Решение Киверцевского райсуда оставленное в силе ВССУГУД об отказе Райффайзен Банк Аваль в выселении и снятии с учета

ANTIRAID · August 27, 2012

Справа № 2-15/2010

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Підгорного І. І.
при секретарі Кушнір Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці цивільну справу за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення та зняття з реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

В заяві до суду позивач вказує, що рішенням Ківерцівського районного суду від 22 січня 2008 року було звернено стягнення на належний ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0526 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і які є предметом іпотеки. Даний будинок підлягає реалізації з прилюдних торгів.

Зокрема, даний будинок з надвірними будівлями та спорудами перебуває в іпотеці Банку відповідно до договору іпотеки від 10 червня 2005 р., відповідно до якого ОСОБА_2 було передано в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами. 04.12.2006 року на ім`я відповідачки було направлено письмову вимогу про її та зареєстрованих в будинку осіб добровільне виселення. Повторні вимоги всім зареєстрованим та проживаючим в будинку за адресою: АДРЕСА_1 особам було направлено 26.12.2007 року. Разом з тим , дані вимоги залишені відповідачами без відповіді та задоволення. Тому просять виселити та зняти з реєстрації місця проживання усіх відповідачів по справі.

У судовому засіданні представник позивача Голошва В. Л. позовні вимоги підтримав в повному об'ємі по зазначених у заяві обставинах та просить їх задовольнити.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, надали суду письмові пояснення на позов.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Відділення паспортної , реєстраційної та міграційної роботи Ківерцівського РВ УМВС у Волинській області в судове засідання не з»явився, причина неявки суду не відома. Про слухання був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як порушуються права малолітніх дітей, які позбавляються житла.

Судом встановлено, що відповідно до договору іпотеки від 10.06.2005 року укладеного між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 , житловий будинок А 1 з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 22 січня 2008 року позов ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» задоволено: звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів належних відповідачу по справі ОСОБА_2 на праві приватної власності житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,0526 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною другою зазначеного Закону, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а відповідно до ч.1 ст. 30 ЗУ «Про іпотеку» та ст.109 ЖК України, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Разом з тим, відповідно до ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Статтею 18 ЗУ «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Статтею 4 зазначеного Закону передбачено державну реєстрацію іпотеки, та зазначено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановлену законодавством.

В будинку, що є предметом іпотеки, окрім власниці ОСОБА_2 проживає шість чоловік, троє з яких є неповнолітніми, інтереси яких невраховані при укладені даного Договору іпотеки, а саме: ОСОБА_3, 1989 р. н., ОСОБА_4, 1995 р. н., ОСОБА_6, 1996 р. н..

Відповідно до ч. 4 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виселити неповнолітніх членів сімї за відсутності дозволу органу опіки та піклування не є можливим, окрім того, під час укладання договору іпотеки такого дозволу також не надавалось.

В частині вимоги про зняття відповідачів з реєстрації слід відмовити з таких підстав, оскільки відповідно до ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі і це питання не належить до компетенції суду.

На підставі Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст.10,11,60,209,212, 214-215,218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ВАТ «Райфайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення та зняття з реєстрації.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І. І. Підгорний

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10016761

ANTIRAID · August 27, 2012

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

С.Ф. Хопта, Червиської М.Є.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про виселення та зняття з реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на рішення апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що будинок по АДРЕСА_1 у м. Ківерці Волинської області є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 10 червня 2005 року, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5, яка є власником будинку. Відповідно до рішення Ківерцівського районного суду від 11 січня 2008 року на будинок звернуто стягнення. Оскільки відповіді на неодноразові письмові вимоги кредитора про звільнення приміщення добровільно залишені відповідачами без реагування, тому ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило виселити їх в судовому порядку та зняти з реєстрації.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 червня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2010 року, рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: виселено ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 з жилого будинку АДРЕСА_1 у м. Ківерці Волинської області без надання іншого жилого приміщення; зобовязано відділення паспортної, реєстраційної та міграційної роботи Ківерцівського РВ УМВС у Волинській області зняти з реєстрації, за адресою АДРЕСА_1, м. Ківерці ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7

У касаційній скарзі року ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 просять скасувати рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та залишити в силі рішення районного суду.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року справу передано Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно до п. 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення «Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 20 жовтня 2011 року.

