Определение ВССУ об отмене решений предыдущих инстанций об отказе Приватбанку во взыскании задоженности по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40698073

Державний герб України

У Х В А Л А  

іменем  україни

24 вересня 2014 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого            Луспеника Д.Д.,

суддів:                             Гулька Б.І.,             Лесько А.О.,

                                                   Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 серпня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 1 тис. доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та станом на 31 травня 2013 року має заборгованість у розмірі         3 106 доларів США 79 центів, яку позивач просив суд стягнути з нього на свою користь та понесені судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 18 листопада                   2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь            ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі          3 106 доларів США 79 центів, що за офіційним курсом Національного банку України складає 15 689 грн 85 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 6 березня 2014 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 386 доларів США 21 цент, що за офіційним курсом Національного банку України складає 7 тис. грн 36 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що строк дії кредитного договору та кредитної картки пролонгується з кожним роком на підставі п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, а доводи відповідача про сплив строку позовної давності для звернення до суду є необґрунтованими; внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повернення суми кредиту разом з відсотками утворилася кредитна заборгованість, яку банк має право стягнути з боржника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, погоджуючись із висновком районного суду про те, що дія договору на час звернення із позовом не припинена, виходив із того, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за три останніх роки перед днем звернення до суду із позовом з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 16 серпня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 1 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,96% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 17-25).

Згідно пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін (а. с. 23).

Пунктом 9.5 вказаних Умов встановлено, що картковий рахунок може бути закритий на підставі заяви його утримувача або банк має право закрити картрахунок, письмово повідомивши про це утримувача. При цьому, утримувач зобов'язаний повністю погасити перед банком заборгованість за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (а. с. 23).

Як убачається з матеріалів справи 23 серпня 2013 року відповідач подав до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності           (а. с. 39).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки          (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судами залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) (а. с. 23-24).

Крім того, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.  

Останній платіж по погашенню заборгованості здійснено відповідачем у вересні 2008 року. Строк дії картки судами не встановлений.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Питання застосування строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, ч. ч. 1, 5  ст. 261 ЦК України, ч. 4 ст. 267 ЦК України, з урахуванням цих обставин та факту пред'явлення позову тільки 24 липня 2013 року, не вирішено.

Оскільки суди не звернули належної уваги на вказані обставини, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли передчасного висновку про задоволення позову, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.      

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 18 листопада        2013 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 6 березня     2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                      Д.Д. Луспеник

Судді:                                                                                                     Б.І. Гулько

                                                                                                                                А.О. Лесько

                                                                                                                                М.Є. Червинська

                                                                                                                                В.А. Черненко
 

[у.zaporozhskiy]

В этом деле помогал человеку.

Жаль, что ВССУ не установили срок действия карты, но он и не имеет на это право, так как суды предыдущих инстанций оставили этот факт без внимания.

Хотя карта действовала до 01.09 года.

[fidels]

В этом деле помогал человеку.

Жаль, что ВССУ не установили срок действия карты, но он и не имеет на это право, так как суды предыдущих инстанций оставили этот факт без внимания.

Хотя карта действовала до 01.09 года.

Ярослав спасибо за помощь.

[у.zaporozhskiy]

Новое решение первой инстанции:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42410184

 

Державний герб України

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3070/13-ц

Провадження № 2/553/72/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.01.2015м. м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в складі :

головуючого - судді Кононенка С.Д.,

при секретарях - Бобильовій А.П., Босяк К.О.,

за участю представника позивача - Стрельника Р.М., відповідача ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.01.2006 року укладеного між сторонами, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 21,96% на рік на суму залишку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В обґрунтування свого позову позивач послався на той факт, що відповідач не виконував належним чином умов договору, а саме не в повній мірі виплатив грошові кошти банку, які осталися в залишку при майже повному погашенні останнім заборгованості та на які банком із 2006 року продовжувалися нараховуватися відповідні платежі за користування кредитом і штрафні санкції. На момент подачі позову загальна заборгованість відповідача складала 15689 грн. 28 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

При цьому він вказав, що за кредитним договором № б/н від 27.01.2006 року укладеного між ним та банком у формі заяви містяться певні умови кредитування.

