shoblavobla

Если бы так все просто было, уважаемый ПриватБанк!

оно самое

Неужели... Приятно видеть такие решения, особенно учитывая, что оно (решение) законное. Сколько раз видел обратное - вымога левая, апеляшке этого достаточно, лишь бы что-то было в деле, а процедуру согласования задолженности (тем более - с юр.лицом!!) все похерили! Решение законное, ИМХО

очередная ж..па для ПРИМАТА! ГАСИТЬ негодяев!!! Простите мой французский и чрезмерно бурные эмоции)))

И снова здравствуйте!! Еще раз пришли к тому, что одновременно подавать такие иски незаконно, поэтому позитивного решения банку не видать (ну, в смысле, суд должен отказать).

Согласен, это более действенный и быстрый вариант. Ну, а если банкиры плевать хотели на ГИС? Ну, СБшник у них дебил, или еще что-то? Как вариант, можно еще подавать иск об истребовании имущества из чужого незаконного владения - отказаться можно всегда, если первый вариант пройдет. Ну, и в прокуратурку написать не помешает - что пришли в гости. Тем более, что право банка на удержание не возникает - с чего это вдруг? Договором залога предусмотрено что-ли?! Дык право собственности за залогодателем, и это прямое нарушение права, гарантированного Конституцией. Приматбанк таким страдает - передати майно в заклад згидно договору застави... И у них даже не прокатывает, т.к. безосновательно.

Согласно ЗУ Об ипотеке: Стаття 18. Іпотечний договір Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; ( Абзац другий пункту 1 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ) для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; { Абзац п'ятий пункту 1 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 } для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. { Частина друга статті 18 в редакції Закону N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 } Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання. У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно. Стаття 20. Заставна Заставна - це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після державної реєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором. Заставна не є емісійним цінним папером. Першим власником заставної є особа, яка на момент видачі заставної відповідно до умов іпотечного договору має статус іпотекодержателя. Якщо інше не передбачено іпотечним договором, оригінал заставної передається такому іпотекодержателю. Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким обумовлене основне зобов'язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються. Попередній власник заставної на вимогу нового власника зобов'язаний передати новому власнику документи та інформацію, які є важливими для здійснення прав, що випливають із заставної. Після видачі заставної виконання основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власником заставної здійснюється у порядку, встановленому розділом V цього Закону. ( Частина третя статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005 ) Анулювання заставної і видача нової заставної здійснюються за згодою між іпотекодавцем, боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, та власником заставної. Відомості про видачу заставної, анулювання заставної, видачу нової заставної підлягають внесенню до відповідного державного реєстру за місцем державної реєстрації іпотеки у встановленому законодавством порядку. ( Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3273-IV ( 3273-15 ) від 22.12.2005 ) Заставна не може видаватися, якщо іпотекою забезпечене грошове зобов'язання, суму боргу за яким на момент укладення іпотечного договору не визначено і яке не містить критеріїв, що дозволяють визначити цю суму на конкретний момент. Облік заставних у банках здійснюється у порядку, встановленому Національним банком України, за правилами, що застосовуються для обліку забезпечених іпотекою кредитів. Стаття 21. Форма і зміст заставної Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про видачу заставної. Залежно від предмета іпотеки (нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва) заставна повинна мати візуальні відмінності, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У заставній обов'язково мають міститися такі реквізити: 1) слово "Заставна" як складова частина назви документа та визначення про зобов'язання боржника виконати перед іпотекодержателем у встановлений строк основне зобов'язання; 2) для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя - юридичних осіб: резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; нерезидентів - найменування, юридична адреса та держава, де зареєстрована особа; для іпотекодавця, боржника (якщо він є відмінним від іпотекодавця) та іпотекодержателя - фізичних осіб: громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса їх постійного місця проживання за межами України; 3) посилання на реквізити іпотечного договору та договору, що обумовлює основне зобов'язання; 4) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; 5) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання; 6) спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо він передбачений іпотечним договором; 7) відмітка про реєстраційний номер, дату та місце державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (цей реквізит вноситься відповідно до законодавства). За згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем заставна може містити інші положення, які відтворюють зміст основного зобов'язання та іпотеки. Якщо зміст заставної не відповідає положенням іпотечного договору чи договору, який обумовлює основне зобов'язання, положення заставної мають перевагу. Заставна підписується іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Іпотекодавець, боржник - юридичні особи засвідчують підпис уповноваженої особи печаткою. Поэтому, достаточно просто отметки в договоре о выдаче закладной (оформлялась или нет), остальное Вам не дает ничего. Вот если бы вообще не было отметки о выдаче/отсутствии выдачи - тогда реальный шанс признать договор ипотеки недействительным - противоречие закону. А так - ...

