kristi

и СНОВА дети ситуация такова 25.06 была продана однокомнатная квартира. в этот же день взят кредит на покупку и куплена трекомнатная, которая была передана в ипотеку http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12855310 разрешение органов опеки было на продажу квартиры или на весь процесс? http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6586938

по этому решению не понял немного. а где мог жить ребенок, кроме как с родителями? что должен был предоставить истец? показания свидетелей, о том что ребенок проживал в квартире, акт не проживания и акт проживания подписанные соседями, справки с садика, больницы, школы............

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10550902 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11289018

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12393591

від 25.07.2006 р. № 19-50-556 Асоціації українських банків 02660, м. Київ, вул. Раскової, 15 Відкритому акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» 03150, м. Київ, вул. Горького, 127 Закритому акціонерному товариству «Перший міжнародний банк» 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4 Щодо отримання згоди органів опіки та піклування На запит щодо надання роз’яснень про необхідність отримання згоди органів опіки та піклування при вчиненні угод з нерухомим майном Міністерство юстиції повідомляє таке. Аналіз положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» у комплексі з положеннями Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства», на думку Міністерства юстиції, дає можливість стверджувати наступне. Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна. Згідно з абзацом другим частини другої статті 32 Цивільного кодексу України на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. Згідно з частиною третьою статті 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: – укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; – видавати письмові зобов’язання від імені дитини; – відмовлятися від майнових прав дитини. Таким чином, оскільки одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного кодексу України, статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням, у випадках, коли з поданих нотаріусу документів, зокрема зі змісту правовстановлювального документу, довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини, вбачається, що право власності або право користування цим майном належить дитині, нотаріусом обов’язково вимагається згода органів опіки та піклування. Щодо визначення права дитини на проживання в житловому приміщенні, що відчужується, повідомляємо таке. Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Відповідно до положень Житлового кодексу України до членів сім’ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла в подружжя не виникло право спільної власності), їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (частина друга статті 64 і частина перша статті 156 Житлового кодексу УРСР). Згідно зі статтею 405 Цивільного кодексу України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Враховуючи наведене, нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину. При цьому, нотаріусом при його посвідченні роз’яснюється зміст статті 176 Сімейного кодексу України щодо зобов’язання батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. В такому ж порядку мають посвідчуватись правочини за участю дітей віком від чотирнадцяти років, оскільки особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга статті 29 Цивільного кодексу України). Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується. Водночас, у зв’язку з тим, що на сьогодні в Україні не існує дієвих механізмів виявлення дітей, що мають право користування нерухомим майном, не визначено меж компетенції органів опіки та піклування по наданню згоди на здійснення будь-яких правочинів щодо майна, право користування яким мають діти, Міністерство юстиції погоджується із пропозицією Асоціації українських банків щодо внесення відповідних змін до законодавства. Заступник Міністра _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________25_07_06.doc

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 вересня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Косенка В.Й., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Тагарсан ЛТД», виконавчий комітет Саксаганської районної ради у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про визнання іпотечного договору припиненим за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі – ВАТ «Кредитпромбанк») на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2010 року, в с т а н о в и л а : У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Кредитпромбанк» та просила визнати припиненим іпотечний договір № 05/70/11/2006-КЛТ від 2 листопада 2006 року, укладений із відповідачем, за яким вона є поручителем виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Тагарсан ЛТД» зобов’язань за кредитним договором № 05/70/2006-КЛТ від 2 листопада 2006 року, посилаючись на зміну зобов’язань боржника без згоди її як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2010 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненим іпотечний договір № 05/70/11/2006-КЛТ від 2 листопада 2006 року, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» і ОСОБА_4 Розподілено судові витрати. У касаційній скарзі ВАТ Кредитпромбанк» просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують. Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення. Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін. Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відхилити. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2010 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д.Д. Луспеник М.І. Балюк В.Й. Косенко http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11066745

