Заявление о преступлении Луспеника

[ANTIRAID]

Генеральному прокурору України

ПШОНЦІ ВІКТОРУ ПАВЛОВИЧУ

01011, м.Київ, вул. Різницька 13/15

від: _____________ПІБ______________

______________адреса_____________

ЗАЯВА ПРО ВЧИНЕНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

28 листопада 2012 року Колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є. було розглянуто в судовому засіданні справу за скаргою фізичної особи (далі – «Скаржник» або «ОСОБА_3» в цитованому тексті) на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області, за касаційною скаргою відділу державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 5 липня 2012 року (справа №6-38525св12).

Про існування цієї ухвали Заявник дізнався з єдиного державного реєстру судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/27791568).

У вказаній ухвалі колегія суддів у складі головуючого Луспеника Д.Д. встановила наступне:

«ОСОБА_3 вважала, що виконавчі дії провадились без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, спірне майно знаходиться в заставі, вартість арештованого майна значно перевищує суму стягнення, їй не запропонували вказати інше майно для накладення арешту, тому просила визнати дії державного виконавця Гарібян А.Ю. неправомірними та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження»; визнати необґрунтованою відмову і зобов'язати державного виконавця Гарібян А.Ю. усунути порушення прав шляхом надання їй права визначення майна, на яке у першу чергу необхідно звернути стягнення; зобов'язати державного виконавця зупинити реалізацію з прилюдних торгів 15 травня 2012 року арештованого майна - двоповерхового житлового будинку садибного типу з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1.

…

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення скарги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні від 26 січня 2011 року, направлені на звернення стягнення на предмети іпотек за відсутності відповідного судового рішення, є неправомірними, оскільки не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши, що арешт на передане в іпотеку майно здійснено з порушенням вимог ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», де ч. 8 встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку»

Отже визнано, що вказані дії проводилися за відсутності відповідного судового рішення.

Не зважаючи на ці обставини, колегія суддів у складі головуючого Лупсеника Д.Д. 28 листопада 2012 року винесла завідомо неправомірне судове рішення, яким, по суті, проігноровано доводи Скаржника, а разом з тим, проігноровано його право на об’єктивне та неупереджене правосуддя.

Цим рішенням колегія суддів ухвалила касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Каховського міськрайонного управління юстиції Херсонської області задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 5 липня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вважаю, що в діях судді Лупсеника Д.Д. вбачаються ознаки кримінального правопорушення з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 8 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Згідно з частинами 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлено, які відомості зазначаються у рішенні суду в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Про реалізацію іпотекодержателем своїх прав на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки йдеться також в перших частинах статей 36, 38 Закону України «Про іпотеку».

В вищеназваних нормах права зазначається як на підставу звернення стягнення на предмет іпотеки саме рішення суду, постановлене за результатами розгляду відповідного позову.

Таким чином, за термінологією законодавчих актів, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати рішення суду відповідного змісту, яке ухвалюється за результатами розгляду цього питання в позовному провадженні.

Звертаю увагу на те, що зазначена позиція підтверджується ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/18123920) та ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2011 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/18986951) і залишена без змін постановою Верховного суду України від 15 лютого 2012 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/21840080).

Правова позиція, викладена у зазначеній постанові Верховного суду України в силу вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Зазначена стаття також передбачає, що суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Отже, статтею 39 Закону України «Про іпотеку» визначена особлива форма та зміст рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, оскільки передбачене законом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не ухвалювалось, державний виконавець не вправі в межах виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором самостійно зняти заборону на відчуження майна, накладену нотаріусом, та здійснювати його реалізацію. А суддя Лупсеник Д.Д. не мав права виносити ухвалу, якою фактично дозволив йому це зробити.

Отже, будь-які дії з реалізації цього майна у межах виконавчого провадження, що відкрито на підставі рішення про стягнення заборгованості є незаконними.

У ст. 24 і п. 2 ч. 3 cт. 129 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, закріплено демократично-правовий принцип «всі рівні перед законом і судом». Він міститься і в ст. ст. ст. 5, 10 ЦПК України. Очевидно, що рівність перед судом означає не просто рівний правовий статус всіх учасників процесу, що виступають в однакових правових ролях, не лише створення рівних прав та можливостей для сторін при відстоюванні своїх інтересів у судовому засіданні, але й однакове ставлення суду до вирішення схожих за своїм змістом справ.

