ANTIRAID

Все зависит от тех недостатков которые просили устранить. Если необходимо было добавить третью сторону или внести изменения в исковое, то нужно было подавать опять исковое заявление в количестве сторон в деле плюс суду.

Теоретически можно, но кому нужна часть квартиры в селе? Ее нужно оценить и выставить на торги. Опять же теоретически сможете сами и купить.

Почитайте, очень хорошая статья: http://ord-ua.com/2010/11/14/v-pomosh-pred...-trudyashimsya/ Думаю нашим чиновникам есть над чем задуматься. Банковский беспредел, выборы, Налоговый кодекс интересно, что станет последней каплей.

Пишите жалобу на всех судей тройки в дисциплинарную комиссию судей. Если товарищи не видят очевидного тогда действительно надо некоторым судьям объявлять войну.Если третейскую оговорку признают недействительной, то они, что думают, что решение третейского суда будет иметь юридическую силу? Просто при подготовке подобного ходатайства желательно расписать последствия признания недействительной третейской оговорки. И как я говорил заявление в ВРЮ, совет судей, комитет по правосудию ВР, Генеральную прокуратуру, Президенту. Хотят брать деньги от Альфа-банка, так вот пусть побегают. В данном определении судьи черниговской апелляции, а именно: Хромець Н.С., Острянський В.І., Страшний М.М. вынесли заведомо неправомерное решение. Они сами указали на условия отмены решения третейского суда и их же не приняли во внимание. Поэтому их дом - ТЮРЬМА. Только так и никак иначе. Эти три колядуна из Чернигова должны ответить за свои действия.

Вы подняли интересный вопрос. Теперь необходимо посмотреть постановление НБУ, которым они "помогали" покупать заемщикам валюту для погашения валютных кредитов. На, что там они сослались.

Отвечу по порядку:1. На мой взгляд необходимо и дальше пытаться доказать свою правоту в суде. Заочно такие решения приниматься не будут никогда, если Вы ходите в заседания. Весь вопрос в том, чего ВЫ добьетесь. Если Вам пересчитают по курсу 5,05 Вы сможете дальше платить? Или если расторгнут договор пересчитав по курсу Вы сможете сразу вернуть остаток? 2. Даже во время суда Вы можете писать письма в банк с предложением провести перерасчет кредита и попросить изменить условия. Для того чтобы отдать участок и не быть должным, Вы должны в своем исковом заявлении это указать - обязать банк принять в виде полного погашения кредита предмет залога. 3. Т.к. существует постановление пленума ВСУ, а не бредовое узагальнення Лусеника. Средство платеж а гривна и в п. 14 постановления указано как выносить решение. 4. Если банк или Вы застраховали финансовые риски то так и будет, а если нет, то только через суд.

Если Вам удастся оспорить третейскую оговорку Вы сможете по нововыявленным обстоятельствам обжаловать решение третейского суда. Посмотрите очень интресное решение апелляционного суда о недействительности третейской оговорки в связи с нарушением прав истца, предвзятостью и зависимостью суда от банков: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1766

Решение расписано очень грамотно со ссылкой на международные правовые акты и Конвенцию прав человека. В принципе данное решение апелляционного суда можно применять во всех спорах связанных с третейскими судами.