том расписано с выдержками для бухгалтеров

Зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 17.12.2003 г. за № 1172/8493 Постановление Правления Национального банка Украины от 12.11.2003 г. № 492 Об утверждении Инструкции о порядке открытия, использования и закрытия счетов в национальной и иностранных валютах* (извлечение) * Согласовано с ГНАУ и Центральной избирательной комиссией.— Ред. В соответствии со статьей 7 Закона Украины «О Национальном банке Украины» и с целью приведения порядка ведения счетов клиентов банков в соответствие с требованиями Гражданского кодекса Украины* и Хозяйственного кодекса Украины** Правление Национального банка Украины постановляет: * Вступил в силу с 01.01.2004 г. Извлечение из данного Кодекса — см. в разделе «Тема» настоящего выпуска.— Ред. ** Вступил в силу с 01.01.2004 г.— Ред. 1. Утвердить Инструкцию о порядке открытия, использования и закрытия счетов в национальной и иностранных валютах (прилагается). 2. Признать утратившими силу: постановление Правления Национального банка Украины от 18.12.98 № 527 «Об утверждении Инструкции об открытии банками счетов в национальной и иностранной валюте», зарегистрированное в Министерстве юстиции Украины 24.12.98 за № 819/3259; <...> 5. Постановление вступает в силу с 1 января 2004 года. Председатель С. Тигипко Утверждена постановлением Правления Национального банка Украины от 12.11.2003 г. № 492 Зарегистрирована в Министерстве юстиции Украины 17.12.2003 г. за № 1172/8493 Инструкция о порядке открытия, использования и закрытия счетов в национальной и иностранных валютах (извлечение) 1. Общие положения 1.1. Настоящая Инструкция разработана в соответствии с Хозяйственным кодексом Украины, Гражданским кодексом Украины, Законами Украины «О Национальном банке Украины», «О банках и банковской деятельности»*, «О предупреждении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем»**, «О платежных системах и переводе денег в Украине»***, другими законодательными актами Украины и нормативно-правовыми актами Национального банка Украины (далее — Национальный банк). * Извлечение из данного Закона — см. в «Бухгалтере» № 42'2002 на с. 2т–8т, № 9'2003 на с. 8–9 и № 19'2003 на с. 8т.— Ред. ** Данный Закон — см. в «Бухгалтере» № 46'2003 на с. 2т–12т.— Ред. *** Закон — см. в «Бухгалтере» № 42'2002 на с. 8т–24т, изменения к нему — в № 26'2003 на с. 7.— Ред. Инструкция регулирует правоотношения, возникающие при открытии банками, их обособленными структурными подразделениями, осуществляющими банковскую деятельность от имени банка (далее — банки), текущих* и вкладных (депозитных)** счетов в национальной и иностранных валютах субъектам хозяйствования, физическим лицам, иностранным представительствам, нерезидентам-инвесторам, избирательным блокам политических партий (далее — клиенты). * Прежняя Инструкция регулировала еще и открытие текущих бюджетных счетов в национальной валюте.— Ред. ** В прежней Инструкции счета назывались депозитными (вкладными).— Ред. 1.2. В рамках применения настоящей Инструкции нижеприведенные термины употребляются в следующем значении:* * Прежняя Инструкция определения терминов не содержала.— Ред. обособленное подразделение — филиал, представительство, отделение или другое обособленное подразделение, не имеющее статуса юридического лица и осуществляющее свою деятельность от имени юридического лица — резидента; иностранные представительства — иностранные дипломатические, консульские, торговые, другие официальные представительства и учреждения международных организаций, пользующиеся иммунитетом и дипломатическими привилегиями, представительства иностранных банков, иностранных компаний, фирм, представляющих интересы юридических лиц — нерезидентов в Украине, а также воинские части Черноморского флота Российской Федерации, дислоцирующиеся на территории Украины; нерезиденты-инвесторы — субъекты, проводящие инвестиционную деятельность на территории Украины, а именно: юридические лица, созданные в соответствии с законодательством других стран; физические лица — иностранцы, не имеющие постоянного местожительства на территории Украины и не ограниченные в дееспособности; иностранные государственные органы, международные правительственные и неправительственные организации; другие иностранные субъекты инвестиционной деятельности, признаваемые таковыми в соответствии с законодательством Украины; официальные представительства — иностранные дипломатические, консульские, торговые и другие официальные представительства, пользующиеся иммунитетом и дипломатическими привилегиями; предприниматели — субъекты хозяйствования, осуществляющие предпринимательскую деятельность; постоянные представительства — представительства юридических лиц — нерезидентов (иностранных компаний, фирм, международных организаций, представляющих интересы юридических лиц — нерезидентов в Украине), через которых полностью или частично осуществляется предпринимательская деятельность нерезидента на территории Украины; субъекты хозяйствования — юридические лица — резиденты, их обособленные подразделения, физические лица — предприниматели; уполномоченный банк — банк, имеющий письменное разрешение Национального банка на осуществление операций с валютными ценностями; уполномоченный работник банка — работник банка, на которого в соответствии с внутренними положениями банка возложена обязанность открывать счета клиентам; физические лица — граждане Украины, иностранцы, лица без гражданства, не занимающиеся предпринимательской деятельностью; физические лица — нерезиденты — иностранцы, лица без гражданства, граждане Украины, имеющие постоянное местожительство за пределами Украины, в том числе временно пребывающие на территории Украины; физические лица — резиденты — граждане Украины, иностранцы, лица без гражданства, имеющие постоянное местожительство на территории Украины, в том числе временно пребывающие за границей; юридические лица — нерезиденты — юридические лица с местонахождением за пределами Украины, созданные и действующие в соответствии с законодательством иностранного государства; юридические лица — резиденты — юридические лица с местонахождением на территории Украины, осуществляющие свою деятельность на основании законов Украины. 1.3. Субъекты хозяйствования, нерезиденты-инвесторы, иностранные представительства и физические лица имеют право открывать счета для обеспечения своей хозяйственной деятельности и собственных нужд в любых банках Украины в соответствии с собственным выбором, кроме случаев, когда банк не имеет возможности принять на банковское обслуживание или если такой отказ допускается законом или банковскими правилами. 1.4. Порядок открытия банками счетов клиентов, использования средств* по ним и порядок их закрытия определяются настоящей Инструкцией. * Здесь и далее по тексту «кошти» переведены как «средства», а «грошовi кошти» как «денежные средства».— Ред. Текущие счета избирательных фондов политических партий (блоков политических партий) и кандидатов в народные депутаты Украины открываются в порядке, определенном Законом Украины «О выборах народных депутатов Украины» и настоящей Инструкцией. 1.5. Условия открытия счета и особенности его функционирования предусматриваются в договоре, заключаемом между банком и его клиентом, и не должны противоречить требованиям настоящей Инструкции. 1.6. Порядок проведения операций по счетам клиентов, открытым в национальной и иностранных валютах, регулируется законодательством Украины, в том числе нормативно-правовыми актами Национального банка. Операции по счетам осуществляются с помощью платежных инструментов по формам, установленным банковскими правилами (нормативно-правовыми актами Национального банка, внутренними положениями банка и т. п.). 1.7. Банк может отказать клиенту в обслуживании счета в случаях, предусмотренных законодательством Украины и договором. 1.8. Банки открывают своим клиентам по договору банковского счета текущие счета, по договору банковского вклада — вкладные (депозитные) счета. Текущий счет — счет, открываемый банком клиенту на договорной основе для хранения денег и осуществления расчетно-кассовых операций с помощью платежных инструментов в соответствии с условиями договора и требованиями законодательства Украины. К текущим счетам также относятся: счета по специальным режимам их использования, открываемые в случаях, предусмотренных законами Украины или актами Кабинета Министров Украины; текущие счета типа «Н», открываемые в национальной валюте официальным представительствам и представительствам юридических лиц — нерезидентов, не занимающихся предпринимательской деятельностью на территории Украины; текущие счета типа «П», открываемые в национальной валюте постоянным представительствам; карточные счета, открываемые для учета операций по платежным карточкам в соответствии с требованиями настоящей Инструкции. Операции по этим счетам осуществляются с учетом особенностей, определенных настоящей Инструкцией и соответствующими нормативно-правовыми актами Национального банка, регулирующими осуществление операций с применением платежных карточек; текущие счета избирательных фондов. Вкладной (депозитный) счет — счет, открываемый банком клиенту на договорной основе для хранения денег, передаваемых клиентом в управление на установленный срок или без указания такого срока под определенный процент и подлежащих возврату клиенту в соответствии с законодательством Украины и условиями договора. 1.9. Договор банковского счета и договор банковского вклада заключаются в письменной форме. 1.10.* Письменная форма договора банковского вклада считается соблюденной, если внесение денежной суммы на вкладной (депозитный) счет вкладчика подтверждено договором банковского вклада с выдачей сберегательной книжки или другого документа, соответствующего требованиям, установленным законом, другими нормативно-правовыми актами в сфере банковской деятельности (банковскими правилами) и обычаями делового оборота. * Обратите внимание: ранее в Инструкции нормы, подобной п. 1.10, не было.— Ред. В договоре банковского вклада, в частности, указываются: вид банковского вклада; сумма, вносимая или перечисляемая на вкладной (депозитный) счет; срок действия договора; размер и порядок уплаты процентов, условия пересмотра их размера, ответственность сторон; условия досрочного расторжения договора; прочие условия по согласованию сторон. http://www.buhgalter.factor.ua/bu.php?year...file=p20_01.htm

