Решение Шаргородского райсуда о признании недействительным договоров кредита и залога на автомобиль в Надра банке

[vekt]

Справа № 2-442/2010

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2010 року Шаргородський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Трофімчука М.Ю.

при секретарі Палій М.Д.

з участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чернілевської Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості та розірвання кредитного договору, зустрічним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про визнання недійсним договору,

в с т а н о в и в :

23.11.2009 року ВАТ КБ «Надра» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про стягнення кредитної заборгованості та розірвання кредитного договору, зазначивши, що між ВАТ КБ «Надра» (філія Вінницьке РУ) та ОСОБА_2 15.10.2007 року було укладено кредитний договір №15/10/2007/840-ПА/566. Відповідно до умов кредитного договору банком позичальнику було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) на купівлю автотранспортного засобу «КІА SОRЕNТО», 2005 року випуску, колір – чорний, який станом на 07.07.2009 року належить ОСОБА_2. на підставі свідоцтва серії АВС НОМЕР_1 виданого Жмеринським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області. Кредит надано в сумі 28000 доларів США з терміном повернення до 15 жовтня 2012 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 12,4 % річних. Відповідно до умов кредитного договору та графіку погашення кредиту та процентів, позичальник зобов’язується кожного місяця сплачувати щомісячну суму мінімально необхідного платежу у відповідному розмірі згідно графіка погашення кредитного боргу для погашення кредитної заборгованості та відсотків. Крім повернення кредиту та нарахованих відсотків за його користування позичальник зобов’язався згідно п.5.1. кредитного договору у разі прострочення ним строку сплати мінімально необхідних платежів по погашенню кредиту сплатити пеню, а також штраф відповідно до умов договору.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків та можливих штрафних санкцій між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави, згідно якого в заставу передано транспортний засіб КІА SОRЕNТО, 2005 року випуску, колір – чорний, який станом на 07.07.2009 року належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого Жмеринським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області. Крім того, 15.10.2007 року банком було укладено договір поруки з ОСОБА_3. Остання плата позичальником проведена в січні 2009 року. З лютого 2009 року позичальник, не зважаючи на неодноразові звернення до нього банку з вимогою про погашення заборгованості, жодного разу не сплачував мінімально необхідний платіж у встановлені кредитним договором строки. Позичальнику та поручителю були направлені повідомлення (претензії) з проханням погасити кредитну заборгованість, але зобов’язання по кредитному договору №15/10/2007/840-ПА/566 не виконані до цього часу.

Станом на 14.07.2009 року заборгованість зі сплати пені та штрафу по кредитному договору складає 169 доларів США 07 центів, що еквівалентно 1289 грн. 05 коп. Крім того, 22157 доларів США 64 цента, що еквівалентно 168938 грн. 71 коп. – заборгованість по кредиту, 1251 доларів США 67 центів, що еквівалентно 9543 грн. 08 коп. – проценти за користування кредитом. Таким чином, загальна заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед ВАТ КБ «Надра» по даному договору становить 23578 доларів США 36 центів, що еквівалентно 179770 грн. 84 коп. Крім того, ОСОБА_2. в межах кредитного договору видано кредит на страхування автомобільного транспорту, заборгованість по даному кредиту становить 6066 грн. 40 коп., а саме 5379,66 грн. – заборгованість по кредиту, 663,24 грн. – проценти за користування кредитом, 23,50 грн. – пеня.

Просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3. солідарно на користь ВАТ КБ «Надра» (філія Вінницьке РУ) заборгованість за кредитним договором в сумі 23607 доларів США 39 центів, що еквівалентно 779996 грн. 17 коп., боргу по траншу в сумі 6243 грн. 70 коп. та судові витрати в сумі 1952 грн.; розірвати кредитний договір №15/10/2007/840-ПА/566, укладений між ВАТ КБ «Надра» (Вінницьке РУ) та ОСОБА_2 в зв’язку з істотним порушенням умов договору позичальником.

27.01.2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3. з зустрічним позовом до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» про визнання недійсним договору, в якому просив визнати недійсним договір «Автопакет» №15/10/2007/840-ПА/566, укладений 15.10.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2; припинити заставу транспортного засобу марки «КІА SОRЕNТО», 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 державний номерний знак НОМЕР_1 який належить на праві власності ОСОБА_2. на підставі тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого 15.10.2007 року Жмеринським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області, мотивуючи тим, що 15.10.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір «Автопакет» №15/10/2007/840-АП/566. Кредитний договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. Відповідно до п.1.1. кредитного договору банк зобов’язався надати позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 28000 доларів США, строком погашення до 15.10.2012 року. Відповідно до п.1.1.3.1. кредитного договору плата за користування кредитними коштами становить 12,4 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами. В п.2.2.2. кредитного договору зазначено, що позичальник повертає отримані кошти шляхом сплати сум, розмір яких визначений у доларах США.

Зобов’язання за кредитним договором, у відповідності до ст.572 ЦК України та ст.1 ЗУ «Про заставу» забезпечено заставою майна – транспортного засобу « КІА SОRЕNТО», 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 державний номерний знак НОМЕР_1 який належить на праві власності ОСОБА_2. на підставі тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого 15.10.2007 року Жмеринським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області та у відповідності до ст.553 ЦК України порукою ОСОБА_4

Правовідносини, які виникають із кредитного договору, за суттю є зобов’язаннями, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань.

Відповідно до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.35 ЗУ «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій , права та обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням припису ст.4 ЦК України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

Статтею 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України. На здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно з п.п «в», «г» ч.4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують , в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до ч.5 ст5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства , положення щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені ст.524 ЦК України.

