Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности договора ипотеки с Приватбанком и отказе в обращении взыскания на ипотеку


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 грудня 2015 року

 

м. Київ

 

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: 

 

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

 

розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє як законний представник ОСОБА_4, третя особа – служба у справах дітей Кіровоградської міської ради, про звернення стягнення на квартиру та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє як законний представник ОСОБА_4, до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року,

 

встановила:

 

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє також як законний представник ОСОБА_4, 2001 року народження, про звернення стягнення на квартиру та виселення. Вимоги обґрунтовані тим, що 16 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі – ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір НОМЕР_1, відповідно до якого останньому було надано кредит у сумі 41 тис. 632 долари США зі сплатою 15 процентів та строком повернення до 16 травня 2028 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 уклали іпотечний договір, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1. Відповідач порушив умови кредитного договору, у зв’язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 125 тис. 52 долари США 71 цент.

 

Посилаючись на викладене позивач просив: звернути стягнення на зазначену квартиру шляхом визнання за ПАТ КБ «ПриватБанк» права власності на предмет іпотеки з вартістю, визначеною на момент набуття права власності на підставі оцінки предмета іпотеки; виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 2001 року народження, з квартири, що є предметом іпотеки, зі зняттям їх з реєстраційного обліку в територіальному органі Державної міграційної служби України.

 

25 вересня 2013 року ОСОБА_3, яка діє як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4, звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки від 16 травня 2008 року, укладеного ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, недійсним з огляду на те, що на момент укладення договору іпотеки спірної квартири неповнолітній ОСОБА_4 мав право користування зазначеною квартирою, проте договір був укладений без згоди органу опіки та піклування, що є підставою для визнання його недійсним.

 

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 листопада 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 16 травня 2008 року, укладений ЗАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_2, ОСОБА_1, та вирішено питання про розподіл судових витрат.

 

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє як законний представник ОСОБА_4, відмовлено.

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діяла як законний представник ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2014 року залишено без змін.

 

19 лютого 2015 року від ОСОБА_3 надійшла заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року, в якій порушується питання про скасування постановленої судом ухвали в частині залишення без змін рішення апеляційного суду й направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 32, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 177 Сімейного кодексу України (далі – СК України), статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», частини першої статті 6, частини першої статті 18 Закону України «Про іпотеку», статті 3 Конвенції про права дитини (далі – Конвенція).

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2015 року справу допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V ЦПК України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статей 32, 203, 215 ЦК України, статті 177 СК України, статті 17 Закону України «Про охорону дитинства», частини першої статті 6, частини першої статті 18 Закону України «Про іпотеку», статті 3 Конвенції.

 

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі – Закон № 192-VIII) заяви про перегляд Верховним Судом України рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим Законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

 

Відповідно до статті 353 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. 

 

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

 

На підставі статті 3604 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII) Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

 

Обґрунтовуючи зазначені підстави подання заяви, ОСОБА_3 надала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 липня та 28 грудня 2012 року, 29 травня та 24 липня 2013 року, 7 травня 2014 року, 14 та 21 січня 2015 року.

 

Так, у справах № 6-12589св12 (ухвала від 4 липня 2012 року), № 6-39653св12 (ухвала від 28 грудня 2012 року), № 6-9281св13 (ухвала від 29 травня 2013 року), № 6-24470св13 (ухвала від 24 липня 2013 року), № 6-5319св14 (ухвала від 7 травня 2014 року), №6-41734св14 (ухвала від 14 січня 2015 року) суд касаційної інстанції, погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, дійшов висновку про недійсність договору іпотеки з огляду на відсутність дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки квартири, право користування якою на момент укладення договору мала неповнолітня дитина. 

