Решение Ровенского горсуда и определение апелляционного суда Ровенской области о расторжении кредитного договора с Укрсиббанком

[Самоучка]

Справа № 2-8343/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року м. Рівне

Рівненський міський суд у складі :

судді Мельника О.В,,

при секретарі Яремі Г.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» про дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту у зв’язку з істотною зміною обставин,

ВСТАНОВИВ :

У позовній заяві вказується, що 18 травня 2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11156673000, за яким позивач отримала кредитні кошти в сумі 175 000 доларів США на строк до 17 травня 2018 року зі сплатою 13,0% річних за користування кредитом.

Пунктом 7.7 договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з дати його укладання до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Станом на день звернення до суду загальна заборгованість позичальника перед кредитором по договору становить 155800 доларів США.

Починаючи з дати укладення договору позивач добросовісно виконував свої обов'язки за договором, а саме: надавав кредитору всі необхідні документи, використовував кредит за його цільовим призначенням, сплачував кредиторові передбачені відсотки, без письмового погодження з кредитором не здійснював жодних дій, які могли б вплинути на спроможність позивача вчасно і в повному обсязі виконати зобов’язання.

При укладанні договору позивачем було використано прогнози Кабінету Міністрів України та Національного Банку України про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10% та поступове зміцнення курсу національної валюти. Вказані обставини були істотними економічними факторами, за яких позивачем було укладено договір. Однак, протягом 2008 року перераховані показники значно відхилились від прогнозованих значень. На даний момент обставин змінилися в гіршу сторону, оскільки настала світова фінансово-економічна криза, яка виявила неготовність національної економіки до протидії цій кризі. В результаті відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти. У той же час, позичальник продовжує отримувати дохід у національній валюті України, і для виконання зобов'язань за договором вимушений здійснювати купівлю іноземної валюти за комерційним курсом українських банків, що зріс більш ніж на 70% по відношенню до курсу, який був на момент укладання договору.

Позивач не міг знати про таку можливу зміну обставин, тобто, розумно передбачити можливості її настання. Із суті договору не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, тобто сторона, яка звернулася до суду з вимогою про розірвання договору.

У судовому засіданні представник позивача з указаних підстав підтримав позовні вимоги та додатково пояснив, що на сьогодні позивач з незалежних від нього причин, в зв’язку з істотною зміною обставин, котрі склалися в світовій економіці та економіці України та в значній мірі вплинули на платоспроможність позивача, не спроможна виконати взяті на себе зобов’язання за договором. Тому, на підставі ст.ст. 626-637, 652, 1046, 1047, 1048, 1049, 1051, 1052 ЦК України, просить суд розірвати договір про надання споживчого кредиту від 18 травня 2007 року та встановити порядок та строки повернення коштів, переданих відповідачем позивачеві за договором про надання споживчого кредиту від 18 травня 2007 року, а саме: позивач повертає 2596 доларів США 67 центів в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день укладання первісного кредитного договору, шляхом внесення грошових коштів на вказаний відповідачем рахунок в розмірі 13113 гривень 18 копійок в останній робочий день кожного місяця протягом п’яти років починаючи з наступного місяця після набрання рішення суду законної сили.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченні на позов. Зокрема пояснив, що дія ст. 652 ЦК України на умови кредитного договору не поширюється, оскільки у момент укладення договору позивачеві було відомо про можливі валютні ризики, і він свідомо їх прийняв на себе. Стверджує, що відповідальність за валютні ризики покладена саме на позичальника, що слідує із змісту ст.ст. 1046,1054 ЦК України. Укладаючи договір, позивач підтверджувала свої наміри належним чином виконувати свої зобов’язання по договору. Договір є обов’язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що 18 травня 2007 між банком та позивачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №11156673000, за яким позивач отримала кредитні кошти в сумі 175 000 доларів США на строк до 17 травня 2018 року зі сплатою 13,0% річних за користування кредитом.

Згідно п. 7.7 вказаного договору, строк його дії встановлюється з дати його укладання до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

Сторонами не заперечувався факт часткового виконання позивачем зобов’язань за умовами кредитного договору, зокрема те, що станом на день звернення до суду загальна заборгованість позичальника перед кредитором по договору становила 155800 доларів США.

Окрім того, стороною відповідача не заперечувалось твердження позивача про те, що при укладанні договору позивачем було використано прогнози Кабінету Міністрів України та Національного Банку України про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10% та поступове зміцнення курсу національної валюти.