На день укладання кредитного договору курс долара США до гривні становив 505,00 грн. за 100 доларів США, в той час як на день підготовки даного позову станом на 26.01.2010 року - становить 808,80 грн. за 100 доларів США. Отже, існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань за кредитним договором, зокрема, з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу, яку необхідно сплачувати, значно зросла.

Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних правовідносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її ставлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків.

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, закріплених у ст.3 ЦК України – принципу справедливості. Такі умови кредитного договору є несправедливими, так як, всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача, як споживача кредитних послуг.

Несправедливістю є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту та його повернення і сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України, шляхом порушення вимог закону, Банк, як суб’єкт підприємницької діяльності, покладає виключно на позичальника за кредитним договором на споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч.3 ст.13 ЦК України.

У відповідності до ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» суб’єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, а у даному випадку використання іноземної валюти, як валюти зобов’язання, значно погіршує становище позивача (ОСОБА_2) як споживача послуги порівняно з Банком в разі настання певних подій , зокрема, зростання курсу долара США порівняно до гривні.

Отже, умови кредитного договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому кредитний договір підлягає визнанню недійсним.

Крім того, відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та згідно ч.2 ст.548 ЦК України, недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, а тому застава вище зазначеного транспортного засобу, як спосіб забезпечення зобов’язання за кредитним договором, підлягає припиненню.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2010 року справу за позовом Ват КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про стягнення заборгованості та розірвання кредитного договору, зустрічним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3. до ВАТ КБ «Надра» про визнання недійсним договору передано для розгляду до Шаргородського районного суду Вінницької області за територіальною підсудністю.

Ухвалою Шаргородського районного суду від 10.07.2010 року справу призначено до розгляду на 16.07.2010 року.

Ухвалою Шаргородського районного суду від 17.08.2010 року позовну заяву ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3. про стягнення кредитної заборгованості та розірвання кредитного договору залишено без розгляду на підставі поданої до суду за підписом представника за довіреністю ВАТ КБ «Надра» Стіранець О.М. заяви про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні позивач по зустрічн6ому позову ОСОБА_1., що діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3. підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача по зустрічному позову ВАТ КБ «Надра» Чернілевська Р.В. в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях, доданих до матеріалів цивільної справи (а.с.77-80), з яких слідує, що при укладенні кредитного договору позивачу була доступна інформація про те, що курс гривні до долара щоденно змінюється і залежить від цілого ряду факторів, що дозволяло врахувати вплив можливого зростання цього курсу на його майнові інтереси, пов’язані з погашенням кредиту в іноземній валюті. Однак, ОСОБА_2 взяв кредит саме в іноземній валюті, чим погодився з можливістю виникнення у нього ризиків, пов’язаних із зростанням курсу. Вважає, що обставина істотної зміни обставин позивачем не доведена. Статтею 36 ЗУ «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют , офіційний курс гривні до вільно конвертованих іноземних валют, до яких відноситься долар США, встановлюється щоденно. Інформація про встановлені офіційні курси гривні до іноземних валют оприлюднюється шляхом розміщення в міжнародній комп’ютерній мережі Інтернет та надсилається територіальним управлінням Національного банку, банкам, центральним органам виконавчої влади. Крім того, заперечуючи посилання позивача в тій частині, що зобов’язання має бути виражене в грошовій одиниці України – гривні, відповідач зазначив, що дійсно, відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, однак ч.3 зазначеної норми встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Пункт «г» ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року №15-93 визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, потребує отримання особою індивідуальної ліцензії. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року №483 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за №1429/10028, надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією. Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. При цьому ст.2 цього Закону встановлено, що термін «кошти» у цьому Законі вживається у значенні – «гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії проводити операції з кредитування і не зобов’язує банки брати на себе будь-які ризики, пов’язані з цим кредитуванням. Зазначена ліцензія за №21 отримання відповідачем 23.08.2002 року та 23.08.2002 року йому надано Дозвіл №21-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частини 4 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», згідно з додатком до цього дозволу. Крім того, згідно з листом НБУ від 01.09.1994 року №19013/2124 «Видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до генеральної ліцензії якого передбачене таке право». Тому невід’ємною частиною ліцензії №21-1 є дозвіл від 23.08.2002 року за №21-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ КБ «Надра» з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Щодо посилання позивача на обов’язкову наявність індивідуальної ліцензії у ВАТ КБ «Надра», то на підставі п.п. «в» ч.4 ст.5 Декрету «індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі». Згідно з листом НБУ від 07.12.2009 року №13-210/7871-22612 «Щодо вимог підпункту «в» ч.4 ст.5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії та надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо: на сьогоднішній день законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті» Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Згідно ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Сума в доларах США, що зазначена в кредитному договорі є грошовим еквівалентом зобов’язання в іноземній валюті. Таким чином, посилання позивача на відсутність в ВАТ КБ «Надра» права на зазначення суми кредиту в іноземній валюті є також необґрунтованим. На підставі викладено, в задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Судом встановлено, що 15.10.2007 року між ВАТ КБ «Надра з однієї сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3. з іншої сторони був укладений договір «Автопакет» №15/10/2007/840-АП/566 (а.с.10-15). Відповідно до п.1.1. кредитного договору Банк зобов’язався надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 28000 (двадцять вісім тисяч) доларів США, терміном погашення до 15.10.2012 року (п.1.1.4 договору) на наступні цілі: на придбання автотранспортного засобу , а також на витрати, пов’язані з державною реєстрацією автотранспортного засобу в МРЕВ при УДАІ України (п.1.1.2. кредитного договору).

Відповідно до п.1.1.3.1. кредитного договору плата за користування кредитними коштами становить 12,4 % річних, що нараховується на фактичний залишок заборгованості за кредитом, за фактичний період користування кредитними коштами.

