centurion

+100.Действительно, какая разница между добровольным погашением кредита должником во время судебного разбирательства с последующим подписанием мирового соглашения сторонами договора и принудительном взыскании той же ВСЕЙ суммы долга? Тем, что банк всё-таки получит свои деньги, только позже? Ведь принудительное взыскание тоже является своего рода выполнением договора в его материальной части. Почему тогда, в первом случае тело обнуляется, а во втором остаётся активным с дальнейшими последствиями? Думаю, что дело тут не в правовой основе, а в игре банков с предназначением счетов ( актив и пассив). А в суды, при повторном иске, преподносят, как актив, И, далеко не каждому судье, охота вникать в суть. И в выложенном мною решении, думаю суд верно разобрался в вопросе. Недаром же ВСУ оставил его в силе. Тогда, я думаю, Луспенник ещё в авторитетах судебной власти не ходил. На данный момент, по аналогии можно применить Постановление Пленума ВССУ №5 от 30.03.12 в той части, где говорится о невозможности одновременного взыскания ( того же двойного взыскания по своей сути ) на ипотеку и сумму задолженности. Суть то выплывает одна - нельзя два раза взыскать одно и то же.

Почему банк не имеет никакого права распределять деньги на тело и % ? В резолютативной части судебного решения ведь должно быть чётко расписано: тело ( основно долг ) - 10 000 грн. % - ,,,,,,,, грн. пеня - ....... грн. ГИС действительно выполняет исполнительный лист, но этот же лист основан на решении суда. ГИС неинтересна попозиционное распределение суммы, она отталкиваются от общей суммы. И банк должен принять взысканные деньги согласно решению суда, да и в иске он сам определил номенклатурность. Интересно, как банк учитывает и отчитывается по взысканной задолженности? Повторюсь, нужна нормативка или мнение специалиста. Банк, как правило, не подаст дважды в суд. Но где гарантия того, что в суд не подаст коллектор, которому, после подачи иска, банк продаёт дого? Такая ситуация у меня - решени суда было, в котором естессно деньги взыскать. Но долг продан коллекторам ( Примоколлект), которые в письме указывают только общую сумму задолженности. И опять же вопрос: при переходе права требования коллектору, как новому кредитору, он уже является взыскателем или банк по ранее вынесенному решению ( исполнительное произодство ещё не открыто )?

