Решение Хозяйственного суда Сумской области о недейсвтительности договора кредита с банком Биг Энергия

[vekt]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

04.10.10

Справа № 17/89-10.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП», с. Сад, Сумський район

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Сумської філії, м. Суми

про визнання недійсними договорів

та за позовом: Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Сумської філії, м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП», с. Сад, Сумський район

про стягнення 1 154 734 грн. 81 коп.

Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача, відповідача за позовом №2: Івченко А.М., довіреність №149 від 22.07.2010 р.

Від відповідача, позивача за позовом №2: Холодов Е.М., довіреність №13 від 01.03.2010 р..

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ:

13.07.2010 р. господарським судом Сумської області було порушено провадження у справі №17/78-10 за позовом ВАТ Банк «БІГ Енергія» 12.07.2010 р. до ТОВ «ЖМ ГРУП» про стягнення 1 154 734 грн. 81 коп., з яких 1 125 168 грн. 49 коп. заборгованості по кредитному договору, 29 566 грн. 52 коп. – 3% річних, нарахованих у зв‘язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами кредитного договору №019 про надання кредиту в формі кредитної лінії від 27.07.2007 р.

05.08.2010 р. було порушено провадження у справі №17/89-10 за позовом ТОВ «ЖМ ГРУП» до ВАТ Банк «БІГ Енергія» про визнання недійсними кредитного договору №019 від 27.07.2007 року з усіма змінами та доповненнями до нього, а також іпотечного договору №019, укладених із ВАТ Банк «БІГ Енергія».

В судовому засіданні 16.08.2010 р., враховуючи те, що у справах №17/89-10 та №17/78-10 беруть участь ті ж самі сторони, вказані справи пов‘язані між собою і є однорідними, відповідно до вимог ст. 58 ГПК України судом зазначені справи були об‘єднані до розгляду в одному провадженні з присвоєнням номеру справи - №17/89-10.

У письмовому відзиві №06/96 від 16.08.2010 року представник ВАТ Банк «БІГ Енергія» пояснив, що ВАТ Банк «БІГ Енергія», який у встановленому порядку отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій має достатні юридичні підстави та законне право щодо укладання кредитних договорів в іноземній валюті. Таким чином, за наявності у відповідача банківської ліцензії НБУ і письмового дозволу на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання, надання кредитів (позик) в іноземній валюті та території України з боку відповідача є правомірними, при цьому наявності в уповноваженому банку індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції не потребується.

Представник ТОВ «ЖМ ГРУП» подав суду заперечення від 09.09.2010 р. на відзив, де зазначив, що оскільки ініціатором (платником по кредиту) і отримувачем кредиту в іноземній валюті є ТОВ «ЖМ Груп», а не уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу за цією валютною операцією без індивідуальної ліцензії НБУ не дозволяється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив:

27 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія» і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» був укладений кредитний договір №019 про надання кредиту в формі кредитної лінії (далі за текстом - «Договір1»), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, а відповідач зобов‘язувався погасити заборгованість за кредитом, сплатити відсотки за його користування та інші платежі на умовах, передбачених цим договором. Кредит надається в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 200 000, 00 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 25 липня 2008 року. Сторонами встановлено, що повернення кредиту відповідачем здійснюється шляхом зменшення загального ліміту кредитування у наступні терміни: з 25 квітня 2008 року ліміт встановлюється у розмірі 150 000,00 доларів США; з 25 травня 2008 року ліміт встановлюється у розмірі 100 000,00 доларів США; з 25 червня 2008 року ліміт встановлюється у розмірі 50 000,00 доларів США; 25 липня 2008 року остаточний розрахунок за кредитом.

Згідно додаткової угоди №1 від 07.11.2007 р. за згодою сторін ліміт кредитування по договору був встановлений сторонами в усім 250 000,00 доларів США.

Зі змісту Додаткової угоди №2 від 25.07.2008 р. за згодою сторін ліміт кредитування по кредитному договору встановлений сторонами в сумі 220 000, 00 доларів США з кінцевим терміном повернення 26 січня 2009 року та сплатою відсотків за його користування у розмірі 18,0% річних, починаючи з 25.07.2008 року.

Додатковою угодою №3 від 26.01.2009 року за згодою сторін був встановлений строк повернення кредиту 27.07.2009 року зі сплатою відсотків в розмірі 25,0% річних, починаючи з 26.01.2009 року.

27 липня 2007 року між ВАТ Банк «БІГ Енергія» і ТОВ «ЖМ ГРУП» в забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливає з Договору 1 був укладений іпотечний договір №019 (далі за текстом – «Договір 2»), відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно – адміністративний будинок під літ. Б-ІІ – цегляний, обкл. цеглою, загальною площею 1 023,8 кв.м., гараж під літ. «В» - цегляний, загальною площею 797,5 кв.м., котельня під літ. «Г» - цегляна, загальною площею 38,6 кв.м., павільйон під літ. «Д» - цегляний загальною площею 310,7 кв.м., що розташовані в селищі Сад, Сумського району, Сумської області, по вул. 60 років Жовтня, №1.