Справа №22ц-429/10 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Категорія ЦП: Головуючий у першій інстанції: Загороднюк В.І. Доповідач: Фадєєнко А.Ф. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2010 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі: головуючого: Фадєєнко А.Ф., суддів: Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г., при секретарі Пачевій Є.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання договору частково недійсним, ВСТАНОВИЛА: 06.07.2009 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 26.10.2007 року між сторонами укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №2007/13-2.06/662 (далі: Договір), відповідно до якого акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» зобов’язався надати позивачці грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання – на споживчі потреби (далі: Кредит). Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків. Посилаючись на несправедливість умов договору в частині вказівки у Договорі про вирішення спору Третейським судом при Асоціації українських банків у порядку черговості окремих суддів, що порушує істотний баланс договірних прав і обов’язків на шкоду позивачки, ОСОБА_2 просила суд визнати недійсним пункт 6.2 Договору від 26.10.2007 року. Відповідач позов не визнав, зазначивши, що можливість передання спорів на вирішення третейським судом передбачена Законом України «Про третейські суди» та ст. 17 ЦПК України. 21.10.2007 року суд першої інстанції постановив рішення про визнання недійсним пункту 6.2 Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007/13-2.06/662 від 26.10.2007 року, який укладено між ОСОБА_2 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк». В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову позивачці у позові через те, що ОСОБА_2 вільно погодилась на розгляд спору у третейському суді. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з викладенням його резолютивної частині у новій редакції. Судом встановлено, що 26.10.2007 р. між сторонами укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 2007/13-206/662, відповідно до якого акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_2 грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (а.с. 5-10). Кредит наданий на споживчі потреби (а.с. 6). Приймаючи до уваги, що кредит наданий позивачці – фізичній особі, для особистих потреб, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що права споживачки захищені спеціальним законом – Законом України «Про захист прав споживачів». Статтею 22 зазначеного Закону передбачено судовий захист прав споживачів, а ст. 110 ЦПК України щодо альтернативної підсудності надано споживачці право вибору підсудності у судах загальної юрисдикції, а саме: за місцем проживання споживачки або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Згідно ст. 17 ЦПК України сторони мають права передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. У частині 2 ст. 1 та ст. 5 Закону України «Про третейські суди» стосовно права передачі спору на розгляд третейського суду зазначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону. Третейський суд – недержавний незалежний орган (ст. 2 Закону України «Про третейські суди»), у даному випадку, утворений юридичними особами – українськими банками, які об’єднались в Асоціацію для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, має діяти на принципах, які передбачені ст. 4 зазначеного Закону, у тому числі: - законності; - незалежності; - рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; - змагальності сторін; - всебічності, повноти та об’єктивності вирішення спорів. Визнання і дія в Україні (ст. 8 Конституції України) принципу верховенства права має бути притаманне усій системі судів, як державних так і недержавних, які вирішують будь-які спори, що виникають з цивільних правовідносин. Тому, виходячи із положень ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположним свобод, згідно якій «кожен має право на справедливий розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов’язків цивільного характеру…», суд має завжди бути «встановленим законом». Адже, правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Булут проти Австрії» (Bulut c. Autriche) від 22.02.1996 р., Recueil 1996-11, с. 359, п. 29, та «Бускаріні проти Сан-Марино» (Buscarini c. Saint-Marin) (ухв.) від 04 травня 2000 року, № 31657/96, неопубліковане). Термін «закон», про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу суддів (див. рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії» (Coeme et autres c. Belgidue), № 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, CEDH 2000-У11 п. 99). Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 статті 6 (див. справи «Цанд проти Австрії» (Zand c. Autriche), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року, DR 15, c. 70, п. 68-71, та «Россі проти Франції» (Rossi c. France), заява № 11879/85, рішення Комісії від 06 грудня 1989 року, DR 63, с. 105). Про те, що термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським Судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (рішення від 20.07.2006 р. п. 24 рішення). У позові позивачка посилалась на несправедливість умов п. 6.2 Договору щодо визначення кількості суддів третейського суду із зазначенням їх прізвищ, черговості розгляду справи цими суддями; створення Третейського суду при Асоціації українських банків за кошти банків, який не може бути повністю неупередженим при розгляді спорів з фізичними особами – споживачами послуг Банку; позбавлення її можливості скористатися спеціальним законом «Про захист прав споживачів», який надає право звернення до суду загальної юрисдикції – за місцем проживання у м. Одесі, а не за місцем знаходження Банку – у м. Києві, що тягне значні витрати. Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Поняття незалежності та об’єктивної безсторонності тісно пов’язані між собою. З суб’єктивної точки зору суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об’єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду. Визначення у п.6.2 Договору черговості окремих суддів Третейського суду, які повинні розглядати спір між сторонами, що виключає принцип випадковості розподілу справ, створення суду суб’єктами підприємницької діяльності – українськими банками, за кошти банків, не дає необхідних гарантій, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву стосовно безсторонності та незалежності третейського суду. Тому третейський суд - недержавний орган, який виявляє будь-який сумнів в об’єктивності та неупередженості не лише законності самого існування такого суду, а й складу суддів, не може вважатися судом встановленим законом відносно оскарженого рішення суду у розумінні ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позивачка на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вправі звернутися до суду загальної юрисдикції, як органу державної влади, та не вбачає підстав для скасування рішення суду про визнання недійсним п.6.2 Договору. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у період розгляду справи у суді першої інстанції позивачка не виявила бажання скористатися правом для передачі справи на розгляд третейського суду, в якому підлягають розгляду справи лише у разі взаємного волевиявлення сторін у спорі. Всупереч ст. 5 Закону України «Про третейські суди» сторони не уклали третейську угоду щодо передачі справи до третейського суду. Пленум Верховного Суду України у п. 13 своєї постанови «Про судове рішення у цивільній справі» роз’яснив, що резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215–217 ЦПК. Однак, суд на це увагу не звернув та у резолютивній частині рішення чітко не висловив висновки по суті спору, пославшись лише на те, що визнає недійсним п.6.2 Договору, не зазначивши зміст цього пункту. Тому рішення суду підлягає зміні з викладенням його резолютивної частині у новій редакції. Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2009 року змінити, виклавши його резолютивну частину у новій редакції: Позов ОСОБА_2 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання договору частково недійсним задовольнити. Визнати недійсним пункт п. 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії №2007/13-2.06/662 від 26 жовтня 2007 року, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, в якому зазначено: «У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.» Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення. Рішення колегії суддів може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення, через Верховний Суд України. Головуючий Судді Вірність копії засвідчую: суддя апеляційного суду А.Ф. Фадєєнко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9990190