Зобов’язання за кредитним договором, у відповідності до ст.572 ЦК України та ст.1 ЗУ «Про заставу», забезпечено заставою майна – транспортного засобу КІА SОRЕNТО», 2005 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 державний номерний знак НОМЕР_1 який належить на праві власності ОСОБА_2. на підставі тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданого 15.10.2007 року Жмеринським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області та порукою ОСОБА_4, що відповідає положенням ст.553 ЦК України.

В п.2.2.2. кредитного договору зазначено, що позичальник повертає отримані кошти шляхом сплати сум, розмір яких визначений у доларах США.

У відповідності зі ст.99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражено в грошовій одиниці України. Дане положення в цілому витікає з положень ч.1 ст.192 ЦК України, відповідно до якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України.

Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України, зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч.2 зазначеної норми, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема, за зобов’язаннями, відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України, може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Стаття 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

В силу ст.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні» гривня як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.

У відповідності до підпунктів 6.1, 6.2 Правил НБУ, використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 року №200, фізичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України, сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами, оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня… Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК, Декрет КМУ від 19 лютого 1993 року «15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Статтею 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, передбачено, що валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.5 Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. «г» ч.4 ст.5 Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема, індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобі платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також, за змістом аналізованої ст.5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

З ч.5 ст.5 Декрету випливає, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, у відповідача – ВАТ КБ«Надра», а відтак і у позивачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3., на момент укладення спірного кредитного договору індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за вказаним кредитним договором була відсутня.

Відповідачем – ВАТ КБ «Надра» надано суду банківську ліцензію№21 видану 25 серпня 2002 року, дозвіл №21-2 від 23 серпня 2002 року та додаток до даного дозволу (а.с.83-85). Однак, посилання представника відповідача Чернілевської Р.В. на достатність вказаної банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку до письмового дозволу на використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні спірного договору кредиту, спростовується наступним.

Відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.2004 року №483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями) – у випадках, передбачених законами України.

Аналіз спірного кредитного договору дає підстави вважати, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів, оскільки згідно з п.2.1. кредитного договору, надання кредиту та коштів в рамках ліміту кредитної лінії проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій визначена в іноземній валюті – доларах США.

Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник, який звертається з кредитною заявкою до банку з проханням видати кредит. Докази того, що ініціатором видачі кредиту ОСОБА_2. та ОСОБА_3. був ВАТ КБ «Надра» у судовому засіданні не були надані.

Отримувачем за такою операцією є також позичальник, так як банк перераховує на його користь на вказаний в кредитній заявці рахунок суму кредиту. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено.

Посилання представника відповідача ВАТ КБ «Надра» на те, що Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не передбачається отримання індивідуальної ліцензії на «перерахування іноземної валюти» суперечить підпункту «г» п.4 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яким передбачено, що індивідуальні ліцензії потребують операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача ВАТ КБ «Надра» Чернілевської Р.В. на лист Національного банку України від 07.12.2009 року «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті» (а.с.81-82), так як згідно ст.56 ЗУ «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.

Крім того, у своєму ж листі від 02.06.2000 року «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався прямо протилежної позиції, зокрема, вказуючи на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст.5 Декрету мають право виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ».

Отже, чинним законодавством на момент укладення спірного кредитного договору законодавством України не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу НБУ надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема, виконувати грошові зобов’язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст.ст. 192, 533 ЦК України, п.»г» ч.4 ст.5 Декрету.

Таким чином, на підставі наведеного, суд приходить до висновку, що при наданні відповідачем та отриманні позивачем кредиту у доларах США, а також здійснення позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 ЦК України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні; статтю 3 Закону України №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України; статті 6, 7 постанови НБУ №200 від 30.05.2007 року «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридичним особам (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунок на території України; статтю 3 Декрету КМУ від 16.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

За змістом ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних правовідносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її ставлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, закріплених у ст.3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як, всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача, як споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту та його повернення і сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України, шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб’єкт підприємницької діяльності на позивача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч.3 ст. 13 ЦК України.

Таким чином, використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право позивачеві, відповідно до п.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Отже, оскільки судом встановлено, що право позивачів з боку відповідача порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов – задоволенню, у зв’язку з чим, у відповідності із ст.216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 88, 209, 212 - 215, 217, 223 ЦПК України, на підставі ст. 99 Конституції України , ст. ст. 13 , 16 , 203 , 215 , 216 , ч. 2 ст. 192 , ч. 1 ст. 524 , ч. 3 ст. 533 ЦК України , ст. 5 , п. 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" , ст. 3 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" , ст. 3 Закону України N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " , ст. ст. 6 , 7 постанови Національного банку України N 200 від 30.05.2007 р. "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України" , суд

вирішив:

Зустрічний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про визнання недійсним договору задоволити.

Визнати недійсним договір «Автопакет» №15/102007/840-АП/566, укладений 15.10.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2

Припинити заставу транспортного засобу марки «КІА SORENТО», 2005 року випуску, чорного кольору, № кузова НОМЕР_3 державний номерний знак НОМЕР_1 який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі тимчасового свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, виданного 15.10.2007 року Жмеринським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області.

Зобов’язати кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11776304

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11776304

Справа № 2-442/2010

как всегда инициатори, отримувачі

что при заключении должна быть инд. лиц., что не совсем корректно(

а так вынесенно после обобщения, борьба продолжается.

[ANTIRAID]

как всегда инициатори, отримувачі

что при заключении должна быть инд. лиц., что не совсем корректно(

а так вынесенно после обопщений, борьба продолжается.

