ANTIRAID

Тогда подавайте иск к банку о признании, например договора мнимым и таким, который заключен в гривне. Сам иск с отметкой суда о получении отправьте нотариусу. Также Вы можете направить нотариусу письмо в котором изложить свои аргументы, почему Вы не согласны с суммой задолженности и приложить копию письма с теми же аргументами, с отметкой банка о получении.В своем письме можете еще раз указать, что Вы не согласны с суммой задолженности и в случае осуществления исполнительной надписи Вы будете вынуждены привлечь нотариуса к уголовной ответственности. Еще напишите жалобу в управление юстиции Донецкой области и приложите ответ нотариуса.

Вероятнее всего они просто все перевели на новую компанию, а старую просто забросили. У Вас есть возможность попытаться получить некую компенсацию.В данном случае важно кто был директором у Вас и является директором новой компании и каким образом была произведена передача активов, что взамен получила старая компания. Если нужна помощь, звоните.

По русски это звучит не разрыв, а расторжение договора. Основные статьи Гражданского кодекса: 611, 651, 652, 653. Выбирайте ту которая в вашей ситуации наиболее применима. Решений на сайте по этим основаниям хватает.

Не совсем понятно почему в связи с Вашим иском было приостановлено рассмотрение дела о признании надписи нотариуса не подлежащей исполнению эти два иска никак не связаны. В практике многие судьи при наличии исполнительной надписи и открытом по ней производству отказывают банкам в повторном взыскании в связи с двойным взысканием.На ответе нотариуса должна быть подпись нотариуса и печать, т.к. нотариус должностное лицо. Бланк не обязательно должен быть фирменным. Видимо в первом случае банк подделал ответ от нотариуса, такое довольно часто встречается. По поводу дальнейших действий - Вы уже подали соответствующий иск. Желаю Вам удачи и держите нас всех в курсе.

Видимо кредит у Вас беззалоговый и на Вас лично из дорогого имущества ничего не оформлено (квартира, машина, земельный участок и т.д.).Обжаловать решение третейского суда можно, но дело довольно хлопотное, тем более, что Вы из Харькова. Поэтому для исполнительной службы Вы можете составить договор аренды имущества со своей мамой. Описывать будут то, что находится у Вас в комнате.

Вы абсолютно правы.

Почитайте 651 статью ЦК.

Именно так.

На мой взгляд иски связанные с недвижимым имуществом подаются по месту нахождения имущества - исключительная подсудность.

Проиграть подобные дела нужно еще уметь. Посмотрите даже тут на форуме какое количество выигранных дел по незаконному поднятию процентной ставки Приватбанком и все они вступили в законную силу. Интересно увидеть Ваше исковое заявление и апелляционную жалобу, а также решения судов двух инстанций.Если правильно составите кассацию у Приватбанка в ВСУ шансов нет. Относительно бесчинств Привата, на реузльтаты судов они не смотрят и бесчинствуют сами по себе. Так что сюрпризы можете ждать в любой момент.

Решением установлено невозможность выдачи Приватбанком валютных кредитов до 21.09.2009, а также отсутствие в уставе Приватбанка пункта видов деятельности разрешающего кредитовать в иностранной валюте.

Обратитесь в Третейский суд Правекс-банка за копией решения, там четко определена Ваша сумма задолженности. На звонки коллекторов не обращайте внимания. Будут надоедать - обращайтесь в милицию. Также Вы можете обратится письменно в Печерский суд г. Киева и уточнить - выдавал ли Печерский суд исполнительный листпо решению третейского суда в отношении Вас.

Вы можете уже сегодня подать иск о признании кредитного договора в валюте недействительным. Это значительно задержит банк в его возможностях по взысканию с Вас суммы долга. Или же можете дождаться иска банка и тогда уже подавать свой иск.Выселить из квартиры с малолетним ребенком Вас не смогут, поэтому и вряд ли смогут продать квартиру с прописанным ребенком и его родителями. Попытайтесь договорится с банком. В любом случае Вам нужно письменно обратится в банк со своими предложениями. Это Вам может помочь в суде.

Отвечу по порядку:1. Отказ судьи правомерен. 2. Если Ваша подруга не получила всех материалов дела, она может в предварительном заседании сделать перерыв в связи с отсутствием материалов дела и возможностью подготовить "заперечення" или встречный иск. 3. Если она не придет в предварительное заседание, то судья его все равно проведет. Нужна будет помощь, звоните.