П О С Т А Н О В А ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо правочинів стосовно майна неповнолітніх осіб та запобігання проявам корупції при наданні дозволів органами опіки та піклування Верховна Рада України п о с т а н о в л я є: 1. Прийняти за основу проект Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо правочинів стосовно майна неповнолітніх осіб та запобігання проявам корупції при наданні дозволів органами опіки та піклування (реєстр. N 6189), поданий народними депутатами України Самойлик К.С., Сухим Я.М., Шишкіною Е.В., Ващук К.Т., Білозір О.В. 2. Доручити Комітету Верховної Ради України з питань правової політики доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні. Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН м. Київ, 11 січня 2011 року N 2909-VI

кто знает, когда то на форуме выкладывали, что в случаи уголовной ответственности за подделку справки это дело по подает под амнистию и ссылки на законодательство. Если кто помнит дайте ссылку.... пожалуйста... надо помочь хорошему человеку........

нет пишете заявление в банк о выдачи вам документов на время, если спросят для чего скажите надо в ЖЕК оригиналы показать, и не возвращаете им. это ваше право, если подписывали договор о хранении документор, то разорвите этот договор, документы ЭТО ВАША собственность и они не имеют права вам отказать......

заберите не время у банка документы, скажите банкиром надо для чего то, пропишите ребенка и все. Если банк не отдаст документы, можно через суд истребовать, а проще заказать новые связи с утратой... и все.....

