ліцензуванню. Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії (пункт 3 частини 1 статті 1, пункт 6 частини 1 статті 4, пункт 3 частини 1, частина 2 статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

З огляду на викладене суд не з'ясував питання про те, чи була потрібна ліцензія для здійснення банком діяльності з надання фінансових кредитів іноземною валютою на момент укладення кредитного договору. Юридичне значення з'ясування судом цих обставин полягає в тому, що в разі встановлення незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, яка реально отримана з операційної каси або перерахована за цільовим призначенням.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, а відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки, регулюються нормами ЦК України (статті 553 – 559, 1046 – 1053).

Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб – суб’єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 – 1048 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 30 травня 2012 р. № 6-48 цс 12, від 18 липня 2012 р. № 6-79 цс 12).

Відповідно до статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України дана правова позиція визначена Верховним Судом України обов’язковою та доведена до судів інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 8 інформаційного листа № 10-1390/0/4-12 від 27.09.12 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов’язань, що виникають із договорів та інших правочинів» (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48цс12, від 18 липня 2012 р. № 6-79цс12).

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Пунктом першим статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки. Пунктом третім даної статті визначено поняття фінансового кредиту, тобто це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Перелік окремих видів діяльності щодо надання фінансових послуг встановлений частиною першою статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» № 2664-III від 12.07.2001 року, який набрав чинності 22.08.2001 року.

Пунктом п’ятим розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено:

“5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.”

Послуги, що надаються банками відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", будуть визначені в статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" відповідно до законопроекту № 0972 від 12.12.2012. Проект закону № 0972 від 12.12.2012 про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" був наданий за законодавчою ініціативою Кабінета Міністрів України.

10 жовтня 2013 року прийнятий Закон України № 643-VII “Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо видів фінансових послуг, та він набирає чинності лише 8 лютого 2014 року.

Даний проект закону про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" був наданий за законодавчою ініціативою Кабінета Міністрів України. Проект зазначеного вище Закону було розроблено на виконання підпункту 4.5.2 пункту 4.5 Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік, затвердженої Законом України від 20.05.2010 № 2278-VІ, а саме: розроблення проекту Закон України про внесення змін до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (щодо заборони провадження діяльності з надання фінансових послуг, види яких не визначені законом по суті). Предмет регулювання проекту Закону належить до сфери фінансових послуг як пріоритетної сфери адаптації законодавства України до законодавства ЄС, визначеної в статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною.

На даний час спеціальним Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в статті 4 не встановлено порядок надання споживачам фінансових послуг (фінансовий кредит) відповідно до вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність" кредитів в іноземній валюті.

Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.

Колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту).

У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" прийнятий пізніше, ніж Закон України "Про банки та банківську діяльність".

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб’єктів – учасників ринку фінансових послуг.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України, тобто основним актом цивільного законодавства, та спеціальним законодавчим актом, тобто Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа (п.4 та п.6 ч.1 ст.4, ч.3 ст.5 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.91 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ПАТ “ПроКредит Банк” є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, лише з 13 жовтня 2011 року на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій № 195 та додатку до даної генеральної ліцензії, а саме:

- валютні операції на валютному ринку України, які належать до фінансових послуг згідно зі статтею 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не зазначені в абзацах другому - сімнадцятому розділу II «Операції, що може здійснювати банк на підставі генеральної ліцензії» Положенням про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 № 281, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.09.2011 за № 1054/19792.

Попович Володимир Михайлович, автор економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки в розділі «2.1.2. Термінологія з питань тінізації, детінізації цивільного обороту речей, прав, дій та відмивання доходів незаконного походження.» монографії «Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки» (Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 546 с.) визначив поняття «Намивання тіньових капіталів» відповідно до рекомендацій FATF:

«Намивання тіньових капіталів - незаконні емісії, тобто утворення та випуск у платіжний обіг фіктивних грошових коштів чи інших платіжних, гарантійних, боргових засобів шляхом використання паперових, пластикових чи електронних фінансових інструментів, випущених (емітованих) у платіжний обіг за допомогою банківських електронних мереж звязку або іншим способом.