В решении все указано.

Отвечу по порядку:1. Данный пункт договора является никчемным в связи с нарушением целого ряда нормативных актов и международных договоров. 2. Никаких действий с точки зрения нотариуса совершать не нужно ни нотариусу ни сторонам. Конечно Вы можете уведомить банк о том, что прописали ребенка в квартире, которая является предметом ипотеки.

Проценты обязательно перестанут начисляться в двух случаях:1. Срок кредитного договора закончен; 2. Действие кредитного договора прекращено судом или соглашением сторон.

Предложите банку добровольно реализовать автомобиль, а остаток долга просто списать. Многие банки на это уже идут. Только все предложения направляйте письменно и обязательно укажите какая сумма Вами уже выплачена и за какую Вы планируете реализовать автомобиль, чтобы банк видел, что он все равно в выигрыше, а даже если так и не будет то выигрыш банка очевиден. Деньги за минусом небольшой суммы они получат уже сегодня, а по другому только через год судов и то значительно меньше, а остальное им и так придется списать.

Справа №2-1727/09 ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2010 року Вінницький районний суд Вінницької області у складі : головуючого: судді Гриценко І.Г. при секретарі: Казьміревській Л.В. за участю представника відповідача ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) - ОСОБА_2, розглянувши в у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_3 звернулася до Вінницького районного суду з вищезазначеним позовом. Рішенням Вінницького районного суду від 09.12.2009 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а саме, виконавчий напис від 11.08.2009 року, що зареєстрований в реєстрі №3418, який вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 визнано таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області зазначену цивільну справу з апеляційною скаргою представника ВАТ ВТБ Банк на рішення Вінницького районного суду від 09.12.2009 року повернуто до Вінницького районного суду для усунення недоліків, а саме – вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України. Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, що суд вважає не є перешкодою для розгляду питання щодо розподілу судових витрат. Представник відповідача банку - ОСОБА_2 суду пояснив, що в вирішенні питання щодо судових витрат покладається на розсуд суду. Заслухавши думку представника банку, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що слід ухвалити додаткове рішення з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. Ст. 88 ч.1 ЦПК України передбачає – стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Тому, суд вважає, що судові витрати понесені позивачем необхідно стягнути солідарно з приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 і ВАТ ВТБ Банк (м.Київ), який являється юридичною особою, оскільки ОСОБА_1 філія ВАТ ВТБ Банк не є юридичною особою. Керуючись ст. 88, п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд – ВИРІШИВ: Доповнити рішення Вінницького районного суду від 09 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_1 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути солідарно з приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1160 гривень 28 копійок і 120 грн. витрат за ІТЗ розгляду справи. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7859775