Так, своїми діями колегія суддів, завідомо та грубо ігноруючи законодавство України, фактично дозволила стягнення нерухомого майна зі Скаржника по справі №6-38525св12, не дивлячись на те, що передбачене законом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не ухвалювалося

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції» від 17.07.1997р. №475\97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який визначає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Я вважаю, що незаконною ухвалою 28 листопада 2012 року суддя Луспеник Д.Д. порушив принцип непорушності права власності Скаржника, чим завдав значної шкоди його правам та законним інтересам.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами.

Конституція України та чинне законодавство наділяє суддю виключним правом від імені Держави здійснювати правосуддя, і тим самим уособлювати вищу справедливість. Суспільну важливість даної посади важко переоцінити. Відповідно, суддею може бути лише людина виключної фахової компетентності, бездоганної ділової репутації та найвищих моральних якостей.

Але викладені вище обставини, які підтверджуються доданими до даної заяви документами та матеріалами судової справи, свідчать про те що суддя Луспеник Д.Д. відверто нехтує приписами законодавства та грубо порушує норми права.

Хоча завідомо незаконне рішення прийнято колегіально, вважаю, що організатором та підбурювачем до вчинення даного злочину є саме суддя Лупсеник Д.Д., оскільки з результатів його колишньої діяльності чітко вбачається конкретна позиція щодо підтримки банків та ігнорування законних прав та інтересів їх клієнтів.

Так, ще 7 жовтня 2010 року суддею Лупсеник Д.Д. було оприлюднено узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.). В ньому від чітко висловлює незаконну позицію щодо права на захист споживачів кредитних послуг, відверто лобіює інтереси банків та брутально ігнорує права споживачів. Згадане узагальнення містило в собі наступну фразу:

«Отже, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.»

Більше того, Лупсеник Д.Д. навіть пропонував використовувати такі матеріали узагальнення для участі в науково-практичних конференціях, нарадах, круглих столах та в навчальному процесі.

З часом ця протизаконна позиція була спростована Конституційним судом. 10 листопада 2011 року Конституційний суд України виніс рішення у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України „Про захист прав споживачів“ у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) (Справа №1-26/2011). У цьому рішенні зазначалося наступне:

«В аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів“ від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.»

У зв’язку з цим, суддя Лупсеник Д.Д. змушений був прибрати незаконні висновки з узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.) від 7 жовтня 2010 року.

Але, очевидно, що він продовжує лобіювати інтереси банків, відверто порушуючи законодавство. Зовнішнім виразом таких дій є й згадане рішення від 28 листопада 2012 року, прийняте колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі головуючого Луспеника Д.Д.

Порушуючи викладені в цій заяві норми законодавства та правову позицію Верховного Суду України, яка є обов’язковою для усіх суб’єктів владних повноважень, суддя Лупсеник Д.Д. здійснює незаконні дії, спрямовані на продаж переданого в іпотеку майна шляхом винесення відповідного завідомо незаконного рішення.

На мою думку, такі дії судді Лупсеника Д.Д. дають підстави вважати, що він може бути прямо чи опосередковано зацікавлений у продажу переданого в іпотеку нерухомого майна за заниженою ціною та діє у змові з банками та державними виконавцями, які призначають експертів для проведення оцінки нерухомого майна. Я вважаю, що Луспеник Д.Д. діє з метою отримання неправомірної вигоди для себе і його дії містять ознаки злочину, передбаченого ст. 375 КК України – постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.

Своїми неправомірними діями суддя допускає грубе порушенням ст. 19 Конституції України, в якій зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти, лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 214 КПК України,

ПРОШУ:

1. Внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування;

2. За наявності в діях судді Лупсеника Д.Д. ознак злочину, передбаченого ст. 375 КК України, або іншою статтею КК України, притягнути його до відповідальності.

Додатки:

1. Копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 28 листопада 2012 року по справі №6-38525св12 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27791568);

2. Копія ухвали Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 травня 2012 року по справі №4-с/2113/17/2012 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 24408373);

3. Копія Ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2011 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/18123920);

4. Копія Ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2011 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/ 18986951);

5. Копія постанови Верховного суду України від 15 лютого 2012 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/21840080).