Прикладом намивання тіньових капіталів можуть бути незаконні емісії фіктивних безготівкових грошових коштів або фіктивних чеків, дружніх, зустрічних, бронзових чи дутих векселів, інших фіктивних цінних паперів. До таких належать також фіктивні боргові зобовязання, фіктивні гарантії, страхові поліси, що використовуються як засоби різних видів гарантій застави, закладу, платежу на ринку цінних паперів. У зміст терміну намивання тіньових капіталів також включаються інвестиційно-акумуляційні операції з додатковими фіктивними коштами, оскільки в їх основі лежить не просто відмивання незаконних, але за своєю природою реальних капіталів, а й інфляційне, фіктивне за своїм характером (намивання) збільшення загальної маси платіжних ресурсів за рахунок впровадження у фінансово-господарську систему країни фіктивних фінансових засобів».

Позивач здійснив операції з фінансовими активами з метою набуття або можливості набуття вигоди для себе чи інших осіб за рахунок перерозподілу активів інших осіб, зокрема без провадження фактичної господарської діяльності (сплати доларами США не було здійснено відповідно до цільового використання кредиту).

Необхідно чітко відрізняти фінансову послугу у вигляді надання фінансового кредиту іноземною безготівковою валютою від фінансової послуги у вигляді надання кредиту готівковою національною валютою за нікчемним кредитним договором (бланковий кредит). У бухгалтерському обліку та фінансовій звітності ПАТ «ПроКредит Банк» не зазначений фінансовий кредит в іноземній валюті за кредитним договором №1.33624 від 15.08.2007 відповідно до "Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" (затвердженого постановою Правління НБУ від 06.07.2000 №279) та "Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями" (затвердженого постановою Правління НБУ від 25.01.12 №23).

Згідно з «Комплаєнс та комплаєнс-функції в банках» (Compliance and the compliance function in banks, Basel Committee on Banking Supervision, April 2005) та обов'язкового критерію 6 принципу 17 "Основних Принципів ефективного банківського нагляду" (Core Principles Methodology, Basel Committee on Banking Supervision, October 2006) в постанові Правління НБУ від 28.03.07 №98 дано визначення комплаєнс-ризику. Комплаєнс-ризик - це ризик юридичних санкцій, фінансових збитків або втрати репутації внаслідок невиконання банком вимог законодавства України, нормативно-правових актів, внутрішніх положень і правил, а також стандартів саморегулівних організацій, що застосовуються до його діяльності. Нездатність передбачати вплив неналежних дій працівників банку може призвести до негативного суспільного резонансу та завдати шкоди репутації банку, навіть якщо не було порушено вимог законодавства України.

Внаслідок відсутністі в ПАТ "ПроКредит Банк", належного контролю за дотриманням актів цивільного законодавства України і внутрішніх правил виник комплаєнс-ризик у правовідносинах зі мною.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Натомість суди не перевірили заперечення відповідачів до позовної заяви, не встановили, яким чином погашав відповідач 1 заборгованість за кредитним договором: у готівковій (заява на переказ готівки) або у безготівковій формі (платіжне доручення).

У позовній заяві ПАТ “ПроКредит Банк” вказує про те, що згідно із положеннями кредитного договору та на підставі меморіального валютного ордеру №3100_23 від 15.08.2007 позивач нібито надав відповідачу 1 кредит іноземною валютою на загальну суму 10 000 доларів США, терміном користування 36 місяців року зі сплатою відсотків. Позивач необгрунтовано та безпідставно вказує на те, що відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України відповідачі зобов'язани повернути позикодавцеві-банку позику-кредит (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 гл.71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. На відміну від одностороннього договору позики, кредитний договір – це двосторонній договір: зобов’язання про надання кредиту та зобов’язання з повернення кредиту та сплати відсотків. Правовідносини за кредитним договром регулюються також гл.63 “Послуги. Загальні положення” ЦК України.

Суди не застосували ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України.

________ відповідно до п.1.2 договору поруки №1.33624-ДПІ від 15.08.07

не одержав повідомлення від позивача (кредитора)

про порушення відповідачем 2 (позичальником) зобов’язань

за кредитним договором №1.33624 від 15.08.07

Суди не з'ясували, коли саме поручитель _________ отримав письмову вимогу банку про дострокове повернення кредиту та якими доказами це підтверджується, й, відповідно, належним чином не визначилися з датою спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов'язання з урахуванням того, що умовами договору поруки не визначено іншого строку для звернення з вимогою до поручителя.