Еще раз обращаю внимание - обобщение это личное мнение судьи ВСУ Луспеника и не более. ВСУ не может делать обобщение судебной практики после вступления в силу нового закона о судоустройстве.

[vassylek]

Абсолютно согласен, просто наши дебаты в судах стали изысканнее....

[Алексашка]

Тут помоему суд допустил общую распостаненную ошибку. (в моем иске такая же ошибка)

Насчет применения при платежах Постанови № 483, инициатор и отримувач в нашу пользу помоему уже не прокатывает.

Ведь инициатором и отримувачем Позичальник является только при выдаче кредита. Но это ведь выдача кредита это не платеж Банка Позичальнику. Банк при выдаче кредита не платит Позичальнику долларами. Эту операцию по выдаче можно назвать как угодно, но только не платежом. За что банку платить Позичальнику?

Так что тут данная Постанова не применима и нам не помогает.

И действительно уже при наших платежах по кредитному договору, получателем является Банк, как того и требует Постанова № 483.

Просто данную Постанову нужно отметать по причине;

1)Она касается только БЕЗНАЛИЧНЫХ платежей, а мы платим наличкой, поэтому нас это не касается.

2) Постанова является подзаконным актом и не может отменять положений закона ( Декрета) в силу его императивной норми щодо вимоги обов'язкового отримання індивідуальної ліцензії при використанні іноземної валюти на території України як засобу платежу.

И тут уже суд должен руководствуваться ст. 8 ЦПКУ и применить положения Декрета, а не Постанови № 483

[VladimirD]

Дело не в личном мнении одного судьи в ВСУ.

Дело в том, что 90% судей особенно в судах 1-й инстанции бездарны и непрофессиональны.

[vekt]

Тут помоему суд допустил общую распостаненную ошибку. (в моем иске такая же ошибка)

Насчет применения при платежах Постанови № 483, инициатор и отримувач в нашу пользу помоему уже не прокатывает.

Ведь инициатором и отримувачем Позичальник является только при выдаче кредита. Но это ведь выдача кредита это не платеж Банка Позичальнику. Банк при выдаче кредита не платит Позичальнику долларами. Эту операцию по выдаче можно назвать как угодно, но только не платежом. За что банку платить Позичальнику?

Так что тут данная Постанова не применима и нам не помогает.

И действительно уже при наших платежах по кредитному договору, получателем является Банк, как того и требует Постанова № 483.

Просто данную Постанову нужно отметать по причине;

1)Она касается только БЕЗНАЛИЧНЫХ платежей, а мы платим наличкой, поэтому нас это не касается.

2) Постанова является подзаконным актом и не может отменять положений закона ( Декрета) в силу его императивной норми щодо вимоги обов'язкового отримання індивідуальної ліцензії при використанні іноземної валюти на території України як засобу платежу.

И тут уже суд должен руководствуваться ст. 8 ЦПКУ и применить положения Декрета, а не Постанови № 483

По моему вам следовало бы распечатать эту постанову себе целиком. Можно заучить наизусть. Отуда вы и узнаете что такое использование иностранной валюты - это оплата обязательства. На суде вам не принесет пользы, что вы сами не видите законодательства. Читайте законодательство а то на суде прокатят

[nameless]

Вект - просьба, по-русски: что нада говорить?

[vekt]

Відповідно статті 1054 ЦК України "За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти".

Відповідно статті 2 Закона України "банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей"

Відповідно частини 2 глави 1 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановой НБУ N 279 від 06.07.2000 " Кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування

або

(зокрема за цим оспорюваним кредитним договором)

прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов"

ВИКОРИСТАННЯ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ

За зобов"язаннями, викладеними

- статтею 1054 ЦК України,

- статтею 2 Закону України Про банки і банківську діяльність

- частиною 2 глави 1 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків

використання долару США

врегульовано статтею 533 ЦК Укаїни, а саме: "3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями ДОПУСКАЄТЬСЯ у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом".

------------------

Статтею 2 Закона України " Про банки і банківську діяльність" встановлено, що

- кошти надані мені банком-відповідачем можуть бути грошима у національній або іноземній валюті.

Але ж

ані це положення Закону

ані валютні зобов"язання за цим кредитним договором

ну аж ніяк (!!!) не протирічать іншому закону – Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (надалі Декрет). Лише належить враховувати, що використання іноземної валюти за зобов"язаннями цього кредитного договору підпадають під режим валютного конторолю та ДОПУШЕНО цим Декретом лише за умови отримання Індивідуальної ліцензії,

а саме - "г) використання іноземної валюти, як засобу платежу"(стаття 5 частина 4 пункт "г" Декрета).

Тобто використання іноземної валюти за зобов"язаннями надати, повернути кредит та сплатити проценти за цим кредитним договором і є такою валютною операцією, яка підпадає під режим ліцензування саме Індивідуальною ліцензією Національного Банку України.

Оскільки і у мене і у банка-відповідача відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти як засобу платежу, то ж і

використання доларів США як засобу платежу при наданні, поверненні кредиту та сплаті процентів

за вказаним кредитним договором суперечить вказаному припису Декрета.

-------

Також

- з огляду на статтю 626 ЦКУ "Стаття 626. Поняття та види договору 1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків."

- з огляду на статтю 202 ЦКУ "Поняття та види правочинів. 1. Правочином є ДІЯ особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків" та "4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена ДІЯ двох або більше сторін",

- з огляду на статтю 509 ЦКУ "Поняття зобов'язання та підстави його виникнення 2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу",

- з огляду на статтю 11 ЦКУ "Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків 1. Цивільні права та обов'язки виникають із ДІЙ осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки"

- з огляду на статтю 13 ЦКУ, що цивільні права за договором здійснюються особою у межах, наданих актами цивільного законодавства. Тобто у межах п/п "г" пункту 4 статті 5 Декрета КМУ про обов"язковість наявності індивідуальної ліцензії НБУ для використання іноземної валюти як засобу платежу.