Справа № 22ц – 2415/09 Головуючий першої інстанції: Падалка В.О. Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М. У Х В А Л А Іменем України 5 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого: Лисенка П.П., суддів: Шаманської Н.О., Базовкіної Т.М., при секретарі судового засідання: Завтурі О.С., за участю позивача ОСОБА_2, представника АКБ «Правекс-Банк» - Котової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року, яке ухвалено за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія», акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» про визнання недійсними умов договору страхування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и л а : 28 липня 2008 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Правекс-Страхування» (далі – ВАТ «СК «Правекс-Страхування»), правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Незалежна страхова компанія» (далі – ВАТ «НСК»), акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» (далі – Банк) про визнання недійсними умов договору страхування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду. В апеляційній скарзі позивач вказує на порушення ухвалою суду його конституційного права на судовий захист й просить ухвалу скасувати, постановити нову про відкриття провадження у справі. У запереченні на апеляційну скаргу представник акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» посилається на безпідставність її доводів і просить скаргу відхилити, а ухвалу суду – залишити без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника Банку, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ВАТ «СК «Правекс-Страхування» 25 грудня 2007 р. укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу. ОСОБА_2, вважаючи недійсними умови договору щодо визначення підстав відмови у виплаті страхового відшкодування, звернувся до суду з даним позовом. Пунктом 9.1 договору страхування передбачено, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або в зв’язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в Постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» відповідно до його регламенту. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд вважав, що для цього є передбачені п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України підстави, оскільки договір страхування містить третейську угоду, і від ВАТ «НСК» до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами надійшла заява, яка містить заперечення проти вирішення спору в суді. Однак, з таким висновком суду погодитись не можна із таких підстав. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р. № 1701-ІV (далі – Закон) третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 2 ст. 218 ЦК України справи щодо визнання правочину дійсним або недійсним розглядаються виключно державними судами України. В силу ст. 5 Закону спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Таким чином, укладена при підписанні договору добровільного страхування транспортного засобу третейська угода суперечить як вимогам Закону, так і положенням ЦК України, оскільки передбачає передачу на розгляд постійно діючого третейського суду спір про визнання договору недійсним. Враховуючи, що третейська угода є різновидом цивільно-правової угоди, то невідповідність її цивільному законодавству дає підстави вважати її нікчемною на підставі ст. 228 ЦК України. Враховуючи, що наведене свідчить про невідповідність третейської угоди вимогам цивільного законодавства, суду при вирішенні питання щодо прийнятності третейської угоди слід було враховувати наведене та положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю, та виходити з вимог ч. 5 ст. 216 ЦК України щодо наслідків недійсності нікчемного правочину. З урахуванням викладеного оскаржувана ухвала в силу п. 3 ст. 312 ЦПК України, підлягає скасуванню, а справа – поверненню до суду для вирішення питання за заявою відповідача. Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 серпня 2009 року скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання за заявою відкритого акціонерного товариства «Незалежна страхова компанія». Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7497124