25 лютого 2013 року ______________/_______________

_____________________________________________.doc

[AntiBank]

давить надо клопа.

[Tavrija77]

ПРАВИЛЬНОЕ РЕШЕНИЕ!!! А КТО ПОДАЕТ ЗАЯВУ? НУЖНЫ ЛИ НАШИ ДЕЙСТВИЯ?

[Siringa]

Да-да! Блондинки жаждут разъяснений! Подавать сию заяву можно любой блондинке? Или надо сперва как-то доказать свою "особую" причастность к Луспеныку?

[Seata]

Да-да! Блондинки жаждут разъяснений! Подавать сию заяву можно любой блондинке? Или надо сперва как-то доказать свою "особую" причастность к Луспеныку?

я думаю, да. А там и брюнетки подтянутся.

Учитывая его активную... и бурную деятельность, особую причастность к нему имеют все...

[Petrovcik]

Я полностью поддерживаю! Пусть потрусят, как мешок с г..м и другим судьям будет урок..........!!!

[ANTIRAID]

Подать может любой и даже не обязательно имеющий кредит. Чем больше заявлений будет, тем лучше.

[wowasik2007]

Подать может любой и даже не обязательно имеющий кредит. Чем больше заявлений будет, тем лучше.

Думаю, в первую очередь такое заявление должно быть непосредственно от "Особи 3" в данном деле. Но знает ли "Особа 3" об таком заявлении?

[centurion]

Я думаю, что лучше назвать "Заява про ознаки вчинення кримінального правопорушення ( злочину ? ) ".

Тут имеет смысл слово "ознака", т.е. предположение скаржника. Если будет утверждение, то если прокуратура не найдёт оснований для открытия уголовного дела, то может понести наказание сам скаржник за оговор, который влияет на репутацию судьи. ИМХО.

[Antonina]

От меня будет две жалобы. Только выложите, пожалуйста, все решения указанные в додатках, а то я вот первое гружу, а у меня пишет готово и пустая страница.

[logoped]

Вот Луспеник подонок продажный!!! Совсем страх потерял!! В лагерь его надо, лет так на 20!! На Колыму!! Пускай посидит там подумает!! Свежий воздух будет полезен для его мозга. Пора подключать товарища Берию!!

[ANTIRAID]

От меня будет две жалобы. Только выложите, пожалуйста, все решения указанные в додатках, а то я вот первое гружу, а у меня пишет готово и пустая страница.

Попробуйте самостоятельно зайти в реестр и в строчке "Реєстраційний № рішення" ввести цифры указанные в конце адреса ссылки на решение.

[AntiBank]

Вот Луспеник подонок продажный!!! Совсем страх потерял!! В лагерь его надо, лет так на 20!! На Колыму!! Пускай посидит там подумает!! Свежий воздух будет полезен для его мозга. Пора подключать товарища Берию!!

разве Вы еще не знаете, что товарищ Берия в нашей стране дружит с товарищем Луспеником.

Тут, как говорится, "надо идти другим путем"

[Гранд Иншур]

Отправил.

[Sorr]

Считаю преступление совершено не Луспеником, он только исполнитель, а организаторы и заказчики где-то выше. Большинство банков имеют иностранную составляющую, работают на финансовом рынке не один десяток лет. Неужели они небыли готовы к возможному финансовому кризису, или это был первый в своем роде? Нет. Я считаю, что все глубоко продумано и в первую очередь имеет место преступление банков/банкиров, направленное на уничтожение всего государства - Украина - а мы с вами, шестерня, одна из многих в механизме обогащения сильных мира сего. Неужели финансовые организации с мощным аналитическим, бухгалтерским, экономическим опытом не могли увидеть предпосылок надвигающегося кризиса, а чего стоят массовая валютная кредитизация, продуманно заниженые процентные ставки, не желание банков реструктуризировать долги, политика банков направленная на поголовную кридитизацию всех без исключения ветвей общества, параллельно с законодательно неотрегулированным процессом контроля и наказания банковского сектора, за халатность, за несоблюдение законов и правил, за наконец помощь в подрыве экономики страны. Ведь ни кто не считал, сколько в общей сложности было выдано валютных кредитов, сколько пострадало в конечном итоге людей и организаций, и как весь этот бардак отразился на общей картине развития страны. Они даже не стыдяться показывать, что имеют прибыль, еще бы, за то что стоит к примеру 100 гривен, потребитель пострадавший от неумелого законодателя в первую очередь, сегодня платит 100 долларов/франков/евро........надеюсь моя мысль понятна, я даже готов направить соответствующее заявление в СБУ, но все написанное выше только слова, не подкрепленные ничем, а фемида как известно требует доказательств....