Дослідивши обставини справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який набрав чинності 1 січня 2006 року, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. До набрання чинності цим Законом законодавство України не передбачало обовязкової згоди органу опіки та піклування стосовно нерухомого майна, відносно якого діти мали лише право на користування. Оскільки договір іпотеки був укладений у червні 2005 року, тому суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та виселив відповідачів із жилого будинку без надання іншого жилого приміщення.

Однак з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Згідно зі ч. 2 ст. 59 СК України при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Нормами ч. 4 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання ії батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоровя, в якому вона проживає.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виселити неповнолітніх членів сімї за відсутності дозволу органу опіки та піклування не є можливим, а апеляційний суд, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2010 року скасувати, залишити в силі рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 червня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.Д. Луспеник

Судді: О.В. Закропивний

А.О. Лесько

С.Ф. Хопта

М.Є. Червинська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22457705

ANTIRAID · August 28, 2012

За найденное решение спасибо kristi

у.zaporozhskiy · September 2, 2012

За найденное решение спасибо kristi

Вопрос, если бы банк привлек третьим лицом орган опеки и попечительства.

и в судебном заседании орган бы дал разрешение на выселение, чем нарушил ст. 3 Конвенции.

Что в таком случае можно сделать?

И является ли разрешение в судебном заседании надлежащим?

alexburko · September 2, 2012

Вопрос, если бы банк привлек третьим лицом орган опеки и попечительства.

и в судебном заседании орган бы дал разрешение на выселение, чем нарушил ст. 3 Конвенции.

Что в таком случае можно сделать?

И является ли разрешение в судебном заседании надлежащим?

Опека должна исследовать жилищные условия и тд., то есть у нее свои правила и процедуры, (заседание опекунского совета, вынесение вопроса на сессию горсовета и т.д.), поэтому в заседании просто "дакнуть" без последствий для себя у них не получится.

kristi · September 2, 2012

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/866-2008-%D0%BF

http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=24777

Утверждено постановлением Кабинета Министров Украины от 24 сентября 2008 года 866

Типовое положение о комиссии по вопросам защиты прав ребенка

1. Комиссия по вопросам защиты прав ребенка (дальше - комиссия)является консультативно-совещательным органом, который образуетсяпредседателем районной, районной в гг Киеве и Севастополегосадминистрации, исполнительного органа городского, районного вгороде совета.

2. Комиссия в своей деятельности руководствуется Конституцией Украины , Семейным и Гражданским кодексами Украины, Законами Украины "О местном самоуправлении в Украине", "Об охране детства", "Об обеспечении организационно-правовых условий социальной защиты детей-сирот и детей, лишенных родительского попечения", "Об органах и службах по делам детей и специальных учреждений для детей", "Об образовании", "О социальных услугах", Конвенцией ООН о правах ребенка,актами Президента Украины и Кабинета Министров Украины, другиминормативно-правовыми актами, а также положением о ней, разработанным всоответствии с этим Положением.

3. Основным заданием комиссии является содействие обеспечениюреализации прав ребенка на жизнь, здравоохранение, образование,социальную защиту, семейное воспитание и всестороннее развитие.

4. Комиссия в соответствии с возложенными на нее заданиями:

1) рассматривает и подает предложения к индивидуальному планусоциальной защиты ребенка, который оказался в сложных жизненныхобстоятельствах, ребенка-сироты и ребенка, лишенного родительскогопопечения, который составляется по форме, утвержденной Минсоцполитики;

(В подпункт 1 пункта 4 внесены изменения в соответствии с Постановлением Кабинета Министров Украины от 23.05.2012 г. №415)

(см. предыдущую редакцию)

2) рассматривает вопрос, в том числе спорные, которые требуютколлегиального решения, в частности:

регистрация рождения ребенка, родители которого неизвестны;

предоставление разрешения бабушке, дедушке, другим родственникамребенка забрать его из роддома или другого заведения здравоохранения,если этого не сделали родители ребенка;

лишение и восстановление родительских прав;

решение споров между родителями относительно определения илиизменения фамилии и имени ребенка;

решение споров между родителями относительно определения местажительства ребенка;

участие одного из родителей в воспитании ребенка;

свидание с ребенком матери, отца, которые лишены родительскихправ;

определение формы устройства ребенка-сироты и ребенка, лишенногородительского попечения;

установление и прекращение опеки, попечения;

содержание и воспитание детей в семьях опекунов, попечителей,приемных семьях, детских домах семейного типа и выполнение возложенныхна них обязанностей;

сохранение имущества, право собственности на которое или правопользования которым имеют дети-сироты и дети, лишенные родительскогопопечения;

рассмотрение обращений детей относительно неподобающеговыполнения родителями, опекунами, попечителями обязанностей повоспитанию или относительно злоупотребления ими своими правами;

другие вопросы, связанные с защитой прав детей.