УХВАЛА Іменем України 11 лютого 2010 року м. Ужгород Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого-судді Куцина М. М., суддів: Павліченко С. В., Собослоя Г. Г. при секретарі Плавайко Т. О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного комерційного банку соціального розвитку « Укрсоцбанк » на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 20 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку « Укрсоцбанк» , де третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, Встановила: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку « Укрсоцбанк» оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 20 листопада 2009 року, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку « Укрсоцбанк» , де третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування суддею матеріального та порушення норм процесуального права, в зв’язку з чим ставить питання про скасування ухвали, про відкриття провадження у справі. Заслухавши апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відкриваючи провадження у даній цивільній справі, суддя місцевого суду прийшов до правильного висновку, що наявність третейської угоди ( або третейського застереження) про передачу спору на розгляд третейського суду не звільняє суд від обов’язку прийняти позовну заяву. Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який правильного прийняв позовну заяву до розгляду, оскільки у разі звернення однієї із сторін цієї угоди до державного суду, цей суд зобов’язаний прийняти позовну заяву до розгляду до державного суду, і в разі, якщо в ході судового розгляду від відповідача до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами надійде заперечення проти вирішення спору в справі , суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду ( п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України). Крім цього, згідно із ст. 17 ЦПК України, сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до п.11 ч.1 ст. 6 Закону України « Про третейські суди», третейські суди не можуть розглядати справи, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Зі змісту даної правої норми випливає, що якщо, згідно з положенням чинного законодавства, певні питання вирішуються «судом», то треба розуміти, що йдеться про державні суди і вирішення цих питань третейськими судами не допускається. Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Таким чином, питання про недійсність правочину розглядається виключно державними судами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі з дотриманням правил підсудності, а тому підстави для скасування ухвали суду не має. Керуючись ст. ст. 303,304, 307, п.1 ст. 312 ЦПК України, судова колегія, Ухвалила: Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку соціального розвитку « Укрсоцбанк » відхилити. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 20 листопада 2009 року відхилити. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає. Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7849581

Справа №2-695/10 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді Загороднюка В.І. при секретарі Сребняк І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про визнання недійсною третейської угоди, укладеної у вигляді третейського застереження, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить визнати недійсною третейської угоди, укладеної у вигляді третейського застереження в п. 6.2 кредитного договору №08-660/042-302 від 14.03.2008 року. При цьому посилається на те, що 14.03.2008 року між ним та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту №08-660/042-302, відповідно до якого банк надав йому кредит у сумі 94 000 дол. США, зі сплатою 13,5% з кінцевим строком погашення кредиту до 13.03.2023 року. Пунктом 6.2 зазначеного договору визначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом перегорів, сторони, керуючись ст.. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те що спір розглядається одноособово суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Києві. На даний момент, виник спір щодо дострокового виконання зобов’язань, яких вимагає відповідач, шляхом стягнення усієї суми заборгованості, в тому числі строк виконання якої ще не став. Користуючись п. 6.2. кредитного договору відповідач звернувся до судді Ярошовця В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Києві. Вважає даний пункт кредитного договору, таким, що обмежує його права та свободи. В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги. Представник відповідача проти позову заперечує посилаючись на безпідставність позовних вимог. Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 14.03.2008 року між позивачем та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» укладено договір кредиту №08-660/042-302, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 94 000 дол. США, зі сплатою 13,5% з кінцевим строком погашення кредиту до 13.03.2023 року. Пунктом 6.2 зазначеного договору визначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом перегорів, сторони, керуючись ст.. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те що спір розглядається одноособово суддею Ярошовцем В.М. постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Києві. Відповідач звернувся до позивача з вимогою про дострокове погашення кредиту, та звернувся до постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Києві. Ст. 5 Закону України «Про третейські суди», встановлено , що юридичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає зокрема з цивільних правовідносин, крім випадків,передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Таким чином, діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Відповідно до ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки, є нікчемними. А також, згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, суд вважає, що своїми діями відповідач, порушив вимоги чинного законодавства. Керуючись ст.ст. 27, 203, 643, 651, 654, 1054 ЦК України, ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд - ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Визнати третейську угоду, укладену у вигляді третейського застереження в п.6.2 кредитного договору №08-660/042-302 від 14.03.2008 року укладеного між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 – недійсною. Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9800871