[ANTIRAID]

Большая просьба ко всем кто отправил данное заявление о преступлении Луспеника - Сообщите пожалуйста Вы получали какие-либо ответы от правоохранительных органов? Либо вообще какие-нибудь ответы?

[у.zaporozhskiy]

http://antiraid.com.ua/news/18791-konstitucijnij-sud-opriljudniv-rishennja-schodo-obemezhen-narahuvannja-peni.html
 

 

Решение КСУ конечно правильное, но почему КСУ не упомянул о возможности применения положений ст. 3 Закона по аналогии к правоотношениям, где стороной является физическое лицо?

 

http://antiraid.com.ua/news/18792-konstitucijnij-sud-opriljudniv-rishennja-schodo-vidshkoduvannja-vitrat-na-juridichni-poslugi-u-gospodarskomu-sudochinstvi.html

 

Абсолютно согласен и с этим решением КСУ.

Здесь КСУ нужно было бы упомянуть дополнительно о ст. 19 КУ, которая позволяет действовать суду только в рамках полномочий предусмотренных законом.

Таким образом, ХПК не позволяет возмещать затраты на правовую помощь специалиста в сфере права.

 

Хотя такая законодательна неурегулированность данного вопроса нарушает права юрлиц, которые не хотят, например, нанимать адвоката, а наняли просто юриста.

[ANTIRAID]

Получил ли ответы от Генпрокуратуры? Прошу переслать.

[Seata]

о, кстати, а я и забыла...

ответов не было или мы их не получили. У нас еще и почта такая....

[ANTIRAID]

о, кстати, а я и забыла...

ответов не было или мы их не получили. У нас еще и почта такая....

Думаю, нужно повторно отправить, а то как-то странно. Десятки заявлений и ни одного ответа. Не думаю, что Луспеник у нас стал неприкасаемым. На мой взгляд это дело необходимо довести до конца, чтобы не повадно было писать всякую чушь и выносить заведомо не правосудные решения.

[Antonina]

Думаю, нужно повторно отправить, а то как-то странно. Десятки заявлений и ни одного ответа. Не думаю, что Луспеник у нас стал неприкасаемым. На мой взгляд это дело необходимо довести до конца, чтобы не повадно было писать всякую чушь и выносить заведомо не правосудные решения.

Мне тоже ничего не приходило. Может нужно с описью письмо?!

[AntiBank]

Ну вообще -то для таких контор как прокуратура (суды, милиция и пр.) всегда надо направлять запросы с описью и с уведомлением о вручении.

Это процентов на 70 (т.е. даже не на 100) заставит их работать.

А иначе скажут- прислали чистый лист или еще что-то или вообще ничего не присылали. Ну типа по аналогии с этим (знать ничего не знаем...)

Чем заявитель докажет, что отправил именно это обращение и именно это обращение ими было получено?

 

Им нельзя верить, бояться их и просить их о чем-либо... 

[logoped]

 Есть какой - либо ответ на заявление? Хоть у кого - нибудь?

[logoped]

похоже такое заявление надо писать не только на Луспеника, а и на других судей ВССУ. В реестр страшно смотреть! жесткий игнор практики ВСУ. подонки одним словом. зла не хватает.

[logoped]

6-73цс13

 

       ПОСТАНОВА          

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 

4 вересня 2013 року

   

                               м. Київ

        

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого      Яреми А.Г.,

суддів:                 Григор’євої Л.І.,          Онопенка В.В.,  

                             Гуменюка В.І.,              Охрімчук Л.І.,           

                             Лященко Н.П.,              Романюка Я.М.,           Сеніна Ю.Л., –  

 

 

Правова позиція

Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у справі № 73цс13

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції залишив поза увагою положення ст. 33 Закону України “Про іпотеку”. 

 

Вот така .... малята!))