5. Комиссия имеет право:

получать в установленном законодательством порядке необходимуюдля ее деятельности информацию от органов исполнительной власти,органов местного самоуправления, предприятий, учреждений иорганизаций;

подавать предложения относительно принятия мер к должностнымлицам в случае несоблюдения ими законодательство о защите прав детей,детей-сирот и детей, лишенных родительского попечения;

образовывать рабочие группы, вовлекать в них представителейорганов исполнительной власти, органов местного самоуправления,общественных организаций (по согласию) для подготовки предложений повопросам, которые рассматривает комиссия;

вовлекать в решение актуальных проблем детей благотворительныеобщественные организации, субъекты предпринимательской деятельности(по согласием).

6. Комиссию возглавляет председатель районной, районной в ггКиеве и Севастополе госадминистрации, исполнительного органагородского, районного в городе совета.

Председатель комиссии может иметь заместителя.

7. В состав комиссии на общественных началах входят руководителиструктурных подразделений районной, районной в г Киеве и Севастополегосадминистрации, исполнительного органа городского, районного вгороде совета, центров социальных служб по делам семьи, детей имолодежи, заместители руководителей территориальных органов МВД иМинюста, а также работник службы по делам детей, который выполняетобязанности секретаря комиссии.

8. Основной организационной формой деятельности комиссии являетсяего заседания, которые проводятся в случае необходимости, но не реже,одного раза в месяц.

Заседание комиссии является правомочным, если на нем присутствуютне менее двух третей общего количества ее членов.

К участию в заседаниях комиссии могут приглашаться представителипредприятий, учреждений, организаций и граждане, которые принимаютнепосредственное участие в решении судьбы конкретного ребенка, справом совещательного голоса.

9. Комиссия в пределах своей компетенции принимает решения,организует их выполнение.

10. Решение комиссии принимается открытым голосованием простымбольшинством голосов членов комиссии, присутствующих на заседании. Вслучае ровного распределения голосов решающим является голоспредседателя комиссии.

11. Отдельное мнение члена комиссии, который голосовал противпринятие решения, излагается в письменной форме и прилагается крешению комиссии.

12. Председатель, его заместитель, секретарь и члены комиссиипринимают участие в ее работе на общественных началах.

13. Организационное обеспечение деятельности комиссииосуществляется соответствующей службой по делам детей.

kristi · September 2, 2012

Опека должна исследовать жилищные условия и тд., то есть у нее свои правила и процедуры, (заседание опекунского совета, вынесение вопроса на сессию горсовета и т.д.), поэтому в заседании просто "дакнуть" без последствий для себя у них не получится.

Права детей на недвижимое имущество родителей возникают также в силу пользования им. Юридическим основанием для получения таких прав являются:

Ст. 12 Закона Украины «Об основах социальной защиты бездомных лиц и беспризорных детей» устанавливает обязанность государства в лице органов опеки и попечительства контролировать соблюдение родителями жилищных прав и интересов детей. Для заключения любой сделки относительно недвижимого имущества, право пользования которым имеют дети, необходимо предварительное разрешение органов опеки и попечительства.

Ст. 18 Закона Украины «Об охране детства» устанавливает, что дети – члены семьи собственника жилого помещения – имеют право пользоваться данным помещением наряду с собственником. Органы опеки и попечительства контролируют соблюдение прав детей в случае отчуждения жилого помещения.

И, наконец, Жилищный кодекс Украины (ЖКУ) устанавливает общие нормы, определяющие права члена семьи собственника жилья, в том числе и детей.

Так, ст. 156 ЖКУ устанавливает, что члены семьи собственника жилья пользуются им наравне с собственником. Ст. 109 ЖКУ (ч. 2) запрещает выселение граждан из жилого помещения без предоставления им другого жилого помещения.