Разом з тим умови та правила надання банківських послуг підписані головою ПАТ КБ «Приватбанк», не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису, а також не мається жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від конкретної заяви позичальника. У заяві ж не зазначено, що неврегульовані у ній питання, регулюються відповідно до конкретних умов та правил надання банківських послуг. Таким чином, підстав вважати, що банком отримана його згода на укладання кредитного договору з урахуванням вказаних умов та правил, на які посилається позивач, немає, а тому правовідносини між сторонами з приводу кредитування регулюються тільки заявою позичальника від 27.01.2006 року, строком виконання зобов'язань за якою встановлено кінцевий термін повернення, що відповідає строку дії картки.

А тому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову із застосуванням строків позовної давності до вказаних спірних правовідносин.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх в сукупності, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до заяви від 27.01.2006 р. позивач ОСОБА_2 отримав кредит розмірі 1 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - 01.09(31.01.2009) та порядком погашення щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

Останній платіж по погашенню заборгованості здійснено відповідачем у вересні 2008 року.

З жовтня 2008 року Банком нараховується прострочена заборгованість за тілом кредиту і відсотками за кредитом, станом на 31 травня 2013 року у загальному розмірі 3106,79(Долар США).

Право вимоги у Банку відносно виконання кредитних зобов'язань боржником щодо місячних платежів починається після несплати відповідачем чергового платежу у рахунок погашення боргу, а саме, з жовтня 2008 року, оскільки з настанням строку виконання зобов'язання за кредитним договором позивач дізнався про порушення свого права на повернення кредитних коштів . Відповідно до статті 261 ЦК України п 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки (31.01.2009) відповідно до статті 261 ЦК України п.5 За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання - (01.09), як зазначено в підписаний мною заяві та на лицевій стороні картки яка є в мене в наявності, в матеріалах справи є ксерокопія картки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу,пені).

Договір не передбачає збільшення позовної давності який відповідно до статті 259 ЦК України укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 256, 257, 258,259,261,267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 10 днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави  С. Д. Кононенко
 

[у.zaporozhskiy]

Новое решение суда первой инстанции оставлено без изменений апелляционным судом Полтавской области, позже размещу решение.

[Kayrat]

Есть примерно такое же решение апелляции, вступившее в законную силу.

 

 

          АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10206/14 Справа №  2-410/4258/12                                                                                 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О.М.       Доповідач  -  Прозорова М.Л.       Категорія  27                                                                                                      

  

У Х В А Л А

                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 

01 грудня 2014 року                                                                      

 

01 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

 

головуючої судді:  Прозорової М.Л.,

суддів:                     Каратаєвої Л.О., Козлова С.П.,

           при секретарі:         Панченко Д.Б.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

 

                   публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

 

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -                                                                      

 

                                                      В С Т А Н О В И Л А:

 

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2014 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (а.с.77-82).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а.с.73-76).

Як на підстави апеляційної скарги, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи (а.с.77-82).

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості   за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до укладеного договору №б/н від 19.01.2006 року ОСОБА_2 19.01.2006 року отримав кредит у розмірі 5000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за листування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до заяви позичальник ознайомлений та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг позивача. Відповідач заявив суду про застосування строку позовної давності. Враховуючи, що строк позовної давності за заявленими вимогами сплинув в січні 2007 року, а позивач звернувся до суду з позовом в серпні 2012 року, тому саме із зазначених підстав у задоволенні позову відмовлено.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" не має внаслідок пропуску строку позовної давності відповідно до ст.ст. 257,261, ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про банки та банківську діяльність" №2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року (надалі Закон № 2121-ІІІ) відповідно до статті 2 якого банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Та правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір, та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Та за загальним правилом договірне зобов'язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладенні договору.

Отже відповідно до дійсного змісту наведених норм, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК) та набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч.1 ст. 638 ЦК України) та істотними умовами кредитного договору є предмет, строк повернення та його ціна (розмір процентів).

Відповідно до наявної у справі спільної письмової Заяви позичальника та Банку за підписами обох сторін (а.с.6) сторони погодили умови щодо розміру коштів, що можуть бути отримані в кредит, строку їх повернення, який зумовлений строком дії картки та моментом здійснення останнього платежу по січень 2007 року, також дійшли згоди щодо процентної ставки на рівні 1% місяць із розрахунку 360 днів на рік, разом з тим, зазначена заява містить положення відповідно до якого заявник ОСОБА_2 давав згоду на те, що дана заява позичальника від 19 січня 2006 року (надалі Заява позичальника) разом із Умовами і правилами надання банківських послуг (надалі Умови) становлять між сторонами договір про надання банківських послуг щодо кредитування (Кредитний договір).