Извините, если вдруг повторю уже сказанное (написанное/сделанное), но вот пришла мысль: Если направить в Укрпромбанк письмо от заемщика и поручителя (отдельно) с требованием принять деньги - что они могут ответить и какие последствия этого ответа. Могут: 1) отморозиться и не отвечать - чтоб будет? 2) ответят, мол, давайте - примем - 99,9% такого не будет - что делать? 3) ответят, что кредитор Дельта, тута и несите - велика вероятность такого ответа - что делать? Еще вариант - направить заказным с уведомлением журнал, например комфи или там... фокстрот (ну, какой-нибудь тоненький рекламный проспект), и уверенно считать, что направили письмо с предложением погашения кредита в полном объеме. Цель - иметь доказательство незнания о смене кредитора, и плюс создать еще одни факт просрочки кредитора (516, 517, 613 ЦК) - чем может помочь? Как считаете - может ли это чем-то помочь, так сказать "усугУбить" ситуацию?

Согласен. Но вот момент: если (НАПРИМЕР) таки взыскатель будет иметь два исполнительных документа (исполнительных листа) - один взыскать 1 700 000 грн, а второй - обратить взыскание на предмет ипотеки на сумму 1 200 000, по одному договору. И оба подает в исполнительную службу. Исполнитель обязан и продать ипотеку, и взыскать деньги. Не исполнить не может. А ведь в сумму 1 700 000 входит сумма 1 200 000, так как обе насчитывались с одной даты - даты последнего платежа. Поэтому Вы правильно отметили ссылку на ст.ст. 15-22 ЦК (способы защиты нарушенного права), но в данном случае это будет именно двойная защита нарушенного права. То есть, двойная гражданско-правовая ответственность лица, нарушевшего это самое право. Отже, считаю, что речь идет конкретно о двойной ответственности и двойном удовлетворении требований кредитора, что как раз противоречит положению ГК и КУ. Вывод: подача иска о взыскании долга при имеющемся решении о взыскании за счет предмета ипотеки (или наоборот, не суть) является преждевременной и суд должен отказывать в иске. ИМХО

Все гораздо проще: договор поруки был изначально без подписи вообще!...)) ЗАБЫЛИ!!! Я отметил это в суде, ибо сразу никто не обратил внимания на это. Тогда банкиры засуетились, сказали, что это не та копия, что у них в банке практикуется подписание нескольких экземпляров, и на следущее заседание притянули подписанный экземпляр. Кем? - не известно. Ну, а дальше - мое ходатайство. Но банк держался молодцом! В перерыве я предложил отойти от экспертизы, чтобы банк забрал требования в отношении поручителя. Они отказались. Результат - перед Вами.

Если Вам или кому-нибудь еще помогут эти формы писем - буду только рад: _______09_03_12.doc ____________26_11_2011.doc _________________.doc

Все же считаю, что наличие в договоре отметки о получении информации не является соблюдением норм ст. 11 ЗУ ОЗПП. Банк манипулировал этой нормой, не предоставив надлежащим образом инфо о совокупной стоимости. Видел массу договоров ОТП-жульничают, как и БАНК ФОРУМ. По поводу апелляции - скорее согласен, к сожалению... А так - тема не новая, но интересная. Больше, конечно, для затягивания подходит

Только вернулся из апелляции, а тут такие битвы!!)) При этом, следует отметить, что ни о чем. ФЛУД - точное определение. Поддерживаю всех, кто высказался в поддержку двойного взыскания!! А участникам форума с альтернативным мнением: альтернативное мнение - это даже не плохо, у нас в обществе даже альтернативные сексуальные ориентации не преследуются, так что ничего страшного... Надеюсь, меня все поняли

. Если результаты второго дела напрямую влияют на рассмотрение первого - суд должен остановить производство. Естественно, суд оценивает предмет второго иска, и если применительно к данной ситуации - правильный результат только один: остановка производства.