Справа №2-1727/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2009 року Вінницький районний суд Вінницької області у складі : головуючого: судді Гриценко І.Г. при секретарі: Казьміревській Л.В. за участю представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 філії ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_3, приватного нотаріуса ОСОБА_4 розглянувши в у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_2 філії ВАТ ВТБ Банк, ВАТ ВТБ Банк (м.Київ) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- ВСТАНОВИВ: В позовній заяві ОСОБА_5 просить винести рішення, яким визнати виконавчий напис від 11.08.2009 року, вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу, щодо задоволення вимог ВАТ ВТБ Банк по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року у розмірі 13 763,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 106028,79 гривень, за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки RENAULT моделі MEGANE 1.4 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, таким, що не підлягає до виконання, посилаючись на те, що тільки з 25.08.2009 року дізналась про виконавчий напис, отримавши постанову державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_2 районного управління юстиції ОСОБА_6 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Калинівського нотаріального округу № 3418 від 11.08.2009 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ВАТ ВТБ банк боргу в розмірі 107634 грн. Цією ж постановою було накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_5 При ознайомленні з оригіналом виконавчого напису, який знаходиться в матеріалах виконавчого провадження, було встановлено, що ним пропонується задовільнити вимоги ВАТ ВТБ банк по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року у розмірі 13763,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 106028,79 гривень, за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки RENAULT моделі MEGANE 1.4 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. На думку позивача даний виконавчий напис винесено нотаріусом з порушенням вимог законодавства, а тому він не підлягає до виконання на підставі наступного. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою від 29.06.1999 року №1172 визначено, що підставами для стягнення заборгованості у безспірному порядку проводиться за нотаріально посвідченими угодами , що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Згідно з вказаними вище вимогами закону нотаріус не мав права вчиняти виконавчого напису, оскільки кредитний договір № 419 від 02.06.2006 року, укладений між ВАТ ВТБ Банк та ОСОБА_5, з якого виникають зобов'язання по погашенню заборгованості ОСОБА_5 - не був укладений в нотаріально-посвідченій формі. Договір же застави автомобіля є похідним від кредитного договору і є лише способом забезпечення зобов'язань за основним договором. Тобто заборгованість ОСОБА_5 перед ВАТ ВТБ Банк виникла не з умов передбачених договором застави автомобіля, а зі змісту кредитного договору, про те нотаріус не мав права досліджувати виконання його умов та робити висновок про безспірність вимог кредитора, адже він не був нотаріально посвідчений. Заборгованість ОСОБА_7 перед ВАТ ВТБ Банк не є безспірною. Про цей факт свідчить те, що 25.06.2009 року господарським судом Вінницької області було винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство СПД ОСОБА_5. Цією ж ухвалою було введено мораторій на задоволення вимог її кредиторів, а також накладено арешт на все належне їй майно. Вимоги ВАТ ВТБ банк були заявлені в заяві про банкрутство, але в іншій сумі, ніж вказує нотаріус в своєму написі - 85 тис. гривень (згідно напису 106 028,79 грн.). Тобто сума заборгованості є спірною. Крім того, відповідно до виконавчого напису з ОСОБА_5 пропонується стягнення пені, нарахованої за період з 1 квітня 2009 року по 9 серпня 2009 року. Згідно ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Враховуючи те, що справа про банкрутство ОСОБА_5 порушена 25.06.2009 року, з цього моменту згідно Закону пеня за порушення договірних зобов'язань не могла нараховуватись, але нотаріус в своєму написі на це не зважає і стягує її включно по 9.08.2009 року. Крім того, вчинення виконавчого напису під час відкритої процедури про банкрутство не може бути належним способом захисту прав кредитора суб'єкта, щодо якого вона порушена. Щодо цього є спеціальний порядок, передбачений ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і він передбачає можливість всіх кредиторів заявити свої вимоги до арбітражного керуючого, який внесе їх до реєстру і подасть на затвердження господарського суду. В подальшому ці вимоги будуть задовольнятись почергово за рахунок майна боржника. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задоволити, дав пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Також пояснив, що окрім зазначених в позові підстав визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, також слід врахувати, що заборгованість ОСОБА_5 не є безспірною, так як на час вчинення виконавчого напису 11.08.2009 року, в ОСОБА_2 районному суді слухалася цивільна справа за позовом ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року, по якій Вінницьким районним судом було винесено рішення від 12.08.2009 року про задоволення позову банку, та стягнення з ОСОБА_5 боргу за цим же кредитним договором, що і вчинено виконавчий напис нотаріусом. Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, заперечив щодо його задоволення, пояснив, що вчинений ним виконавчий напис від 11.08.2009 року є законним і підлягає до виконання, так як вчинений відповідно до закону і не порушує вимог чинного законодавства, яким регулюється порядок вчинення виконавчого напису, а саме законів України «Про нотаріат», «Про Заставу», ЦК України, постанови КМУ №1172, інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, та інших. Представник відповідача ВАТ ВТБ Банк ОСОБА_3 позов не визнав, заперечив щодо його задоволення, пояснив, що 02 червня 2006 p. між АКБ «Мрія», на даний час банк змінив назву на ВАТ ВТБ Банк в особі ОСОБА_2 філії та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №419, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 18812 доларів США, і що з метою забезпечення викладених в кредитному договорі зобов»язань, було також 02.06.2006 року укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є автомобіль марки RENAULT моделі MEGANE, 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. Так як ОСОБА_5 в порушення умов кредитного договору не повертає банку кредит, отриманий для придбання вказаного автомобіля, тому банк звернувся до Вінницького районного суду з позовом про стягнення суми кредиту з відповідача. В ході розгляду судом справи, банк також звернувся до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 і 11.08.2009 року був вчинений виконавчий напис щодо звернення стягнення на автомобіль RENAULT, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, про вчинення виконавчого напису, по цьому ж кредитному договору. ОСОБА_5, Вінницький районний суд вони не повідомляли про вчинення виконавчого напису і 12.08.2009 року Вінницький районним судом було постановлено заочне рішення про стягнення суми кредиту з ОСОБА_5 Вважають, що виконавчий напис і рішення суду являються законними і підлягають обидва до виконання. Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, та вивчивши матеріали справи, а саме: виконавчий напис, постанову державного виконавця, копію ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, договір застави, та інші матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення, а саме: виконавчий напис, від 11.08.2009 року, який вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, з наступного. Судом встановлено, що 02 червня 2006 p. між АКБ «Мрія», на даний час банк змінив назву на ВАТ ВТБ Банк в особі ОСОБА_2 філії та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №419, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 18812 доларів США, для придбання автомобіля, і що з метою забезпечення викладених в кредитному договорі зобов’язань, 02.06.2006 року укладено договір застави, відповідно до якого предметом застави є автомобіль марки RENAULT моделі MEGANE, 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. Оскільки ОСОБА_5 в порушення умов кредитного договору не повертала банку кредит, банк звернувся з позовною заявою 29.05.2009 року до Вінницького районного суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, також 11.08.2009 року звернувся до нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 з вимогою про звернення стягнення на автомобіль RENAULT, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є предметом договору застави. 11.08.2009 року приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 було видано виконавчий напис, що зареєстровано в реєстрі за №3418, згідно якого, даним виконавчим написом пропонується задовільнити вимоги ВАТ ВТБ банк по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року у розмірі 13763,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 106028,79 гривень, за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки RENAULT моделі MEGANE 1.4 2006 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Відповідно до ст.284 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_5 не є безспірною, так як ще до звернення до нотаріуса, ВАТ ВТБ Банк звернувся до Вінницького районного суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №419 від 02.06.2006 року, і на час вчинення виконавчого напису від 11.08.2009 року, в ОСОБА_2 районному суді слухалася цивільна справа за позовом ВАТ ВТБ Банк до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року, по якій Вінницьким районним судом було винесено заочне рішення від 12.08.2009 року про задоволення позову банку, та стягнення з ОСОБА_5 - 99917 грн. 58 коп., що еквівалентно 13119,43 доларів США, заборгованості по кредитному договору №419 від 02.06.2006 року, що виникла станом на 25.05.2009 року, та судові витрати: 999 грн. 18 коп. - судового збору, 250 грн. - витрат ІТЗ розгляду цивільної справи, що підтверджує наявність спору станом на 11.08.2009 року, на день вчинення виконавчого напису. 12.08.2009 року в день винесення судом за клопотанням представника банку заочного рішення, представник банку не повідомив суд про те, що існує виконавчий напис нотаріуса від 11.08.2009 року щодо задоволення вимог по кредитному договору №419 від 02.06.2009 року у розмірі 13763,18 доларів США, що еквівалентно 106028,79 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно – автомобіль. Суд вважає, що з приводу одного спору не може бути два документи, що підлягають до виконання: виконавчий напис нотаріуса та рішення суду. Оскільки судом встановлено, що виконавчий напис виданий щодо стягнення суми шляхом звернення на заставне майно, яка не являється безспірною, а навпаки являється спірною, що підтверджується різними сумами, що підлягають до стягнення по одному і тому ж кредитному договору – по виконавчому напису стягнуто 106 028,79 грн., а по заочному рішенню суду - 99917 грн. 58 коп., що вочевидь підтверджує наявний спір між банком і відповідачем ОСОБА_5, то виконавчий напис від 11.08.2009 року, що зареєстрований в реєстрі за №3418, вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_4 необхідно визнати таким, що не підлягає до виконання, що відповідає засадам справедливості, законності та розумності судового рішення. Судом встановлено, що ОСОБА_5 отримала кредит в банку як фізична особа, а не як приватний підприємець, тому посилання представника ОСОБА_5 на обставину визнання напису не підлягаючим до виконання із-за порушення процедури банкрутства не являється підставою для визнання виконавчого напису не підлягаючим до виконання. Крім того, в судовому засіданні сторони пояснили, що станом на 09.12.2009 року скасовано ухвалу господарського суду про порушення процедури банкрутства СПД ОСОБА_5 Суд, керуючись 10, 11, 60, 81,88, 110, 212, 214, 215, 217, 367 ЦПК України, ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», п. 284 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»,- ВИРІШИВ: Позовні вимоги задоволити повністю. Виконавчий напис від 11.08.2009 року, що зареєстрований в реєстрі №3418, який вчинений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області ОСОБА_4 визнати таким, що не підлягає виконанню. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України. Суддя: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7332864