 

Водночас в оспорюваній ухвалі суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки, на думку суду, ОСОБА_3 як законний представник не довела факту порушення прав неповнолітнього ОСОБА_4 з огляду на те, що хоча неповнолітній ОСОБА_4 і мав право користування цією квартирою на час укладення договору іпотеки спірної квартири, однак ОСОБА_3 та ОСОБА_1 приховали від ПАТ КБ «ПриватБанк» факт його проживання в спірній квартирі. 

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах щодо підстав недійсності договору іпотеки, а саме частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» та частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 

 

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

У справі, яка переглядається, суди установили, що 16 травня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останньому був наданий кредит у розмірі 41 тис. 632 долари США зі сплатою 15 % річних та строком повернення до 16 травня 2028 року.

 

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором цього ж дня ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, предметом якого стала двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

 

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилась заборгованість у сумі 125 тис. 52 долари США 71 цент.

 

ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з листопада 2001 року, є батьками ОСОБА_4, 2001 року народження.

 

ОСОБА_1 з 6 травня 2005 року був зареєстрований за адресою: 

 

АДРЕСА_2. За цією ж адресою з 1999 року зареєстрована ОСОБА_2.

 

Згідно з довідкою житлово-експлуатаційної контори № 12 за травень 2008 рік в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 і ОСОБА_2, зареєстрована та проживає одна особа - ОСОБА_3.

 

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 16 травня 2008 року, наданій нотаріусу під час оформлення договору іпотеки, їй був відомий факт передачі спірної квартири в іпотеку.

 

Під час укладання іпотечного договору в своїй заяві від 16 травня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засвідчили, що на предмет іпотеки не мають права власності (часткової) або права користування діти та особи віком до 18 років та своїми заявами підтвердили, що право дітей при укладенні правочину не буде порушено. Крім того, у вказаній заяві приватним нотаріусом зазначено про те, що паспорт і довідку житлово-експлуатаційної контори нею перевірено, відміток про наявність дітей не виявлено (а.с.112).

 

Натомість згідно з листом управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області від 19 листопада 2013 року та поквартирною карткою квартири АДРЕСА_1 в указаній квартирі зареєстрований ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

 

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 дитина була зареєстрована в спірній квартирі з часу народження.

 

Згідно з довідкою дошкільного навчального закладу № 60 "Ягідка" управління освіти Кіровоградської міської ради від 7 жовтня 2013 року ОСОБА_4 відвідував цей заклад з серпня 2004 року до серпня 2008 року.

 

Відповідно до копії витягу з Історії розвитку дитини Дитячої міської поліклініки № 1 ОСОБА_4 проживає у квартирі АДРЕСА_1.

 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Ве6рховного Суду України виходить з такого.

 

Так, згідно із частиною першою статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

 

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

 

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

 

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. Для здійснення таких правочинів потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

 

Частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. 

 

Відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. 

 

Отже, вирішуючи категорію справ за позовами в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, обґрунтованими порушенням статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (або Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» залежно від моменту виникнення спірних правовідносин), судам необхідно в кожному конкретному випадку:

 

1) перевіряти наявність на момент укладення оспорюваного договору в дитини права користування житловим приміщенням, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (наприклад, довідці про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначена й дитина) або на законі (на підставі статті 29 ЦК України); за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору з’ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання; 

 

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло – предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів. 

 

Залишаючи без змін рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, суд касаційної інстанції помилково не застосував до спірних правовідносин норми статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» та частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не звернув уваги на довідку дошкільного навчального закладу і копію витягу з Історії розвитку дитини, не дав належної оцінки протилежним за змістом документам, а саме довідці житлово-експлуатаційної контори № 12 за травень 2008 рік та поквартирній картці, не звернув уваги на незаповнення графи "дата прописки і на який строк" відносно ОСОБА_4 та не з'ясував точної дати його прописки (реєстрації) в указаній квартирі. 