Нотариус не третье лицо, а ответчик, т. к. удостоверил договор ипотеки без разрешения органов опеки и попечительства.Я нашла закон который запрещает нотариусу передавать информацию о клиентах третим лицам без разрешения . это подойдет? "Стаття 8. Нотаріальна таємниця Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу. квартира единственное жилье......

И опять приват Я имущественный поручитель, на момент подписания договора ипотеки в квартире проживал, но не был прописан ребенок, также в квартире был прописан отец ребенка. Он подписывал кредитный договор, а я поручитель и имущественный поручитель. У меня суд через десять дней, думаю последние. Возникли такие вопросы От лица нотариуса пришел адвокат, (ее муж) и говорит, чтоб я забрала иск, т. к. он предоставит мне счет, за его хождения ко мне на заседания.... я его не нанимала .... Я брала у него консультацию, по этому делу, он сказал что дело выигрышное, но наняла я другого адвоката Вопрос:ели нотариус должностное лицо, имеет ли право нотариус присылать своего адвоката ....... Когда заключали договор ипотеки, то муж принес справку о том что он зарегистрирован в ипотечной квартире, я собственник, квартира куплена в браке, но я нотариусу не предоставляла справки ни о составе семьи, ни о том где я прописана с детем, ребенок записан в паспорте, В договоре поручительства стоит 2 адреса место регистрации и место фактического проживания, ребенок был прописан с 2004 года, выписалась в 2007 и через 11 месяцев опять прописалась в этой квартире.... Кто что может еще посоветовать по этому делу......

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 2 червня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: Романюка Я.М., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., розглянувши справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання договору поруки недійсним, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2010 року, в с т а н о в и л а : Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 2 жовтня 2009 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки задоволено частково. Суд стягнув суму заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5 Зустрічний позов ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, задовольнив в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10 до позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_9 про визнання договору поруки недійсним відмовлено. Рішенням Дніпропетровської області від 9 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції в частині визнання договору поруки недійсним скасувати та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7. Визнано договір поруки №011\08-02\569 від 27 квітня 2005 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 таким, що припинив свою дію. В іншій частині рішення суду залишено без змін. У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду і стягнути на його користь у солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 заборгованість у сумі 310 495,11 грн. У позові ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про визнання недійсним договорів поруки відмовити. Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України п ід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеним обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують. Касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін. Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити і залишити рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2010 року без змін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду України Я.М. Романюк Л.М. Лихута Л.І. Охрімчук http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9749704