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про наявність між сторонами Кредитного договору узгоджуються із положеннями наведених норм та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами.

Відповідач не оспорював тієї обставини що він відповідно до Кредитного договору отримав платіжну кредитну картку строком дії 01/07.

В свою чергу представник позивача не заперечував проти того, що в подальшому ОСОБА_2 інші кредитні картки не отримував.

У той же час, із наявного у справі розрахунку заборгованості за Кредитним договором від 19.01.2006 року укладеним між Банком та відповідачем (а.с.6-10) вбачається, що позичальник отримав кошти в кредит в розмірі що зазначені в позовній заяві. Отримав кошти в кредит, позичальник в межах визначеного строку борг не повернув та кредит не погасив, з огляду на що, утворилася заборгованість станом на 14.06.2012 року у загальному розмірі 13380,04 доларів США, із яких: 4467,60 доларів США - заборгованість за кредитом; 8215,72 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 62,56 доларів США - штраф (фіксована частина); 634,17 доларів США - штраф (процентна складова), та встановлені підстави які вказують на обґрунтованість вимог Банку в межах позову про стягнення заборгованості.

Разом з тим, узгоджуються із фактичним обставинами справи висновки суду першої інстанції про порушення Банком строків позовної давності.

Із матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір укладено 19.01.2006 року, позичальник у відповідності до Кредитного договору порушення строків повернення кредиту та сплати процентів почав допускати з лютого 2008 року, оскільки із наданих письмових доказів вбачається що позичальник фактично умов Кредитного договору не виконував з лютого 2008 року не здійснив жодного погашення в межах визначеного договором строку, та зобов'язаний був повернути кредит протягом дії Кредитного договору, який згідно пункту 9.12 Умов діє протягом 12 місяців з моменту підписання, та може автоматично пролонгуватися на такий самий строк, та обумовлений датою закінчення Кредитної картки, та Банк відповідно до встановлених обставин, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, використав своє право та звернувся до суду про стягнення заборгованості тільки 27 серпня 2012 року, за межами строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14 у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 до ухвалення судом рішення заявив про застосування строків позовної давності (а.с.65-66).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до п.9.3. Умов надання банківських послуг передбачено, що картрахунки відкриваються на невизначений термін та те, що сторони таким чином домовилися   про збільшення строку позовної давності спростовуються змістом заяви щодо укладення кредитного договору та змістом Умов і правил надання банківських послуг, де відсутня умова про збільшення строку позовної давності та ч.1 ст. 252 ЦК України, де передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Доводи про те, що строк позовної давності переривався шляхом звернення банку за видачею судового наказу, необґрунтовані.

Доводи позивача про те, що строк дії картки та кредитного договору продовжено спростовується пунктом 3 розділу ІІ умов і правил надання банківських послуг, яким передбачено правила користування карткою та зазначено, що карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця та карта продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнту карти з новим строком дії.

Судом встановлено, що доказів надання відповідачу картки з новим строком дії позивачем суду не надано.

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним судом України в постанові   від 19 березня 2014 року (в справі № 6-14 цс 14), а саме: відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.      

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

           Керуючись ст.ст. 303,307,308,315,319 ЦПК України, колегія суддів, -

 

                                                          У Х В А Л И Л А:

 

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена укасаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

 

Головуючий:                                                                                        

 

 

Судді:                                                 

[у.zaporozhskiy]

Вы помогали человеку в деле по Днепропетровску ?

 

Несмотря на 7 постановлений ВСУ по этой тематике, суды продолжают плужить: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42944003

 

Как апелляционный суд умудрился, указать о том, что в пункте 9.12 договор имеет срок вечность?

 

Для меня загадка.

 

Борьба продолжается.