+100

Наверное, я заработался.... Уважаемый stairtov, можете прояснить ситуацию: в чем суть вопроса и почему вопросик набирает обороты? Может, я гоню?..

если Вы действительно намерены платить в Дельту, то Вам необходимо обратиться в Дельту с письмами о получении информации: нотариально заверенную копию договора (полного), выписки по счетам, заверенную копию акта приема - передачи документации по Вашему кредиту. Не будет лишним провести переписку с Укрпромом примерно в таком же ключе. Параллельно обратитесь к нотариусу и проверьте залогодержателя на автомобиль - кото там?-Дельта уже или еще Укрпром... Также официальный вопрос можно поставить обоим банкам о том, что Вы намерены произвести реализацию залогового авто, поэтому Вам необходимо узнать процедуру добровольной реализации (в частности, Вас должно интересовать на каком документе Дельта будет ставить отметку о полном погашении, кроме письма в нот. контору и МРЕВ ГАИ)))) В общем, больше бумаги - чище ...совесть)) НО, внимательно составляйте письма: в них не должно быть официального подтверждения о том, что Вы в курсе факта передачи активов из Укропа в Дельту (так, из интернета узнали, типа). Вот только после этого можно будет говорить о результате - сможет Дельта продать машину или нет. Это если активничать. А вообще-то можно и еще подождать (ст.ст. 516,,517 ГКУ, 619 ГКУ), а потом уже сражаться Удачи