 

З огляду на викладене ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року в частині залишення без змін рішення апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 в позові до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 192-VIII), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

Заяву ОСОБА_3 задовольнити.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року в частині залишення без змін рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2014 року скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України

 

Головуючий А.Г. Ярема

Судді В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко

 

Правова позиція

(постанова Судової палати у цивільних справах 

Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-214цс15)

 

За змістом частин першої, другої, четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти. Для здійснення таких правочинів потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

 

Вирішуючи категорію справ за позовами в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки, обґрунтованими порушенням статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (або Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» залежно від моменту виникнення спірних правовідносин), судам необхідно в кожному конкретному випадку:

 

1) перевіряти наявність на момент укладення оспорюваного договору в дитини права користування житловим приміщенням, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (наприклад, довідці про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначена й дитина) або на законі (на підставі статті 29 ЦК України); за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору з’ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання; 

 

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло – предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів. 

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/40C2342998EC1B88C2257F230029359D

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

При заключении ипотечного договора не было разрешения органов опеки и попечительства. ВСУ обратил наконец-то внимание и на ст. 29 ГК Украины где прямо указано, что место проживания детей не достигших 9 лет является место проживание родителей. Таким образом именно проживание, а не владение жилым помещением несовершеннолетним и передача его без разрешения в ипотеку является основанием для недействительности. Даже в случае отсутствия регистрации ребенка в предмете ипотеки.

 

Все что писал Луспеник в очередной раз отменено судом и исключительно в рамках закона. Еще раз показаны махинации банкиров с целью выдать как можно больше кредитов с нарушением законодательства и прав детей.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

При заключении ипотечного договора не было разрешения органов опеки и попечительства. ВСУ обратил наконец-то внимание и на ст. 29 ГК Украины где прямо указано, что место проживания детей не достигших 9 лет является место проживание родителей. Таким образом именно проживание, а не владение жилым помещением несовершеннолетним и передача его без разрешения в ипотеку является основанием для недействительности. Даже в случае отсутствия регистрации ребенка в предмете ипотеки.

 

Все что писал Луспеник в очередной раз отменено судом и исключительно в рамках закона. Еще раз показаны махинации банкиров с целью выдать как можно больше кредитов с нарушением законодательства и прав детей.

Может 10 лет? :rolleyes:

Но суть не в этом, а  в том, что 6 лет нашей борьбы в судах благодаря форуму начало давать положительные результаты более системно как по защите прав детей, так и по защите прав заемщиков, споры по которым рассматриваются в третейских судах.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Может чуть не по теме топика, но все же:

1. Тоже есть ипотека, где при заключении договора уже проживал, но не был прописан ребенок. Разрешения у службы опеки не было и банк его не брал.

2. Было решение окремого провадження подтверждающее факт проживания и право корыстування ребенком квартирой с момента его рождения, т.е. ещё до заключения ДИ.

3. Это решение оспорил новый якобы ипотекодержатель и апеляция на основании имеющегося типа спора удовлетворила его иск, отменив решение 1-ой инстанции.

4. Подал в ВССУ на основании, что нет спора, т.к. факт проживания установлен и не зависит от чего либо, а только от фактов, а право корыстування у ребенка жильем родителя призимируется (термин взят из решения ВСУ) законодательством Украины, но ВССУ тоже сказал, что есть спор и отказал.

 

Эдак каждый может прийти и сказать, что "нет ребенок там не проживал", или "у него нет прав на корыстування жильем родителя", т.е. заявить про спор. Но ведь право установлено законом, а не чьим то мнением.

Вопрос:

- прав ли ВССУ, что отказал?

- может пойти дальше в ВСУ? (дело принципа :))

 

 

Буду рад любым советам и комментариям. Если не в тему, то извините.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Может чуть не по теме топика, но все же:

1. Тоже есть ипотека, где при заключении договора уже проживал, но не был прописан ребенок. Разрешения у службы опеки не было и банк его не брал.

2. Было решение окремого провадження подтверждающее факт проживания и право корыстування ребенком квартирой с момента его рождения, т.е. ещё до заключения ДИ.