- з огляду, що використання долару США за зобов"язаннями цього кредитного договору передбачено та допущено законодавством України, і тому ні за будь-якою аналогією таке використання не може породжувати інших цивільних прав та обов"язків,

- з огляду на те, що водночас, використання іноземної валюти за цим договором й суперечить такому цивільному законодавству України, яким такі дії ПЕРЕДБАЧЕНІ ТА ДОПУЩЕНІ лише за наявності індивідуальної ліцензії,

тому

така "домовленість двох сторін" (ст.626 ЦКУ) не є підставою

"виникнення цивільних прав та обов'язків", не є підставою виникнення таких зобов"язань, які містятся у ст. 1054 ЦК України, ст.2 Закону України Про банки і банківську діяльність, частині 2 глави 1 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

А

відповідно статей 19 та 68 Конституції

ТЕ, ЩО

НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО ЗАКОНОДАВСТВОМ

ніхто не може бути примушений робити – є засадами, відповідно до яких грунтується Правовий порядок в Україні та

кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

-------------------

ВИКОРИСТАННЯ ДОЛАРУ США ЗА ЗОБОВ"ЯЗАННЯМИ ЦЬОГО КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ Є

ВИКОРИСТАННЯМ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ, ЯК ЗАСОБУ ПЛАТЕЖУ.

Цивільним Кодексом України встановлене наступне: "Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення 1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку." Тобто за обставин цього кредитного договору надаючи мені кредит банк зобов"язався вчинити на мою користь певнц дію, а саме – " сплатити гроші "

Цивільним Кодексом України встановлене наступне:

"Стаття 8. Аналогія. 1. Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону)."

Цивільним процесуальним Кодексом України встановлене наступне:

"Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи 8. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права)."

Таким іншим актом цивільного законодавства є визначення терміну "грошове зобов"язання", надане

статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

яке (таке визначення) наразі й регулює "подібні за змістом цивільні відносини".

В такому випадку грошове зобов"язання

(наприклад надати кредит, за яким, банк-відповідач є боржником, а я - кредитором)

є зобов'язанням боржника (банка-відповідача) ЗАПЛАТИТИ кредитору (мені) грошову суму

за (цим оспорюваним) договором та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Також

Законом "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлене наступне:

" Розділ IV ІНІЦІЮВАННЯ ПЕРЕКАЗУ Стаття 20. Право ініціювання переказу

20.1. Ініціатором переказу може бути

- П Л А Т Н И К, а також

- отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і

- стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом."

Тобто

Законом "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що банк-відповідач є ПЛАТНИКОМ, тобто особою, що використовує іноземну валюту як засіб платежу.

( 1.24) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.)

Також

статею 3 Декрета "Статус валюти України" встановлене наступне: "1. Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень

ДЛЯ

ОПЛАТИ

БУДЬ-ЯКИХ

ВИМОГ ТА

ЗОБОВ'ЯЗАНЬ,

якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України". (кінець цитати)

Але ж

на території України поряд

із єдиним законним засобом платежу - національною валютою гривнею - статею 5 Декрета встановлені умови використання

також і іноземної валюти в тій же якості, як і гривня, тобто, як засобу платежу на территорії України

ДЛЯ

ОПЛАТИ

БУДЬ-ЯКИХ

ВИМОГ ТА

ЗОБОВ'ЯЗАНЬ.

Цією умовою є отримання індивідуальної ліцензії, встановлене пунктом "г" частини 4 ст. 5 Декрета.

-------------------

Також у пункті 1.4

"ПОЛОЖЕННЯ про порядок видачі Національним Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу"

затвердженого Постановою Національного Банку України № 483 від 14.10.2004 р,

та

у пункті 1.3. "ПОЛОЖЕННЯ про валютний контроль",

затвердженого Постановою правління Національного Банку України № 49 від 08.02.2000 р.

НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ

у повній відповідності названим Законам України

ВСТАНОВЛЕНО, що

"використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція)

– це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються"

та

"використання іноземної валюти як засобу платежу

– це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права. Майнові права – права вимоги особи за зобов’язаннями, за якими вона є кредитором".

--------------------

Також у пункті 1.2.

"Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту"

затвердженого Постановою правління Національного Банку України № 168 від 10.05.2007 р.

НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ

у повній відповідності названим Законам України

ВСТАНОВЛЕНО, що

всі свої зобов"язання споживач сплачує, а саме:

"Ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути

ОПЛАЧЕНІ

СПОЖИВАЧЕМ

згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту."

Таким чином, банку-відповідачу Законом допущено використання іноземної валюти за зобов"язаннями (ЦКУст.533п.3) як засобу платежу за названим договором за умови отримання ним Індивідуальної ліцензії Національного Банку України для оплати споживачем усіх платежів, перелічених пунктом 1.2. "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту"

-------------------------------

ВАЖАЮ, ЩО СУДОМ НЕ МОЖЕ БУТИ ПРИЙНЯТО ДО УВАГИ ПОЛОЖЕННЯ П. 1.5 ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК ВИДАЧІ НАЦІОНАЛЬНИМ БАНКОМ УКРАЇНИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЛІЦЕНЗІЙ

на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, згідно з яким використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, з огляду на наступне.

По перше:

Національний банк України є центральним банком, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк України" та іншими законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України виконує, зокрема, такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності захисту інформації, коштів і майна; здійснює банківське регулювання та нагляд, веде державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках; здійснює відповідно до до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про Національний банк України" Правління Національного банку України згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій відповідно до статей 6 і 7 цього Закону та здійснює управління діяльністю Національного банку.