Справа № 22ц -1943/2010 р. АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Головуючий у 1 інст.Рева С.В. Доповідач: Федорова А.Є. Категорія ЦПК У Х В А Л А Іменем України 31 березня 2010 року м.Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є., суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М., при секретарі Непомнящій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 3 лютого 2010 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про внесення змін до договору кредиту, В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду с позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про внесення змін до договору кредиту, у тому числі до п.6.1 ст.6 договору про врегулювання спорів у третейському суді. Позивачка посилалася на те, що п.6.1 ст.6 договору кредиту порушує її конституційне та законне право позичальника (споживача) на захист свого порушеного права в судах загальної юрисдикції. Ухвалою судді Київського районного суду м.Одеси від 23 квітня 2009 року провадження у справі відкрито. Справа розглядалася судами неодноразово. Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 3 лютого 2010 року, постановленою у попередньому судовому засіданні, позовну заяву ОСОБА_1 про внесення змін до договору кредиту залишено без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України, у зв’язку з тим, що між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду. В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду та направлення справи на розгляд по суті, мотивуючи тим, що підстав для залишення позову без розгляду не було, ухвалу постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України, суд виходив з того, що пункт 6.1 ст.6 договору кредиту від 18 жовтня 2007 року передбачає вирішення спору третейським судом при Асоціації українських банків. Однак погодитися з таким висновком не можна. Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Частиною 2 ст.1 Закону України «Про третейські суди» також передбачено, що будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, може бути переданий до третейського суду за угодою сторін. Статтею 130 ЦПК України визначено мету проведення судового засідання і порядок його проведення. Частинами 3, 5 зазначеної статті встановлено, що для врегулювання спору до судового розгляду суд з’ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. З матеріалів справи вбачається, що ухвалу про залишення заяви без розгляду постановлено судом у попередньому судовому засіданні 3 лютого 2010 року, яке проведено у відсутності відповідача, не повідомленого про час і місце розгляду справи. При цьому, суд, не призначивши справу до судового розгляду, керувався п.6 ч.1 ст.207 ЦПК України. За правилами цієї норми закону суд залишає заяву без розгляду лише у тому разі, коли між сторонами укладено договір про передання спору на вирішення третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин справи та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору у суді. Таким чином, зазначеними нормами права визначено дії суду у попередньому судовому засіданні, а також у стадії судового розгляду лише в разі взаємного волевиявлення сторонами реалізувати своє право передачі спору на розгляд третейського суду. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач заперечував у попередньому судовому засіданні проти розгляду справи в суді, а у письмових запереченнях на позовну заяву він просив суд відмовити в задоволенні заяви по суті (а.с.40-42). Позивачка також не виявила бажання скористатися передбаченим законом і договором правом для передачі справи на розгляд третейського суду. Крім того, у позовної заяві вона оспорює саме п.6.1 ст.6 договору і просить виключити його з договору, посилаючись на порушення її конституційного права та права споживача на захист свого порушеного права в судах загальної юрисдикції у встановленому законом порядку.(а.с. 2-4, 37-38) За таких обставин вважати, що в даному випадку наявні угода обох сторін і їх взаємне волевиявлення для передачі спору на розгляд третейського суду, немає підстав. Ухвала суду постановлена з порушенням встановленого законом порядку, не може бути визнана законною та обґрунтованою і на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 3 лютого 2010 року про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про внесення змін до договору кредиту скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: А.Є.Федорова Судді: Л.Г.Ващенко Л.М. Вадовська http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9801520

Справа №5051 2007г. Головуючий 1 інстанції Бегунц А.О. Категорія: договірні Доповідач: Цвірюк В.О. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2007р. судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого - Шаповал Н.М. Суддів - Цвірюка В.О., Хребтова В.П. при секретарі - Дмитренко A.M. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сумського відділення акціонерного комерційного банку „ Правекс -Банк „ про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним, - встановила: У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сумського відділення Харківського АКБ „ Правекс - Банк" про захист прав споживачів та визнання кредитного договору 003217-1-022-0 укладеного між ним та відповідачем недійсним. У попередньому судовому засіданні представником АКБ „ Правекс-Банку" Кармановою Н.В. були надані заперечення проти позовних вимог та залишення заяви без розгляду, з підстав передбачених п. 6 чт. 1 ст. 207 ЦПК України. Відповідно до зазначеного договору, зокрема п. 11.1 усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації „ Ліга юридичного захисту інтересів споживачів" згідно до його регламенту. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.09.2007 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. В апеляційній скарзі він просить ухвалу скасувати і передати питання до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням порядку, встановленого для його вирішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Залишаючи позовну заяву без розгляду суд виходив з того, що між сторонами цим договором була укладена і третейська угода, яка відповідно до ст. 12 Закону України „ Про третейські суди" може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі. З такими висновками суду погодитись не можна оскільки вони не відповідають вимогам процесуального права сторін у даних правовідносинах. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість яких не втрачена. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України: у разі, коли між сторонами укладено договір про передання спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору у суді, суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду. Ці питання вирішуються на стадії розгляду справи по суті. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що суд залишив заяву без розгляду на стадії проведення досудового розгляду, що не відповідає вимогам ч.3 ст. 130 ЦПК України, якою зазначено, що для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Незгода позивача з третейським застереженням яке міститься в цивільно-правовому договорі може бути оскаржена в судовому порядку і при визнанні його недійсним лише тоді можна звернутися до компетентного суду. За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню і передання питання до того ж суду для виконання вимог ст. 130 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч. 2 ст. 307, п.3 ч. 1 ст. 312, ст. 313, ст. 315, ст. 317, ст. 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 10.09.2007 року скасувати і справу направити до того ж суду для виконання вимог ст. 130 ЦПК України. Ухвала оскарженню не підлягає. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2595292