Зі змісту Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31.10.2008 року слідує, що в період після укладення кредитного договору в державі виникла економічна криза, що підтверджується також тим, що станом на момент укладення вказаного договору офіційний курс гривні до долара США становив 5,05 грн. за 1 долар США, а станом на день винесення судом рішення – 8,0 грн. за 1 долар США, окрім того, офіційний індекс інфляції за вказаний період перевищив 22 %.

Отже, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Окрім того, суд вважає, що позивач не могла усунути причини такої зміни обставин після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались, оскільки згідно з п. 3, 4 ст. 116 Конституції України саме до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено забезпечення фінансової цінової, інвестиційної, податкової політики шляхом розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку країни. До того ж, згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Тому, саме вищі державні та фінансові інституції, а не позивач наділені повноваженнями впливати на фінансово-економічну стабільність держави.

Як слідує із змісту кредитного договору та пояснень сторін, ОСОБА_3 отримала саме споживчий, а не комерційний кредит, вона не проводить експортно-імпортних операцій та не здійснює розрахунки в іноземній валюті, а тому й не може отримувати доходи в такій валюті, що в свою чергу зумовлює необхідність значного збільшення відшукання фінансових ресурсів на придбання іноземної валюти для продовження виконання зобов’язань за договором.

Указана обставина вказує на те, що подальше виконання договору в умовах економічної кризи порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правовим аналізом умов кредитного договору встановлено відсутність умов покладення ризику описаних вище кризових явищ у економіці, як обставин, що суттєво впливають на умови обслуговування кредиту, власне на позивача та його обов’язок усунути їх одноосібно. Не передбачено такого обов’язку і законодавчо (ст. 1056-1 ЦК, ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). З огляду на вказане, ризик появи елементів світової економічної кризи у економіці України повинні нести усі учасники даних правовідносин, а тому ризик зміни обставин у спірній ситуації ОСОБА_3 не може нести самостійно.

Отже, наведені негативні явища в економіці є істотними настільки, що при їх існуванні в момент укладення обох кредитних договорів, на існуючих умовах, позивач не зміг би погодитись на залучення кредитних коштів, а банк не зміг би прийняти рішення про оптимальний рівень кредитного ризику – гарантійність повернення (економічне обґрунтування) та винести рішення про надання кредиту з урахуванням його окупності та безпечності.

Приймаючи до уваги, що сторони не досягли між собою згоди щодо розірвання договору, враховуючи одночасну наявність визначених у пунктах 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України умов, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині розірвання кредитного договору.

Вирішуючи позов у частині встановлення порядку та строків повернення коштів, переданих відповідачем позивачеві за договором про надання споживчого кредиту, суд приймає до уваги наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 652 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору.

Отже, указана норма в першу чергу закріплює принцип справедливості розподілу між сторонами зазначених витрат.

Поряд з тим, задоволення указаної позовної вимоги призведе до порушення указаного принципу, оскільки після розірвання договору, відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у позивача перед банком припиняться зобов’язання за кредитним договором, а в разі розстрочення на п’ять років повернення кредитних коштів, позивач отримає змогу продовжити користуватись частиною таких коштів протягом тривалого часу без сплати банку процентів за їх використання, що призведе до порушення прав банку.

Окрім того, позивач вимагає встановити порядок і строки повернення коштів і не вимагає визначити наслідки розірвання договору, а тому ч. 3 ст. 652 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки вказана норма застосовується виключно на вимогу будь-якої із сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10,11,60,88, 212,214,215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Розірвати договір про надання споживчого кредиту № 11156673000 від 18 травня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_3.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «Укрсиббанк» про встановлення порядку та строків повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту № 11156673000 від 18 травня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення також може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, але у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9393181

[ANTIRAID]

Справа № 22-474/2010 р.

Головуючий в 1-ій інст.: Мельник О.В.

Категорія: Ц-19,27 Суддя-доповідач : Шеремет А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючої- судді Шеремет А.М.

суддів: Гордійчук С.В., Хилевича С.В.

при секретарі – Колесовій Л.В.

з участю представника позивача ОСОБА_3 та представника відповідача Матвєєва С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" на рішення Рівненського міського суду від 19 січня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі АКІБ "УкрСиббанк") про дострокове розірвання договору про надання споживчого кредиту у зв’язку з істотною зміною обставин, -

встановила:

Рішенням Рівненського міського суду від 19 січня 2010 року частково задоволено вказаний позов. Розірвано договір про надання споживчого кредиту № 11156673000 від 18 травня 2007 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_5.

Відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_5 до акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" про встановлення порядку та строків повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту № 11156673000 від 18 травня 2007 року, укладеним між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_5.

Не погодившись з рішенням суду АКІБ "УкрСиббанк" подав апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що, суд невірно застосував ст. 652 ЦК України, яка передбачає розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин при одночасній наявності чотирьох обов’язкових умов.

Зазначають, що обставини, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими є недоведеними.

Крім того, вказують, що як зазначено в Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе споживач.

Отже, як випливає із звичаїв ділового обороту, ризик зміни обставин несе позичальник.

За таких обставин просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх доведеність.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведені відповідні мотиви та докази з якими погоджується апеляційний суд, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах цивільного законодавства та здобутих у справі доказів.

Судом встановлено, що 18 травня 2007 між банком та позивачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №11156673000, за яким позивач отримала кредитні кошти в сумі 175 000 доларів США на строк до 17 травня 2018 року зі сплатою 13,0% річних за користування кредитом.

Позивачем частково були виконані зобов'язання за умовами кредитного договору, станом на день звернення до суду загальна заборгованість позичальника перед кредитором по договору становить 155800 доларів США.

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договору згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду. Це можливо за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1- 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Зі змісту Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 31.10.2008 року слідує, що в період після укладення кредитного договору в державі виникла економічна криза, що підтверджується також тим, що станом на момент укладення вказаного договору офіційний курс гривні до долара США становив 5,05 грн. за 1 долар США, а станом на день винесення судом рішення - 8,0 грн. за 1 долар США, окрім того, офіційний індекс інфляції за вказаний період перевищив 22 %.

В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (п.1 ч. 2 ст. 652 ЦК України), оскільки при укладанні договору позивачем було використано прогнози Кабінету Міністрів України та Національного Банку України про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10% та поступове зміцнення курсу національної валюти. Дана обставина відповідачем не заперечувалась.

З вищенаведеного слідує, що зміна обставин зумовлена причинами, які ОСОБА_5 не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (п.2 ч. 2 ст. 652 ЦК Укрїани), оскільки згідно з п. 3, 4 ст. 116 Конституції України саме до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено забезпечення фінансової цінової, інвестиційної, податкової політики шляхом розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку країни.

Крім того, згідно зі ст. 6 Закону України «Про Національний банк України» основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 отримала споживчий, а не комерційний кредит, вона не проводить експортно-імпортних операцій та не здійснює розрахунки в іноземній валюті, а тому й не може отримувати доходи в такій валюті, що в свою чергу зумовлює необхідність значного збільшення відшукання фінансових ресурсів на придбання іноземної валюти для продовження виконання зобов'язань за договором, тому подальше виконання договору в умовах економічної кризи порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.(п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З умов кредитного договору встановлено відсутність умов покладення ризику описаних вище кризових явищ у економіці, як обставин, що суттєво впливають на умови обслуговування кредиту, а саме на позивача та його обов'язок усунути їх одноосібно. Не передбачено такого обов'язку і законодавчо.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені негативні явища в економіці є істотними настільки, що при їх існуванні в момент укладення обох кредитних договорів, на існуючих умовах, позивач не зміг би погодитись на залучення кредитних коштів, а банк не зміг би прийняти рішення про оптимальний рівень кредитного ризику - гарантійність повернення (економічне обґрунтування) та винести рішення про надання кредиту з урахуванням його окупності та безпечності.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких підстав судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону і не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 652 ЦК України, ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 19 січня 2010 року залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Шеремет А.М.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.

Шимківа С.С.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8866302

[innamalina]

"задоволення указаної позовної вимоги призведе до порушення указаного принципу, оскільки після розірвання договору, відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у позивача перед банком припиняться зобов’язання за кредитним договором, а в разі розстрочення на п’ять років повернення кредитних коштів, позивач отримає змогу продовжити користуватись частиною таких коштів протягом тривалого часу без сплати банку процентів за їх використання, що призведе до порушення прав банку."

Это что значит, что договор разорван и надо банку вернуть сразу всю сумму? Или какие наступают последствия расторжения договора? Объясните, пожалйста, я не юрист!

[vekt]

Сразу-сразу. Можно не сразу. Но по исполнительному производству. Читайте, в форуме все есть.

[nameless]

От прям в зале суда - с кармана достаёшь пачку баксов - и даёшь банку.

