Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Приватбанку во взыскании задолженности по карточному кредиту

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

1 жовтня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Яреми А.Г.

Суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ «КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що відповідно до договору від 26 грудня 2005 року відповідачка отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Посилаючись на те, що Банк умови договору виконав та надав кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідачка договір не виконує, кредит у повному обсязі не повертає, у зв’язку з чим станом на 20 вересня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 25 931 грн. 99 коп., позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в сумі 4 160 грн. 77 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 20 060 грн. 77 коп., штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн. і штраф (відсоткова складова) в сумі 1 211 грн. 05 коп.

 

Рішенням Селидівського міського суду від 16 січня 2014 року у позові відмовлено. 

 

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 5 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2014 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. 

 

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу касаційного суду і ухвалити нове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.

 

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним. 

 

Судами встановлено, що 26 грудня 2005 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до нього ОСОБА_1 26 грудня 2005 року отримала кредит в розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 48 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який становить два роки.

 

Згідно з пунктом 9.12 Умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонговується на такий самий термін.

 

Задовольняючи позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, виходив із того, що договір укладено на невизначений строк, а відповідач заяви про закриття карткового рахунку не подавав.

 

В той же час, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2011 року, 25 червня 2012 року, 10 квітня та 3 липня 2013 року, що надані заявницею як приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в справах з подібних правовідносин, касаційний суд дійшов висновку про те, що кредитор звернувся до суду з пропущенням строку позовної давності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії платіжної картки боржником була отримана нова картка.

 

Таким чином, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

 

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

 

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

 

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

 

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

 

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

 

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

 

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

 

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

 

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

 

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

 

Судами апеляційної та касаційної інстанцій залишено поза увагою те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) та що останній платіж здійснено в листопаді 2007 року, а дія картки закінчилась у жовтні 2007 року.

 

Питання застосування строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України, частини четвертої ст. 267 ЦК України з урахуванням цих обставин та факту пред’явлення позову тільки 16 жовтня 2013 року, не вирішено.

 

Висновок суду апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, про те, що позовна давність не сплила, оскільки строк договору не закінчився, а строк дії картки відповідає строку дії договору, не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

 

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд. 

 

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2014 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді

Л.І. Григор’єва

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ № 134 цс 14 

 

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5CDEFD8145BAA3E9C2257D69001B11D8

[НБ Украины]

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

1 жовтня 2014 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

 

Головуючого Яреми А.Г.

Суддів: Григор’євої Л.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

 

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ № 134 цс 14 

 

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5CDEFD8145BAA3E9C2257D69001B11D8

 

Ухвала

іменем україни

1 жовтня 2014 року м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів: Амеліна В.І., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 5 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2014 року,

встановила:

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 27 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримала кредит у розмірі 1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном звернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення норм Цивільного кодексу України та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим станом на 29 березня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 42 881,99 грн, яка в добровільному порядку сплачена не була.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від

5 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 42 881,99 грн та судові витрати в сумі 428,82 грн, а всього 43 310,81 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, порушення або невиконання яких тягне настання наслідків, установлених договором.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Установлено, що 27 березня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном звернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно пункту 9.12 умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він пролонгується на такий самий термін.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3 зазначала, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки перебіг позовної давності почався з 27 вересня 2008 року, а позивач з позовом звернувся лише в травні 2013 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Поза увагою суду залишено те, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

На спростування доводів ОСОБА_3 про сплив строку позовної даності, суд зазначив, що оскільки ані ОСОБА_3, ані ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявили про припинення строку дії договору, тому в силу п. 9.12 умов і правил він вважається таким, що пролонгований.

Однак у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд не встановив дату останнього платежу, не дослідив картку та не встановив строк її дії, а тому і питання застосування строку позовної давності відповідно до ст. 256 ЦК України, частин 1 та 5 ст. 261 ЦК України, ч. 4 ст. 267 ЦК України, з урахуванням цих обставин та факту пред'явлення позову тільки

в травні 2013 року, не вирішив.

Оскільки при вирішенні спору судом порушені норми процесуального права, судом не повно з'ясовані фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, тому в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від

5 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від

20 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: В.І. Амелін

О.В. Кафідова

О.В. Умнова

І.М. Фаловська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40712751

 

[у.zaporozhskiy]

Интересно,что нужно сделать для того,что бы ВССУ открывал производство по кассацинным жлобам,которые подаются заемщиками на беспредельные решения предыдуих инстанций,когда по аналогичнвм правоотношениям есть Постановлерие ВСУ?

[sofi]

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

 

в таком случае, проценты по кредиту, срок которого истек зі спливом останнього дня місяця дії картки 

продолжают начислять или нет?

[суворов]

Интересно,что нужно сделать для того,что бы ВССУ открывал производство по кассацинным жлобам,которые подаются заемщиками на беспредельные решения предыдуих инстанций,когда по аналогичнвм правоотношениям есть Постановлерие ВСУ?

 

Уволить парочку за ст. 382 УК Украины  

Обязательный минимальный платеж всегда встречается в таких карточных кредитах от привата?

[у.zaporozhskiy]

в таком случае, проценты по кредиту, срок которого истек зі спливом останнього дня місяця дії картки 

продолжают начислять или нет?

Там вопрос неоднозначен.

На него найти ответ сложно, но можно, если потратить час времени на чтение и анализ.

На скидку - этот вопрос не урегулирован.

Банк может получить решение о взыскании тела, если обратится в суд до истечения 3 лет с момента окончания срока карточки наступления термина, а решение о взыскании процентов, если обратится до истечения 3-ох лет с момента последнего платежа.

