Решение Суворовского райсуда о признании недействительными договоров кредита, поручительства, ипотеки с Сведбанком и рассрочкой исполнения

[vekt]

Справа № 2-5516/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.09.2010року Суворовський районний суд м.Херсона у складі:

головуючого судді Головко О.В.

при секретарі Дровосєкової В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк”, приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Національного банку України про визнання кредитного договору, договору іпотеки, договору поруки недійсними, захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», в особі Херсонського відділення заборгованість за Кредитним договором в сумі 45189,72 доларів США, що еквівалентно 343907,32 грн.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” про визнання недійсними: Кредитний договір №2102/1107/71-081 від 21 листопада 2010 року, Договір іпотеки, та про визнання недійсним Договір поруки № 2102/1107/71-081-Р-1, та просять зобов’язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Договором іпотеки, зобов’язати Відповідача прийняти від Позивача суму у розмірі 173898,08 гривень з розстрочкою платежів на 174 місяці, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча гривень 00 копійок) на строк дії Кредитного договору.

Представник Позивача у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що Відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором, згідно якого Позивач отримав споживчий кредит у розмірі 43000,00 (сорок три тисячі) доларів США зі сплатою 12,5% річних терміном погашення по 21 листопада 2037 року, проти поданого Відповідачем зустрічного позову заперечував, посилаючись на законність укладення спірного кредитного договору на підставі банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку до письмового дозволу.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала, вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві підтримала, наполягла на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові.

Свої вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що договір споживчого кредиту №2102/1107/71-081 є недійсним, у зв’язку з відсутністю у сторін договору на момент його укладення індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «в» та «г» п. 4 ст. 5 п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка б дозволяла Банку надавати кредити в іноземній валюті, а ОСОБА_1 використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за кредитним договором. Позивач за зустрічним позовом наполягала, що кредитний договір, текст якого складений Банком містить положення, які значно погіршили положення ОСОБА_1, як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме Відповідач за зустрічним позовом, надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного кодексу України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, статті 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, ст. ст. 6, 7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, і тому вважає, що використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір умови яка є дискримінаційною (такою, що в супереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позичальника), що значно погіршує становище Позивача за зустрічним позовом, як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для Позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Недійсність основного кредитного зобов’язання тягне недійсність договору іпотеки (майнова порука), чим порушуються права Позивача за зустрічним позовом як сторони недійсного забезпечувального зобов’язання та договору поруки № 2102/1107/71-081-Р-1.

Третя особа Національний банк України просив відмовити в зустрічному позові.

Третя особа приватний нотаріус в судове засідання не з’явилась, про час розгляду справи повідомлена належним чином, просила розглядати справу за її відсутності.

Як встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_1 та ПАТ «Сведбанк» 21.11.2007р., було укладено договір споживчого кредиту № 2102/1107/71-081. Згідно п. 1.1. частини 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначеній в частині 1 цього договору, а позичальник приймає, зобов’язується належним чином використати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов’язання, як вони визначені у цьому договорі. Відповідно до п. 1.1. частини 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту – 43 000; валюта кредиту – долари США; цільове призначення кредиту – споживчі цілі.

У забезпечення виконання своїх зобов’язань перед ПАТ «Сведбанк» за Кредитним договором, між ОСОБА_2 та ПАТ «Сведбанк» 21.11.2007 було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_2 виступила майновим поручителем ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 стверджує, що у відповідача за зустрічним позовом при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

В судовому засіданні факт відсутності вказаної індивідуальної ліцензії відповідач за зустрічним позовом не спростував.

У п. 3.1. спірного договору кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 щомісяця, через касу Банку згідно Додатку №1, що є невід’ємною частиною кредитного договору, якщо інше не передбачено цим договором. Суми платежів у додатку наведені лише у доларах США.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює загальні вимоги до здійснення комерційними банками банківських операцій та передбачає для вчинення яких банківських операцій комерційним банкам слід отримати банківську ліцензію та письмові дозволи.

Разом з тим, режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначається Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 вищенаведеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Декрету, до валютних цінностей відноситься іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Отже, індивідуальні ліцензії мають цільовий характер і надаються на вчинення разової валютної операції. Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

Згідно ч. 5 ст. 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Разом з цим, у відповідача, а відтак і у позивача, як встановлено судом в ході розгляду справи, на момент укладення спірного договору кредиту індивідуальна ліцензія, видана НБУ на використання іноземної валюті при здійсненні платежів за вказаним договором кредиту була відсутня.

Суд погоджується із представником «СВЕДБАНК», що відсутність у банку індивідуальної ліцензії для надання кредитів в іноземній валюті, передбаченої декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19 лютого 1993 року, не заслуговує на увагу, оскільки п. «в» ч. 4 ст. 5 вказаного декрету передбачена видача Національним банком України індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Чинним законодавством таких меж не встановлено, у Національного Банку України, який, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про національний банк України», встановлює для банків правила проведення банківських операцій, здійснює банківське регулювання та нагляд, відсутні застереження щодо умов та порядку виконання спірної банківської операції.

Однак, посилання позивача на достатність вказаної банківської ліцензії, письмового дозволу та додатку письмового дозволу на використання іноземної валюти як засобу платежу при виконанні спірного договору кредиту, спростовується наступним.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Згідно п. 1.2. оспорюваного договору кредиту банк здійснює видачу кредиту позичальнику у готівковій формі через касу банку або безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту в національну валюту України та внесення коштів в оплату за двокімнатну квартиру № 111, будинок 32в, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Червоностудентська. Заява-анкета позичальника надана позивачем разом з матеріалами справи.

З аналізу наведеного пункту договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів (без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним).

Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник ОСОБА_1, яка звернулася до банку із заявою – анкетою на отримання кредиту. Отримувачем за такою операцією також є позичальник. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено.

Крім того, згідно п. 1.2. вказаного Положення, воно регламентує порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ОСОБА_1, в свою чергу, використовувала готівкову іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов’язань за спірним договором кредиту, вносячи готівкою долари США в касу ПАТ « Сведбанк» .

Так, пунктом 3.1. спірного договору кредиту передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником шляхом внесення коштів на позичковий рахунок НОМЕР_1 щомісяця, через касу Банку згідно Додатку №1, що є невід’ємною частиною кредитного договору, якщо інше не передбачено цим договором. Суми платежів у додатку наведені у доларах США.

Отже, сторонами у вказаному пункті договору погоджено, що сплатою кредиту (виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором) вважається внесення готівки позичальником в касу банку, і саме з цього моменту позичальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов’язання перед банком, використовуючи при цьому готівкову іноземну валюту як засіб платежу.

Вказане підтверджується і наданими ОСОБА_1 копіями квитанцій, де загальна сума прийнятої готівки касиром вказана у іноземній валюті. Квитанціями № U1426-38 та №U1534-70 доводиться факт внесення готівки також на рахунок НОМЕР_1, призначення платежу: «Погашення заборгованості по кредиту згідно кредитного договору 2102/1107/71-081 від 21.11.2007». Отже, вказаними документами підтверджується факт використання при сплаті кредиту ОСОБА_1 саме готівкової іноземної валюти.

Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 №200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні.

Відповідно до п. 6.2. Правил, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у випадках, передбачених підпунктами "а", "в" та "е" пункту 6.1 цієї глави, зокрема у разі: сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України; сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами; оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно п. 6.3. Правил фізичні особи, а також юридичні особи - резиденти та іноземні представництва можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (віз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Таким чином, ОСОБА_1 чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ПАТ «Сведбанк» шляхом внесення доларів США в касу ПАТ «Сведбанк».

Крім того, у своєму ж листі N 28-110/1941-3601 від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався прямо протилежної позиції, зокрема вказуючи на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ».

Слід також залишити без уваги як доказ висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, наданий третьою особою - НБУ, так як по-перше, даний висновок не є висновком судової експертизи, який може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. По-друге, проведення експертизи з юридичних питань в цивільному судочинстві не допускається, та як юридичну оцінку обставинам справи та юридичний аналіз справи здійснює виключно суд, який володіє необхідними юридичними знаннями.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що чинним законодавством України на момент укладення спірного кредитного договору не було передбачено, що безпосередньо банківська ліцензія, дозвіл та додаток до дозволу Національного банку України надають право громадянам України здійснювати валютні операції, зокрема виконувати грошові зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету.

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК України є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Отже, суд приходить до висновку , що оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов’язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов’язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги доведеність вимог позивача щодо недійсності кредитного договору № 2102/1107/71-081 від 21.11.2007, в забезпечення виконання обов’язків за яким ОСОБА_1 було укладено з ПАТ «Сведбанк» договір іпотеки ВКВ№ 791098 від 21.11.2007 та укладений ОСОБА_2 договір поруки № 2102/1107/71-081-Р-1., останні підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з розділу «Застосування правових наслідків недійсності правочину» Листа Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008, «Згідно зі статтями 215 і 216 ЦК України суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Стосовно положення ч. 2 ст. 215 ЦК України про те, що судом не вимагається визнання правочину недійсним, якщо його недійсність встановлена законом, необхідно зазначити, що така потреба може виникнути у разі, коли: сторони виконали певні умови нікчемного правочину, який нотаріально посвідчений; він порушує права третіх осіб; він зареєстрований у державних органах тощо. У таких випадках рішенням суду, який лише констатує недійсність правочину, можуть бути визначені відповідні правові наслідки недійсності правочину, зобов'язано державні органи скасувати його реєстрацію тощо.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч. 1 ст. 216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав».

Таким чином, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Сведбанк”, Третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу, Національний банк України, про визнання недійсним кредитного договору № 2102/1107/71-081 від 21 листопада 2007 року та укладених між Позивачем та Відповідачем договорів іпотеки і поруки, в якості забезпечення виконання зобов’язання за зазначеним кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідності із ст. 216 ЦК України, кожна із сторін за кредитним договором зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору.

ОСОБА_1 отримала від ПАТ «Сведбанк» суму 43000 доларів, яка еквівалентна на день видачі 217150 грн. Згідно законодавства, ціна або сума договору є фінансовим зобов’язанням сторін договору. Сплата грошової суми є фінансовим зобов’язанням відповідно норм ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України. Статтею 345 Господарського кодексу України визначено, що у кредитному договорі, що надається фізичній особі, у тому числі споживачу, передбачаються мета, сума та строк кредиту. Ст. 180 Господарського кодексу України вимагає погодити предмет, ціну, строк дії договору. У вищезазначених законах та нормативних актах є імперативна вимога, щодо визначення суми або ціни у кредитному договорі.

Ст. 189 Господарського кодексу України встановлює, що ціна зазначається у договорі у гривнях. Частина 1 ст. 524 Цивільного кодексу України вимагає визначення та вираження договірного зобов’язання у гривні.

Жодним законом у договорах, не пов’язаних з зовнішньоекономічною діяльністю, сторонам не надано права та можливості визначати зобов’язання у іноземній валюті. Надано право лише зазначити еквівалент зобов’язання у іноземній валюті відповідно до ч.2 ст. 524 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Отже подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості.

Умови спірних кредитних договорів є несправедливими, оскільки містять істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду відповідача, споживача кредитних послуг.

Несправедливими є зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту у доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, позивач, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності покладає виключно на відповідача-1 як позичальника за кредитними договорами, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Таким чином, використання Банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище відповідача-1 як споживача порівняно з позивачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право відповідачу-1 відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому такого кредитного договору недійсним.

Суб’єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Спірний кредитний договір від 21.11.2007року, текст якого складений Банком передбачає відповідальність лише Позивача за зустрічним позовом і захищає інтереси лише банка, що є суттєвим порушенням закону та суперечить ст..13п.3 ЦК України. Так, згідно п.3.1 Договору кошти отримані від Позичальника для погашення забор8гованості по Кредиту, насамперед направляються для відшкодування в першу чергу сплати відсотків та комісій, потім на погашення (повернення) кредиту, потім на сплату нарахованої неустойки, потім – на відшкодування збитків. Остаточне погашення заборгованості за Кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в додатку, тобто такою черговістю направлення коштів для погашення заборгованості Банк ставить свого клієнта в положення, що значно унеможливлює погашення кредиту.

Згідно даних НБУ на день отримання кредитів курс долара США до української гривні складав 5,05 гривні за один долар США. Станом на сьогоднішній день курс долара США до української гривні складає 7,9082 гривні за один долар США. А комерційний курс долара США до української гривні, за яким відповідач-1 придбавав долари для погашення кредитів та сплаті відсотків в деякі періоди дорівнював майже 12 гривень.

З таких міркувань заперечення позивача проти зустрічного позову є необґрунтованими і не підкріплені відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно інформації по кредиту, наданої у судове засідання сторонами Відповідачем було сплачено по погашенню кредиту та відсотків суму у розмірі 7502 доларів США.

Враховуючи, що згідно ст.. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодовувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, а тому, з урахуванням взаємних зобов’язань щодо повернення грошових коштів позивача та відповідача-1 по справі відповідач ОСОБА_1 повинна повернути банку – позивачу по справі залишок доларів США по ціні, яка діє на цей час, тобто на момент відшкодування тобто із розрахунку курсу 1 долара – 7.9082грн., який наданий суду позивачем Банком. Таким чином із розрахунку наданого банком офіційного курсу поверненню підлягає сумма в розмірі 280795грн.28коп, що еквівалентно 35498доларам на час розгляду справи судом, тобто на момент відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Ст. 533 Цивільного кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Це положення дублюється за змістом положенням статті 192 Цивільного кодексу України, що передбачає беззаперечну заборону використання іноземної валюти окрім випадків, що прямо передбачені та умови яких визначені законом.

Жодним законом не надано права виконувати зобов’язання у готівковій іноземній валюті, тобто заборонено. Що стосується підзаконних актів, то у статті 6 "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу є деякі виключання з правила заборони. Але розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки заборонені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі передбачені діючим законодавством. Це повністю відповідає діючому законодавству, що наведене вище. Отже поверненню підлягає сума в розмірі 280795грн.28коп. яка відповідає еквіваленту 35498 доларів, що підлягають поверненню.

Відповідно до статті 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Суд вважає можливим задовольнити прохання відповідача щодо надання розстрочки на 174 місяці рівними платежами тобто на строк дії Кредитного договору.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 13, 192, 203, 215, 216, 217, 227, 533, 548 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним Кредитний договір №2102/1107/71-081 від 21 листопада 2007року укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» в особі заступника директора Херсонського відділення – заступника керуючого Херсонським регіональним департаментом Шибка Д.М..

Зобов’язати ОСОБА_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Сведбанк» одержану по вказаному кредитному договору в залишку грошову суму 35498доларів США, що еквівалентно 280795грн.28коп., зобов’язавши ПАТ «Сведбанк» прийняти вказану суму.

Визнати недійсним договір іпотеки від 21.11.2007року укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» в особі заступника директора Херсонського відділення – заступника керуючого Херсонським регіональним департаментом Шибка Д.М, діючим на підставі довіреності, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 3709.

Визнати недійсним договір поруки № 2102/1107/71-081-Р-1 від 21.11.2007року укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» в особі заступника директора Херсонського відділення – заступника керуючого Херсонським регіональним департаментом Шибка Д.М, діючим на підставі довіреності та ОСОБА_2.

Зобов’язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за Договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» в особі заступника директора Херсонського відділення – заступника керуючого Херсонським регіональним департаментом Шибка Д.М, діючим на підставі довіреності, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 3709.

Розстрочити ОСОБА_1 сплату залишку грошової суми по кредитному договору в розмірі 35498доларів США, що еквівалентно 280795грн.28коп., станом на час винесення рішення на період 174місяці рівними місячними платежами.

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Сведбанк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11815642

[ANTIRAID]

Решение очень хорошо и грамотно выписано.

[AntiBank]

Очень понравилось вот это определение:

Жодним законом не надано права виконувати зобов’язання у готівковій іноземній валюті, тобто заборонено. Що стосується підзаконних актів, то у статті 6 "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу є деякі виключання з правила заборони. Але розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки заборонені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі передбачені діючим законодавством. Це повністю відповідає діючому законодавству, що наведене вище. Отже поверненню підлягає сума в розмірі 280795грн.28коп. яка відповідає еквіваленту 35498 доларів, що підлягають поверненню.

Наконец-то вижу, что суд зацепился за слово ЗАКОН.

Я об этом уже писал, что ВСУ в своем узагальненни подменил слово Закон Декретом. Т.е. просто проигнорировал его.

И еще очень классно в решении, доказана проституция ВСУ:

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

А в своем пресловутом Узагальненни ВСУ уже пишет:

У зв’язку з наведеним вище слід дійти висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Проте слід переконатись, що у банку наявна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, отримані у встановленому порядку. (стр 29 Узагальнення)

Т.е. в 2009 году ВСУ заявил, что стягнення в ин.валюте возможно только в случае и в порядке, установленных ЗАКОНОМ. А в 2010 году уже пишет, что достаточно только, чтобы такая же валюта была в договоре, должна быть просьба, генеральная лицензия и Дозвил.

Т.е. тут уже случай, порядок и ЗАКОН не так важен.

Вспоминается известная фраза: Вчера были раки по 3, но маленькие, а сегодня по 5, но большие.!!!

А мы говорим о двойных стандартах НБУ, мол меняют свое мнение как перчатки.

Вот оно, и ВСУ такая же контора.

И что еще понравилось, так это дата решения (после узагальнення).

[galinamax]

Очень понравилось вот это определение:

Жодним законом не надано права виконувати зобов’язання у готівковій іноземній валюті, тобто заборонено. Що стосується підзаконних актів, то у статті 6 "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу є деякі виключання з правила заборони. Але розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки заборонені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі передбачені діючим законодавством. Це повністю відповідає діючому законодавству, що наведене вище. Отже поверненню підлягає сума в розмірі 280795грн.28коп. яка відповідає еквіваленту 35498 доларів, що підлягають поверненню.

Наконец-то вижу, что суд зацепился за слово ЗАКОН.

Я об этом уже писал, что ВСУ в своем узагальненни подменил слово Закон Декретом. Т.е. просто проигнорировал его.

И еще очень классно в решении, доказана проституция ВСУ:

У пункті 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК ; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

А в своем пресловутом Узагальненни ВСУ уже пишет:

У зв’язку з наведеним вище слід дійти висновку, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Проте слід переконатись, що у банку наявна генеральна ліцензія та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій, отримані у встановленому порядку. (стр 29 Узагальнення)

Т.е. в 2009 году ВСУ заявил, что стягнення в ин.валюте возможно только в случае и в порядке, установленных ЗАКОНОМ. А в 2010 году уже пишет, что достаточно только, чтобы такая же валюта была в договоре, должна быть просьба, генеральная лицензия и Дозвил.

Т.е. тут уже случай, порядок и ЗАКОН не так важен.

Вспоминается известная фраза: Вчера были раки по 3, но маленькие, а сегодня по 5, но большие.!!!

А мы говорим о двойных стандартах НБУ, мол меняют свое мнение как перчатки.

Вот оно, и ВСУ такая же контора.

И что еще понравилось, так это дата решения (после узагальнення).

ну почему же после, это же сентябрь, а узагальнення в октябре было.

[ANTIRAID]

Не делите решения на до и после узагальнення. Каждый судья сам для себя примет решение применять ли мнение судьи ВСУ Луспенника в своей практике или нет.

[AntiBank]

ну почему же после, это же сентябрь, а узагальнення в октябре было.

ну, да, промахнулся немного

[у.zaporozhskiy]

Також за змістом аналізованої ст. 5 Декрету, ліцензії на право вчинення операцій з валютними цінностями, видаються лише юридичним особам.

где это указанно?

Слід також залишити без уваги як доказ висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, наданий третьою особою - НБУ, так як по-перше, даний висновок не є висновком судової експертизи, який може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. По-друге, проведення експертизи з юридичних питань в цивільному судочинстві не допускається, та як юридичну оцінку обставинам справи та юридичний аналіз справи здійснює виключно суд, який володіє необхідними юридичними знаннями.

вот это хорошо взять для судебных заседаний.

Жодним законом не надано права виконувати зобов’язання у готівковій іноземній валюті, тобто заборонено. Що стосується підзаконних актів, то у статті 6 "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 N 200, яка встановлює порядок використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу є деякі виключання з правила заборони. Але розрахунків у валюті за кредитними договорами, як і за будь-якими фінансовими зобов’язаннями між резидентами України постановою не передбачено, оскільки такі розрахунки заборонені без отримання спеціальних ліцензій на спеціальних умовах, якщо такі передбачені діючим законодавством. Це повністю відповідає діючому законодавству, що наведене вище. Отже поверненню підлягає сума в розмірі 280795грн.28коп. яка відповідає еквіваленту 35498 доларів, що підлягають поверненню.

Действительно мало к чему придирешься...

через иск проходит принцип не разрешено значит запрещенно -- это позитивный момент.

мне кажется, что данная рассрочка не реальна(

[nameless]

Воронежский - там указанно кому выдаются лицензии. Физиков там нет.

Красиво... только вот пункт "В" недорасписали, чё его было тулить?.

Вот.. молодцы... Да только не в коя корм - апелляция может "не осилить" интеллектуально.

А вообще, непонял.... Где спосибо?

Кто-то взял 4 абзаца из моего иска, слово-в-слово, и даже шокаладку не подарили...

Такс.... теперь только платно....только платно

[Katraliya]

Воронежский - там указанно кому выдаются лицензии. Физиков там нет.

Красиво... только вот пункт "В" недорасписали, чё его было тулить?.

Вот.. молодцы... Да только не в коя корм - апелляция может "не осилить" интеллектуально.

А вообще, непонял.... Где спосибо?

Кто-то взял 4 абзаца из моего иска, слово-в-слово, и даже шокаладку не подарили...

Такс.... теперь только платно....только платно

Ну вот, сначала шоколадка, потом платно... Радоваться надо, что еще один СУДЬЯ решился пойти против течения беспредела. Шоколадку надо Судье ввиде нашего уважения и давайте будет следить за судьбой не только таких решений, но и самих СУДЕЙ.

[Джульетта]

Извиние за тупость, сколько стоил иск? Или все по -честному?

[nameless]

Кто ж вам скажет?

Я вам могу по секрету сказать - "платно" выносят только законные решения.

Платно незаконное решение не вынесут, разве что если уголовка.

Незаконные выносят совершенно безплатно.

Судья молодец.

Хватит ли IQ у апелляционного суда?

[у.zaporozhskiy]

Воронежский - там указанно кому выдаются лицензии. Физиков там нет.

Красиво... только вот пункт "В" недорасписали, чё его было тулить?.

Вот.. молодцы... Да только не в коя корм - апелляция может "не осилить" интеллектуально.

А вообще, непонял.... Где спосибо?

Кто-то взял 4 абзаца из моего иска, слово-в-слово, и даже шокаладку не подарили...

Такс.... теперь только платно....только платно

Женя Укажите, какие абзацы были из Вашего иска???

[Abadonna]

Что говорит по поводу этого решения апелляция?

[nameless]

А всё решение цитировать - это для того, что-бы скролл на мышке дольше крутить?

Воронежский - а вы неузнаёте? Глянте в свой-же иск, который я правил.

[у.zaporozhskiy]

А всё решение цитировать - это для того, что-бы скролл на мышке дольше крутить?

Воронежский - а вы неузнаёте? Глянте в свой-же иск, который я правил.

нет не узнаю..

нет так как у меня)))немного похоже, но все таки не так.

[ДВА]

Кто ж вам скажет?

Я вам могу по секрету сказать - "платно" выносят только законные решения.

Платно незаконное решение не вынесут, разве что если уголовка.

Незаконные выносят совершенно безплатно.

Судья молодец.

Хватит ли IQ у апелляционного суда?

IQ не хватит. Но 99% что отменят - наша аппеляция на стороне банков изначально. Особенно этого.

[aline]

IQ не хватит. Но 99% что отменят - наша аппеляция на стороне банков изначально. Особенно этого.

ь

решение очень хорошее, особенно в том плане, что выявленны множественные нарушения законодательства...здесь и отсутствие индивидуальной лицензии на выдачу и на оплату + выражение цены в валюте... наконец-то суд указал, что кредитный договор регулируется именно ХКУ (ЦЕНА ДОЛЖНА БЫТЬ В ГРИВНЕ!!!)

очень надеюсь, что как раз апелляция не осилить все по пунктам опровергнуть...

[nameless]

По своему опыту скажу - им по-барабану эти пункты.

Они не будут их обсуждать. Они просто напишут: выдача кредита есть законной и не требует индивидуалки, т.к. Пункт "В" не определили сроки и суммы.

Отже....нема пидстав визнання недийсным.

И усё

Евро суд....только Евро Суд. ИМХО.

[nameless]

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Згідно п. 1.2. оспорюваного договору кредиту банк здійснює видачу кредиту позичальнику у готівковій формі через касу банку або безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту в національну валюту України та внесення коштів в оплату за двокімнатну квартиру № 111, будинок 32в, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Червоностудентська. Заява-анкета позичальника надана позивачем разом з матеріалами справи.

З аналізу наведеного пункту договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів (без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним).

Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник ОСОБА_1, яка звернулася до банку із заявою – анкетою на отримання кредиту. Отримувачем за такою операцією також є позичальник. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено.

Таки налажали.

Индивидуалка по пункту "Г" - "средство платежа" не лезет в действие по выдаче кредита..... Ну не нада им индивидуалка на выдачу.. не нада....

Они вообще выдавать не могут, если разобраться - неустановлен порядок и случаи выдачи Резидентам. Нэма закона... Нерезидентам - пожалуйста...

А во вторых - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - это ж какие такие операции перечисленные в лицензии дают право на использование иностранной валюты как средства платежа? Зы.... покажите?

[у.zaporozhskiy]

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, згідно якого використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Згідно п. 1.2. оспорюваного договору кредиту банк здійснює видачу кредиту позичальнику у готівковій формі через касу банку або безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту в національну валюту України та внесення коштів в оплату за двокімнатну квартиру № 111, будинок 32в, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Червоностудентська. Заява-анкета позичальника надана позивачем разом з матеріалами справи.

З аналізу наведеного пункту договору кредиту вбачається, що сторони погодили порядок видачі кредитних коштів (без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним).

Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту є саме позичальник ОСОБА_1, яка звернулася до банку із заявою – анкетою на отримання кредиту. Отримувачем за такою операцією також є позичальник. Випадків, передбачених законодавством, в яких позичальник має право використовувати іноземну валюту як засіб платежу за відсутності індивідуальної ліцензії також не передбачено.

Таки налажали.

Индивидуалка по пункту "Г" - "средство платежа" не лезет в действие по выдаче кредита..... Ну не нада им индивидуалка на выдачу.. не нада....

Они вообще выдавать не могут, если разобраться - неустановлен порядок и случаи выдачи Резидентам. Нэма закона... Нерезидентам - пожалуйста...

А во вторых - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - это ж какие такие операции перечисленные в лицензии дают право на использование иностранной валюты как средства платежа? Зы.... покажите?

п. 1.5 касается не нашего с Вами случая.

а случая, когда Постановлению НБУ по выдачи кредитов нерезидентам № 271, когда у них уже есть индивидуальная лицензия, на выдачу и получение кредитов в иностранной валюте(здесь установленны суммы и сроки)

понятное дело, зачем две лицензии человеку на одну операцию, которая в законодательстве рассматривается по разными углами

[Алексашка]

Таки налажали.

Индивидуалка по пункту "Г" - "средство платежа" не лезет в действие по выдаче кредита..... Ну не нада им индивидуалка на выдачу.. не нада....

Я тоже в одной из тем писал что действие по выдаче кредита, можно назвать как угодно но не платежом и пункт г) с индивидуалкой тут не катит. Меня поправили и думаю верно. Теперь я построил на основе замечаний такой логический ряд:

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти.

Тобто видача кредиту це надання Банком грошових коштів Позичальнику за зобов'язанням.

Постановою Національного Банку України № 483 від 14.10.2004 р., а саме п. 1.4. встановлено:

використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція)

– це використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.

Постановою правління Національного Банку України № 49 від 08.02.2000 р., а саме п. 1.3. встановлено:

використання іноземної валюти як засобу платежу

– це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права. Майнові права – права вимоги особи за зобов’язаннями, за якими вона є кредитором

(на форуме не раз говорилось что в период когда КД уже подписан, а деньги еще не выданы то Позичальник є кредитором, а Банк - Позичальником)

Тобто у відповідності вищеприведеним актам розрахунки по кредитному договору а саме видача кредиту, а також погашення кредиту - це платежи по зобов'язанням.

Відповідно до приписів п. г) ч.4 ст.5 Декрету КМУ індивідуальна ліцензія потребується у разі використання іноземної валюти на території України як засобу платежу

Прошу поправить в чем тут я накосячил

[vassylek]

1.2. Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Данное постановление касается только БЕЗНАЛИЧНЫХ ДОЛЛАРЕСОВ, к нам оно , как к корове седло, разве что ещё одно доказательство недействительности платежей в валюте.

[у.zaporozhskiy]

1.2. Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Данное постановление касается только БЕЗНАЛИЧНЫХ ДОЛЛАРЕСОВ, к нам оно , как к корове седло, разве что ещё одно доказательство недействительности платежей в валюте.

помню когда-то обсуждали, что такое безготівкова іноземна валюта?

у кого остались ссылки на нормы?

[ausq]

А что дальше?

Апелляция, кассация.

Ведь банк так просто не отступится.

Просьба рассказать дальнейшую историю