Закон требует моментального добровольного исполнения. Если добровольно не исполнил - прийдут вместе с заём щиком исполнять шоу гос. исполнители. И будут исполнять ламбаду долго и нудно. Месяца 2 будут просто звонить и просить - "заплатите!". Потом арестуют всё что у вас есть. Потом через (от месяца до 2 лет) будут продавать то, что арестовали, с аукциона. Возьмут коммиссию - 10%.

Когда всё продадут - будут (+\-)30% из зарплаты вычитывать с вашего работодателя.

[vekt]

Спасибо за поправку

[innamalina]

От прям в зале суда - с кармана достаёшь пачку баксов - и даёшь банку.

Закон требует моментального добровольного исполнения. Если добровольно не исполнил - прийдут вместе с заём щиком исполнять шоу гос. исполнители. И будут исполнять ламбаду долго и нудно. Месяца 2 будут просто звонить и просить - "заплатите!". Потом арестуют всё что у вас есть. Потом через (от месяца до 2 лет) будут продавать то, что арестовали, с аукциона. Возьмут коммиссию - 10%.

Когда всё продадут - будут (+\-)30% из зарплаты вычитывать с вашего работодателя.

И вам спасибо за ответ!

[у.zaporozhskiy]

От прям в зале суда - с кармана достаёшь пачку баксов - и даёшь банку.

Закон требует моментального добровольного исполнения. Если добровольно не исполнил - прийдут вместе с заём щиком исполнять шоу гос. исполнители. И будут исполнять ламбаду долго и нудно. Месяца 2 будут просто звонить и просить - "заплатите!". Потом арестуют всё что у вас есть. Потом через (от месяца до 2 лет) будут продавать то, что арестовали, с аукциона. Возьмут коммиссию - 10%.

Когда всё продадут - будут (+\-)30% из зарплаты вычитывать с вашего работодателя.

а как же заявление о рассрочке в исполнительную?

исполнитель может обратиться в суд по заявлению с кого будут взыскивать, что бы рассрочили выполнение решения.

или на практике никто это не делает?

[Vulk@n]

По данному делу расторгли кредитный договор, но!!! наверняка есть и договор поручительства и договор ипотеки. про них вообще ни слова. По сути от такого решения как бы толку ноль, разве что прекратилось начисление процентов и штр. санкций.

Если существует ипотека, поручители, то не понятно что с этими договорами, так как они производные.

Решение, которое оставляет много вопросов, если уж расторгать, то сразу все и ипотеку и поручительство. А так получается, что дальше только есть право на отсрочку или рассрочку.

[samuraj]

По данному делу расторгли кредитный договор, но!!! наверняка есть и договор поручительства и договор ипотеки. про них вообще ни слова. По сути от такого решения как бы толку ноль, разве что прекратилось начисление процентов и штр. санкций.

Если существует ипотека, поручители, то не понятно что с этими договорами, так как они производные.

Решение, которое оставляет много вопросов, если уж расторгать, то сразу все и ипотеку и поручительство. А так получается, что дальше только есть право на отсрочку или рассрочку.

А може позов - це хід конем? Тепер на підставі цього рішення поручитель/майновий поручитель (якщо такий є) подає позов вже не про розірвання договору поруки/застави/іпотеки, а позов про визнання зобов"язань по такому договору припиненими, оскільки він носить похідний характер від основного зобов"язання. А рішення вступило в силу і є преюдиційним фактом.

При цьому в І позові в банку може виникнути ілюзія, що всьо чотко, забезпечення є і особливо хвилюватися не треба. Та і суддя не говорить сакраментальну фразу: "Ну гроші брали, то їх треба віддавати!".

[samuraj]

А Баба-яга - проти! (((

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

головуючого Григор’євої Л.І.,

суддів: Балюка М.І.,

Барсукової В.М., Косенка В.Й.,

Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитних договорів,

в с т а н о в и л а :

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 грудня 2007 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № 012/03-11/752. У забезпечення його виконання також уклали договір іпотеки № 012/01-11/1193 від 20 грудня 2007 року та договір поруки № 012/03-11/1193 від 20 грудня 2007 року. Розмір та валюта кредитного договору - 160 тис. доларів США. З 2007 року ним здійснено 17 планових погашень боргу без порушень умов цього кредитного договору. Залишок боргу по кредиту станом на 1 червня 2009 року становить 136 655, 63 долари США.