[Kayrat]

Да, помогал. Изначально суд вынес заочное решение, которым удовлетворил иск Привата и взыскал с человека всю сумму задолженности. Мы об этом узнали только на стадии исполнения решения, когда исполнители выехали описывать его имущество. Это заочное решение мы в том же суде обжаловали. Суд, по нашему заявлению, отменил своё заочное решение и назначил слушание в общем порядке. На этом этапе мы подали заявление о применении срока исковой давности, где, в числе аргументов, сослались и на Постановление ВСУ от 18 июня 2014 г. по делу № 6-61цс14. Суд принял во внимание наши аргументы (причем без всякой личной заинтересованности  ) и отказал Привату в удовлетворении их требований. Апелляция, соответственно, по этим же основаниям оставила в силе решение первой инстанции. Не знаю, обращался ли Приват по этому делу в вышку, пока информации у нас нет. По исполнительной службе мы производство закрыли, аресты сняли.

[Kayrat]

Вы помогали человеку в деле по Днепропетровску ?

 

Несмотря на 7 постановлений ВСУ по этой тематике, суды продолжают плужить: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42944003

 

Как апелляционный суд умудрился, указать о том, что в пункте 9.12 договор имеет срок вечность?

 

Для меня загадка.

 

Борьба продолжается.

Судя по указанному Постановлению, скорее всего Приват уже в 2010 году подавал иск на взыскание, и уложился в 3-годичный срок исковой давности (Однак апелянт не звернув уваги на те, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними, крім того, звернувшись до суду з позовом та стягнувши на підставі судового рішення від 16.09.2011 року з відповідача заборгованість ПАТ "КБ Приват Банк" перервав перебіг строку позовної давності, тому цей строк на момент подачі даного позову не сплив.)

[fidels]

Новое решение суда первой инстанции оставлено без изменений апелляционным судом Полтавской области, позже размещу решение.

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43057831

 

 

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3070/13-ц  Номер провадження 22-ц/786/760/15Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С. Д.  Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Полтава

 

     Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:                                        Бутенко С.Б.

Суддів:                                                  Обідіної О.І., Панчненко О.О.

при секретарі:                                                 Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

    У липні 2013 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилаючись на прострочення боржника, просив про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором б/н від 21 січня 2006 року, яка виникла станом на 31.05.2013 р., в сумі 3106,79 дол. США, що за курсом 5,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.01.2006 р. становить 15689 грн. 28 коп., та складається, із: заборгованості за кредитом - 996,71 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 1867,84 дол. США, штрафу (фіксована частина) - 99,01 дол. США, штрафу (процентна складова) - 143,23 дол. США, а також понесених судових витрат у розмірі 229 грн. 40 коп.

     Справа судами розглядалася неодноразово.

     Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із спливом позовної давності.

     В апеляційній скарзі представника ПАТ КБ «ПриватБанк» порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апелянт посилається, зокрема, на те, що за Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, що є невід'ємною частиною кредитного договору, дію кредитної картки відповідача ОСОБА_3 продовжено до кінця січня 2013 року, тому вважає, що строк звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не пропущено.

     Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відхилення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами по справі, що 27 січня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 1000 дол. США установленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 1,83% на місяць з розрахунку 360 днів на рік із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За своєю правовою природою укладений між сторонами кредитний договір є договором приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) та складається із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку, з чим ОСОБА_2 погодився, засвідчивши свою згоду власноручним підписом.

Згідно п.п. 3.1., 5.4. р. ІІ Правил користування платіжною карткою Умов та правил надання банківських послуг, що діяли на час приєднання позичальника ОСОБА_2 до запропонованого банком договору та є невід'ємною частиною договору сторін, встановлено граничний строк дії картки (місяць і рік), що указаний на ній, і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця. По закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнтові картки з новим строком дії. Строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH) (т. 1 а.с. 23-24).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14) та є обов'язковою для всіх судів України (ст. 360-7 ЦПК України), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що останній платіж за кредитом було здійснено у вересні 2008 року, а строк дії наданої відповідачеві кредитної картки закінчився 31 січня 2009 року, отже, звернення 24 липня 2013 року позивача до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором відбулось за межами позовної давності, що за наявності заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги щодо продовження картки на новий строк - до 31 січня 2013 року належними та допустимими доказами по справі не підтверджені.

Роздруківка файлу з інформацією про картку/рахунок № 4149605323832436, де зазначено строк дій картки 01/13, не є доказом в розумінні ч. 2 ст. 59 ЦПК України та суперечить наявній у ОСОБА_2 картці з таким номером, на якій в полі MONTH вказано 01/09.