Вот нашёл практику, правда от 2008-2009 гг. ( в реестре нет ) ------------------------------------------------------------------------------------- Справа № 22-ц-1441 Головуючий у 1-й інстанції Свиргуненко Ю.М. Категорія 27 Суддя-доповідач Сибільова Л.О. Р І Ш Е Н Н Я і м е н е м У к р а ї н и 10 грудня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі: головуючого - Маслова В.О., суддів - Дубровної В.В., Сибільової Л.О., з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., та осіб, які беруть участь у справі - представника позивача ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Гриценка Б.М., представника відповідача ОСОБА_1. ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 04 листопада 2008 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення 8 506 грн. 85 коп. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції про визнання кредитного договору № 014/06-12/303/2 від 01 вересня 2005 року розірваним з 15 листопада 2007 року, в с т а н о в и л а: 16 вересня 2008 року ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської дирекції звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 вересня 2005 року з ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/06-12/303/2, на підставі п. 1.1. якого ОСОБА_1. отримав кредит в розмірі 22 000 доларів США зі сплатою 13% річних строком до 01 вересня 2008 року. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував. Станом на 13 листопада 2007 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком склала 16 001 долар 33 центи, що в гривневому еквіваленті становило 80 806 грн. 71 коп. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2007 року зазначена сума була стягнута з відповідача. Відповідач не виконує зобов'язання по сплаті 13 % річних за користування кредитними коштами. Станом на день звернення позивача з даним позовом до суду сума заборгованості відповідача перед банком по кредитному договору склала 13 845,68 доларів США. За період з 13 листопада 2007 року по 11 вересня 2008 року борг відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом склав 1 495,69 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 7 256 грн. 19 коп. Посилаючись на п. п. 1.1, 3.3, 5.1, 8.1 кредитного договору, ст. ст. 526, 536, 1048, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 7 256 грн. 19 коп. 23 жовтня 2008 року банк уточнив позовні вимоги, зазначивши, що ухвалою суду від 22 квітня 2008 року розстрочене виконання рішення суду від 19 грудня 2007 року на 36 місяців у вигляді сплати ОСОБА_1 до 25 числа кожного місяця суми боргу не менше 2000 гр. ОСОБА_1. на підставі рішення суду сплатив банку 1123,41 доларів США суми тіла кредиту та 1153,21 долар США відсотків. Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по сплаті 13 % річних за користування кредитом у сумі 1 675,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 8 392 грн. 85 коп., яка виникла за період з 13 листопада 2007 року по 22 жовтня 2008 року, та судові витрати (а.с. 3-4, 44-46). 13 жовтня 2008 року ОСОБА_1. звернувся з зустрічним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, звернувшись 15 листопада 2007 року до суду з позовом до нього про дострокове повернення ним кредитних коштів, отриманих на підставі кредитного договору № 014/06-12/303/2 від 01 вересня 2005 року, строк дії якого був встановлений до 10 вересня 2008 року, а також про сплату відсотків та пені, тим самим в односторонньому порядку відмовився від укладеного правочину та припинив їх зобов'язання за кредитним договором. Банк вимагав дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі, а не стягнення суми його заборгованості по виконанню договору кредиту. Рішенням Білопільського районного суду від 19 грудня 2007 року позовні вимоги банку були задоволені в повному обсязі. Ухвалою суду від 22 квітня 2008 року виконання рішення суду було розстрочено, проти чого не заперечував банк, вона виконується належним чином. ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції всупереч рішенню суду незаконно продовжує нараховувати відсотки за користування кредитом. Зазначав, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором з поважних причин. У зв'язку з цим просив визнати кредитний договір № 014/06-12/303/2 від 01 вересня 2005 року розірваним з 15 листопада 2007 року - з часу звернення банку з позовом до суду про дострокове стягнення з нього суми кредиту (а.с. 28-29). Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 04 листопада 2008 року позовні вимоги ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції 8 506 грн. 78 коп. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити банку в задоволенні позову до нього та визнати кредитний договір № 014/06/-12/303/2 від 01 вересня 2005 року розірваним з 15 листопада 2007 року. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції, суд першої інстанції послався на ст. ст. 598, 599 ЦК України та вимоги положень п. 3.3 кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_1, згідно якого відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ні діючим законодавством, ні кредитним договором № 014/06-12/303/2 від 01 вересня 2005 року поняття і порядок розірвання кредитного договору за рішенням суду не передбачені. Проте з таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права. З матеріалів справи вбачається, що 1 вересня 2005 року між акціонерним поштово-комерційним банком «Аваль», правонаступником якого є ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Сумської обласної дирекції і ОСОБА_1 був укладений договір № 014/06-12/303/2, відповідно до п.1.1 якого банк надав позичальнику споживчий кредит за рахунок коштів Європейського Банку Реконструкції та Розвитку в сумі 22 000 доларів США із сплатою 13% річних строком на 36 місяців та з погашенням відповідно до графіку погашення (а.с.6-7). Згідно додатку №1 (графіку) до кредитного договору відповідач зобов'язаний забезпечити повернення кредиту та сплату відсотків по ньому щомісячно з 10 жовтня 2005 року до 10 вересня 2008 року (а.с.8). Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19 грудня 2007 року на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції за його позовом стягнуто з ОСОБА_1 80 806 грн. 71 коп. заборгованості по кредитному договору. На підставі ухвали цього ж суду від 22 квітня 2008 року виконання вище зазначеного рішення було розстрочене на 36 місяців з встановленням режиму погашення боргу у вигляді сплати в строк до 25 числа кожного місяця суми боргу не менше 2 000 грн. (а. с. 9 - 13, 19 - 21, 48 - 54). З позовної заяви та зазначеного рішення суду вбачається, що банк просив і суд стягнув не лише прострочену суму кредиту та відсотків по ній, а достроково була стягнена вся сума кредиту на підставі п. 6.5 кредитного договору. П.6.5 кредитного договору передбачає право кредитора достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту. Стягнувши з ОСОБА_1 достроково всю суму наданого йому кредиту, банк фактично в односторонньому порядку в судовому порядку розірвав укладений між ним та ОСОБА_1 договір, строк виконання якого повинен був настати лише в вересні 2008 року, а тому нарахування процентів за користування кредитом в даному випадку є безпідставним. Звернувшись до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення суми кредиту за договором, банк фактично просив застосувати в даному випадку наслідки розірвання договору. Навіть за відсутності такої вимоги в позові винесенням рішення про дострокове стягнення всієї суми кредиту, отриманої за договором, останній є таким, що розірваний відповідно до ст. ст. 651, 1050 ЦК України. З огляду на зазначене суд необгрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 до банку про визнання кредитного договору розірваним, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову. В той же час колегія суддів вважає, що зазначений договір був розірваний не з 15 листопада 2007 року - з часу, коли банк звернувся до ОСОБА_1 з позовом про дострокове повернення суми кредиту, а з часу набрання чинності рішенням суду, яким зазначений позов був задоволений, тобто з 30 грудня 2007 року. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним частково задовольнити вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами за період з 13 листопада 2007 року по 29 грудня 2007 року включно, що складе: 13845, 68 дол. США х 13 % /365 днів х 47 днів х 485, 14 (курс долара США) = 1124,42 гр. Ці вимоги банку підлягають задоволенню на підставі п.п.1.1, 5.1 укладеного між сторонами договору та ст. 1054 ЦК України. В іншій частині рішення суду про задоволення вимог банку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні відсотків за користування кредитними коштами після 29 грудня 2007 року, що складає 7268,43 гр. З врахуванням розміру задоволених позовних вимог банку до ОСОБА_1 на 13,4 % (1124,42 гр. від 8392,85 гр.) підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 11, 48 гр. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 4,1 гр. - всього 15,58 гр.; з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 48,08 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 32,37 гр. - всього 80,45 гр., а також в доход держави підлягає стягненню судовий збір з ОСОБА_1 - 10,45 гр., з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» - 65,97 гр. Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів в и р і ш и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Скасувати рішення Білопільського районного суду Сумської області від 4 листопада 2008 року в даній справі про задоволення позовних вимог ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом з 30 грудня 2007 року по 23 жовтня 2008 року. Відмовити відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках за кредитним договором № 014/06-12/303/2 від 1 вересня 2005 року за період з 30 грудня 2007 року по 23 жовтня 2008 року у сумі 7268,43 гр. та залишити в силі рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по відсотках за кредитним договором № 014/06-12/303/2 від 1 вересня 2005 року за період з 13 листопада 2007 року по 29 грудня 2007 року в сумі 1124 гр. 42 коп. Скасувати рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору розірваним. Зустрічний позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково. Визнати кредитний договір № 014/06-12/303/2 від 1 вересня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 і відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», розірваним з 30 грудня 2007 року. Стягнути з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 48,08 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 32,37 гр. - всього 80,45 гр. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в сумі 11,48 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 4,1 гр. - всього 15,58 гр. Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в сумі 10,45 гр. і з ВАТ ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 65,97 гр. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили. Головуючий підпис Судді підписи ВОТ ЭТУ ПОЗИЦИЮ Я И ИМЕЮ ВВИДУ У х в а л а іменем України 11 березня 2009 року м. Київ Суддя Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України Прокопчук Ю.В., розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції на рішення апеляційного суду Сумської області від 10 грудня 2008 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції про визнання кредитного договору № 014/06-12/303/2 від 1 вересня 2005 року розірваним з 15 листопада 2007 року, в с т а н о в и в : Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 4 листопада 2008 року первісний позов відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції 8506 грн. 78 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 10 грудня 2008 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 4 листопада 2008 року про задоволення позовних вимог ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в частині стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом з 30 грудня 2007 року по 23 жовтня 2008 року скасовано. У задоволенні первісного позову відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення заборгованоті по відсотках за кредитним договором № 014/06-12/303/2 від 1 вересня 2005 року за період з 30 грудня 2007 року по 23 жовтня 2008 року в сумі 7268 грн. 43 коп. відмовлено, та залишено в силі рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” заборгованість по відсотках за кредитним договором № 014/06-12/303/2 від 1 вересня 2005 року за період з 13 листопада 2007 року по 29 грудня 2007 року в сумі 1124 грн. 42 коп. Скасовано рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору розірваним. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано кредитний договір № 014/06-12/303/2 від 1 вересня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції, розірваним з 30 грудня 2007 року. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції на користь ОСОБА_1 48 грн. 08 коп. судового збору та 32 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 80 грн. 45 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції 11 грн. 48 коп. судового збору та 4 грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справа, а всього 15 грн. 58 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 10 грн. 45 коп. судового збору та з ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” 65 грн. 97 коп. У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариству “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень. На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України у х в а л и в: Відкритому акціонерному товариству “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції у відкритті касаційного провадження в справі за позовомвідкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції до ОСОБА_1 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Сумської обласної дирекції про визнання кредитного договору № 014/06-12/303/2 від 1 вересня 2005 року розірваним з 15 листопада 2007 року відмовити. Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду України Ю.В. Прокопчук