Пеня в гражданском процессе не ограничена. Проценты начисляться перестанут.

Что конкретно Вы имеете ввиду под выигранным делом:Перевод в гривну по курсу на момент выдачи Признание кредитного договора недействительным Признание договора ипотеки недействительным Расторжение кредитного договора Рассрочка исполнения после взыскания суммы или расторжения договора Уменьшение процентной ставки Признание отдельных условий договора недействительными Признание недействительной третейской оговорки и т.д. Решений апелляционных судов в пользу заемщиков по указанным выше предметам спора на сайте хватает. Так что именно Вы имеете ввиду? Если Вы хотите найти решение которым бы устанавливалось вообще невозвращение кредита, Вы такое решение не найдете.

Справа № 2-1819/2010р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2010 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого – судді Степури А.А., при секретарі – Сизовій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» про захист прав споживача та скасування умов договору, які не відповідають чинному законодавству України, за позовом публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, де просить винести рішення, яким визнати такими, що порушують Закон України «Про захист прав споживача і не відповідають чинному законодавству п.п. 1,7,8, 10 кредитного договору № 1909-002/08Р та скасувати їх. Зобов’язати публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» укласти новий кредитний договір, яким врахувати зміни викладені в п.1 позовних вимог. Судові витрати покласти на відповідача. Свої вимоги мотивувала тим, що 21 лютого 2008 року між нею та «Правекс – Банком» був укладений кредитний договір № 1909 – 002/08Р згідно якого банк надав їй кредит в сумі 11950 доларів США для придбання автомобіля. Кредит видавався відділенням «Правекс – банку», яке розташоване в м. Кременчуці по вул. Шевченко 22/30. Керівник відділення банку ОСОБА_3 та менеджери порекомендували їй оформити кредит в доларах США так, як це вигідніше за гривневий кредит. Отримавши валютний кредит, вона не оцінила ситуацію в частині незаконності валютних оборудок з її боку. В пункті 1.1 договору зазначено «Банк надає позичальнику кредит в сумі 11950 доларів США. Вказаний пункт суперечить статті 99 Конституції України національною валютою України є гривня та ст. 524 Цивільного Кодексу України зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України – гривні. Додатком № 1 до договору передбачена сплата кредиту у доларах США. Вказаний пункт суперечить ст. 533 Цивільного Кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором. Укладаючи кредитний договір вона обрахувала свої можливості і розрахунки показали, що дохідність її діяльності могла забезпечити погашення боргу. ЇЇ прибуток на той момент складав 10000 грн. в місяць, що по курсу національного банку відповідало 2000 доларів США і загальна переплата по кредиту складала б 5039 доларів США. Відповідно до умов договору вона повинна повернути отримані кошти в термін до 21 лютого 2015 року та сплатити 11.99 процентів за користування кредитними коштами. На момент укладання кредитного договору ця сума складала 5039 доларів США. Загальна сума поверненого кредиту відповідно складала б 16989 доларів США. При нинішніх економічно – фінансових умовах її переплата по отриманому кредиту збільшується на 73%, що не відповідає умовам нашого договору. Згідно додатку № 1 до кредитного договору, як вона вказувала вище, переплата по кредиту складала б 11,99 % або 5039 доларів США. Сьогодні переплата буде складати близько 15987 доларів США, що є істотною зміною обставин, якими він керувався при укладанні кредитного договору. При укладенні договору вона виходила із того, що працівники банку надають йому реальну і об’єктивну інформацію щодо можливої зміни курсу долару і що держава буде сумлінно виконувати свої зобов’язання щодо стабільності національної валюти закріпленої в ст.99 Конституції України. Якби вона могла передбачити таке падіння гривні відносно долара США, то не стала б укладати кредитний договір на діючих умовах. З січня 2009 року по незалежних від неї обставинах вона стала не спроможною сплачувати кредит в повному обсязі і неодноразово зверталася до банку з проханням переглянути умови погашення кредиту, але банк фактично проігнорував її пропозиції і навпаки, став погрожувати їй і пропонувати змінити умови кредитування таким чином, щоб отримати ще більший прибуток не зменшуючи фінансовий тиск на неї. Тому іншого виходу крім звернення до суду з позовом вона не знайшла. 29.10.2009 року до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся представник відповідача АКБ «Правекс – Банк» – ОСОБА_4 в якій, просив суд постановити рішення яким стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АКБ «Правекс – Банк» заборгованість в сумі 97201 грн.35 коп. Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку витрати по сплаті судового збору в сумі 972,01 грн. та 120 грн. витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи. Свої вимоги мотивував тим, що 21 лютого 2008 року АКБ «Правекс – Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1909-002/08Р. Відповідно до умов договору з метою своєчасної оплати ОСОБА_1 вартості автомобіля, що купується в кредит, позивач з 21 лютого 2008 року по 21 лютого 2015 року надав ОСОБА_1 право скористатися кредитом на загальну суму 11950 доларів США із розрахунку 11,99 % річних за час фактичного користування кредитом, а ОСОБА_1 зобов’язувалася повернути отриманий кредит. Сплатити відсотки за користування коштами і виконати свої зобов’язання згідно з даним договором в повному обсязі. За договором застави транспортного засобу № 1909-002/08Р від 21 лютого 2008 року , для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала у заставу належне їй на праві власності майно: автомобіль марки GEELY, 2007 року випуску д/н ВІ 9170АР. Відповідно до умов кредитного договору викладених в п.4.4 ОСОБА_1 зобов’язувалася погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 143 долари США щомісячно до 10- го числа наступного місяця. Відсотки за користування коштами підлягають сплаті ОСОБА_1 щомісяця у термін до 10-го числа місяці, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також на момент припинення дії договору, зазначеного в п.1.2 даного договору. За договором поруки № 1909-002/08Р від 21 лютого 2008 ОСОБА_2 зобов’язався перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором № 1909-002/08Р від 21 лютого 2008 року та можливих змін та доповнень до нього, які полягають в своєчасному та повному повернені кредиту в сумі 11950 доларів США та будь – якого збільшення цієї сум, яке передбачено умовами кредитного договору, відсотків за користування кредитом, пені і штрафів, передбачених кредитним договором тому числі у випадку вимог про дострокове погашення кредиту в зв’язку з порушенням ОСОБА_1 вимог кредитного договору. Відповідно до вимог договору поруки № 1909-002/08Р від 21 лютого 2008 року ОСОБА_2 зобов’язався у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, виконати за нього зобов’язання перед позивачем на умовах в порядку і строки встановлені кредитним договором № 1909-002/08Р від 21 лютого 2008 року. Згідно п.111.3 кредитного договору в кожному випадку невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором розмір відсоткової ставки збільшується на 1% річних починаючи з розміру встановленого в п.1.2 кредитного договору. Відповідно до п.10.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування кредитом відповідач – позивач сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки зазначеної в п.1.2 даного договору, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за весь період прострочення. Станом на 13 жовтня 2009 року за ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 12135 доларів США. З метою виконання положень договору на адресу ОСОБА_1 банком неодноразово надсилалися повідомлення про збільшення відсоткової ставки та необхідність погашення заборгованості за кредитною угодою та нарахованими відсотками. В судовому засіданні позивач – відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 свої позовні вимоги доповнили, а саме прохали визнати п.п.1.1, 4.4, 1.1,4.4,7.1.2,7.1.6,10.3,10.6 такими, що поругшують ст. 99 Конституції України, ст.ст. 192,524,533 ЦК України ст.ст.11,18,19,21 Закону України «Про захист прав споживачів» та скасувати їх зобов’язати відповідача провести кредитний договір№ 1909-002/08Р у відповідності до чинного законодавства та наполягали на їх задоволенні. Представник відповідача – позивача публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» до судового засідання не з’явився хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Надіслав до суду листа про перенесення судового засідання, не пояснюючи причини за якими прохає перенести слухання справи. Суд ухвалює рішення у відсутності представника відповідача-позивача публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк», що відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.169 ЦПК України. Оскільки даною нормою встановлено, що суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними. Однак, представник відповідача-позивача публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк», будучи належним чином оповіщений про час та місце розгляду справи, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи не пояснюючи причини неявки. Тому судом не може бути визнана така причина неявки поважною. Крім того, у відповідності до ч.2 статті 169 ЦПК України, неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд. Враховуючи, що представник відповідача-позивача не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, а відповідачем-позивачем - публічним акціонерним товариством КБ «Правекс – Банк», як стороною у справі, клопотання про відкладення розгляду справи, не надходило, суд вважає за можливе розглянути справу та ухвалити рішення у відсутності відповідача – позивача публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» на підставі наявних доказів у справі. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» не визнав, пояснивши, що вважає умови кредитного договору такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства та Закону України «Про захист прав споживачів», а вимоги банку щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором безпідставними. Вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідача ОСОБА_2, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків: Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком. Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості . Судом встановлено, що 21 лютого 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем АКБ «Правекс – Банк» було укладено кредитний договір № 1909-002/08Р . Згідно з п.1.1 вищевказаного кредитного договору банк зобов’язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 11950доларів США. Термін погашення по 21.02.2015 року в сумі 11950доларів США з оплатою відсотків 11,99% річних. Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражене в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з за чт1 ст.192 ЦК України відповідно якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України. Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч.2 ст.533 ЦК України, якщо зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно – правовим актом. Іноземна валюта, як засіб платежу зокрема за зобов’язаннями відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч.3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених Законом. Відповідно до ч.2 ст. 198 ЦК України, виконання грошових зобов’язань учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях .Згідно цієї ж статті грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня, як грошова одиниця ( національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території Україні. Згідно Декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролюю який встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п.1 с. 3, валюта України єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. У відповідності з підпунктами «а», «в» та «е» підпункту 6.1 та 6.2 , Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007р. №200, фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівку іноземну валюту, як засіб платежу у наступних випадках: - сплати мита, інших податків і зборів ( обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; - сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; - оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків. Згідно підпункту 6.3, пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівку іноземну валюту, як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в’їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження. Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 визначених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти-суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівку іноземну валюту, як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті , що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках, що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів. Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України. Відповідно до п.1 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Згідно п.2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов’язаних з торгівлею іноземною валютою з правом відкривати на території України пункти обміну валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами. Підпунктами (В), (Г) пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Згідно п.5 ст.5 Декрету НБУ індивідуальної ліцензії однієї із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. При розгляді судової справи відповідачем не було надано доказів, що підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Надана ліцензія банку не передбачає видачу кредитів в іноземній валюті фізичним та юридичним особам. Таким чином, суд приходить до висновку, що при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні; статтю 3 Закону України №2346-Ш «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня, як грошова одиниця ( національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України; статті 6,7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007р. «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», які чітко встановлюють випадки використання фізичними та юридичними особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статтю З Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. «про системи валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України. Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливої добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушення цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моральні суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність-це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу). Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що п.п. 1.1, 4.4 кредитного договору № 1909-002/08Р не відповідають вимогам діючого законодавства щодо порядку використання іноземної валюти, як засобу платежу на території України. Крім того, пунктом 7.1.2 кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року встановлено, що банк має право залежно від зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу змінити розмір процентної ставки за користування кредитом, письмово повідомивши Позичальника про зміну процентної ставки на протязі 7-ми календарних днів з дати введення нової ставки. Пунктом 7.1.6 вказаного кредитного договору також встановлено, що банк має право без згоди Позичальника в односторонньому порядку змінити та доповнити умови цього Договору, в односторонньому порядку розірвати його та направити на адресу Позичальника лист про розірвання Договору чи з викладенням змін або доповнень. Зміни та доповнення до цього Договору набирають сили з моменту прийняття відповідного рішення органом Банку, до компетенції якого згідно із законодавством та внутрішніми документами банку віднесено прийняття таких рішень. Даний договір вважається розірваним з моменту прийняття відповідного рішення органом банку, до компетенції якого відповідно до законодавства та внутрішніх документів Банку входить прийняття таких рішень. Пунктом 10.3 вказаного кредитного договору також встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного договору він зобов’язаний відшкодувати банку заподіяні збитки. Пунктом 10.6 вказаного кредитного договору також встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного Договору Позичальник несе відповідальність незалежно від його вини. Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Дослідивши в судовому засіданні умови кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року встановлено, що вони порушують вказані вимоги ст.626 ЦК України, оскільки передбачають тільки наявність прав у Банку, не встановлюючи їх для позичальника і навпаки вказаним договором встановлено відповідальність за невиконання умов договору тільки Позичальником, при відсутності відповідальності за порушення умов договору з боку Банку, що не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Так, абзацом 4 пункту 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено можливість зазначати у договорі про надання споживчого кредиту про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку України , при цьому дане норма не віднесена тільки до права Банку. Однак, в порушення даної вимоги закону, пунктом 7.1.2 кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року передбачено, що саме банк має право залежно від зміни вартості кредитних ресурсів на ринку позичкового капіталу змінити розмір процентної ставки за користування кредитом. Пунктом 11 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено несправедливими умови договору про надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підстав, не зазначених у договорі. Однак, в порушення даної вимоги закону, пунктом 7.1.2 кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року передбачено, що банк має право без згоди Позичальника в односторонньому порядку змінити та доповнити умови цього Договору, в односторонньому порядку розірвати його. При цьому, дана умова договору носить односторонній характер, і ніяким чином не передбачає такого права у Позичальника, що встановлює істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Крім того, сам представник відповідача-позивача АКБ «Правекс-банку», в своїх запереченнях на позовну заяву позивача - Позичальника ОСОБА_1 посилається на вимоги ст.525 ЦК України про те, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено несправедливими умови договору про встановлення обов’язку споживача виконати всі зобов’язання, навіть якщо (продавець, виробник) не виконає своїх. Однак, в порушення даної вимоги закону, пунктами 10.3 і 10.6 кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов даного договору, відповідальність несе тільки Позичальник, При цьому ніяким чином не встановлено як умови виконання договору при невиконанні або неналежному виконанні його умов з вини Банку, так і не враховано форс-мажорні обставини, які можуть бути причиною невиконання умов договору як однією так і іншою стороною. Частиною 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що п.п. 7.1.2, 7.1.6, 10.3, 10.6 кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року порушують вимоги п.п. 11, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо обмеження та порушення прав споживача . Отже подальше виконання договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача, споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на відповідача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання недійсним кредитного договору як в цілому, так і окремих його пунктів. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання такими, що порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживача» і не відповідають чинному законодавству та скасування пунктів 1.1,4.4,7.1.2,7.1.6,10.3,10.6 кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року підлягають задоволенню. В зв’язку з тим, що суд приходить до висновку про необхідність скасування певних умов умови кредитного договору, які при приведенні їх у відповідність до діючого законодавства, суттєво змінять порядок розрахунків за кредитним договором № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року, суд вважає, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають, оскільки дані вимоги містять посилання на положення договору, які підлягають скасуванню. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79, ЦПК України, до судових витрат віднесені затрати на сплату судового збору, послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуги на правову допомогу. Частиною 3 статті 88 ЦПК України, встановлено, що у разі якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Враховуючи, що позивача у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» звільнено від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави, оскільки позовні вимоги позивача задоволенні в повному обсязі. Разом з позовною заявою позивачем надано квитанції №27 від 27.07.2009 року про сплату витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 37,50 грн., які підлягають стягненню з відповідача-позивача на користь позивача-відповідача. Керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 10, 11, 59, 60,79, 88, 208, 209, 212,213, 218, 223 ЦПК України, 99 Конституції України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 6 Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», суд , - В И Р І Ш И В: ОСОБА_6 Петрівни до юридичної особи публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» про захист прав споживача та скасування умов договору, які не відповідають чинному законодавству України - задовольнити. Визнання такими, що порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживача» і не відповідають чинному законодавству та скасувати пункти 1.1, 4.4, 7.1.2, 7.1.6, 10.3, 10.6 кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року укладеного між акціонерним комерційним банком «Правекс – Банк» та ОСОБА_1. Зобов’язати публічне акціонерне товариство КБ «Правекс – Банк» укласти новий кредитний договір між публічним акціонерним товариством КБ «Правекс – Банк» та ОСОБА_1, з урахуванням прийнятого судом рішення про скасування пунктів 1.1,4.4,7.1.2,7.1.6,10.3,10.6 кредитного договору № 1909-002/08Р від 21.02.2008 року. Стягнути з публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 37,50 грн. Стягнути з публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства КБ «Правекс – Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення. Суддя Степура А.А. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10888728

Если Вы не указаны в иске ответчиком, то вероятнее всего пока Вам переживать не стоит. Но все равно необходимо Вашего приятеля заставить рассчитаться по кредиту.

Можно составить брачный контракт. Единственный вопрос этого иностранца через два года найти, чтобы расторгнуть контракт без суда. Оцените свои затраты и риски, и тогда принимайте решение.