Справа №22ц-20238\10 Головуючий в 1 інстанції Бутенко М.В. Категорія – 27\3\ Доповідач – Митрофанова Л.В. Р І Ш Е Н Н Я І м е н е м У к р а ї н и 09 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі: головуючого: судді Митрофанової Л.В. суддів: Соколан Н.О., Карнаух В.В. при секретарі: Євтодій К.С. за участю: представника Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» -Калинич Лариси Володимирівни, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2009 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним,- В С Т А Н О В И Л А: ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки , який уточнювали у судовому засіданні, посилаючись на ті обставини, що 27.04.2005 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір та договір про видачу траншу кредиту на основі основного кредитного договору. З метою забезпечення своєчасного виконання зобов*язання за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_3 укладено договори поруки. Оскільки, відповідач ОСОБА_5 не здійснював зобов*язання за кредитним договором, тим самим порушив його умови, тому позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу-30647,74 доларів США., суму нарахованих та прострочених відсотків -7035,63 доларів США., суму пені -2640,67доларів США, всього 40324,04 доларів США або за офіційним курсом НБУ 310495,11 грн. ОСОБА_7 подала до суду зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на те, що при укладенні ОСОБА_6 з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі, договору поруки, Банком не отримано згоди подружжя на вчинення правочину. Відповідач ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на порушення банком вимог ст..559 ЦК України, оскільки умови кредитного договору змінювались в сторону збільшення відповідальності без його згоди, як поручителя. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02.10.2009 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки задоволено частково. Суд стягнув суму заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5 Зустрічний позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, задовольнив в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним відмовлено. В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» ставить питання про зміну рішення суду, оскільки відповідачі були ознайомлені з умовами кредитного договору та договору траншу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, за кредитним договором №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року та договором про видачу траншу Кредиту №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року, укладених між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» \надалі Банк\ та ОСОБА_5, та відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості з поручителів за кредитним договором ОСОБА_6, ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст..ст.526,610,553,559 ЦК України та умов кредитного договору. Оскільки, відповідач ОСОБА_5 порушив свої зобов*язання шляхом невиконання суттєвих умов Кредитного договору та договору про видачу траншу кредиту, тому суд правильно стягнув суми кредитної заборгованості з відповідача ОСОБА_5 Колегія суддів вважає, що висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення суми заборгованості з поручителів ОСОБА_6, ОСОБА_3, за вищевказаним кредитним договором та договором про видачу траншу кредиту, відповідають вимогам ст..ст.553,559 ЦК України. Згідно п.9.1 основного Кредитного договору передбачено відповідальність сторін та вказано, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням цього договору, позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу \а.с.8\. Отже, згідно п.1.2. договорів поруки ОСОБА_6, ОСОБА_3 взяли на себе зобов*язання, в повному обсязі відповідати перед Банком по зобов*язанням, які виникають з умов кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року \а.с.11,59\. Згода на вищевказані умови кредитного договору викладена в п 5.2. договорів поруки, щодо зміни умов кредитного договору іншими договорами – вищевказаними договорами поруки не визначено. Однак, між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір про видачу траншу кредиту на основі Кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року \а.с.9\, в якому, як встановлено в суді першої інстанції, чого не заперечував представник Банку в суді апеляційної інстанції, були вказані нові умови щодо видачі кредиту та передбачено, що в день отримання кредиту позичальник повинен сплатити Банку комісійну винагороду за супроводження кредитного договору в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та в п.7.1 збільшено відповідальність позичальника в частині розміру пені з 0,1% до 0,5%. Таким чином, обсяг відповідальності ОСОБА_5 перед Банком суттєво збільшився, на що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 згоди не давали. Тому, на думку колегії суддів, при з*ясуванні обставин, з якими закон пов*язує стягнення сум заборгованості за кредитним договором солідарно з поручителем, слід виходити з вимог ч.1 ст..559 ЦК України. Відповідно до ст..10,60 ЦПК України позивач Банк не надали як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції доказів отримання Банком згоди поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на зміну зобов*язання, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності. Щодо позовних вимог ОСОБА_3, то суд першої інстанції відповідно до вимог ст..214 ЦПК України, правильно встановив обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення ОСОБА_3, правовідносини сторін які випливають із встановлених обставин та правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Однак, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 з вищевказаних підстав, суд першої інстанції помилково вказав про визнання договору поруки укладеного між Банком та ОСОБА_3- недійсним, що не відповідає обставинам справи та є підставою згідно п.3 ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині і ухваленні нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визнання договору поруки таким, що припинив свою дію. Згідно вимог ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов*язання, а також у разі зміни зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Відповідно до позовних вимог та висновку суду першої інстанції, ОСОБА_3, вказав норму матеріального права та підстави припинення договору поруки. Отже, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України, в даному випадку кредитор не довів до відома поручителя про зміну умов кредитного договору та не одержав його згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов*язаних зі збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки. Доводи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в апеляційній скарзі, що є безпідставним висновок суду про необхідність включення до договору поруки умов про повернення основної суми кредиту та розміру процентів, строки їх повернення, розмір збитків, неустойки спростовуються матеріалами справи. Оскільки такий висновок суду відсутній. Відповідно до рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що Банк не ознайомивши ОСОБА_3, ОСОБА_6 з умовами договору про видачу траншу кредиту №011\03-03\321\5 на основі кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року, позбавив їх можливості як поручителів знати суттєві умови видачі кредиту, які необхідно знати поручителю до укладення договору поруки, а саме: строк кредиту,графік погашення кредиту,процентна ставка, збільшення обсягу відповідальності. Зокрема, відповідно до вимог ст..ст.1054,553,554,559 ЦК України, якщо в основному кредитному договорі передбачено укладення іншого договору, в даному випадку-договору про видачу траншу кредиту, в якому внесено зміни до основного кредитного договору, то слід було вказати в договорі поруки про виконання умов передбачених двома договорами. Оскільки, зміна зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є підставою для припинення договору поруки. Банк в договорі про видачу траншу кредиту змінив умови видачі кредиту та вказав про те, що в день отримання кредиту позичальник повинен сплатити Банку комісійну винагороду за супроводження кредитного договору в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та в п.7.1 збільшено відповідальність позичальника в частині розміру пені з 0,1% до 0,5%. У договорах поруки відсутні посилання на виконання поручителями змінених умов основного кредитного договору, договором про видачу траншу кредиту. Таким чином, обсяг відповідальності ОСОБА_5 перед Банком суттєво збільшився, на що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 згоди не давали. Посилання Банку в скарзі, що поручителям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були ознайомлені з умовами кредитного договору та договору про видачу траншу кредиту, оскільки всі договори укладені в один день, спростовуються висновками суд та вимогами матеріального права. Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, у разі зміни зобов*язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності, Банк зобов*язаний отримати згоду поручителя на такі зміни. Отже, законом передбачено- згода поручителя на зміну умов кредитного договору, а не ознайомлення поручителів зі змінами в кредитному договорі. Позивач Банк відповідно до вимог ст..ст.10,60 ЦПК України, не надав доказів тих обставин, що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3, давала згоду на зміну зобов*язання по кредитному договору та продовження договору поруки на нових умовах, пов*язаних зі збільшенням відповідальності поручителя. На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_7, оскільки відповідно до ст..553 ЦК України, ст.. 65 СК України до встановлених правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, як суб*єктом права спільної сумісної власності подружжя, не застосовується. Доводи в скарзі щодо безпідставності відмови в позові про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6, який не ставив питання про визнання договору недійсним спростовується висновками суду. Оскільки, судом першої інстанції встановлено порушення Банком вимог ст..ст.553,554,559 ЦК України, що стало підставою для відмови в задоволенні позову Банку про солідарне стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором та договором про видачу траншу кредиту. Доводи Банку, що за позовом поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не відповідають за зобов*язаннями ОСОБА_5 в частині сплати ним комісії та розмір зобов*язань поручителів перед Банком по договору про видачу траншу у порівнянні з зобов*язаннями по кредитному договору не збільшувався, спростовується висновками суду. Як убачається з договорів поруки та відповідно до ст..553,554 ЦК України, поручителі ОСОБА_6, ОСОБА_3 відповідають по зобов*язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов*язань. Тому, внесення без згоди поручителів в п.3.5. договору про видачу траншу кредиту, зобов*язання сплати Банку комісійної винагороди за супроводження кредиту в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та відповідно до п.9.1 кредитного договору і п. 7.1 договору про видачу траншу кредиту, збільшилась відповідальність поручителів в частині розміру пені, і є підставою для припинення договору поруки. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. В іншій частині рішення суду не оскаржено. На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визнання договору поруки недійсним –скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення. Керуючись ст.ст.303,307,309,316, ЦПК України, колегія суддів - , В И Р І Ш И Л А: Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2009 року в частині визнання договору поруки недійсним –скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3. Визнати договір поруки №011\08-02\569 від 27 квітня 2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 таким, що припинив свою дію. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Головуючий: Судді: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8257206