Если так трактовать Постановление ВСУ, то проценты насчитываются после окончания срока карточки, но в постановлениях ВСУ, как правило установлено, что сначала был последний платеж, а потом закончилась карточка и вот с этого момента прошло больше 3-ох лет.

Если исходить со здоровой логики, то если заканчивается срок карточки, то человек не может пользоваться деньгами, а поэтому зачем ему платить за пользование деньгами.

Еще одну неоднозначность вызывает интернет-банкинг.

[sofi]

Там вопрос неоднозначен.

На него найти ответ сложно, но можно, если потратить час времени на чтение и анализ.

На скидку - этот вопрос не урегулирован.

Банк может получить решение о взыскании тела, если обратится в суд до истечения 3 лет с момента окончания срока карточки наступления термина, а решение о взыскании процентов, если обратится до истечения 3-ох лет с момента последнего платежа.

Если так трактовать Постановление ВСУ, то проценты насчитываются после окончания срока карточки, но в постановлениях ВСУ, как правило установлено, что сначала был последний платеж, а потом закончилась карточка и вот с этого момента прошло больше 3-ох лет.

Если исходить со здоровой логики, то если заканчивается срок карточки, то человек не может пользоваться деньгами, а поэтому зачем ему платить за пользование деньгами.

Еще одну неоднозначность вызывает интернет-банкинг.

я так понимаю ВСУ, что кредит, срок кредита, истекает по концу срока картки. % начисляются по кредиту. Если срок кредита истек - то почему еще проценты продолжают начислять?

нпрм: срок картки - до 01.01.12.  Лимит -10000, Остаток - долг -1000. Начисляет банк на эту сумму 3%  01.01.12=30. И пошел отсчет исковой давности. 

Клиент при отсутствии картки погасить долг законным способом не может. У клиента НЕТ счета к которому выпускалась картка, нет и ссудного счета, указанного в договоре кредита, как со-сно и нет дог-ра кредита, а только Заява  на Услуги. Услугой (лимит 10000, т.е. клиент мог бы снять еще  9000, если бы картка была действительной) Клиент также пользоваться не может. ТОгда, на каком основании банк начисляет все последующие месяцы %???

Банк вправе требовать 3%  годовых + инфляционные, +пеня, штраф - за год и возврат 1000+30.

 

было же по депозитам - банки отказывались выплачивать % по вкладу после истечения срока договора вклада.

 

пысы

Мне так кажется что с каждым решением ВСУ легализируются карточные кредиты прихвата, по которым он нифига не платит налогов, так как все их карточки привязаны к какому-то "котлу", где никто не найдет концов, но этого ВСУ не замечает (все в рамках производства), а дело свели к срокам исковой.

[у.zaporozhskiy]

я так понимаю ВСУ, что кредит, срок кредита, истекает по концу срока картки. % начисляются по кредиту. Если срок кредита истек - то почему еще проценты продолжают начислять?

нпрм: срок картки - до 01.01.12.  Лимит -10000, Остаток - долг -1000. Начисляет банк на эту сумму 3%  01.01.12=30. И пошел отсчет исковой давности. 

Клиент при отсутствии картки погасить долг законным способом не может. У клиента НЕТ счета к которому выпускалась картка, нет и ссудного счета, указанного в договоре кредита, как со-сно и нет дог-ра кредита, а только Заява  на Услуги. Услугой (лимит 10000, т.е. клиент мог бы снять еще  9000, если бы картка была действительной) Клиент также пользоваться не может. ТОгда, на каком основании банк начисляет все последующие месяцы %???

Банк вправе требовать 3%  годовых + инфляционные, +пеня, штраф - за год и возврат 1000+30.

 

было же по депозитам - банки отказывались выплачивать % по вкладу после истечения срока договора вклада.

 

пысы

Мне так кажется что с каждым решением ВСУ легализируются карточные кредиты прихвата, по которым он нифига не платит налогов, так как все их карточки привязаны к какому-то "котлу", где никто не найдет концов, но этого ВСУ не замечает (все в рамках производства), а дело свели к срокам исковой.

Правильно, суды общей юрисдикции либо не могут, либо не хотят вникать в суть аферы.

[Aleksander1976]

У меня такое ощущение, что Прива…. и «суд» в одной упряжке, 

а чтобы не было резонанса в медиа и на митингах,

 

они разыгрывают комбинации «плохого и хорошего суда»!!!

сначала первая инст… выигрывает, вторая проигрывает, а третья подыгрывает для вида, верхов…, все возвращает к третей.

 

Результат: вечный кредит, проценты и пеня плюс суды и нервы.

 

Вопрос: неужели суды не боятся выносить такие решения?   Это же противоречит и логике и праву

 

Предлагаю создать группу, собрать подписи и подать в суд на судей, которые такое принимали «законное» решение?

 

Сколько это можно терпеть.

[у.zaporozhskiy]

У меня такое ощущение, что Прива…. и «суд» в одной упряжке, 

а чтобы не было резонанса в медиа и на митингах,

 

они разыгрывают комбинации «плохого и хорошего суда»!!!

сначала первая инст… выигрывает, вторая проигрывает, а третья подыгрывает для вида, верхов…, все возвращает к третей.

 

Результат: вечный кредит, проценты и пеня плюс суды и нервы.

 

Вопрос: неужели суды не боятся выносить такие решения?   Это же противоречит и логике и праву

 

Предлагаю создать группу, собрать подписи и подать в суд на судей, которые такое принимали «законное» решение?

 

Сколько это можно терпеть.

Группы созданы, а воз почти и ныне там, но положительные моменты безусловно присутствуют.