В том то и соль, что суды не будут разбираться - зачем, если есть ст. 60 ГПКУ, согласно которой бремя доказывания лежит на сторонах? Если банку в западло посчитать, а тем более, что они не могут этого сделать (ведь предмет ипотеки еще не продался, разница остатка неизвестна, т.е. решение суда/виконавчий напис про звернення стягнення не исполнено), как суд может удовлетворять требование на ВСЮ сумму? Вот будет реализация, зайдут денежки в банк - вот тогда пожалуйста, обращайтесь в суд с иском, и ни один юрист не противопоставит в суде ничего. Для справочки (честно, лень было подбирать самому, поэтому воспользовался статьей коллег): http://www.moskalenkolawyers.com.ua/uk/The...onsibility.html "Анастасія Москаленко, партнер Юридичної фірми «Москаленко і Партнери» Владислав Галінський, юрист Юридичної фірми «Москаленко і Партнери» Неприпустимість застосування подвійної відповідальності за порушення кредитних зобов’язань Відповідно до ієрархії нормативно-правових актів в системі законодавства України за критерієм юридичної сили, найвищим актом є Конституція України (далі – Конституція). Відповідно до її ст. 8, Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Зазначене положення означає те, що будь-який інший нормативно-правовий акт має не лише відповідати нормам Конституції, але і не суперечити їй. У Постанові Пленуму ВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 № 9 зазначається, що «оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії» (п. 2). Зокрема, ст. 61 Конституції передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Розглянемо можливості застосування ст. 61 Конституції України при реалізації стратегії захисту боржників у «кредитних» спорах. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. На забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами між фінансовою установою та позичальником зазвичай укладаються договори застави рухомого або нерухомого майна, а між фіну становою та третіми особами – договори поруки. Наприклад, згідно зі ст.ст. 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Що стосується договору застави, в тому числі іпотеки нерухомого майна, ст.ст. 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Так, на кредитні договори та договори, укладені на забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами, поширюються всі загальні положення ЦК України про зобов’язання та договори. Глава 51 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов’язання та відповідальність за порушення зобов’язання. Оскільки порушення зобов’язання є правопорушенням, глава 51 регулює правові наслідки такого правопорушення, а саме визначає загальні положення негативної юридичної відповідальності у випадку порушення зобов’язання. Зокрема, згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Щодо кредитних договорів, спеціальні правові наслідки їх порушення позичальником в законодавстві визначає насамперед ст. 1050 ЦК України «Наслідки порушення договору позичальником»: «Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. (…) Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу». Також відповідальність за порушення кредитних договорів визначається ст.ст. 553, 554 ЦК України щодо договорів, зобов’язання за якими забезпечене порукою, та ст. 572 ЦК України щодо договорів, зобов’язання за якими забезпечене заставою. Зазвичай вищевказані норми, а також загальні норми про неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов’язання та обов’язок виконання зобов’язань належним чином успішно використовуються фінансовими установами для звернення з судовими позовами про стягнення з позичальників суми боргу, процентів, неустойки та застосування інших наслідків, передбачених кредитними договорами. До цього або в процесі розгляду справ, фінансові установи зазвичай звертаються до нотаріусів для отримання виконавчого напису, якщо це можливо в конкретному випадку. Вимоги щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса передбачені Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженою наказом Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 № 20/5). При цьому треба зауважити, що фінустанови мають право звернутись до нотаріуса виключно до, а не після звернення до суду з позовом(ами), оскільки в іншому випадку порушена буде вимога безспірності при вчиненні виконавчого напису нотаріуса. Також фінансові установи звертаються з вимогами до поручителів боржників про стягнення з них відповідної суми боргу. Очевидно, що за своєю правовою природою та правовими підставами, стягнення з боржника та поручителя суми боргу, процентів, неустойки, стягнення майна боржника через виконавчий напис нотаріуса є заходами застосування юридичної відповідальності за порушення кредитних зобов’язань. При цьому нерідко мають місце випадки одержання фінансовою установою виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно (наприклад, квартиру боржника) і при цьому – звернення до суду з вимогою про стягнення з боржника повної суми