Справа № 22-1857/2009р Апеляційний суд Запорізької області Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г. Суддя-доповідач: Онищенко Е.А. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2010 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі: Головуючого: Онищенко Е.А. Суддів: Маловічко С. В. Подліянова А.С. При секретарі: Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Запорізької обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача в сфері банківських послуг та визнання кредитного договору недійсним, - У С Т А Н О В И Л А : У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернулося до суду з позовом до АКБ «Укрсоцбанк» про визнання Договору не відновлювальної кредитної лінії № 047/08 від 26.03.2008 року недійсним, пізніше позивачкою були уточнені позовні вимоги стосовно визнання недійсним третейського застереження, викладеного в п. 6.2. Договору не відновлювальної кредитної лінії. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2009 року було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову по справі. Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду згідно вимог п. 6 ч. 1 ст. 207, ч. 5 ст. 130 ЦПК України Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2009 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду, а в частині визнання недійсним третейського застереження, викладеного в п. 6.2. Договору не відновлювальної кредитної лінії № 047/08 від 25 березня 2008 року – передано за підсудністю до Дніпропетровського районного суду м. Києва. Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2009 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до АКБ» Укрсоцбанк» про захист прав споживачів в сфері банківських послуг та визнання кредитного договору недійсним, скасовано. Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_3 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для розгляду до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» також передбачено, що будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, може бути переданий до третейського суду за угодою сторін. Статтею 130 ЦПК України визначено мету проведення судового засідання і порядок його проведення. Зокрема, частиною 3 зазначеної статті встановлено, що для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Відповідно до ч. 5 вказаної статті, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду. З огляду на зазначене, даною частиною 5 визначено дії суду в разі взаємного волевиявлення сторонами, відповідно до зазначеної ч. З, реалізувати своє право передачі спору на розгляд третейського суду. Як вбачається зі змісту ухвали суду, позивач не виявив бажання скористатися передбаченим законом і договором правом для передачі справи на розгляд третейського суду. Отже, вважати, що в даному випадку наявні угода обох сторін та їх волевиявлення для передачі спору на розгляд третейського суду, немає підстав. З таких обставин ухвалу суду неможливо визнати законною та обґрунтованою, і в частині скасування заходів забезпечення позову і тому вона підлягає скасуванню , а справа, відповідно до ст. 312 ЦПК України , поверненню до суду першої інстанції для розгляду по суті. Керуючись ст. ст. 307, 312, 314,317 ЦПК України, колегія суддів, У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2009 року по цій справі скасувати, справу направити до того ж суду для розгляду по суті. Ухвала оскарженню не підлягає.. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9264094

Уточните в банке когда была продана машина и была ли продана, возьмите расчет задолженности.Если машина еще не продана, Вы можете сами искать покупателя, напишите заявление в банк и пеню Вам спишут, а также не будут предъявлять решение к исполнению. Теперь в отношении решения, нужно будет подать заявление в Новозаводской суд г. Чернигова об отмене решения третейского суда, а также подать иск в Шевченковский суд г. Киева о признании недействительной третейской оговорки.

Это хорошо, что Вы читаете форум. Могу сказать следующее, все решения собраны в одном разделе и подписаны. Стоит только внимательно просмотреть их названия и Вы все сразу поймете, что и как. Я планирую в связи с увеличением количества положительных решений разбить их по разделам, но для этого нужно время. Образцы исков также находятся в отдельном разделе: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showforum=9 Если есть конкретный вопрос, задавайте и тут постараются ответить.

Это пахнет продажей дома и дальнейшим погашением кредита, но уже без залога.Т.к. банк не хочет идти на реструктуризацию, можно попробовать признать договор ипотеки недействительным в связи с нарушением прав ребенка. Такие решения уже есть. А также параллельно подавать иск о недействительности кредитного договора. Это даст время. А там посмотрим, когда курс завалится за 12, банки сами начнут договариваться. Тем более, что стоимость на недвижимость падает.

Не прокатит.

Просто опечатка.