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8866655

У Х В А Л А http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8866655 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2010 року м. Київ Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В., Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк») в особі відділення № 326 АКІБ «УкрСиббанк» про припинення договору поруки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Амур–Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року, в с т а н о в и л а: У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Амур– Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до АКІБ «УкрСиббанк» в особі відділення № 326 АКІБ «УкрСиббанк» про припинення договору поруки. Ухвалою Амур–Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року, позовну заяву повернуто позивачці. У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування постановлених у справі судових ухвал та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3 до АКІБ «УкрСиббанк» в особі відділення № 326 АКІБ «УкрСиббанк» про припинення договору поруки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що до даних правовідносин необхідно застосовувати загальну підсудність, за місцезнаходженням відповідача – юридичної особи відповідно до вимог п. 2 ст. 109 ЦПК України. Також суди дійшли висновку, що позовні вимоги про припинення договору поруки від 16 серпня 2007 року відносяться до договірних правовідносин і до цих відносин не можна застосовувати норми пп. 7, 8 ст. 110 ЦПК України (щодо місця виконання договорів та діяльності філії або представництва юридичної особи). Проте з такими висновками судів погодитися не можна. Відповідно до ст. 95 ЦК України філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Згідно із ч. 7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред’являтись також за їх місцезнаходженням. Таким чином, висновок судів про непідсудність цієї справи Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська не може вважатись таким, що відповідає матеріалам справи та нормам закону. За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що судові ухвали підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви. Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у х в а л и л а : Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Амур–Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий М.В. Патрюк Судді: М.П. Пшонка А.В. Костенко В.С. Перепічай Ю.В. Прокопчук

:rolleyes:

Вот нашела интересную статью на одном из форумов РАЗЪЯСНЕНИЕ относительно нотариального удостоверения правочинив относительно имущества, право собственности или право пользования, которым должны иметь дети. В связи с многочисленными запросами нотариусов относительно удостоверения правочинив относительно имущества, право собственности или право пользования которым должны деть, отдел нотариата и контроля за предоставлением законодательных услуг разъясняет следующее. Со вступлением в силу 1 января 2006 года Законом Украины «Об основах социальной защиты бездомных граждан и беспризорных детей» у нотариусов возникла проблема соблюдения требований данного Закона. Частью 4 в. 12 указанного Закона установлено, что для осуществления любых правочинив относительно недвижимого имущества, право собственности, на которое или право пользования, которым должны деть, нужно предыдущее согласие органов опеки и заботы. За ст. 1 Конвенции о правах ребенка ребенком является каждое человеческое существо к достижению ним 18-летнего возраста, если за законом, который применяется к данному лицу, она не достигает совершеннолетия раньше. Украинским законодательством, в частности ст. 6 Семейного кодекса (в дальнейшем – СК) Украины установлено, что правовой статус ребенка имеет лицо к достижению ним совершеннолетие. Малолетним считается ребенок к достижению ним четырнадцати лет. Несовершеннолетним считается ребенок в возрасте от четырнадцати до восемнадцати лет. Поскольку статус ребенка определяется в зависимости от достижения лицом совершеннолетия, то ни регистрация брака, ни предоставление полной гражданской дееспособности, тому, кто занимается предпринимательством, не лишают лицо статуса ребенка. О защите права собственности на недвижимое имущество, которое принадлежит ребенку как владельцу, нотариусам, известно из ранее принятых нормативных актов: Гражданского кодекса Украины (в дальнейшем – ЦК Украины), СК Украины, Жилищного кодекса Украинской ССР (в дальнейшем – ЖК УССР), Закона Украины, «Об охране детства». Новелла заключается в том, что раньше согласие органа опеки и заботы требовалось на отчуждение имущества, право собственности, на которое должны деть, а теперь такое согласие нужно и при приобретении права собственности ребенком на такое имущество. Для рассмотрения вопроса, который является предметом данного разъяснения, следует проанализировать соотношение права собственности и права на чужое имущество. Установление права на пользование чужим имуществом (сервитут) может зависеть от воли владельца данного имущества, но когда это право уже установлено, изменить его или прекратить владелец не всегда может. Да, в соответствии с ч. 1 ст. 402 ЦК Украины, сервитут может быть установлен договором, законом, завещанием или решением суда. За действующим ЦК Украины члены семьи владельца жилья приобретают вещественные права, а именно сервитутных (личный сервитут). Частью 1 ст. 405 ЦК Украины установлено, что члены семьи владельца жилье, которое проживает вместе с ним, имеет право на пользование этим жильем в соответствии с законом. То есть право пользования членов семьи жильем его владельца порождается фактом членства семьи. При этом данное право не зависит от фактического состояния семейных отношений – согласно ч. 2 в. 3 СК Украины ребенок принадлежит к семье своих родителей и тогда, когда совместно с ними не проживает. Относительно проверки нотариусом наличия или отсутствия права пользования ребенком имуществом, относительно какого удостоверяется правочин, то здесь возникает проблема. Поскольку отсутствующий реестр физических лиц, который бы давал возможность проверить наличие детей у физических лиц – сторон правочину, и отсутствующая система регистрации вещественных прав (сервитутов), нет стопроцентной защиты прав участников нотариального процесса. Поэтому данное разъяснение не дает ответу на все вопросы по этой проблеме, однако на данном этапе обращаем внимание нотариусов на следующее. Во-первых, выходя из названия Закона Украины «Об основах социальной защиты бездомных граждан и беспризорных детей» и названия раздела «Предупреждения бездомности и беспризорности «, в котором размещена упоминавшаяся 12 статья, по нашему мнению, нотариус должен требовать согласие органа опеки и заботы при удостоверении правочинив, что касаются жилищных помещений. В соответствии со ст. 4 ЖК УССР жилищный фонд включает: – обитаемые дома и обитаемые помещения в других зданиях, которые принадлежат государству (государственный жилищный фонд); – обитаемые дома и обитаемые помещения в других зданиях, которые принадлежат колхозам и другим кооперативным организациям, их объединениям, профсоюзным и другим общественным организациям (общественный жилищный фонд) – обитаемые дома, которые принадлежат жилищно-строительным кооперативам (фонд жилищно-строительных кооперативов); – обитаемые дома (части домов), квартиры, которые принадлежат гражданам на праве частной собственности (частный жилищный фонд). В жилищный фонд не входят нежилые помещения в обитаемых домах, предназначенные для торговых, бытовых и других потребностей непромышленного характера. Очевидно, что не нужное согласие органа опеки и заботы при удостоверении правочину относительно земельных участков, незавершенного строительства, гаражей и тому подобное. Во-вторых, при удостоверении правочинив относительно обитаемых домов, квартир, владельцами которых являются совершеннолетние физические лица нотариусу следует установить наличие или отсутствие у этих лиц детей. Рекомендуем такие способы проверки данных обстоятельств: – осмотреть паспорт гражданина и установить или есть в нем запись о детях; – требовать справку с места обитания о членах семь и, что проживают вместе с этим лицом. Учитывая, что рекомендованные способы не исключают наличие детей, рекомендуем дополнительно приобщать заявления этих лиц об отсутствии у них детей. При этом считаем, что включение этого заявления к тексту договора высматривает некорректно и достаточно отдельного заявления, приобщенных к экземпляру правочину, что остается в делах нотариуса или нотариальной конторы. Засвидетельствование подлинности подписи на таких заявлениях не является обязательным. В-третьих, если нотариусом установлено (за паспортом, сообщением сторон правочину или иным способом), что у лица-владельца жилья есть дети, но они не проживают в помещении, которое является предметом правочину, то нотариус должен требовать согласие