3. Это решение оспорил новый якобы ипотекодержатель и апеляция на основании имеющегося типа спора удовлетворила его иск, отменив решение 1-ой инстанции.

4. Подал в ВССУ на основании, что нет спора, т.к. факт проживания установлен и не зависит от чего либо, а только от фактов, а право корыстування у ребенка жильем родителя призимируется (термин взят из решения ВСУ) законодательством Украины, но ВССУ тоже сказал, что есть спор и отказал.

 

Эдак каждый может прийти и сказать, что "нет ребенок там не проживал", или "у него нет прав на корыстування жильем родителя", т.е. заявить про спор. Но ведь право установлено законом, а не чьим то мнением.

Вопрос:

- прав ли ВССУ, что отказал?

- может пойти дальше в ВСУ? (дело принципа :))

 

 

Буду рад любым советам и комментариям. Если не в тему, то извините.

Попробуйте подать в ВСУ.

В этом и есть проблема, если устанавливать определенные факты в порядке окремого провадження.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Попробуйте подать в ВСУ.

В этом и есть проблема, если устанавливать определенные факты в порядке окремого провадження.

:D не-е, я ещё "маленький", чтобы с ВСУ самому тягаться.

На самом деле идут другие суды в этой тематике и решение этого окремого провадження уже не настолько важно, хотя и не помешало бы.

Но для меня ВСУ - немный лес (я только с ВССУ учусь общаться).

Да и как долго они будут это решать, чтобы было целесообразно туда обращаться, я уже не говорю во сколько это все обойдется...

Вообщем быть локомотивом для создания прециндента, я ещё не готов, пока  :D

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

:D не-е, я ещё "маленький", чтобы с ВСУ самому тягаться.

На самом деле идут другие суды в этой тематике и решение этого окремого провадження уже не настолько важно, хотя и не помешало бы.

Но для меня ВСУ - немный лес (я только с ВССУ учусь общаться).

Да и как долго они будут это решать, чтобы было целесообразно туда обращаться, я уже не говорю во сколько это все обойдется...

Вообщем быть локомотивом для создания прециндента, я ещё не готов, пока  :D

130 % судебного сбора от того, что Вы платили в суд первой инстанции.

Всегда можно воспользоваться профильной помощью.

Пересмотр в ВСУ, если допустят к пересмотру и откроют производство, может длиться от 2 месяцев до года.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

130 % судебного сбора от того, что Вы платили в суд первой инстанции.

Всегда можно воспользоваться профильной помощью.

Пересмотр в ВСУ, если допустят к пересмотру и откроют производство, может длиться от 2 месяцев до года.

А можно там подавать ходатайство о приостановлении решения судов предыдущих инстанций? (дорога ложка к обеду, т.е. через год это лично для меня будет уже наверное не актуальным)

А открывают как везде, быстро?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А можно там подавать ходатайство о приостановлении решения судов предыдущих инстанций? (дорога ложка к обеду, т.е. через год это лично для меня будет уже наверное не актуальным)

А открывают как везде, быстро?

Открывается около месяца.

Просить остановить можно, по практике: останавливают, если заявление мотивированное.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Может 10 лет? 

 

Конечно 10...

Мне даже не известно такого закона где привязка к 9 годам идёт...

 

Мне непонятно другое... почему именно 10 лет, а не 14 например... почему распространяется только до 10 лет...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини


1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.


2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.


3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло – предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів. 

Может стоит обсудить этот пункт правовой позиции, т.к. все остальное и так практически уже закреплено порядка десятки решений ВСУ, т.е. если ипотекодатель сознательно уклонился или предоставил заведомо не правдивые документы о праве детей на проживание, то что будет с оспариванием ипотеки ?

И как біть с єтим 1).... за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору з’ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання; 

т.е. если у родителей было две квартиры, то как будет смотреть на этот вопрос суд.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

2) враховувати добросовісність поведінки іпотекодавців щодо надання документів про права дітей на житло – предмет іпотеки при укладенні оспорюваних договорів. 