У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П., Мазурка В.А., Перепічая В.С.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі – АКБ «Укрсоцбанк») про визнання частково недійсними договорів кредиту за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, в с т а н о в и л а : У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 жовтня 2006 року він уклав із АКБ «Укрсоцбанк» договір, за умовами якого отримав від банку кредит у сумі 61 500 доларів США зі сплатою 12,45% річних, а 11 грудня 2006 року – договір, за умовами якого отримав від банку кредит у сумі 250 тис. доларів США зі сплатою 12,85% річних. Згодом банк незаконно підвищив процентну ставку за користування кредитом за договором від 27 жовтня 2006 року до 14% річних, а за договором від 11 грудня 2006 року – до 15% річних. Крім того, договори кредиту містять третейське застереження, яке позбавляє його права на звернення до суду загальної юрисдикції за захистом порушених прав. Просив визнати недійсними п.п. 2.6, 2.6.3 договорів, якими банку надано право підвищувати розмір процентної ставки; визнати недійсним п. 6.2 договорів, який містить третейське застереження; визнати за ОСОБА_6 право сплачувати проценти за користування кредитом за договором від 27 жовтня 2006 року із розрахунку 12,45% річних, а за договором від 11 грудня 2006 року – із розрахунку 12,85% річних на весь час дії договору; заборонити відповідачу підвищувати в односторонньому порядку розмір процентної ставки, зазначеної в п. 1.1. указаних договорів, на весь час їх дії. Після зміни позовних вимог ОСОБА_6 просив визнати недійсним збільшення АКБ «Укрсоцбанк» в односторонньому порядку процентної ставки, встановленої договорами кредиту від 27 жовтня 2006 року та від 11 грудня 2006 року; зобов’язати банк зарахувати сплачені ним за договорами кошти з 20 жовтня 2008 року в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, позовну заяву ОСОБА_6 про визнання частково недійсними договорів кредиту залишено без розгляду. У червні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга підлягає задоволенню. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду і до початку розгляду справи по суті від АКБ «Укрсоцбанк» надійшло заперечення проти вирішення спору в суді. З таким висновком судів повністю погодитись не можна. За положеннями п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди , яка відповідає вимогам цього Закону. Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. За змістом позовної заяви ОСОБА_6 просив суд визнати недійсним п. 6.2 договорів кредиту, відповідно до якого, у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір між сторонами розглядається третейським судом, тобто пункт договору, який містить третейське застереження. Після зміни позовних вимог в частині інших пунктів договорів, від указаної позовної вимоги у встановленому законом порядку не відмовився і така відмова судом не приймалася. Тобто ОСОБА_6 оспорює третейську угоду, наявність якої є обов’язковою передумовою для передачі спору на розгляд до третейського суду. Суд першої інстанції на указану позовну вимогу увагу не звернув, рішення мотивував неможливістю розгляду справи в суді за наявності третейської угоди, хоча остання також є предметом оспорювання. Зазначене залишилось поза увагою й апеляційного суду. Ураховуючи викладене, постановлені ухвали судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.В. Патрюк Судді: Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко В.А. Мазурок В.С. Перепічай http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11423975

Справа № 2 - 1843/10 Р І Ш Е Н Н Я Іменем України 12 березня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Шевченко Т.М. при секретарі Руденко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” про стягнення суми вкладу та нарахованих відсотків, - в с т а н о в и в: позивач ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом, в якому просить стягнути з КС „Українська кредитно-фінансова група” 9300 грн., посилаючись на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до запитання від 25.04.2008 р., чим порушив права позивача та завдав їй збитків. В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов, зазначивши, що за умовами зазначеного договору вона внесла на рахунок кредитної спілки 8000 грн. на строк до 25.05.2009 р. з процентною ставкою у розмірі 30 % річних, після чого по закінченню строк дії договору позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату суми вкладу та нарахованих відсотків, проте грошові кошти не отримала. Представник відповідача КС „Українська кредитно-фінансова група” в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що відповідно до п. 5.2 вищевказаного договору якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується у письмовому порядку в постійно діючому третейському суді відповідно до його регламенту. Вислухавши пояснення сторін у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав. 25.04.2008 р. між ОСОБА_1 та Кредитною спілкою „Українська кредитно-фінансова група” був укладений договір № КВ-02076/1903 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до запитання, за умовами якого позивач внесла вклад члена кредитної спілки на депозитний рахунок до спілки у розмірі 8000 грн. на строк до 25.05.2009 р. з процентною ставкою за внеском у розмірі 30% річних. (а.с. 3, 5) Відповідно до п. 2.6 договору, укладеного між сторонами у справі, спілка зобов’язана повернути члену кредитної спілки суму внеску, а також сплатити нараховані на внесок проценти в день, визначений у п. 1.1 договору в якості закінчення строку внеску. З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2009 р. позивач зверталася до КС „Українська кредитно-фінансова група” із заявою про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків у зв’язку із закінченням строку дії договору. (а.с. 6) Відповідно до ст. 1058 ч. 1 ЦК України за договором банківського складу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1060 ч. 2 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вкладу на першу вимогу вкладника. На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що КС „Українська кредитно-фінансова група” не виконала свої зобов’язання за договором депозитного вкладу, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми внеску та нарахованих відсотків за договором підлягають задоволенню, а тому необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 8000 грн. депозитного вкладу та 1300 грн. нарахованих процентів за договором № КВ-02076/1903 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до запитання від 25.04.2008 р. Посилання представника відповідача КС „Українська кредитно-фінансова група” на те, що даний спір підлягає вирішенню в постійно діючому третейському суді відповідно до його регламенту, на думку суду, не заслуговують на увагу, оскільки у п. 5.2 договору, що укладений між сторонами у справі, не зазначено в якому саме третейському суді підлягає вирішенню даний спір. На підставі ст. 88 ЦПК України також стягнути з Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” на користь ОСОБА_1 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи та в дохід держави 93 грн. судового збору. Керуючись ст. ст. 526, 1058 та 1061 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 211 та 211 ЦПК України, суд – в и р і ш и в: Позов задовольнити. Стягнути з Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” на користь ОСОБА_1 9300 грн. внеску та нарахованих відсотків за договором № КВ-02076/1903 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до запитання від 25.04.2008 р., а також 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Стягнути з Кредитної спілки „Українська кредитно-фінансова група” в дохід держави 93 грн. судового збору. Рішення може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Суддя http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9416728