Пунктом 3.3.5. Договору 1 передбачено, що відповідач зобов‘язаний в терміни, визначені цим Договором, повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЖМ Груп» отримало від ВАТ Банк «БІГ Енергія» суму кредиту в розмірі 250 000, 00 доларів США для здійснення ним своєї підприємницької діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» мотивує свої вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору тим, що останній укладений у валюті, відмінній від гривні України, а також тим, що іноземна валюта за спірним договором використовувалась ВАТ Банк «БІГ Енергія» як засіб платежу без відповідної індивідуальної ліцензії, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

Згідно ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов‘язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов‘язання в іноземній валюті.

Зі змісту ч.2 ст. 533 ЦК України вбачається, що якщо у зобов‘язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, що передбачено ч. 2 ст. 192 ЦК України.

Згідно ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 189 ГК України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі в гривнях. В іноземній валюті можуть визначатися ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) за наявності згоди сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Статтею 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 3 даного Декрету валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно п.п. «а», «в» та «е» підпункту 6.1. та підпункту 6.2. «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», затверджених постановою Національного банку України від 30.05.2007 № 200 (далі за текстом – «Правила»), фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Підпунктом 6.3. пункту 6 Правил встановлено, що фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Зі змісту підпункту 7.1. пункту 7 Правил вбачається, що резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України: а) на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень; б) на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Відповідно до ч. 1. ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 (далі за текстом – «Декрет») Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Частиною 2. ст. 5 цього ж Декрету передбачено, що генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно ч. 3 ст. 5 Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Підпунктами «в» та «г» п. 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави вимагає отримання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п.5. ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Пунктом 1.4. «Положення про порядок видачі національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. №483, передбачено, що використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) є використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Суд не приймає до уваги заперечення Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» з приводу того, що наявність у нього банківської ліцензії НБУ та письмового дозволу на здійснення валютних операцій дозволяє йому здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії НБУ, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу. Пунктом 1.23 ст. 1 цього ж Закону встановлено, що отримувачем є особа, на рахунок якої нараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. В пункті 1.24 ст. 1 визначено, що переказ коштів – рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Відповідно до п. 1.5. Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). Проте, оскільки ініціатором (платником по кредиту) і отримувачем кредиту в іноземній валюті є ТОВ «ЖМ ГРУП», а не уповноважений банк, то використання іноземної валюти як засобу платежу за цією валютною операцією без індивідуальної ліцензії НБУ не дозволяється.

Таким чином, судом встановлено, що використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі викладеного вище суд дійшов до висновку про те, що умови кредитного договору №019 від 27.07.2007 року з усіма змінами та доповненнями до нього суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства України, що згідно зі ст. 215 ЦК України є підставою недійсності такого договору. Крім того, враховуючи те, що іпотечний договір №019 укладений між ВАТ Банк «БІГ Енергія» і ТОВ «ЖМ ГРУП» 27 липня 2007 року в забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору №019, він також підлягає визнанню недійсним.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов‘язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч.5 ст. 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ЖМ ГРУП» в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №019 перерахувало ВАТ Банк «БІГ Енергія» 108 031,86 доларів США. Крім того, на користь ВАТ Банк «БІГ Енергія» також були перераховані 79 681, 18 доларів США відсотків за користування кредитною лінією.

Враховуючи вимоги ч.5 ст. 216 ЦК України з урахуванням сплачених відсотків в розмірі 79 681,18 доларів США, суд вважає не повернутою сумою 62 286,96 доларів США, що еквівалентно 314 549 грн. 15 коп., виходячи з курсу валют, встановленого Національним банком України станом на липень місяць 2007 року. Вказана сума підлягає стягненню з ТОВ «ЖМ Груп» на користь ВАТ Банк «БІГ Енергія».

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, а відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які за законодавством мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши докази, надані сторонами під час розгляду справи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а кредитний договір №019 від 27.07.2007 року з усіма змінами та доповненнями до нього, а також іпотечний договір №019, укладені між ВАТ Банк «БІГ Енергія» і ТОВ «ЖМ ГРУП» підлягають визнанню недійсними.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по даному позову, пов‘язані з розглядом справи, підлягають стягненню з ВАТ Банк «БІГ Енергія» на користь ТОВ «ЖМ ГРУП».

Позовні вимоги ВАТ Банк «БІГ Енергія» визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, пов‘язані з розглядом даного позову в суді, підлягають стягненню з ТОВ «ЖМ ГРУП» на користь ВАТ Банк «БІГ Енергія» пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» до відповідача: Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Сумської філії про визнання договорів недійсними задовольнити.