Таким образом, для отчуждения принадлежащего родителям (или одному из них) жилого дома, в котором проживают их дети, необходимо получить разрешение органов опеки и попечительства.

kristi · September 2, 2012

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/nr000323-11

http://spektor.ua/news/articles/chto_delat...yut_iz_zhil_ya/

http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=43274

ЗАКОН УКРАИНЫ

от 19 апреля 2011 года №3234-VI

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно совершенствования порядка предоставления органами опеки и попечительства разрешений на совершение сделок относительно недвижимого имущества детей

<_< извеняюь, что так сумбурно, тему еще изучаю......може у кого еще мысли какие то будут.....

у.zaporozhskiy · September 3, 2012

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/nr000323-11

http://spektor.ua/news/articles/chto_delat...yut_iz_zhil_ya/

http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=43274

ЗАКОН УКРАИНЫ

от 19 апреля 2011 года №3234-VI

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно совершенствования порядка предоставления органами опеки и попечительства разрешений на совершение сделок относительно недвижимого имущества детей

извеняюь, что так сумбурно, тему еще изучаю......може у кого еще мысли какие то будут.....

К этому всему могу добавить, что решение должно приниматься либо исп. комитетами местных советов, либо районными гос.администрациями при коллегиальном рассмотрении, вынесением решения при соблюдении процедуры для коллегиальных решений.

Тоесть должна вестись стенограма заседания.

+ ч. 4 ст. 177 СК Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Тоесть обязательно наличие иного жилья и оно должно быть по площаде и условиям не хуже, чем то на отчуждение которого дается разрешение.

АНА · September 4, 2012

Опека должна исследовать жилищные условия и тд., то есть у нее свои правила и процедуры, (заседание опекунского совета, вынесение вопроса на сессию горсовета и т.д.), поэтому в заседании просто "дакнуть" без последствий для себя у них не получится.

при исследовании жилищных условий для возможного отказа в выселении малолетнего, достаточно ли будет того факта, что у отца есть в собственности другое жилье (1\2 квартиры), но которое гораздо меньше по метражу, чем ипотечная квартира, в которой зарегистрирован ребенок и которая находится в личной собственности матери? Или лучше отцу избавится от своей части, например в пользу бабушки, чтобы вообще не существовало другой альтернативы жилья для ребенка? Теоретически жилье должно быть не хуже ипотечного, но как обычно происходит на практике при принятии решения опекой?

АНА · September 4, 2012

К этому всему могу добавить, что решение должно приниматься либо исп. комитетами местных советов, либо районными гос.администрациями при коллегиальном рассмотрении, вынесением решения при соблюдении процедуры для коллегиальных решений.

Тоесть должна вестись стенограма заседания.

+ ч. 4 ст. 177 СК Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.

Тоесть обязательно наличие иного жилья и оно должно быть по площаде и условиям не хуже, чем то на отчуждение которого дается разрешение.

Ст 177 называется Управління майном дитини. По моему она регулирует вопросы собственности детей, а не права пользования жильем...

alexburko · September 4, 2012

при исследовании жилищных условий для возможного отказа в выселении малолетнего, достаточно ли будет того факта, что у отца есть в собственности другое жилье (1\2 квартиры), но которое гораздо меньше по метражу, чем ипотечная квартира, в которой зарегистрирован ребенок и которая находится в личной собственности матери? Или лучше отцу избавится от своей части, например в пользу бабушки, чтобы вообще не существовало другой альтернативы жилья для ребенка? Теоретически жилье должно быть не хуже ипотечного, но как обычно происходит на практике при принятии решения опекой?

Избавиться, и то бегом.

kristi · September 4, 2012

Ст 177 называется Управління майном дитини. По моему она регулирует вопросы собственности детей, а не права пользования жильем...

это больше подходит

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про охорону дитинства

Стаття 18. Право дитини на житло

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких

санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її

фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення

мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником

або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль

за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та

житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі

нового житла.

Byyf · September 18, 2012

П.67 ПИТАННЯ ДЯЛЬНОСТ ОРГАНВ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ

у.zaporozhskiy · April 14, 2013

Ст 177 называется Управління майном дитини. По моему она регулирует вопросы собственности детей, а не права пользования жильем...

Вы слишком узко смотрите на ч. 4 ст. 177 СК.