Між тим, з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договору поруки та для правильного вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки судами при їх ухваленні допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу. За наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах Верховним Судом України останнім часом прийнято ряд постанов та сформульовано обов'язкові для усіх судів України правові позиції:

В свою чергу, ст. 553 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Тобто, за правилами цієї статті виконання зобов’язання перед кредитором забезпечується фактично усім майном іншої особи – поручителя.

Я, поручитель, вважаю, що договір поруки від 15 серпня 2007 року є припиненим з 16 березня 2009 року, коли стало відомо позивачу про порушення сплати чергового щомісячного платежу (13 лютого 2009 року – це остання дата поповнення рахунку _________ в сумі 35,93 долара США) (а.с.83).

Позивач та Відповідач встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів в додатку №1 до кредитного договору №1.33624 від 15.08.07.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число наступного місяця строку. В даному випадку – це 16 березня 2009 року, коли останне погашення кредиту відбулось 13 лютого 2009 року в сумі 35,93 долара США.

Мої доводи базуються на приписах чинних норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та обов’язковою правової позицією, як визначена Постановою Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України 6 листопада 2013 року у справі 6-116цс13 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 травня 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Таким чином, договір поруки, укладений між позивачем та мною, як поручителем, є припиненим, оскільки позивач не пред’являв до мене жодних вимог протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання (п.24 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”).

На час звернення до суду з даним позовом позивач пропустив строк пред’явлення вимоги до поручителя, який сплинув 16 серпня 2009 року.

Відповідно до приписів ч.4 статті 559 Цивільного кодексу України у разі невстановлення в договорі поруки строку припинення поруки, вона припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

В даному випадку строк виконання основного зобов’язання чітко визначено в п.1.1. кредитного договору – 36 (тридцять шість) місяців. Позивачем не представлено жодних доказів того, що протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов’язання, а саме у період з 16 серпня 2010 року по 16 січня 2011 року, направлялися поручителю повідомлення поштою, про невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором, і поручитель отримав ці повідомлення.

Позивач та поручитель в договорі поруки №1.33624 від 15.08.2007 узгодили порядок повідомлення між сторонами, і зазначили, що все здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.

Відповідно до пунктів 2, 8, 11, 17, 84, 92, 99, 102 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., про прийняття до пересилання реєстрованого поштового відправлення (в тому числі листа) відправникові з додержанням вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Належним доказом направлення поручителю вимоги та доданих до неї документів є фіскальний чек поштового відділення та бланк опису вкладень, який згідно п.61 Правил надання послуг поштового зв’язку України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 р., заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник об’єкта поштового зв’язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення.

За приписами ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язанна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущенні направлення іпотечної вимоги відповідачу. В матеріалах справи відсутній бланк опису вкладень про повідомлення вих.№9480 від 15.11.2010 року, на повідомленні про вручення поштового відправлення відсутній підпис __________.

Я заявляю про те, що доданий позивачем до справи письмовий документ про направлення повідомлення у вигляді копіі вимоги вих.№9480 від 15.11.2010 ВАТ “ПроКредит Банк” про направлення ії поручителю–відповідачу, ________, - є фальшивим. Даний документ не є касовим чеком, розрахунковою квитанцією або бланком опису вкладень, як це передбачено Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. Прошу даний доказ визнати фальшивим, керуючись ч.2 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказ у вигляді повідомлення про вручення рекомендованого листа №039152918702 не містить мого підпису (а.с.101), а підпис моєї дружини зовсім інший (копія паспорту в додатку).

У зв’язку з тим, що строк дії поруки договором поруки не встановлений, основним актом цивільного законодавства встановлений скорочений термін у шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання для пред’явлення кредитором вимоги до поручителя. Після закінчення цього строку порука припиняється.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов’язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Крім того, у кредитному договорі строк виконання основного зобов’язання чітко визначений – строк повного погашення кредиту є 15 серпня 2010 року (пункт 1.1)

У зв’язку із вище зазначеними поважними підставами прошу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зупинити виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 1 червня 2012 року у справі №2-861/12р.

