Постанова ВС-КГС про відмову ОТП Факторинг Україна у зверненні стягненні на предмет іпотеки у зв'язку з пропуском позовної давності

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 757/21623/15-ц

провадження № 61-38423св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича на постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 07 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ML-005/107/2007 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 274 050 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99 % річних та FIDR, на строк до 07 серпня 2022 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 07 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № PCL-005/107/2007 (далі - Іпотечний договір), за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 90,70 кв. м. 05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким банк передав йому право вимоги, зокрема за вказаними Кредитним договором та Іпотечним договором.

Позичальник не виконував належним чином зобов`язань за Кредитним договором, тому заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2012 року у справі № 2-1240/2011, яке змінено рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року, було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість в розмірі 6 747 758,40 грн. Проте ОСОБА_2 не виконував зазначені судові рішення, внаслідок чого утворилася заборгованість за Кредитним договором, яка станом на 15 червня 2015 року складає 345 096,51 доларів США, що еквівалентно 7 267 328,39 грн, та пеня за прострочення виконання зобов`язань - 26 525 748,60 грн. Враховуючи викладене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 33 793 076,99 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В запереченні на позовну заяву представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначив, що 07 червня 2011 року позивач пред`явив досудову вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання, однак з позовом звернувся лише 16 червня 2015 року, тобто зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Позивачем неправильно здійснено розрахунок заборгованості за Кредитним договором, її розмір є необґрунтованим і недоведеним. В позовній заяві не зазначено всіх складових заборгованості, що підлягає сплаті іпотекодержателю, та не вказано початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Крім того, умова пункту 4.1.1 Кредитного договору щодо сплати позичальником на користь банку пені в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних зобов`язань за кожен день прострочення, суперечить засадам рівності учасників цивільних відносин та є нікчемною.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у складі судді Цокол Л. І. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що звернувшись до суду з цим позовом у червні 2015 року, позивач пропустив позовну давність, перебіг якої розпочався 23 червня 2011 року, коли ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_2 (позичальнику) і ОСОБА_1 (майновому поручителю) вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором. Доказів переривання позовної давності позивачем не надано.

Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.

Останньою постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № ML-005/107/2007 від 07 серпня 2007 року, укладеним між ним та ЗАТ «ОТП Банк», в сумі 2 758 183,86 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 2 139 677,93 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 618 505,93 грн, що стягнуті заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2012 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року, та суми пені в розмірі 3 000 000 грн за період з 15 червня 2014 року по 15 червня 2015 року, звернено стягнення на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановлено початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в рахунок відшкодування судових витрат 833,22 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості на користь кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника і поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє права кредитора на отримання штрафних санкцій і права звернути стягнення на предмет іпотеки. Оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором у лютому 2011 року, а судове рішення про стягнення заборгованості та пені набрало законної сили 28 лютого 2013 року, то висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності є помилковим. При визначенні розміру заборгованості, на погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, суд врахував позицію позивача, який просив стягнути пеню в розмірі 26 525 748,60 грн за період з 15 червня 2014 року по 15 червня 2015 року, тому, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшов висновку про зменшення розміру пені до 3 000 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року - залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності та ухвалив рішення, яке відповідає встановленим обставинам справи, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів іне звернув уваги на те, що 07 червня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за Кредитним договором, в якій вимагало протягом тридцятиденного строку сплатити заборгованість. Зазначена досудова вимога не була виконана, тому право позивача вважається порушеним з 07 липня 2011 року і з цього часу починається перебіг позовної давності. Таким чином, звернувшись 16 червня 2015 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач пропустив позовну давність. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за Кредитним договором, є необґрунтованим, не підтверджений належними доказами. Ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд не врахував вимог статті 39 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) і не зазначив усіх необхідних складових, передбачених цією нормою, зокрема початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону № 898-IV.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Печерського районного суду міста Києва та зупинено виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.