Відповідних доказів надання ОСОБА_2 картки з новим строком дії в порядку, визначеному Правилами користування платіжною карткою, позивачем по справі не надано і таких обставин суду не доведено. Навпаки, подана відповідачем картка № 4149605323832436 граничним строком дії до 31 січня 2009 року свідчить про невжиття позивачем своєчасних заходів по захисту своїх прав.

     Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.

     Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

     Головуючий:                     підпис

                                                                                  

     Судді:                                                          підписи

З оригіналом вірно. Суддя                                   

 

 

Еще раз спасибо Ярославу за помощь в этом деле.

[Bolt]

Роздруківка файлу з інформацією про картку/рахунок № 4149605323832436, де зазначено строк дій картки 01/13, не є доказом в розумінні ч. 2 ст. 59 ЦПК України та суперечить наявній у ОСОБА_2 картці з таким номером, на якій в полі MONTH вказано 01/09.

 

Вот это про скриншоты... Однозначно это был скриншот... больше нечему там быть в этом случае... Я прав?

[fidels]

Вот это про скриншоты... Однозначно это был скриншот... больше нечему там быть в этом случае... Я прав?

 

Да, скриншот в виде таблицы с очень мелким шрифтом, его представитель банка пытался впарить судье еще в первой инстанции, заявил что согласно решения ВССУ судами не был установлен срок действия карты, поэтому банк подсуетился и предоставил, потом банк подал аппеляцию и снова приложил туда скриншот. В деле была цветная ксерокопия моей карты с обеих сторон, которую я еще в суд первой инстанции вместе с заявлением о применении сроков исковой давности подавал. Судья попросила карту и проверила, затем сказала что после заседания секретарь сделает еще одну ксерокопию. Представитель банка не явился, суд принял решение объявив о том, что банк был проинформирован о дате судебного заседания.

[у.zaporozhskiy]

Да, скриншот в виде таблицы с очень мелким шрифтом, его представитель банка пытался впарить судье еще в первой инстанции, заявил что согласно решения ВССУ судами не был установлен срок действия карты, поэтому банк подсуетился и предоставил, потом банк подал аппеляцию и снова приложил туда скриншот. В деле была цветная ксерокопия моей карты с обеих сторон, которую я еще в суд первой инстанции вместе с заявлением о применении сроков исковой давности подавал. Судья попросила карту и проверила, затем сказала что после заседания секретарь сделает еще одну ксерокопию. Представитель банка не явился, суд принял решение объявив о том, что банк был проинформирован о дате судебного заседания.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/43057831

 

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3070/13-ц  Номер провадження 22-ц/786/760/15Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С. Д.  Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року м. Полтава

     Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:                                        Бутенко С.Б.

Суддів:                                                  Обідіної О.І., Панчненко О.О.

при секретарі:                                                 Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

    У липні 2013 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилаючись на прострочення боржника, просив про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором б/н від 21 січня 2006 року, яка виникла станом на 31.05.2013 р., в сумі 3106,79 дол. США, що за курсом 5,05 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.01.2006 р. становить 15689 грн. 28 коп., та складається, із: заборгованості за кредитом - 996,71 дол. США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 1867,84 дол. США, штрафу (фіксована частина) - 99,01 дол. США, штрафу (процентна складова) - 143,23 дол. США, а також понесених судових витрат у розмірі 229 грн. 40 коп.

     Справа судами розглядалася неодноразово.

     Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із спливом позовної давності.

     В апеляційній скарзі представника ПАТ КБ «ПриватБанк» порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. Апелянт посилається, зокрема, на те, що за Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, що є невід'ємною частиною кредитного договору, дію кредитної картки відповідача ОСОБА_3 продовжено до кінця січня 2013 року, тому вважає, що строк звернення до суду із зазначеним позовом позивачем не пропущено.

     Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відхилення скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 308 ч. 1 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами по справі, що 27 січня 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 1000 дол. США установленого ліміту на платіжну картку зі сплатою 1,83% на місяць з розрахунку 360 днів на рік із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

За своєю правовою природою укладений між сторонами кредитний договір є договором приєднання (ч. 1 ст. 634 ЦК України) та складається із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів банку, з чим ОСОБА_2 погодився, засвідчивши свою згоду власноручним підписом.