Справа № 22- 7561/10 Головуючий у 1-й інстанції – Шевченко Т.М. Доповідач – Слюсар Т.А. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2010 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого-судді Слюсар Т.А., суддів: Олійник А.С., Лапчевської О.Ф. при секретарі: Кухленко Д.С. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група». на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12.03.2010р. в справі за позовом ОСОБА_2 до кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група». про стягнення суми вкладу та нарахованих відсотків. Колегія суддів,- В С Т А Н О В И Л А : Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.03.2010р. позов задоволено частково. Постановлено стягнути з кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група». ОСОБА_2 9300грн. внеску та нарахованих відсотків, а також 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. В апеляційній скарзі кредитна спілка «Українська кредитно-фінансова група» посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду. Колегія суддів, заслухавши представника кредитної спілки, який підтримав апеляційну скаргу, ОСОБА_2, яка просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, 25.08.2008р. між сторонами було укладено договір № КВ -02076/1903 про залучення внеску члена кредитної спілки на депозитний рахунок до запитання, за умовами якого позивач внесла вклад члена кредитної спілки на депозитний рахунок спілки у розмірі 8000грн. на строк до 25.05.2009р. з процентною ставкою за внеском у розмірі 30% річних. Встановлено, що 03.08.2009р. ОСОБА_2 звернулася до кредитної спілки з заявою про повернення суми вкладу та нарахованих відсотків у зв’язку із закінченням строку дії договору та вкрай тяжкого стану здоров’я /а.с.6/, проте гроші їй виплачено не було, чим порушено п.2.6 договору, відповідно до якого спілка зобов’язана повернути члену кредитної спілки суму внеску та відсотки у зв’язку із закінченням строку дії договору. З урахуванням зазначених обставин, а також положень ст.ст. 526,1058,1061 ЦК України, колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на законі висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 8000грн. внеску та 1300грн. відсотків за договором, а всього 9300грн. Районним судом обставини справи досліджено повно, зібраним доказам дана оцінка. Колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги на неправомірність дій суду першої інстанції та розгляд справи в порядку цивільного судочинства. При цьому, колегія суддів виходить з пояснень ОСОБА_2, 1932р.н., про намагання знайти третейський суд та не можливістю це зробити у зв’язку з відсутністю даних про його адресу, а також того, що умовами укладеного між сторонами договору, зокрема, п.5.2, не визначено, у якому саме третейському суді підлягає до розгляду виниклий спір. Отже, враховуючи викладене, конкретні обставини справи, вік позивачки, її стан здоров’я /інвалід 2 групи/, а також положення ч.3 ст.309 ЦПК України, відповідно до яких порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав до скасування правильного по суті й справедливого рішення. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – відхиленню. Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу кредитної спілки «Українська кредитно-фінансова група» Відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12.03.2010р. залишити без змін. Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту проголошення до Верховного Суду України. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10388842

Письмо НБУ о необходимости получения банками индивидуальных лицензий для осуществления резидентами расчетов в валюте на территории Украины находится здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1749 Т.е. фактически заемщики не имеют права погашать валютные кредиты в валюте без получения индивидуальной лицензии одной из сторон. За письмо, большое спасибо Олегу Телятникову, он же stairtov.

Национальный банк Украины настаивает на получении банками индивидуальных лицензий для осуществления резидентами расчетов в валюте на территории Украины. Т.е. фактически заемщики не имеют права погашать валютные кредиты в валюте без получения индивидуальной лицензии одной из сторон. За письмо, большое спасибо Олегу Телятникову, он же stairtov.