20 грудня 2007 року між ними укладена генеральна кредитна угода № 46 та у забезпечення її виконання договір іпотеки № 010103-11/1195 від 20 грудня 2007 року, а також договір поруки № 010/03-11/1196 від 20 грудня 2007 року, додаток № 1 до генеральної кредитної угоди № 46 від 20 грудня 2007 року та додаток № 2. Розмір та валюта кредитного договору становить 330 тис. доларів США. З 2007 року ним здійснено 17 планових погашень боргу без порушення умов кредитного договору і залишок боргу по кредиту станом на 1 червня 2009 року становить 317 821, 22 доларів США.

30 січня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № 010/03-11/41 та у забезпечення його виконання договір іпотеки № 010/03-11/64 від 30 січня 2007 року й договір поруки. Розмір кредитного договору становив 128 600 доларів США. З 2007 року ним здійснено 27 планових погашень боргу і залишок боргу по кредиту становить 113 877,98 доларів США.

31 липня 2007 року між ними укладено кредитний договір № 010/03-11/496 та у забезпечення його виконання договір іпотеки № 010/03-11/785 й договір поруки № 010/03-11/784. Розмір та валюта кредитного договору становила 202 тис. доларів США. ОСОБА_6 здійснено 21 планове погашення боргу та залишок несплати становить 179 065,01 доларів США.

22 липня 2008 року між ними укладено ще один кредитний договір № 010/03-11/224 та у його забезпечення договір іпотеки, додаткова угода до кредитного договору та договір про внесення змін до договору іпотеки. Розмір кредиту складав 196 тис. доларів США.

Залишок несплати кредитних виплат становив на 1 червня 2009 року 189 039, 23 доларів США.

Вважає, що зазначені кредитні договори, а також пов’язані з ними договори іпотеки та поруки підлягають розірванню, оскільки протягом четвертого кварталу 2008 року відбулася істотна зміна обставин, якими він керувався, укладаючи ці договори, а саме значне зростання курсу долару США по відношенню до гривні ( до 52,5 %), що потягло за собою значне подорожчання кредитного ресурсу та суттєве зменшення ціни об’єкту нерухомого майна-предмета іпотеки та призвело до неможливості виконати взяті на себе зобов’язання.

Зміна обставин є настільки істотною, що якби він міг перебачити ситуацію, яка склалася, то утримався б від укладання цих кредитних договорів або уклав їх на інших умовах, у тому числі в національній валюті. Просив розірвати зазначені кредитні договори на підставі ст. 652 ЦК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 червня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено, розірвано укладені ним кредитні договори. Визнано наслідком розірвання кредитних договорів виплату ОСОБА_6 банку залишку боргу у строки, передбачені договорами.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 серпня 2009 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 червня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що зміна курсу іноземної валюти є істотною зміною обставин укладених між ОСОБА_6 та банком валютних кредитних договорів, яка погіршує становище позивача за його зобов’язаннями перед ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, що згідно з вимогами ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання цих договорів.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Встановлено, що згідно з п. 1.12.6 кредитних договорів, зокрема договорів № 010/01-11/753 від 20 грудня 2007 року, № 010/03-11/754 від 20 грудня 2007 року, що укладені в рамках генеральної кредитної угоди № 46 від 20 грудня 2007 року, та які є її невід’ємними частинами, а також договору № 010/03-11/224 від 22 липня 2008 року позичальник свідчить, що всі ризики, пов’язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні цього договору, договору застави, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього договору, договору застави, а також невиконання позичальником зобов’язань за вищезазначеними договорами.

Згідно з п. 1.12.2 договорів сторони погодили, що з укладенням цих договорів досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цих договорів.

Проте суди, ухвалюючи рішення про розірвання кредитних договорів, укладених між ОСОБА_6 та банком, не звернули уваги на умови укладених між сторонами кредитних договорів, зокрема щодо того, що усі ризики, пов’язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні цих договорів, він приймає на себе та вони не є підставою для зміни чи розірвання цих договорів, тобто, вирішуючи для себе зміну курсу валюти кредитного договору як істотну обставину, з якої ОСОБА_6 виходив, укладаючи ці договори, ризик зміни цієї істотної обставини він несе самостійно.