Керуючись статтями 41, 55, 59, 124 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.04 №18-рп/2004, від 10.11.2011 № 15-рп/2011, статтями 3, 9, 12, 13, 15, ч.3.16, 30, 80, 91, 92, 203, 215, 216, 319, 227, 628, 638-640, 1046, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.39 Закону України “Про іпотеку”, статтями 3, 4, 47, 57-60, 64, 119, 328 Цивільного процесуального кодексу України, п. 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»,  

П Р О Ш У:

1. Поновити з поважних причин строк подання касаційної скарги у зв’язку із порушення Апеляційним судом м.Києва ст.222 ЦПК України. Та прийняти касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 21 листопада 2013 року у справі №22-ц/796/9440/2013 та рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24 грудня 2012 року у справі №2-7038/12.

2. Ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 21 листопада 2013 року у справі №22-ц/796/9440/2013 та рішення Дарницького районного суду м.Києва від 24 грудня 2012 року у справі №2-7038/12 скасувати повністю та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Зупинити виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 1 червня 2012 року у справі №2-861/12р до закінчення касаційного провадження.

У Х В А Л А

3 березня 2014 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеник Д.Д., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про розірвання кредитного договору,

в с т а н о в и в :

Касаційна скарга по формі та змісту відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, отже такі підстави підлягають перевірці.

За таких обставин касаційне провадження у зазначеній справі слід відкрити.

Крім того, заявник просить зупинити виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Наведені в клопотанні доводи дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання рішення апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2013 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись ст. ст. 327, 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про розірвання кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року.

Витребувати з Дарницького районного суду м. Києва справу № 2-7038/12.

Клопотання про зупинення виконання судового рішення задовольнити.

Зупинити виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року до закінчення касаційного провадження.

Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, встановити їм строк для подання заперечень на касаційну скаргу до 4 квітня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ Д.Д. Луспеник

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37509867

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про розірвання кредитного договору за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - ПАТ «ПроКредит Банк»), звернулося до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 серпня 2007 року згідно з кредитним договором ОСОБА_3 надано кредитні кошти в розмірі 10 тис. доларів США на строк 36 місяців із процентною ставкою 19 % річних. Взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, у зв'язку з чим станом на 11 травня 2011 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 96 429 грн 43 коп.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 згідно з договором поруки поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_3 свого зобов'язання за кредитним договором, то позивач просив стягнути вказану суму з відповідачів у солідарному порядку.

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ПроКредит Банк» та на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України просив суд розірвати кредитний договір від 15 серпня 2007 року, посилаючись на порушення банком вимог чинного законодавства та умов кредитного договору, що полягали в ненаданні йому обумовленої договором суми кредиту.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року, позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 15 серпня 2007 року в розмірі 96 429 грн 43 коп. та 964 грн 30 коп. на відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ «ПроКредит Банк», суд першої інстанції виходив із того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а боржник, позичальник, не здійснив оплату по кредиту та нарахованим процентам, у результаті чого утворилась заборгованість. При цьому в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що оскільки позивач у визначений законом строк, а також у спосіб, передбачений договором поруки, пред'явив до поручителя відповідну вимогу, підстави вважати поруку припиненою відсутні.

Проте погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судорве рішення апеляційного суду щодо вимог до поручителя не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 15 серпня 2007 року закрите акціонерне товариство «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», уклало з ОСОБА_3 договір, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 10 тис. доларів США на строк 36 місяців із процентною ставкою 19 % річних. ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором не виконав й допустив заборгованість. У забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 15 серпня 2007 року був укладений договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

На підставі ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, у банка настає право вимоги від позичальника виконання основного зобов'язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Абзацом 2 п. 1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит банку згідно з графіком погашення заборгованості за кредитним договором (додаток № 1).

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З матеріалів справи вбачається, що останнє погашення кредиту ОСОБА_3 відбулося 13 лютого 2009 року, однак якщо строк виконання кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку, то в даному випадку - це 16 березня 2009 року.

Проте вимога про дострокове погашення кредиту була направлена позичальнику та поручителю лише 15 листопада 2010 року, а позов пред'явлено у липні 2012 року (що є основним в обчисленні строку), тобто після шестимісячного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Зазначене суттєво впливає на початок строку виконання зобов'язання, при правильному визначенні якого починає обчислюватись строк пред'явлення вимог до поручителя.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Крім того, пред'явивши вимогу про дострокове стягнення кредитної заборгованості, при тому що в договорі поруки не зазначено про строк його дії згідно зі ст. 252 ЦК України, кредитор, банк, змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців з цієї дати.