Может стоит обсудить этот пункт правовой позиции, т.к. все остальное и так практически уже закреплено порядка десятки решений ВСУ, т.е. если ипотекодатель сознательно уклонился или предоставил заведомо не правдивые документы о праве детей на проживание, то что будет с оспариванием ипотеки ?

        Поддерживаю. Скажу больше, т.е. повторюсь, у ребенка есть право корыстування житлом родителя данное ему законом и оно не должно ни от чего  зависеть, как типа родители ошиблись при заключении ДИ, либо банк и служба опеки профукали. Это право есть производной от права родителя на корыстування житлом и теряется, как пишет ВСУ в своей правовой позиции, вместе с потерей такого права его родителя. Следовательно пока родитель имеет такое право, то и ребенок имеет (право презюмуется). А ипотекодержатель и никто другой не может оспаривать это право, т.к. не он его дает. Вот такое мое мнение, но на практике оно не сработало, к сожалению.

 

 

И как біть с єтим 1).... за відсутності реєстрації дитини в спірному приміщенні на момент укладення оспорюваного договору з’ясовувати наявність у дитини іншого місця проживання; 

т.е. если у родителей было две квартиры, то как будет смотреть на этот вопрос суд.

       Давайте и про это поговорим. Считаю, что у ребенка есть право корыстування как квартирой отца, так и квартирой матели, если их две. Т.к. речь идет не о праве собственности на квартиру, а только на её использование. Если учесть, что ВСУ говорит, что прописка не нужна для установления право на корыстування, а так же что ребенок имеет право выбора (пусть и определяемое его родителей по согласию), то следует, что не важно сколько квартир имееют родители, ребенок имеет право корыстування любой квартирой в которой проживает и имеет право её на корыстування один из его родителей.

       Но для судов наверное желательно все-таки устанавливать ещё факт проживания в спорной квартире, хотя это не должно быть обязательным.

 

    Может кто то из профи по ВСУ подскажет (або поможет сделать прецентент) по моему случаю. Кстати, у меня тоже ребенок не был прописан в спорной квартире одного из родителей, где он проживал на момент заключения ДИ, квартир две. Правда при заключении ДИ банку об этом заявлялось, дети были в паспортах у обоих родителей, но банк разрешения у службы опеки не запрашивал, т.о. родители как несведующие люди в банковских доках - чисты.

    Вообщем, после ВССУ есть желание пойти дальше и попытаься отстоять свою позицию, а именно: пока у родителя есть право на корыстування житлом, то оно есть у его ребенка, а значит Ипотекодержатель не может это оспаривать. B)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

    Может кто то из профи по ВСУ подскажет (або поможет сделать прецентент) по моему случаю. Кстати, у меня тоже ребенок не был прописан в спорной квартире одного из родителей, где он проживал на момент заключения ДИ, квартир две. Правда при заключении ДИ банку об этом заявлялось, дети были в паспортах у обоих родителей, но банк разрешения у службы опеки не запрашивал, т.о. родители как несведующие люди в банковских доках - чисты.

    Вообщем, после ВССУ есть желание пойти дальше и попытаься отстоять свою позицию, а именно: пока у родителя есть право на корыстування житлом, то оно есть у его ребенка, а значит Ипотекодержатель не может это оспаривать. B)

Вы оспариваете недействительность ДИ по причине отсутствия разрешения органов опеки и попечительства, если не давали "левых" доков о отсутствии проживания ребенка, а теперь в суде заявляете, что мол ребенок там проживал на момент подписания ДИ, то принцип добросовестности ипотекодателя - это не Ваш случай, у Вас Ваш ребенок проживал в другой картире и имел право пользования обеими квартирами родителей, скорее всего Вам нужно работать в плотную с опекой, т.к. у ребенка ипотечная квартира не единственное жилье.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Может кто то из профи по ВСУ подскажет (або поможет сделать прецентент) по моему случаю. Кстати, у меня тоже ребенок не был прописан в спорной квартире одного из родителей, где он проживал на момент заключения ДИ, квартир две. Правда при заключении ДИ банку об этом заявлялось, дети были в паспортах у обоих родителей, но банк разрешения у службы опеки не запрашивал, т.о. родители как несведующие люди в банковских доках - чисты.