боргу за кредитним договором, в тому числі «тіла кредиту», процентів, неустойки та інших сум. Також зустрічаються випадки, коли проти боржника та поручителя відкриваються окремі справи, про звернення стягнення на грошові кошти у відповідній сумі з кожного із них. Зрозуміло, що в такий спосіб фінустанови намагаються «перестрахуватись» від неплатоспроможності боржників та компенсувати свої збитки та витрати на юридичні послуги, виконавче провадження. Однак, стосовно боржників та поручителів такі механізми є не лише несправедливими, але й незаконними, оскільки фактично здійснюється їх притягнення до подвійної, а можливо і потрійної грошової відповідальності за порушення одного й того ж кредитного зобов’язання: фіну станова може стягнути кошти і з боржника, і з поручителя(ів), а також отримати кошти за рахунок продажу предмета застави (при тому, що ст. 589 ЦК України встановлено право заставодержателя задовольнити за рахунок предмета застави в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (зазвичай інше договорами не встановлено). Вищевказані дії стягувачів порушують вимоги ст. 61 Конституції України про неприпустимість притягнення до відповідальності одне й те ж саме правопорушення більше одного разу, а також порушують ст. 589 ЦК України, а саме те, що у випадку задоволення заставодержателем його вимог за рахунок предмета застави повністю або частково в позасудовому порядку завдяки виконавчому напису нотаріуса, подальше задоволення вимог стягувача про стягнення з боржника та поручителя в судовому порядку повної суми боргу, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, є неможливим. Також неправильним є задоволення вимог фінустанов до боржника і поручителя(ів) в двох різних справах. У випадку виявлення існування двох справ в процесі їх розгляду, правильним є їх об’єднання або зупинення розгляду однієї з них до завершення розгляду іншої, а у випадку, коли про розгляд однієї зі справ стало відомо після набуття рішенням законної сили, провадження в другій справі може бути закрите за клопотанням відповідача про закриття провадження по справі, відповідно до ст. 61 Конституції України, ч.1 ст.205 ЦПК України. Отже, якщо після отримання кредитором виконавчого напису про звернення стягнення на майно боржник та поручитель(і) не додумаються подати клопотання про припинення провадження у справі або принаймні заперечення проти позовних вимог на підставі ст. 61 Конституції України, хоча б в частині вартості майна, на яке вже звернено стягнення в позасудовому порядку, можливим є притягнення винних осіб до подвійної, а можливо і потрійної цивільної матеріальної відповідальності (заставленим та іншим майном боржника, майном поручителя) за порушення кредитного договору. 19.05.2010 р. Слов’янський міськрайонний суд Донецької області розглянув клопотання представника боржника про припинення провадження у справі за позовом фінансової установи (банку) до боржника та поручителя про стягнення суми боргу за кредитним договором і прийшов до висновку щодо задоволення клопотання, внаслідок законності його вимог, з наступних обставин. Так, позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення суми боргу за кредитним договором, де, відповідно до п. 3.6., предметом забезпечення цього договору виступає майно відповідача, а саме два вантажні силові тягачі та причепи бортові до них. Згідно виконавчого напису приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу від 15.01.2010 р., за заявою позивача на вищевказане майно звернено стягнення, шляхом його реалізації, тим самим задовольняючи вимоги позивача до відповідачів щодо боргу по означеному кредитному договору. На виконання даного виконавчого напису винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, складений акт опису та арешту вказаного майна. Таким чином, суд прийшов до висновку щодо фактичного вирішення спірних правовідносин у позасудовому порядку, із застосуванням п. 3.6. означеного кредитного договору – відповідачі не можуть двічі нести відповідальність за одні і ті ж дії. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд ухвалив провадження у справі закрити. Ухвала суду набула законної сили і сторонами не оскаржується. Таким чином, за допомогою описаного механізму, боржник та поручитель зможуть не лише захистити себе від обов’язку нести перед стягувачем подвійну (потрійну) відповідальність за порушення одного й того ж кредитного договору (адже сам суд може і не дізнатись про існування виконавчого напису нотаріуса або іншої судової справи), але і покарати кредитора (стягувача) за умисне порушення норм та вимог законодавства України." Поэтому, отвечая уже на вопрос прямо, скажу: одновременно требовать удовлетворения по одному кредиту дважды банк не имеет права. В случае исполнения решения об обращении взыскания на предмет ипотеки/залога, банк может обратиться в суд с иском о взыскании остаточной суммы задолженности, плюс набежавшие проценты и неустойка (если договор все еще действущий).