З А К О Н У К Р А Ї Н И Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Стаття 1. Визначення термінів 1) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг; 4) фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів; 5) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; 6) ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів; Стаття 4. Фінансові послуги 1. Фінансовими вважаються такі послуги: 11) факторинг; Стаття 5. Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг 5. Фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника. ( Статтю 5 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2510-VI від 09.09.2010 ) Стаття 6. Договір про надання фінансових послуг 1. Фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. ( Абзац перший частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3462-VI від 02.06.2011 ) Стаття 7. Умови початку діяльності 1. Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. 2. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. 3. Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо: 1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами; 2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

Спасибо большое. Про пассив хотелось бы поподробнее. Как я понял, тело на нём временно замораживается. Интересно, как банк учитывает поступающие деньги после взыскания исполнительной службой? Ещё раз выражу сугубо своё мнение: в случае, если банк подаёт на взыскание ВСЕЙ суммы задолженности, такой договор автоматически или по умолчанию должен считаться расторгнутым в одностороннем порядке. Это, если исходить из логики. А хочется найти подтвержднение каким-нибудь НПА или банковской инструкцией. И немного не в тему: в чём отличие при передаче долга банком коллекторам или решением вопроса в судебном порядке, ведь цель у банка одна - избавиться от проблемных активов для улучшения отчётности. И, в случае, когда коллектор становится надлежащим кредитором, становится ли он надлежащим взыскателем в полном объёме в случае, когда решение суда было ещё в пользу банка, но исполнительное производство ещё не открыто?

Как промежуточный шаг - обратитесь в Нацкомфинуслуг с запросом о предоставлении информации о наличии у "Вектор Плюс" соответствующей лицензии

Вот это интересно, но банк, как обычно, прикроется банковской тайной. Остаётся суд?

1.В том случае, когда банк подаёт иск с требованиями досрочного разрывания договора и взыскания всей суммы задолженности, тогда всё логично. Образно говоря, счёт временно обнуляется, пока должник в добровольном порядке или принудительно погашает долг, т.е. на тело не насчитываются % и неустойки.2.Что же происходит, когда банк подаёт иск только о взыскании той же суммы в п.1 без разрывания договора. Допустим, тело кредита - 10 000 грн. Суд принял решение взыскать с должника тело - 10 000 грн., % - ......грн., пеня - ....... грн. На кредитном счету остаётся 10 000 грн, на которые насчитываются % и пеня. Рано или поздно, после процедуры взыскания в банк деньги по взысканному кредиту должны лечь на учётные кредитные счета в той же последовательности. Таким образом, тело должно будет составлять не 10 000, а уже 20 000 грн, что противоречит первоначальным условиям договора. Даже, если тело останется в 10 000 грн., банк при следующем иске опять включит его на взыскание, т.е. уже получается двойное взыскание одной и той же суммы ( тело по определению не может увеличиваться, а только уменьшаться). Почему п.1 и п.2 должны отличаться? Всё дело только в принципиальности вопроса разрываниия договора?

Смотря что Вы будете просить: выписку, справку или витяг. Это услуга регистратора платная и цена за услугу зависит от приведённых мною видов информации.

В случае предъявления кредитором требования о досрочно погашении долга, в договоре всё-таки обязательно должно быть предусмотрено такое право кредитора.

Ростислав, тело кредита, как главной составляющей ВСЕЙ суммы задолженности, после решения суда будет взыскиваться ( погашаться ) ГИС за счёт имущества должника, поскольку банк обычно подаёт на ДОСРОЧНОЕ ВЗЫСКАНИЕ ВСЕЙ СУММЫ ЗАДОЛЖЕННОСТИ.Суд своим решением фиксирует всю сумму задолженности для погашения. Банку для непрерывного взыскания задолженности нужно себе оставить плацдарм в виде основного обязательства, на которое потом начисляются % и неустойка и подавать иск на их взыскание, и так до окончания действия договора. Честно говоря, не вижу разницы в случаях, когда должник сам досрочно погашает всю сумму кредита или когда суд эту же сумму кредита возвращает досрочно в судебном порядке.