Статтею 15 вищевказаного Закону до повноважень Правління Національного банку віднесено, зокрема, установлення порядку надання банківських ліцензій банкам, інших ліцензій юридичним особам на здійснення окремих банківських операцій, а також інших ліцензій та дозволів у випадках, передбачених законом, видання нормативно-правових актів Національного банку.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання і валютного контролю належать видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, видача та відкликання ліцензій тощо.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Зважаючи на наведені вище положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", вважаю, що

положення пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти та території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483 в частині,

яка дозволяє використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк,

суперечить таким вимогам Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", який має силу Закону, якими врегульовано питання отримання індивідуальних ліцензій на здійснення разових валютних операцій, що, в силу приписів Закону України "Про Національний банк України" є неприпустимим.

Крім того, в самому Положенні зазначене наступне: 1.1. Це Положення розроблено відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 (15-93) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет), а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України" (679-14). Тобто це Положення НБУ не може суперечити цим законам оскільки грунтується зокрема й на них.

В свою чергу, відповідно до статті 8 ЦПК України суд не застосовує акти державних органів у разі невідповідності таких актів законам України. Таким чином, з огляду на положення ст.8 ЦПК України, вважаю, що приписи п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягають.

По друге:

Більш того, наведені приписи п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 № 483 суперечать власне іншим вимогам цього ж Положення.

Так, у відповідності з п. 1.10 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, одержання ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії. Це означає, що хоча б у однієї із сторін за договором має бути індивідуальна ліцензія ("...означає також дозвіл...") на використання іноземної валюти як засобу платежу.

Тобто, зі змісту приведеного пункту 1.10 Положення випливає необхідність та обов’язковість отримання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу.

Наявність вказаних приписів пункту 1.5 у Положенні є юридичною перешкодою для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу і унеможливлює легітимне використання іноземної валюти.

По третє

Відповідно Закона України Про захист прав споживачів послуга — це діяльність виконавця з надання (передачі)споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (ст.1 п.17)

а

виконавець — суб’єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

а

споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника(ст.1 п.22)

До того ж цей договір має назву "Договір споживчого кредиту", тому послуга, надана мені банком за індивідуальним замовленням на 45000 долл.США. У повній відповідності до ЗУ Про захист прав споживачів, замовником послуги був я, а не банк, також я писав заяву кредитному комітету банка-відповідача на отримання кредиту, а кредитний комітет розглядав можливість задоволення моєї ініціативи. Ініціатором та отримувачем за цим кредитним договором є саме я, а не уповноважений банк-відповідач.

[sofi]

вект, спасибо за такой подробный ответ. Все сюда собрали, чтобы ни в одну лазейку банк не пролез.

А если по существу, без банковских заморочек:

1)

Статтею 2 Закона України " Про банки і банківську діяльність" встановлено, що

- кошти надані мені банком-відповідачем можуть бути грошима у національній або іноземній валюті.

ст.2 Закона України " Про банки і банківську діяльність" встановлено, що

банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів

фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від

свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і

ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну

суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати

право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу,

яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення

заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та

інших зборів з такої суми;

про які кошти йде мова в банківському кредиті? однозначно вказано -певна сума грошей, без будь якого посилання на іноземну валюту.

То нехай банк доведе, що іноземна валюта - це гроші в україні. (по закону )

Банк лише міг визначити еквівалент в інвалюті і то незрозуміло щоб це йому дало, т.я. розрахунки проводяться в гривні, а вона приймається за номінальною вартістю, тобто банк міг би спостерігати свої "збитки" у звязку з падінням курсу гривні.

2)крім того

1.5. Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями);

така операція, як отримання платежів в іноземній валюті від резидента резиденту в якому дозволі зазначена? НЕма такого

3) іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,

казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним

платіжним засобом на території відповідної іноземної держави,- /готівка/ а

також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але

підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу,

кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних

розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках

або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами

України;- безготівка, та існує, як іноземна валюта, лише в тому разі , коли внесена на рахунок за межами України. А на ваш рахунок 2620 якимось дивним чином вона потрапила, коли була внесена не через касу /готівкою/, а у безготівковому виразі проте не за межами, а на території.

постанова стосується правовідносин резидент - нерезидент, у разі використання безготівки. имхо

[sofi]

а ініциатором проведення операції - перерахування на рахунок кліента грошей на підставі меморіального ордеру є банк. Отримувачем платежів - теж банк - кредитор. имхо

меморіальний ордер - розрахунковий документ, який

складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо

списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських

операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та

переказ коштів в Україні" ( 2346-14 ) та нормативно-правових актів

Національного банку; - постанова про безготівкові розрахунеи в нацвон. валюті

[devora]

Дело не в личном мнении одного судьи в ВСУ.

Дело в том, что 90% судей особенно в судах 1-й инстанции бездарны и непрофессиональны.

Вы действительно считаете причиной неправомерных решений непрофессионализм судей ?! Неужели "колядовать" умел только один председатель суда?

[VladimirD]

скажем - это главная из бед и одна из причин....

[sofi]

скажем - это главная из бед и одна из причин....

учитывая всеобщую коррумпированность системы, постоянное давление на судей, судье "выгоднее" принимать законное решение, конечно, при условии полной своей убежденности правильного применения закона. Ведь это не УК, а все доказательства и обстоятельства уже зафиксированы. Это как решение задачки по арифметике. ЕЕ всегда можно проверить на правильность ответа. А в условиях , когда вас могут лишить должности, за то что вы приняли подсказку или указку и дважды два по вашему решению стало 5, гораздо проще доказать свою правоту и не лишиться статуса при ответе 4.

хотя у нас не законодательство, а всеобщая теория относительности с преобладанием элементов теории вероятности

[sofi]

Вы действительно считаете причиной неправомерных решений непрофессионализм судей ?! Неужели "колядовать" умел только один председатель суда?

особенности национального судопроизводства - "колядуют" и на правомерных решениях

[dosha]

особенности национального судопроизводства - "колядуют" и на правомерных решениях

Ребята перестаньте !!! Я и есть этот самый "ОСОБА 1", который обратился от имени "ОСОБА 2" и "ОСОБА 3". Не о каких калядках речи вообще не было, это принципиальная позиция судьи !!! + нормальная работа в заседаниях - все что говорится, подается в письменном виде. Вообще это дело началось еще в марте 2009 года и самое сложное было его переправить из Шевченковского суда г. Киева в Шаргород, но это совсем другая история. В районных судах на отшибе тоже есть профи, которые могут разобраться в ситуации !!!

[vekt]

Я и есть этот самый "ОСОБА 1", который обратился от имени "ОСОБА 2" и "ОСОБА 3". это принципиальная позиция судьи !!! + нормальная работа в заседаниях - все что говорится, подается в письменном виде. Вообще это дело началось еще в марте 2009 года и самое сложное было его переправить из Шевченковского суда г. Киева в Шаргород, но это совсем другая история. В районных судах на отшибе тоже есть профи, которые могут разобраться в ситуации !!!

Вау!!! 25 октября решение вступило в силу. Это решение уже у вас на руках? Поздравляю.

[sofi]

Ребята перестаньте !!! Я и есть этот самый "ОСОБА 1", который обратился от имени "ОСОБА 2" и "ОСОБА 3". Не о каких калядках речи вообще не было, это принципиальная позиция судьи !!! + нормальная работа в заседаниях - все что говорится, подается в письменном виде. Вообще это дело началось еще в марте 2009 года и самое сложное было его переправить из Шевченковского суда г. Киева в Шаргород, но это совсем другая история. В районных судах на отшибе тоже есть профи, которые могут разобраться в ситуации !!!

Поздравляю!!!

[у.zaporozhskiy]

Ребята перестаньте !!! Я и есть этот самый "ОСОБА 1", который обратился от имени "ОСОБА 2" и "ОСОБА 3". Не о каких калядках речи вообще не было, это принципиальная позиция судьи !!! + нормальная работа в заседаниях - все что говорится, подается в письменном виде. Вообще это дело началось еще в марте 2009 года и самое сложное было его переправить из Шевченковского суда г. Киева в Шаргород, но это совсем другая история. В районных судах на отшибе тоже есть профи, которые могут разобраться в ситуации !!!

Я кстати абсолютно поддерживаю позицию человека, хочу сказать, что на переферие люди нормальные

Я думаю что вы подали апелляцию на определение об открытии производства в Шевченковском суде, апелляция Вас поддержала и Вы стали рассматриваться в Шаргороде,

или у Вас иная схема?

и это комерческая тайна?:_)

почему Банк не подавал Апелляцию на данное решение?

И я Вас поздравляю, это прекрасно, что у нас есть такое решение и судьи, которые принимают законные и справедливые решения.

[повереный]

Ребята перестаньте !!! Я и есть этот самый "ОСОБА 1", который обратился от имени "ОСОБА 2" и "ОСОБА 3". Не о каких калядках речи вообще не было, это принципиальная позиция судьи !!! + нормальная работа в заседаниях - все что говорится, подается в письменном виде. Вообще это дело началось еще в марте 2009 года и самое сложное было его переправить из Шевченковского суда г. Киева в Шаргород, но это совсем другая история. В районных судах на отшибе тоже есть профи, которые могут разобраться в ситуации !!!

А решение классное.Банк в отказ, а суд смело рассматричвает встречный и постановляет справедливое и законное решение ! Если не секрет- причина отказа банка от иска ?

[nameless]

А почему вступило в силу? У вас Банки спят?

п.с. Как бы и мне суд убедить занять принципиальную позицию? На новый год сходить покалядовать?

[dosha]

Я кстати абсолютно поддерживаю позицию человека, хочу сказать, что на переферие люди нормальные

Я думаю что вы подали апелляцию на определение об открытии производства в Шевченковском суде, апелляция Вас поддержала и Вы стали рассматриваться в Шаргороде,

или у Вас иная схема?

и это комерческая тайна?:_)

почему Банк не подавал Апелляцию на данное решение?

И я Вас поздравляю, это прекрасно, что у нас есть такое решение и судьи, которые принимают законные и справедливые решения.

Да нет ни какой тайны - в кредитном договоре есть договорная подсудность "За місцем знаходження банку", так и было, но: Банк вначале подает в Шаргородский суд и думает, что все пройдет просто так. На первом заседании суд удовлетворяет ходатайство защиты и истребует у Банка доказательства, подтверждающие факт выдачи кредита и отчет по валюте по отделению за этот день. Отделение то маленькое и валюты за день проходит не много. Тут Банк вспоминает о договорной подсудности и сам просит суд оставить иск без рассмотрения и тут же подает в Киев. Мы в свою очередь подаем встречный иск. В Киеве Банк трижды не предоставил документы на подтверждение выдачи, при этом было указано, что все документы находятся в Шаргороде. Это дало основание для передачи дела в Шаргородский суд, причем по ходатайству Банка. По каким основаниям банк отказался от иска в Шаргороде мне не известно, но факт есть фактом. Самое сложное было доказать судье то, что при отказе от первичного иска, встречный должен рассматриваться как отдельно заявленный иск, но поскольку есть отдельное определение о принятии встречки к производству, которое ни кто не обжаловал, то открытое производство должно закончится логически, в соответствии с условиями ГПК Украины. И вот после всего этого логический конец.