Дата документу 28.02.2012 Справа № 2-485 2012 рік РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2012 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого-судді Баранова В.І., при секретарі Сюсель І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополь цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом до відповідачів про стягнення з них солідарно заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 10-2250-098К від 26.09.2008 року, в розмірі 1737279,08 грн., а також судових витрат, повязаних зі сплатою судового збору, в розмірі 1700 грн., та витрат на ІТЗ розгляду справи, в розмірі 120 грн. В обґрунтування позову вказує, що 26.09.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, був укладений кредитний договір № 10-2250-098К, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 102000 доларів США. При укладенні кредитного договору відповідач ОСОБА_2, відповідно ст.509 ЦК України, прийняв на себе зобовязання повернути кредит до 25.09.2023 року та сплачувати відсотки за користування кредитом, згідно графіку, який є невідємною частиною кредитного договору. Проте, в порушення умов договору та діючого законодавства України, відповідач ОСОБА_2 систематично не виконував належним чином свої зобовязання за договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, тому позивач вказує, що на підставі ч.2 ст.1054 ЦК України та ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідком порушення відповідачем ОСОБА_2 зобовязань щодо повернення чергової частини кредиту є право банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. За порушення термінів сплати заборгованості по кредиту та відсотків за ним п.6.1 кредитного договору та нормами ст.ст.549-551 ЦК України встановлена пеня в розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу. Станом на 21.03.2011 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 у національній валюті за офіційним курсом НБУ становить 1737279,08 грн., та складається з суми несплачених відсотків за кредитом, в розмірі 333370,09 грн., суми позичкової заборгованості за кредитом, в розмірі 810658,09 грн., суми несплаченої пені за відсотками та кредитом, в розмірі 593250,90 грн. 26.09.2008 року в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором були укладені договори поруки № 10-2250-098П між позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5, та № 10-2250-098П/1 між позивачем, відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4, за умовами яких відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли на себе зобовязання відповідати перед позивачем в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором. У звязку з тим, що відповідач ОСОБА_2, всупереч пунктів 3.2, 4.3 кредитного договору, порушує строки здійснення платежів, позивач повідомив його про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Також згідно п.3.4 кредитного договору, направлялись вимоги про погашення кредиту та сплату штрафних санкцій відповідачам, але вони не відреагували на листи і не погасили заборгованість по кредиту, тому позивач звернувся до суду з цим позовом. В судовому засіданні представник позивача, Левченко О.П., підтримав позовні вимоги за вказаними доводами та підставами. Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_7, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, вказаних в письмовому запереченні проти позову. Зокрема, зазначив, що набрало чинності рішення апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами № 10-2250-098І від 26.09.2008 р. та № 10-2250-098І1 від 26.09.2008 р. за тим самим правочином кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 р., за яким в рахунок погашення заборгованості в сумі 1261338,24 грн. було звернуто стягнення на предмети іпотеки житловий будинок та земельні ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, тому задоволення цього позову може призвести до подвійного стягнення. Також, просив визнати відповідача ОСОБА_4 неналежним відповідачем по справі, оскільки, він не укладав з позивачем договір поруки № 10-2250-098П/1 від 26.09.2008 року, що також було встановлено висновками почеркознавчої експертизи, згідно якої підпис на вказаному договорі був виконаний не ОСОБА_4 Крім того, вказує, що відповідно до п.5.1 договору поруки № 10-2250-098П від 26.09.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, встановлено, що порука припиняється із припиненням зобовязання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобовязання за кредитним договором не предявив вимоги до поручителя. Однак, представник відповідача вказує, що означений пункт договору в частині встановлення строку та підстав припинення протягом трьох років є нікчемним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ч.4 ст.559 ЦК України, якою встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимог до поручителя. Позивач звертався до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, та зазначав, що строк платежу настав 01.11.2008 року, а позов предявив в 2011 році, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, тому представник позивача вважає, що договір поруки № 10-2250-098П від 26.09.2008 року є припиненим в силу ч.4 ст.559 ЦК України. З огляду на вказані обставини, представник відповідачів просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_3, яка вважається належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не зявилася повторно, відомостей про причини своєї неявки суду не повідомила, тому суд вважає можливим розглядати справу за її відсутністю на підставі наявних у справі доказів. Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. 26.09.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого згідно копії статуту /а.с.25-26/ є позивач, та відповідачем ОСОБА_2 дійсно був укладений договір про відкриття кредитної лінії №10-2250-098К, копія якого додана до матеріалів справи /а.с.3-4/, за умовами якого банк відкриває відповідачу ОСОБА_2 невідновлювальну відкличну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 102000 доларів США з оплатою по процентній ставці 17,5 % річних. Відповідач зобовязався повністю повернути кредитні ресурси, отримані зі цим договором, до 25.09.2023 року; погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Пунктом 6.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, відповідач ОСОБА_2 сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Також, 26.09.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 10-2250-098П, а також між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 договір поруки № 10-2250-098П/1, копії яких долучені до матеріалів справи /а.с.7,8/, за умовами яких відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобовязалися перед позивачем відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, відповідно до якого відповідачу ОСОБА_2 наданий кредит у розмірі 102000 доларів США зі сплатою 17,5 % річних. Відповідно до п.2.1, п.2.2 зазначених договорів поруки, у випадку невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідають перед позивачем у тому ж обсязі, що й відповідач ОСОБА_2, у т.ч. по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентів, а також по відшкодуванню всіх збитків. Згідно зі ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель ручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку /а.с.9-11/, заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 р. станом на 21.03.2011 р. становила 1737279,08 грн. та складається з: суми непогашених відсотків, в розмірі 333370,09 грн., суми позикової заборгованості, в розмірі 810658,09 грн. та суми непогашеної пені за процентами та кредитом, в розмірі 593250,90 грн.. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року, яке набрало законної сили, були частково задоволені позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізьке РУ АТ «Банк Фінанси та Кредит»та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року в загальній сумі 1261338,24 грн. було звернуто стягнення на предмет іпотек за іпотечними договорами № 10-2250-098І та № 10-2250-098І1 від 26.08.2008 р., які були укладені в якості забезпечення виконання зобовязань відповідача ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором. Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року при наявності вищевказаного рішення апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року про звернення стягнення на майно може спричинити подвійне стягнення заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 1261338,24 грн.; разом з тим, різниця між сумою стягнення за дійсним позовом та сумою, яка вказана в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року не може бути визначена шляхом простої математичної дії, оскільки повинні бути визначені суми відсотків, пені та інші зобовязання за кредитним договором. При цьому позивачем не наданий розрахунок суми різниці між сумою заборгованості, вказаною в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року та зазначеною в позовній заяві, тому суду вважає, що достатніх підстав для стягнення зазначеної в позовній заяві суми заборгованості не мається. Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги до відповідача ОСОБА_4, оскільки, згідно висновку експерта науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України в Запорізькій області № 88/хл від 14.10.2011 року /а.с.64-68/, підписи, виконані від імені ОСОБА_4 в договорі поруки № 10-2250-098П/1, укладеному 26.09.2008 року між позивачем та ОСОБА_4, виконана не ОСОБА_4, а іншою особою з удаванням підписів ОСОБА_4, тобто він не є поручителем за виконання зобовязань відповідачем ОСОБА_2 за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року, тому є неналежним відповідачем по даній справі. Таким чином, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. Доводи представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_7 про припинення договору поруки № 10-2250-098П від 26.09.2008 року з відповідачем ОСОБА_3 та сплив строку звернення до суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки нікчемність договору не передбачена в даному випадку законом, а сам договір поруки не визнаний недійсним. Керуючись ст.ст.553, 554, 1050, 1054 ЦК України, ст.10, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд ВИРІШИВ: В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. СУДДЯВ.І.БАРАНОВ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21904911