У п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року № 6-155цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

У порушення вимог ст. ст. 212-214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не визначився з датою спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов'язання з урахуванням того, що умовами договору поруки не визначено іншого строку для звернення з вимогою до поручителя, дійшовши передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи судом не встановлені, судове рішення апеляційного в частині вимог ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_4 не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, а зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових рішень в частині позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3 та його зустрічного позову, то підстав для скасування їх в цій частині немає, оскільки останній судових рішень не оскаржував та н уповноважував ОСОБА_4 на представництво його інтересів.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336 - 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року в частині позову публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У решті - судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

М.Є. Червинська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38891126

Щодо судових рішень в частині позовних вимог ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3 та його зустрічного позову, то підстав для скасування їх в цій частині немає, оскільки останній судових рішень не оскаржував та н уповноважував ОСОБА_4 на представництво його інтересів.

Заемщик (Особа_3) по данному делу еще думает - подавать апелляционную жалобу или не подавать. Грамотный уже стал и не спешит. Заемщик, наверное, когда-нибудь получит копию решения первой инстанции и обязательно подаст апелляционную жалобу. 

 

Заемщик сейчас как и все остальные пытается осмыслить данные вопросы. Он еще не верит в такую масштабность обмана банков.

Когда и на основании какого документа украинские банки получили право осуществлять валютные операции на валютном рынке украины согласно ст.4 закона Украины “О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг”?

В приложении к какому документу это указано?

А в отношении кредитов в гривне, пояснять, что п.14 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг» действует только с 8 февраля 2014 года.

Закон Украины “О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг” и есть та точка, к которой необходимо прилагать усилия.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У абзаці другому частини першої статті 166-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122) слова "п’ятдесяти до ста" замінити словами "ста до тисячі".

2. У Законі України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами):

2) частину четверту статті 56 викласти в такій редакції:

"Нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур’єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України";

7) у частині першій статті 73:

г) доповнити пунктом 11-1 такого змісту:

"11-1) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій";

8) у частині першій статті 75:

а) пункти 1, 2 і 4 викласти в такій редакції:

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п’ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані у строк з вини банку";

9) у статті 76:

а) частину першу доповнити пунктом 4 такого змісту:

"4) одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку";

II. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. До приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативні акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Банки, утворені до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом десяти років з дня набрання ним чинності привести розмір статутного капіталу у відповідність із вимогами цього Закону.

4. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

ініціювати внесення змін до законодавчих актів з метою приведення у відповідність із цим Законом.

5. Національному банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

6. Національному банку України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробити поетапний (протягом десяти років) план приведення статутного капіталу банків у відповідність із вимогами цього Закону.

Президент України

П.ПОРОШЕНКО

м. Київ

4 липня 2014 року

№ 1586-VII

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1586-18/page

Или Вы хотите, чтобы данный закон постигла участь Закона Украины “О защите прав потребителей”?

Все понятно, Вы наверное ждете когда кто-нибудь получит решение Конституционного Суда Украины об официальном толковании положений п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины “О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг” во взаимосвязи с положениями ч.4 ст.42 Конституции Украины (о защите прав потребителя финансовых услуг в виде финансового кредит)?

 

Опубликовано

Что конкретно Вы предлагаете по жесткой постановке вопроса?

Ваш алгоритм действий?

элементарно: все заемщики перестают платить, пока банки не признают незаконность отдельных положений договоров (в частности, что касается меня - отсутствие текущего счета) и пока власть не будет контролировать законность судебных решений относительно клиентов банков

Опубликовано

Ну вот и имя пришедшего на место Кротюка.

