Определение ВССУГУД об отказе Приватбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки и выселении

[ANTIRAID]

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2011 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Журавель В.І.,
Євграфової Є.П., Леванчука А.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акцiонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа - Шевченкiвський РВ ЗМУ УМВС України в Зaпорiзькiй областi в особi сектору у справах громадянства, iммiграцiї та реєстрації фiзичних осiб, про звернення стягнення на предмет iпотеки, виселення, зняття з реєстрації, за касаційною скаргою публічного акцiонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 8 листопада 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 3 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 на строк до 3 грудня 2017 року був наданий кредит у сумі 20 000 доларів США, а відповідач зобов'язувався повертати кредит та сплачувати 11,4 % річних, комісію та інші витрати щомісячно. У забезпечення виконання вказаних зобов'язань 3 грудня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 на праві власності відповідно до свідоцтва № 12634 про право власності на житло, виданого Шевченківською районною адміністрацією 27 липня 2001 року. Станом на 6 березня 2009 року заборгованість вказаного відповідача за кредитним договором становила 19315,96 доларів основного боргу, 833,85 доларів США по відсоткам, 160 доларів США комісії, 52,79 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, а всього 20362,60 доларів США, що у грошовому еквіваленті складало 156 792 грн. 02 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2010 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 8 листопада 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 20362,60 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 19 315,96 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 833,85 доларів США, заборгованості з комісії у розмірі 160 доларів США, 52,79 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту, за укладеним ЗАТ КБ ПриватБанк" (правонаступник - ПАТ КБ «ПриватБанк») із ОСОБА_3 кредитним договором від 03 грудня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 63,89 кв.м, житловою площею 42,40 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, вартістю 505 000 грн., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Вирішено питання щодо судових витрат. В решті вимог відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акцiонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги про виселення, ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що з гідно п. 16.7.1 договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо на момент настання термінів виконання яких-небудь із зобов`язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані. Умови кредитного договору ОСОБА_3 не виконуються, тому заставлене майно передається Банку для безпосереднього продажу конкретному покупцю з наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

З такими висновками суду безспірно погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України “Про заставу” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З положень ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов'язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про заставу».

В порушення зазначених вимог закону апеляційний суд не з`ясував, чи надсилалась боржнику письмова вимога про усунення порушення, оскільки в матеріалах справи такі відомості відсутні. За відсутності таких відомостей позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним.

Звертаючи стягнення на майно, що було предметом договору іпотеки, суд визначив, що майно підлягає продажу з укладанням від імені від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Разом з тим, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Відповідно до процедури продажу, визначеної ст. 38 зазначеного Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Отже, призначивши, окрім способу реалізації майна (продажу), особу (відповідача), від імені якої має укладатися договір купівлі продажу, суд фактично видав доручення Банку від імені позичальника на реалізацію майна, що не входить до повноваження суду.

Наведене свідчить, що рішення апеляційним судом постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Разом з тим, рішення суду першої інстанції також не можна визнати таким, що грунтується на законі.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що розмір заборгованості є значно меншим від вартості квартири, яка є предметом іпотеки, але позов про розірвання договору не пред`явлено. Крім того, у сторін є можливість розглянути питання конструктивним шляхом.

Cт. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, причому рішення може бути постановлене судом, незважаючи на можливість позасудового врегулювання спору. Зазначене положення підтверджується ч. 2 ст. 35 закону про іпотеку, якою встановлено право іпотекодержателя у будь-який час звернутися до суду, оминаючи передбачений ч. 1 ст. 35 цього Закону позасудовий порядок добровільного задоволення його вимог, а також і ч. 3 ст. 33 цього Закону, яка рішення суду, поряд з іншими, відносить до підстав звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наведене свідчить, що рішення суду першої інстанції також постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому не може залишатися в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акцiонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2010 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 8 листопада 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Пшонка М.П. Судді: Гончар В.П. Євграфова Є.П. Журавель В.І. Леванчук А.О.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/14698420

[у.zaporozhskiy]

Cт. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, причому рішення може бути постановлене судом, незважаючи на можливість позасудового врегулювання спору. Зазначене положення підтверджується ч. 2 ст. 35 закону про іпотеку, якою встановлено право іпотекодержателя у будь-який час звернутися до суду, оминаючи передбачений ч. 1 ст. 35 цього Закону позасудовий порядок добровільного задоволення його вимог, а також і ч. 3 ст. 33 цього Закону, яка рішення суду, поряд з іншими, відносить до підстав звернення стягнення на предмет іпотеки

Однозначно негативный момент.

Мне однозначно намного больше нравится такая позиция ВССУГУД, которой нет в реестре, но есть в Лиге:

З положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред'явлення боржникові та у відповідних випадках майновому поручителю письмової вимоги про усунення порушення забезпечення іпотекою зобов'язання, в якому встановлюється не менше як тридцятиденний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку".

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=4712

Прекрасно, что данное решение появилось в реестре.