Вообщем, после ВССУ есть желание пойти дальше и попытаься отстоять свою позицию, а именно: пока у родителя есть право на корыстування житлом, то оно есть у его ребенка, а значит Ипотекодержатель не может это оспаривать. B)

Не вопрос,только нужно посмотреть документы,найти противоположенную практику и тогда говорить о реальности Ваших шансов.

Номер телефона у Вас есть.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вы оспариваете недействительность ДИ по причине отсутствия разрешения органов опеки и попечительства, если не давали "левых" доков о отсутствии проживания ребенка, а теперь в суде заявляете, что мол ребенок там проживал на момент подписания ДИ, то принцип добросовестности ипотекодателя - это не Ваш случай, у Вас Ваш ребенок проживал в другой картире и имел право пользования обеими квартирами родителей, скорее всего Вам нужно работать в плотную с опекой, т.к. у ребенка ипотечная квартира не единственное жилье.

И что даст плотная работа с опекой?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вы оспариваете недействительность ДИ по причине отсутствия разрешения органов опеки и попечительства, если не давали "левых" доков о отсутствии проживания ребенка, а теперь в суде заявляете, что мол ребенок там проживал на момент подписания ДИ, то принцип добросовестности ипотекодателя - это не Ваш случай, у Вас Ваш ребенок проживал в другой картире и имел право пользования обеими квартирами родителей, скорее всего Вам нужно работать в плотную с опекой, т.к. у ребенка ипотечная квартира не единственное жилье.

У меня такое впечатление, что мы с вами общались в суде, только вы представляли "Кредитные инициативы", т.к. говорите один-в-один.

 

По поводу добросовестности. А как позвольте родители должны себя вести? Сказали все как есть, обратили внимание банк, что есть дети и они живут в этой квартире, но банк с корыстных целей (заемщик "олень" и так проканает) все равно оформил кредит и не спросил у опеки.

Заемщик - не юрист, и не обязан знать все тонкости законодательства. Эта прерогатива банка!

 

Прим.: ребенок в моем случае проживал в ипотечной квартире (она куплена за свои деньги и просто в обеспечении кредита) и банк не просто об этом знал, но и видел, т.к. сотрудник фоткал объект ипотеки и видел, что там живет ребенок, и причем не один.

 

А вообще, я предлагал ВСУ по поводу отмены ВССУ решения окремого провадження о факте проживания и праве ребенка на корыстуванни квартирой родителя (про ипотеку речь не шла в решении и иске). Прочтите мои предыдущие посты: прециндент, на мой взгляд, должен быть в том, что данное законом право користування жильем родителя у ребенка не может оспариваться Ипотекодержателем, т.к. это право производная от права его родителя и точка!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У меня такое впечатление, что мы с вами общались в суде, только вы представляли "Кредитные инициативы", т.к. говорите один-в-один.

 

По поводу добросовестности. А как позвольте родители должны себя вести? Сказали все как есть, обратили внимание банк, что есть дети и они живут в этой квартире, но банк с корыстных целей (заемщик "олень" и так проканает) все равно оформил кредит и не спросил у опеки.

Заемщик - не юрист, и не обязан знать все тонкости законодательства. Эта прерогатива банка!

 

Прим.: ребенок в моем случае проживал в ипотечной квартире (она куплена за свои деньги и просто в обеспечении кредита) и банк не просто об этом знал, но и видел, т.к. сотрудник фоткал объект ипотеки и видел, что там живет ребенок, и причем не один.