Главное то, что раскрывает сама норма, а не название статьи.

max777 · April 15, 2013

Не могу не поделиться,2 года судов,2 заочных решения в пользу банка, 5 заседаний в апеляции и ПОБЕДА

01.11.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2790-1613/2012 р. Головуючий

у 1 інстанції Щербаков С.О.

Категорія 27 Доповідач апеляційної

інстанції Колбіна Т.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Колбіної Т.П.,

суддів - Сундукова В.М., Саліхова В.В.,

при секретарі - Мазнєві Ю.М.,

за участю представника ПАТ «Укрсоцбанк» - Лозицької І.В., ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2011 р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на квартиру, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ОСОБА_6, приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсним договору іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_4 та просив розірвати договір кредиту, укладений між позивачем та ОСОБА_6 та звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на публічних торгах.

Вимоги мотивує тим, що 21.12.2006 р. ОСОБА_6 одержав кредитні кошти за договором №945/841 в розмірі 38000,00 доларів США за умовою сплати 13% річних та кінцевим терміном повернення 10.12.2021 р. На забезпечення зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 укладений 21.12.2006 р. іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування. Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору ОСОБА_6 у нього утворилася заборгованість, яка не погашена в добровільному порядку. Станом на 12.03.2011 р. загальна сума заборгованості складає 51457,74 доларів США, що за курсом НБУ складає 408322,31 гривень.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом та просив визнати недійсним іпотечний договір, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4, як майновим поручителем ОСОБА_6 по кредитному договору від 21.12.2006 року за №945/841, з моменту укладення, а саме з 21.12.2006 року, зобов'язати нотаріуса внести в єдиний державний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек відповідні зміни, пов'язані з визнанням недійсним вищевказаного іпотечного договору від 21.12.2006 року, просить стягнення по кредитному договору покласти на відповідача ОСОБА_6

Вимоги обґрунтовує тим, що в забезпечення виконання ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором, ним з Банком був укладений договір іпотеки, предметом якого була двохкімнатна квартира, що належить йому на праві власності. Вважає, що зазначений договір іпотеки є недійсним, оскільки на час його укладення 21 грудня 2006 року у квартирі проживала та була зареєстрована неповнолітня дитина, ІНФОРМАЦІЯ_1, при укладенні зазначеного договору згода органу опіки та піклування отримана не була.

Ухвалою суду від 28.12.2011 року зустрічна позовна заява прийнята судом до провадження.

Заочним рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2011 року первісний позов задоволений. В задоволені зустрічного позову - відмовлено. Ухвалено розірвати договір про надання невідновлюваної кредитної лінії № 945/841 від 21 грудня 2006 року, укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_6 На забезпечення вимог, щодо погашення заборгованості за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 945/841 від 21 грудня 2006 року у сумі 408322,31 грн., звернено стягнення на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування, - шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження». Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою від 06 квітня 2012 року заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення зустрічного позову. Вказує, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 має заборгованість за кредитним договором, яку в добровільному порядку не сплачує, тому вимоги Банка щодо розірвання договору та зверненню стягнення на предмет іпотеки обґрунтовані та підлягають задоволенню. ОСОБА_4 є майновим поручителем боржника, тому відповідає перед кредитором в тому ж обсязі майном, переданим в іпотеку банку. Вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, оскільки на час укладення договору іпотеки неповнолітня дитина права власності чи права користування спірною квартирою не мала.

З такими висновками не може погодиться колегія суддів з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам малолітніх неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.177 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органів опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державної реєстрації. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі ґрунтування збереження права дитини на житло.

Відповідно статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, передбачено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Відповідно до ст. 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини другої та третьої ст. 18 "Про охорону дитинства" діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

Наведені положення узгоджується із вимогами частини другої ст.64 та частини першої ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЖК України.

Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.

З матеріалів справи вбачається, що 21.12.2006 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_6 укладений договір про надання невідновлюваної кредитної лінії №945/841, відповідно до умов якого позичальнику надані у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового використання грошові кошти, для чого відкрита кредитна лінія. Надання кредитних коштів здійснювалось окремими частками (траншами) з сплатою 13% річних у межах максимальної заборгованості 38000 доларів США та кінцевим строком використання кредитного ліміту до 29.12.2006 р. Погашення траншей кредиту здійснюється щомісячно до 10 числа кожного місяця в період з квітня 2007 року по листопад 2021 року включно рівними частками в розмірі 215 доларів США, до 10 грудня 2021 року - 160 доларів США, з кінцевим терміном погашення - 10 грудня 2021 року (арк.с.6-9).