Згідно п.п. 3.1., 5.4. р. ІІ Правил користування платіжною карткою Умов та правил надання банківських послуг, що діяли на час приєднання позичальника ОСОБА_2 до запропонованого банком договору та є невід'ємною частиною договору сторін, встановлено граничний строк дії картки (місяць і рік), що указаний на ній, і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця. По закінченню строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк шляхом надання клієнтові картки з новим строком дії. Строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH) (т. 1 а.с. 23-24).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

За правилами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14) та є обов'язковою для всіх судів України (ст. 360-7 ЦПК України), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що останній платіж за кредитом було здійснено у вересні 2008 року, а строк дії наданої відповідачеві кредитної картки закінчився 31 січня 2009 року, отже, звернення 24 липня 2013 року позивача до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором відбулось за межами позовної давності, що за наявності заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності є підставою для відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги щодо продовження картки на новий строк - до 31 січня 2013 року належними та допустимими доказами по справі не підтверджені.

Роздруківка файлу з інформацією про картку/рахунок № 4149605323832436, де зазначено строк дій картки 01/13, не є доказом в розумінні ч. 2 ст. 59 ЦПК України та суперечить наявній у ОСОБА_2 картці з таким номером, на якій в полі MONTH вказано 01/09.

Відповідних доказів надання ОСОБА_2 картки з новим строком дії в порядку, визначеному Правилами користування платіжною карткою, позивачем по справі не надано і таких обставин суду не доведено. Навпаки, подана відповідачем картка № 4149605323832436 граничним строком дії до 31 січня 2009 року свідчить про невжиття позивачем своєчасних заходів по захисту своїх прав.

     Зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, яке постановлено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права.

     Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

     Головуючий:                     підпис

                                                                                  

     Судді:                                                          підписи

З оригіналом вірно. Суддя                                    

 

[у.zaporozhskiy]

Приятно, что суд отмел доводы Привата о перевыпуске карты.

[Bolt]

Приятно, что суд отмел доводы Привата о перевыпуске карты.

 

Ннн-да... Вот тебе и Бутенко и компания коллегия та же самая... (((

[у.zaporozhskiy]

Ннн-да... Вот тебе и Бутенко и компания коллегия та же самая... (((

На какое настроение попадешь.

[Bolt]

На какое настроение попадешь.

 

Это точно... Мне так осенью не повезло... http://reyestr.court.gov.ua/Review/41572369

Причём всё было откровенно нагло... В материалах двое Умов та Правил... Представитель банка не пришёл ни на одно заседание... а их было 5... но потом вдруг подал Правила с 5-ю годами и это суду понравилось...

[у.zaporozhskiy]

Это точно... Мне так осенью не повезло... http://reyestr.court.gov.ua/Review/41572369

Причём всё было откровенно нагло... В материалах двое Умов та Правил... Представитель банка не пришёл ни на одно заседание... а их было 5... но потом вдруг подал Правила с 5-ю годами и это суду понравилось...

А что с кассацией и ВСУ?

[Bolt]

А что с кассацией и ВСУ?

 

А я же Вам кажется писал здесь по этому поводу... С кассацией мне тоже "повезло", нарвался на Мостовую...

Вот сейчас готовлю заяву в ВСУ и по этому поводу даже тему создавал и это мы с Вами именно обсуждали об этом деле и Вы мне высылали ухвалы ВССУ...

[у.zaporozhskiy]

А я же Вам кажется писал здесь по этому поводу... С кассацией мне тоже "повезло", нарвался на Мостовую...

Вот сейчас готовлю заяву в ВСУ и по этому поводу даже тему создавал и это мы с Вами именно обсуждали об этом деле и Вы мне высылали ухвалы ВССУ...

Я думал,это еще одно дело.

[Bolt]

Я думал,это еще одно дело.

 

Да не, пока у меня до ВСУ одно дело добралось... 

[fidels]

Теперь уже Приватбанк подавал кассационную жалобу в ВССУ и получил отказ.

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44015261

 

 

У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

27 квітня 2015 року                                                                                               м. Київ

 

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Хопта С.Ф., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 березня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

 

в с т а н о в и в:

Справа судами розглядалась неодноразово.

 

Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 4 березня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

 

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

 

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

 

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

 

Доводи касаційної скарги, додані до неї матеріали, зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні.

 

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 15 січня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 4 березня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

 

Копію ухвали разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ                                  С.Ф. Хопта