16 серпня 2018 року справа № 757/21623/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судами встановлено, що 07 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 274 050 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, що складається з фіксованого відсотка в розмірі 5,99 % річних та FIDR, на строк до 07 серпня 2022 року.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 07 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 90,70 кв. м.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір відступлення права вимоги від 26 листопада 2010 року, відповідно до яких ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги, в тому числі й за Кредитним договором та Іпотечним договором.

У справі, яка переглядається, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 33 793 076,99 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону № 898-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону № 898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно з пунктом 2.1 Іпотечного договору сторони узгодили, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо сплати боржником кожного і всіх його платіжних зобов`язань за Кредитним договором у розмірі, валюті, у строк та в порядку, які встановлені в Кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії.

Умовами Кредитного договору сторонами погоджено дату остаточного повернення кредиту - 07 серпня 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Умовами пункту 1.9 частини № 2 Кредитного договору передбачено дострокове виконання боргових зобов`язань за ініціативою банку та розірвання цього договору.

За змістом пункту 1.9.1 частини № 2 Кредитного договору, незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов`язань за цим договором та/або умов договору іпотеки. При цьому виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги. (т.1 а.с.187)

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за Кредитним договором в лютому 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому, з урахуванням збільшення у 2012 році позовних вимог, просило стягнути з боржника на свою користь 12 853 136,80 грн заборгованості за Кредитним договором та 2 480 741,16 грн заборгованості за кредитним договором № МL-005/041/2008, укладеним 14 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк». (т.1 а.с.31-34)

Крім того, 23 червня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досудові вимоги від 07 червня 2011 року № 10774 та № 10775 відповідно, за змістом яких на підставі пункту 1.9 Кредитного договору вимагало протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги достроково виконати боргові зобов`язання за Кредитним договором в повному обсязі шляхом сплати на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 267 710,72 доларів США залишку за заборгованості за кредитом та 77 385,79 доларів США - відсотків за користування кредитом. (т.1 а.с.122, 176)

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2012 року у справі № 2-1240/2011 позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 2 758 183,86 грн, заборгованості за Кредитним договором та 10 094 952,94 грн - пені за прострочення виконання зобов`язань за цим договором, 487 754,54 грн - заборгованості за кредитним договором від 14 березня 2008 року № МL-005/041/2008 та 1 992 986,62 грн - пені за прострочення виконання зобов`язань за цим договором, 1 700 грн - витрат на сплату судового збору, 120 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 15 335 697,96 грн. (т.1 а.с.31-32)

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року у справі № 2-1240/2011 заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2012 року було змінено в частині стягнення пені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»3 000 000 грн пені за прострочення виконання зобов`язань за Кредитним договором та 500 000 грн - пені за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором від 14 березня 2008 року № МL-005/041/2008. В решті рішення залишено без змін. (т.1 а.с.33-34)

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У запереченні на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції 31 березня 2016 року, представник відповідача ОСОБА_1 - Пушок С. В. просив застосувати позовну давність до позовної вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернувшись до суду з цим позовом у червні 2015 року, позивач пропустив позовну давність, та правильно відмовив у задоволенні позову з цієї підстави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з обґрунтованості позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором. При цьому твердження апеляційного суду про помилковість висновку суду першої інстанції про пропуск позовної давності, оскільки рішення про стягнення заборгованості та пені набрало законної сили 28 лютого 2013 року, є безпідставним з огляду на таке.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 серпня 2012 року та рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року у справі № 2-1240/2011 було встановлено, що на підставі пункту 1.9 Кредитного договору 23 червня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 досудові вимоги від 07 червня 2011 року про дострокове виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі.

Пред`явивши зазначені вимоги, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов Кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання.

Право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв`язку з невиконанням боржником вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі.

При цьому таке право згідно з умовами укладеного договору виникло через тридцять календарних днів з дня одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.

У справі, яка переглядається, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дня невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі).