Насчитывать % на что? Обязательство (ТЕЛО кредита) банком включено на взыскание ВСЕЙ суммы задолженности. На это ТЕЛО и больше ни на что насчитываются % и неустойка. Допустим, должник за счёт своего имущества погашает задолженность, , перед банком во время исполнительного производства,куда входит ТЕЛО кредита в полном объёме. Что имеем в остатке: 1. На что банк начисляет %, когда ТЕЛО ( цена договора) погашено. 2. ТЕЛО, как величина уже аморфная, по умолчанию остаётся, как основное обязательство. 3. При подаче иска в следующий раз банк опять же на это ТЕЛО насчитает % и неустойку, другими словами, по одному и тому же основному обязательству как минимум дважды будет взыскана сумма, что противоречит КУ.

У кого-то есть мнения по этому поводу?

Сейчас "Идея банк" начинает активизироваться взысканием задолженностей в судебном порядке по договорам "Аккорда". Для справки: "Идея банк" является правопреемником "Плюс банка", который в своё время, а именно 01.02.2008 г. перенял у "Аккорда" права кредитора Обращает на себя внимание п. 2.1, согласно которому "Плюс банк" на будущее приобретает права требования по ещё не заключённым договорам. Насколько это законно? Стаття 513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні 1. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Другими словами, должно быть 2 отдельных договора, поскольку кредит и уступка прав имеют абсолютно разные правовые отношения. Второй момент - какую роль в этом договоре игрет посредник в лице "Аккорд-плюс"? На мой взгляд это противоречит положениям ЦК об уступке прав требования, в которых предусмотрены лишь две стороны: старый и новый кредиторы, без каких-либо посредников. Ещё более любопытным выглядит ответ КС "Аккорд": Интресной выглядит фраза: "... отже надати Вам будь-які правові висновки ( підтвердити або ж спростувати ) інформацію з даного приводу поки що не надається можливим". Сам же "Идея банк" банк на запрос не отвечает. Но данном єтапе благополучно віигрівает дела в судах по кредитам "Аккорда". На данном этапе судами рассматривается 2 категории исков - от "Аккорда" и "Идея банка". Даже договора От "Аккорда" на протяжении 2008 г. имели 2 абсолютно разных типа нумерации. Теперь о праве "Аккорда" переводить долг. Ч. 5 ст. 21 ЗУ "О кредитных союзах" напрямую запрещает передавать информацию о своих клиентах другим лицам. В Узагальненнях ВСУ от 07.10.2010 также напрямую говорится о том, что страховым компаниям и кредитным союзам запрещены любые операции по переводу долга. С другой стороны, если всё же данный договор уступки требования законен, то КС "Аккорд" не имел права обращаться в суды, поскольку правами требованиями по его кредитам обладал "Плюс банк". Если это будет установлено в каком-нибудь судебном заседании, то у проигравших у "Аккорда" (а их превосходящее большинство ), будет повод опять обратиться по вновьвыявленным обстоятельствам, т.к. "Аккорд" не являлся надлежащим истцом. Обращает внимание то, что со стороны "Аккорд Плюс" договор переуступки в качестве третьей стороны подписывал Остапенко С.В., который ( подчёркнуто ) является одним из учредителей КС "Аккорд" К сожалению, я располагаю копиями только 1 и последней страниц договора уступки. У кого есть копия полного договора, выложите пожалуйста. Это даст полностью разобраться в схеме. Приведённый мною витяг был составлен на 16.11.2011 Таким образом, Остапенко слил деньги с "Аккорда" в "Аккорд плюс", оставив сам "Аккорд" с проблемными долгами. Однако на титульном листе устава КС "Аккорд" видим следующее - Председателем правления "Аккорда" является Остапенко Л.М. Какая-то семейственность прослеживается. Кредитными договорами "Аккорда" не предусмотрено предъявление требования. "Идея банк" их же предъявляет, что противоречит ст. 514 ЦК. А по поводу законности выдачи кредитов "Аккордом" - это уже другая история. Главное суды заставить вникнуть в нормативку. А там всё понятно.

kristi, для пени применяется специальный срок исковой давности.

Ярослав, я не вижу, откуда автоматически возникает обязанность кредитора предъявлять требование. Всё подвязано к условиям договора.То же в ЦК: Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання 1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. 2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Где, как кроме договора, может быть указан момент предъявления требования?