Зобов'язання Банка за кредитним договором виконані в повному обсязі.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором ОСОБА_4 виступив в якості майнового поручителя. 21.12.2006 р. між Банком та ОСОБА_4 укладений договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності (арк.с.10-13).

Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 належним чином не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є батьком неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.с. 29).

Згідно з довідкою №1992 від 04 жовтня 2012 року приватного підприємства «Ремснабсервіс», наданої суду на запит про склад та час реєстрації осіб за спірною адресою, у квартирі окрім відповідача зареєстровані: дружина - ОСОБА_9 - з 08.10.2002 р., та син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 (арк.с.131). Ця інформація підтверджується також карткою прописки (форма №16) ОСОБА_9, відповідно до якої вона зареєстрована у АДРЕСА_1 з 08.10.2002 р., та з нею зареєстрований її син - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк.с.132).

В судовому засіданні колегії суддів надана довідка ПП «Ремснабсервіс» №2501 від 30.10.2012 р., відповідно до якої неповнолітній ОСОБА_8 зареєстрований за спірною адресою з 19.11.2002 р. (арк.с.138).

З матеріалів справи також вбачається, що для укладення договору іпотеки ОСОБА_4 надані Банку ксерокопії паспорту, на сторінці № 10 ( особливі відмітки) якого зазначено прізвище, ім'я, по батькові неповнолітньої дитини (арк.с.29), місцем проживання якого відповідно до ст. 29 ЦК України є місце проживання його батьків.

Таким чином, на час укладення договору іпотеки від 21.12.2006 року дружина та неповнолітня дитина були зареєстровані та проживали в АДРЕСА_1, яка стала предметом іпотеки.

При укладенні договору іпотеки відповідний дозвіл органу опіки та піклування не був отриманий.

На підставі викладеного колегія приходить до висновку, що вказаний договір іпотеки порушує права неповнолітнього ОСОБА_8 Даний правочин укладено всупереч правам та інтересам неповнолітнього, з порушенням ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 177 СК України, ст. 71, ст.ст.215, 216, 224 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки спірної квартири на зазначене уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів ОСОБА_4, не з'ясував, з якого часу неповнолітня дитина була зареєстрована у спірній квартирі та чи мала вона право користування нею; не перевірив за даними відповідного органу інформацію про зареєстроване місце проживання дитини.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову.

Доводи позивача стосовно того, що при укладенні спірного договору іпотеки ОСОБА_4 надав довідку, відповідно до якої в спірній квартирі зареєстрований лише він (п.1.6 договору, арк.с.10), не можуть бути прийняти, оскільки спростовуються наданими доказами.

Частиною 5 статті 12 ЦК України встановлюється презумпція добросовісності та розумності особи при реалізації нею своїх цивільних прав. Оспорювання цієї презумпції здійснюється винятково у судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що недобросовісність дій ОСОБА_4 під час укладення договору іпотеки не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним.

Таким чином, вимоги зустрічного позову щодо визнання недійсним договору іпотеки підлягають задоволенню.

Вимоги щодо зобов'язання нотаріуса вчинити певні дії по внесенню в державний реєстр заборони відчуження об'єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек змін щодо відсутності обтяження майна не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів відмови нотаріуса у вчиненні цих дій.

Враховуючи те, що вимоги банку за первісним позовом зводяться до розірвання договору кредиту та звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст.303, ст.307, ст.308, ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України ЦПК України,колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 28 грудня 2011 р. - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» в задоволенні позову до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Договір іпотеки від 21 грудня 2006 року, укладений між ОСОБА_4 та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, що зареєстрований в реєстрі за №2548, визнати недійсним.

В задоволенні позову ОСОБА_4 в частині зобов'язання приватного нотаріуса виконати певні дії по виключенню квартири АДРЕСА_1 з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ Т.П. Колбіна

Судді: /підпис/ В.М. Сундуков

/підпис/ В.В. Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя Т.П. Колбіна

Люди не опускайте руки и сражайтесь.

Телефон адвоката в Севастополе,в работе которого не разачаруетесь.050-656-97-62 Степанова Наталья Николаевна

max777 · April 15, 2013