Предлагаю ознакомится с кусочком решения суда из собственной практики (свеженькое, чистенькое и, считаю, законное): "Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором № 10-2250-098К від 26.09.2008 року при наявності вищевказаного рішення апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року про звернення стягнення на майно може спричинити подвійне стягнення заборгованості за цим кредитним договором в розмірі 1261338,24 грн.; разом з тим, різниця між сумою стягнення за дійсним позовом та сумою, яка вказана в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року не може бути визначена шляхом простої математичної дії, оскільки повинні бути визначені суми відсотків, пені та інші зобовязання за кредитним договором. При цьому позивачем не наданий розрахунок суми різниці між сумою заборгованості, вказаною в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 29.06.2011 року та зазначеною в позовній заяві, тому суду вважає, що достатніх підстав для стягнення зазначеної в позовній заяві суми заборгованості не мається". В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4152 Так что, извините, с Вами я в корне не согласен. Тем более, что для меня прежде - интересы клиента, а уж после - рассуждения о возможности избежания двойного взыскания.

думаю, что кассация (если она будет) оставит все без изменений.Там вообще пичалька такая: Примат поднял проценты, клиенты выпали на мороз, потом подали иск о признании этого движения незаконным, т.к. примат начислял неустойки, заблокировал счета, присылал требования погасить все досрочно. Результат - 1 инстанция за клиентами, 2 - тоже, 3 не было. Дело в ДВС. Примат обиделся - расторгли договор на основании непредоставления инфы о фин состоянии и подали 2 иска: ВНИМАНИЕ: !!!!!! 1) про стягнення боргу!!!! 2) про звернення стягнення на предмет ипотеки!!!!! И это при РАСТОРГНУТОМ ДОГОВОРЕ!! Идиоты... Ну, мы собственно, подали на ... Вы читали ухвалу. А теперь пойдем в процессы по "1) про стягнення боргу!!!! 2) про звернення стягнення на предмет ипотеки!!!!!" и получим отказ примату в исках (ну, так хочется очень)))))

лес рук... Почти за год!

во-во, мои клиенты так и просят меня - шоб тока было можно платить. Но примат сделал все, чтоб такого не допустить - видишь-ли, потеряли они доверие к клиенту!!! УРОДЫ, млин

В том ведь и прикол! А вообще, там долгая песня из 6 судов - и все в пользу заемщика. Будет кому интересно - расскажу, хотя это больше для темы "Меня несколько достал ПРИВАТ"...

Хорошенькое дело: акт приема передачи составлен 29.09.2010, а подписан 01.07.2010...Хм, затупили, что-ли?.. В общем, всю ночь кормить, а к утру зарезать!))))