У меня возник такой вопрос (исхожу из чистой логики): Банк подаёт иск о взыскании всей суммы долга, в который входят основной долг ( тело ), проценты, неустойка. Суд удовлетворяет иск банка в полном объёме и фиксирует сумму, в которую, напоминаю, входит тело кредита. На основании решения суда банк подаёт заявление о выдаче исполнительного листа, после чего подключает ГИС, которая предпринимает различные действия по взысканию суммы долга. По моему мнению, после того, как суд вынес решение, у банка прекратилось всякое право в дальнейшем требовать любую сумму по кредитному договору, поскольку проценты и пеня начисляются на тело, сумма остатка по телу находится уже в производстве ГИС, т.е. обязательства по кредиту прекратились и банк ожидает результата её работы. Чтобы банку нужно неоднократно подавать иск, нужно его подавать по % и неустойке, оставляя тело, на которое опять будут начислены % и неустойка. А банки после удовлетворения судами исков о взыскании всей суммы задолженности продолжают начислять % и неустойку на тело, которое было в остатке при подаче иска. Считаю это глубоко неверным, поскольку согласно ст. 61 КУ ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. ИМХО. Как, кроме Конституции, это законодательно обосновать?

Упаси, Боже. Никто на Вас и не думал нападать.Люди заходят на этот форум, чтобы найти помощь. А когда видят сообщения, аналогичные Вашим, понимают, что бороться бесполезно. В этом случае я люблю приводить старую поучительную притчу про двух лягушек.Так что из-за уважения к другим форумчанам, которые стараются помочь и помогают другим, лучше просто промолчать, хотя, безусловно, Вы имеете право на отражение своих мыслей и эмоций. Я даже не осуждаю людей, которые не платят по кредиту из-за болезни, уменьшения зарплаты, сокращения на работе, упомянутых выше махинаций банков и прочих социальных и экономических проблем и не собираются платить дальше. Пусть власть ( не только действующая ) покажет пример честности, что нереально - не за тем в эту власть идут. И Лагун, как махонький такой механизм этой системы ( начнёт барахлить - заменят на новый, срока гарантии ведь нет ) яркий тому пример.

А как насчёт валютніых кредитов: брали по 5,05, а отдавайте по 8,00 при мотивировке, что заёмщик имел возможность предусмотреть (!) валютные колебания и понимать, что кризис неминуем. А НБУ чистый. А также давайте не забывать то, что банк является КОМПЕТЕНТНОЙ стороной договора и уж он, а ни кто иной, должны были предупреждать о валютных рисках. Но маховик мошенничества на государственном уровне был запущен. Вы считаете справедливым взыскание долга по таким кредитам ? Вы считаете справедливым продажу долгов банками коллекторам либо другим банкам за большой дисконт, при этом отказывая должникам выкупить за такой же дисконт свой же кредит?

Заплатить должны те, кто должны и ту сумму, которую действительно должны заплатить. И не забывайте, что очень была распространена практика "левых" кредитов, когда человек оставлял свои данные при заявке, ему отказывали, а потом на его данные оформляли кредит. А поскольку кредитные консультанты менялись, как перчатки, найти крайнего очень даже тяжело.

Какой кредит Вы брали?

Олег, 1 инстанция отказала банку, а апелляция удовлетворила иск банка. Впереди кассация. Всё последовательно.

О, Вы тоже столкнулись с "Аккордом". Чтобы не засорять эту ветку, напишите в личку. С ними можно и нужно бороться до конца.А по поводу решения, то ничего особенного я не увидел. Суд правильно разобрался с отсчётом исковой давности и срезал пеню за весь период, оставив только год. Тут вопрос другой - а были ли вообще кредитные отношения, исходя из специфики деятельности кредитных союзов?

Ростислав, тут, я думаю, нужно различать срок выполнения основного обязательства по договору и срок действия договора.Практика ВССУ действительно противоречивая. У нас с Ярославом ведётся дискуссия на эту тему в другой ветке. Нигде не сказано, что является сроком выполнения обязательства - конечный срок выполния обязательства ( последняя дата платежа по кредиту), по которой и принимает решения ВССУ, или дата, когда было нарушено выполнение очередного платежа, т.е. очередного обязательства, согласно графика ( прецедентное решение этой ветки; я думаю, что и ещё есть подобные решения). В данном случае должно быть толкование КСУ, чтобы расставить всё по своим местам. Хотя 2 вариант бузусловно для нас лучше.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27900937Ухвала оскарженню не підлягає !