 

http://forbes.ua/ua/news/1374860-gontareva-priznachit-svoyim-pershim-zastupnikom-kolishnogo-menedzhera-ing-group?utm_medium=social&utm_source=facebook.com&utm_campaign=gontareva-priznachit-svoyim-pershim-zastupnikom-kolishnogo-menedzhera-ing-group

 

Гонтарєва призначить своїм першим заступником колишнього менеджера ING Group

11 Липня 2014, 16:05
 
 
Гонтарєва вибрала собі першого заступника
politica-ua.com

Першим заступником голови Національного банку України вирішили призначити Олександра Писарука, який працював до останнього часу головою ради директорів ЗАТ «Інг Банк (Євразія)» (Росія, ING Group), повідомила голова НБУ Валерія Гонтарєва.

«Рада повідомити, що моїм першим заступником буде призначено не просто хорошого банкіра, а одного з найкращих банкірів Центральної та Східної Європи», – сказала вона в інтерв'ю «Інтерфакс-Україна».

«У нашому центральному банку ще не було банкіра такого рівня. Сподіваюся, він дуже допоможе з усіма завданнями, які перед нами стоять», – сказала вона.

Голова НБУ зазначила, що Писарук останнім часом курував роботу ING, зокрема на таких великих фінансових ринках, як польський і турецький: на сьогодні він завершує процедуру звільнення з ING.

За словами Гонтарєвої, Писарук майже вісім років працював за кордоном, він громадянин України.

«У президента України є реальне бачення того, що багато чого потрібно змінювати, і розуміння, що найкращі кадри, які ми можемо залучити в нашу країну, повинні бути тут», – підкреслила Гонтарєва.

«Ми побудуємо незалежний Нацбанк. Це я вам обіцяю», – запевнила Гонтарєва.

Опубликовано

 Винесені постанови про притягнення уповноважених банків до відповідальності за порушення вимог валютного законодавства

 

2013

Довідково: 2012

Види порушень

кількість

постанов,

одиниць

сума,

тис.

грн.

кількість

постанов,

одиниць

сума,

тис.

грн.

Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції

975

1 703.4

389

676.6

Невиконання функцій агента валютного контролю                                                              167

167

2 290.7

70

277.0

Порушення порядку та умов торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України

16

715.6

7

435.9

Невиконання умов та порядку декларування валютних цінностей, що належать резиденту України та знаходяться за її межами

8

2.1

2

0.3

Використання іноземної валюти

як засобу платежу на території України

без наявності індивідуальної ліцензії

112

 

112

437.6

40

203.3

Розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України без наявності індивідуальної ліцензії

13

17.7

 

 

Усього

1 291

5 167.1

508

1 593.2

 

Опубликовано

А вот тут я с Вами согласен... Ведь если все одновременно перестанут платить, вот тогда я посмотрю как они задёргаются... Жаль, что люди этого не понимают... Их (банков) сила в разрозненности людей...

Просто не платить мало поможет.

Только в этом году отток вкладов более 100ярдов, и что, нбанк напечатал более 100ярдов и раздал подопечным под смешные проценты. А теперь депутаты придумывают закон как эти милиарды списать(суб долг)

 

Нужно продумать ряд действий и перекрыть им путь врать и красть!

И выступить единым фронтом с вкладчиками, которые выпрашивают свои деньги.

Не говоря о том что десятки банков уже подснос  http://www.fg.gov.ua/ru/payments/

http://bankforumsos.blogspot.com/

Опубликовано

Учитывая последние сообщения на форуме, думаю что нашему государству необходимо черех Фонд гарантирования вкладов возместить вклады гражданам, а реаниимировать банки, которые неплатежеспособны - будет верхом глупости. Нельзя допустить протаскивание законопроекта Фурсина о прощении долгов банкам за их рефинансирование Нацбанком.

Надо вспомнить Закон о банковской деятельности ст. 47 "...

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на

поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на

власних умовах та на власний ризик."

Если прощать рефинансирование, какой же у банком рызык? Воруй сколько влезет, а их апетит увеличивается во время еды.

Если будет меньше банков - их и контролировать Нцбанку будет легче, и работать они будут в рамках нашего законодательства, надеюсь.

Опубликовано

если НБУ простит банкам долги, а банки будут продолжать требовать возврат займов, то это будет геноцид народа в чистом виде

 

Ну так это уже схема отработанная на коммунальщиках... Им в своё время простили долги, а долги граждан перед ними оставили... То есть дали им неплохо заработать... Вот они и требуют теперь массово через суды долги с граждан давно уже им прощённые...

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения