Определение ВССГУД о недействительности договоров кредита и ипотеки с ОТП банком

[у.zaporozhskiy]

Проблемой является не кредитование вообще, а валютное кредитование. В стране должна работать своя валюта, а не импортная. Существование депозитно - кредитных отношений необходимо, т.к. позволяет одним защитить сбережения от инфляции, а другим - получить инвестиции. Единственным достижением в валютной войне является запрет валютных кредитов.

Пока президент ветировал закон с Запретом.

А парламент еще не принял Закон с учетом поправок Президента.

[НБ Украины]

Это только громкие слова. А что на деле? Если практика говорит, что и Верховный уже на стороне банков, вы себе не представляете, какая это машина - банковский сектор! Там все наши деньги, которыми они распоряжаються как хотят. В 1993 году я был в Киеве на международной конференции и проводил переговоры с представителями из Китая, так вот, что меня поразило, когда мы дошли до расчето сторон, я ему говорю про перечисление денег через банк, а он мне - "А почему твоими деньгами пользуется какой-то банк, мои деньги находятся у меня в кармане и я ими распоряжаюсь как я хочу, мы тебе привезем товар на Украину, а ты с нами расчитайся сдесь деньгами, документы мы все дадим"! На сегодняшний день ни у кого из форумчан нету отработанного до конца позова о признании кредитного договора не действительным или мнимым, с решением европейского суда. Вот когда будет такой позов и решение по нему, вот тогда можно открывать шампанское! Вы посмотрите, что делается, суды трактуют законы как им выгодно (или для кого им выгодно). Если судьи признают генеральную доверенность договором купли-продажи, выносят решения о разделе имущества, которое еще находится в кредите и обтяжено ипотекой, и множество других примеров... О чем еще можно говорить, коллеги! Вы что досих пор не поняли, что "Закон один для всих", а для кого он -"для всих"..., но только не для них!!! Занимайтесь разводами, наследством, пенсиями, "детьми войны" (хотя тоже наверное скоро прикроют лавочку), а банки не трогайте, это святое. Пор крайней мере это нам так приподносят. Я представляю, что если все заемщики в валюте перестанут платить кредит, что будет с теми банками, которые не хотят идти на компромис? Я считаю, коллеги, что надо менять тактику борьбы с ветрянвми мельницами, апереходить к более реальным вещам -тактике перевода валютных кредитов в валюту Украины- гривню. Дерзайте!

 

ПАТ «ОТП Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, з 05.10.2011 року на підставі генеральної ліцензії.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2451&page=4#entry120903

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Національний банк України

 

Верховна Рада України; Закон від 20.05.1999 № 679-XIV

Розділ V

УПРАВЛІННЯ ГОТІВКОВИМ ГРОШОВИМ ОБІГОМ

Стаття 32. Грошова одиниця

Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.

Офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється.

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/679-14/parao389#o389

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2014 року 12:19 № 826/7019/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів Погрібніченко І.М., Шулежко В.П., при секретарі судового засідання Самаренко Х.С., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства Банк «Морський»

до третя особаНаціонального банку України ОСОБА_1провизнання нечинними окремих положень постанови НБУ № 260 від 06.05.2014 р.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шрамко Т.І.

від відповідача: Лєдок І.В.

від третьої особи: Олійник Ю.М., Терещенко В.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

…

Відповідно до пункту 13 ч. 1 ст. 73 Закону N 2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

…

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28 листопада 2002 року N 249-IV (надалі - Закон N 249-IV) Національний банк України здійснює державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо банків, платіжних організацій та членів платіжних систем, що є банківськими установами.

На підставі ч. 2 ст. 14 Закону N 249-IV Національний банк України, зокрема, зобов'язаний:

1) здійснювати нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за діяльністю відповідних суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема шляхом проведення планових та позапланових перевірок, у тому числі виїзних;

2) забезпечувати надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб'єктам первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

3) здійснювати регулювання та нагляд з урахуванням політики, процедур та систем контролю, оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму з метою визначення відповідності заходів, що здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, та зменшення ризиків під час діяльності таких суб'єктів у цій сфері;

4) вимагати від суб'єктів первинного фінансового моніторингу виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а в разі виявлення порушень вимог законодавства вживати заходів, передбачених законом.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93 (надалі - Декрет N 15-93) Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

- здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

З урахуванням викладеного вище, неможливість виконання Національним банком України вищезазначених функцій та обов'язків створює загрозу незабезпечення виконання відповідачем, визначених законодавством України з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також правил здійснення валютних операцій та функцій щодо здійснення валютного контролю.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

…

Згідно зі статтею 99 Конституції України та статтею 32 Закону N 679-XIV грошовою одиницею України є гривня.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються (стаття 32 Закону).

Статтею 192 Цивільного кодексу України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

…

ПОСТАНОВИВ:

У позові Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко

Повний текст постанови складено 04.07.2014 р.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39722659

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06.05.2014 № 260

Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0260500-14

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються чи ні?

 

[west11]

к чему вы клоните ?

[НБ Украины]

к чему вы клоните ?

 

Что это за финансовая операция "______ LOAN TO _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается?

…

Что это за финансовая операция "______ LOAN REPAY _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается?

Что это за финансовая операция "______ INT DUE _______" и каким первичным бухгалтерским документом она подтверждается?

Вы отправляли иностранную валюту нерезиденту по SWIFT MT103 с такими назначениями платежей?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6753#entry109830

ПАО «ОТП Банк» переливает решетом (выписка по счету) из пустого (ссудный счет) в порожнее (текущий счет). Затем это решето (выписка по счету) передает ООО «ОТП Факторинг Украина. А суд берет решето (выписка по счету) и взыскивает долг за воду (иностранную валюту), которая не была истрачена в банке, а заемщиком не была потреблена (заявление на выдачу наличных или платежное поручение, подписанное заемщиком). Данная схема виртуального долга – это мечта организованных преступных групп 90-х годов, которая реализуется сейчас в украинских судах. Таким образом судья становится соучастником данной преступной схемы по легализации доходов, полученных преступным путем в ООО «ОТП Факторинг Украина».

Вы спросите: «Почему выписка по счету – это решето?». Да потому, что в банке никогда не было действительных первичных документов, на основании которых сделаны записи в данной выписке.

Таким образом, кредит для физического лица в иностранной валюте - это миф, мираж, но не реальность. Никто не обязан платить за воду, которую мы видим в мираже.

Проверьте выписки ПАТ “ОТП Банк” по личным счетам, в том числе и клиентским.

Подтверждали Вы остатки по личным счетам на 1 января каждого календарного года?

Данные выписки ПАТ “ОТП Банк” являются допустимыми доказательствами?

Каким образом выписки, составленные на английском языке, являются допустимыми доказательствами?

Какими первичными документами подтверждается запись в выписке – “… LOAN TO …”?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6818&page=2#entry111769

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються чи ні?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry120909

МВС та НБУ почали наступ на "тіньовий" ринок обміну валют

06.10.2014

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1174066

МВС України припинило діяльність одного з найбільших нелегальних конвертаційних центрів (ФОТО)

09.10.2014

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1178592

 

Ни один недобросовестный банк в Украине не может показать правильную первую операцию (выдача финансового кредита в иностранной валюте) физическому лицу-гражданину Украины.

Вы получили финансовый кредит в иностранной валюте или было нарушение ст.32 Закона Украины «О Национальном банке Украины»?

Коммерческие банки имеют право осуществлять эмиссию иностранной валюты или «намывать» безналичную иностранную валюту фальшивыми и недействительными первичными документами (а иногда и без документов)?

Не похожа ли данная деятельность не легализацию («отмывание») доходов, полученных преступным путем у недобросовестных банков («банк-конвертационный центр»)?

 

[west11]

Да-а-а-а, Вы такую глубину взяли, что не так просто вникнуть, а что прикажете делать судье районного суда, если ему выложить правовою позицию такого содержания - это же колапс :-)   Боюсь не выдержат напряжения предохранители :-)

Ну и если Вы согласитесь, то чуть подробнее: "Вы отправляли иностранную валюту нерезиденту по SWIFT MT103 с такими назначениями платежей?" в контексте вопросов:

Почему нерезиденту ? Ведь ОТП Фактор - резидент Украины.

SWIFT MT103 ? Что означает дополнение МТ 103 ?

[nikan]

А что банку мешает нарисовать мемориальный валютный ордер? На все операции...

[olha54]

НБУ Украина! В понедельник мы общались с ВАМИ по тел. Мы получили  мемориальные ордера с УКРСиббанка, а что делать дальше.....

[НБ Украины]

Да-а-а-а, Вы такую глубину взяли, что не так просто вникнуть, а что прикажете делать судье районного суда, если ему выложить правовою позицию такого содержания - это же колапс :-)   Боюсь не выдержат напряжения предохранители :-)

Ну и если Вы согласитесь, то чуть подробнее: "Вы отправляли иностранную валюту нерезиденту по SWIFT MT103 с такими назначениями платежей?" в контексте вопросов:

Почему нерезиденту ? Ведь ОТП Фактор - резидент Украины.

SWIFT MT103 ? Что означает дополнение МТ 103 ?

 

п.6 ч.1 ст. 4 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»: «Фінансовими вважаються такі послуги:…Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту»;

Справа № 620/847/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2014 року Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - ОГІЄНКА Д.В.,

при секретарі - НІКОЛЕНКО Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Зачепилівка, цивільну справу №620/847/14-ц за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2014р. до Зачепилівського районного суду надійшов позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому позивач зазначає, що 27.12.2008р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №HAХRR217051585, згідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5947,85 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не виконує своїх зобов'язань по поверненню кредиту і сума боргу станом на 02.07.2014р. становить 69708,67 грн. заборгованості зі сплати пені. Раніше рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 06.12.2010р. по справі №2-707/10 з відповідача стягнуто на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за цим договором у сумі 28492,65 грн. Тому, різниця від основної суми становить 41216,02 грн. заборгованості зі сплати пені, 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 2060,80 грн. - штраф (процентна складова), а всього заборгованість, яку не стягнуто вищеназваним рішенням суду, становить 43776,82 грн., яку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» разом із сумою судового збору у розмірі 437,77 грн. просить суд стягнути з відповідача.

Представник позивача Мандзяк С.М. в судове засідання не з'явився. Надавши заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти постановлення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2, будучи в порядку ч. 5 ст. 74 ЦПК України належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася. Надала заяву про розгляд справи без її участі. Просила врахувати те, що вона сплачує платежі за рішенням суду від 06.10.2014р. Більше, ніж сплачує, платити можливості не має. За таких обставин просила суд вирішити питання про звільнення її від відповідальності за неналежне виконання кредитного договору надавши довідку ВДВС Зачепилівського РУЮ Харківської області від 15.10.2014р. №158/02-39, з якої вбачається, що вона здійснює погашення боргу щомісячно та залишок заборгованості станом на 15.10.2014р. складає 12818,48 грн. Також, вона надала копію розрахункового листка за вересень 2014р., з якого вбачається, що вона працює свинаркою в ТОВ АПП «АГРОЛЕНД» і з її заробітної плати утримуються платежі по виконавчому листу, зокрема, за вересень 2014р. утримано 974,33 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи:

- позовну заяву (а.с.2-3);

- платіжне доручення № ІНN92B0SVF від 12.09.2014р. (а.с.1);

- копію рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 06.12.2010 р. (а.с.4);

- розрахунок заборгованості за договором № HAХRR217051585 від 27.12.2008 р. за клієнтом ОСОБА_2 станом на 02.07.2014 р. (а.с.5);

- копію анкети позичальника ОСОБА_2 від 27.12.2008р. (а.с.6);

- умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с. 7-10);

- копії паспортних даних ОСОБА_2 (а.с.11);

- копія довідки АА №241170 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.12);

- копія довіреності №3913-О від 25.10.2012р. (а.с.13);

- копія банківської ліцензії № 22 від 05.10.2011р. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.14);

- копія витягу зі статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.15);

- довідка Зачепилівського РС ГУДМС України в Харківській області № 457 від 01.10.2014р. (а.с.19);

- заяву представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» Мандзяка С.М. від 15.10.2014р.(а.с.27,28);

- заяву відповідача ОСОБА_2 від 15.10.2014р. (а.с.29);

- довідку ВДВС Зачепилівського РУЮ Харківської області від 15.10.2014р. №158/02-39 (а.с. 30);

- копію розрахункового листка ОСОБА_2 за вересень 2014р. (а.с.31);

вважає, що спірні правовідносини повинні регулюватись наступними нормами права:

- ч. 1 ст. 16 ЦК України: «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу»;

- ст. 60 ЦПК України: «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦК України»;

- ст.1054 ЦК України: «За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти»;

- ст. 1055 ЦК України: «Кредитний договір укладається у письмовій формі»;

- ст. 1049 ЦК України: «Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором»;

- п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України: «Загальними засадами цивільного законодавства є… справедливість, добросовісність та розумність»;

- ч.2 ст. 4 ЦК України: «Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон)»;

- ст. 1 ГК України: «Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання»;

- ст. 2 ГК України: «Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, …»;

- ч.1 ст. 3 ГК України: «Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність»;

- ч.1 ст. 4 ГК України: «Не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним Кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання»;

- ч.1 ст. 173 ГК України: «Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку»;

- ч.1 ст. 174 ГК України: «Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать»;

-  п.6 ч.1 ст. 4 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»: «Фінансовими вважаються такі послуги:…Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту»;

- ч.1 ст. 230 ГК України: «Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

- ч.1 та ч.2 ст.233 ГК України: « 1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. 2.Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій».

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2008 р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № HAХRR217051585, так як відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана нею анкетою позичальника разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с.6-10), згідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 5 947,85 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №HAB0RG06050032 від 11.08.2012р. станом на 02.07.2014р. борг відповідача становить 69708 гривень 67 копійок.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 06.12.2010р., яке набрало законної сили, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за спірним договором №HAХRR217051585 від 27.12.2008 р. в сумі 28492 гривні 65 копійок. З яких, згідно довідки ВДВС Зачепилівського РУЮ Харківської області від 15.10.2014р. №158/02-39 сплачено 28492,65 - 12818,48 = 15674,17 грн.

За різницею суми заборгованості у розмірі 69708 гривень 67 копійок та стягнутої з відповідача рішенням суду від заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору №HAХRR217051585 від 27.12.2008р. станом на 02.07.2014р. (а.с.5) заборгованість відповідача становить 43776 гривень 82 копійки та складається з наступних сум:

- 41 216,02 грн. - пеня, як різниця між поточною заборгованістю та задоволеною раніше судом;

- 500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 2 060,80 грн. - штраф (відсоток від суми).

Вирішуючи питання по суті позовних вимог, суд вважає доведеною наявність заборгованості відповідача перед позивачем у вищеназваній сумі та зазначену у позовній заяві правову природу цих зобов'язань, а саме пеня, штраф (фіксована частина) та штраф (процентна частина). Тобто, всі ці зобов'язання є штрафними санкціями, що застосовано до відповідач згідно до умов вищеназваного кредитного договору.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд застосовує вищенаведені норми матеріального права у їх наступному логічному зв'язку:

Так, відповідно до ст. 233 ГК України питання про зменшення надмірно великих санкції, у порівнянні зі збитками кредитора вирішується на розсуд суду з дотриманням вимог цієї статті.

За своєю правовою природою зобов'язання відповідача перед позивачем відповідає визначенню ч.1 ст. 230 та ч.1 ст. 174 ГК України, так як виникають з угоди, передбаченої законом - п.6 ч.1 ст. 4 закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - кредитного договору.

Зобов'язання сторін кредитного договору, що є предметом розгляду в цій справі є господарськими у визначенні ч.1 ст. 174 ГК України, так як є результатом господарської діяльності, визначення якої дано у ч.1 ст. 3 ГК України.

За сферою регулювання та суб'єктним складом (суб'єкт господарювання - кредитна установа та споживач фінансових послуг) відносини сторін можуть регулюватися нормами ГК України відповідно до ст. 1 та ст. 2 ГК України за виключеннями, встановленими ч.1 ст. 4 ГК України. А саме, якщо ці відносини регулюються ЦК України. Аналізом норм ЦК України встановлено, що суд може вирішити лише питання зменшення неустойки в разі порушення зобов'язань з боку кредитора (ст. 616 ЦК України) та зменшення розміру відшкодування шкоди за наявності вини особи, що таку шкоду заподіяла (ч.2 ст. 1193 ЦК України). Отже, питання зменшення судом штрафних санкцій без вини кредитора та за наявності вини боржника ЦК України не регулює.

В той же час ч.1 ст. 6 ЦК України вимагає від суду застосування принципів справедливості, добросовісності та розумності на підставах, зазначених в актах цивільного законодавства, яким відповідно до положень ч.2 ст.4 є також і Господарський Кодекс України.

Виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності суд звертає увагу на те, що відповідач отримала в кредит 5947,85 грн. під 12% річних. Тобто, за шість років користування кредитом (на 27.12.2014р.) вона, доросовісно користуючись таким кредитом сплатила б 12*6 = 72% процентів. Тобто, 5947,85*72% = 4282,45 грн. А всього, мала б сплатити позивачу 58947,85+4282,45 = 10230,70 грн. За На цей час вона сплатила позивачу 15674,17 грн. Отже, нарахування пені в сумі 41216,02 грн. та штрафу у процентній складовій в сумі 2060,80 грн., суд вважає надмірно великими порівняно зі збитками позивача, та такими, що не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Звільняючи відповідача від сплати цих сум суд виходить з того, що вони є надмірно великим у порівняні зі збитками, які було завдано кредитору у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань з боку відповідача, порушення зобов'язання відповідачем не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, та несплата цих сум не завдасть збитків позивачу. Окрім того, суд враховує й те, що у справі немає доказів того, що відповідач має інші джерела для сплати заборгованості перед позивачем, ніж заробітна плата, яку вона отримує в ТОВ АПП «АГРОЛЕНД».

За таких обставин, суд обґрунтовано вважає, що зменшення сум штрафних санкцій, що належить стягнути з відповідача на користь позивача до 500,00 грн. (штраф у фіксованій складовій), матиме позитивний вплив на боржника та певним чином заохотить її до скорішого виконання рішення суду від 06.12.2010р., за яким вже здійснюється стягнення на користь позивача.

Керуючись ст. 88 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати в сумі 5,00 грн. сплаченого ним судового збору, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, та підтверджені документально платіжним дорученням (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», адреса: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50:

- заборгованість за кредитним договором №HAХRR217051585 від 27.12.2008 р. в сумі 500 (п'ятсот) гривень (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, п/р№29092829003111);

- судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5 (п'ять) гривень (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, п/р №64993919400001).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Головуючий, суддя

Зачепилівського районного суду

Харківської області Д.В. Огієнко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40903021

До матеріалів справи не надано доказів в підтвердження права ПАТ «Сведбанк» на здійснення операцій в іноземній валюті, оскільки, відповідне право на здійснення таких операцій банку було надано Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій № 38 лише 07.10.11року.

Справа № 127/1988/14-ц

Провадження № 2/127/5448/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

ПАТ «Дельта Банк» звернулось в суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0101/0908/02-219, згідно з умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 55900 доларів США, з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 03.09.2008 року до 02.09.2023 року. 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом в порядку передбаченому цим договором. Згідно п.3.2,3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п.1.4 цього договору з дня виплати готівкою коштів з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п.2.1 цього договору, до моменту фактичного повернення кредиту в банк. При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається рівною фактичній кількості днів у місяці, а кількість днів у році 360 приймається рівною 360 днів. Згідно п.3.4 проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником щомісячно, в період з 01 по 10 число кожного місяця, за попередній місяць. Проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту. Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення умов кредитного договору та/або іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у банку. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечуються порукою відповідно до укладеного договору поруки №0101/0908/02-219-Р-01 від 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, згідно з ким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 0101/0908/02-219 від 03.09.2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Однак зобов'язання не виконуються, у зв'язку з чим станом на 13.12.2013 рік наявна заборгованість у сумі 418045,65грн., з яких: 394115,65грн. - сума заборгованості за кредитом, 23930грн. - сума заборгованості за відсотками. В зв'язку з тим, що відповідач не виконує належним чином умов кредитного договору, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 418045,65грн. та судовий збір в розмірі 3654грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, за обставин викладених в позові. Просила позов задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засідання позов не визнали, заперечили щодо його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0101/0908/02-219, згідно з умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 55900 доларів США, з розрахунку 12,5% річних за користування кредитом на строк з 03.09.2008 року до 02.09.2023 року (а.с. 6-15).

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення заборгованості за кредитом в порядку передбаченому цим договором.

Згідно п.3.2,3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої в п.1.4 цього договору з дня виплати готівкою коштів з позичкового рахунку позичальника, зазначеного в п.2.1 цього договору, до моменту фактичного повернення кредиту в банк. При розрахунку процентів кількість днів у місяці приймається рівною фактичній кількості днів у місяці, а кількість днів у році 360 приймається рівною 360 днів.

Відповідно до п.3.4 проценти за користування кредитом повинні сплачуватися позичальником щомісячно, в період з 01 по 10 число кожного місяця, за попередній місяць. Проценти, нараховані за останній календарний місяць фактичного користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з погашенням кредиту.

Згідно п. 7.2 договору у випадку порушення умов кредитного договору та/або іпотечного договору, вимога про виконання порушеного зобов'язання направляється банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника, зазначеною в реквізитах договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище тридцяти денного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане позичальником особисто у банку.

Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечуються порукою відповідно до укладеного договору поруки №0101/0908/02-219-Р-01 від 03.09.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2, згідно з ким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 0101/0908/02-219 від 03.09.2008 року (а.с.34-35), згідно умов якого відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Згідно довідки від 13.12.2013року заборгованість по кредитному договору №0101/0908/02-219 від 03.09.2008року станом на 13.12.2013 року складає 52301,47 доларів США, що еквівалентно 418045,65грн., з яких: 49307,6доларів США, що еквівалентно 394115,65 грн. - тіло кредиту, 2993,87доларів США, що еквівалентно 23930грн. - відсотки (а.с.38).

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора ( стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.46-56).

Відповідно до преамбули договору купівлі-продажу права вимоги від 25.05.12 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Сведбанк» загальна купівельна ціна даного договору становить 908883404,01грн. При цьому, п.3.1 вказаного вище договору визначено, що 90000000,00грн. покупець - ПАТ «Дельта Банк» сплатив продавцю 08.05.12року, а решту мав сплатити у дату підписання(25.05.12),шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця, зазначений у п.13 вказаного договору. А відтак, договір купівлі-продажу права вимоги від 25.05.12 має ознаки договору факторингу та на нього розповсюджуються норми ст.ст. 1077-1086 ЦК України.

Згідно ст. 1077ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з витягу договору, наданого позивачем до матеріалів справи, преамбула даного договору передбачає, що продавець (ПАТ «Сведбанк») бажає продати, а покупець (ПАТ «Дельта Банк») бажає купити права вимоги за винагороду та на умовах, визначених цим договором. Таким чином, даний договір за правилами ст.1077 ЦК України носить ознаки договору факторингу, але всупереч вимогам ст.1077 ЦК України, позивачем до матеріалів справи не було надано доказів проведення оплати за відступлене право вимоги.

Наданий позивачем витяг з Додатку №1 до договору купівлі-продажу права вимоги не є належним доказом в розумінні ст.ст.57, 58 ЦПК України, оскільки не відповідає вимогам ст.77 Закону України «Про нотаріат» та п.5.3 ч.5 гл.7 Положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.12року, відповідно яких «…при виготовленні виписки з багатосторінкового документа, обов'язково відтворюється текст першої і останньої сторінок, які надають можливість ідентифікувати документ, вірність виписки з якого засвідчується», а тому, суд прийшов до висновку, що наданий позивачем до матеріалів справи вказаний вище витяг з Додатку №1 до договору купівлі-продажу права вимоги не може бути належним доказом, так як суперечить вимогам, встановлених законом.

Згідно ату приймання-передачі кредитних файлів № 26, ПАТ «Сведбанк» передав ПАТ «Дельта Банк» лише кредитний договір, а договір поруки та іпотеки не був предметом передачі, а відтак, у ПАТ «Дельта Банк» відсутнє право вимоги до поручителя ОСОБА_2, яку останній визначив солідарним відповідачем та боржником.

Крім того, приймаючи до уваги, що вищезазначений договір носить ознаки договору факторингу, то на дані правовідносини розповсюджується дія ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно якої до фінансових послуг належить операції з факторингу.

Згідно ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Відповідно до п.п.1.2 розпорядження №231 від 03.04.09р.Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» до фінансової послуги факторингу віднесено - набуття права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення.

З викладених норм закону вбачається, що позивач, в порушення вказаних вимог, пред'являє вимоги, як фактор до фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а не суб'єктів господарювання.

Аналогічна позиція щодо права вимоги фактора лише до боржників - суб'єктів господарювання також найшла своє відображена в ухвалі ВССУ від 18.12.13року у справі №6-43353св13 та відповідає положенням ст.2 Конвенції України «Про міжнародний факторинг» від 28.05.88року.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено розмір заборгованості та не доведено характер правовідносин, які склались у останнього з ПАТ «Сведбанк».

За правилами ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена сума грошової вимоги, яка підлягає виконанню.

З повідомлення про відступлення від 06.06.12року № SDP/25052012-00143/1, вбачається, що позивачем направлене на адресу боржника ОСОБА_1, повідомлення в порушення вимог ст.1082 ЦК України, оскільки дане повідомлення не містить суми грошової вимоги, яка передається.

Крім того, всупереч вимогам вказаної вище норми матеріального права та п.4.8 договору купівлі-продажу права вимоги, Банками не було направлено повідомлення про відступлення права вимоги на адресу поручителя - ОСОБА_2, а відтак, суд прийшов до висновку, що до позивача не перейшло право вимоги стягнення боргу з ОСОБА_2

Як вбачається з кредитного договору, останній було укладеного 03.09.08року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, на отримання кредиту в іноземній валюті - доларах США.

Згідно ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За умовами положень Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.93року НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій на весь період дії режиму валютного регулювання.

До матеріалів справи не надано доказів в підтвердження права ПАТ «Сведбанк» на здійснення операцій в іноземній валюті, оскільки, відповідне право на здійснення таких операцій банку було надано Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій № 38 лише 07.10.11року.

З викладеного вбачається, що кредитний договір № 0101/0908/02-219 від 03.09.08року укладений між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений в період відсутності у банку Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, та, як наслідок, кредитний договір №0101/0908/02-219 від 03.09.08 є нікчемним, оскільки не відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК України, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання», ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність регулювання ринків фінансових послуг».

В силу норм ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. В такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статей 58,59 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК).

Судом встановлено, що представником позивача не надано належних доказів у підтвердження своїх позовних вимог.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 212, ст. 60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладено, керуючись ст. ст. 215, 533, 1077, 1082 ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно ст. ст. 10, 57, 58, 59, 60, 212, 215-218 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40968292

ПАТ «ОТП Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, з 05.10.2011 року на підставі генеральної ліцензії.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry120909

 

[НБ Украины]

НБУ Украина! В понедельник мы общались с ВАМИ по тел. Мы получили  мемориальные ордера с УКРСиббанка, а что делать дальше.....

 

17.04.2013

Запитання:

Який документ уважається первинним документом, що вноситься до реєстру фінансових операцій згідно з вимогами пункту 6.13 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 № 189 (далі – Положення № 189) у разі здійснення клієнтом фінансової операції без відкриття рахунку та під час здійснення операції з купівлі/продажу іноземної валюти з поточного рахунку: заява на переказ готівки (заява на купівлю/продаж валюти) чи меморіальний ордер?

Відповідь:

Відповідно до статті 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" банк, зокрема, зобов’язаний забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та повідомляти про такі операції Спеціально уповноважений орган.

У пункті 6.3 Положення № 189 передбачено, що банк у разі виявлення фінансової операції клієнта, яка підлягає фінансовому моніторингу, зобов’язаний забезпечити унесення інформації про фінансову операцію до реєстру фінансових операцій. До реєстру фінансових операцій уносяться, зокрема, дані щодо найменування, номера і дати первинного документа (підпункт "ґ" пункт 6.13 Положення № 189).

Слід зазначити, що в пункті 1.2 Положення № 189 передбачено, що первинний документ – це документ, який містить, зокрема, особистий чи електронний підпис ініціатора здійснення операції та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку.

Нормами пункту 3.4 глави 3 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 (далі – Положення № 254), визначено, що відповідальність за укладання договорів відповідно до законодавства України, ідентифікацію операцій, формування первинних документів і оцінку ризиків несуть ініціатори операцій.

Статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що:

документ на переказ готівки – документ на переказ, що використовується для ініціювання переказу коштів, поданих разом з цим документом у готівковій формі;

меморіальний ордер – розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до зазначеного Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з пунктами 4.4 та 4.5 глави 4 Положення № 254 залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за змістом на касові документи (оформляються операції з готівкою) та меморіальні документи (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

У пункті 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174 (далі – Інструкція), визначено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, належить, зокрема, заява на переказ/видачу готівки. Касові документи мають містити такі обов’язкові реквізити: найменування банку, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію. До обов’язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача. Реквізити в усіх касових документах заповнюються згідно з правилами, зазначеними в додатку 16 до цієї Інструкції (пункт 1.3 глави 1 Інструкції).

Нормами розділу IV Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, установлено вимоги щодо оформлення та подання клієнтами до уповноважених банків заяв про купівлю/продаж іноземної валюти та їх виконання. Зокрема, заява про купівлю/продаж іноземної валюти має містити відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів і відбитка печатки (для фізичної особи, яка її не має, проставляється лише її підпис).

Отже, ураховуючи, що відповідно до пункту 4.7 глави 4 Положення № 254 меморіальними ордерами оформляються внутрішньобанківські операції, на думку Національного банку України, банк у разі виявлення фінансових операцій клієнтів без відкриття рахунку та під час здійснення операцій з купівлі/продажу іноземної валюти, що підлягають фінансовому моніторингу, уносить до реєстру фінансових операцій дані про первинні документи (заяву на переказ готівки, заяву про купівлю/продаж іноземної валюти), які є підставою для здійснення банком таких операцій та відображення їх в системі автоматизації банку.

http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=39985

 

 

Чем отличается понятие "недобросовестный сотрудник банка" от понятия "недобросовестный банк"?

"Недобросовестный сотрудник банка" – при расследовании преступлений применяется ст.190 УК Украины

"Недобросовестный банк" – при расследовании преступлений будет применяться ст.212 и ст.209 УК Украины по рекомендациям FATF

…

В Украине работа только начинается в этом направлении …

И что делать с квитанциями по псевдовалютным кредитам?

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=23#entry121654

 

МВС України припинило діяльність одного з найбільших нелегальних конвертаційних центрів (ФОТО)

09.10.2014

Вчора, Департаментом по боротьбі з економічними злочинами була припинена діяльність одного з найбільших на сьогоднішній день підпільних конвертаційних центрів. У ході обшуку було вилучено готівки на суму понад 3,9 млн. гривень (2,6 млн. гривень та 105 тисяч доларів США). Загальний тіньовий обіг центру, на думку слідства, становив 3,6 млрд. гривень.

…

Встановлено, що дана банківська установа проводила транзитні операції, конвертацію безготівкових коштів у готівку, незаконний обмін валютних цінностей через ряд фіктивних підприємств та фізичних осіб. У ході обшуку вилучено фінансово-господарські документи, жорсткі диски комп'ютерів, ноутбуки, печатки фіктивних підприємств та готівкові гроші. Конвертаційний центр розташовувався в орендованому приміщенні, що належить приватній особі.

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1178592

Банковские новости

За полгода ликвидировано 5 преступных банковских групп

23.10.2014

…

Напомним, НБУ заблокировал работу банка неплатежеспособного днепропетровского "​​Актабанка", который за 2012-2013 годы и первые четыре месяца 2014-го обналичил через счета физлиц иностранную валюту на 65 млрд грн. Об этом сообщает FinMaidan.

Издание информирует, что доведение масштабного обналичивания счетов в наличные с нарушением правил борьбы с отмыванием "грязных" денег появились в НБУ еще в мае, однако наказать банк регулятор не мог. Решения, что выносил банк о том, чтобы заблокировать депозитные и валютные операции отменяли в суде. Таким образом владельцы "Актабанка" получили время для вывода денег из учреждения.

В мае 2014 НБУ провел внеплановую выездную проверку ПАО "АКТАБАНК". Во время проверки, которая длилась с 5 по 8 мая инспекторы НБУ изучали, выполняет ли учреждение требования законодательства относительно предотвращения и противодействия отмыванию доходов, что получены преступным путем.

Эта проверка обнаружила то, чего не замечали тогда, когда НБУ руководил Игорь Соркин или Сергей Арбузов.

"За 2012, 2013 и четыре месяца 2014-го клиенты ПАО" АКТАБАНК "- физические лица получили со своих текущих счетов наличные средства в иностранной валюте на сумму, в гривневом эквиваленте превышает 65 млрд грн", - говорится в распоряжении НБУ № 29 -р от 22 мая.

Только за 2013 было выдано валютной наличности на 27 млрд грн. За январь-апрель 2014 еще 4 млрд грн.

Инспекторы НБУ отмечают, что "Актабанк" не использовал возможности статей 10 и 17 закона "О предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, или финансированию терроризма". К тому же паспортные данные клиентов банка хранились не в полном объеме: отсутствуют копии фотографий и адреса проживания.

Инспекторы НБУ также обнаружили, что правила внутреннего финансового мониторинга "АктаБанка", программа идентификации клиентов, программа оценки и управления рисками легализации преступных доходов, осуществления финансового мониторинга по депозитным операциям, противоречащие требованиям законодательства.

Нацбанк заблокировал работу одного из крупнейших банков Украины, который "отмывал" деньги. Постановлением № 576 НБУ отнес "Актабанк" в категории неплатежеспособных. После чего Фонд гарантирования вкладов физлиц с 17 сентября ввел в банк временную администрацию сроком на три месяца. До 17 декабря им руководить представитель фонда Юлия Приходько.

http://banker.ua/bank_news/banks/2014/10/23/1180471621/

Слідчі МВС забезпечили відшкодування 284 млн. гривень збитків, завданих державі

23.10.2014

Кошти на підставі підроблених документів та під виглядом відсотків по депозиту знаходились на розрахунковому рахунку приватного підприємства.

Завдяки вжитим заходами працівниками Головного слідчого управління МВС України під час розслідування факту розкрадання коштів державного банку «Родовід банк» накладено арешт на суму майже 284 млн. гривень. Саме такою є вся сума заподіяних збитків.

Досудовим розслідуванням встановлено, що грошові кошти знаходились на розрахунковому рахунку приватного підприємства. Воно отримало гроші на підставі підроблених документів під виглядом відсотків по депозиту.

Наразі правоохоронцями встановлюються особи, причетні до розкрадання коштів «Родовід банку». Триває досудове слідство.

Прес-служба МВС України

(за матеріалами ГСУ)

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1195682

На Одещині працівниця банку обікрала своїх клієнтів більш ніж на півмільйона грн

22.10.2014

…

«Досудовим розслідуванням встановлено, що, перебуваючи на посаді касира-операціоніста регіонального відділення банківської установи, зловмисниця викрадала грошові кошти клієнтів з кредитних рахунків та використовувала їх у власних цілях, - розповів начальник райвідділу підполковник міліції Олександр Вініченко. - За два останні роки, вона ошукала понад два десятки клієнтів банку, на загальну суму понад півмільйона гривень».

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/1193218

 

Кассовые операции оформляются мемориальным ордером или заявлением на перевод наличных?

Возможно существование и мемориального документа, и кассового документа на одну банковскую операцию?

Какой документ действительный?

Может быть эти документы на одну операцию недействительные, и не подлежат бухгалтерскому учету?

Что такое банк-конвертационный центр?

[west11]

...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40968292

ПАТ «ОТП Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, з 05.10.2011 року на підставі генеральної ліцензії.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry120909

 

Если я правильно Вас понял, то мы  имеем шанс вернуться к 2008-2009 годам  и оспаривать кредитные договора в связи с отсутствием у банков индивидуальной лицензии ? Это слишком хорошо, чтобы остаться правдой...

 

[Obelix]

На заметку...

[у.zaporozhskiy]

По Харькову интересное решение.

Посмотрим,что скажет апелляция.

[у.zaporozhskiy]

По Харькову интересное решение.

Посмотрим,что скажет апелляция.

Я передумал.

Почему ответчик не заявил о применении исковой давности?

Решение о взыскании тела и процентов же еще 2010 года.

По поводу Винницкого решения,я думаю апелляция отменит.

Вопрос:Какое из этих решений брать на заметку?

[west11]

По Харькову интересное решение.

Посмотрим,что скажет апелляция.

Я передумал.

Почему ответчик не заявил о применении исковой давности?

Решение о взыскании тела и процентов же еще 2010 года.

По поводу Винницкого решения,я думаю апелляция отменит.

Вопрос:Какое из этих решений брать на заметку?

 

То, которое Вам нравится больше :-)

[НБ Украины]

 

...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40968292

ПАТ «ОТП Банк» є уповноваженим банком на здійснення валютних операцій з надання коштів в іноземній валюті у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, з 05.10.2011 року на підставі генеральної ліцензії.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=39#entry120909

 

Если я правильно Вас понял, то мы  имеем шанс вернуться к 2008-2009 годам  и оспаривать кредитные договора в связи с отсутствием у банков индивидуальной лицензии ? Это слишком хорошо, чтобы остаться правдой...

 

 

 

Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати гроші (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими послугами вважаються, зокрема, послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Частина 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання;

3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

91) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, із змісту оспорюваного договору про відкриття кредитної лінії вбачається, що сторони договору узгодили усі істотні умови договору, передбачені чинним законодавством для відповідних договорів.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо його не визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, норми Цивільного кодексу України недійсність правочину ставлять у залежність від порушення при укладенні договору наступних підстав: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не можуть суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Колегія суддів зазначає про помилковість висновку апелянта щодо суперечності змісту оспорюваного договору приписам ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки обставина, на яку посилається апелянт при обґрунтуванні своїх вимог, а саме - відсутність реєстрації кредитного договору Національним Банком України, відноситься до форми укладення правочину.

Колегія суддів зазначає, що оспорюваний договір від 08.10.20007р. № 07-Н/07/08/ЮО укладений відповідно до норм чинного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не суперечить їх змісту.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41030154

 

Правда в п.6 ч.1 ст.4 Закона Украины "О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг".

Почему эта правда отсутствует в  постановлении Пленума Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел  №5 от 30.03.12?

[alexburko]

И вот тут надо судье давать постановление ВСУ, в котором говорится о правоприменении в делах, где с одной стороны выступает финучреждение, а с другой - физлицо-потребитель: применяется специальный закон, - "О финуслугах".

Правда, пока судьи шарахаются, когда им предлагаешь изменить правоприменение со ст.1046 ГКУ на закон "О финуслугах".

Но то пока...

[у.zaporozhskiy]

И вот тут надо судье давать постановление ВСУ, в котором говорится о правоприменении в делах, где с одной стороны выступает финучреждение, а с другой - физлицо-потребитель: применяется специальный закон, - "О финуслугах".

Правда, пока судьи шарахаются, когда им предлагаешь изменить правоприменение со ст.1046 ГКУ на закон "О финуслугах".

Но то пока...

Напомните Постановление.

Ссылку в студию.

[НБ Украины]

Напомните Постановление.

Ссылку в студию.

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів“ у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг)

м. К и ї в Справа № 1-26/2011

10 листопада 2011 року

№ 15-рп/2011

…

3.4. Згідно з частинами першою, третьою статті 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг“ від 12 липня 2001 року № 2664–III (далі – Закон про фінансові послуги).

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-11

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

ЛИСТ

27.09.2012 № 10-1390/0/4-12

Головам апеляційних судів областей,

міст Києва та Севастополя,

Апеляційного суду

Автономної Республіки Крим

Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов'язань, що виникають із договорів та інших правочинів

…

8. Аналіз норм чинного законодавства (зокрема пунктів 6, 7 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 553, 1046 ЦК України) дає підстави для висновку про те, що окремі послуги, які відносяться до фінансових послуг (наприклад, надання коштів у позику, поручительство), можуть надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але і фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

При цьому Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, а відносини між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки, регулюються нормами ЦК України (статті 553 - 559, 1046 - 1053).

Договір позики як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки норми ЦК України не містять жодного винятку як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок одержання встановлюється договором (частина перша статті 1048 ЦК України).

Таким чином, Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 ЦК України (постанови від 30 травня 2012 р. № 6-48цс12, від 18 липня 2012 р. № 6-79цс12).

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1390740-12

№ 6-48цс12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м. Київ

…

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Аналіз цього закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії та регулює відносини, пов'язані з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам.

В законі зазначено, що його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

У частинах 1, 2 ст. 2 закону, які визначають сферу його дії, вказано, що він регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з наданням фінансових послуг.

Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності.

Визначення фінансових установ дано у п. 1 ст. 1 закону.

У п. 7 ст. 1 закону наведено вичерпний перелік суб'єктів, на яких поширюється дія цього закону. Це - учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. При цьому закон розповсюджує свою дію не на усі юридичні особи, а лише на ті, які є професійними учасниками ринку фінансових послуг.

В ч. 4 ст. 5 закону вказано, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Визначення фінансової послуги наведено у п. 5 ч. 1 ст. 1 закону як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік видів фінансових послуг міститься у ст. 4 закону, до яких, зокрема, належать надання коштів у позику та надання поручительства.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сфера дії закону за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на: по-перше, юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24704792

6-79цс12

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2012 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г., судді Григор'євої Л.І., Жайворонок Т.Є.,Охрімчук Л.І.,Патрюка М.В., Лященко Н.П.,Онопенка В.В.,Романюка Я.М.-

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_9 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 грудня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення коштів за договором позики

…

Таким чином, слід дійти висновку, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст. ст. 1046 - 1048 ЦК України.

До зазначеного висновку слід дійти і з урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону у часі), виходячи з яких у випадку колізії законів (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного і того ж питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у випадку, коли про скасування старих норм прямо зазначено у новому законі, так і у випадку, коли таких застережень у новому законі немає.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25390630

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг

…

Розділ VIII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

…

5. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.

…

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ

12 липня 2001 року

№ 2664-III

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/page3

Коли був прийнятий Закон України “Про банки і банківську діяльність”?

Коли був прийнятий Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»?

Кредитний договір – це розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик чи надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту?

 

[Obelix]

Можно поммедлленннее...

Я запписываю...©

[НБ Украины]

Можно поммедлленннее...

Я запписываю...©

 

Что уже сделано:

1. В спорах с банками по кредитным договорам уже применяется п.6 ч.1 ст.4 Закону Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою послугою вважається надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

…

4. Пояснять, что п.14 ч.1 ст.4 Закона Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании финансовых услуг» действует только с 8 февраля 2014 года.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" щодо видів фінансових послуг

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 22, ст.774)

…

доповнити пунктами 13 і 14 такого змісту:

"13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;

14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=11#entry112591

 

[Obelix]

Что это даёт пэрэсичному?

Как на это будет смотреть рядовой судья из районного суда?)))

[НБ Украины]

Что это даёт пэрэсичному?

Как на это будет смотреть рядовой судья из районного суда?)))

 

До матеріалів справи не надано доказів в підтвердження права ПАТ «Сведбанк» на здійснення операцій в іноземній валюті, оскільки, відповідне право на здійснення таких операцій банку було надано Генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій № 38 лише 07.10.11року.

Справа № 127/1988/14-ц

Провадження № 2/127/5448/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

…

вирішив:

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2060&page=40#entry122569

 

Печерський районний суд міста Києва

справа № 757/15613/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27 жовтня 2014 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,при секретарі:Середницькому Є.В.,за участю: позивача:ОСОБА_2,представника відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення коштів та моральної шкоди в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - відповідач, ПАТ «ВіЕйБі Банк») в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 8 332,00 дол. США неповерненого вкладу; 176,35 дол. США несплачених процентів за договором; 51,37 дол. США пені, яка підлягає стягненню з відповідача, згідно Закону України «Про захист прав споживачів»; 624,90 дол. США пені, яка підлягає стягненню з відповідача, згідно Закону України «Про платіжні системи»; 51,37 дол. США три проценти річних від простроченої суми за користування грошовими коштами; 5 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

…

Згідно з преамбулою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

У ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначено, що фінансовими послугами вважаються, зокрема: залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та ін.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41174916

 

Банківський вклад – це лише залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб чи залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

 

[Obelix]

я у судовому засіданні дуже тяжко доводжу відсутність належних письмовіх доказів у позивача щодо наданого кредиту.

Якщо я доведу, що всі кредити, видані банком до 2011р у іноземній валюті, є недісними внаслідок 203-215 та відстності лліцензії...

та ще й попрошу суд стягнути на користь держави штраф за здійснення діяльності без ліцензіЇ...

То мене посадять на 15 діб за знущання над судом... а на ИВСі мене вб'ють банківські найманці ))

[НБ Украины]

я у судовому засіданні дуже тяжко доводжу відсутність належних письмовіх доказів у позивача щодо наданого кредиту.

Якщо я доведу, що всі кредити, видані банком до 2011р у іноземній валюті, є недісними внаслідок 203-215 та відстності лліцензії...

та ще й попрошу суд стягнути на користь держави штраф за здійснення діяльності без ліцензіЇ...

То мене посадять на 15 діб за знущання над судом... а на ИВСі мене вб'ють банківські найманці ))

 

Достаточно показать наличие двух кредитов одновременно – недействительного «валютного» и реального гривневого.

Уважаемый, Obelix, предлагается начать с простого. С псевдовалютных автокредитов, которых не было. А все заемщики покупали автомобили по обычным гривневым кредитам. Но с некоторыми, т.н. «валютными», письменно гривневые кредитные договоры не оформляли.

Сообщение #1519 6.10.2011 10: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=76#entry39558

корректируется изменениями в Гражданский кодекс Украины:

"...

2. Остается изучить внимательно правовые последствия ничтожного договора: п.5 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 6 октября 2009г. №9 "О судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании правочинов недействительными" http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09. Обратите внимание на часть четвертую ст.258 Гражданского кодекса Украины. После полного погашения Вами валютного кредита, который банк надлежаще не исполнил, через 5-10 лет (прим. с 15.01.2012 - через 3 года после осуществления платежа безналичной гривной или выдачи наличной национальной валюты) Вы не получите иск с требованием применить к Вам последствия недействительности ничтожного договора кредита гривной (наличной или безналичной), который реально был исполнен? И что, будете дважды платить?

…

Когда была осуществлена оплата на автосалон безналичной гривной?

Может стоит помочь недобросовестному банку в решении его вопросов и подать письменное заявление о применнии исковой давности к правовым последствиям недействительности ничтожного договора (части третья и четвертая статьи 267 ГК Украины).

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=115#entry45427

Цивільний кодекс України

..

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

..

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1225#n1225

Имеет ли право заемщик по «псевдовалютному» кредиту подать исковое заявление о применении правовых последствий недействительности ничтожного гривневого кредитного договора, который был реально исполнен путем перечисления безналичной гривны на автосалон?

И что будут делать недобросовестные банки, если все заемщики по «псевдовалютным» кредитам подадут исковые заявления о применении правовых последствий недействительности ничтожного гривневого кредитного договора?

Ухвала

іменем україни

20 серпня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Наумчука М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання кредитного договору нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 18 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У результаті неналежного виконання умов договору утворилася заборгованість, яка станом на 31 грудня 2012 року склала 25 120 грн 81 коп. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов, посилаючись на те, що він не укладав з банком кредитного договору, кредитну картку йому було видано при оформленні зарплатної картки. Посилаючись на те, що заяву про видачу кредитної картки він особисто не підписував, просив визнати нікчемним договір про надання кредиту, укладений 18 грудня 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2013 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2007 року, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 9 107 грн 64 коп., заборгованості по процентам у сумі 8 324 грн 22 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 6 016 грн 53 коп., штрафу (фіксована частина) у сумі 500 грн, штрафу (процентна складова) у сумі 1 172 грн 42 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності факту наявності кредитної заборгованості, розмір якої підтверджено належними доказами. Крім того, суди зазначили, що строк позовної давності банком не пропущено, оскільки кредитний договір було пролонговано автоматично згідно з його умовами, а відтак і строк виконання кредитного зобов'язання продовжено.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на момент вчинення правочину сторони досягли всіх істотних умов договору, а тому підстав для визнання кредитного договору нікчемним не має.

Проте із такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Судами установлено, що відповідно до умов кредитного договору від 18 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Будь-яких інших договорів про умови надання банківських послуг сторони не укладали.

Починаючи з 18 грудня 2007 року (дата отримання самої банківської картки) й до 18 грудня 2010 року ОСОБА_3 користувався кредитною карткою, ліміт по якій було збільшено позивачем та отримано відповідачем. ОСОБА_3 періодично частково сплачував заборгованість по картковому кредиту, остання проплата у сумі 450 грн здійснена відповідачем 4 жовтня 2011 року.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач посилався на те, що заяву на отримання кредитної картки він не підписував та просив застосувати наслідки нікчемності правочину.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як вбачається з висновку експерта № 0606 від 12 серпня 2013 року, підпис та рукописний запис «ОСОБА_3» в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 18 грудня 2007 року виконані самим ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 в графах «Клієнт Підпис» та «Підпис клієнта» в заяві від 19 грудня 2007 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 116-125).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей ніж ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_3, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору споживчого кредиту та наказу банку № С-89 від 24 травня 2005 року, такий договір складається із заяви на видачу кредиту, Умов надання банківських послуг та Тарифів банку. Вищенаведене підтверджується копією заяви від 18 грудня 2007 року, підписаною ОСОБА_3, з якої вбачається, що останній, ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПАТ КБ "ПриватБанк", просив відкрити рахунок і надати банківські послуги у вигляді кредитного ліміту в сумі 5 000 грн. Вказана сума була перерахована на банківську картку, яку відповідач особисто отримав під підпис.

Відповідно до абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно з п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (ст. ст. 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), ст. ст. 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї з його істотних умов або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 1056-1 ЦК).

При вирішенні справи, суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на вищезазначене уваги не звернув, неповно встановив обставини справи, належним чином не перевірив доводи відповідача за первісним позовом щодо відсутності його підпису на заяві про отримання кредиту; не дав оцінки висновку експерта, відповідно до якого підпис на заяві виконано не позичальником, а іншою особою, а відповідно, якщо особа не підписувала заяву, то вона не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку; не визначився, які правові наслідки тягне за собою не підписання особою, яка отримала кредитну картку, заяви про отримання кредиту та чи є в цьому випадку кредитний договір укладеним і дійшов передчасного висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права, досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та всупереч вимог статей 303, 304, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не зазначив в ухвалі конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, належним чином не оцінив докази у справі та передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи, що суди не встановили фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дати наявним у справі доказам належну оцінку та ухвалити у справі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. МартинюкГоловуючий Судді:В.І. Амелін Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко М.І. Наумчук Судді:В.І. Амелін

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40395915

 

Может стоит помочь недобросовестным банкам первыми подать исковое заявление о применении правовых последствий недействительности ничтожного гривневого кредитного договора?

 

 

Пример того, как банк еще не подал иск о применении правовых последствий недействительности ничтожного гривневого кредитного договора (или изменил исковые требования с «валютного кредита» на гривневый), а заявление о применении исковой давности уже лежит в материалах дела. Суд в таком случае признает обязательное присутствие банка для пояснений.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

09 жовтня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.

при секретарі - Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - Дивисенко Тетяни Олексіївни на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 11 серпня 2014 року,

встановила:

у квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 308 879 грн. 10 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позов залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд виходив з того, що представник позивача, явку якого визнано судом обов'язковою, без поважних причин повторно не з'явився в судове засідання, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Такий висновок суду є законним, обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача був відсутній в судовому засіданні 27 липня 2014 року, внаслідок чого було продовжено перерву по справі, та повторно не з'явився 11 серпня 2014 року, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. (а.с. 143, 183)

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду у разі якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В своїй апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що на адресу Деснянського районного суду м.Києва 07 серпня 2014 року була надіслана заява про розгляд справи у відсутність представника позивача. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заяву, на яку посилається представник ПАТ «Креді Агріколь Банк», було отримано судом після постановлення ухвали про залишення позову без розгляду. Крім того, з тексту даної заяви вбачається, що представник позивача просить провести без його участі судове засідання, призначене на 24 грудня 2013 року.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - Дивисенко Тетяни Олексіївни відхилити, а ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 11 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 754/20647/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11885/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Зотько Т.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40904227

Номер провадження 2/754/942/14

Справа № 754/20647/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

11.08.2014 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.

при секретарі - Самойловій М.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Креді Агріколь Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів 171.483 грн. 58 коп., посилаючись на те, що згідно договору від 20.06.2008 р. укладеного між ними та відповідачем ОСОБА_2, останній отримав кредит у розмірі 42.612,45 дол. США з кінцевим терміном повернення по 19.06.2015 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Оскільки відповідачі добровільно свої зобов'язання не виконують, вони змушені звертатись до суду з вказаним позовом.

В ході розгляду справи судом, представник позивача - Бендюг І.А. подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточно просили суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №415/704450 від 20.06.2008 року у загальному розмірі 308.879 грн. 10 коп. та понесені ними судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог ПАТ „Креді Агріколь Банк" категорично заперечував, подав суду письмову заяву про застосування строків позовної давності, зазначив про фальшивість наданих позивачем письмових доказів та заявив клопотання про витребування від позивача матеріалів кредитної справи відповідачів, а також просив суд визнати явку представника для надання особистих пояснень обов'язковою.

Представник ПАТ „Креді Агріколь Банк" у судове засідання 21.07.2014 року не з'явився, про розгляд справи був повідомлений судом належним чином про що свідчить розписка (а.с.143). 11.08.2014 р. представник позивача повторно не з'явився за викликом суду, про розгляд справи товариство судом повідомлене належним чином, про що свідчать копія листа-сповіщення з зазначенням про обов'язковість явки, враховуючи той факт, що суд визнав явку представника обов'язковою для надання особистих пояснень та поштове повідомлення про вручення уповноваженому представнику ПАТ „Креді Агріколь Банк" , за адресою зазначеною в позовній заяві, виклику до суду (а.с.181, 183).

Крім того, в судовому засіданні 13.03.2014 року ухвалою суду було зобов'язано представника позивача надати суду належним чином завірену копію кредитної справи відповідачів, в судовому засіданні 22.05.2014 року судом було постановлено письмову ухвалу про витребування письмових доказів - належним чином завіреної кредитної справи відповідачів, яка отримана представником ПАТ „Креді Агріколь Банк" про що свідчить розписка (а.с.142).

30.05.2014 року на адресу суду поштою направлено копію матеріалів кредитної справи, однак разом з тим представник для надання роз'яснень по отриманим судом письмовим доказам, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи двічі (21.07.2014 року та 11.08.2014 року) не з'явився.

Згідно вимог ч.3 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Заслухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який категорично заперечував проти закінчення розгляду справи у відсутності представника ПАТ „Креді Агріколь Банк" та наполягав на залишенні без розгляду заявлених позивачем вимог, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскільки представник позивача повторно не з'явився у судове засідання і станом на 11.08.2014 року не надіслав на адресу суду заяву з проханням проводити розгляд справи у їх відсутності, а заява від 13.12.2013 року про розгляд справи у відсутності представника позивача не може бути розцінена судом, як належна, оскільки представник повідомлявся про обов'язковість явки для надання роз'яснень з урахуванням витребуваних судом письмових доказів, а тому позов ПАТ „Креді Агріколь Банк" підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.169 ч.3, ст.207 ч.1 п.3, 208 ч.1 п.1, ч.2 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Деснянського

районного суду м. Києва Т.А.Зотько

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40088340

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35519098

Деснянський районний суд м.Києва

02225, м.Київ, пр-т Маяковського, 5-в

Позивач Публічне акціонерне товариство

«КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»

01004, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4

Відповідач 1 __________________

Відповідач 2 __________________

Заява

про застосування строків позовної давності (ч.3 ст.267 ЦК України).

Заява про фальшивість доказів (ч.2 ст.185 ЦПК України)

Позивач не виконав п.2.1 кредитного договору №415/704450 від 20.06.08.

Позивач намагається безпідставно доказати суду неналежними та недопустими доказами, що ____________ 20 червня 2008 року отримав кредит в сумі 42612,45 доларів США за підробленим та фальшивим валютним меморіальним ордером №415/704450 від 20.06.08.

…

17 червня 2008 року між ТОВ «________» та ___________ був підписаний договір купівлі-продажу №_____. Пунктом 3.3 даного договору встановлено:

«3.3. Залишкову вартість товару Покупець сплачує на иумовах п.3.2 Договору за рахунок наданих йому кредитних коштів у термін, не пізніше 1-го банківського дня з моменту укладання Договору застави на забезпечення кредитного Договору (ці договори повинні бути укладені між Покупцем та Банком на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання в органах ДАЇ Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), що укладається між Банком та Покупцем за програмою «Реалізація автомобілів з використанням банківського кредиту», й наступного одержання кредитних коштів на поточний рахунок продавця в уповноваженому ним банку.» (копія договору в додатку).

Відповідно до листа ТОВ «__________» від 13.09.12 № ____ кошти на поточний рахунок продавця № 2600________ в ТОВ «Фортуна-Банк» були перераховані 20 червня 2008 року з рахунку № 2909__________ АТ «ІНДЕКС БАНК» в сумі 203338,00 грн (копія листа в додатку).

Таким чином, Позивач самостійно 20 червня 2008 року перерахував національну валюту у безготівковій формі з рахунку № 2909_________ суму 203338,00 грн відповідно до вимог п.3.3 договору купівлі-продажу №____ від 17.06.08 на рахунок ТОВ «__________» без узгодження з відповідачем даного порядку в письмовій формі в будь-якому кредитного договору. І даний факт приховав від суду для зловживання цивільними та процесуальними правами. В даному випадку позивач має право подати позов про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину у сумі 203338 грн гривень (ч.5 ст.216 ЦК України).

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

ЦК України містить ряд положень, якими передбачено нікчемність правочину, укладеного з недотриманням форми, а саме: ч. 3 ст. 719, ч. 2 ст. 981, ч. 2 ст. 1055, ч. 2 ст. 1059, ч. 2 ст. 1107, ч. 1 ст. 1118, ч. 1 ст. 1257.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову (стаття 267 Цивільного кодексу України).

На підставі наведеного вище прошу суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Заява про фальшивість доказів про надання кредиту за кредитним договором у вигляді валютного меморіального ордеру №________ від 20.06.08 та платіжного доручення №______ від 20.06.08 (ч.2 ст.185 ЦПК України)

Керуючись ч.2 ст.185 ЦПК України заявляю про фальшивість доказу у вигляді №1347_1 від 20.12.07 (а.с.190) (Луспеник Д.Д. Розгляд судом заяв про фальшивість доказів відповідно до нового Цивільного процесуального кодексу України//Вісник Верховного Суду України. - 2004. - №12. - С. 33-37.; Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. Серія "Судова практика". - Х.: Харьків юридичний, 2005. - С.285-303; Луспеник Д.Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України). - Х.: Харьків юридичний, 2005. - С.171-173; Луспеник Д.Д. Розгляд судом цивільних справ судом першої інстанції. - Х.: Харьків юридичний, 2006. - С.285-289)

В п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.09 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначене наступне:

«28. Якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК (1618-15) просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК (1618-15 )) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК (1618-15) сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).»

Якщо відповідач не заявляє окремо вимогу про встановлення нікчемності правочину, а посилається на її нікчемність при обґрунтуванні заперечення, суд не вправі посилатися на відсутність рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам відповідача в мотивувальній частині рішення, а саме:

…

2. Платіжне доручення №___ від 20.06.08 не було виконане позивачем відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України. Безготівкова національна валюта в сумі 203338,00 не була перерахована 20 червня 2008 року з поточного рахунку ________ №2620________ на поточний рахунок ТОВ «Автоград» №2600_______. ТОВ «________» в листі від 13.09.12 № ____ не підтверджує отримання коштів за платіжним дорученням №____ від 20.06.08 (копія листа в додатку) з рахунку №2620_______. Представник позивача порушив ст.200 КК України «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення».

Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

На підставі наведеного вище та керуючись ч.3 ст.267 ЦК України,

П Р О Ш У

1. Відмовити ПАТ «ІНДЕКС БАНК» в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Додатки:

1. Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на запит ________ від 20.06.13 за №16696617 станом на 20 червня 2008 року.

2. Копія договору купівлі-продажу №____ від 17.06.08.

3. Копія листа ТОВ «_____» від 13.09.12 №127.

4. Лист Державної податкової адміністрації України від 01.04.2009 N 308/29-2218.

 

[Obelix]

Достаточно показать наличие двух кредитов одновременно – недействительного «валютного» и реального гривневого.

Уважаемый, Obelix, предлагается начать с простого. С псевдовалютных автокредитов, которых не было. А все заемщики покупали автомобили по обычным гривневым кредитам. Но с некоторыми, т.н. «валютными», письменно гривневые кредитные договоры не оформляли.

Сообщение #1519 6.10.2011 10: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=76#entry39558

корректируется изменениями в Гражданский кодекс Украины:

"...

2. Остается изучить внимательно правовые последствия ничтожного договора: п.5 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 6 октября 2009г. №9 "О судебной практике рассмотрения гражданских дел о признании правочинов недействительными" http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09. Обратите внимание на часть четвертую ст.258 Гражданского кодекса Украины. После полного погашения Вами валютного кредита, который банк надлежаще не исполнил, через 5-10 лет (прим. с 15.01.2012 - через 3 года после осуществления платежа безналичной гривной или выдачи наличной национальной валюты) Вы не получите иск с требованием применить к Вам последствия недействительности ничтожного договора кредита гривной (наличной или безналичной), который реально был исполнен? И что, будете дважды платить?

…

Когда была осуществлена оплата на автосалон безналичной гривной?

Может стоит помочь недобросовестному банку в решении его вопросов и подать письменное заявление о применнии исковой давности к правовым последствиям недействительности ничтожного договора (части третья и четвертая статьи 267 ГК Украины).

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2770&page=115#entry45427

Цивільний кодекс України

..

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

..

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15/paran1225#n1225

Имеет ли право заемщик по «псевдовалютному» кредиту подать исковое заявление о применении правовых последствий недействительности ничтожного гривневого кредитного договора, который был реально исполнен путем перечисления безналичной гривны на автосалон?

И что будут делать недобросовестные банки, если все заемщики по «псевдовалютным» кредитам подадут исковые заявления о применении правовых последствий недействительности ничтожного гривневого кредитного договора?

Ухвала

іменем україни

20 серпня 2014 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мартинюка В.І.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Наумчука М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» про визнання кредитного договору нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 18 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У результаті неналежного виконання умов договору утворилася заборгованість, яка станом на 31 грудня 2012 року склала 25 120 грн 81 коп. Ураховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

ОСОБА_3 пред'явив зустрічний позов, посилаючись на те, що він не укладав з банком кредитного договору, кредитну картку йому було видано при оформленні зарплатної картки. Посилаючись на те, що заяву про видачу кредитної картки він особисто не підписував, просив визнати нікчемним договір про надання кредиту, укладений 18 грудня 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2013 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2007 року, яка складається з: заборгованості за кредитом у сумі 9 107 грн 64 коп., заборгованості по процентам у сумі 8 324 грн 22 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 6 016 грн 53 коп., штрафу (фіксована частина) у сумі 500 грн, штрафу (процентна складова) у сумі 1 172 грн 42 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності факту наявності кредитної заборгованості, розмір якої підтверджено належними доказами. Крім того, суди зазначили, що строк позовної давності банком не пропущено, оскільки кредитний договір було пролонговано автоматично згідно з його умовами, а відтак і строк виконання кредитного зобов'язання продовжено.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що на момент вчинення правочину сторони досягли всіх істотних умов договору, а тому підстав для визнання кредитного договору нікчемним не має.

Проте із такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Судами установлено, що відповідно до умов кредитного договору від 18 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Будь-яких інших договорів про умови надання банківських послуг сторони не укладали.

Починаючи з 18 грудня 2007 року (дата отримання самої банківської картки) й до 18 грудня 2010 року ОСОБА_3 користувався кредитною карткою, ліміт по якій було збільшено позивачем та отримано відповідачем. ОСОБА_3 періодично частково сплачував заборгованість по картковому кредиту, остання проплата у сумі 450 грн здійснена відповідачем 4 жовтня 2011 року.

Заперечуючи проти первісного позову, відповідач посилався на те, що заяву на отримання кредитної картки він не підписував та просив застосувати наслідки нікчемності правочину.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Як вбачається з висновку експерта № 0606 від 12 серпня 2013 року, підпис та рукописний запис «ОСОБА_3» в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 18 грудня 2007 року виконані самим ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_3 в графах «Клієнт Підпис» та «Підпис клієнта» в заяві від 19 грудня 2007 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (а.с. 116-125).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей ніж ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_3, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору споживчого кредиту та наказу банку № С-89 від 24 травня 2005 року, такий договір складається із заяви на видачу кредиту, Умов надання банківських послуг та Тарифів банку. Вищенаведене підтверджується копією заяви від 18 грудня 2007 року, підписаною ОСОБА_3, з якої вбачається, що останній, ознайомившись із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами ПАТ КБ "ПриватБанк", просив відкрити рахунок і надати банківські послуги у вигляді кредитного ліміту в сумі 5 000 грн. Вказана сума була перерахована на банківську картку, яку відповідач особисто отримав під підпис.

Відповідно до абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно з п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (ст. ст. 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), ст. ст. 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї з його істотних умов або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 1056-1 ЦК).

При вирішенні справи, суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на вищезазначене уваги не звернув, неповно встановив обставини справи, належним чином не перевірив доводи відповідача за первісним позовом щодо відсутності його підпису на заяві про отримання кредиту; не дав оцінки висновку експерта, відповідно до якого підпис на заяві виконано не позичальником, а іншою особою, а відповідно, якщо особа не підписувала заяву, то вона не була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку; не визначився, які правові наслідки тягне за собою не підписання особою, яка отримала кредитну картку, заяви про отримання кредиту та чи є в цьому випадку кредитний договір укладеним і дійшов передчасного висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права, досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та всупереч вимог статей 303, 304, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не зазначив в ухвалі конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, належним чином не оцінив докази у справі та передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи, що суди не встановили фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дати наявним у справі доказам належну оцінку та ухвалити у справі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 21 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 25 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.І. МартинюкГоловуючий Судді:В.І. Амелін Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко М.І. Наумчук Судді:В.І. Амелін

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40395915

 

Может стоит помочь недобросовестным банкам первыми подать исковое заявление о применении правовых последствий недействительности ничтожного гривневого кредитного договора?

 

 

Пример того, как банк еще не подал иск о применении правовых последствий недействительности ничтожного гривневого кредитного договора (или изменил исковые требования с «валютного кредита» на гривневый), а заявление о применении исковой давности уже лежит в материалах дела. Суд в таком случае признает обязательное присутствие банка для пояснений.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

09 жовтня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.

суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.

при секретарі - Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - Дивисенко Тетяни Олексіївни на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 11 серпня 2014 року,

встановила:

у квітні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 308 879 грн. 10 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 серпня 2014 року позов залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд виходив з того, що представник позивача, явку якого визнано судом обов'язковою, без поважних причин повторно не з'явився в судове засідання, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Такий висновок суду є законним, обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача був відсутній в судовому засіданні 27 липня 2014 року, внаслідок чого було продовжено перерву по справі, та повторно не з'явився 11 серпня 2014 року, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. (а.с. 143, 183)

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду у разі якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

В своїй апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що на адресу Деснянського районного суду м.Києва 07 серпня 2014 року була надіслана заява про розгляд справи у відсутність представника позивача. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заяву, на яку посилається представник ПАТ «Креді Агріколь Банк», було отримано судом після постановлення ухвали про залишення позову без розгляду. Крім того, з тексту даної заяви вбачається, що представник позивача просить провести без його участі судове засідання, призначене на 24 грудня 2013 року.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - Дивисенко Тетяни Олексіївни відхилити, а ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 11 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 754/20647/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11885/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Зотько Т.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40904227

Номер провадження 2/754/942/14

Справа № 754/20647/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

11.08.2014 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

головуючого - судді Зотько Т.А.

при секретарі - Самойловій М.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство „Креді Агріколь Банк" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів 171.483 грн. 58 коп., посилаючись на те, що згідно договору від 20.06.2008 р. укладеного між ними та відповідачем ОСОБА_2, останній отримав кредит у розмірі 42.612,45 дол. США з кінцевим терміном повернення по 19.06.2015 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки. Оскільки відповідачі добровільно свої зобов'язання не виконують, вони змушені звертатись до суду з вказаним позовом.

В ході розгляду справи судом, представник позивача - Бендюг І.А. подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої остаточно просили суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №415/704450 від 20.06.2008 року у загальному розмірі 308.879 грн. 10 коп. та понесені ними судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог ПАТ „Креді Агріколь Банк" категорично заперечував, подав суду письмову заяву про застосування строків позовної давності, зазначив про фальшивість наданих позивачем письмових доказів та заявив клопотання про витребування від позивача матеріалів кредитної справи відповідачів, а також просив суд визнати явку представника для надання особистих пояснень обов'язковою.

Представник ПАТ „Креді Агріколь Банк" у судове засідання 21.07.2014 року не з'явився, про розгляд справи був повідомлений судом належним чином про що свідчить розписка (а.с.143). 11.08.2014 р. представник позивача повторно не з'явився за викликом суду, про розгляд справи товариство судом повідомлене належним чином, про що свідчать копія листа-сповіщення з зазначенням про обов'язковість явки, враховуючи той факт, що суд визнав явку представника обов'язковою для надання особистих пояснень та поштове повідомлення про вручення уповноваженому представнику ПАТ „Креді Агріколь Банк" , за адресою зазначеною в позовній заяві, виклику до суду (а.с.181, 183).

Крім того, в судовому засіданні 13.03.2014 року ухвалою суду було зобов'язано представника позивача надати суду належним чином завірену копію кредитної справи відповідачів, в судовому засіданні 22.05.2014 року судом було постановлено письмову ухвалу про витребування письмових доказів - належним чином завіреної кредитної справи відповідачів, яка отримана представником ПАТ „Креді Агріколь Банк" про що свідчить розписка (а.с.142).

30.05.2014 року на адресу суду поштою направлено копію матеріалів кредитної справи, однак разом з тим представник для надання роз'яснень по отриманим судом письмовим доказам, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи двічі (21.07.2014 року та 11.08.2014 року) не з'явився.

Згідно вимог ч.3 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Заслухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, який категорично заперечував проти закінчення розгляду справи у відсутності представника ПАТ „Креді Агріколь Банк" та наполягав на залишенні без розгляду заявлених позивачем вимог, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що оскільки представник позивача повторно не з'явився у судове засідання і станом на 11.08.2014 року не надіслав на адресу суду заяву з проханням проводити розгляд справи у їх відсутності, а заява від 13.12.2013 року про розгляд справи у відсутності представника позивача не може бути розцінена судом, як належна, оскільки представник повідомлявся про обов'язковість явки для надання роз'яснень з урахуванням витребуваних судом письмових доказів, а тому позов ПАТ „Креді Агріколь Банк" підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.169 ч.3, ст.207 ч.1 п.3, 208 ч.1 п.1, ч.2 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.

Суддя Деснянського

районного суду м. Києва Т.А.Зотько

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40088340

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/35519098

Деснянський районний суд м.Києва

02225, м.Київ, пр-т Маяковського, 5-в

Позивач Публічне акціонерне товариство

«КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»

01004, м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4

Відповідач 1 __________________

Відповідач 2 __________________

Заява

про застосування строків позовної давності (ч.3 ст.267 ЦК України).

Заява про фальшивість доказів (ч.2 ст.185 ЦПК України)

Позивач не виконав п.2.1 кредитного договору №415/704450 від 20.06.08.

Позивач намагається безпідставно доказати суду неналежними та недопустими доказами, що ____________ 20 червня 2008 року отримав кредит в сумі 42612,45 доларів США за підробленим та фальшивим валютним меморіальним ордером №415/704450 від 20.06.08.

…

17 червня 2008 року між ТОВ «________» та ___________ був підписаний договір купівлі-продажу №_____. Пунктом 3.3 даного договору встановлено:

«3.3. Залишкову вартість товару Покупець сплачує на иумовах п.3.2 Договору за рахунок наданих йому кредитних коштів у термін, не пізніше 1-го банківського дня з моменту укладання Договору застави на забезпечення кредитного Договору (ці договори повинні бути укладені між Покупцем та Банком на протязі 2-х банківських днів з моменту отримання в органах ДАЇ Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу), що укладається між Банком та Покупцем за програмою «Реалізація автомобілів з використанням банківського кредиту», й наступного одержання кредитних коштів на поточний рахунок продавця в уповноваженому ним банку.» (копія договору в додатку).

Відповідно до листа ТОВ «__________» від 13.09.12 № ____ кошти на поточний рахунок продавця № 2600________ в ТОВ «Фортуна-Банк» були перераховані 20 червня 2008 року з рахунку № 2909__________ АТ «ІНДЕКС БАНК» в сумі 203338,00 грн (копія листа в додатку).

Таким чином, Позивач самостійно 20 червня 2008 року перерахував національну валюту у безготівковій формі з рахунку № 2909_________ суму 203338,00 грн відповідно до вимог п.3.3 договору купівлі-продажу №____ від 17.06.08 на рахунок ТОВ «__________» без узгодження з відповідачем даного порядку в письмовій формі в будь-якому кредитного договору. І даний факт приховав від суду для зловживання цивільними та процесуальними правами. В даному випадку позивач має право подати позов про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину у сумі 203338 грн гривень (ч.5 ст.216 ЦК України).

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

ЦК України містить ряд положень, якими передбачено нікчемність правочину, укладеного з недотриманням форми, а саме: ч. 3 ст. 719, ч. 2 ст. 981, ч. 2 ст. 1055, ч. 2 ст. 1059, ч. 2 ст. 1107, ч. 1 ст. 1118, ч. 1 ст. 1257.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову (стаття 267 Цивільного кодексу України).

На підставі наведеного вище прошу суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Заява про фальшивість доказів про надання кредиту за кредитним договором у вигляді валютного меморіального ордеру №________ від 20.06.08 та платіжного доручення №______ від 20.06.08 (ч.2 ст.185 ЦПК України)

Керуючись ч.2 ст.185 ЦПК України заявляю про фальшивість доказу у вигляді №1347_1 від 20.12.07 (а.с.190) (Луспеник Д.Д. Розгляд судом заяв про фальшивість доказів відповідно до нового Цивільного процесуального кодексу України//Вісник Верховного Суду України. - 2004. - №12. - С. 33-37.; Луспеник Д.Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. Серія "Судова практика". - Х.: Харьків юридичний, 2005. - С.285-303; Луспеник Д.Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України). - Х.: Харьків юридичний, 2005. - С.171-173; Луспеник Д.Д. Розгляд судом цивільних справ судом першої інстанції. - Х.: Харьків юридичний, 2006. - С.285-289)

В п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.09 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначене наступне:

«28. Якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до частини другої статті 185 ЦПК (1618-15) просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (стаття 60 ЦПК (1618-15 )) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів. У разі необхідності за клопотанням особи, яка зробила таку заяву, суд відповідно до правил частини четвертої статті 10 ЦПК (1618-15) сприяє їй у збиранні цих доказів (призначає експертизу, витребовує інформацію від особи, за іменем якої видано документ, оголошує перерву або відкладає розгляд справи, якщо це потрібно, тощо).»

Якщо відповідач не заявляє окремо вимогу про встановлення нікчемності правочину, а посилається на її нікчемність при обґрунтуванні заперечення, суд не вправі посилатися на відсутність рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам відповідача в мотивувальній частині рішення, а саме:

…

2. Платіжне доручення №___ від 20.06.08 не було виконане позивачем відповідно до ч.3 ст.1068 ЦК України. Безготівкова національна валюта в сумі 203338,00 не була перерахована 20 червня 2008 року з поточного рахунку ________ №2620________ на поточний рахунок ТОВ «Автоград» №2600_______. ТОВ «________» в листі від 13.09.12 № ____ не підтверджує отримання коштів за платіжним дорученням №____ від 20.06.08 (копія листа в додатку) з рахунку №2620_______. Представник позивача порушив ст.200 КК України «Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення».

Під документами на переказ слід розуміти документ в паперовому або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для передачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами переказу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу та платіжного повідомлення, інші).

На підставі наведеного вище та керуючись ч.3 ст.267 ЦК України,

П Р О Ш У

1. Відмовити ПАТ «ІНДЕКС БАНК» в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Додатки:

1. Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців на запит ________ від 20.06.13 за №16696617 станом на 20 червня 2008 року.

2. Копія договору купівлі-продажу №____ від 17.06.08.

3. Копія листа ТОВ «_____» від 13.09.12 №127.

4. Лист Державної податкової адміністрації України від 01.04.2009 N 308/29-2218.

 

На трезвую голову это не воспринимается, особенно в присущей Вам , уважаемый НБ Украини, неординарной манерой изложения, состоящей из вопросов и цитат )))

Мой неокрепший разум хочет постичь сии сакральные знания и систематизировать в простую конструкцию.

Но моя печень отчаянно сопротивляется.

Иже с ней поддакивают почки.

Я в смятении....

Пойду почитаю Пелевина...