 

А вообще, я предлагал ВСУ по поводу отмены ВССУ решения окремого провадження о факте проживания и праве ребенка на корыстуванни квартирой родителя (про ипотеку речь не шла в решении и иске). Прочтите мои предыдущие посты: прециндент, на мой взгляд, должен быть в том, что данное законом право користування жильем родителя у ребенка не может оспариваться Ипотекодержателем, т.к. это право производная от права его родителя и точка!

Нет не общались, и я не с КИ, просто прописал, что м.б. с той стороны для Вас плохое в этом правовом высновке ВСУ, в котором уже в которой раз ВСУ указывает про добросовестность ипотекодателя, т.е. нормы законы про ипотеку и права малолетних в сторону, если все так как написали, Вам нужно доказывать документами из кредитного дела о том,что банк реально знал о ребенке, который проживал в залоговом имуществе, как вариант установленный другим судом в решении факт проживания ребенка, которе набрало законной силы и не оспорено банком. Право пользования скользкая тема, котороя к сожелению подлежит доказыванию, если не было регистрации, даже несмотря на регистрацию одного из родителей.Бейте на свое решение, подтвердившее проживание ребенка, требуйте доки из кредитного дела, доказательная база у Вас д.б. большая и без левых доков, иначе опять возникнет т.н. добропорядочность ипотекодателя.Удачи.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

У меня такое впечатление, что мы с вами общались в суде, только вы представляли "Кредитные инициативы", т.к. говорите один-в-один.

По поводу добросовестности. А как позвольте родители должны себя вести? Сказали все как есть, обратили внимание банк, что есть дети и они живут в этой квартире, но банк с корыстных целей (заемщик "олень" и так проканает) все равно оформил кредит и не спросил у опеки.

Заемщик - не юрист, и не обязан знать все тонкости законодательства. Эта прерогатива банка!

Прим.: ребенок в моем случае проживал в ипотечной квартире (она куплена за свои деньги и просто в обеспечении кредита) и банк не просто об этом знал, но и видел, т.к. сотрудник фоткал объект ипотеки и видел, что там живет ребенок, и причем не один.

А вообще, я предлагал ВСУ по поводу отмены ВССУ решения окремого провадження о факте проживания и праве ребенка на корыстуванни квартирой родителя (про ипотеку речь не шла в решении и иске). Прочтите мои предыдущие посты: прециндент, на мой взгляд, должен быть в том, что данное законом право користування жильем родителя у ребенка не может оспариваться Ипотекодержателем, т.к. это право производная от права его родителя и точка!

Противоположенное решение ВССУ у Вас есть?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Нет не общались, и я не с КИ, просто прописал, что м.б. с той стороны для Вас плохое в этом правовом высновке ВСУ, в котором уже в которой раз ВСУ указывает про добросовестность ипотекодателя, т.е. нормы законы про ипотеку и права малолетних в сторону, если все так как написали, Вам нужно доказывать документами из кредитного дела о том,что банк реально знал о ребенке, который проживал в залоговом имуществе, как вариант установленный другим судом в решении факт проживания ребенка, которе набрало законной силы и не оспорено банком. Право пользования скользкая тема, котороя к сожелению подлежит доказыванию, если не было регистрации, даже несмотря на регистрацию одного из родителей.Бейте на свое решение, подтвердившее проживание ребенка, требуйте доки из кредитного дела, доказательная база у Вас д.б. большая и без левых доков, иначе опять возникнет т.н. добропорядочность ипотекодателя.Удачи.

Добропорядочность ипотекодателя это редкое бл...о ВСУ.

Защита прав ребенка имеет приоритет перед положениями цк и других нормативных актов и тем более по добросовестности.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Добропорядочность ипотекодателя это редкое бл...о ВСУ.

Защита прав ребенка имеет приоритет перед положениями цк и других нормативных актов и тем более по добросовестности.

так я и написал про то-же самое, т.к. введением таких понятий как "добросовестность ипотекодателя" просто убивается нахер закон и права детей в первую очередь

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...