Постановление БП-ВС об административной юрисдикции споров по внесению вкладчика ликвидируемого банка в перечень для выплат

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа N 815/1992/16

Провадження N 11-125апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року (суддя Вовченко О.А.) та Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (судді Ступакова І.Г., Бітов А.І., Милосердний М.М.) у справі N 815/1992/16 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання протиправною бездіяльності й зобов'язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Фонду, у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незатвердження змін до реєстру вкладників Акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - АТ "Імексбанк", Банк), які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, на підставі доповненого переліку вкладників АТ "Імексбанк", наданого Фонду уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" (далі - Уповноважена особа Фонду), до якого включено ОСОБА_3;

- зобов'язати Фонд затвердити зміни до реєстру вкладників АТ "Імексбанк", які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, на підставі доповненого переліку вкладників АТ "Імексбанк", наданого Фонду Уповноваженою особою Фонду, до якого включено ОСОБА_3;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 тис. 102 грн 42 коп.

Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погодившись із ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що вказані ухвали винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме абзацу другого частини першої статті 244-2, пункту 1 частини першої статті 157 КАС України, частини восьмої статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон N 4452-VI). На думку скаржника, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України. Крім того, жодних майнових вимог до банку, що ліквідується, у ОСОБА_3 немає, адже Уповноважена особа Фонду виконала свій обов'язок щодо включення позивача до переліку вкладників. На підставі викладеного скаржник просить скасувати ухвалиОдеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, а також стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 2 тис. 756 грн.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 26 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 лютого 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 лютого 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 16 січня 2015 року між ОСОБА_3 та АТ "Імексбанк" укладено договір банківського рахунку N 30023609, відповідно до якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок НОМЕР_1 у доларах США.

На виконання умов цього договору на поточний рахунок ОСОБА_3 було перераховано грошові кошти в сумі 9 тис. 800 доларів США. Ці кошти перерахувала ОСОБА_6 на виконання грошових зобов'язань перед ОСОБА_3 за договором позики від 01 серпня 2014 року.

Того ж дня між ОСОБА_3 та Банком було укладено договір N 30023611 про приєднання до публічного договору N 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року - вклад "ПКлієнт3 м6 % _" (вид вкладу - "Постійний клієнт" 3 міс. щоміс. ") на суму 9 тис. 800 доларів США зі ставкою 6 відсотків річних строком на 3 місяці з датою повернення вкладу - 21 квітня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року N 50 "Про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 26 січня 2015 року N 16 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк", згідно з яким з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ "Імексбанк".

У зв'язку з прийняттям Правлінням Національного банку України постанови від 21 травня 2015 року N 330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Імексбанк" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 27 травня 2015 року N 105 "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ "Імексбанк" та призначено Уповноважену особу Фонду ОСОБА_7 строком на 1 рік з 27 травня 2015 року до 26 травня 2016 року включно.

Листом від 26 травня 2015 року Уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що в результаті проведеної перевірки було встановлено, що до моменту запровадження тимчасової адміністрації за участю ОСОБА_3 в установі АТ "Імексбанк" було проведено низку операцій, які за своєю правовою суттю є правочинами, що за попередніми висновками можуть містити ознаки нікчемності та підпадати під критерії нікчемності, передбачені підпунктом 7 статті 38 Закону N 4452-VI.

03 серпня 2015 року Уповноважена особа Фонду отримала лист слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, у якому зазначалося, що клієнти-вкладники Банку не могли знати про наявність постанови Національного банку України від 15 січня 2015 року N 16/БТ.

22 вересня 2015 року Уповноважена особа Фонду надіслала лист директору-розпоряднику Фонду про доповнення переліку вкладників АТ "Імексбанк", які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, разом зі списком осіб, якими має бути доповнено цей перелік.

26 лютого 2016 року представник позивача звернувся до Уповноваженої особи Фонду з адвокатським запитом щодо надання інформації про направлення листом від 22 вересня 2015 року N 6009 на адресу Фонду доповненого переліку вкладників АТ "Імексбанк", до якого включено ОСОБА_3

02 березня 2016 року у відповідь на вказаний запит Уповноважена особа Фонду надіслала лист N 1193, відповідно до якого ОСОБА_3 було включено до переліку вкладників АТ "Імексбанк", які мають право на гарантоване відшкодування за вкладом.