2. Визнати недійсними кредитний договір №019 від 27.07.2007 року з усіма змінами та доповненнями до нього, а також іпотечний договір №019 від 27.07.2007 р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» і Відкритим акціонерним товариством Банк «БІГ Енергія».

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Сумської філії (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15, код 20023463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» (42343, Сумська область, с. Сад, вул. 60 років Жовтня, 1, код 33525838) 170 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

4. Позов Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Сумської філії до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» про стягнення 1 154 734 грн. 81 коп. задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖМ ГРУП» (42343, Сумська область, с. Сад, вул. 60 років Жовтня, 1, код 33525838) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» в особі Сумської філії (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15, код 20023463) 314 549 грн. 15 коп. заборгованості, 3 145 грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита, 64 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11814028

[у.zaporozhskiy]

В данном случае реституция на момент заключения, но более верным кажется реституция именно на момент відшкодування.

[nameless]

Дело не в моменте. Кожна сторона повинна повернути ыншый ВНАТУРЕ все що отримала на виконання правочину.

Отримав баксы - вертай баксы.

[у.zaporozhskiy]

Дело не в моменте. Кожна сторона повинна повернути ыншый ВНАТУРЕ все що отримала на виконання правочину.

Отримав баксы - вертай баксы.

но так как Бакс вернуть нельзя, значит гривна по курсу на момент відшкодування

[Legion - 512 DI]

Дело не в моменте. Кожна сторона повинна повернути ыншый ВНАТУРЕ все що отримала на виконання правочину.

Отримав баксы - вертай баксы.

Я не нашел в этом решении...а жаль, что нет посылання на ст.236 (именно на момент недествительности) по большому счету отмена только по лицензии шатковато..хотя в договорах, что ни пункт то и в не закона. В случае, что если не пройдет валют. лицензия(потому, что не могут доказать суду..знаю не просто) то в самом худшем случае при оставлении договора были бы убраны пункты которые ухудшают и без того бедствинное положение...

Я даже не сомневаюсь в том, что банкиры знали о предстоящем кризисе(не говорю о маштабах) поэтому и пристраивали валюту у людей, прятали т.к. не возможно было всю пристроить на др. направлениях...

[stairtov]

но так как Бакс вернуть нельзя, значит гривна по курсу на момент відшкодування

Да все правильно !! но обязательно надо доказать что сам договор был подписан** пид впливом оманы**

тогда реституция проводится по такой арифметике

1= тело того что вы должны банку и признано судом

(1) вы возращаете банку

в связи с оманой банк возращает вам (1)х 2 =(2)

вы погашаете задолженность и получаете сверху (1) этого достаточно чтобы перекрыть расходы на должную адвокатскую помощ со всемиблагодарностями и востановить материальное состояние на докризисный уровень . Для банка это урок и повод задуматся что проще простить задолженность забыть про все (естестно должным документом) .. Чем нести потери по факту ОН ВАМ ДОЛЖЕН

крома того вы получили иноземну валюту для розрахунку !!!! резыдент з резыдентом!!!

банк провел эту операцию ----не уведомил , не предупредил о незаконности, не принял мер для не допущения.

притягиваете банк как нарушителя А В Конрт. при наличии такой заявы суд обязан рассмотреть и принять меры .

не помню статью ( Спецы подскажите как лючше изложить заяву в суд)

[Legion - 512 DI]

Да все правильно !! но обязательно надо доказать что сам договор был подписан** пид впливом оманы**

тогда реституция проводится по такой арифметике

1= тело того что вы должны банку и признано судом

(1) вы возращаете банку

в связи с оманой банк возращает вам (1)х 2 =(2)

вы погашаете задолженность и получаете сверху (1) этого достаточно чтобы перекрыть расходы на должную адвокатскую помощ со всемиблагодарностями и востановить материальное состояние на докризисный уровень . Для банка это урок и повод задуматся что проще простить задолженность забыть про все (естестно должным документом) .. Чем нести потери по факту ОН ВАМ ДОЛЖЕН

крома того вы получили иноземну валюту для розрахунку !!!! резыдент з резыдентом!!!

банк провел эту операцию ----не уведомил , не предупредил о незаконности, не принял мер для не допущения.

притягиваете банк как нарушителя А В Конрт. при наличии такой заявы суд обязан рассмотреть и принять меры .

не помню статью ( Спецы подскажите как лючше изложить заяву в суд)

Чем Вы можете доказать "оману"- т.е. у Вас есть факты сговора банкиров, постановлений НБУ или др. органов власти с четким указанием предупрежлением того , что приходит полный "п...ец", где четко определено, что они являются обманщиками..НЕТ, тогда можно только об этом говорить на "кухне" ..к сожалению