На практике могу сказать, что если заемщик обращается к адвокатам, то не так все просто у банков в суде. Я этим занимаюсь почти два года и как правило у банков возникает проблема с доказательствами факта выдачи кредита, подтвержденные первичными документами, обычно тулят кредитный договор и утверждают, что дали кредит.

Дерзайте - дорогу осилит идущий !!!

[Юра Адвокат]

Да нет ни какой тайны - в кредитном договоре есть договорная подсудность "За місцем знаходження банку", так и было, но: Банк вначале подает в Шаргородский суд и думает, что все пройдет просто так. На первом заседании суд удовлетворяет ходатайство защиты и истребует у Банка доказательства, подтверждающие факт выдачи кредита и отчет по валюте по отделению за этот день. Отделение то маленькое и валюты за день проходит не много. Тут Банк вспоминает о договорной подсудности и сам просит суд оставить иск без рассмотрения и тут же подает в Киев. Мы в свою очередь подаем встречный иск. В Киеве Банк трижды не предоставил документы на подтверждение выдачи, при этом было указано, что все документы находятся в Шаргороде. Это дало основание для передачи дела в Шаргородский суд, причем по ходатайству Банка. По каким основаниям банк отказался от иска в Шаргороде мне не известно, но факт есть фактом. Самое сложное было доказать судье то, что при отказе от первичного иска, встречный должен рассматриваться как отдельно заявленный иск, но поскольку есть отдельное определение о принятии встречки к производству, которое ни кто не обжаловал, то открытое производство должно закончится логически, в соответствии с условиями ГПК Украины. И вот после всего этого логический конец.

На практике могу сказать, что если заемщик обращается к адвокатам, то не так все просто у банков в суде. Я этим занимаюсь почти два года и как правило у банков возникает проблема с доказательствами факта выдачи кредита, подтвержденные первичными документами, обычно тулят кредитный договор и утверждают, что дали кредит.

Дерзайте - дорогу осилит идущий !!!

Все супер. Весной в какой то теме по мнимости я писал. Что истребовал у банка (маленькое отделения "ФтаК") движение по кассе. Отделение маленькое. Кредит выдали 30000 тугриков, имея в кассе около 7000. поменяли на 150000 грн. имея около 70000 грн. При чем валюта не подкреплялась. То есть они ни долларов ни гривен в кассе на момент выдачи не имели. Да. Тут просто. Сложнее с областными филиями, кде в касе лимон доларов и до 5 лимонов гривен.

[у.zaporozhskiy]

Все супер. Весной в какой то теме по мнимости я писал. Что истребовал у банка (маленькое отделения "ФтаК") движение по кассе. Отделение маленькое. Кредит выдали 30000 тугриков, имея в кассе около 7000. поменяли на 150000 грн. имея около 70000 грн. При чем валюта не подкреплялась. То есть они ни долларов ни гривен в кассе на момент выдачи не имели. Да. Тут просто. Сложнее с областными филиями, кде в касе лимон доларов и до 5 лимонов гривен.

Юра, это вы говорите про то ходатайство, где просите провести ревизию

Під час проведення ревізії дослідити наступні питання та надати такі документи:

1. Яка наявність готівки (долар та гривня) була в касі Відповідача станом на 9-00 київського часу ____ ________ 200 _____ року.

2. Яка наявність готівки (долар та гривня) була в касі Відповідача на кінець операційного дня ____ ________ 200 _____ року.

3. Роздруківка операцій по касі за ____ ________ 200 _____ року.

4. Розшифрувати кожну операцію даного банківського дня по касі.

у меня в ней отказали, судья перепуганно на меня смотрела

то посоветуете?

[повереный]

Да нет ни какой тайны - в кредитном договоре есть договорная подсудность "За місцем знаходження банку", так и было, но: Банк вначале подает в Шаргородский суд и думает, что все пройдет просто так. На первом заседании суд удовлетворяет ходатайство защиты и истребует у Банка доказательства, подтверждающие факт выдачи кредита и отчет по валюте по отделению за этот день. Отделение то маленькое и валюты за день проходит не много. Тут Банк вспоминает о договорной подсудности и сам просит суд оставить иск без рассмотрения и тут же подает в Киев. Мы в свою очередь подаем встречный иск. В Киеве Банк трижды не предоставил документы на подтверждение выдачи, при этом было указано, что все документы находятся в Шаргороде. Это дало основание для передачи дела в Шаргородский суд, причем по ходатайству Банка. По каким основаниям банк отказался от иска в Шаргороде мне не известно, но факт есть фактом. Самое сложное было доказать судье то, что при отказе от первичного иска, встречный должен рассматриваться как отдельно заявленный иск, но поскольку есть отдельное определение о принятии встречки к производству, которое ни кто не обжаловал, то открытое производство должно закончится логически, в соответствии с условиями ГПК Украины. И вот после всего этого логический конец.

На практике могу сказать, что если заемщик обращается к адвокатам, то не так все просто у банков в суде. Я этим занимаюсь почти два года и как правило у банков возникает проблема с доказательствами факта выдачи кредита, подтвержденные первичными документами, обычно тулят кредитный договор и утверждают, что дали кредит.

Дерзайте - дорогу осилит идущий !!!

Да.Стучите и Вам откроют.Я чего спросил о возможности рассмотрения встреч.иска при отказе основного истца? Ситуация : банк после получения встречн.просто не является на заседания.Все перерыли( в т.ч.и ВЫШЕСТОЯЩИЕ коллеги)- нашли в одном учебнике по процессу случай по отказу+ Шаргород.Проблем,правда,нет, но самому интересно.