Станом на момент звернення до суду із цим позовом Фонд не включив ОСОБА_3 до реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, Одеський окружний адміністративний суд керувався тим, що цей спір не містить ознак публічно-правового з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі N 826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14.

Залишаючи без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, Одеський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 11 жовтня 2016 року зазначив, що погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спір про включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду за вкладами у банку, який знаходиться на стадії ліквідації (банкрутства), не є справою адміністративної юрисдикції, а повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду не погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_3 звернулася до адміністративного суду з позовом до Фонду про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незатвердження змін до реєстру вкладників АТ "Імексбанк", які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, на підставі доповненого переліку вкладників АТ "Імексбанк", наданого Фонду Уповноваженою особою Фонду, до якого включено ОСОБА_3, а також про зобов'язання Фонду затвердити зміни до вказаного реєстру вкладників з включенням до нього ОСОБА_3

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом N 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону N 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону N 4452-VI, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.

На підставі частин першої та другої статті 6 зазначеного Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

За приписами частини першої статті 54 Закону N 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій керувалися правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі N 826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі N 826/20410/14, у яких з посиланням на норми Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон N 2343-XII) та приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду відступила від цього висновку, що зазначено в її постанові від 18 квітня 2018 року у справі N 813/921/16.

Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів відшкодувань вкладникам, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складаються без участі банку-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону N 4452-VI вирішує виключно Фонд.

Так, за змістом частин першої та другої статті 26 Закону N 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону N 4452-VI).

Нормами статті 27 Закону N 4452-VI установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема:

- уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;

- Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Відповідно до частини першої статті 28 Закону N 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Отже, отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду відбувається без участі банку-боржника.

Саме тому на банки не поширюється дія Закону N 2343-XII, що встановлено частиною восьмою статті 36 Закону N 4452-VI.

Таким чином, немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування коштів вкладникам.

Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування коштів за вкладами фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, гарантованого державою, є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону N 4452-VI), тому його не можна вважати спором у зв'язку з процесом ліквідації банку.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на ці правовідносини не розповсюджуються норми статті 12 ГПК України, а тому юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.

З огляду на викладені норми матеріального та процесуального права перевірка законності дій та рішень Фонду щодо виконання покладених на нього владних управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави не регулюється нормами Закону N 2343-XII відповідно до прямого припису частини восьмої статті 36 Закону N 4452-VI, який є спеціальним щодо таких правовідносин, а тому підстав для розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства немає.

При цьому ВеликаПалата Верховного Суду зазначає, що Фонд як юридична особа публічного права виконує спеціальну функцію у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, та затвердження реєстру відшкодувань вкладникам за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття рішень), є помилковим.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі N 813/921/16 та від 23 травня 2018 року у справі N 820/3770/16.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвал судів попередніх інстанцій з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

2. Ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В. Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима І.В. Саприкіна

В.І. Данішевська О.М. Ситнік

О.Р. Кібенко О.С. Ткачук

В.С. Князєв В.Ю. Уркевич

Л.М. Лобойко О.Г. Яновська

Повний текст постанови підписано 13 липня 2018 року.

[ANTIRAID]

Большая палата указала, что проверка законности действий и решений Фонда по выполнению возложенных на него властных управленческих функций в сфере реализации публичных интересов государства не регулируется нормами Закона N 2343-XII в соответствии с прямым предписанием части восьмой статьи 36 Закона N 4452-VI , который является специальным к таким правоотношениям, а потому оснований для рассмотрения этого дела в порядке хозяйственного судопроизводства нет.

При суда отмечает, что Фонд как юридическое лицо публичного права выполняет специальную функцию в сфере гарантирования вкладов физических лиц, уполномоченное лицо Фонда в этом случае выполняет от имени Фонда делегированные им полномочия по гарантированию вкладов физических лиц, а поэтому споры относительно формирования перечня счетов, по которым вкладчики имеют право на возмещение средств по вкладам за счет средств Фонда, с определением сумм, подлежащих возмещению, и утверждение реестра возмещений вкладчикам за счет средств Фонда являются публично-правовыми и относятся к юрисдикции административных судов.

[0720]

чухня

нарушено гражданское, имущественное право, и защитить его можно только в порядке гражданского судопроизводства

админка права вкладчиков не защитит