органа опеки и заботы на заключение такого правочину. Здесь следует руководствоваться такими рассуждениями. В соответствии со ст. 156 ЖК УССР члены семьи владельца обитаемого дома (квартиры), которые проживают вместе с ним в доме (квартире), что ему принадлежат, пользуются обитаемым помещением наравне с владельцем дома (квартиры), если при их вселении не было другого соглашения о порядке пользования этим помещением. Частью 2 в. 18 Закона Украины «Об охране детства» также предусмотрены, что дети – члены семьи нанимателя или владельца обитаемого помещения имеют право пользоваться тронутым помещением наравне с владельцем или нанимателем Считаем, что дети – члены семьи, которые не проживают или\и не зарегистрированные (снятые из регистрационного учета по месту жительства (пребывание) и получили справку о снятии из регистрации) без уважительных причин сверх одного года не теряют право пользования жильем, как это предусмотрено ст. 405 ЦК Украины, поскольку, как уже указано, ребенок не перестает быть членом семьи своих родителей даже когда совместно с ними не проживает (ст. 3 СК Украины) но, в соответствии со ст. 72 ЖК УССР, признание лица такой, которая потеряла право пользования обитаемым помещением в результате отсутствия этого лица сверх установленных сроков, осуществляется в судебном порядке. Наличие у ребенка другого жилья или гарантии других родственников предоставить ребенку помещения для обитания считаем тем обстоятельством, которое облегчит родителям получения согласия органа опеки и заботы на заключение правочину, а не основанием удостоверить правочин без такого согласия. Нотариус должен осознавать какие правовые последствия будет иметь совершение правочину относительно недвижимого имущества, право пользования которым должны дети, без получения предварительно согласия органов опеки и заботы. Статья 204 ЦК Украины устанавливает, что правочин является правомерным, если его недействительность прямо не установлена законом или если он не признан судом недействительным. Правочин, недействительность которого установлена законом, является недействительным (никудышным) с момента его совершения. Статьей 224 ЦК Украины установлены, что правочин, совершенный без разрешения органа опеки и заботы (ст. 71 этого Кодекса), является никудышным. Однако ст. 71ЦК Украины регламентирует совершение правочинив опекунами, попечителями, и не распространяется на родителей детей. Для нашего вопроса основанием недействительности правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК Украины) является отсутствие в момент совершения правочину стороной требований, которые установлены ч. 6 в. 203 ЦК Украины (правочин, что совершается родителями (усыновителями), не может противоречить правам и интересам их малолетних, несовершеннолетних или неработоспособных детей). В этом случае правочин может быть признан судом недействительным, если одна из сторон или заинтересованное лицо будет отрицать его действительность. Таким образом, правочини, совершенные опекуном от имени малолетнего лица, или правочини, совершенные несовершеннолетним лицом при согласии попечителя без разрешения органа опеки и заботы, относительно отказа от имущественных прав подопечного, выдачи письменного обязательства от имени подопечного, заключение договора, который подлежит нотариальному удостоверению и (или) государственной регистрации являются ничтожным. А правочини, что совершаются родителями (усыновителями) от имени своих малолетних детей, и правочини, совершенные несовершеннолетними лицами по согласию родителей (усыновителей), на которых необходимо обязательное получение согласия органа опеки и заботы, является оспариваемыми. К оспариваемым следует отнести и правочини относительно недвижимого имущества, право пользования которым должны дети, совершенные без получения предыдущего согласия органов опеки и заботы. К отношениям относительно последствий недействительности правочину (его ничтожества или признания оспариваемого правочину недействительным) применяются правила, установленные частями 1 и 2 в. 216 ЦК Украины. То есть, каждая из сторон обязана вернуть второй стороне в натуре все, что она получила на выполнение этого правочину, а в случае невозможности такого возвращения – возместить стоимость того, что получено по ценам, которые существуют на момент возмещения. В случае задания убытков и морального вреда второй стороне или третьему лицу, они подлежат возмещению винной стороной. Считаем, что нотариус при удостоверении таких правочинив в соответствии с законом обязан сообщить лицам, которые обратились к нему, о таких правовых последствиях. Относительно вопроса заключения правочинив относительно имущества, право собственности или право пользования которым должны деть, представителем их родителей, то здесь следует обратить внимание на следующее. Доверенностью, в соответствии с ч. 3 в. 244 ЦК Украины являются письменным документом, который кажется одним лицом другому лицу для представительства перед третьими лицами. Выходя из ст. 242 ЦК Украины родители (усыновители) являются законными представителями ребенка и не имеют права на передачу этих полномочий другим лицам за исключением случаев, установленных законом. Таким образом, нотариус не принимает для удостоверения правочин, что заключается от имени малолетнего ребенка представителем его родителей (усыновителей) или одного из них. Это же отмечено в абз. 7 п. 40 Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины.

http://www.bagnet.org/news/summaries/ukrai...010-11-23/84875 Организаторы со сцены призвали всех киевлян принять участие в установлении личности судьи и его домашнего адреса, чтобы, как они выразились, «посмотреть в его глаза» и «поговорить с ним». «Граждане, есть предложение: найти судью и перенести наше собрание под его окна», - заявил со сцены один из участников митинга предпринимателей на Майдане. Пока большинство митингующих склоняется к тому, чтобы просто насильно привести судью на митинг. Удастся ли им это – пока неизвестно, сообщает корреспондент «Багнета».

спасибо....

у меня тоже возник такой вопрос ..... квартира куплена в браке разведены 1 год, хочу подарить часть квартиры детям могу ли я это сделать сама без бывшего мужа, собственник квартиры я.... ответьте пожалуйста кто знает....

договор ипотеки должен заверить нотариус.....

это все от того что люди не могут, а в большинстве случаев не хотят себя защищать вот и получает такие решения......