Таким чином, пред`явивши 23 червня 2011 року боржнику і поручителю досудові вимоги про дострокове повернення всього боргу за Кредитним договором та посилавшись на пункт 1.9 Кредитного договору, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимагало достроково, протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання вимоги, виконати всі боргові зобов`язання в повному обсязі, чим змінило строк виконання основного зобов`язання. Позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання протягом трьох років, проте з позовом до суду звернувся лише в червні 2015 року, тобто зі спливом позовної давності.

Доводи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про те, що позовна давність щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки перервалася ухваленням рішення Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2013 року у справі № 2-1240/2011, є безпідставними з огляду на таке.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення Європейського суду з прав людини від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За змістом статті 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Однією з підстав переривання позовної давності є пред`явлення особою позову до одного із боржників.

Позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц (провадження 61-3872св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц (провадження № 61-36495св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 148/1923/16-ц (провадження № 61-21009св18).

За таких обставин, звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості у лютому 2011 року, який розглянутий судом по суті, позивач перервав позовну давність у спорі з відповідачем щодо стягнення кредитної заборгованості. Тому при зверненні до суду у червні 2015 року, тобто більш ніж через три роки після зміни строку виконання основного зобов`язання, з позовом в цій справі шляхом пред`явлення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропустило позовну давність.

З огляду на викладене, апеляційний суд не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, неправильно застосував до спірних правовідносин вищенаведені норми матеріального права, у зв`язку з чим безпідставно скасував судове рішення про відмову в задоволенні позову, яке відповідало закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 487,20 грн судового збору, які підлягають стягненню з позивача на його корить.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабенка Сергія Сергійовича задовольнити.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2018 року скасувати, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 березня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_1 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

В. О. Кузнєцов

Судді:

В. С. Жданова С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов

Джерело: ЄДРСР 87857531

[ANTIRAID]

Це наша справа. Нарешті Верховний суд зробив законний та логічний висновок, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону № 898-IV).

Звернувшись до суду з позовом до про стягнення кредитної заборгованості у лютому 2011 року, який розглянутий судом по суті, позивач перервав позовну давність у спорі з відповідачем щодо стягнення кредитної заборгованості. Тому при зверненні до суду у червні 2015 року, тобто більш ніж через три роки після зміни строку виконання основного зобов`язання, з позовом в цій справі шляхом пред`явлення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропустило позовну давність.

[LMD]

Абсолютно верное решение суда. Что касается того, что «ипотека имеет производный характер от основного обязательства и является действительной до прекращения основного обязательства или до окончания срока ипотечного договора» - при чем здесь это? Речь не идёт о «действительности» (существования) самой ипотеки, а говорится только о применении исковой давности к требованию об обращении взыскания на предмет ипотеки и начале отсчета такого срока, т.е. о защите нарушенного права судом. Сама ипотека не прекращается по истечению исковой давности на обращение взыскания на предмет ипотеки путём судебного решения (т. е. не утрачивает своей действительности).

[Лев]

Эти ОТПетые мошенники лет 5 как перестали быть факторинговой организацией, но продолжають "факторить" как ни в чем ни бывало...

[Vladimir AB]

Конкретна ситуація, але рішення цікаве і логічне.

[babaika]

Со сроками понятно, но остался вопрос по основному обязательству, т.е. кр/договору который должен быть прекращен на основании обращения истца в суд или предъявления требования. Или что-то опять изменилось или опять отступили от принятых ранее выводов ?

[alext]

Подскажите, как отсчитывается срок ИД по обращению взыскания на ипотеку, если по решению суда взыскана денежная сумма (не выплачивался кредит), и в то же время действует мораторий по вал.кредитам?   

[Selana]

Спасибо за решение.

Можно ли апеллировать им с такой формулировкой:

В связи с окончанием срока действия Кредитного договора - срок действия Ипотечного так же закончен, что делает невозможным дальнейшие действия по перерегистрации прав собственности и защиты других прав ипотекодержателя со ссылкой на пункты Ипотечного договора(после окончания 3-х лет)?