Оскільки обставин, за яких спірні кредитні договори підлягають розірванню, судами не встановлено, а наведені в судових рішеннях не є підставою для розірвання цих договорів за положеннями ст. 625 ЦК України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій згідно з вимогами ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про розірвання кредитних договорів.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 23 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 серпня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про розірвання кредитних договорів відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.І. Григор’єва

Судді: М.І. Балюк

В.М. Барсукова

В.Й. Косенко

Д.Д. Луспеник

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/9341987

[Vulk@n]

Мда... ВСУ не считает кризис изменением обстоятельств по 652 ГК

[aline]

Справа № 2-8343/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року м. Рівне

При укладанні договору позивачем було використано прогнози Кабінету Міністрів України та Національного Банку України про зростання добробуту населення, збереження та нарощування його купівельної спроможності та споживчої активності, утримання щорічного курсу інфляції в межах 10% та поступове зміцнення курсу національної валюти. Вказані обставини були істотними економічними факторами, за яких позивачем було укладено договір. Однак, протягом 2008 року перераховані показники значно відхилились від прогнозованих значень. На даний момент обставин змінилися в гіршу сторону, оскільки настала світова фінансово-економічна криза, яка виявила неготовність національної економіки до протидії цій кризі. В результаті відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти. У той же час, позичальник продовжує отримувати дохід у національній валюті України, і для виконання зобов'язань за договором вимушений здійснювати купівлю іноземної валюти за комерційним курсом українських банків, що зріс більш ніж на 70% по відношенню до курсу, який був на момент укладання договору.

это что за прогноз и где с ним можно подробнее ознакомиться?

[MarveL]

Какая разница уже, я думаю поручитель и должник имущество слили, ипотеку вывели перезаложили, и аривидерчи Банку.

[aline]

Какая разница уже, я думаю поручитель и должник имущество слили, ипотеку вывели перезаложили, и аривидерчи Банку.

Мне бы для личного пользования...так сказать...будем позов писать ...может пригодиться.

[nameless]

Мда... ВСУ не считает кризис изменением обстоятельств по 652 ГК

ВСУ пишет что РЕШЕНИЯ СНЕСЛИ т.к. в договоре указано, что все риски несёт зёмщик, и подтверждает, что знает про эти ристки, и обстоятельства.

А суды это не дочитали.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що зміна курсу іноземної валюти є істотною зміною обставин укладених між ОСОБА_6 та банком валютних кредитних договорів, яка погіршує становище позивача за його зобов’язаннями перед ВАТ ”Райффайзен Банк Аваль”, що згідно з вимогами ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання цих договорів.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Встановлено, що згідно з п. 1.12.6 кредитних договорів, зокрема договорів № 010/01-11/753 від 20 грудня 2007 року, № 010/03-11/754 від 20 грудня 2007 року, що укладені в рамках генеральної кредитної угоди № 46 від 20 грудня 2007 року, та які є її невід’ємними частинами, а також договору № 010/03-11/224 від 22 липня 2008 року позичальник свідчить, що всі ризики, пов’язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні цього договору, договору застави, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього договору, договору застави, а також невиконання позичальником зобов’язань за вищезазначеними договорами.

Згідно з п. 1.12.2 договорів сторони погодили, що з укладенням цих договорів досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цих договорів.

Проте суди, ухвалюючи рішення про розірвання кредитних договорів, укладених між ОСОБА_6 та банком, не звернули уваги на умови укладених між сторонами кредитних договорів, зокрема щодо того, що усі ризики, пов’язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні цих договорів, він приймає на себе та вони не є підставою для зміни чи розірвання цих договорів, тобто, вирішуючи для себе зміну курсу валюти кредитного договору як істотну обставину, з якої ОСОБА_6 виходив, укладаючи ці договори, ризик зміни цієї істотної обставини він несе самостійно.

Всё понятно. Райффайзен круто договора прописывал.

[vekt]

Стороны свободны при заключении договора. При этом стороны не освобождены от прав и обязанностей по ЦКУ509+11.

Одной из сторон договора есть банк. Законодательством предусмотрено, что риски на нем.

Если в договоре риски отнесены на заемщика, то по этим рискам не возникает ни прав ни обязанностей.

Применение аналогий неуместно, потому, что нормы про при риски в законодательстве есть.

Если бы норм про риски банков в законодательстве не существовало, тогда можно было бы применить аналогию.

Верховным не прописаны права и обязанности по 509+11

[aline]

это что за прогноз и где с ним можно подробнее ознакомиться?

так все же, что єто за документ или публикация....можно ли его использовать как доказательство....

перечитываю решения аппеляции по ст.652...в осном судьи отменяют решения на основании не доведенности

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що

така зміна обставин не настане;

аргументируя тем, что заемщик знал, что курс устанавливает НБУ и он соответственно не является постояноой величиной.

так что хотелось бы ознакомиться!!!!